CC BY
14
Нами начаты исследования по оценке преобразования и сохранения энергии на Юго-Востоке Украины (заповедник о. Хортица, Азово-Сивашский Национальный природный парк, Крымский заповедник и др.) в сравнительном аспекте с антропогенизированными территориями.
Литература
1. Абатуров Б.Д. Качество кормов и их усвоение некоторыми свободноживуииши растительноядными млекопитающими в Африканской саванне (Эфиопия) в сухой сезон// Зоол. журнал, 1993. Т. 72, вып. 1С. 120-129.
2. Абатуров Б.Д. Млекопитающие как компонент экосистем. М.: Наука, 1984.-278 с.
3.Абатуров Б.Д., Магомедов М.Р.Д. Питательная ценность и динамика кормовых ресурсов как фактор состояния популяций растительноядных млекопитающих// Зоол. журнал, 1988. Т.67, вып. 2. С. 228-234.
4. Абатуров Б.Д., Холодова М.В. Изменчивость и оптимизация уровня потребления питательных вещесгв и энергии у расппельноядных млекопитающих// Зоол. журнал, 1989. Т. 64, вып. 1.С. 111-123.
5. Булахов BJ1., Дубина А.А., Рева А.А. Влияние мышевидных грызунов на интенсивность разложения подстилки в пойменных лесных биогеоценозах Присамарья// 13иогеоценологические исследования лесов техногенных ландшафтов Украины. Днепропетровск: ДГУ, 1989. С. 162-167.
6. Данилов А.Н. О роли леммингов в биологическом круговороте на южном Ямале// Экология, 1995, № 3. С. 203-207.
7. Емельянов И.Г. Изучение относительного роста некоторых внутренних органов общественных полевок популяции целинной степи Аскания-Нова// Вестник зоол., 1976, № 3. С. 14-19.
8. Кнрющснко С.П., Кирющенко Т.В. Питание сибирских Lemmus sibiricus и копытных Dicrostonyx torguatus Pall, леммингов на острове Врангеля// Экология полевок и землероек на Северо-Востоке Сибири. Владивосток, 1979. С. 25-38.
9. Магомедов М.Р.Д. Зависимость питания и состояния популяций тушканчиков от динамики кормовых ресурсов// Ж. общ. биол. 1995. Т.50. № 6. С.824-834.
10. Маг омедов М.Р.Д., Ахгаев М.Х.Р. Зависимость питания и состояния популяций гребенщиковой песчанки (Meriones tamariscinus) от динамики кормовых ресурсов// Зоол. журнал, 1993. Т. 72, вып. 2. С.101-111.
П. Пахомов А.К. Биогеоцепотическая роль млекопитающих в почвообразующих процессах сгсппых лесов Украины. 'Г.2. Трофический таи воздействия. Д.: Изд-во Днспроиетр. Ун-та, 1998.215 с.
12. Ронкин В.И., Токарскин В.А. Качественная и количественная оценка питания степного и красного сурков (Rodentia, Sciuridae) в условиях неволи// Зоол. журнал, 1993. Т. 72, вып 2. С. 93-100.
13. Bclovskv G.E. Food plant selection by a generalist herbivore: the mose// Ecology. 1981, v. 61. P. 1020-1030.
14. Evans D.V. Seasonal variation in the body composition and nutrition of the vole Microtus agrestis//J. Animal Ecol. 1973, v. 42, U 1. P. 1-16.
15. Veckery W.L. Optimal diet models and rodent food consumption// Animal. Behav. 1984, v. 32, # 2. P. 340-348
УДК 599 (47) LB. Загородшок', LB. Дикий2, LB. ДслеганJ, C.M. Жила
ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ I МОНИТОРИНГУ ВЕЛИКИХ ХИЖИХ ССАВЦ1В УКРА1НИ: (ПГДСУМКИ СЕМ1НАРУ В ПОЛ1СЬКОМУ ЗАПОВ1ДНИКУ 2002 РОКУ)
Висв1тлен1 проблем« вивчення охорони та мониторингу ведмедя, вовка i pud; про* aiiarihouani особлилосп ïx о6;нку; обгруптопаиа iioi-рсба у розробш М1жнародпих, iianio-
1 Ыститут зоологи ¿мет Ifiaita Шмальгаузена НЛП Украши
2 Льн!вськнй нашонагаышй ушнерсичет ¡мои !пана Франка
3 Украшський державний люотехшчний ушверсигет
А Пошський нриродний зановщник______
48 36ipiiiiK наукоьо-1ехшчних праць
налышх та perionaribiiiix плашв дш, як1 б иередбачали внвченмя локалышх особливостей екологн хижих. картування бютошв. прндатних для розмпожспня, створсння банку даних, иокрашення кормових властивостей упдь, носиленмя боротъби з браконьерством, управ-Л1ННЯ популяшями.
