CC BY
14
венях) сприяють значному збЫьшенню чисельност) ф1топаразитичнмх нематод i в1дпов!дно посиленшо i'x негативного вплкву на дерешп рослинн.
Б1льш piBHOMipue домшування вид1в i б^лмпа i'x кмымсть в окремнх так-coHOMimiHX i трофшних трупах сприяе збереженшо CTÜiKOCTi ii стабй|ыюст1 л1сових екосистем.
.Штерятуря
1. Губипя В.Г. О нематолологических исследованиях в Московской облает // Почвенные бе егкявоночные Московской области. — М., 1982. — С. 41—46.
2. Елиявя И.Я. Определитель свободножмвущих нематод сем. Qud.iianemalidat (Dorylaimida). —Тбилиси: Мецниереба, 1982. — 216 с.
3. Нвяновя Т.С. Паразитические корневые нематоды. Семейство Criconemalidae —JI 1976
— С. 177 с.
4. Кралль ЭЛ. Паразитические корневые нематоды. Семейство Hoplotaimidae. — JI 1978
— 418с.
5. Нестеров ПЛ. Фитопаразитичсские и свободноживущме нематоды юго-запада СССР. — Кишинев, 1979 —311 с.
6. Парамонов Л.Л. Опыт экологической классификации нематод // Тр. ГЕЛЛП СССР — 1952. — Т. 6. — С. 338—369.
7. Суменковя H.H. О методах приготовления препаратов нематод для морфотаксономичес ких исследований // Фнтогельмнншлогические исследова-ния. — М., 1978. — С. 127—136.
8. Dunger W. & II.J. Fiedler. Mephoden der Bodenbiologie. — Stuttgard—New York (Gusta> Fischer Verlag), 1989. — 432 s.
9. Golden A.M. Classification of the genera and higher categories of the order Tylenchid; (Nemaloda) // Plant parasitic nematodes, ed. by B.M.Zuckerman, W. F.Maia. R.A.Rohde — Nev York—London, 1971, —P. 191—232.
УДК 630*15
В. Д. Бондаренко, 11.Б. Хоецькиг Украшський державний лкотехшчний ушверситеп
ПРО СТАН ТА СТРАТЕГ1Ю В1ДТВОРЕННЯ ИОПУЛЯЦ1Й ВЕЛИКИХ ССАВЦ1В
Охарактеризовано стан популяшй ведмедя, оленя, козут, евши дико!, зубра, вовка в Карпатах Обгрунттована необх1джсть загалыю державно!' программ по збереженшо та вштворспню чисе льносп ссавщв.
Bondarenko I'D., Khojetskyi Р.В
The state and strategy Tor big mammali populations repairing
The dynamics of big mammals guantity in Ukraine namely in Eastern Carpathinus was analysed Decreasing of Bison bonasus L., Cervus elaphus L, Sus scrofa L, Ursus arctos L.. Felix lynx I populations was certified. It is proposed the strategy of management for big mammals preservation am their populations reparing.
В Украип за користувачами закртлено 48 млн. га мисливських упдь, i т.ч. 37,5 млн. га (78,1 %) за УкраТнсысим товариством мислившв i рнбало! (УТМР), 6,6 млн. га (13,8 %) — за Держкомлкгоспом УкраТни, 1,1 млн. п
Науковий вкник, 2000, вип. 10.3
(2,3 %) — за Товариством вН*ськових мислившв 1 рибалок, 0,3 млн. га (0,6 %) — за товариством „Динамо", 2,5 млн. га (5,2 %) за шшими користувачами. Тварин, що иеребувають у стаж природноУ вол) в межах мисливських упдь 1 станонлять державний мисливський фонд, зпдно з „Положениям про мислив-ське госнодарство та порядок зд^йснення иолювання" (1996), б1льше 100 ви-д1в, велик! ссавшв серед них: зубр, лось, олень благородний, олень плямис-тий, козуля, лань, муфлон, дика свиня, ведкидь, вовк, лисиця, енотопод1бний собака, рись, борсук, бобер, видра, норка американська 1 европейська.
