ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО ТА ПЛАНЕТАРНОГО МАСШТАБіВ В УКРАїНСЬКіЙ НАУКОВіЙ ФАНТАСТИЦі (ЗА РОМАНОМ М. РУДЕНКА «СИН СОНЦЯ - ФАЕТОН») Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

ФШОЛОГ1ЧШ НАУКИ

УДК 821.161.2Р-321.9.091

DOI: 10.15587/2313-8416.2015.49154

ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО ТА ПЛАНЕТАРНОГО МАСШТАБ1В В УКРА1НСЬК1Й НАУКОВ1Й ФАНТАСТИЦ1 (ЗА РОМАНОМ М. РУДЕНКА «СИН СОНЦЯ - ФАЕТОН»)

© Ю. В. Логвиненко, В. О. Мазуренко

У cmammi розкрито масштабтсть ideu, вкладених автором у науково-фантастичний роман, а саме: за-грози та можливi на^дки eid використання атомног енергИ й ядерног зброг та критика тоталтариз-му як державного устрою. Доведено актуальнiсть роману, який вказуе на можливi шляхи розвитку для Украгни та свтовог громадськостi в епоху глобалнацН

Ключовi слова: глобалiзацiя, демократичний державний устрш, екологiя, науково-фантастичний роман, тоталтаризм, ядерна енергiя, ядерна зброя

In the article it is revealed the immensity of ideas that included by the author in the science fiction novel: threats and the possible consequences of the use of nuclear energy and nuclear weapons and criticism of the totalitarian state system. It is proved the relevance of the novel, which points to a possible way forward for Ukraine and the international community in the era of globalization

Keywords: globalization, democracies, ecology, science fiction novel, totalitarianism, nuclear energy, nuclear weapons

1. Вступ

Отримавши у 1991 рощ омрiяну незалежшсть, Укра!на за двадцять чотири роки не спромоглася ощ-нити И важливють для власного народу та всього ев-ропейського континенту, який балансуе у сташ вшни i загрози застосування ядерно! збро!. Заборона кому-тзму сама по собi не знищить насладив перебування Укра!ни у склащ тоталитарно! iмперi!, не змшитъ блискавично свадомють громадян. Стан сучасного укра!нського сустльства вимагае детального вивчен-ня та аналiзу творчосп тих постатей в укра!нському культурному i литературному дискурс^ хто йшов проти системи у тоталггарну добу та наголошував на критичному аналiзi травм i наслiдкiв колонiалiзму у часи незалежносп. М. Руденко - феномен в укра!нсь-к1й лiтературi ХХ столитя.

Творчий доробок М. Руденка дае вадповадь на багато питань, яш сьогоднi повинна вирiшити для себе укра!нська нацiя та свггова спiльнота.

2. Аналiз лiтературних даних та постановка проблеми

Досладженням творчосп М. Руденка пладно займалися таи вченi-дослiдники як Г. Вiват [1], I. Власенко [2], Л. Талалай [3], В. Шевчук [4] та ш. Вченими детально вивчено та проаналiзовано основ-т вiхи життевого шляху М. Руденка, зроблено огляд творчостi, зiбранi iнтерв'ю, проаналiзована поезiя та художня проза. Однак, науково-фантастична проза

М. Руденка не отримала належно! оцiнки та аналiзу авторських iдей, що були покладеш письменником у основу творiв.

3. Мета статт та завдання досл1дження

Проаналiзувати науково-фантастичний роман М. Руденка «Син Сонця - Фаетон» та довести, що автор порушив низку питань державного та планетарного рiвнiв, що залишаються невиршеними до сьо-годнi. Досягнення мети передбачае вирiшення насту-пних завдань:

1) розкрити авторську позицiю щодо використання людством ядерно! енергп та збро!;

2) проаналiзувати авторське бачення згубносп тоталiтаризму як державного устрою.

4. Вщображення в науково-фантастичному ромаш «Син Сонця - Фаетон» проблем державного та планетарного масштабiв

3i змiнами, як1, на жаль, дуже повiльно прохо-дять в Укра!т, суспiльство тiльки зараз починае усвь домлювати значущiсть М. Д. Руденка як громадянина i митця, унiкальнiсть його письменницьких i фшософ-ських урок1в, масштабнiсть його думок. У сучаснш Укра!нi тшьки народжуеться нацiональна свiдомiсть, про яку мрiяв i яко! не вистачало М. Руденку.

