CC BY
16
characteristic features. Successful adaptation process at the level of society can be considered as a process of co-adaptation of two complex adaptation strategies - individual and systemic. Signs of the lack of adapting acts are falling living standards, growing social polarization, increasing social tension and conflict in society, increasing emigration intentions. Thus, the socio-economic reintegration of IDPs as objectively necessary process of entering individual in a renewed social environment, which, of course, any personality not only meets their needs and reaches life goals, but also is able to implement progressive changes of the environment.
Key words: transformation of socio-economic adaptation, internally displaced persons, social well-being, integral index, the level of socio-economic adaptation, social processes.
УДК 316.728 (477.62) (045)
Б. В. Слющинський
ЕТН1ЧН1 1ДЕНТИЧНОСТ1 В ДЗЕРКАЛ1 КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАШСЬКОГО ПРИАЗОВ'Я
У cmammi проанал1зоват етшчш 1дентичност1 в дзеркал1 сучасног культури населення Приазов'я. Автор до^див феномен iдентичностi, а також чинники, як впливають на формування характеру та рис етноЫв, гхш взаемовпливи та прояви акультураци i декультураци, а також асимтяцИ i породження нового специфiчного «приазовського типу» сустльного етосу.
Клю^о^^ слова: еттчт iдентичностi, етос, стереотитзащя, самототожтсть, акультуращя, декультуращя, мiжкультурна комуткащя.
Питания про етшчну щентифшащю е досить складним, бо воно водночас торкаеться багатьох аспекпв, зокрема, релЫйного, наукового, щеолопчного. Так, наприклад, в релЫйному аспект щентичшсть передбачае вщновлення перворщно'1' едност i зв'язку з тим, вщ чого людська душа виявилась ввдрваною як вщ свого первинного витоку, родового життевого Початку, що виражае повноту буття. Науковий аспект теж досить важливий, адже багато фiлософiв i психологiв, пол^олопв i соцiологiв звертаються до осмислення феномена iдеитичиостi i виявляють велику защкавлешсть цiею категорiею. На сьогодш наукове осмислення iдеитичиостi е актуальним як иiколи, оскiльки саме щентичшсть допомагае людиш по-новому сприймати деяю аспекти сучасного життя. Iдеитичиiсть розумiеться як сукупиiсть установок,уявлень щодо власного самоусвiдомлеиия iидивiда та само асощювання його в цiлому суспiльствi. Саме тому людина не може довго перебувати не у свош щентичносп. Це досить яскраво проявляеться в багатонащональних регiоиах, яким е i украшське Приазов'я. Адже людина повинна спшкуватися, а для спiлкуваиия потрiбна «спшьна» мова, крiм цього на комушкащю впливають традицл, звича'1 тощо, тобто культура, а культура у кожного етносу своя.
Слiд зазначити, що св^овою i вiтчизияиою соцiологiчиою наукою рiзиi теоретико-методологiчиi аспекти окреслено'1' проблеми дослщжуються досить активно. До не'1' звертались таю зарубiжиi вчеиi, як: Г. Гофстеде, К. Казмiр, К. Клакхон, Ф. Стродбек, Е. Стюарт, Дж. Трагер, Ф. Тромпенаарс, Е. Холл, та ш.
Остаииiм часом посилюеться роль такого важливого параметра етшчно'1' щентифшацп - психiчиого складу етносу як сукупиостi специфiчиих рис характеру,
ментальностi, свiдомостi. Цю ознаку обстоював росiйський фiлософ Г. Шлет, який у свош книзi «Введение в этническую психологию» висловив думку, що психологiю народу потрiбно дослiджувати на пiдставi збагнення смислу об'ективних культурних явищ, у яких фшсуються типовi суб'eктивнi почуття народу. Зпдно з його концепцieю, «дух народу», тобто народний характер, символiзуe смисл й щею народу [1]. Однак вiртуальнiсть «народного духу» нерщко зумовлюе скепсис етнологiв щодо висунення цього параметра як диференцiйного. Наприклад, I. Кон вважае, що потрiбно говорити не про якийсь нащональний характер, а про деяю специфiчнi особливостi психологи в окремих груп людей, яю складають конкретний народ [2]. Л. Гумшьов наголошував на тому, що нащональний характер е мiфом, позаяк вш змiнюеться протягом еволюцп етносу [3, с. 432]. Проте в сучаснш етнологп усталеною е думка про наявшсть статичних i динамiчних рис психологiчного складу етносу: першi е стiйкими продуктами етногенезу, друп можуть змiнюватися, зникати та з'являтися знову. До статичних компонент психологи етносу вщносять етшчний характер, темперамент, етнiчну свiдомiсть, ментал^ет народу.
