CC BY
15
земель i eKOHOMi4He становище землевласниюв. Щоб покращити екодого-економiч-ну ситуацда в аграрному сектора n0Tpi6H0 глибше проаналiзувати даю закону земельно!' ренти у сучасних умовах, запропонувати адекватнi шдходи до визначення рентного доходу, задаяти важелi державного впливу у сфеpi ценового регулювання та кpедитно-фiнансового забезпечення сшьського господарства, становления гос-подарювання, оpieнтованого на виробництво екологiчно чисто!' продукцп.
Лiтература
1. Daly H.E., Cobb J.B., 1990. For the Common Good: Ridirecting the Economy towards Community, the Environment and Sustainable Future, Green Print, London;
2. Brubaker S., 1977. Land - The Far Horizon. American Journal of Agricultural Economics, 59,
Nr. 5;
3. Bromley D.V., Hodge, 1990. Private property Right and Presumptive Policy Entitlements: Reconsidering the Premises of Rural Policy. European Rewiew of Agricultural Economics, 17, Nr. 2;
4. Ekins P., 1989. Living Economy. A new Economics in the Making. Routledge, London and New York;
5. Anderson T.L., 1982. The New Resource Economics: Old Ideas and New Aplications. American Journal of Agricultural Economics; Nr 2
6. Wills I., 1987. Resource Degradation and Agricultural Land: Information Problems, Market Failures and Government Intervention. Australian Journal of Agricultural Economics, 31, Nr. 1.
7. Van Kooten G.G., 1993. Land resource economics and sustainable development. UBC Press/ Vancouver;
8. Richardson, Nigel, 1989. Land use planing and Sustainable Development in Canada. Ottava: Minister of Supplyand Services, Canada;
9. Hesse, Gunter, 1991. Innovative adaption in Economic Development and Institutional Change - The case of land use systems and Property Rights. University of Würzburg. Institut of economics// Papers on Economic & Evolution;
10. North, Douglas C., 1981. Structure and change in Economic History, New York: Norton;
11. North, Douglas C., 1988. Theorie des Institutionellen Wandels. Tübingen: Mohr;
12. Harvey, Jack, 1996. Urban land economics. Fourth Edition, Macmillian Press Ltd, Hound-milles, Basingstoke, Hampshire and London, p. 33-59;
13. OrSullivan, Arthur, 1993. Urban Economics.- 2nd ed. IRWIN, Homewood, Boston, p. 177200;
14. Barlowe R. Land Resource Economics. Englewood Cliffs, N. J.: Prentice - Hall, 1958, ch. 6.
УДК 504.03 Доц. Л. С. Гритв - ЛНУ iM. I. Франка, м. Львiв;
Ст. викл. В.М. Якобчук - УкрЛДТУ
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТЕОРП ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНО1
ЗБАЛАНСОВАНОСТ1
Дослщжуеться еволюцш теоретичних парадигм досягнення еколопчно! збалансова-ност у розвитку еколого-екож^чних систем
Lidiya Gryniv - LNU, Valentyna Yakobchuk - USUFWT
Problems of theory of ecological-economic forming
Evolution of the theoretical paradigms of environmentally balanced economic development have been researched. The analysis and systematization of the modern theories in environmental economics theories is realized.
Процес виникнення економiчних теорш еколопчно збалансованого розвитку на Заходi мае тривалу кторда. Ще наприкшщ 60-х рр. неокласичну економiч-ну парадигму почали критикувати через ввдсутнкть надежно! уваги до еколопч-
но1 основи досягнення людського добробуту. Цю критику здебiльшого не брали до уваги, оскшьки вважалось, що природознавцi не розумiють економiки. На чому ж була сконцентрована ця критика?
Передусш багато вчених вважали головною помилкою традицшних еко-номiчних теорiй (класично!', неокласично1, кейнсiанськоí) 1х значне вiдставання вiд досягнень природничих наук та повну iзоляцiю ввд розвитку термодинамiки. Це, на 'хню думку, i послужило передумовою для !'х абстрагування вiд середови-щних проблем. Особливо багато критичних зауважень стосувалось конфлiкту мiж економiчною якктю зростання i негативною екологiчною динамкою. Саме цей напрям став важливим каталiзатором у подальшому розвитку альтернативних економiчних теорiй.