У своему творчому доробку письменник мае к1лька науково-фантастичних творiв: «Чарiвний бумеранг» (1962-1966 рр.), «Ковчег Всесвiту» (1966 р.),

«Народжений блискавкою» (1971 р.), та «Син Сон-ця - Фаетон» (1962-1989 р.), який е суттево перероб-леним романом «Чар1вний бумеранг». До науково! фантастики М. Руденко звернувся не випадково. П1з-шше письменник напише: «Це була моя остання спроба узгодити нове свггобачення з вимогами соц-реал1зму... Переконавшись, що реалютичних ромашв писати не можна, взявся за фантастику...» [5].

Шлях до написания фантастично! прози у пи-сьменника був довгий: «Десь на меж1 п'ятдесятих 1 шютдесятих рок1в мене вразила стаття академжа В. Г. Фесенкова про десяту планету Сонячно! систе-ми, котра, за висловом академша, «вибухнула, як бомбам». ... Ще б1льше законом1рностей побачив я, коли з1брав увесь приступний матер1ал про загиблу планету. А коли переконався, що соцреал1зм уже не для мене, взявся писати науково-фантастичний роман про Фаетон - так називали десяту планету люди, кот-рим було вщомо про Г! загибель. Так я прийшов до фантастики - прийшов вимушено, намагаючись перенести на шш1 планети поди, що ввдбувалися на Зе-мш, - точшше, в Радянському Союз1. Звичайно, чи-тач розум1в, де я побачив тоталггарний режим на чол1 з Сдиним Безсмертним. Зрозумши також у ЦК - нев-довз1 на мою фантастику накинули зашморг» [5].

Роману «Син Сонця - Фаетон» передувала стаття «Слщами косм1чноГ катастрофи» (1962 р.), що здобула широке визнання не лише в УкраТш, а й поза !! межами. У сво!х наукових працях письменник неодноразово шдшмав таш гостр1 питання як виживан-ня людства в умовах глобал1зац1Г, загроза еколопчно! катастрофи, питання его!стичного споживання при-родних ресурйв планети, енергетично! та продоволь-чо! кризи. Саме наукова фантастика розширила чита-цьку аудиторш та дала авторов! можливють показати власне бачення юторп людсько! цившзаци, не вщки-даючи поважних наукових дослщжень та гшотез.

У романах «Чар1вний бумеранг» та «Син Сон-ця - Фаетон» поеднано авторське уявлення про мож-ливий хвд розвитку людства з науковими поглядами античних та сучасних учених. «Його головний нау-ково-фантастичний тв1р - косм1чна феер1я «Чар1вний бумеранг» являе собою лиературну обробку вдей Е. Дешкена та шших автор1в гшотези про бопв-астронавпв», що висадилися на Землю в давш часи (тсля загибел1 ГхньоГ планети - Фаетона); у потрак-туванш М. Руденка прибульщ ще й пiдштовхиули земну еволюцiю» [6].

У раннш версii тексту («Чарiвний бумеранг») сюжет сфокусований навколо питання юнування життя у Всесвiтi та походження людей, наведеш фак-ти, як1 не пояснеш сучасною наукою, читача шдведе-но до висновку автора про втручання в земну цивiлi-зацш прибульцiв з Космосу. У ромаш «Син Сонця -Фаетон» письменник перешс акцент iз даного питання на юнування людини в тоталггарнш державi та ви-користання ядерно! енергil.

Сюжетна лiнiя обох ромашв доволi проста. Автор використовуе вщверто умовний прийом - ки-дання героем бумерангу. Головний герой разом iз бумерангом перелiтае через час i простiр, тимчасово перебувае на шшш планетi та в тшах iнших геро!в.

Бумеранг переносить героя роману Миколу на деся-ту планету Сонячно! системи - Фаетон, яка у своему розвитку перевершила цившзацш на Землi. Переживши епоху тоталитаризму, економiчну, екологiчну та продовольчу кризи, планета помирае вщ ядерно -го вибуху.