Етнiчний характер е сукупшстю найбiльш виразних особистiсних ознак ^зичних i духовних) психiчного складу, притаманних представникам певного етносу. Це поняття е вiртуальним й узагальненим, адже психша кожно'1 людини е шдивщуальною. Однак етнiчний характер установлюеться за найбшьш яскравими психологiчними якостями, властивими етносу, на вщмшу вiд шших. Г. Лебон наголошував: «Тисяча французiв, тисяча англiйцiв, тисяча китайцiв, узятих випадково, безсумнiвно, повиннi вiдрiзнятися один вщ одного, однак вони мають через спадковють 1'хньо'1' раси спшьш ознаки, на основi яких можна вщтворити iдеальний тип француза, англшця, китайця, аналогiчний iдеальному типу» [4, с. 22]. Етшчний характер виявляеться у стереотипах сприйняття, вiдчуття, поведшки i встановлюеться не лише шляхом самоощнки, а й на пiдставi стереотипiзацiя рис характеру представниками шших етноав. Щс! теми торкаються дослщження i украшських вчених. Так, наприклад, П. Гнатенко i В. Павленко [5] здшснили грунтовний фiлософський i психологiчний аналiз спiввiдношення понять щентичшсть й iдентифiкацiя та визначили головну ознаку щентифшацп - процесуальнiсть. Отже, щентифшащя е процесом сощалiзащi шдивща, який впливае на розвиток його самосвщомосп, а соцiалiзацiя не може вщбуватись без комушкативнох дп. Украшсью вченi - Л. Аза, О. Вишняк, С. Головаха, Н. Костенко, М. Наумова, А. Ручка, Л. Скокова, В. Степаненко, М. Шульга та iншi дослщжують проблеми спшкування в багатонащональному просторi сучасно'1 Украши, етномовно'1 диференцiацii, iснуючих культурних щентичностей тощо. Ми ж спробуемо проаналiзувати проблеми етнiчноi iдентичностi на теренах сучасного украшського Приазов'я.
Отже, метою статп е дослiдження впливу етшчних iдентичностей (специфiчних культурних рис певних етногруп) на стан сучасно'1 культури регюну.
Порушена тема е досить актуальною не тшьки для Приазов'я, але й для вас! Украши, бо упродовж всiеi iсторii на п територii постiйно формувалися багатонащональне вiдносини. Вони починалося не з дипломатичних взаемин, а саме з повсякденних форм людсько! взаемодii (торпвл^ культурних розваг, обмiну товарами), тобто з намагання порозумiтися i обмшятися iнформацiею. Це й стало генезою етнiчноi iдентифiкацii, процесу взаемовпливу культур.
З кшця XIX - першох половини ХХ ст. культуру почали розглядати у якосп iнформацiйного аспекту життя суспiльства, як соцiально значущу iнформацiю, що регулюе дiяльнiсть, поведшку i спiлкування людей. Тому можна вважати цшком слушною думку польського сощолога А. Клосковсько!' [6, с. 8-10], що поняття
культури мютить в собi ^м широкого - аитропологiчие - реконструювання, селективну коицепцiю культури символiки. Споаб дефшщп культури, з якими стрiчаемось в ii теорiях мiжкультурноi комунжаци, вщходив вiд досить простого тлумачення культури. Наприклад,культура - це розумш правила та шструкцп для виживання i успiшиого розвитку суспiльства.