I. Zagorodniuk, I. Dykyy, I. Deleitan, S. Zhyla
Problems of study and monitoring of large predator mammals in Ukraine (Results of the workshop in the Polissky reserv e in 2002)
The article describes following problems and points: protection and monitoring of brown bear, wolf and lynx, peculiarities of the observation of these species; the necessity of creation of international, national and regional action plans on study of the local ecological patterns of predators; mapping of habitats that are suitable for breeding, creation of the database, improvement of the feeding habitats, intensification of the struggle with illegal hunting, management of the populations.
Вступ
Серед ccaBLUB, поширених на свропейському континент!, е дв1 таксоном1ч-hí групп hkí Бернською Конвенщею (1979) визнано найбшьш вразливими до дм антропогенних чишшкш - кажани та хижаки (Загородшок 1., Слкаренко В., 1999).
Осмльки саме ximi ссавщ - традицшш об'екти полювання та конкурента людини — найбшьше терплять у наел ¡док господарськоУ д1яльност!, для покращення стану Ух популяцж в Сврош започатковано низку природоохоронних ¡шьиатив (За-городнюк, 2001, Шквиря 2001). Не запишаються осторонь lucí проблеми й украУн-CbKi терюлоги. Ними вже проведено ряд акцш з метою привернення уваги вчених, прашвниюв державноУ служби охорони навколишнього природного середовища та широких kúi громадськосп до вивчення i мониторингу сучасного стану популяцж зазначених таксоном1чних груп тварин (Загородшок, 1999). Так, у 1998 р., пщ час проведения в УкраУш V ТерюлопчноУ школи, розпочапа свою д!яльтсть Група з дослшження великих хижих ссавцт УкраУни, яка отримала назву "Група HELP" (HELP — Help European Large Predators - допомога европейськнм великих хижа-кам). Упродовж останшх 5 poKie uieio групою проведено 5 загальноукраУнських се-MÍHap¡B, результата робота яких виевгглено у поточних зв1тах та публжашях: Хар-kíbcbkoi" 1998 р. (Загороднюк, Слюаренко, Наглов, 1999), ПодшьськоУ 1999 р. (Загородшок, Тищенко, 2000), ПолгськоУ 2000 р. (Загороднюк, Шквиря, 2001), Лугансь-коУ 2001 р. (Дикий 2001).
Семшар 2002 р.
Офщшна назва - "Велик! хиж1 ссавщ УкраУни: Ух мониторинг та охорона", снмволи - енлуети pnci та вовка. Micue й час проведения - Полюький природний заповщник, 19 - 24 ачня 2002 р.
До учасп в пол!ськш акцп були запрошен! представники НащональноУ Академп Наук УкраУни, Мшекологн, ЛабораторП" радюекологн тварин i 6ioueno3ÍB MiHicTepcTBa з надзвичайних ситуацш, Держкомлюгоспу, ¡нститутт екологп Карпат та зоологи НАН УкраУни, Чорнобильського науково-техшчного центру м1ж-народних дослшжень, М1жнародного Соломонового, УкраУнського державного л1-coTexHÍ4noro, КиУвського, Львшського та Харкшського нацюнальних, Лугансько-го, Херсонського та Ужгородського державних yH¡BepcnTCTÍB, Каншського, Кар-патського, Луганського та f^icbKOro природних заповщшмв, бюсферних запо-
1. Лкове та салово-паркове господарство 49
BI дн и к i в "Аскашя-Нова", "Чорноморський" та ¡нших. У poooTi 5-го семшару взяли участь 15 чолов1к, серед яких — досвшчеш вчеш, молод! науковщ, студенти та аматори 3i Львова, Киева, Луганська, Асканп-Нова та Полюького заповщника.