У передмовi до роману «Син Сонця - Фаетон» автор пояснюе причину суттево! переробки роману «Чарiвний бумеранг» - вибух на Чорнобильськш АЕС, який змшив свгл Чорнобильська катастрофа збiгаеться в чай з початком перебудови та розпадом тоталтарно-го радянського режиму i нав'язаних мистецтву кано-нiв, за боротьбу з якими письменник пережив суд, та-бори, конфiскацiю майна. Тому стае зрозумшою потреба автора ще раз вказати на згубтсть тоталтаризму та загрозу, що мютить у собi атом, силу якого людство ще не навчилося надшно контролювати. Жанр науково! фантастики дав авторовi можливiсть показати реа-льну iсторiю тоталiтарного СРСР, обминувши цензуру, та вказати на можливi шляхи та загрози для розвитку людсько! цившзаци.

Чорнобиль засв1дчив появу нового свиу, того, що регресуе, що перебувае тд тиском бурхливого розвитку ядерних та iнших новiтнiх техиологiй, характеризуемся манiпуляцiями вчених iз генами жи-вих iстот та флори. За твердженням Т. Гундорово!, «фактично Чорнобиль вiдкрив Укра!ну Заходовi, й Захвд вiдкрився Украiнi, оск1льки заговорив про те, що в нш ввдбулося i пов'язало единим страхом всю Свропу» [7].

Автор прагне донести до читача, що накопи-чення ядерно! енерги та збро! несе Землi небезпеку. Вiн закликае людство до виваженого, зршого вико-ристання атомно! енергi!, щоб унеможливити можли-вi руйнiвнi наслiдки вiд !! використання. Фаетон за-гинув у результап ядерного вибуху. Окрiм пересто-роги вщ фаетонцiв, земляни отримали також шфор-мац1ю вiд населення з планети Деми, яке попереджае людство про небезпеку атомно! вшни та и наслiдкiв: «Люди, люди, люди! Слухайте i дивiться! Нещо давно ми одержали передачу з галактики, яка припинила свое юнування тодi, коли ще не було нашо! планети. Ця галактика метиться так далеко, що !! передача дiйшла через десятки шших галактик. Шлях цiеi пе-редачi неск1нченний, як неск1нченний Всесвiт. I! при-значення - вберегти планети, системи планет i цiлi галактики вщ страшних космiчних трагедiй, яю час вiд часу повторюються. На цш планетi сталася атомна вшна, яка винищила все органiчне життя. По-чався розвиток i самовдосконалення автоматiв, керо-ваних штучним мозком» [8].

Тема загрози, яку несе в собi використання ядерно! енерги, червоною ниткою проходить через весь сюжет роману. Письменник застертае, що на-виъ бiльш розвинуп цивiлiзацii, аиiж земна, не мо-жуть керувати тiею силою, що йде вiд радiоактивного розпаду атомiв. Серед всiх катастроф i трагедш, що вiдбулися на Землi, чорнобильська катастрофа мае найбшьш руйнiвнi наслвдки для екологii, соцiальноi сфери, економши, психiчного та фiзичного здоров'я населення не пльки укра!нського Полiсся, а й вйе! планети.

repoH poMaHy MnKoga, 6ygyHH iH^eHepoM 3a $axoM, 3HanmoB y npoeKTi ^opHo6ngbcbKoi egeKTpoc-TaHuii cyTTeBi npopaxyHKH, 3a ^o noTpanHB go cgigno-ro i3ogaTopy KflB: «.3k BiH pagiB, Kogn Horo npu3HaHH-gn Ha 6ygiBHHuTBo aroMHoi egeKTpocraHuii! KpecgeHHa bhbhhb TaK, ^o bohh croagn nepeg Horo BHyTpimHiM 3opoM, mob Ha eKpaHi. ^Kocb BiH 3ocepegHB cbow yBary Ha geTagi, ^o BHKguKaga nigo3py b ii HagiHHocri. A no-TiM gagi, rgn6me. 3 uboro H noHagoca... Ha HeTBepTHH geHb ^ohho no$ap6oBaHHH «bopohok» npuBi3 MnKogy go cgignoro» [8]. 3acTepe®eHHa MuKogn npo Te, ^o HopHo6ngbCbKa KaTacTpo^a 3anporpaMoBaHa ^e b 6y-giBegbHoMy npoeKTi, He BuHmgn 3a Me^i KaMepn, ge Horo yTpuMyBagn.

