CC BY
16
УДК 719(477) "1920/1930"
Б01: 10.15587/2313-8416.2017.118216
ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНО! СПАДЩИНИ В УКРА1Н1 В 20-30-Х РОКАХ XX СТОЛ1ТТЯ
© А. В. Ярош
У дослiдженнi розглянуто передумови до руйнування пам 'яток ктори та культури, що характеризуется тоталiтарно-адмiнiстративним режимом, волюнтаристичним ставленням до пам'яток та нацiональних традицш. Охорона культурно'1 спадщини мае бути головним завданням держави, що завжди потребуе посилено'1 уваги, вона мае бути важливою складовою полтики держави в галузi куль-тури
Ключовi слова: кторико-культурна спадщина, втчизняна iсторiографiя, руйнування пам 'яток, збере-ження культурнонсторичних цтностей, влада, тоталiтарний режим
КУЛЬТУРОЛОГ1Я
1. Вступ
Сьогодшшня политика Укра!нсько! держави спрямована на европейську штеграцш та сшвпращ зi свгговими лвдерами, все це сприяе збшьшенню защ-кавленосп до вторичного минулого та дослвдженню i висвгтленню незввданих сторiнок нацюнально! юто-ри. Збереження юторико-культурно! спадщини (не-рухомо! та рухомо!) мае бути не тшьки основним завданням пам'яткоохоронщв, а й суспiльства в цшому. Вивчення проблемних питань, пов'язаних з об'екта-ми культурно! спадщиною, дае змогу визначити, як приймаються ршення, що впливають на И стан, та в подальшому виробити ефективш державно-правовi норми у пам'яткоохороннiй галузг У дослiдженнi зроблений неупереджений аналiз дiяльностi радянсь-кого керiвництва щодо культурно-iсторичних цшнос-тей Укра!ни в 20-30-х рр. XX ст.
2. Аналiз л^ературних даних та постановка проблеми
Проблемам охорони культурно! спадщини за рiзних чаав придiляли увагу у сво!х дослiдженнях укра!нськ1 та заруб1жш вченi, зокрема варто погоди-тися з думкою деяких росшських дослвднишв всесвь тньо! iсторико-культурно! спадщини, яш стверджу-ють, що штерес до культурно! спадщини з найбшь-шою силою та гостротою проявляеться у переламнi iсторичнi епохи, коли сустльство намагаеться пере-осмислити минуле та зазирнути у майбутне [1]. Варто ввдмггати, що вперше лише у 2002 роцi укра!нсь-кими науковцями, було зiбрано, систематизовано й проведено архiтектурознавчий аналiз матерiалiв щодо визначних архiтектурних об'еклв, як1 з рiзних причин не дшшли до нашого часу [2]. 1сторико-правовi основи пам'яткоохоронно! роботи i практич-не застосування вщповвдних законодавчих актiв дер-жавними установами та громадськими органiзацiями
в Укра!т Bce6i4HO висвiтлюються у дослвдженнях щ-ло! плеяди дослвднишв саме в цш галузi. Вагомий вне-сок в cnpaBi вивчення, популяризаци, аналiзу проблем i перспектив пам'яткоохоронно! справи Укра!ни скла-ли публiкацi! наукових дослвджень Центра пам'ятко-знавства НАН Укра!ни та Укра!нського товариства охорони пам'яток ютори i культури. В «Працях Центру пам'яткознавства» та альманаа «Ввдлуння вь юв» публшусться широка низка теоретичних та прик-ладних матерiалiв фахiвцiв i3 пам'яткознавства, музе-езнавства, iсторi!.
Але недостатньо проаналiзовано та узагальне-но (на мш погляд) питання знищення пам'яток, як символ минулого через призму щеолопчно змюту, а також вiдсутнiй неупереджений аналiз дiй радянсь-кого керiвництва.
3. Мета та задачi дослщження
Мета дослвдження - визначення конструктив-них пiдходiв органiв влади до питань охорони куль-турних пам'яток.
Для досягнення мети були поставлен наступнi
задачi:
- визначити принцип дд, послiдовну позицiю
влади;
- констатувати наслщки сталiнсько команд-но-адшшстративно! системи до пам'яток iсторi! та культури.