Першу позицпо у nporpaMi семшару посщало питания розвитку Пол1сько-го центру досл!дження хижих. Зумовлено це тим, що хиж1 ccaeui у цьому perioni вивчеш недостатньо. Наявш Л1тературш даж здеб1льшого носять загальний характер, або ж застарши. Як наашдок, некоректш формулювання нав1ть в основному державному документ! — Червонш KHH3i УкраУни, у якому М1стяться узагальнеш в1домост1 про сучасний стан вид1в тварин, що перебувають шд зафозою зникнен-ня, та заходи щодо Ух збереження i науково обгрунтованого вщтворення.
До прикладу, у зазначеному документ! говориться, що рись охороняеться в Полкькому заповщнику i заказнику "Рись" Меневицького району, проте на картосхем! поширення виду у цих районах не вказано, й навпаки - про зображеш на картосхем! мюця перебування 3Bipa на теренах Шацького нацюнального парку у текст! книги нав!ть не згадусться. Б!льше того, зараз puci в Укра'пн, без належного наукового обгрунтування, надано статус вразливого виду, тод1 як за результатами доашджень "Групп HELP", зокрема С. Жили - вона може мати четверту катего-р!ю, тобто статус невизначеного виду, про який вдозмо, що BiH належить до кате-горп "зникаючих", "вразливнх" чи "р1дюсних", однак достов!рна !нформац!я, яка б давала змогу визначити, до якоТ ¡з зазначених категорш ein належить, - вщсутня.
На думку учасниюв семжару, для 0praHi3au.i1 ефективноУ охорони pHci в умовах УкраУнського Пол1сся, передуам, необхщно розробити стльну украУнсь-ко-бгпоруську програму, яка б передбачала: вивчення репонапьних особливостей еколопУ та "шлях1в" перем1щення звфа; картування бютошв, придатних для роз-множення тварин; ведения мошторингу й створення банку даних; покращення кормових властивостей упдь; посилення боротьби з браконьерством; регулюван-ня чиселыюсп вовка тощо.
Завдяки сприятливих погодних умов друге питания програми семжару -"Техника польових дослщжень" опрацьовувалося в л1сових масивах заповщника. Польове заняття з методики дослщження бюлоги крупних хижих проводили нау-KOBui Пол!ського заповщника - Г. Бумар та С. Жила. Учасники семшару вивчапи слщи життед1яльносп хижаюв, анагпзували св!ж1 рештки козул1 з'УденоУ риссю та погтуляцжш особливост1 вовчоУ зграУ. Вщрадно, що поряд з фах1вцями у польових заняттях та зааданнях активну участь брали студенти УкраУнського державного л!сотехшчного, М!жнародного Соломонового, КиУвського, Льв!вського та Харк1вського нацюнапьних ушверситетш.
У npoueci роботи з'ясувалося, що встановлення статевоУ, BiKOBo'1'та просто-ровоУ структури популяцй" вовка справа вельми складна, а апробашя традижйних метод ¡в об/пку дозволила виявити Ух слабю м1сця - велику трудоемюсть та недостаток) точшсть. У сучаснш ситуашУ, гпдкреслив представник ¡нституту зоологи HAH УкраУни - I. Загороднюк, коли обл!к вовка нерщко проводиться формально, у кращому випадку методом експертноУ оцжки, виробничникам доречно буде скористатися напрацюваннями Пол!ського центру досл1дження хижих. Тут вста-новлено, що при оргашзацн й проведенш обл!ку вовка необхщно виходити з таких засадничих принцишв:
• близько 95 % укра'шськоУ популяшУ вовка унродовж року живе у групах. як! нази-вають з граями, решта — сампники;
50 iGipifiiK науково-lexiii'inHx ii|iam.