nncbMeHHHK 3BHHyBaHye ToTagiTapHHH CPCP y crpamHiH KaTacTpo^i: «Age He Mo^e 6yTH, ^o6 crigb-kh BHeHHx He noMiTngn ^axgHBoi He6e3neKH. ^opHo-6ngb TaK 6gn3bKo go KneBa!» [8]. Цe B^e cborogHi e gaHi npo HegogiKH y 6ygiBHHuTBi n'aToro eHepro6goKa, o3ByneHi MmKomuHeHTagbHi MacmTa6n Tparegii [9]. y pagaHcbKi Hacn rogoc MuKogn 6yB HenoHyTHH, 6o CPCP npauwBaB Ha ^opMyBaHHHM noTy^Horo HayKoBo-npoMncgoBoro agepHoro KoMngeKcy. Ha 3eMgi, hk i Ha ®aeTOHi, cTaBca agepHHH Bu6yx, cnpoBoKoBaHHH He-g6agicrw ToTagiTapHoro pe^HMy. OgHaK Hama ngaHeTa, Ha BigMiHy Big ®aeTOHy, Mae maHc bh^hth y KocMoci: «Ocb th, 6gaKHTHa He6oro, oTpuMaga b gapyHoK Big 3o-paHoro BaTbKa nogyM'aHy KogicHHuw, hkow Kogncb nnmaBca TBiH crapmnH 6paT ®aeTOH. ^h 3yMiem th i3-guTH Ha Hin? flyMaH, gyMaH, 3eMge! To6i Ha po3gyMH gnmngoca TaK Mago o6epTiB goBKoga BaTbKa» [8].

^HrpagbHuH Mo3ok ngaHeTHoi cncTeMH i3 cy-3ip'a Ca noKa3aB, hhm Mo^e 3aKiHHHTHca HagMipHe 3a-xongeHHa HoBiTHiMH TexHogoriaMn: «ABToMarH Hapo-g^yBagn HoBi aBTOMarn. fflBngKicTb цboro пpoцecy Ta-Ka mageHa, ^o He3a6apoM y HamiH ngaHeTHin cncTeMi BHHepnagnca yci Mo^gnBi MaTepiagn. ... 3Ba®HBmn Bci Mo^gnBi BapiaHTH, a, ^mpagbHHH Mo3ok ngaHeTHoi cncreMH i3 cy3ip'a Ca npnHmoB go BncHoBKy, ^o HaH-6igbm goцigbннм e noBepHeHHH y goHo npaMaTepii. Цe gacTb Mo^gnBicTb cycigHiM ragaKTHKaM po3BHBaTH po-3yMHe ®htth i3 $opM opraHiHHoro cBiTy. Bo Togi, Kogn 3HHKae opraHiHHHH cBiT, caMopo3BHToK aBToMaTiB cTae 6e3rgy3gnM» [8]. gwgcrBo go 36ponHnx KoH^gi-

KTiB 3agynuTb agepHy 36pow, to b TaKiH BinHi nepeMo-®ua He 6yge. 3eMgaHH Mo^yTb BgacHHMH pyKaMH 3hh-^hth cbow ngaHeTy Ta bcw ragaKTHKy.

^HTaneBi xoTigoca 6, ^o6 пoвcтaнцi nepeMorgn, i ®aeTOH 3agnmuBca b CoHHHHiH cncTeMi, age poMaH 3aKiHHyeTbca gpaMaruHHo. noBcraHui Bce BpaxyBagn, KpiM Toro, ^o HeMo^gnBo 6ygo nepeg6aHHTH. fluKTa-Top Be3cMepTHHH, po3yMiMHH, ^o BTpanae Bgagy, 3hh-^hb ngaHeTy Ta Bce ®HBe Ha Hin. BigMoBa Big ogHooci-6hoi Bgagn 6yga HoMy HenpunHHTHa, ToMy BiH cnpoBo-KyBaB agepHHH Bu6yx. y poMaHy, MeTa aKoro - nonepe-guTH HHTana, po36ypxaTH Horo cBigoMicTb, h He Morgo 6yTH iHmoi po3B'a3KH.

