CC BY
75
УДК 14
Голубовська О.В., асистент © Льв\вський нацюнальнийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологш iмет С.З. Гжицъкого, Львгв, Украгна
РОЗУМ I ВОЛЯ ЛЮДИНИ ЯК РУШ11ПЕРЕТВОРЕННЯ БЮСФЕРИ В НООСФЕРУ У ВЧЕНН1 ВОЛОДИМИРА ВЕРНАДСЬКОГО
У фокусi свтогляду Володимира Вернадсъкого - iden переходу бюсфери в ноосферу. Досл1джуючи феномен «живог речовини» як cyKynnocmi живых оргашзм1в, Вернадсъкий показав, що жива речовина е nocieM i продуцентом «6ioseoxiMi4HOi енергп»; що з появою в бюсфер1 Homo sapiens i сустлъства виникла нова, вища форма зазначеногенергИ - «енерг1я людсъкогкулътури», або «культурна 6ioseoxiMi4Ha енерг1я» - як геолог1чна сила i вир1шалънии фактор у геолог1чтй icmopii планети; що ця косм\чно-бюлог1чна и сощалъна енерг1я розуму (насамперед науковог думки) i серця людини е рушгем перетворення бюсфери в ноосферу, «царства живог речовини» - на «царство розуму», стихшно-природного процесу - на ceidoMUU, бюлог1чно залежного виду Homo sapiens- на выъно-автотрофнии, який вииде в inrni ceimu.
Ключов{ слова: людина, розум, воля, ececeim, бюсфера, ноосфера.
УДК 14
Голубовская О.В., ассистент Львовский националъныйуниверситет ветеринарноймедицины и биотехнологий имени С.З. Гжицъкого, Львов, Украина
РАЗУМ И ВОЛЯ ЧЕЛОВЕКА КАК ДВИГАТЕЛЬ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ БИОСФЕРЫ В НООСФЕРУ В УЧЕНИИ ВЛАДИМИРА ВЕРНАДСКОГО
В фокусе мировоззрения Владимира Вернадского - идея перехода биосферы в ноосферу. Исследуя феномен «живого вещества» как совокупности живых организмов, Вернадский показал, что живое вещество является носителем и продуцентом «биогеохимической энергии»; что с появлением в биосфере Homo sapiens и общества возникла новая , высшая форма указанной энергии -«энергия человеческой культуры», или «культурная биогеохимическая энергия» - как геологическая сила и решающий фактор в геологической истории планеты; что эта космически-биологическая и социальная энергия ума (прежде всего научной мысли) и сердца человека является двигателем преобразования биосферы в ноосферу, «царства живого вещества» - на «царство разума», стихийно-природного процесса - на сознательный, биологически зависимого вида Homo sapiens - на свободно-автотрофный, который выйдет в другие миры.
Ключевые слова : человек, разум, воля, вселенная, биосфера, ноосфера.
© Голубовська О.В., 2014
243
UDC 14
Golubovska O.V., assistant Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine
MIND AND WILL OF MAN AS AN ENGINE CONVERSION BIOSPHERE INTO THE NOOSPHERE IN THE TEACHINGS OF VLADIMIR VERNADSKY
Focus Vernadsky philosophy - the idea of transition of the biosphere into the noosphere. Exploring the phenomenon of "living matter" as the totality of living organisms , Vernadsky showed that living matter is a carrier and producer of "biogeochemical energy"; that the emergence of the biosphere homo sapiens and society, a new, higher form of that energy - the "power of human culture" or "cultural biogeochemical energy" - as a geological force and a decisive factor in the geological history of the planet; this space-biological and social power of the mind (especially of thought), and the human heart is the engine of transformation of the biosphere into the noosphere, "kingdom living matter" - the "kingdom of reason" spontaneous natural process - the conscious, biologically dependent on the type of Homo sapiens - free-autotrophic, which will be released in other worlds.
Key words: man, the mind, the will, the universe, biosphere, noosphere.