Для УкраТни стан популящй б1лыност1 вид1в, озпачеких вданому раз1 як велим ссавиК ели визнати иезадовшышм. Тенденцп змти чиселыюоп шакше як триво-жними пазвати не можна. 'Пльки за пертд з 1990 по 2000 р. чиселыпсть копнтних в У крапп зменшилось на 60 млн. пшв (коло 25 %), а добування змешнилось за цей нертд у три рази. Так, пор1вняно з 1990 роком чиселыпсть оленя благородного I козул1 по (вано-Франмвсьмй област1 зменшилась майже удвЫ, по Льв1вськ1й — на третину, зпачпий спад чиселыюст1 вшбувся в Закариатсьюй та Чершвецыий областях. Стаб1льну, переважно, тендешпю до скорочення чисельносп виявляета-кож дика свиня. Показники милыюсп погол1в'я о пеня, козул1, дикоУ свиш оптимальною р|иня шде, практично не досягають. При ньому инлыпеть в упддях Держ-комлшгоспу дещо вища поршняно з упддями ¡нших користувач1в, а загалом в упддях Держкомлкгоспу зосереджено понад 96 % погсшв'я зубр1в, 45 % оленя благородного, коло 50 % — плямнетого, попад 71 % ланей, близько 50 % диких свиней (11]. Ситуацпо в Карпатах шоструюгь даш, з1браш М. Гунчаком (табл. 1).
Табл. I. Чиселыпсть копнтних в Карпатах (юлыасть особин)
Роки Види
олень благородний козуля дика свиня
1976 9038 22450 8800
1980 9440 15250 6800
1985 10254 15123 6934
1990 9881 15452 6773
1995 7336 13719 5605
2000 5070 8852 3209
Зубр у Карпатах зберпався до початку XVIII ст. (прсько-карнатська форма). Про не вщомо з записок Д. Кантемфа (1717 р.). За даиими А. Нахлика (1992), останнього карпагського зубра впольовапо в 1762 р. Реаюпматизащя виду розпоча-та в 1965 р.. в мисливське госнодарство „Майдан" цього року завезено 10 зубр!в (4 сам!П, 6 самиць) кавказько-бмовезькоУ Л1н1¥. В наступи! роки зубр5в випущено на територи Буковинського мисливського господарства (1970 р(к — 8 самшв 1 11 самиць) та Надв1рнянського люокомбшату (1976 р. — 4 самш, 4 самиш; 1978 р. — 2 самиш, 1982 — 8 особин). В1длов ) перевезення зубри переносили бЫьш-менш за-дов1лыю, разом з тим були випадки загибел1 окремих екземпляр1в одразу шеля пе-ревезення 1 випуску в упддя внаслшок ф1зичного виспаження та захворювань. Гинули зубри також внаслщок нещасних випадмв та вьц браконьерства. Максимально! чисельносп (б1лыие 250 гапв) зубри в Карпатах досягли на початку 90-х роюв, шз-ннне Ух чиселыпсть зменшилася, в трьох осередках розеелення на 1.01.2000 р. обл1-ковано 183 особини: Львтщина— 31, Чершвеччина— 148, 1вано-Франктщина—
4 [1, 2, 3]. Крш карпатських областей, осередки популяцП' зубра сформувались тс в 6 областях (Вшницька, Волинська, КиУвська, Сумська, Хмельницька, Чершпвська). Спад чисельносп поголт'я спостер1гасться \ в них областях.
Ведмед1в у 199! р. облковано 597, в 1995 — 474, в 1998 — 396. Кшець другого тнсячол1ття зустр1чали 360 особин (табл. 2). За останш 30 рок1в чиселыпсть пелмел1в в УкраУнських Карпатах скоротилася у 3 рази, тобто щор1чно популяшя зменшуеться приблизно на 30 особин. За таких обставим, при збереженш такоУ тендемцп, ведм1дь зиикие з територИ УкраУни через 12 роюв.