1снуе спрощена версiя концепцп, яка утворюе схему дефшщп культури, що використовуеться сьогодш в американськш лiтературi у сферi наук про комуиiкацiю. «Культура - це утворення, яке складаеться з об'ективних людських утворень (знаряддя, вироби), а також утворень суб'ективних (права, iдеологiя), яю у минулому збiльшувалися i виправдано засвоювалися - задовольняли iитереси осiб в еколопчнш иiшi - i яю у результатi цього стали щншстю для всiх тих, хто м^ взаемно спiлкуватися, завдяки спiльиостi мови i простору життя» [7, с. 12]. У такому пiдходi викликають сумшви спирання на формулу культури як способу виживання i розвитку,
зарахування ii лише до категорп «иiша еколопчна». Поза явними теоретичними иедолiками запрезентовано'' дефшщ' можна пом^ити певну теидеицiйиiсть: легкiсть, з якою виводиться з не'1' концепщя «сустльно'' загально'' культури», що грунтуеться на спшьносп об'еднання у просторi життя, спшьносп мови i масово'' комушкацп, помiж тим долаючи бар'ери комушкацп, яю виникають через культуриi вщмшносп у 'хньому використаииi «у тому самому просторi життя». Тобто тут не зазначаеться впливу етшчно'' щентифшацл на формування життя спiльиоти. Яю ж вiдмiииостi у такому трактуванш ми бачимо?
З одного боку, запропонований спосiб трактування культури е не зовам «вшьним» i веде до схвалення «незвично'» концепцп культури. З другого, - ознака неспоюйно' покiриостi у зв'язку з будь-якими, нав^ь найближчими рiзиовидами культури, яю зустрiчаються в американському суспiльствi, не дае вщповвд на поставлене запитання. Разом з тим пiд увагою А. Клосковсько'', знаходяться иайрiзиомаиiтиiшi диференщювання, за якими стоять рiзиомаиiтиi сташ i комуиiкацiйиi конвенцп (угоди) [8, с. 52-57]. Диференщювання становлять етшчш меншини, расовi угруповання тощо.
Як бачимо, не тшьки иацiоиальиi вщмшносп створюють певиi бар'ери у вщносинах мiж людьми, а й те, що кожна людина уявляе свою власну культуру, а ^м того, ще й свою субкультуру: успадковану у сiм'i (традицii, звички, норми, правила тощо), отриману вiд найближчого кола спiврозмовиикiв, фахову (квалiфiкацiйиа термшолопя, манери поведiики), ту, яку людина сама для себе творить, намагаючись увшти до складу певного об'еднання тощо. Це свщчить про те, що кожна людина вже сама е певним сощальним «iнститутом культури». Тому i термiи «культура» потрiбно вiдиосити до иайбiльш значущих понять.
У в^чизнянш лiтературi культура досить часто визначаеться у глобальному розумшш, як iсторичио визначений рiвеиь розвитку суспшьства, творчих сил i здiбностей людини, який виражаеться в типах i формах оргаиiзацii життя i дiяльиостi людей, в 1'х взаемовщносинах, а також у створюваних ними матерiальних i духовних цiииостях [9, с. 594]. У такш штерпретацп культура являе собою суму вах досягнень людства, свiт артефактiв, «другу природу», створену самою людиною (широке тлумачення). У бiльш вузькому визначенш пiд культурою розумiють сферу духовного життя людей.
В англшськш мовi слово культура (culture) дуже часто трактуеться як споаб життя, загальш звича'' i вiруваиия певно'' групи людей в юторично визначений час [10, с. 8-10], або як звича'', цившзащя i досягнення певно'' епохи або народу [11, с. 8]. При цьому практично у вах англшських визначеннях слова culture (культура) постшно
присутнiм е слово customs (звича'1, традицп), неодноразово вживаеться слово beliefs (вiрування), а також словосполучення thewayoflife (споаб життя) [12, с. 14].