Неспроможнiсть ринкового мехашзму вирiшити екологiчнi проблеми при-звела до появи таких нових наукових концепцiй, як концепцiя бiоекономiки А. Ш-гу [1] та холiстичноí економiки (Л.Транч^ В.Веблен, Т.Мтелл) [2], зпдно з яки-ми економша розглядалась як динамiчно-функцiонуюча система, в якш ввдобра-жаються природнi шдсистеми, що живлять й. Це були першi спроби трактувати економiку не як мехашстичну систему. На цьому неодноразово наголошував лауреат Нобелiвськоí премií, вiдомий економiст В.Леонтьев, який зазначав: "... як до-вго дослвдники у таких сумiжних галузях, як демографiя, соцiологiя i полиика, з одного боку, i еколопя, бiологiя, фiзика - з шшого, будуть утримуватись вiд ви-раження стурбованостi тою "блискучою" iзоляцiею, у котрш зараз знаходиться академiчна економжа?" [3].
Всесвiтньо вiдомий еколог Ю.Одум [3,4], дослiджуючи проблеми теорií екосистем вважав, що у робоп зi складними системами потрiбно використовувати холктичний пiдхiд, тому що при наближенш системи до межi стосовно природ-них ресурсiв - спiвробiтництво мае бшьшу цiннiсть для виживання, шж конкуренция. У кiнцi 1970-х ротв була запропонована модель перетворення сучасно1 ль нiйноí економши у кругову економiку (рис. 1) [5].
Що ж стосуеться критики шституцшно1 економiчноí теорií, то вона була сфокусована на проблемi "транспортування" екологiчних витрат, як неадекватному механiзмi вiдображення реальних витрат стосовно справжшх забруднювач1в (С. Капп, 1950). Iншi напрями критики шституцшних пiдходiв до вирiшення при-родоохоронних проблем через економiчнi механiзми стосувались теорií добробуту, яка абстрагуеться вiд побiчних екологiчних наслiдкiв (В.Менсон, Ф. Хiрш) [6,7]. У 1977-1980 рр. виходять у свiт пращ Г. ДеМ [2], де показана неспромож-нiсть неокласично1 економiчноí теорц хоч частково розв'язувати середовищн проблеми. Автор пропонуе змiнити мету економiчноí дiяльностi, що спрямована на зростання доходав i пропонуе прямувати до стшкого стану, де населення i еко-номiчний капiтал держави будуть сталими величинами. Це, на його думку, приве-де до збалансування еколого-економiчного добробуту.
Водночас появились дослвдження американського вченого Н.Джорджеску-Рогена, який пов'язуе розвиток економжи з природними обмеженнями та робить спроби поеднати термодинашку з економiкою довюлля. Вш вiдхиляе аргументи деяких учених - Д. Брукса, К. Ендруса (1974), Л. Гослера та К. Вансберга (1976) [2, 4], ят пропагували ще1 невичерпностi ресурс1в довкiлля, пояснюючи це тим, що вся наша планета складаеться з рiзноманiтних мшератв. Н. Джорджеску-Роген поеднуе проблему вичерпання цих ресурс1в з бiофiзичною перспективою дедалi
1. Теоретико-методолопчш засади еколого-економiчного вчення ... 99
бшьшого 1х збщнения (понижения 'х якосп). Ця перспектива, на думку Н.Джорджеску-Рогеиа, обумовлюеться щораз бшьшим вичерпаниям природного 1 рукотворного кашталу. Вш вважае, що природш ресурси у оргашзоваиому сташ придатн1ш1 для економ1чного використання, оскшьки вони мають меншу еиерге-тичну варткть. Зворотне вiдиошеиия м1ж якктю ресурсу та вартктю енергл було показано на прикладi багатьох мшерашв та копалиииих видiв палива. Бiльшi за-трати, що иеобхiдиi для розвитку иизькояккиих ресурсiв збiльшують 'х довкiльиу вартiсть. На металевих рудниках, иаприклад, погiршеиия якостi руди у шдземних шахтах сприяе розширеиию поверхиевого видобутку, де обсяг вiдходiв на тонну руди у дванадцять разiв бiльший (К.Гелб, 1984). Це сшввщношения для металiв, неметалш та вугшля у США за остаииi 50 роив стрiмко зросло. Знижения якосп ресурсу збiльшуе кiлькiсть землi, необидно!' для виробництва тонни вугiлля, що збшьшуе кiлькiсть використано! землi, яка мае бути вщновлена i кшьккть води, використано! для вiдиовлеиия. О.Клевленд (1993) виявив, що збiльшеиия вартосп еиергií при видобутку нафти у США також пов'язаие зi збшьшеииям кiлькостi води та вуглекислого газу, яю звiльияються у цьому процесi [8].