Тябл. 2. Чиселыпсть ведмедя в Кярпятях
Область Роки
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
Закарпатська 310 307 250 254 243 194 167 168
I вано-Франк! вська 201 195 157 149 125 137 125 114
Льв1вська 54 64 64 71 71 79 84 81
Чершвецька 32 28 38 43 35 33 31 33
До ЧервоноТ книги УкраУни ведмщь бурий не включений, але ПостШний ко-м1тет БернськоУ конвенцп з охорони дико! флори \ фауин та природного середо-вища ¡снування, який е виконавчим органом, звернув увагу на ведмедя, прийня-вши резолюшю № 10 В1д 9 грудня 1988 р. про його охорону. На шдстав! иеред-баченого Конвенщею права, робити винятки щодо певпих видт тварнн чн рос-лин, як! е звичайними на територи якоУсь окремо'У краУни або традшц'йнимн об'сктами промислу 1 стан Ух нопуляцШ не викликас занепокоення, в УкраУш ви-знано можливим регулювати чиселыпсть ведмедя бурого шляхом лщепзпЧного полювання. За 1990-2000 роки в1дстр1ляно 6 ведмед1в. Щодо в1дстр1лу браконь-ерського, то вш, за розрахунками М.С. Гунчака, м1г досягати 80-90 гол1в па р|к.
У повоенний першд в1дм1часться стШка тенденшя скорочення чисельносп риЫ в УкраУш, але р1зко зросли темни спаду чисельносп в осташн роки. Враховуючи надзвичайно загрозливий стан п популяцп в цмому в УкраУш, дошльно розгляпути динам1ку чисельносп пол1сько°1 I карпатськоУ нопуляцШ. Рись в Карпатах — вид надзвичайно малочисельний, сучасна його чиселыпсть ледве виходнгь за меж1 200 особин (всього в УкраУш — до 340 особин). У Червошй книз1 УкраУни риЫ надапо статус вразливого виду (II катеюр1я), але на територп Полнея вид знаходигься на меж1 зникнення. Чиселыпсть виду 1 ареал поширення найбшыпога »¡рою скорогн-лися в Захшному Полка. В Житомирсьмй ! КиУвськШ областях завдяки створен-ню високоУ нильносп ратичних в зош вщселення, вшзначено зростаппя чисельнос-т1 риа. У Р1вненськ1й обласп рись знаходиться в найСллын оптимальпих сташях завдяки висоюй лкистосп територ1У 1 наявносп великих болотних маашв. Дещо шдвищена чиселыпсть рис1 в Р1вненсьмй облает! зумовлена наявшетю па приле-ппй територ1У БторуЫ пор1вняно потужного репродуктивного ядра полкькоУ по-пуляшУ риа, звщки I йде розеелення виду.
Причин зменшення чисельносп популяшУ великих ссавцт багато, для Ух вивчення, систематизашУ ! обгрунтування необхшних заход1в потр1бш рете-лым комплекеш досл|'дження за репональними програмами.
Поза сказаним потр1био констатувати ще \ таке. На сьогодш в УкраУш велик! ссавш — найменш вивчеиа група наземних хребетних тварнн (на вшмшу, скаж!мо, вЫ гризушв, рукокрилих, яким прнсвячено багато р!зиоплапопмх на-
Науковий вкник, 2OOO, вип. 1O.3
укових нраць, в т.ч. локторських: гризунам присвячена докторська дисертащя М.П.Рудишина, рукокрнлим — Ю.Ю.Крочка). Що ж до великих ссавщв, то в иовному обсяз! в|дсутн1 навггь бюметричш даш. Не систематизоваш матер1али про трофейну цшшсть мнсливських вид1в. Perioiiajibiii программ науково-дошпдних poöiT мала б охоплювати, поряд з ¡ишими, Taxi питания: особливост1 територ1альноУ (в т.ч. у зв'язку з висотною поясшстю) та харчовоУ иоведшки; имений склад kopmíb та кормов! ресурси; реакщя на л1согосподарську та еко-туристичну д1ялыпсть; прогнозування ефективносп охоронних та бштехшчних заход1в. В iiafíGíл 1>ш характерних míchax ¡снування потр1бно закласти маршру-ти для систематичних стащонарних сиостережень.