4. Волюнтаризм радянськоТ влади до пам'яток культурноТ спадщини
Сталшзм - система державного управлшня i сукупнiсть державно! полiтично! системи й щеологи. У сучаснiй юторюграфи визначилась тенденцiя максимально локалiзувати усi злочини бiльшовизму, зв'язавши !х зi Й. Сталiним. Якщо розташувати ет-зоди терору у хронолопчний послiдовностi, то терор
випливае з марксистко-ленiнськоi iдеологii i прямим попередником Сталша Й. був Ленш В. I. [3]. Сталь шзм характеризуеться пануванням авторитарно-бюрократичних методiв управлiння державою i суст-льством, злиттям партiйних i державних оргашв влади, жорстким iдеологiчним контролем над сустльст-вом, застосовуванням репресивних методiв примусу ворогiв i опоненпв iснуючого ладу i правлячого режиму. За деякими вiдомостями, термш «сталшзм», був вперше використаний Лазарем Кагановичем в позитивному сена. У СРСР термш почав офщшно вико-ристовуватись в негативному сена з початком политики гласности Пiсля смертi В. I. Ленша (21 сiчня 1924 року) Сталш Й. В. став генеральним секретарем ЦК ВКП(б), вдейно та оргашзацшно очолив процес переродження бiльшовицькоi парти i радянськоi держави. У цьому Сталiн грунтувався на партшно-державний апарат, радянську бюрократiю, яка перетворилась на касту прившейованих управлшщв.
До середини 1930-х рокiв генсек сконцентру-вав в сво]х руках всю повноту державноi влади i став одноосiбним вождем радянського народу. Iншi бшь-шовицькi лiдери - Троцький Л. Д., Зiнов'ев Г. О., Каменев, Л. Б., Бухарш М. I., Риков О. I. та ш., що входили в антисталшську опозицiю, були поетапно виключеш з влади комушстично].' партii, а попм зни-щенi як «вороги народу». У другш половинi 1930-х рошв в краiнi встановився режим жорсткого терору, який досяг апогею в 1937-1938 роках. Пошук i зни-щення «воропв народу», торкнулись не тшьки най-вищих партшних органiв i армп, але i широких шарiв радянського суспiльства. М^йони радянських гро-мадян за надуманими, бездоказованими звинувачен-нями в шпигунств^ шкiдництвi, саботажi були репре-сованц засланi в табори або страчеш НКВС.
Пiсля смертi Сталiна Й. (1956 року) на 23 зЧзд КПРС, частково засуджений так званий «культ осо-бистосп», однак не розкрито вах злочинiв сталшсь-кого режиму.
У бшьш широкому сена, термш сталшзм ви-користовуеться по вщношенню до кран, полiтична система яких багато в чому нагадувала полiтичну систему Сена i Кiм Чен Iра в КНДР, Хо Ши Мiна i Ле Зу-ана у Ветнамi, Енвера Ходжi в Албанii' та ш., а також до полiтичних партш, iдеалiзуе подiбну полiтичну систему. Серед прихильнишв деяких напрямiв марксизму, наприклад, троцькiзму, термiн «сталшзм» викори-стовуеться для позначення вдеологп та полiтичноi сис-теми, яка юнувала в СРСР та шших соцiалiстичних кранах, якi пiд час життя i перебування при владi Й. В.Сталiна, так i в наступний перiод до розпаду СРСР. При цьому сталшзм розглядаеться як вдеолопя i полiтика що викривляе марксизм. Напришнщ 20-х рокiв у результата авторитарних дiй Й. Сталша поча-лося згортання плану здшснення ново].' економiчноi полiтики як в мюл, так i в селт Становлення культу особи Сталiна призвело до командно-адмшстра-тивного форсування будiвництва соцiалiзму в СРСР.
У 1929 рощ на V зЧзд Рад СРСР затвердив перший п'ятирiчний народногосподарський план со-цiалiстичного будiвництва. Вщповщно до союзного було розроблено п'ятирiчний план в УРСР. В резо-люцii II конференцii КП(б)У (9-14 квгтня 1929 року),
питання культурного будiвництва не розглядалось. XI Всеукра!нський з'!зд Рад (травень 1929 року), ви-ходячи з настанов ВКП (б), КП(б)У, обговорював i затвердив п'ятирiчний план культурного 6удГвницт-ва, як складову загального плану розвитку народного господарства в Укрш'ш.
