CC BY
6
Н.1. Каденко
ПРОБЛЕМА ШУКАЧ1В ПРИТУЛКУ ТА II ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ
европЕйсько! 1дентичност1
Дана стаття мае на Memi внести науковий доробок до питання европейськог 1дентичност1 та визначити роль проблеми шукачiв притулку у гг формувант. Пропонуеться icторичний огляд формування европейськог iдeнmичносmi у конmeксmi тституцт €С. Наводиться теоретичне тдгрунтя процесу формування державног iдeнmичноcmi у рамках конструктив^тсько'г теоргг, а також роль дискурсу та образа 1ншого. Видшено та розглянуто три рiвнi розвитку европейськог iдeнmичноcmi. Зроблено висновки щодо можливог ролi проблеми шукачiв притулку у формувант европейськог iдeнmичноcmi.
Ключовi слова: европейська iдeнmичнicmь, €С, шукачi притулку, м^ращя.
Поняття щентичносп у полГтичнш наущ найчаспше застосовувалося для аналiзу причин та способiв вирГшення конфлГкпв, зокрема етшчних. Важливим для ряду европейських держав стало визначення власно! щентичносп тсля завершення Друго! свГтово! вшни та розпаду СССР - у контексп здобуття незалежносп, вкладу у перемогу, або ж переосмислення свое! ролi тсля падшня тоталггарних режимiв. 1з еволюцiею свiтових полiтичних систем у ХХ1 сторiччi iдентичнiсть почала ввдгравати важливу роль також у проблематищ нацiональних держав та наддержавних утворень.
Дана стаття мае на мет внести науковий доробок до питання розвитку европейсько! щентичносп та визначити роль, яку проблема шукачiв притулку потенцшно вiдiграе у !! формуваннГ Поняття iдентичностi почало використовуватися у наукових та публiцистичних працях, присвячених ролi Свропейського Союзу у нащональнш полiтицi держав-членiв. Дана проблема отримала новий аспект у виглядi проблеми ГммГграцп та iнтеграцГi iммiгрантiв з незахщних кра!н, iз супутнiми культурними та економiчними аспектами. Дебати, як мали би сформувати поняття европейсько! та нащонально! iдентичностi у його прикладному розумшш, так i не сприяли появГ плГдного результату. Характерною рисою таких дебатiв було i являеться те, що значна !х частина точиться за межами наукового поля Гз його вимогами об'ективносп, змГстовностГ та фактологГчностГ. Особливо очевидною ця проблема стала, коли поняття европейсько! щентичносп стало розглядатися у зв'язку з масовим прибуттям шукачГв притулку. У данш статп автор розгляне теоретичш основи формування державно! та наддержавно! ГдентичностГ i визначить, яким чином проблема шукачГв притулку може вплинути на цей процес, i чи е пщстави стверджувати, що такий вплив уже мае мюце.
ПолГтико-економГчн процеси формування Свропейського Союзу дали поштовх новому етапу розвитку европейсько! ГдентичностГ у контексп нового полГтичного утворення. Цей етап характеризувався змшами як на шдивщуальному, так i на ГнституцГйному рГвнях. Певною мГрою европейська ГдентичнГсть, вщчуття приналежностГ особи або держави до европейсько! культури та Гсторп юнували впродовж столГть, але вперше за всю юторГю континенту европейська ГдентичнГсть отримала бшьш-менш чГтко визначенГ полГтичну Гдею, географГчнГ межГ та населення. При цьому варто одразу зауважити, що всГ три вищеназваш компоненти зазнавали i зазнають змГн у часГ та просторГ: СС розширювався сГм разГв, послГдовно збГльшуючи свою територГю та населення. Включення нових держав-члешв не завжди проходило за
226
однозначним схваленням «старих» держав-члешв, при цьому виникали суперечки як eK0H0Mi4H0i доцiльностi, так i дойно'' - щодо того, яю краши е достатньо «европейськими» за сво'1'м способом державного управлiння та культурою. Також мiж членами €С продовжуеться дискусiя щодо того, що саме становить так званi «европейсью цiнностi», особливо у сферах гендерно'1' рiвностi та захисту прав секс-меншин. GC як полiтична система також мае ряд проблем - вщповщно, европейська щентичшсть, будучи культурно нестшкою, не мае змоги також i засновуватися на полiтичнiй складовш.