Лшшна економжа
Вилучення ресурСв (веде до зниження обсягу ресурСв, що не вщновлюються)
Максимлзаця виробництва (максимпзуеться пот i к речовини)
Забруднення ▼ Максимлзац я А споживання
Викидання у залишкв
забруднення
Кругова економiка
Вилучення ресурсiв (зд^снюеться ефективно при мiнiмiзацii втрат
\
Акцент на виробництво високоякюних виробiв, шо задовiльняють основнi потреби людей (ефективне виробництво з найменшим використанням природних ресурав: потiк речовин понижений
Забруднення зводиться до мiнiмуму; де це ттьки можливо застосовуеться повторне використання
/
Велика частина залишюв використовуеться повторно, що забезпечуе ресурсами виробництво iзводить до м^муму забруднення
Споживання орiентоване бтьше на задоволення
основних потреб I пiдвищеноi якостi життя
Рис. 1. Схема перетворення сучасног лтшног економгки у кругову економгку
Отже, Н. Джорджеску-Роген намагався в основу економiчного ан^зу по-класти бiофiзичиi параметри мiкроекоиомiчиого процесу. Його дослiджеиня проводились незалежно вiд К. Боулдиига, який у 1966 р. був визнаний за обгруиту-вання довкшьиих проблем принципу рiвиоваги речовини, i вiд Одума (1971), який працював над аиалiзом потоюв еиергií, а також в1д Г. Айреса i Л.Кохрсеиа, якi ви-користовували шдх1д балансу матерiалiв та вх1диих i вихiдиих способiв для аналь зу використания еиергií в екологiчиих й економiчних системах. Цi дослiджеиия
значно вплинули на розширення галузi екологiчноí економiки та на питання, якi вона ставить, i методи, ят застосовуе. Але здатнiсть втшювати бiофiзичнi прин-ципи у моделi стандартно! економiки вiдрiзняють Н.Джорджеску-РоГена ввд ш-ших пiонерiв цiеí галуз! У працi закцентовано увагу на важливосп законiв збере-ження маси й енергл та закону ентропп у мiкроекономiчних дослiдженнях.
Сучаснi еколопчш економiсти обговорюють та сперечаються про важливi деталi роботи Н.Джорджеску-РоГена, а також про корисшсть термодинамiки в економiчному аналiзi. Такi дебати виникають частково через нечiткiсть деяких аргументов Н.Джорджеску-РоГена i через п приклади, де вiн перебiльшив роль тер-модинамiки в економiчних системах.
Серед шонерш екологiчноí економiки Н.Джорджеску-РоГен (1971) пiшов далi щодо розкриття недолiкiв традищйних економiчних теорiй i особливих еконо-мiчних моделей, таких, як функцц виробництва. Його головна заслуга полягае в об-Грунтуванш розвитку деяких мiкрорiвневих процесiв, ят пояснюе закон ентропií [9].
Н.Джорджеску-РоГен стверджуе, що закон ентропií сформував "головний корiнь" економiчноí бiдностi. Економiчний процес е робочим процесом i як такий, вiн пiдтримуеться потоком енерги i речовини з низькою ентропiею з довкiлля.
Н.Джорджеску-РоГен вважае, що економжа - це ввдкрита пiдсистема бшь-шо! закрито! системи довкшля. Економiчний процес пiдтримуеться незворотним одностороннем потоком енергií та матерiалiв низько! ентропií з довкiлля через економiчну систему i назад у довюлля у формi високо! ентропп, через викорис-тання енергií та матерiалiв.