П'ятирiчний план розроблявся за суб'екти-вними розрахунками адмiнiстративно-командного ке-рiвництва, об'ективно не врахував можливостей кра!-ни (план не грунтувався на реальних матерiальних, фь нансових i кадрових засадах). З самого початку план був приречений на провал. Використання пам'яток минулих епох, Радянською державою, в практичнiй дiяльностi здшснювалося при вельми критичному ста-вленш до них.
«...Ми з кожно! нацiональноi культури беремо тiльки ii демократичнi соцiалiстичнi елементи, - писав В. I. Ленш, - беремо !х ильки i безумовно на про-тивагу буржуазнiй культур^ буржуазному нащональ змовi кожно! наци.
Ця спiрна полiтична теза при директивному впровадженш в культурне будiвництво, призвела до значних втрат юторичних та художнiх цiнностей, якi були наповнеш загальнолюдським змiстом. Багато вщомих вчених та митцiв були проти тако! позицi. Зокрема, М.О.Бердяев, вичизняний фiлософ, який був обурений политикою партп писав: «Нiхто з нас внутршньо не дорожить культурою, не любить ii ш-тимно, не ввдчувае ii своею власною щншстю, сво!м власним багатством. Культура твориться людьми чужого вам духу» [4].
«Нщо в великих пам'ятках культури не викли-кае у Вас священного трепету. Ви з легшстю готовi зруйнувати всi пам'ятки великих культур, ва творчi !х щнносп в iм'я утилiтaрних цiлей, в iм'я блага народ-них мас. Час остаточно викрити ваше двозначне став-лення до культури. Ново! культури ви можете не ство-рити, тому що взагал не можна створити нову культуру, яка не мае шякого успадкованого зв'язку з мину-лою культурою, яка не мае няких легенд, не шукае предкiв. 1дея тако! ново! революцiйноi культури е contraditio in anjecto» [5]. У 1929 рощ, не погоджую-чись з полтикою командування в гaлузi культури i освгги, подав у вщставку нарком освгги А. В. Луначар-ський (пробув на посaдi 12 рошв).
Напришнщ 20-х рошв на початку 30-х рошв з охороною культурно! спадщини не складаеться. За-гальнодержавш акти про музейну справу чи охорону культурно!' спадщини вже не приймалися. Питанням про охорону пам'яток займалися i розглядалися лише в руа екскурсiйноi дГяльностг Ввдповщальшсть за знищення пам'яток не неслося. Охорона пам'яток в цей перюд в Укра!ш досить неоднозначна i непосль довна. Культура розглядаеться як щось другорядне. Ввдбувся повний занепад культури. Охороною культурно! спадщини займаються аматори, що не розумь лися у цш спрaвi, це призвело до попршення не просто! ситуаци.
Велася й активна полгтика держави проти церкви, що позначаеться масовими актами вaндaлiзму. Саме проти церкви була спрямована полгтика в гaлузi охорони пам'яток культури, як проводив НКВС УРСР. Союзний уряд в 1926-1929 роках не прийняв
законодавство про релiгiйнi культи. II з'!зд Спiлки бiльшовикiв (червень 1929 року) проголосив бороть-бу з релшею одним з найважливiших напрямiв кла-сово! боротьби i однiею iз найголовнiших умов сощ-алiстичного напряму. Гаслом антирелiгiйного руху став заклик М. I. Бахурiна, який прозвучав на вистут цьому з'!здi: «Боротьба з релiгiею - боротьба з соща-л!ЗМОМ» [6].
Секретар ЦК ВКП(б) Л. М. Каганович з його шовшютичним ставленням до пам'яток культури направив до керiвництва союзних республiк спещаль-ного листа (6 квггая 1929 року) «Про заходи щодо посилення антирелтйно! боротьби», в якому санкць онував «силовий» тиск на релiгiйнi об'еднання. Ви-правдовуючи його контреволюцiйним характером релт! [7].
В Украíнi становище церкви стае вкрай крити-чним. Було розгромлено Укра!нську автокефальну церкву, яку звинуватили у контрреволюцiйнiй змовi. (Троцьшсти i бухарiнцi разом з <швими» есерами го-тували контрреволюцiйну змову проти Радянського уряду [8]. У резолюцп ЦК КП (б) (ввд 30 червня 1928 року) «Про релтйний рух i антирелiгiйну пропаганду» вказувалося, що «релiгiйнi оргашзацп, як1 з перших часiв революци протистояли нам як давня монархiчна антирадянська сила, за останнiх чаав, зменшуючи сво! демонстративна антирадянськi ви-ступи намагаючись вести релiгiйну пропаганду, мо-бiлiзуючи маси, прикриваючись лояльшстю до Ра-дянсько! влади» [9].