Iдентичнiсть можна розглядати як таку, що е сталою та невщ'емною характеристикою особi чи групи оаб. Про це, зокрема, писав С. Рябшш [1, с. 80]. На нашу думку, очевидно, що не можна визнати юнування европейсько'1' щентичносп як стшко'1 та стало'1' характеристики европейсько'1' пол^ично'1 системи. Такий пщхщ до нашонально"! iдентичностi притаманний конструктивютам, одним iз найбiльш видатних представниюв яких являеться А. Вендт. Говорячи про нащональну iдентичнiсть, конструктивiсти вважають, що державам притаманнi так зваш «соцiальнi» iдентичностi, якi представляють собою набiр iмен, статусiв та сощальних категорiй, якi визнаються самими державами. Сощальш iдентичностi структурують мiжнародну пол^ику та те, яким чином держави будуть взаемодiяти мiж собою у певному структурному контексп. Такi щентичносп необхiднi, щоби держави встановили, яке мюце у цiй взаемодп займатиме кожний учасник, яким чином проходитиме спшкування, та чого при цьому очшувати.
Згщно з A. Вендтом, «завданням мiжнародноi полiтики е, у тому чист, дп з метою напрацювання матерiальних благ в реалiях анархп. Разом iз тим, ii завданням являеться вiдтворення та трансформащя - шляхом мiжсуб'ективноi динамiки на внутршньому рiвнi та на рiвнi системи - iдентичностей та штереав, якi створюють потребу у благах, а також самi реалп» [2, с. 394]. Пщхщ А. Вендта ввдграв значну роль у теорп мiжнародних вiдносин, оскiльки завдяки йому стало можливим аналiзувати поведiнку держав поза межами жорстко нормовано'1 анархп, а також визнати за державами можливють створювати власнi реалп. Тобто, шляхом взаемодп одна з одною, держави змшюють саму природу свого середовища.
Згiдно з конструктивiстами, держава сприймае себе (та, вщповщно, створюе свою щентичшсть) шляхом спшкування з шшими учасниками мiжнародних вщносин та вивчення 1'хньо'1 перспективи. Однак не можна зводити всi аспекти щентичносп держави до похiдноi перспективи шших держав; деякi iз цих аспекпв породженi внутрiшнiми iнституцiйними особливостями. Таю елементи являють собою так звану «корпоративну» щентичшсть. А. Вендт, посилаючись на М. Швалбе та М. Дуглас, дае ш наступне визначення: «Корпоративна щентичшсть - це сукупшсть невщ'емних самооргашзацшних характеристик, якi складають шдивщуальшсть актора. Для людських ютот це сукупнiсть тiла та досвщу свiдомостi; для органiзацiй, таких як держава, це означае '1'хшх пол^ичних iндивiдiв, фiзичнi ресурси, спiльнi ще'1 та iнституцii, в рамках та завдяки яким шдивщи стають частиною «нас» [2, с. 385; 3; 4]. Корпоративна щентичшсть держави створюеться шсля появи держави та внаслщок процеав ii поличного розвитку, яю, певною мiрою, е незалежними вщ взаемодiй з iншими державами, хоча обидва процеси формування щентичносп, сощальний та корпоративний, залишаються т1сно пов'язаними.
Якщо застосувати конструктивiстську теорiю щентичносп на наднащональному рiвнi, можна припустити, що европейська щентичшсть за аналопчними законами розвиваеться паралельно iз розвитком СС як складно'1' полiтичноi структури. Дослщжуючи европейську iдентичнiсть, варто в першу чергу звернути увагу на взаемодп мiж державами-членами, оскiльки саме характер ще'1' взаемодй та обмеження,
227
якi вш накладае, е вирiшальним для розумiння ïï становлення. Вiд GC залежить, яко'1 форми може набути европейська щентичшсть, як вона впливатиме на нащональну щентичшсть кожно'ï краши-члена, а також на характер мiжнародних взаемодiй окремих кран та утворення в цiлому.