• до складу згра! входять домшантш самсць та самиця, ïxnc потомство ocraimix 2-3 poKÎB, а також приинягт ними не однокровш вовки:
• nepecmiu poiMipit стаиш персбування (400-600 км2) та величина вовчих зграй (4-9 особин) у межах Украши коливаються у незначних межах;
• при низькж пплыюсп популяцп pitrr чисел ьносп вщбувасться за рахунок збиь-шення po3Mipy jipaï;
• величина вовчен зграУ зачежить здсби1ьшого шд iniii ыюсп популяцп та po3Mipy головно1 жертви (лось, олень, козуля, засць);
• до зменшення чисельносп arpaï призводить висока смертшсть в наел ¡до к дп a6io-тичних (юнматичних), бютичних (сутички м¡ж членами р1зних зфай, захворюван-ня) та антропогенних (полювання, браконьерство) чинишав.
Дшячись доевщом, С. Жила та В. Думенко зауважили, що для проведения спостсрежень за окремпми вовчими зграями доцшьно залучати мюцевих мислив-шв-вовчатнiikîb, попередньо ознайоммвши ïx з особливостями визначення bîkoboï та статевоУ структур» зграУ за слщами життед1яльност1. С. Жила показав, як за вщ-битками лап у bobkîb можна розшзнати прибулих, переярмв та дорослих тварин. Б1льше того - продемонстрував на результатах власних дослщжень, як "читаючи" слщи довщатись про замшу одного чи обох napTHepiß у амейшй napi. PÎ4 у tîm, що довжина вщбитку передньоУ лапи устапеного домшантного самця становить близько 12 см, а у альфа-самищ - 11 см. У випадку замши ïx субдомшантними особшшми вказаш розм1ри вщбитюв лап, як правило менил на 1,0-1,6 см. Вщбит-ки yeix чотирьох лап вовка чаепше всього можна знайти в \псцях, де самсць або самиця альфа наносили позначки сечею - бшя купини трави, пенька, каменя. Процедура позначення територн сечею виконуеться шд час обходу досить регулярно, через кожш 100 - 300 метр1в. Виявляеться, що вщрпнити слщи самщв вщ самиць досить легко за характером плям вщ ceni (под1бно до собак). А от встано-вити розм1р згра'1 за слщами досить складно, оскшьки yci особини йдуть здеб1ль-шого слщ у слщ. "Ильки тривапе вистежування й неодноразов1 обл1ки слщт у Mic-цях, де зграя розходиться (р1зкий поворот, подолання яко'Гсь перешкоди, або гид час переслщування) дозволяють з'ясувати ïï юлынсний склад.
Грунтуючись на зазначених принципах, фах1вщ вважають що сьогодш по-лкька популящя вовка об'еднуе 81-109 зграй, переачний розм1р котрих становить 6,5 (2-12) особин, а середня щьпьшеть заселения придатних для поширення виду упдь тут не перевищуе шести особин на 1000 км2. В Карпатах нагпчують 33 bobmî зграТ загальною чиселыпстю 155 особин, тод1 як за статистикою ïx в 2,22 рази oi-льше —344 вовки. Причини розб1жносп приховашу систем! офщшних облшв, яю проводяться в грудш а не HanpnKinui сезону полювання. KpiM того, чинна система облшв не виключае в1ропдност1 порахувати одну i ту ж саму зграю деюлька раз1в в упддях кшькох користувач1в.
Учасники семшару не обдшили увагою й найкрупшшого хижого 3Bipa Украши - ведмедя. Сьогодш "клишоногого" можна зустр1ти тщьки в Карпатах, де зпдно ¡з офщшними даними в 2000 р. нараховувалося всього 278 особин (Льв1в-ська обл. - 49,1вано-Франк1вська - 115, Закарпатська - 97, Чсршвецька - 17). Бе-ручи до увагн, що статистична оцшка чисельносп ведмедя нерщко в 1,5-2,0 рази перевищуе результата досгпджень науковшв Укра'шського державного лкотехш-чного та Львтського нашонального ушверситетт, висловлено побоювання, що цеи вид може опинитися пщ загрозою зникнення уже в найближч1 5-7 poKiß.
1. -Iicobc та садово-парковс юсподарстви 5 1
Серед головних причин змши чпсельносп ведмедя — деградащя М1сць пе-ребування в результат! штенсивноУ експлуатаци та омолодження Л1ав, полювання i поширення браконьерства, скорочення кормовоТ бази, р1зке посилення дп фактора турбування, висока (до 50 %) смертшсть молодняку та хвороби.