Монастир^ церкви, костьоли, синагоги закри-валися i розбиралися за ухвалою громади своему сходi пiсля проведено! з ними «роз'яснювально!» ате!стич-но! роботи, знятi мiднi дзвони та iншi металевi речi передавалися на потреби iндустрiалiзацi!. Органи охо-рони пам'яток, не маючи змоги запобпти знесенню культових споруд, багато з яких мало юторико-архiтектурне значения, обмежувалися заходами по частковому збереженню майна, iнтер'ерiв, що ввд них залишилося.
Слад зазначити, що бiльшiсть пам'яток юторико-арх1тектурного значення склали дiючi культовi спору-ди. Достатньо проаналiзувати, дзвiницю Глухiвського собору УШ ст., яка як пам'ятка всеукра!нського значен-ня перебувала гад охороною держави. За розпоряджен-ням мiсцевих кер1вник1в (в червнi 1929 року) Г! почали розбирати, незважаючи на заперечення Наркомосу при-пинити так1 дй до розгляду справи в ВУЦВК. Але це не врятувало щнну пам'ятку.
Зносилися не тiльки культовi споруди, а й цш-ш будiвлi так звано! цивiльно! архггектури пiд тим приводом, що вони е перешкодою новому 6уд!вницт-ву, вуличному руховi. Вважалося зайвим встановити загальнообов'язковий порядок проведення експертиз цшносп пам'яток. Старовиннi споруди будувалися надто мiцними i щоб !х зруйнувати, доводилося за-стосовувати вибухiвку, гармати. На мющ знесених iсторико-архiтектурних об'екттв у мiстах та селах лишалися пустирища i тiльки значно шзшше !х забу-довували.
Правове обгрунтування руйнування пам'яток надавала iнструкцiя Секретарiату Президи ВУЦВК вiд 23 червня 1932 року «Про порядок оргашзацп.
Дяльносп, звггаосп i лiквiдацi! релiгiйних громад та служитель культу» [9]. Щд приводом боротьби з так званими контрреволюцiйними релiгiйними забобона-ми в кра!ш провели варварську компанш проти юто-рико-архiтектурних пам'яток, витворiв мистецтва, ар-хеологiчних знахвдок, яка продовжувалась аж до початку вшни. За шдрахунками М. А. Шллера, понад 65 % пам'яток було зруйновано i перебудовано для шших цiлей на територi! Укра!ни в тридцяп роки.
Радянська влада з перших дшв свого iснування поставила задачу повного знищення Православно! церкви, про що сввдчить лист В. I. Ленша членам полпбю-ро тд грифом «цiлком таемно» (вщ 19.03.1922 року), де говорилось «...Вилучення цiнностей, особливо найба-гатших лавр, монастирiв i церков, мае бути виробле-но з нещадною ршучютю ... чим бiльше число пред-ставник1в реакцiйно! буржуазi! i духовенства вдасть-ся нам iз цього приводу розстрмти, тим краще» [4].
Доба 20-30-х рошв XX ст., була найважчою для Укра!ни, яка не лише ввдома сумними фактами жорст-ких репресiй духовенства та вiруючих, але й жахливим голодомором, який спричинили непомiрно високi вимо-ги зернозагот1вель. Думки iсторикiв з приводу причин голодомору не одностайт - дехто вважае, що голод був для Сталша засобом послаблення укра!нсько! нацiона-льно! свiдомостi, боротьбою з «... сощальною базою укра!нського нацiоналiзму - приватним сiльським гос-подарством» (як про те писала у 1930 р. рощ одна з провщних комушстичних газет), iншi говорять, що так Радянська влада намагалася боротися з «приватновлас-ницькими iнстинктами» украíнцiв, можливо одна мета зумовлювала iншу, але результат був страшний - гинули мшьйони людей!...». У насл^док примусових хтбоза-гот1вель, (1921-1922 рр.) Укра!ну, (особливо Правобе-режну) охопив голод, еmдемi!, як1 уряд використав для ре^зицп церковних ц1нностей i майна, руйнування храмiв, репресiй проти духовенства i вiруючих.