Крiм А. Вендта, i3 зарубiжних учених дослiдженням конструктивiстського пiдходу до €С, iдентичностi та евроштеграцп займалися Л. Варадараджан [5], А. Моравсик [6], Т. Кссе [7], М.Цейфусс [8].
Л. Варадараджан пише, що бшьшють лiберальних конструктивiстiв, якi розглядають питання державно'1' iдентичностi, не враховують економiчний фактор та фактор глобально'1' економiки. На ïï думку, державш iдентичностi (та, вiдповiдно, iдентичностi систем на кшталт GC) е динамiчними та продовжують розвиватися у рамках «глобального кашталу» [5]. Рiссе використовуе термш «поведiнка, визначена правилами», розглядаючи вплив нормативних структур на державну щентичшсть [7].
А. Моравсик видшяеться сво'1'м скептицизмом щодо того, наскшьки конструктивiзм е корисним для розумшня процесiв евроштеграцп. Вiн стверджуе, що конструктивютам притаманне таке формулювання '1'хшх тверджень, яке унеможливлюе 1'хню емшричну перевiрку. Як приклад вiн наводить аналiз ряду робiт iз вщповщно'1' тематики, видiляючи два спiльних для них твердження. По-перше, державнi ел^и обирають певну полiтику, ще^ стратеги та конкретнi iнтереси, тому що вони (або ж 1'хне виправдання) сумюш з бiльш загальними щеями та дискурсами. По-друге, цi основоположш щй та дискурси можуть змшитися тiльки на критичних точках, як виникають пiд час полiтичних криз. А. Моравсик критикуе конструктивю^в за те, що, на його думку, даш твердження не можна перевiрити, оскшьки у них не прописано причинно-наслщковий механiзм, що е наслщком особливостi конструктивiстiв вважати сво'1' твердження шту'1'тивно зрозумiлими та такими, що пщтверджують самi себе у силу функщональних особливостей систем та держав [6].
М. Цейфусс також критикуе А. Вендта та його погляд на щентичшсть у рамках конструктивiзму. На ïï думку, детальний аналiз поняття щентичносп у його роботах показуе, що вш розумiе щентичшсть як таку, що одночасно мае здатшсть змшюватися у кожний даний момент часу та разом iз тим являеться стабшьною конструкцiею. Тобто, хоча щентичшсть, згщно з теорiею конструктивiзму, е сконструйованою державою чи системою, вона також е чимось невщ'емним i притаманним данш державi чи системи, а отже, не може бути сконструйованою. М. Цейфусс видшяе додатковi елементи творення щентичносп, яким А. Вендт не придшив уваги, а саме - дискурсивний вимiр щентичносп. Це, зокрема, дискурс тих, хто створюе систему iз середини, що протирiчить сприйняттю державних акторiв як таких, що е стабшьними та незмiнними у сво'1'х вiдносинах з iншими акторами. На думку Цейфусс, «зосередження на фiзичних проявах» державного актора не дае змоги проаналiзувати вклад дискурсу у перетворення щентичносп [8, с. 326].
На нашу думку, можна певним чином погодитися з твердженням про недосконалють конструктивютського пiдходу до процесу становлення державно'1' щентичносп. Проте включення дискурсивного вимiру до аналiзу щентичносп не протирiчить конструктивiстському пiдходу, а лише додае новий аспект. Творення та перетворення щентичносп внаслщок взаемодп з шшими акторами може вщбуватися паралельно iз внутрiшнiми процесами, яю включають обрання певного дискурсу пол^ичними елiтами.