В шмецькш мовi слово культура (Kultur) означае сукупшсть створених у певному суспiльствi в певну епоху характерних духовних, художшх, творчих досягнень; витонченiсть людсько! поведшки, мови тощо [13]. Така подiбнiсть трактувань полягае в тому, що культура може розглядатися як загальна, ушверсальна для суспшьства (етносу, нацп) система цiннiсних орiентацiй, стереотипiв свщомосп, поведiнки, форм спiлкування i оргашзацп стльно! дiяльностi людей, яка передаеться вщ поколiння до поколiння.
Пщсумовуючи можна сказати, що культура - це сукупшсть сощальних норм i цiнностей, що склалися iсторично i притаманнi конкретнiй суспiльнiй системi [14, с. 451]. Вона впливае на ментальшсть, сприйняття, мислення, поведiнку вЫх членiв суспiльства i визначае ix належнiсть до даного суспiльства. У такiй штерпретацп культура постае як цшсшсть, яка сво'1'ми наявними особливостями завдячуе релшйним, нацiонально-державним кордонам чи набору етшчних ознак.
Що ж таке щентичшсть? 1дентичшсть - тотожшсть, рiвнозначнiсть предметiв або понять [15, с. 450]. Ю. Габермас розглядае структуру щентичносп таким чином: сощальна iдентичнiсть (горизонтальне вимiрювання) - можливють виконувати рiзнi вимоги в рольових системах; особистюна iдентичнiсть (вертикальне вимiрювання) -зв'язнiсть ютори життя. Це два переплетених, неподiлениx вимiрювання, в яких реалiзуеться «балансуюча Я - щентичшсть». Встановлення балансу вщбуваеться за допомогою теxнiки взаемодп. Ю. Габермас стверджуе, що визначальною теxнiкою е мова. Освоюючи рiзну теxнiку, людина прагне вiдповiдати соцiальним нормам, збер^аючи свою неповторнiсть. «Розумшня людиною само! себе залежить не лише вщ того, як вона сама себе описуе, але i вiд тих зразюв, якi вона наслiдуе. Самототожшсть «Я» визначаеться одночасно тим, як люди себе бачать i якими вони хотши б себе бачити» [16, с. 7].
Кожна щентичшсть складаеться з широкого набору компонент, одиниць самовизначення. 1х еднiсть визначае едшсть сенсу, значення iдентичностi, що забезпечуе шдивщу i континуальнiсть, i вiдмiннiсть вiд iншиx. За Р. Баумайстером, придбання компонент iдентичностi е процесом самовизначення. Вш видiляе п'ять етатв формування iдентичностi: приписання (первюний рiд); одинична трансформацiя (ранне середньовiччя); iдентичнiсть, яка визнаеться iерарxiею критерив (пiзне середньовiччя); необов'язковий вибiр (XVIII ст.); необхщний вибiр (сучаснiсть). Тим самим Р. Баумайстер показуе, як вщбуваеться формування щентичносп в суспшьства Аналiзуючи сучасний стан суспiльства нашого регiону, можна говорити про необхщний вибiр iдентичностi, чи, можливо змшаний тип iдентичностi регiональноi, який проявляеться сьогодш в укра'1'нському Приазов'1.
Життедiяльнiсть i вiдносини людей визначаються т!ею чи iншою культурою, яка регулюе широкi спектри людсько'1 ментальностi та поведшки i впливае на характер сприйняття, оцшки i мiжособистiсниx вщносин. Освiта, виховання, iсторична пам'ять, традицп, звича'1, правила, продиктованi суспiльством, мова спшкування - все це виробляе систему орiентацiй, яка допомагае кожному шдивщу сприймати рiзнi життевi ситуацп i адекватно реагувати на них. Вже виходячи з цього можна стверджувати, що в жодному суспiльствi не може юнувати гомогенно! культури, як i не може юнувати гомогенно! структури суспшьства. У цьому i полягае складнють феномена еттчног гдентичностг. Тому можна стверджувати, що етнгчна гдентичнгсть завжди вщдзеркалюе «сучасну» культуру суспiльства.