B.I. Вернадський увшшов до icropii науки передуЫм як основоположник сучасного вчення про бюсферу та ноосферу. Написана в 1936 - 1938 pp., але опублжована вже теля смерт! вченого праця «Наукова думка як планетне явище» стала одшею з головних складових для розумшня його наукового св1тогляду. Розглядаючи людство не лише як сукуптсть шдивадв, але й як нову епшьну яккть, що виступае як геолопчна сила, а людську думку - як планетне явище, B.I. Вернадський розвивае вчення про бюсферу та обгрунтовуе И перехщ у новий стан - ноосферу, який здшснюеться пщ впливом науково! думки та пращ людини, а також про необхщшеть гармотзаци еволюцп природи, сощально-економ1чно1 та еколопчно! д1яльност1 людства, про розвиток етичних, узгоджених р1зними державами та сощумами соцюприродних стосунк!в, духовно! та морально! складово! в д1яльност1 людства.
Сукуптсть живих оргашзм!в у бюсфер1 в1н назвав «живою речовиною» [3]. Оск1льки розвиток знания та науково! думки е орган1чним процесом розвитку людства як живо! речовини в космос!, мае зростати й сфера розуму. «Людина вперше зрозумша, що вона житель планети i може - повинна -мислити та д1яти не лише в новому аспект! окремо! особистост!, ciM'i' чи роду, держави чи i'xHix союз!в, але i в планетному аспект!» [2]. Об'еднуючою силою в цьому е наукова думка - основа та 3aci6 еднання людей, що долае державн!, нац!ональн!, релййш, станов! меж! м!ж людьми. Однак вона мае розвиватися на гумашетичних засадах [5, с. 47].
Учения про ноосферу у Володимира Вернадського мало менш розвинутий характер, шж про б!осферу. BiH спирався на висновки американського геолога Дж.Д. Дана (1813 - 1895) щодо поступового вдосконалення в геолог!чному 4aci у частини б!олог!чних вид!в центрального нервового апарату - мозку. Процес енцефал!заци, незважаючи на окрем! зупинки в геолопчному 4aci, мае виражений висхщний тренд. I тому виникнення Homo sapiens як виду, розумова
244
д1яльшсть якого призводить до створення сил геолопчного масштабу i впливае на геолопчш процеси, е законом1рним з точки зору еволюцп бюсфери.
Bipa B.I. Вернадського в здатшсть людини, людсько! цившзаци еколопчно безпечно користуватись природними ресурсами, науково обгрунтовано ставитись до природи i поступово вдосконалювати И в потр1бному для людини напрям! допомогла прийти до висновку про вищий етап розвитку бюсфери, И переходу в ноосферу - сферу людського розуму. BiH вважав, що негативш аспекта людсько! техногенно! д1яльност1 е тимчасовими i мають бути переборен!.
Наступш дослщження його однодумця академжа O.G. Ферсмана i багатьох шших показали, що в наш час, незважаючи на значш досягнення науки, практична техногенна д!яльшсть людини поки що не наближае нас до сфери розуму, а вщдаляе вщ не!. Вщбуваеться техногенна деградащя природного середовища. 1стор1я XX i початку XXI стол1ття з двома св1товими вшнами i реальними загрозами третьо! cbItoboi (ядерно!) вшни, яка б знищила вщент основи людсько! цившзаци, неспроможшсть виключити з людських стосунк!в вшни як cnoci6 виршення протир1ч, подальше розповсюдження ядерно! збро! в свт св!дчать про те, що питания невпинного висх!дного поступу людства ще далеке в!д остаточного вир!шення. Адже законом!рн!сть, яка виявлена Дж.Д. Даном i з яко! випливае неминучкть виникнення ноосфери, характерна для бюсфери в цшому i може реал!зовуватись спробами не одного, а декшькох вид!в у pi3Hi епохи геолопчного часу. Отже, гарант!!, що саме Homo sapiens остаточно реал!зуе мюш переходу б!осфери в ноосферу, немае. Потр!бно зробити ще дуже багато, перш за все у свщомост! людства, щоб наблизити передбачення B.I. Вернадського про сферу розуму, яка формуеться в rapMOHÜ з природою. Чи зможе людство перебудуватись у вщповщност! до принцип!в ноосферно! взаемодп з природою, покаже час. Але його майбутне самозбереження i подальший розвиток залежать в!д ц!е! здатносп.