Застосувавши конструктивiстський пiдхiд до европейсько! iдентичностi, можна видiлити, що процес творення европей^^ iдентичностi вщбуваеться на трьох рiвнях:
- пол^ичний дискурс на нацiональному рiвнi держав-члешв;
- взаемодiя держав-членiв GC;
- взаемодГя СС як полГтично! системи з шшими мГжнародними акторами.
Не можна не згадати ще один аспект, а саме, взаемодГю окремих держав-членГв з мГжнародними акторами. Однак треба усвщомлювати, що питома вага тако! взаемодГ! залежить вГд ролГ держави у СС.
Таким чином, ми розглянули теоретичне тдгрунтя процесу формування державно! та наддержавно! ГдентичностГ та видшили особливу роль дискурсу. Констатувавши, що процес творення европейсько! ГдентичностГ вщбуваеться на трьох рГвнях, ми можемо перевГрити, яку роль ввдграе дискурс шукачГв притулку у !! формувант на кожному з них.
Поява проблема шукачГв притулку у небачених ратше масштабах стала тГею самою —фитичною точкою", кризою, яка призводить до переосмислення дискурсу. Так, П. Бордье писав про стввщношення мГж акторами та дискурсом наступне. Зпдно з ним, сощальт актори виконують «Гменування», таким чином структуруючи навколишнш свГт, та «впливаючи на сощальт зв'язки у свт шляхом впливу на свое знання цього свГту», «створюючи та знетворюючи» групи, чи! дп, на !хню думку, матимуть потрГбний ефект на структуру свГту [9, с. 127]. Часто одна з груп кидае виклик юнуючому порядку шляхом «еретичного дискурсу», в той час як шша займае позищю консервативного супротиву, призводячи до того, що обидвГ з них «створюють, або ж символГчно укршлюють систематичну схильнГсть до того, щоби придГляти бГльше уваги певним аспектам реальности та Ггнорувати ГншГ» [9, с.135]. ПолГтичнГ актори, задГянГ у полГтичнш грГ, обирають певний дискурс залежно вГд умов «ринку», змагаючись мГж собою за легГтимнГсть та за владу породжувати Где!, якГ формують сощальний свГт. Кожен полГтичний лГдер прагне, щоби саме його дискурс сприймався як «розумний», зберГгаючи його право на «йменування» шших учасникГв та визначення !хнього мюця у полГтичному процесГ. Останне ж, у свою чергу, ще бшьше укршлюе !хню владу [9, с.125]
БГльшГсть конструктивГстГв погоджуються, що процес творення та перетворення ГдентичностГ проходить устшшше за наявносп реального або ж вигаданого «1ншого». Саме при взаемодп з 1ншим «набувае форми первинна ГдентичнГсть» [10, с. 337].
На практищ, в реалГях мГжнародно! полГтики 1нший часто, так би мовити, створюеться з наявного матерГалу - сусщня держава, блок держав, етшчш меншини i т.д. При цьому 1нший не обов'язково являеться ворожим, загрозливим; зпдно з Л. Хансен, ключовим при цьому е лише вщмштсть та уткальшсть 1ншого, яка би дала змогу творити власну ГдентичнГсть на протиставленн [11, с. 6]. Разом Гз тим варто зауважити, що на практищ 1нший дуже часто представлений як загроза, яку треба побороти, - для чого, в свою чергу, необхщно об'еднатися. Як приклад можна навести Холодну вшну. ПодГбний дискурс, який створюе образ ворога, корисний ще й тим, що виводить ряд питань на рГвень питань безпеки, таким чином надаючи акторам особливих повноважень у прийнятп рГшень.
Зпдно з конструктивГстським тдходом, дискурсивна складова проблеми шукачГв притулку теоретично могла би бути використана полГтичними акторами для посилення свое! лептимносп (тобто, для здобуття прихильносп виборщв). I дшсно, полГтичний дискурс на нащональному рГвн держав-членГв СС активно включае проблему шукачГв притулку, демонструючи, що ряд полГтичних акторГв дшсно скористався ним задля побудови власно! картини свГту.