Для обгрунтування мотивiв вилучення церковних цшностей ВПВК видав грабгжницьш декрети «Про цiнностi, що знаходяться в церквах i монасти-рях^> (в^д 21.12.1921 р.) та «Про порядок вилучення церковних цшностей у фонд допомоги голодуючим». Наприклад, у Киево-Печерськш Лаврi у цей час було конфшковано 2417 даманпв, 1106 смарагдiв, 1345 ру-бшв, 41 сапфiр, 64 кг золота, 1120 кг сбiрла. До вере-сня 1922 року з храмiв на Подiллi конфiскували 499712 золотнишв та 24 долi срiбних виробiв, а у звяз-ку з забороною церковнго дзвону - дзвони массово знiмались з храмiв [10]. Вилучення цiнностей, супро-вождувались репресивними заходами зi сторони вш-ськових та цивiльних оргашзацш щодо священник! та вiруючих - !х пересл^дували, конфiсковували майно, арештовували, зсилали. На чол! пограбувань хрш!в Укра!ни стояв голова ВУПВК М. Скрипник та центра-лiзована комю!я по вилученню культових цiнностей, що була створена у квита 1922 року, на мюцях працю-вали губернськ1 i волосн! ком!с!! i спецкомiсi!. За короткий термш з пограбованих церков були вилучеш пре-дмети з платини, золота, срiбла, коштовного камiння, як1 не лише були Правосланими святинями, та не одне стор!ччя свято зберталися в!руючими предками у храмах та соборах УкраТни, але це були предмета, яш складали велику матерiальну та художню ц!нн!сть.
npo^c BngyneHHa ^HHocreH npoBogHBca 6e3 $axoBoi' gonoMorn icropnKiB ra мнсrецrвoзнавцiв, BHacgigoK noro, yHiKagbHi TBopiHHa MHHygoro 6ygn HepigKo npocro yrngi3oBaHi, ^o aBgagocb He jnme aK-tom BaHgagi3My ra Ko^yHcraa, age H 3^ohhhom npornn 6araroBiKoBoi icropii ra Kygbrypn Hamoro Hapogy.
y 1921-1922 poKax pagaHcbKa Bgaga po3nonaga $i3HHHy po3npaBy 3 ^pKBora - peKßi3H^ra KygbroBHx ^HHocreH, Heo6rpyHroBaHi penpecii nporn cBa^eHHo-cgy®HregiB i Bipyrannx no c$a6pnKoBaHHx 3BHHyBa-HeHHax, 3aKpHrra i pyHHyBaHHa xpaMiB, HenoMipHi no-garKH. no BciH yKpaiHi noKorngaca xBHga MacoBHx pe-npeciH CBa^eHHHKiB. y gncri ngeHaM nogir6rapo ЦK PKn(6) y 6epe3Hi 1922 poKy CragiH HarogomyBaB, Ha Heo6xigHocri MacoBHx po3rpigiB «npegcraBHHKiB peaK-^HHoro gyxoBeHcrBa».
06pa3 Bo®ga-6e36o®HHKa 6yB oco6gHBo crpam-hhh thm, ^o BiH craB взipцeм gga BHxoBaHHa a6cogra-tho 6e36o®Hoi grogHHH, Bcynepen MaH®e THcaHogirmH icropii yKpaiHH, aK KogncKH xpHcrnaHcra. Цe ge$op-MyBago gragcbKy i xpncrnaHCbKy Mopagb, Kygbrypy, gyxoBHicrb, npnBego go MacoBHx gragcbKHx ®eprB, npaKTHHHo BHHH^eHHa HanKpa^oro reнoцнgy yKpaiH-CbKoi нaцii.
KygbMrna^ero ®opcroKocri cragn MacoBi nogi-THHHi penpecii 20-30-x poKiB. MacoBa B6nBcrBa, Karo-p®Hi po6orn MigbnoHiB Bipyrannx yKpai'H^B, ix nepece-geHHa i genopraqii' 3giHcHMBagHcb He rigbKH 3a Haqio-HagbHoM ra nogirHHHora o3HaKora, a H nepe3 Bipy b Bora, pegiriHHy Mopagb, cnoBigyBaHHa pegirii cBoix npeg-KiB. KapagbHo-penpecnBHi opraHH BigHocngn cBa^eH-Hocgy^nregiB, Bipyrannx, go He6garogiHHoro Kornppe-Bogra^HHoro egeMemy. ToMy пpoвoкaцii, cgigKyBaH-Ha, ^opcrKHH agMiHicrparHBHo-igeogoriHHH KoHrpogb 3a ^HrraM, pegiriHHora rpoMagcKicrra, iзogaцia i 3hh-^eHHa цepкoвннx aKTHBicriB npn3Begn go He3BoporHix gyxoBHo-pegiriHHHx Brpar. npaKTHHHo b goBoeHHi poKH Bci pegiriHHi xpaMH 6ygn 3aKpnri, a cBa^eHHocgy^nre-gi h aKTHBicrn - penpecoBaHi.