Зараз ми повинн! усв!домити, що потужна д!яльн!сть людини призвела до утворення техносфери, яка в основному входить у протир!ччя з законами розвитку бюсфери i тому пригшчуе, руйнуе !! елементи, важлив! для !! повноц!нного функц!онування. Надзавдання людства - змшити варварськ! стосунки 3i своею мат!р'ю - б!осферою на гармоншш, як! б не суперечили законам !! розвитку. Над!я на виправдання оптим!зму B.I. Вернадського все ж таки е. Ми спостер!гаемо багато паростк!в зусиль щодо змши ставлення до природи в свт на м!жнародному, державному, громадському i особистому р!внях. Зрозум!ло, що це довгий важкий шлях боротьби, зусиль i самовиховання. Цей шлях повинен базуватись також на 3MiHi вщносин всередин! людства в!д таких, що загрожують ¿снуванню його i бюсфери, до бшьш гармон!йних, неагресивних [5, с. 28-29].
Сьогодш факт впливу людства на природу, еколог!ю Земл! не викликае cyMHißiB в осв!чених людей. Здаеться, що людство виокремило себе з природи та протиставило !й себе своею д!яльн!стю. Попри це, наша думка шчого не змшила - ми не перестали бути частиною природи. Зг!дно Вернадського, людина не може ¿снувати поза бюсферою, але вчений розум!е: ушкальшсть людини в тому, що !! д!яльн!сть, яка скеровуеться насамперед розумом, мае величезний вплив не тшьки на б!осферу, але й на планету в цшому. Таким чином, ноосфера - це наступний етап розвитку бюсфери Земл!, який
245
вщбуваеться за рахунок розумово! д1яльносп людини. Ноосфера - це сфера розуму.
Зараз вчення Володимира Вернадського про ноосферу переусвщомлюеться по-новому. Можна стверджувати, що щея ноосфери безпосередньо або опосередковано вплинула на бшьшкть течш Зеленого руху кшця XX - початку XXI стол1ть. I хоча може здатись, що нараз1 ситуащя в екологи та сощум1 попршуеться з року в piK, вчення Вернадського е оптимктичним - воно вказуе на неминучють подолання ycix криз та гармоншного поеднання Людства та Природи.
Центральна щея, що проходить через усю творчкть Вернадського, - це едшсть бюсфери i людства. Широким е коло питань, яких торкався Вернадський у cboix роботах. Але скр1зь вш намагався знайти те головне, що, на його думку, стосуеться будови навколишнього простору в «глобальному масштаб!». 3 усього окремого вш намагався видшити те загальне, що прояснювало б картину св1ту, у центр! якого знаходиться людський розум.
Вернадський пов'язав вчення про бюсферу з д1яльшстю людини не тщьки геолопчною, але й взагал1 з р1зномаштними проявами буття особистост1 i життя людського суспшьства [1, с. 113].
Yci ми, люди, - нерозривна частина живо! речовини, залучена до И безсмертя, необхщна частина планети i космосу, продовжувач1 д1яльност1 життя, д1ти Сонця. Але в щеях про косм1чне «керування» земними процесами чи про розумш сили у BcecBiTi (тим бшьше про Св1товий Розум) шчого оригшального для Вернадського не було. BiH писав: «...Сфера людсько! культури i прояв людсько! думки - уся ноосфера - лежить поза косм1чними просторами, де вона губиться як несюнченно мале...» [4].