Як бачимо з аналГзу вищенаведених робГт, найбГльш ефективним шляхом до лептимносп, i, вщповщно, необхГдною компонентою формування европейсько! ГдентичностГ е створення образу 1ншого. Треба зазначити, що 1нший завжди був певною мГрою присутнГй у европейському та нащональному полГтичному дискурсГ у виглядГ альтернативних полГтичних режимГв, а також, наприклад, груп, що становлять загрозу для свГтово! безпеки. Тривалий час у рядГ держав-членГв 1ншим були так зват «новГ»
229
члени GC, менш розвиненi краши, представленi як фшансовий тягар для «старих», розвинених члешв, та водночас як джерело дешево'1 робочо'1 сили, конкурент KopiHHOMy населенню. Однак, якщо першочерговою задачею творення 1ншого е ефективна мобiлiзацiя внутршшх ресyрсiв для потреб певних полггичних елiт, бажано, щоби 1нший сприймався як конкретна загроза широкими масами населення , а такрж серед пол^ичних елт
Впродовж останшх десятилт роль такого 1ншого у рядi европейських краш та на рiвнi полiтичних структур GC почали займати нащональш меншини, об'еднанi порiвняно коротким строком проживання у кранах СС та спшьною культурою й релшею. В той час як ц меншини мали декiлька краш походження, суш^ внyтрiшньорелiгiйнi вiдмiнностi та рiзнi мотиви прибуття до краш СС, у популярному дискурс вони почали представлятися вщносно гомогенною масою з единою релшею (юлам), единою проблемою (неприйняття захщних цiнностей, кримiнальна поведшка) та схожим економiчним становищем (безроб^ш, залежнi вiд соцiальних виплат).
Внаслщок творення полiтичного дискурсу навколо мусульманських меншин та 1ншого у рядi краш СС сформувалися та набули популярносп так званi правi популютсью полiтичнi партп та рухи - Нащональний Фронт у Францп, Йоббш в Угорщинi, Партiя Свободи у Нщерландах, Фламандське Благо у Бельгл, Народна Партiя у Дани, Партя Незалежностi Сполученого Королiвства у Великобритании Альтернатива для Нiмеччини у ФРН тощо. Цi та iншi пол^ичш рухи мають певну аyдиторiю та голоси виборщв, однак стало очевидним, що вони не в змозi отримати бiльшiсть в представницьких органах влади. Конкурентний пол^ичний дискурс зосереджений на важливосп толерантностi, рiвних правах та тимчасовому характерi проблем, пов'язаних з мусульманськими меншинами, намагаючись також представити бшьш нюансовану картину етшчно-релшйного та соцiального складу даних меншин.
Таким чином, мусульмансью меншини не змогли зайняти повнощнну роль 1ншого, яка би стала поштовхом для нового етапу формування европейсько'1' щентичносп. Разом iз тим, питання штеграцп меншин нiколи не зникало з пyблiчного дискурсу, фактично не залишивши простору для шшо'1' групи, яка би могла претендувати на дану роль. Мiжнародний тероризм, особливо тсля подш 11 вересня у США, укршив асощащю мiж iсламом та несумюшстю з захiдними цiнностями, але вторгнення в 1рак та його наслщки поставили вiд сyмнiв як перевагу -захщного" способу ведення мiжнародноï полiтики, так i еднiсть «Заходу» як такого. Крiм того, щ подiï у масовiй свiдомостi не стосувалися Свропи безпосередньо, а отже, не могли ввдграти консолщуючу роль для европейсько'1' щентичносп.