З трансформацiею матерiалiв i енергií у процесах виробництва та спожи-вання, у довкiлля викидаються тепло i речовина з високою ентропiею. Коловий потiк змiнноí щнносп, який привертае увагу у конвенцшному економiчному ана-лiзi, е промiжним кроком у процесi, який шдсилюеться одностороннем потоком енергií та речовини.
Концептуальна модель Н.Джорджеску-РоГена, е ввдправним пунктом пода-льшо! роботи багатьох еколопчних економiстiв. Численнi дослiдники через еко-номiко-довкiльну межу застосовували баланси маси та енергií для потоюв та введения !х в аналiз процес1в виробництва. Iншi використовували баланси маси та енерги для пояснення змiн у якостi потоков матерiалiв та енергп у процесах виробництва i споживання.
Не вдаючись у глибокий аналiз моделi Н.Джордеску-РоГена, слiд зазначити головну, як на нашу думку, помилку, що полягае в моруванш системного шдходу до вивчення цих проблем. Це i призвело до трактування довкшля як закрито! системи, що дало змогу авторовi використовувати закон збереження енерги. Мiж тим, це е вщкрита система, в якш переважають нерiвноважнi процеси. У цьому контекс-I! економiка повинна розглядатись як пiдсистема планетарно! екосощосистеми.
У 1980 р. Р.Хьютинг дослiджуе взаемозв'язок м!ж економiчним зростанням i пошкодженням екологiчних функцш довкшля[10]. Однак найбшьшого резонансу, як вже зазначалось, набула доповвдь Римському клубу, яка була запропонована в 1992 р. У щй доповвд була представлена обгрунтована критика безконтрольного економiчного зростання та запропонована концепщя зниження промислового виробництва до ргвня замiщення амортизацi!' фондав. Як продовження до цiе!' допо-ввд була запропонована нова концепцк Д.Медоуза "За межами зростання", де об-Грунтовуються межi економiчного зростання, проте заперечуються л1шти для
1. Теоретико-методолопчш засади еколого-еконо:шчного вчення ... 101
екоиомiчиого розвитку. Iншi коицепцií зниження екоиомiчиого зростання пов'я-зуються з соцiальиими та етичиими перспективами [7,11].
Цi шдходи потiм були зiбраиi у доповвд "Наше спiльие майбутие", й пред-ставлеиi Мiжиародиiй комiсií з навколишнього середовища i розвитку в 1987 р. У цш доповвд, як вiдомо, були запропоиоваиi стратепчш напрями досягнения ста-лого розвитку. Шзшше Ван деи Берг i Де Муи (1995) на основi всiх попередиiх иаукових дискусiй проводять систематизацда рiзиих пiдходiв до забезпечення збалаисоваиого розвитку через поедиаиия етичних, бiофiзичиих, екоиомiчиих, ш-ституцiйиих пiдходiв [12].
Отже, за аиалiзом теоретичних пiдходiв до проблем сталого розвитку, як запропоиували захiдиi вчеиi, можиа визиачити таю три напрями:
• тдхщ, спрямований на економiчний розвиток, що передбачае створення кругово! економши;
• пiдхiд, спрямований на емтричт дослiдження взаемозв'язку мiж мiкроекономiч-ними виробничими процесами i законом ентропп;
• пiдхiд, спрямований на визначення iндикаторiв стiйкостi у рамках неокласично! теорп економiчного зростання.
Оскшьки теорiя сталого розвитку передбачае мехаиiзми самошдтримки екологiчиих i екоиомiчиих процесiв, дуже важливою е систематизацiя вiдповiдиих иаукових напрямiв. Вважаемо за доцiльие зупинитись на головиих з них.