Людииа бачить i спpиймаe св^ в певиих кyльтypиих межах. Ц кyльтypиi межi (цiииостi, иоpми), як давило, ие yсвiдомлюються iидивiдом, адже воии иастшьки йому властивi, що складають частииу його особистосп. Усвщомлеиия иоpм поведiики i осмислеиия власио'1 кyльтypи можливе лише за умов, коли вщбуваються коитакти з людьми, яю у свош поведiицi кеpyються iишими кyльтypиими иоpмами та цшиостями (иапpиклад, вiдвiдyваиня iиших ^á^), що може викликати дискомфоpт i ^извести до певиих мiжкyльтypиих коифлiктiв, досить часто до таких, яю важко поясиити. Мехашзми поведiики i оцшок, якi пpацювали до того часу, поки спшкуваиия вiдбyвалося в межах одша кyльтypи, почииають ламатися, сшлкуваиня yскладняeться. Це викликаe иевпевиеиiсть, втpатy виyтpiшиьоï стабiльиостi, иепpавильиi iитеpпpетацiï поведшки iидивiдiв, якi ие pозyмiють одии одиого. Така поведшка викликаиа тим, що людииа, спшкуючись в pамках «своег' культури», ие yсвiдомлюe особливостей власио'1 поведiики, обумовлеио'1 ïï кyльтypним коитекстом, а стикаючись з шшою кyльтypою цi пiдсвiдомi моделi спpийняття, емоцiйиi pеакцiï, мислеиия, поведiика i оцшка стають все бiльш очевидиими, такими, що тдлягають осмислеиию, ypахyванню i коpекцiïстосовио паpтиеpа з комушкацп.
Етшчна iдeнтuчнiсть за своeю ^^одою явище спiввiдиошеиия окpемих кyльтypиих ^уп (ïx пpедставиикiв) одии до одиого. Тож i потpiбно ïï pозглядати на piвиi гpyп (малих i великих), або на piвнi шдиввдв, як пpедставиикiв гpyп з piзними кyльтypами. Aле водиочас ïï потpiбно pозглядати як eдиiсть кyльтypи i сощальиосп, що ствоpюeться й пеpетвоpюeться у пpоцесi людсько'1' дiяльиостi, яка ие може здшсиюватися без комушкативних зв'язкiв [17, с. 3-12].
Комушкащя в малiй гpyпi, яка складаeться iз пpедставиикiв piзииx кyльтyp, буде зpозyмiлою лише за умов, що ïï учасиики здатш адаптувати сво'1' комyиiкативиi д^' до коикpетииx умов iншоï гpyпи. Члени моиокyльтypииx груп, як пpавило, дотpимyються загальиих фупових иоpм, тодi як члени багатокyльтypниx гpyп дiють як пpедставиики сво"1х кyльтyp, що сyттeво впливаe на xаpактеp комушкацп, pобить ïï мiжкyльтypною. У випадку, коли мiжкультурна комушкащя вiдбyваeться мiж великими гpyпами людей, слщ видiляти етиiчиий i нащональний piвиi комушкацп [18, с. 422-424].
Етшчний рiвeнь мiжкyльтypноï взаeмодiï спостеpiгаeться мiж локальиими етиосами, етиомовиими, iстоpико-етногpафiчними (за спiльиiстю дyxовиоï кyльтypи), етиокоифесшиими та iишими спiльиотами. У сучасиш етиологи етносом вважаeться iстоpичио складеиа на певнш теpитоpiï сyкyпиiсть людей, яка xаpактеpизyeться спiльиими особливостями кyльтypи, самосвiдомiстю i спiльиим ведениям господаpськоï дiяльиостi. Належиа im етиiчиа кyльтypа вiдиоситься до повсякдеииоï життeдiяльиостi етиосу i включаe в себе: мову, вдачу, звичш, иоpми, цiииостi, знания, вipyвання, види иаpодиого мистецтва, знаpяддя пpацi, одяг, 1жу, бyдiвлi, засоби пеpесyвання тощо [19, с. 116-117]. Як i будь-яка кyльтypа, етшчна кyльтypа постаe як eдиiсть успадкування i оиовлеиия. Оиовлеиия кyльтypи може вщбуватися ендогенним (без впливу ззовш) i екзогенним (запозичеиим ззовиi) способом, що e pезyльтатом мiжкyльтypиоï комушкацп. Тут, очевидиим erae i пол^ика деpжави щодо иацiоиальиого складу населения, адже саме воиа ствоpюe умови для pозвиткy нацюнального рiвня мiжкyльтypноï комyиiкацiï.