Взаемодiя держав-члешв СС. Ситyацiю змiнила проблема шyкачiв притулку, якi почали масово прибувати до краш СС. Натовпи людей на дорогах, у мюькому транспорт та у прикордонних зонах, стали щоденною реальнiстю для багатьох громадян. Неконтрольовашсть ситyацiï та конкретнi матерiальнi витрати, пов'язанi з розмiщенням та утриманням шyкачiв притулку, а також те, що переважна ïx бiльшiсть сповiдyють iслам, призвели до того, що 1нший, який десятилiттями юнував переважно на рiвнi нацiонального дискурсу, набув конкретно! форми та, потенцшно, довгостроково! присyтностi. Iнформацiя про те, що тсля терактв у Парижi на тiлi одного iз терориспв було виявлено сирiйський паспорт, зареестрований на шукача притулку, сприяла утвердженню асощативного ряду «iслам-тероризм-шyкачi-притyлкy-загроза Свропi». Згадувана рашше несyмiснiсть норм iсламy iз европейськими культурними цiнностями, поеднана iз масовою мiграцiею, призвела до утвердження у дискура конкретного страху того, що европейська цившзащя може бути поглинена чужорщною культурою.
Теоретично, кристалiзацiя образу 1ншого, яка вiдбyвалася завдяки дiям полiтичниx акторiв, мала би сприяти консолщацп европейськоï iдентичностi. Натомють, криза
230
пiдкреслила вже iснуючi проблеми СС, як iнституцiйнi, так i культурно-соцiальнi. Як згадувалася рашше у цiй статтi, пiд час процесу розширення СС виник ряд протирiч та сумнiвiв щодо того, яю краши мають право вважатися европейськими, та наскшьки обтяжливим буде об'еднання рiзних за економiчним рiвнем розвитку краш в одне наддержавне утворення.
У нишшньому виглядi СС складаеться з 28 держав-члешв, бшьшють яких приедналися до «ядра» СС у йм етатв. Хоча номшально СС являеться об'еднанням рiвноправних членiв, природно, що ряд краш мае бiльший вплив на його пол^ико-економiчнi процеси. Серед останшх можна видiлити Имеччину, Францiю та, певним чином, Великобриташю; першi двi краши належать також до засновниюв об'еднання, яке стало прототипом СС. Вс три краши географiчно знаходяться у Захiднiй Сврош, а також являються прикладами визнаних у загальному виглядi европейських цшностей -економiчного добробуту та прав людини. Фактично, краши Захщно! Свропи вважалися такими, що мають право встановлювати стандарти для пострадянських та постблокових краш Схщно! Свропи, що регулярно знаходило вщображення як у популярному, так i в офщшному дискурсi. Цiкаво, що фактична нерiвнiсть мiж цими умовними блоками проявилася i у маршрутах шукачiв притулку, що майже завжди обирали одну iз «захiдних» краш як пункт призначення.
Наднацюнальш структури СС у Брюссел^ якi зобов'язали кожну державу-члена прийняти певну кiлькiсть шукачiв притулку, отримали гостру критику з боку ряду нацюнальних урядiв та виборщв. Ряд «схiдних» держав-членiв, таких як Угорщина, Чехiя, Словаччина та Польща, висловили готовнiсть розмiстити у себе шукачiв притулку виключно християнського вiросповiдання. Пiсля терактiв у Париж Польща, наприклад, нав^ь заявила, що не мае пол^ично! змоги розмiстити у себе шукачiв притулку, якi е мусульманами. Прем'ер-мшютр Угорщини Вiктор Орбан заявив, що юнуе загроза европейськш християнськiй iдентичностi, та назвав завданням свое'' крайни захист Свропи [12]. Тобто, якщо до та тд час розширення СС мова йшла про привiлей приналежностi до европейсько'1 ам'1, який «схiднi» краши-кандидати мали заслужити, пiд час кризи останш, будучи повноправними членами СС, отримали звинувачення у спотворенш европейських гумаштарних цiнностей та вимогу про пщкорення наднацiональним iнституцiям. Стало очевидним, що серед держав-члешв юнують фундаментальнi розбiжностi у розумiннi европейсько'1 iдентичностi, яю лише посилилися внаслiдок проблеми шукачiв притулку.