CnycromyBagbHin cngi aToMy aBTop npoTncTaB-gae cngy Kpacn Ta 6araTcTBa opraHiHHoro cBiTy. fluKTa-Topy Be3cMepTHoMy 6ygo 6angy®e go eKogoriHHnx npo6geM ngaHeTH, 6o BiH ®hb y oKpeMo cTBopeHnx yMoBax. flep^aBa He 6paga Ha ce6e BignoBigagbHicTb 3a

36epe®eHHa HaBKognmHboro cepegoBH^a, goцigbнe h eKoHoMHe BHKopncTaHHa pecypciB, eKogoriHHy ocBiTy h HaBHaHHa Mogogi, ToMy $aeтoнцi He 3Morgn 36eperrn npnpogHe cepegoBH^e cBoei ngaHeTH. 3aHagTo ni3Ho bohh 3po3yMign, ^o e HeBig'eMHoM nacTKow ®hboi ngaHeTH: «MnKoga i3 cBoei 6apBncToi cxoBaHKH, BgnB-gawHHcb b o6gHHHa gwgen, ^o Bnepme b ®htth no6a-Hugn, hkom Kpacow 6yga Kogncb onoBHra Ixhh ngaHeTa, i Mo^gnBo, caMe oTa Kpaca nonaga Togi $opMyBaHHa gMgcbKoi gymi, 3MymyBaga pyRy gwgHHH BigTBopwBa-th Ha cKegi Te, ^o no6anngo oko h 3anaM'aTaB mo3ok. Ta Kpaca Hapog^yBaga b gwgax nonyrra, HKi, gegagi po3BHBaroHHcb, cTBopngn 6araTy raMy eмoцiн, HaHToH-mnx HwaHciB, TpeneTHy paHgyry gyxoBHnx 6apB, ^o cborogHi cragn MipngoM gwgcbKoro po3BHTKy» [8]. .HrogcTBo nepe6yBae y nocTinHoMy Hepo3pnBHoMy B3a-eMo3B'a3Ky i3 oTonyMHHM npnpogHHM cepegoBH^eM. ToTagbHe BHHH^eHHH $gopn i $ayHH, 3goHHHHe bhko-pncTaHHH pecypciB ngaHeTH Mo^yTb npu3BecTH go He-Mo^gHBocTi icHyBaHHH gwgcTBa.

^htth ^aeTOH^B - Bigo6pa®eHHH ®htth rpoMa-gHH ToTagiTapHoro CPCP: «IcTHHa, HKy MnKoga 3HaB paHime, nocTaga nepeg hhm b o6pa3ax ®hbhx gwgeH, BignyTHa, 3pnMa. HeMae cycnigbcTBa, ge 6 yci grogn 6y-gn 6oary3H, age e cycnigbcTBa, rpoMagHHH hkhx 6oaTb-ca BncgoBHTH yrogoc Te, npo ^o noTaH gyMawTb. Ko-®eH oKpeMo ^oxBuguHH roToBHH Biggarn ®htth 3a npaBgy, a Bci pa3oM TepngHTb rgyM i TopTypn, Tyno, 6e3rogocHo MoBHaTb. / 3a TaKux yMoB gHKTaTopoM Mo^e craTH HaBiTb tobcto6okhh gary, hk^o npo-

rogocaTb Horo 6oroM. I xaH HaBiTb Ko^Ha oKpeMa gw-gHHa 3Hae, ^o gary - He 6or, Ta Kogn b 6e3gini gyMoK He cKgagaca egHHa gyMKy, ^o cTaga gyMKow ^goro cycnigbcTBa, gary Bce ogHo gnmaTHMeTbca 6oroM, HoMy npHHocuTHMyTb b ^epTBy giTeH i MaTepiB, nepeg hhm cxngaTHMyTbca rogoBH цigoro Hapogy.../ I hk^o b cyc-nigbcTBi naHye gyMKa ogHiei oco6n, a Bci iHmi gyMKH xaoTHHHo 6gyKawTb y HeBigoMocTi, po3'egHaHi, po3Bia-Hi BiTpoM i 3a6yTi, - rope TaKoMy cycnigbcTBy!..» [8].

repoi poMaHy ^HByTb nig ogHooci6How Bgagow Bora-OTua. Ha nonaTKy cBoro npaBgiHHa BiH, BHKopnc-ToBywHH BgacHHH Ta HapogHHH po3yM, ctbophb yMoBH, Heo6xigHi gga KoM^opTHoro ®htth gwgeH Ha BigHocHo npoxogogHin ngaHeTi. A 3rogoM nepeTBopuBca Ha igo-ga, b aKoro 6e33anepeHHo Mycngn BipnTH Bci MemKaHui ®aeToHa. CTaBmn 6e3cMepTHHMH, Bor-OTeub Ta Horo chh KepyBagn ^htthm Ha ngaHeTi.