Не тшьки в УкраУж чи в Сврош, а й у всьому cbítí ведмщь вважаеться саме тим видом, якому найбтьше загрожуе небезпека. Тому у bcix краУнах Свропейсь-коУ сшльноти його взято шд особливу охорону. Серед оргатзашй, ям ефективно працюють у цьому напрямку - "М1жнародний Союз з охорони природних ресур-cíb" (IUCN), який ¡нщював ряд конференцш з проблем ведмедя, зокрема у США (1970), Poci'f (1972) та в Румуни (1997).
Свропейський Парламент надае значну пщтримку програмам, спрямованим на досшдження, охорону й вщтворення популяцж ведмедя бурого в Сврош. Перший грант, видшений у 1981 р., становив 120 тис. долар1в. Передбачаеться допомо-гадля компенсацп шкоди, яку може завдати ведмщь сшьському господарству.
Оскшьки популящя ведмедя в УкраУш невелика i в даний час вона не вщ-носиться до категорн "зникаючих" чи "вразливих", хоча Уй i загрожуе небезпека вщповщно до Положения про Червону книгу УкраУни, запропоновано надати виду охоронний статус третьоУ категорн - "рщюсш" (Делеган I.B., Делеган 1.1., 2001).
На думку учасниюв, семшару ведмедя, як вид, включений до БернськоУ Конвенцп (1988 р.), слщ взяти пщ сувору охорону, передуЫм в заповщниках -Карпатському бюсферному, природному "Горгани"; нацюнапьних природних парках — Карпатському, Вижницькому, "Скол1вськ1 Бескиди", "Синев1р" та periona-льному ландшафтному парку "Поляницький".
Як ушкальний i ридосний вид, ведмщь в УкраУш потребуе докладшшого вивчення, зокрема його бюлопУ, поширення та м1сця перебування, що дасть змогу на основ! нових, повних й об'ективних даних розробити бшьш конкретш заходи охорони, збкльшити oxopoHHi anoiui у сприятливих для його проживания мюцях.
У npoueci роботи семшару вчеш, виробничники та аматори значну увагу придглили анкетуванню - одному з важливих метод1в швентаризащУ великих хи-жих ссавщв. 1. Делеган та I. Дикий подишлися досвщом, доповши результатм й провели критичний анагш вивчення чисельносп великих хижих ссавшв шляхом анкетного опитування. Досшдники вважають, що завдяки широким потенцшним можливостям анкетно-опитовий метод можна вважати ушверсальним. Щоправда bíh мае своУ особливостк До прикладу, тварина, обл1к якоУ передбачаеться прово-дити даним методом, повинна бути добре вщома особам, серед яких проводиться анкетування. Обл1к того чи ¡ншого виду тварин вимагае певноУ категорй' респонденте (люова охорона, мисливш, туриста, шофери). Вщповщно до категорГУ респонденте складаеться опитова вщом1сть — анкета, у якш повинно бут» якомога менше запитань - вщ двох до десяти (Див. Додатки 1-3). Запитання формулюють-ся дуже 4Ítko й коротко. íx 3míct доцшьно узгоджувати з досвщченими виробнич-никами. Серед результате опиту завжди мае мюце певний вщсоток бракованих анкет. Вибраковування анкет слщ проводити на ochobí сшвставлення даних по су-cifluix територ1ях. У кожному випадку, коли цифри cyciflHix респонденте значно розбггаються, доцшьно проводити перев1рку. Якщо перев1рка не шдтвердить пра-вильнють наведених даних, вони не враховуються. У npoueci обробки дан! анке-
36ipiiiiK* iiii у k(i м oí t.' mi i ч и и \ праць
тування наносять на картосхему господарства, району чи обласп, що значно поле-гшуе сприйняття та оцшку загальноУ ситуацп.
ГПсля розгляду й обговорення, учасники семшару схвалили 3b¡t за проектом "Велию хиж1 ссавш УкраУни", який ycniumo реагпзовано впродовж 2001 р.