Тобто за Вернадським, ми (людство) - не придаток Всесв1тнього Розуму, ми - частина його. Для Вернадського було дуже важливо вид1лити роль думки, знань у розвитку планети. Думка спрямовуе д1яльн1сть людини. Вернадський розглядав людську д1яльн1сть як геолог1чний фактор, який багато в чому визначае подальший розвиток Земл1. Для Вернадського людина була насамперед HOcieM розуму. BiH в1рив, що розум буде панувати на планет! i перетворювати И розумно, завбачливо, без шкоди природ! i людям. BiH в1рив у людину, в И добру волю. А людський розум сприймався Вернадським як косм1чне явище, природна i законом1рна частина природи. Природа створила розумну ¿стоту, осягаючи в такий cnoci6 себе. Володимир Вернадський писав: «...нова форма 6ioreoxiMi4Ho! eHeprii', яку можна назвати енерг1ею людсько! культури, чи культурною бюгеох1м1чною енерг1ею, е т1ею формою 6ioreoxiMi4Ho! eHeprii', яка створюе нинА ноосферу. Ця форма 6ioreoxiMi4Hoi' eHeprii' властива не лише Homo sapiens, а всАм живим органАзмам. Але, однак, в них вона е мАзерною, порАвняно 3i звичайною 6ioreoxiMi4Horo eHepriero, i ледь помАтно позначаеться в баланЫ природи, та й то лише в геолопчному 4aci. Вона пов'язана з психАчною дАяльнАстю орган1зм1в, з розвитком мозку у вищих проявах життя i виявляеться у форм1, яка вчиняе переход б1осфери в ноосферу лише з проявом розуму. Його прояви у предюв людини вироблялися, очевидно, протягом сотень мшьйошв рок1в, але вони змогли виявитися у вигляд1 геолог1чно! сили лише в наш час, коли Homo sapiens охопив cboim життям i культурною працею всю б1осферу» [4].
Отже, сфера розуму, сфера панування людсько! думки, е особливою стад1ею в icTopii' Земл1. Д1йсно, ноосфера мае дивну властив1сть: залишаючись
246
сферою думки, розуму, вона одночасно активно бере участь у перебудов1 планети. «Наукова думка людства працюе тшьки в бюсфер1 i в ход1 свого прояву, зрештою, перетворюе ïï в ноосферу, геолопчно охоплюе ïï розумом» [3]. Володимир Вернадський писав про необхщшсть видшяти в бюсфер1 царство розуму, яке згодом охоплюе всю сферу життя i виходить у космос.
Головна характерна вщмшна риса людини - розум, що нескшченно збшьшуе можливост1 людей. «...Усе людство, разом узяте, - писав Вернадський,
- являе собою м1зерну масу речовини планети. Могутшсть його пов'язана не з його матер1ею, але з його мозком, з його розумом i спрямованою цим розумом його працею... Ноосфера е нове геолопчне явище на нашш планетг У нш уперше людина стае найбшьшою геолопчною силою. Вона може i повинна перебудовувати своею працею i думкою сферу свого життя...» [3].
Отже, Володимир Вернадський розглядав Всесв1т як сукупшсть живо! речовини, бюсфери й людства, поява якого, на його думку, започатковуе яюсно новий етап розвитку Всесв1ту, чому сприяе людський розум та результати його втшення в практичнш д1яльностг Це виявиться в перетворенш бюсфери на нове середовище життя - ноосферу (сферу розуму), у докоршних соц1альних змшах, орган1зац11 нових форм людського ствжиття. 3 розвитком ноосфери Володимир Вернадський пов'язував необх1дн1сть охоплення св1товою наукою Bcieï планети, створення вселенсько! науки як могутньо! 1сторично1 та геолопчно! сили, в як1й 1сторична, природна (косм1чна) i соц1ально-гуман1стична тенденц11 гармоншно з1ллються в едине ц1ле.
Л1тература
1. Бобильов, Ю. П. Концепци сучасного природознавства / Ю.П. Бобильов. - К.: ЦНЛ, 2003. - 242 с.
2. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / Отв. ред. А.Л. Яншин. - М.: Наука, 1991. - 270 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vernadsky.lib.ru
3. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / Отв. ред. А.Л. Яншин. - М.: Наука, 1991. - 270 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vernadsky.lib.ru
4. Вернадський В.И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988.
- 520 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vernadsky.lib.ru
5. Загороднш А.Г., Волков C.B., Онищенко О.С., Шестопалов В.М. B.I. Вернадський - вчений, мислитель, оргашзатор науки. // Вибраш науков1 пращ академжаВ.Г Вернадського. Том 1 Володимир 1ванович Вернадський i Укра1на.
- К.: Нац. б1блютека Укра1ни 1меш B.I. Вернадського, 2011. - 699 с.
Рецензент - к.ф.н., доцент Костенко В.Г.
247