-3k^o gwgHHi gaTH 6e3po3gigbHy Bgagy, to 3 Ha-com BoHa cTae HenigKoHTpogbHow i Mo^e npunMaTH pimeHHa, HKi 6ygyTb 3ry6HHMH gga HacegeHHa ngaHeTH: «Ba^aHHH BogogapwBaTH Hag iHmuMH e cyrreBow pn-cow po3yMHHx icToT y Hac ^opMyBaHHa i BH3piBaHHa po3yMy. fleaKHH Hac ua HKicTb Mae nporpecuBHe 3Ha-HeHHa, BoHa e neBHHM KaTagi3aTopoM po3BHTKy. Ta 3ro-goM BoHa nepepocTae y cbow nporage^HicTb, i cycni-gbcTBo, aKe cBoeHacHo uboro He noMiTngo, a6o ® He 3HaHmgo b co6i cngn nogogaTH, BigKHHyTH uw HKicTb, HeMHHyHe npaMye go cBoei 3arn6egi. Цw He6e3neKy Bi-gnyB chh Bora-OTua. Ha ogHin i3 BpaHimHix MogHToB BiH 3po6nB 3aaBy: «.wgn ngaHeTn! Bor-OTeub 3agyMaB npoTH Bac crpamHHH 3goHHH. 3a6epiTb y Hboro Bgagy Big KepiBHoro nygbTa BegHKoro Cohhhhoto Kigbua!

Школи не довiряйте цю владу однiй людинi, яка б вона не була - смертна чи безсмертна. Обирайте з-помiж себе найчесшших людей, поставте роботу Со-нячного Кiльця пiд контроль народу. Народ, який звiрився на волю Всевишнього, втрачае власну волю i впадае у розумову летаргiю. З ним можна робити, що завгодно: вбивати найкращих синiв, кувати !х у кайдаии, позбавити права мислити...» [8].

У образi Бога-Отця легко втзнаеться «батько народiв» Й. Сталш та його апарат, а в подальшому -влада Генсека КПРС. Промова сина Безсмертного -реалл укра1нського народу, сини якого були замор-доваиi у концтаборах лише за те, що мали громадян-ську позицiю, вiдмiнну ввд офщшно дозволено!. Ще не скоро людство довщаеться про чисельнiсть жертв культу особистосп.

Подi! роману доводить, що Безсмертний без його оточення шчого не вартий. Саме воно е проввд-ником i виконавцем волi Сдиного, втiлюе задуми диктатора, що в свою чергу, забезпечуе самому оточен-ню умовно непогане, безбiдне життя. Таким чином, найголовшшим мотиватором рабсько! поведшки бли-зького до диктатора кола людей е реалiзацiя власних потреб та штереав.

У ромаиi постае питания, чи взагалi можливо створити державний устрш без «Безсмертного»: «А ти гадаеш, вони (земляни) колись не створять собi отакого Безсмертного? Ще й, може, на кожному материку виникне свш. Оп «верховнi» та «единi» i почнуть мiж собою боротьбу за те, кого вважати справжшм единим. Це i е те змi!не яйце, про яке я кажу. Ота каламуть школи перемагае навпъ розум ген1я. Генiй перестае бути гешем у ту мить, коли за-жадае, щоб iншi люди вбачали в ньому бога. Але, на жаль, ми цього не помiчаемо. А коли й помiчаемо, то чомусь легко погоджуемося, що вш мае на це право.. .1 схиляемо перед ним колша...» [8].

Населению Землi необхiдно зробити прави-льний вибiр, щоб не повторити участ планети Фаетон. Прагнення мати лщера, який вiзьме всю в^-повiдальнiсть на себе, бажання створити нового талановитого i доброго бога в особi Чамiно, який наполегливо вiв боротьбу з Безсмертним, було выкинуто жителями Фаетону: «Ело! - сказала Лоча. -Якби Чамшо про це дiзнався, вiн був би дуже за-смучений. Вiн хоче, щоб Фаетон мав одного бога -свободу!» [8].