I. Загороднюк, координатор цього проекту в УкраУш вщ терюлопчного то-вариства, провщш виконавщ з perioHÍB та учасники зшшлись на думщ, що зни-ження чисельносп великих хижих ссавцш в УкраУш е явищем катастроф1чним й тому доцшьно, поряд з участю у м1жнародних проектах, розробити нацюналып плани Д1Й щодо збереження генофонду, охорони й управлшня популяшями цих тварин.
На ceMÍHapi було розглянуто також низку поточних та оргашзащйних пи-тань: апробащя статей та основних положень дисертацшних po6¡t, дослщницьк1 програми й проекти, видання терюлопчного бюлетеня, оргашзащя 9-оУ школи-ссмшару та святкування 20-ти р1ччя УкраУнського терюлопчного товариства.
В циюму, завдяки tocthhhoctí й доброзичливосгп cnÍBpo6¡thhkíb Полюько-го заповедника, особливо ентуз1азму його директора Серия Жили, семшар прой-шов на високому p¡bh¡. Учасники семшару переконаш, що саметаю не формальш акцп можуть принести значну корпеть enpaei збереження великих хижих ссавщв в умовах УкраУни.
.Штература
1. Бондаренко ВД., Делсган I.B., Солонш I.II., Рули ниш M.II. OSjiík диких тварин. Практнчт рекомендаций Льшв, 1989.-67 с.
2. Боровик Е. II. Состояние популяшги волка (Canis lupus) в восточных регионах Украины// BiciiHK Луганського державного пед. ушверситсту. - 2002, X? 1. - С. 141-144.
3. Делеган I.B., Дслеган I.I. Обгруюувшшя необхщноетт занесения ведмедя бурого (Ursus aretos) до ЧервоноУ книги УкраУни// Novitates Theriologicae. - 2001. - Pars 4 - С. 53-56.
4. Дслсгаи I.B., Дслеган I.I. До проблеми вовка// Велим ссавщ Карпат. Матер1али М1жпа-родноУ сколопчно'У конференцн. 1вано-Франювськ, 8 вересня 2000 р. 1вано-<1>ранк1вськ, "Cieepcm". -2000.-С. 27.
5. Дикий I. Огляд доповщей на секцп "Хиж1 ссавщ" (VIII Терюлопчна школа-семinap)// Novitates Theriologicae.- 2001. -Pars 5.-С. 37-39. - (у друш).
6. Думсико В. Волк (Canis lupus) в регионе Биосферного заповедника "Аскания-Иова"// Bi-сшш Луганського державного пед. ушверситету. - 2002, № 1. - С. 160-161.
7. Жила С. М. Риеь (Felis linx) в УкраУнському Ilonicci// Полкькому природному заповщ-нику-30 poKiB. 36ipiuiK наукових прань, вип. 1. - 1999 р. Житомир. 1999. -93-100.
8. Жила С. М. Вовки УкраУнського Гкшсся: дннашка чисельносп та лсяк-i гштання moohí-тоориигу// Itaiici,коому природному запоыдлику - 30 роюв. 36ipmiK наукових праць, вип. 1. - 1999 р. Житомир. 1999. - 106-115.
9. Жила С. М. Дсякч шдмпшосп карпатсько'У популяцп вовка в У крапп// MaTepiaini мгжна-2000°" СК0Л0Г'ЧН01 кон<1)ерсншУ. 1вано-Франювськ, 8 вересня 2000 р. 1вано-Фрашавськ, "Оверсш". -
10. Жила Р., Шкпиря М., Herpil) '}., Сагайдак Л., Гармата С. Просторове розмпиення рисеи та bobkíb в pafioni Пол1ського заповишика// Bíchhk Луганського державного пед. ушвсрсите-ту.-2002,№]._ С. 162-163.
11. Жила С. М. Особливосп просторово'У структури популяцп вовка (Canis lupus) в Укра'У-hi// Bíchhk Луганського державного пед. ушверситсч-у. - 2002, № - С. 164-166.
12. Загороднюк I.B. Терюлопчна школа та розвиток терюлопчнлх дослщжень в УкраУи!// Заловила справа в УкраУш. - 1999. - Том 5, № 1.-С. 78-81.