Неокласична 1еор1я р1вноваш
Ця теорiя передбачае мехашстичиий, формальиий пiдхiд до економiчних явищ, що груитуеться на припущеиш про рацiоиальиiсть iидивiдуальиоí поведш-ки споживачiв, а також рiшеиь, яю приймаються залежио вiд ефекту корисносп i максимiзацií прибутку, взаемодií всх суб'ектiв господарюваиия та споживач1в через сигнали цiи, що дають вичерпну iиформацiю щодо ситуацií на риику. Одиак, слiд зазиачити, що неокласична економiчна теорiя, яка базуеться на теорп загаль-ио1 рiвноваги в екоиомiчиiй системi, розглядае цю систему iзольоваиою вiд НПС. Ця теорiя зробила, без сумиiву великий виесок у розвиток свтово1 економiчноí думки, особливо у перiод з 1870 до 1940 рр. Таю вчеш, як М.Туган-Барановський, А.Маршалл, В.Менгер, Л.Вальрас та iишi дослiджували умови досягнения рiвно-ваги та й иаслiдки [13, 14, 15].
Панувания иеокласичио1 школи вiдсуиуло питания про взаемозв'язок еко-иомiчиих процесiв i явищ з довкiллям у затшок екоиомiчиоí теорií. Як вiдомо, увага дослщниюв була скоицеитроваиа на проблемах досягнения стшко1 рiвиова-ги у довготермшовому перiодi (див. рис. 2).
Досягнения ще1 рiвиоваги вони пов'язували з поняттям потеипдйиого Валового Нацюнального продукту (ВНП) як сукупиого продукту держави, створено-го на основi иайоптимальиiшого використаиия всiх економiчних ресурс1в.
На рис.2 зображеио рииковий мехашзм у довготермiиовому перiодi, коли крива сукупно1 пропозицií е стшкою на рiвиi потеицдйиого ВНП. Водночас змiиа попиту зумовлеиа змiиою р1вия цiи. Тут зображеио иапрямок утримания стану рi-виоваги, коли знижения попиту i зсув кривоí сукупиого попиту лiворуч зиижуе цiии, що спонукае до зб1льшеиия попиту доти, поки не буде досягнуто оптимального стану випуску продукцií, тобто довготермiновоí р1виоваги.
Як видно з цього рисунка, зниження попиту зсyвae криву ADj до AD2, що призводить до зниження щн P, а отже, збшьшення попиту i втримye його стшким на рiвнi потенцiйного ВНП. Якщо ж попит зростae ADj до AD2, то цiни, якi тд-вищаться, знизять попит i втримають сталий ВНП на рiвнi У.
Зввдси видно, що ринковi сили (без впливу зовнiшнix природник чинниюв) нaйефективнiше розподшяють економiчнi ресурси i зумовлюють максимально можливий випуск продукцц у межax iзольовaноï економiчноï системи. Неокласи-чний економiчний aнaдiз, однак не дослiджye взaeмозв'язкy економiчниx коливань i природниx змiн. Це творить сyттeвi проблеми. Зниження рiвия пропозицц при-родниx ресурс1в при постшному попитi на ниx зyмовлюe шдвищення цш. Однак цiнa циx ресурав для економiки i для природи рiзнa. Це пов'язано, передyсiм, з ось яким чинником. Якщо щни на економiчнi блага залежать ввд попиту i пропо-зицп лише споживaчiв, то цiни на природш блага повиинi, крiм цього, ще враго-вувати екологiчнy доцiльнiсть чи еколопчний вибiр, який насамперед спрямова-ний на збереження довкiддя. Тобто неокласичний nidxid не до^джуе взаемозв'я-зку умов досягнення збалансування eкономiчноï рiвноваги (яку можна назвати штучною, осктьки вона не торкаеться природных явищ) та рiвноваги довктля. Крш того, суто меxaнiстичний шдавд до дослвдження економiчноï рiвновaги, який передбaчae неокласичний шдавд, не може реагувати на короткострокову динaмiкy залежностей економiчниx коливань вiд природниx змiн. Ус дослiджения у цьому нaпрямi зосереджеш на досягненнi лише економiчного, мaтерiaльного добробуту, яке, як вiдомо, сyпроводжyeться ще i " зовнiшнiми ефектами". Природний чинник розгдядaeться як заданий, i, вiдповiдно мало прив'язаний до змiн в НПС.