Геро! роману «Син Сонця - Фаетон», пройшо-вши через безлiч страждань та поневiрянь, зрозумши, що найкращий бог - це влада громади, головним призначенням яко! е створення умов розвитку людей, для яких бути разом, бути почутими, бути успiшними е найбшьшим щастям. Тираиi! та тоталiтаризму письменник протиставляе iнший вид влади, що дае роз-виток i свободу народу: «Та е шша влада, що не за-гине школи, доки живуть люди на свт. ... То влада творчо! думки, влада д1яльного людинолюбного ро-зуму. I якщо в чесному поединку думок ти здобудеш перемогу, iншi визнають владу твое! думки. ... I коли наступного разу ти ввдчуеш, що думка твоя вже не годиться для почесного двобою, бо з'явилася шша, значно сильшша, - не чини !й опору, зумш поступи-

тися власним самолюбством, бо шакше шхто й школи не захоче тебе слухати» [8].

Накопичення чеснот для мешканщв Фаетону -це найбшьше свято. До загальновщомих чеснот автор додае розумову зршсть кожного громадянина, яка наповнюе сукупний Розум планети: «Для кожного громадянина Материка Свободи той день, коли Пантеон приймае його розум у свое середовище - найбь льше щастя в житп, Свято Зршосп» [8]. Саме сшль-ний Розум допоможе людству подолати тоталгга-ризм: «... розум сусшльства майже завжди знаходить у соб1 сили, щоб подолати патолопчш нахили окре-мих ютот» [8].

Такий Колективний Розум може убезпечити людство ввд тоталитаризму, ядерно! вшни чи знищен-ня вс1е! цившзацп на Землт Саме Розум планети, який керуеться ютинною Правдою, вплине на майбу-тне людства Землт «Ти уявляеш, Рагуши, якою прекрасною стане доля окремо! людини?.. А поки це ста-неться, люди перегризатимуть одне одному горлянки за право називатися богами. За владу над шшими людьми. Це дитяча хвороба людства. Перехвдний перюд... Зрший Розум не потребуе шяких бопв!» [8].

Письменник постшно нагадуе читачев^ що створення диктатора - це справа рук самих людей, як1 попм змушеш цим диктаторам вщдавати власну волю i вшьний виб1р: «I хоч люди знали, що Безсмертний був творшням !хшх рук, ота ^зна велич, поро-джена фантазiею художникiв, ставила !х на колша. Hi, не боги створюють iдолiв - !х створюють самi люди» [8].

Державам, як1 прагнуть змiн на краще, потрiб-но впроваджувати реформи самостiйно, а не сподiва-тися на допомогу iз-зовнi при вирiшеннi надскладних соцiальних, економiчних та екологiчних життево ва-жливих проблемних завдань. Це питання також е ак-туальним для юнування i розвитку сучасно! Укра!ни. Геро! роману знають, чому не можна просити допо-моги у населення планети Юштер: «То зовсiм шша форма життя. Крiм того, юнуе закон Всесвiту: якщо розум на планеп вже сформувався - вш повинен ви-борювати для себе свободу самостшно. Свобода, яка приходить ззовш, згодом стае новою формою рабства.» [8]. Якщо сусшльство буде шертно чекати на допомогу ззовш, то рiвень його життя школи не буде ютотно змшюватися на краще. Лише спiльна бороть-ба, очищення влади, прозорiсть владних дiй, виваже-Hi дiï кожного громадянина можуть змiнити як1сть життя сусшльства.

Недосконалють авторитарного та тоталитарного державних устроïв може мати згубш наслiдки для всiеï планети: «На одному полюй - владолюбство, на другому - волелюбство . Цi два полюси роздирають планету. Це може скшчитися страшною катастроф-фою - вони роздеруть ïï на шматки!» [8].

5. Результати дослвдження

Дана розв1дка дозволила розкрити футуристи-чнiсть науково-фантастичного роману М. Руденка «Син Сонця - Фаетон». У ходi дослщження з'ясо-вано, що автор твору прагне донести до читача ризи-ки, що приховуе в собi ядерна енерпя. Населення Зе-

млi мае знайти едине правильне рiшення щодо влас-ного безпечного юнування. Застосування ядерно! зброï, надмiрне i безконтрольне використання NBIC-технологш, надання новiтнiм технологiям штелекту-альних здiбностей, окрiм очевидно1' користi, може знищити людську цивiлiзацiю i всю планету. Щ тех-нологiï можуть пвдкорити людство.

Виконання завдань дослщження дало можли-вiсть дослвдити авторське бачення тоталiтаризму як форми державного устрою. Жанр фантастики дозволив продемонструвати, що тоталггарний державний устрш згубно впливае на вй сфери життя суспшьст-ва. Письменник показав, яким чином можна позбути-ся тоталiтаризму, - це стшкий демократичний розви-ток, влада громади.