3 nomnpeHHaM кogeкrнвiзaцii Ha6npaB Hacn-gbHH^KHH thck Ha цepквy: npoBogngncb penpecii npornn cBa^eHHnKiB, aKHx звннyвagнrнgн b KoHrpe-Bogra^HmH giagbHocri, 3aKpnBagn xpaMH, ManHo po3-Kpagagoca, KygbroBi цiннocri KoH^icKyBagnca, a 6o-rocgy®6oBi khh®kh ra iHma gireparypa pegiriHHoro 3Micry - cnagMBagaca. OKpy®HHM agMiHBiggigaM 3a-6opoHagoca peecrpyBarn HoBi pegiriHHi ropoMagn, He go3Boggoca go6ygoByBarn i HaBirb peMoHryBarn xpa-mh, a crapi MognroBHi 6ygHHKH ra KygbroBi cnopygn 3aKpnBagn no npnnnHi ix aBapinHoro craHy, 3a6opo-Hagoca 36nparH i BHrpanarn rpomi gga 6ygb-aKnx pe-giriHHHx ^geH.
y 30-x poKax Ha repnropii yKpaiHH 6ygo 3aKrn-po 75-80 % ycix xpaMiB. 3 12380 ^pbobhhx 6ygiBegb, aKnx HaginyBagoca b 1917 poцi b yKpaiHi, go 1936 poKy 6ygo 3aKpnro 7341. flmnponerpoBcbKHH KpaHo-bhh iHcneKrop oxopoHH naM'aroK Kygbrypn, apxeo-gor n. A. Ko63ap cBignnB, ^o Ha nonarKy KogeKTHBi-зaцii pyHHyBagn gepeBaHi цepквн (nepeBa®Ho 6ygiB-gi XVIII crogirra), ix Bncag^yBagn b noBirpa gnHa-MiroM [11, 12].
nicga nepeBogy go KneBa crogn^ 3 m. XapKoBa, nporaroM 1934 poKy 6ygo BHHHeHo y KneBi rpaHgio3Hi
BapBapcbKi pyHHyBaHHa xpncrHaHcbKHx naM'aroK apxi-reKrypn. 3oKpeMa Bncag^eHo b noBirpa 3ogoroBepxnH MnxaHgiBcbKHH co6op, 36ygoBaHHH b XI cr. KHa3eM cBaronogKoM-MnxaftgoM, a raKo® 3HH^eHo rpo6HH^ yKpaiHcbKHx KHa3iB, aKi 3Haxogugncb b co6opi.
06epHeHo b Kyny pyiH BparcbKHH MoHacrnp Ha nogogi h KognmHa flyxoBHa AKageMia npn HboMy -ocepegoK цepкoвнo-ocвirнboi' HayKH, nonHHaronH 3 XVIII crogirra, MaB BeguHe3Hy KHnro36ipHM-My3eH. Bca icropia h giagbHicrb цboro MoHacrnpa ricHo noB'a3aHa 3 rerbMaHoM nerpoM CaraftgaHHHM, iBaHoM Ma3enow ra ^yHgaropoM BH^oi' gyxoBHoi ocBirn yKpaiHH - MHrponognroM nerpoM Morngow. y цeн nepiog 6yga 3HH^eHa flecarnHa цepквa 3 rpo6HHuaMH c. Bo-gogHMHpa ra cb. Ogbrn, CrpireHcbKa цepквa Ha HbBiB-cbKiH ngo^i, ycneHcbKHH co6op Ha nogogi, no6ygoBa-hhh y XII crogirri, ra ^e цigнн pag xpaMiB. He 3po3y-MignM 3agnmaerbca ogHe, aK b Hac nac geaKi icropnKH y cBoix ny6giKaqiax, 3 пoзнцii MHHygnx poKiB, HaMara-MTbca BHnpaBgarn raKy 3gonnHHy nogirnKy HH^eHHa i nepe6ygoBH icropHKo-apxirerypHHx naM'aroK. ABropn raKHx crBepg®eHb roBoparb, ^o Brpara naM'aroK HiKo-gn He 6yga pe3ygbraroM 6ygb-aKoro цigecпpaмoвaнoro nparHeHHa go pyHHyBaHHa, 3HH^eHHa, a aK^o nogi6He i 6ygo, ro ^ gHKryBagoca Heo6xigHicrM po3go6yrn 6ygiBegbHHH Marepiag, gga mKig, giKapHiB ra Kgy6iB. To ® goBogngocb po36nparH Ha ^rgy цepквн, aKnx y Micrax HaginyBagocb gecarKaMH. Po36npagn He naM'arKy, a ocepegoK pegirii. npore, Marepiag 3 gepe-BaHHx цepкoв yrngi3yBaBca i HmoB, Ha gpoBa. A nicga 3HH^eHHa Bn6yxiBKoM Marepiag B3aragi He 6yB npnga-thhh gga hoboto 6ygiвннцrвa.