13. Загороднюк I.B. Склад та ¡сторичш змши фауни хижих ссавшв УкраУни// Novitates llienologicae. - 2001. - Pars 4. - С. 14-17.
14. Загороднюк I., GiicapciiKO В. Загапьна характеристика ряду хижих// Ссавш УкраУни "ил охороною Бернсько1 конвеншУ / Пш ред. 1. В. Загородшока. - КиУв, 1999. - С. 110-114. - (Пршп I ерюлопчноУ Школи, внпуск 2).
1. jlicoBe та садоко-паркове господарство 53
15. Загородиюк I., OiicapciiKo В., Паглов В. П ята терюлопчна школа-семшар "1сторнчш змпт фауни та проблсми ведения JliToraicy прнроди"// Вестник зоологии. - 1999. - 33, N 4-5. - С. 123-124.
16. Загороднкж I., Тншенко В. VI Терюлопчна школа-семшар "Макротерюфауна, и су-часний стан та перспективи збереження// Вестник зоологии. - 2000. — Том 34, №4-5. - С. 133-134.
17. Загороднкж I., Шквнря М. 3bit про Школу-семшар "Велим хижт ссавш Украшн та прилеглих крапГ// Novitates Theriologicae. - 2001. - Pars 4. - С. 57-59.
18. Загороднкж I., Дикий I. Публжацп про великих хижих ссавщв Украши// Novitates Theriologicae. - 2001. - Pars 4. - С. 63-70.
19. 11олiinyк I. К. Мисливська фауна ссавщв Бюсферного заповцтника "Лекал 1я-11ова" та й динам ¿к а// В ¡сник Луганського державного псд. ун1верситету. - 2002, № 1. - С. 27-30.
20. Тнмошенков В. Л. Хищные млекопитающие заповедника "Хомутовская Степь" С.
181-183
21. Шквиря М., Ilerpie 3., Хованова JI. Свропейськ! ппшативи в галуз1 охорони великих хижих сжавши// Novitates Theriologicae. -2001. - Pars 4. - С. 10-13.
УДК 630*5 Асист. ЮЛ. Каганяк, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ;
M.I. Швець1, канд. с.-г. наук— ВО "Укрдержл'юпроект"
ХАРАКТЕРИСТИКА Л1С0РЕСУРСН01 БАЗИ Л1СОВОГО ФОНДУ
УКРАШИ
Наведено леям показники jiiccBOro фонду УкраУни за даними державного oблiкy ;ii-ciB станом на 1.01.1996 року. 11роаналповано фактичну лicopecypcнy базу кожжн облает!. Облает! згруповано за величиною люоресурсно! бази.
Ju.Jo. Kaganyak, M.I. Shvec-USUFWT Performance woodresourse base of wood fund of Ukraine
Is presented some indexes of wood fund of Ukraine on given of the state account of woods on 1.01.1996. Is analyzed actual woodresourse base of each area. Areas is grouped together on magnitude woodresourse of base.
Загальна площа земель люового фонду станом на 01.01.1996 становила 10782,2 тис. га. Загальний запас деревосташв — 1736,02 млн. м3; Л1сиспсть — 15,6%. Наведет показники по-р1зному розподшяються по територн УкраУни i е важливими для анагпзу л!СоресурсноТ бази та подалыпого розвитку л1согосподар-ських шдприемств.
Для кращого уявлення про фактичну л1сосировинну базу TieY чи ¡ншоТ ад-MiHicrpaTHBHoV облает! проведено деяк1 математичж перетворення показнимв плоим i запасу лкового фонду та плоии адмш1стративних областей.
Для початку згадат вище показники проранжовано i максимальному Тх значению присвоено ¡ндекс "1". Показники решти адмж1стративних областей ма-тимуть ранг у частках вщ "0" до "1". Результата перетворень згруповано та подано у таблицях 1 i 2. Таке узагальнення одержаних за даними л1совпорядкування результат!в дае можливкть звести розраховаж показники до одного масштабу.
1 Головний ¿ижеиер__
54 ЗГ)|]ш11к* iiijyk'oBu-i<.'\iii>iiiii\ ираць