Створення деякими неокласиками нового напряму - бюекономши (Л.Кларк, 1976; К.Вшен, 1985) не дало вaгомиx резyльтaтiв, оскшьки дальше гру-нтувалось на роз^днанш екологiчниx та економiчниx резyльтaтiв. Монетарне ви-значення оцiнки витрат та переваг екосистем (Г.Фршен, 1993), та обгрунтування фyнкцiй екосистем (М.Бaрб'eр, 1994) також не дало, на жаль, надц на розв'язання циx проблем. Рiч у тому, що визначення фyнкцiй екосистем через бiофiзичнi ш-дикатори, якi не e прив'язаними до монетaрниx оцiнок, не може забезпечити збалансування процес1в в еколого-економiчниx системax [8].
Поeднaния щлей суто економiчного розвитку, якi xaрaктернi для неокласи-чного пiдxодy, з функщями екосистем можливе, на нашу думку, лише через вве-
деиня нових змiииих. Цiкавим пiдходом у цьому напрямi е поедиаиня еколопчио-го моделювання з екоиомiчиими цiлями екосистем. Це поедиаиня грунтуеться на концепцп "вхiд-вихiд" екосистеми (Л.Хеммоид, Дж.Кей). Зокрема, заслуговують на увагу, дослiджеиня С.Техвонена, Г.Оберта, якi поедиали коицепцiю "вхвд-вихiд" екосистеми з моделями змши клмату, що дало змогу прогнозувати розви-ток тих чи шших екосистем на плаиетi [16-19].
Що стосуеться поеднания иеокласичиого пiдходу з мкькою i регiоиальиою екоиомiками, то воио дало деяк позитивиi результати, оскшьки було сфокусоваие на просторово-господарських системиих пiдходах. Поеднания екоиометричиого моделювания з иеокласичиим пiдходом було акумульоваие лише на визначенш екологiчиих насладив господарськоí дiяльиостi, а не на до^дженш чиииикiв íх попереджеиия.
Отже, можиа зазначити, що иеокласичиа екоиомiчиа теорiя, груитуючись на аитропоцеитризмi i мехашстичиому свiтоглядi об'ективио приречеиа на '^ас-ко" у розв'язаииi проблем еколопчно збалаисоваиого розвитку свiту.
Неоавстршська еконолнчна теор1я
Ця екоиомiчиа теорiя, що починала формуватись всередииi XIX ст. як альтернативна до трудовоí теорц вартостi, безперечио, займае вагоме мкце у свiтовiй екоиомiчиiй думщ стосовио розв'язаиия проблем збалаисоваиого розвитку свиу. Воиа здавиа характеризувалась чиким ставлеииям до взаемозв'язку категорц часу та врiвноваженого стаиу екоиомiчиоí системи. Виходячи з осиовиих дослiджеиь iнновацiйноí теорц М.Тугаи-Бараиовського, австрiйський екоиомiст Й.Шумпетер вперше узагальнив иерiвиоважиi стаии економжи, пов'язаиi з техиологiчиими ш-новащями. Цi iдеí иер1виоважиих стаиiв економiчних систем сучасиi вчеиi Фабер i Пропс (1993) пов'язали з проблемою попршения якостi довкiлля [8].
Еколопчно-еволюцшний пщхи до вивчення проблем стшкот
Цей пiдхiд грунтуеться на поеднанш екологiчиих фуикцiй з еволюцiйиим шдходом Дарвiиа.
Екологiчиа фуикцiя полягае у збереженш "господарства" природи у систе-мi складиих взаемозв'язкiв оргаиiзмiв з бютичним й абiотичиим середовищем.
Еколого-еволющйний пiдхiд передбачае фуикцiоиальиий аиалiз рiзних екосистем i використовуе для опису потоюв еиергií та речовиии поияття тро-фiчиих р1ви1в, харчових ланцюпв тощо. Вивчеиия особливостей метаболiзму проводиться через дослвджения бiофiзичиих особливостей функцюнувания екосистем. Еволюцдйиий шдхвд передбачае дослiджеиия мехаиiзму природного вщбору через вплив генотипу на фенотип [20, 21, 22].