5. Pe3ygbTaTH goc^ig^eHt Ta ix oßroBopeHHH
nicga 3MiHH ogHoro nogirn^Horo pe®HMy Ha iH-mnH rigbKH ogHHM nignncoM 3MiHMMTbca Ha3BH вygнцb ra ngo^, naM'arHHKH nagarorb 3i cBoix nocraMeHriB (b Hapogi npo3Bagn raKe aBH^e «geHiHonagoM»), a naM'arKH 3MiHMMTb cBoe npu3HaneHHa, a цe b cbom nep-ry nopog®ye ^e ogHe aBH^e - «BiHHa naM'aroK^». Cepeg HayKoB^B no6yrye raKa gyMKa, ^o mh ®HBeMo b «Me-MopiagbHiH enoci». ^k^o gwguHa 6aHgy®a go naM'aroK cBoei KpaiHH, BoHa 6aHgy®a i go cBoei KpaiHn - nncaB aKageMiK fl. C. HixanoB [13, 14]. naM'arKH ^opMywrb cBirorgag Haqii', gep®aвннцbкe MncgeHHa rpoMagaH ra cnigbHy naM'arb. flep®aBHa nogirnKa, no BigHomeHHM go naM'aroK, He 3age®Ho Big cy6'eKTHBHnx norgagiB goMiHyMnoi' BepxiBKH, Mae 6yrn peagicrnnHa ra ryMaH-Ha i crarn HaHBa®gHBimHM npiopnreroM Bgagn H rpo-MagaHcbKoro cycnigbcrBa.
6. EHCHOBKH
y BncHoBKax Bapro nigcyMyBarn HacrynHe:
1. CraHoBgeHHa naM'arKooxopoHHoi cnpaBH Ha nonarKy 20-x poKiB XX cr. Big6yBaBca b cKgagHHx co-цiagbнo-eкoнoмiнннx i nogiruHHHx yMoBax. B цeH nepiog 6yga npoBegeHa nogirnKa yKpai'Hi3a^i', цe cnpnago nigHeceHHM HaqioHagbHo-KygbrypHoro Bigpog®eHHa. 3po3yMigo, ^o Bgaga, ^o6 yrBepgHrncb Ha repnropii yKpaiHH Maga nigrn Ha nocrynKH yKpaiHcbKoMy Hapo-goBi, aKHH 6yB Bopo®e HagamroBaHHH nporn pagaHcb-Koi Bgagn. OgHaK, nepiog HaqioHagbHoro nigHeceHHa 6yB HerpHBagHM i B®e 3 cepegnHH 20-x poKiB, Bce Maco-
во почало згортатись. Законодавство в цей перюд у сферi охорони i використання юторико-культурно! спадщини мало суперечливий характер, а його запро-вадження в життя було непослвдовним та негативним. Звiсно все це ввдобразилось на iсторико-культурнiй спадщинi, яка зазнала масштабних втрат за час сталь нтсько комаидно-адмiнiстративно! системи.