Взаемодiя СС як пол^ично'! системи з iншими мiжнародними акторами залишаеться складною для обговорення через те, що iз ряду важливих питань члени СС часто не в змозi подолати внутршш суперечност та рiшучо висловити едину позищю. Серед таких питань е наприклад, мiжнародна безпека, особливо у зв'язку з останшм полiтичним курсом Росшсько'' Федерацп, а також питання членства Туреччини у СС. Таким чином, на жаль, про взаемодш СС з шшими акторами можна говорити дуже умовно, i проблема шукачiв притулку лише стала тому пщтвердженням. Спираючись на юторичну пам'ять Друго'' св^ово'' вiйни, коли ряд европейських краш востанне масово приймали у себе бiженцiв, робляться спроби дотримуватися дискурсу про гостиншсть та гумаштарний обов'язок як спшьш европейськi цшносп. У випадку Нiмеччини можна говорити про черговий прояв певного почуття провини за поди Друго'' св^ово'' вiйни.
Таким чином, можна припустити, що на наднацюнальному рiвнi вщбуваються спроби асоцiювати европейську iдентичнiсть iз гуманiтарними цiнностями, що мають служити прикладом для шших мiжнародних акторiв. Проте цi спроби не можуть бути вдалими за наявносп настшьки глибоких протирiч, якi iснують на рiвнi держав-членiв СС. Також можна стверджувати, що процес розвитку европейсько'' щентичносп остаточно втрачае зв'язок iз структурам СС. Останш мають шанс серед деяких кра'н-
231
члешв GC утвердитися у ролi союзника 1ншого, д^чи в його iHTepecax на протид^ штересам европейсько! цившзацп.
Отже, можна констатувати, що процес формування европейсько! щентичносп 36epirae притаманнi йому проблеми. Поява 1ншого не призвела до консолщацп, натомiсть виявивши внутрiшнi розбiжностi та старi конфлiкти мiж державами-членами €С. Подальшi дослiдження можуть включати дискурс-аналiз полiтичних промов та медшного дискурсу для створення 6iльш детально! картини. Наразi можна констатувати, що проблема шукачiв притулку породила новий виток дискусп щодо сутi европейсько! щентичносп, одночасно пiдiрвавши еднiсть €С як структури.
Список використано1 лггератури
1. Ря6iнiн G. В. Етшчна iдентичнiсть як базовий чинник мiжетнiчних конфлiктiв / G. В. Рябшш // Вiсник Марiупольського державного ушверситету. Сер. : Iсторiя. Полiтологiя. - 2014. - № 10. - с.74-81 ; Riabinin Ye. V. Etnichna identychnist yak bazovyi chynnyk mizhnarodnykh konfliktiv / Ye. V. Riabinin // Visnyk Mariupolskogo derzhavnogo universytetu. Seriia: Istoriia. Politologiia. - 2011. - № 10. - с.74-81.
2. Wendt A. Collective identity formation and the international state / A. Wendt // American political science review. - 1994. - Vol. 88, No. 2. - P. 384-396.
3. Schwalbe M. The Autogenesis of the Self / Schwalbe M // Journal for the Theory of Social Behavior. - 1991. - Vol. 21, Iss. 3 - P. 269-295.
4. Douglas M. How Institutions Think / M. Douglas. - Syracuse, N.Y. : Syracuse University Press, 1986. - 146 p.
5. Varadarajan L. Constructivism, identity and neoliberal(in) security / L. Varadarajan // Review of International Studies. - 2004. - Vol. 30, Iss. 03. - P. 319-341.
6. Moravcsik A. 'Is something rotten in the state of Denmark?' Constructivism and European integration / A. Moravcsik // Journal of European Public Policy. - 1999. - Vol. 6, Iss. 4. - P. 669-681.
7. Risse T. Let's Argue: Communicative Action in World Politics / T. Risse // International Organization. -2000. - Vol. 54, №. 1.- P. 1-39.
8. Zehfuss M. Constructivism and identity: a dangerous liaison / M. Zehfuss // European Journal of International Relations. - 2001. - Vol. 7, № 3. -P. 315 -348.
9. Bourdieu P. Language and symbolic power / P. Bordieu. - Harvard : Harvard University Press, 1991. - 312 с.
10. Epstein C. Who speaks? Discourse, the subject and the study of identity in international politics / C. Epstein // European Journal of International Relations. - 2011. - Vol. 17, № 2.. - с. 327 -350.