При обгрунтувашп необхиннх заход1в по збережешно i витворенню великих ccaBniB ели уникати усередпепих иоказнимв. Гак, загальна илоща УкраУнських Карпат — 1384 тнс. га — мало що говорить про можлнвкть благополучного íc-пуванпя гут тих чи iiimiix великих тварин. Карпаги густо заселеш, розчленоваш транспортними та ¡ишими мапстралями, господарська, в т.ч. лкогосподарська Л1ялыпсть високоштенсивна. Традищйш методи природокористування носять, переважно, екстенсивний характер i вкрай нов1льно поступаються методам еко-лопчно невиснажливим (стьський туризм, оздоровления тощо).
В результата знецшюються кормов1 та захисш властивост1 м1сць можли-вого ¡снування великих ссавшв. Геритор1я Ух поширення виявляеться не су-щлыюю, а розчленованою на фрагменти; илоща, що забезпечуе життед1яль-nicTb виду, може становитн 30bcím невеликий висоток названо! територм. Гак, за О.О.Слободяном [8J, шдивиуальна територ1я ведмедя в Карпатах — близько 1000 га. Якщо це в геометричному окреслешм — ситуащя одна, як-|цо в 6Í0T0iiÍ4ii0My — 30BCÍM ¡нша. Так чи ¡накше, а основними притулками великих ссавцт стають мкця малодоступш, або ж малопридатш для госпо-дарсько'У д1ялыюсп людини. Там м1сця — своершп комфортш центри ареалу — сл1д було б пасиортизувати, ув'язати ïx в едину систему природоохорон-них об'екпв, визначнти еколопчш коридори м|'ж ними. На ociiobí окреслено-го в такий cnoci6 6¡otoiiÍ4hoi o каркасу територм можна забезпечити найвищу ефектившеть охорони тварнп i 6ioTexnÍ4iioro шклувапия про них.
Велим тварини — традшцйш об'скти полювання. Саме вони в першу черту нотерапають в1д переаидування людиною та в ¡л попршення внааидок го-сиодарськоУ д1яльносп умов ¡снувапя. Для прикладу згадаемо тура, тарпана. Ixiiio долю ледь не роздпшв зубр. В Червону книгу У кражи (1994) з великих ссавшв, KpiM зубра, занесено рись, коло 70 % укра'УнськоУ понуляцп якоУ зо-середжено в Карпатах.
Змепшення чиселыюст1 червонокнижних та мисливських вид1в пов'язане, передуем, з антропогенпим тиском: попршенням умов ¡снування внаслщок транс-формаци середовища, надмфним добуванням. Ticra чи iiiuioto Mipoio це характерно для bcieï Свропи. В додатку III до БернськоУ конвенци про охорону дико'У флори i фауни (1979 р.) включено bcí види, винесеш нами до групи великих сса-bhíb. Назрию, па наш погляд, питания про занесения до ЧервоноУ книги УкраУни ведмедя бурого. Сучасна його чиселыпсть значно менша в1д ряду червонокнижних видив (борсук — до 10 тис., видра — 1,5-2 тис., зубр — 550 особин). В краУ-нах, де ведмедя взято шд охорону, його чиселыпсть помтю збЬьшилась.
Окремого розгляду потребуе проблема регулювання чисельност! вовка. BnpiiuyeaTH ii у bUphbí bU комплексу еколого-фаушетичних та госиодарсь-
ких фактор1в не можна. Мисливш дублювати роль вовка в екосистем1 нездат-ш. Про це свшчить порушена в1кова I статева структура популяшй ратичних, щодо оленячих — ювенЫзашя стад, к!льк!сне переважанпя самок над сам-цями, участь в розмноженш молодих, <|мзично ще не зовЫм сформованих са-мшв. Змшити схему в1дстр1лу з метою виправлення ситуапп мисливцям не вдаеться. Реалктично, отже, здШсшовати ильмсну 1 ямсну селекцмо вовчого племен! з обов'язковим щодо цього контролем.