2. Тривалi десятилiття сталiнiзму i застою пагубно позначилися на культурнш сферг Власне крiзь призму цього принципового й идейного подходу до «виконання завдання партп» i варто дивитися на весь подальший перебiг подш, жертвами яких стали тися-чi пам'яток. За сприянням Всеукра!нсько! Академи Наук в Укра!ну було повернуто незначну к1льк1сть ювелiрних виробiв, яш мали винятково iсторичне чи художне значения. Проте це не з^ало виршально! ролi у врятуваинi безцшних витворiв мистецтва. Негативним результатом кампани вилучення культур-
них цшностей стала втрата багатьох пам'яток культу-ри, що повело за собою бшьш значну втрату - дегу-манiзацiю суспiльства.
Отже, руйнування найцшшших пам'яток мо-тивувалося лише нищенням символ!ки минулого. Щоб запобiгти в майбутньому под!6них ситуацiй по-тр!6но реалiзувати наступнi заходи:
1. Припинити втручанню политики у сферу ку-льтури, тому що, чим вище заполггазоватсть суспшь-ства, тим часпше здiйсиюеться осуд об'екпв культурно! спадщини. Що неминуче веде до знищення симво-л!в минуло! влади, вщповвдно знищення об'екпв культурно! спадщини.
2. Донести важливiсть визнання переваги зага-льнолюдських цiнностей та необхщшсть збереження культурного здобутку кожного поколшня, що визна-чае сучасний рiвень духовно! зршосп народу та ша-нобливого ставлення до пам'яток.
Ллтература
1. Мастеница, Е. Н. Культурное наследие и музей: проблема взаимодетерминации [Текст]: тез. док. на VIII всероссийской науч.-пр. конф. / Е. Н. Мастеница // Научно-исследовательская работа в музее. - М.: МГУКИ, 2005. - С. 14-22.
2. Вечерський, В. В. Втрачеш об'екти архитектурно! спадттгини Укра!ни [Текст] / В. В. Вечерський. - К.: НДШАМ,
2002. - 592 с.
3. Кульчицький, С. В. Сталшзм [Текст] / С. В. Кульчицький; ред. В. А. Смолш та ш. // Енциклопедш юторп Укра!ни. Т. 9. - К.: Наукова думка, 2012. - 788 с.
4. Акуленко, В. Злочин проти пам'ятi. Про нищення культурних цiииостей на Украш (1927-1941 рр.) [Текст] /
B. Акуленко. - К.: Знання, 1991. - 48 с.
5. Ленш, В. I. Критичш зампки з национального питання. Т. 24 [Текст] / В. I. Лешн. - К., 1972. - С. 118.
6. Кузнецов, И. В. История отечественной журналистики (1917-2000) [Текст] / И. В. Кузнецов. - М.: Наука,
2003. - 640 с.
7. Кылов, В. Реставрация или разрушение [Текст] / В. Кылов // Наука и религия. - 1990. - № 5. - С. 55-57.
8. Ленин Владимир Ильич. Краткая биография [Текст]. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1955. - 312 с.
9. Законодавство про релггшш культи [Текст]: зб. док. та мат. - К.: Полпвидав Укра!ни, 1973. - 261 с.
10. Слободянюк, П. Укра!нська Церква: гсторш, руши i вщродження [Текст]: монографiя / П. Слободянюк. - Хмель-ницький: Державний архш Хмельнилько! обл., 2000. - 266 с.
11. Геврик, Т. Деревяш храми Укра!ни - шедеври архгтектури [Текст] / Т. Геврик. - Нью-Йорк, 1987. - С. 90.
12. Геврик, Т. Втрачеш архгтектурт пам'ятки Киева [Текст] / Т. Геврик. - Нью-Йорк, 1987. - С. 3.
13. Лихачев, Д. Память истории священна (Беседа с директором Государственного музея А. С.Пушкина в Москве М. М. Бариновым) [Текст] / Д. Лихачев // Прошлое - будущему. Очерки и статьи. - Л.: Наука, 1985. - С. 83-84, 98.
14. Лихачев, Д. Экология культуры [Текст] / Д. Лихачев // Прошлое - будущему. Очерки и статьи. - Л.: Наука, 1985. -
C. 50-51.
Рекомендовано до публкацИ д-р наук з культурологи Долбенко Т. О.
Дата надходження рукопису 30.10.2017
Ярош Алла BiKTopiBHa, асшрант, кафедра культурно-дозвшлево! дiяльностi, Ки!вський нацюнальний ушверситет культури i мистецтв, вул. Свгена Коновальця, 36, м. Ки!в, Укра!на, 01601 Е-mail: timid@i.ua