Еволюцшно-шновацшний шдхи до вивчення проблем стiйкостi
Цей иовий напрям вивчеиия проблем стiйкостi на противагу иеокласичиим положениям розглядае екоиомiчиий розвиток як нерiвномiрний, хвилеподдбиий, 1мпульсивиий процес, основу якого стаиовлять iииовацiйиi змши. Щ змiии мо-жуть стосуватись "штучного" чи природного кашталу. У зв'язку з цим стаи рiвно-ваги в екоиомiчиих процесах стае все нестшюшим i залежить ввд зовиiшиiх чии-иик1в (Р.Нельсон, С.Вштер, 1982; Дж.Ольверберг 1988).
Слвд зазначити, що еволюцшна eKOHOMi4Ha теория, яка виникла 20 роюв тому не бере до уваги впливу природних змш на еволющю економiки. Акцентую-чи лише на перюдичнш змiнi iнновaцiй та шституцшно-сощальних трансформа-цiй, ця теория абстрагована вiд щораз бiльшоí взaeмозaлежностi економiчних та природних явищ i процеав.
В остaннi роки еволюцiйнa економiчнa теорiя усе ширше використовуе до-сягнення новiтньоí науки - синергетики, котра вивчае еволюцiйнi мехaнiзми у природних та сощальних системах. Однак дослщження мехaнiзмiв сaморгaнiзaцií у цих системах залишилось вiдособленим, оскшьки не вдалось штегрувати зако-номiрностi природничо-соцiaльно-економiчних взаемозв'язк1в. Саме тому важли-во об'ектом дослвдження вважати екосоцiосистеми, ят е територiaльними компонентами ноосфери.
Окремим питаниям е моделювання ендогенних змiн довюлля i на цiй осно-вi прогнозування еколого-економiчноí динaмiки.
Еволюцiйнa теорiя iгор, яку запропонували Дж.Сшьверберг (1988) та Б.Верспаген, передбачае використання бюлопчного пiдходу до вивчення еконо-мiчноí поведiнки фiрм. Тобто цей шдхвд застосовуеться лише у межах мшроеко-номiчного aнaлiзу [12, 22].
Крш цього, сучасна еволюцiйнa теорiя кор, дослiджуючи рiвновaжнi ста-ни, як наперед задаш характеристики, розглядае лише окремий аспект еволюцш-ного процесу - природний вiдбiр ефективних економiчних рiшень та поведiнки фiрм, що дае змогу прогнозувати стрaтегiю !х збалансованого розвитку.
Однак, слiд зазначити, що для таких складних систем, як екосоцюсистеми, дослiджения асимптоматичних сташв рiвновaги втрачае свое значення, оскшьки у цих умовах важко визначити параметри íхнього розвитку. Екосоцiосистеми е ввд-критими системами, для яких хaрaктернi нерiвновaжнi стани, тому необхвдний пошук iнших критерiíв стiйкостi цих систем.
Таким чином, трaекторiя розвитку економiчноí теорií сталого (збалансованого) розвитку свиу е багатовекторною. Прюритетним напрямком дослiджень щ-€1 теорц мае стати обгрунтування спiльних для природи та економiки зaконiв, вра-хування яких збереже життя планети та людсько! цивiлiзaцií.
Лiтература
1. Пигу А. Экономические теории благосостояния.: Пер. с анг.: В 2-х т. - М.: Прогресс, 1985, т. 1. - 511 с.
2. Daly H.E., Towards an Environmental Macroeconomics. The International Society of Ecological Economics., Washington, DC., 1990. - P. 3-7.
3. Odum H.T., Odum E.C., Energy Basis for Man and Nature, 2-th ed., Megraw-Hill, New-York, 1981.,-p. 12-17.
4. Одум Ю. Экология.: в 2т. - М.: Мир, 1986, т. 1. - 376 с.
5. Гришв Л. С. Еколопчно збалансована економжа: Монографiя. - Львш: ЛНУ iM. I. Франка, 2001. - 240 с.
6. Mansson B. Contributions to physical resource theory. Geteborg. Sweden.- 1965.-125 p.
7. Hirch F. Social Limits to Growt hs.- London: Routledge and Kegan Paul, 1977. - 237 p.
8. Cleveland C. J., Costansa R., Hall. C.A.S., Kaufmann, R., 1984. Energy and the US economy: biophysical perspectives. Science 225, - P. 890-897.