Вовк в мкцях свого поширення викликае актмвпу шкавкть науковшв \ громадськост! [7,10]. На заповщних територ!ях, на в1дмшу в!д огосподаре-них, система „рослинн!сть-ратичн!-вовки" з часом набувае здатност! до са-морегуляцп ! в!дтод! не иотребуе втручання людини. Довгол!тн! спостере-ження за вовками у Воронезькому заповшнику (РосШська Федерашя) показали, що такий розвиток подШ забезпечуеться завдяки специф!чному розподЬу територ!Т м1ж членами вовчоТ зграУ: кожен член зграУ, залежно в!д п1ку, стап та сошально'У позицп викорнстовуе т! або шип л>лянки територм. Поза тим вш покол!ння до покол!ння передаються тралицм зграУ, пов'язан! з викорис-танням кормових ! захисних ресурс!в. При досягнешм балансу м1ж ратични-ми ! вовками, останн! за межами заповшних упдь, практично, пе полюють.
У 1992 р. в Р!о-де-Жанейро на друг!й коиференцн ООН „Довмлля ! розвиток" (перша проходила у Стокгольм! в 1972 рош) концептуально окреслена програма збалансованого розвитку св!товоУ екопошкн на засадах узгодження економ!чнпх потреб сусп!льства з еколог!чними можливостями бюсфери. Незбалаисовашсп. потреб ! можливостей веде до поглиблення, а в шдсумку до незворотносп зм!н життсвого середовища ! тварин, ! людей. Пауков! розробки щодо збалансованого розвитку економши повишп мати деталышй анал1з ! довготрпвалий прогноз нрн-родокористування. Опублжований не так давно проект „Концепцп сталого розвитку УкраУни"1 практично поза увагою залишас тваринннй св1т (! як природний ресурс, ! як складову будь-якоУ екосистеми), не торкаеться аспект!в природокористу-вання у еколог!чно вразливих рег!онах, не враховус нереважаючого в УкраУн! с(ль-ського способу господарювання. На планет!! так само в УкраУш фактично ¡снують два екотипи людини: мкький ! Ыльський. Спос!б Ух життя суттево в!др!знясгься у сфер! споживання, освгги, доступу до шформашйних ресурав та нншостей нивш-зацп. Загалом, м!сто ! село — не р1зш соц!ально-психолог!чн! середовища. В особ-ливостях ! традиц!ях природокористування с!льського типу може ! закодовапа пи(-пов!дь на питания про еколопчну стаб^ыпсть рег!ону, про можлив!сть збережен-ня тут аборигенноУ фауни загалом ! фауни великих ссавщв зокрема.
11!дводячи Ыдсумки в!дзначимо, що розглял поблеми збережеппя б!ор!знома-жття найчаст!ше анал!зусться на приклад! рослин, комах тощо. Великим ссавцям належноУ уваги при цьому не прид!ляеться; в!дносно в!дтворення ! використання Ух ресурЫв нагромадилось б1льше нитань, шж точиих науково обгрунтованих вшпо-
1 Висунута в 1992 poui в Рю-де-ЖяпеПро концепшя бтцентрисзського пщхолу (нротнлсжне— антропоцентристський) передбачае забезиечення жигтсвих потреб сусшльства i покращегшя яко-CTi житгя без виснаження приролних pecypciB (sustainable development). В укра'шському переклад! концешия означена як "сталнй розвиток», то за точшепо, а, оше, i науково-меголнчним ефек-том термжу не вшютдаг 'fi cyri, не вшображае передбачепого концепцию узгодження погреб розвитку з можливостями бюсфери. НайбЫьш лопчннм i точним в даному pa3i буде термш "зба-лансований розвиток».