6. Висновки

«Син Сонця - Фаетон» - це роман-повчання, роман-застереження. Жанр науково1' фантастики дав авторовi можливiсть спроектувати i продемонструвати читачевi прихованi загрози, що закладеш у вико-ристанш атомно1' енергiï та новiтнiх технологш, вказати на можливi шляхи державного розвитку, наголо-сити, що ввд кожного громадянина залежить подаль-ша доля всiеï держави та планети, i укралнщ повиннi навчитися брати на себе вщповщальшсть за подаль-ший iсторичний розвиток украшсько1' нацiï.

Лiтература

1. Вiват, Г. Семантика числообразiв у художньому просто^ Миколи Руденка [Текст] / Г. Вшат // Дивослово. -2012. - № 1. - С. 51-54.

2. Власенко, I. Життя за «Формулою Бога» [Текст] / I. Власенко // Кшв. - 2006. - № 3. - С. 157-166.

3. Талалай, Л. Муза Миколи Руденка [Текст] / Л. Талалай // Березшь. - 2003. - № 7-8. - С. 164-178.

4. Шевчук, В. Арытектонжа всесвгту за Миколою Руденком [Текст] / В. Шевчук // Дншро. - 2000. - № 1112. - С. 81-85.

5. Руденко, М. Найбшьше диво - життя. Спогади [Текст] / М. Руденко. - К.: КЛ1О, 2013. - 696 с.

6. Энциклопедия фантастики: Около 1300 статей [Текст] / под. ред. В. Гакова. - Минск: Галаксис, 1995. - 694 с.

7. Гундорова, Т. Шслячорнобильська б1блютека. Украшський лгтературний постмодерн [Текст] / Т. Гундорова. - К.: Критика, 2005. - 263 с.

8. Руденко, М. Син Сонця - Фаетон [Текст] / М. Руденко. - К.: Ярославш Вал, 2009. - 240 с.

9. Гусев, О. П. 25 роюв в1ч-на-в1ч з «Чорнобилем» [Текст] / О. П. Гусев. - К. : Золота ворота, 2011. - 624 с.

References

1. Vivat, H. (2012). Semantyka chysloobraziv u khudozhn'omu prostori Mykoly Rudenka. Dyvoslovo, 1, 51-54.

2. Vlasenko, I. (2006). Zhyttya za «Formuloyu Boha». Kyiv, 3, 157-166.

3. Talalay, L. (2003). Muza Mykoly Rudenka. Berezil', 7-8, 164-178.

4. Shevchuk, V. (2000). Arkhitektonika vsesvitu za Mykoloyu Rudenkom. Dnipro, 11-12, 81-85.

5. Rudenko, M. (2013). Najbil'she dyvo - zhyttia. Spohady. Kyiv: KLIO, 696.

6. Hakova, V. (Ed.) (1995). Entsyklopedyia fantastyky: Okolo 1300 statej. Minsk: Halaksys, 694.

7. Hundorova, T. (2005). Pisliachornobyl's'ka biblio-teka. Ukrains'kyj literaturnyj posmodern: Naukove vydannia. Kyiv: Krytyka, 263.

8. Rudenko, M. (2009). Syn Sontsia - Faeton: nauko-fantast. roman. Kyiv: Yaroslaviv Val, 240.

9. Husiev, O. P. (2011). 25 rokiv vich-na-vich z «Chornobylem». Kyiv: Zoloti vorota, 624.

Рекомендовано до публгкацИ д-р фтос. наук, професор Мозговий 1. П.

Дата надходження рукопису 18.08.2015

Логвиненко Юлiя Володимирiвна, кандидат фшолопчних наук, доцент, кафедра сощально-гумаштар-них дисциплiн, КЗ Сумський обласний iнститут пiслядипломноi педагопчно! освiти, вул. Римського-Корсакова, 5, м. Суми, УкраТна, 40007 Е-шаП: ledi_uliya_ledi@mail.ru

Мазуренко Володимир Олексiйович, кандидат техичних наук, доцент, кафедра сощально-гуматтар-них дисциплiн, КЗ Сумський обласний шститут пiслядипломноi педагогiчноi освiти, вул. Римського-Корсакова, 5, м. Суми, Укра!на, 40007