9. Geprgesku-Roegen, N., 1971, The entropy law and economic process. Harvard University Press, Cambridge. - P. 35-36.
10. Hueting R. New scarcity and economic growth. New York, 1980. - p.10-12.
11. Meadows, D.H., Meadows D.L. and Rangers I., - 1992, Beyond the limits., Chelsea Green., Post Mills, VT. - p.15-17.
12. Economic-Ecological Theoretics Perspectives NY, 1997 - P. 21-36.
13. Батал Ю.М. Екожишчна теорiя технологiчних 3míh: Навчальний поибник. - К.: Запо-bít, 1996. - 240 с.
14. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.: Дело, 1994. - 720 с.
15. Маикчв Г. Макроекономжа: Пер. з анг.//Матерiали Всеукрашсько! конф. "Екологiя i економша". - Львiв. 1997. - С. 10-12.
16. Hammond A. Environmental Indicators: A Systematic Approach to Measuring and Reporting on Environmental Policy Performance in the Context of Sustainble Development - World Research Institute: May 1995. - 44 p.
17. Kay J. 1991, A nonequilibrium thermodynamic tramework for discussing ecosystem integrity Environmental Management 15: - P. 483-495
18. Schneider E., Kay J. Complexity and Thermodynamics, Future 1994, 26(6). - P. 634-644.
19. Siebert H. Economics and Environment: Theory and Policy. - Berlin, Heidelberg, New-York, London, Paris, Tokyo: Springer-Verlag, 1992 - 291 p.
20. Ayres R.U., 1991. Evolutionary economics and environmental imperatives. Struct. Change Econ. Dyn. 2., - P. 255-273.
21. Hodgson G.M., 1993. Economics and Evolution. University of Michigan Press, Ann Arbor. -
P. 12-17.
22. Nelson R., Winter S., An evolutionary theory of economic change. Harward Univ. Press Cambridge, 1982. - P. 3-7.
УДК332.356:502.23 Доц. О.В. Врублевська, к.е.н. - УкрДЛТУ
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КРИТЕРПВ ОЦ1НКИ 1НСТРУМЕНТ1В ЕКОПОЛ1ТИКИ
Аналiзуються критерп для ощнки ефективност вaжелiв еколопчно!' политики, вста-новлено ïx iepapxTO. Зроблено оцшку основних важелiв за розглянутими критерiями.
Doc. Olena Vrublevska - USUFWT The criteria of ecological policy instruments forming and using
Criteria for the evaluation of environmental policy instruments are analyzed. The hierarchy of criteria is composed. Main instruments are evaluated according to the criteria.
Сучасна наука i практичный досввд пропонують нам широке pi3HOMamrra важелiв для досягнення еколопчних щлей сустльства, кожен з яких мае cboï переваги i недолши. Критерiальна основа вибору i ощнки важелiв екополггики фор-мувалася i розвивалася з кшця 60-х роив по мiрi росту вимог до них. Зростання уваги до проблеми вибору шструмеипв спецiалiсти пояснюють посиленням сум-нiвiв щодо результативносп та економiчноï ефективносп прямого регулювання, посиленням тенденцiï дерегулювання, бюджетними обмеженнями, з якими стика-еться бшьшкть урядав, укрiпленням вiри у переваги ринкових методов [7, ст. 39].
Крш^альна основа оцiнки представляе собою сукупнкть параметров, за якими визначаеться мiра вiдповiдностi даного важеля встановленим цiлям. У су-часнiй зарубiжнiй та вiтчизнянiй лiтературi, зокрема, у працях авторiв А. Endres [5, 6], B.C. Field [8], N. Hanley, J.F. Shogren, B. White [9], Г. Андерсона, Т. Жилича [1], Дж.Е. Спглща [4], Ю.1. Стадницького [2, 3], виданнях Оргашзацц економiч-ного спiвробiтництва i розвитку [7, 10] висвилено певнi основш критерiï оцiнки iнструментiв екополiтики. Разом з тим формування надiйноï критерiальноï основи оцiнки потребуе 1х критичного узагальнення й систематизацiï. Нами видшено такi критерiï оцiнки важелiв еколопчно!' полiтики у порядку 1х вагомосп.