Науковий вкник, 2000, вип. 10.3
вшей. Значннх масштаб|ц набуло браконьерство. Иорушуюгься правила лщошй-ного добуваипя. G недолги в реалгзаци Закону УкраТми „Про тварипний свгг" i Закону Укра'пш „Про мисливське господарство i нолюванпя". Все це д1еться на фон! значшн трансформованост1 бютошв, знижепня ix кормносп i захисност1. Страте-[ ¡ю д1ялышеп по збереженню та вштвореншо чиселыюсп великих ссавшв дошль-но було б окреслити у вигляди вйшсшдноУ загальнодержавноУ программ, придитв-И1н в iiiii увагу, кр|м вже названих, те таким питаниям:
• аналгз i прогноз паслйдмв сучасноУ госнодарськоУ ;иялыюсп' та на перспективу;
• забезнеченння безпосередноУ охорони тварин i Miciib ix ¡снування;
• диференшащя захо;ив вмповшно до бюлопУ та стану понуляцп кожного виду;
• регулюаання обсяпв i структури добування ратичних i хижих;
• врахування кормових потреб хижакш (вовк, рись) при плануванш добу-»aIi Iit ратичних;
• допомога тваринам при катастраф1чних мриродних явищах
• сшвпраця м1ж державнимн структурами i громадськими оргашзашями;
• популяризашя знань про великих ccaBnie, озпайомлення населения з 6io-Jiorieio великих ссавщв та заходами для ix збереження;
• 36ip шформацм про великих ссавшв через громадськ1 оргашзаци— в1д шк1-льних гуртв до еколопчних i мисливських товариств, нагромадження и через структури Держкомлшгосиу в загальнодержавному банку даних;
Загалом при послиовному зд1йсненш комплексу спещальних заход1в чиселыпсть великих ссавщв в УкраУш можна утримувати на оптимальному pie-ni i використовувати i'x як цшний об'ект нолюванпя.
Лггерятура
1. Бонларенко В.Д. 3eipi наших Л1С1В. — К.: Урожай, 1988. — 160 с.
2. Бондарснко В.Д., Делеган I.B. Зубри в Сврош та Украйп // JJicoee господарство, люова, манером i деревообробна мромисловють. — Льв1в, 1995. —Вип. 24. — С. 9—13.
3. Бонларенко В.Д., Коцаба Р.П., Хогцький П.Б. Зубри знову над npipeoio? // НауковиП biciiiik. 36ipni!K науково-гсхшчних ирань. — Вип. 9.9. — Льв1в, 1999. — С. 274—280.
4. Ьопдярснка В.Д., XacuKi U.K. Рэаклшахызацыя зубра у заходив рэпене Укра1ны // Материалы научно-практической конференции, посвященной 60-лепио со дня образования Государственною заповедника „Белавежская пуща". — Минск, 1999. — С. 251—253.
5. Гупчак М.С. Бурий ведмщь в Карпатах // JlicoBiid i мнсливськиП журнал. — №5 — 1999 — С. 16—17.
6. Делегап 1.В., Рижак I.B., Бонларенко В.Д. Стан та резервн продуктивное^ понуляцп ко-3yjii гвропеПсько) на Украйп // Jlicoee господарство, лкова, паперова i деревообробна промнело-BicTb. — Внп.24 — Льв1в, 1992.— С. 16—21.
7. Новак Сабша, Мнслагк Роберт В. Вовча мережа Переклад з польськоУ. — 1вано-Франювськ: Паш д1м, 1999. — 23 с.
8. Слободян A.A. Экология и этология бурого медведя в Украинских Карпатах // Изученостъ тери-офауны Украины, ее рациональное использование и охрана: Сб. науч. тр. — К., 1988. —С. 42—57.
9. Шадура M.B. JliciBiin'ii та економтчж аспект реформування мнсливського госиодарсгва УкраУ-ни //11аук. BiciniK 11АУ. Лювишпво— К.: 11АУ, 1999. — № 17. — С. 65—74.
10. Sabina Nowak, Robert W. Myslajek. Tropem wilka — Godziszka: Stowarzyszenik Wilk" 2000. — 97 c. '