11. Hansen L. Security as practice: discourse analysis and the Bosnian war / L. Hansen. -London ; New York : Routledge, 2006. - 288 с.
12. Kinsman J. With Paris attacks, Europe's identity crisis deepens [Electronic resource] / J. Kinsman. - Mode of access : https://www.opencanada.org/features/paris-attacks-europes-identity-crisis-deepens/
Стаття надшшла до редакцп 02.12.2015 р.
N. Kadenko
ASYLUM SEEKER CRISIS AND ITS ROLE IN THE EUROPEAN IDENTITY
FORMATION
The article deals with the process of European identity formation. Short history of the European identity as seen through the formation of the European Union through seven subsequent enlargements. The aim of the article is to examine whether the asylum seeker crisis is likely to have an impact on the European identity formation. The author starts by providing theoretical background to the state and suprastate actors identity formation. Constructivist theory provides insights into the process of constructing and reconstructing of the identities,
232
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 15
and its critique points out the possible role of discourse in identity formation as shaped by political actors. Special attention is given to the role of the Other in the identity shaping. Subsequently, three levels of European identity formation are outlined: the national level, the level of interaction between member states, and the supranational level of interaction of the EU as political entity with the other political actors.
Further the impact of the discourse related to the asylum seekers crisis is examined at each level. The author concludes that political actors at the national level have contributed to the creation of the Other from the asylum seekers, and from the Muslim minorities in the EU contries in general, relying on the previously existing problems with societal integration and accepting Western values, associated with the above-mentioned minorities. According to the previously outlined theoretical postulates, the creation of the Other should have contributed to shaping and strengthening of the European identity. However, after examining the next level of identity-building, and namely, the level of interaction between member states, it becomes clear that the existing evidence points out just the opposite. In fact, the asylum seeker crisis has fleshed out the existing differences between the EU member states. Two blocks with conflicting views might be cautiously outlined. The "old" member states interpret European identity and values as compelling to receive all in need of help, and combat the minority integration problems with education and tolerance; while the "new " member states, formerly those of the USSR or the Soviet bloc, who have taken less tolerant position, up to the outright refusal to accept non-Christian asylum seekers, and seeing European identity as being under threat, with themselves as its defenders. Another conclusion is that the EU institutions have decisively failed in strengthening the European identity, as well as in creating unified voice of the EU as a single political entity. Due to the latter, it is hard to make predictions for the future of the European identity at the supranational level. It is, however, clear that the asylum seekers crisis has had negative consequences so far for the unity of the European Union, as well as for outlining the way for the development of the European identity.
Key words: European identity, asylum seekers, refugee crisis, institutions.
УДК 32(477):314.15
М.М. Касьянова
НОВИЙ П1ДХ1Д ДО ПРОБЛЕМИ КЛАСИФ1КАЦ11 М1ГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
В po6omi на ocuoei aHani3y метоЫв, наукових nidxodie i теорт щодо питання класифтацп м^рацтних процеЫв викладено новий nidxid до даног проблеми. Проаналiзована взаемозалежтсть i взаемовплив мiж м^рацтними процесами та процесами, що вiдбуваються на мiжнароднiй арет. До^дження показали, що на фот того, що велика кыьюсть до^дниюв розробила класифжацтт чинники, на основi котрих базувались типологи й визначались види м^раци, нeобхiдно комплексно вивчати й осмислювати вы складовi процесу, його полтичну складову та взаемозалежтсть з мiжнародними процесами.
Ключовi слова: марант, види м^раци, класифтащя, типи м^раци.
Глобалiзацiя Bcix сфер мiжнародного життя поступово й упевнено змшюе уклад державних шституцш. Супроводжуючий ix фактор, м^ацшш процеси, все бшьше впливають на св^, не втрачаючи, а лише посилюючи актуальшсть даного явища. Вони певною мiрою змшюють економiчну, демографiчну, еколопчну та сощальну складовi
233