Нацюнальний рiвeнь мiжкyльтypиоï комушкацп можливий лише пpи иаявиост1 иацiоиальиоï eдиостi, яка вииикаe як на моноетшчнш, так i на полiетнiчнiй осиовi чеpез спiльиy господаpськy дiяльнiсть та деpжавио-полiтичие об'eдиаиия. Це доповнюeться i фоpмyваииям вiдповiдиоï кyльтypи. Нащональна кyльтypа являe собою сyкyпиiсть тpадицiй, иоpм, цiииостей i пpавил поведшки, загальиих для пpедставникiв одиieï нацп, деpжави. Воиа оxоплюe сyбкyльтypи piзниx соцiальииx гpyп, яких може ие бути в
етнiчнiй культурi. Так, цшсна культура Украши гетерогенна, вона включае понад 100 субкультур [20].
При взаемодп рiзних культур виразно проявляються двi тенденци: акультурацгя та декультурацгя. Взаемне засвоення елементсв культури (акультуращя) сприяе iнтеграцiйним процесам, взаемному культурному обмшу та збагаченню культур. За цих обставин посилюеться нащональна (етнiчна) самосвiдомiсть, вiдбуваеться закрiплення нацюнально! (етшчно!) специфiки. Коли ж за умов тривало! комушкацп з шшою культурою вiдбуваеться втрата основно!, сутшсно! частини рщно! культури (декультурацiя), виникае явище невпевненостi або нестабiльностi. Таю явища призводять до певних сощокультурних проблем. ïx можна посилювати або, знову ж таки, створювати вщповщш умови для «уживання».
Сама по ^6î мгжкультурна комунгкацгя на етшчному рiвнi виявляеться у посиленнi контакт!в, двомовностi, збiльшеннi кiлькостi змiшаниx мiжетнiчниx шлюбiв тощо. Але це ще не веде до установлення культурно! спшьносп. Це бiльш природне ствюнування людей, яке вимагае певних комушкативних дiй, спрямованих на сприйняття один одного i створення для цього вщповщних умов. Тут у першу чергу ввдграють вагому роль двосторонш бажання iндивiдiв, спрямованi назустрiч одне
одному. У таких випадках (наприклад, змшаш шлюби) спостерiгаеться перейняття культури бшьш активного iндивiда (голови ам'!), хоча при цьому зберiгаеться «своя» культура, яка однак, у своему розвитку гальмуеться [21, с. 47-48]. Це чимось нагадуе <адаспору», яка ввдрвавшись вщ юторично! батькiвщини (втративши зв'язок), призупиняе свiй нацiональний культурний розвиток, але збер^ае його на тому рiвнi, який закарбувався у пам'ят про рiдниx (батькiвщину).
Як бачимо, культура етносу не тшьки забезпечуе його штегращю i стабшьшсть як системи, вона виконуе ще й етнодиференцшну функцiю, яка проявляеться у виявленш «свогх» та «чужих». Кожний етнос розцшюе iснування шших етноав як зовнiшне середовище, сприймаючи його i за характером життедiяльностi, i за несхож1стю культур. Ставлення до нього може викликати як защкавленють, так i несприйнятливють. За таких обставин можуть вщбуватися процеси акультурацп всix або якихось елемешив культури, чи процеси декультурацп, але без втрати окремшносп дано! спшьносп (наприклад, етнiчнi групи украшського Приазов'я). У таких випадках «своя» культура втрачаеться не повшстю. Тут формуються елементи мiжетнiчноï культури, на основi яко! вiдбуваеться спiлкування рiзниx етшчних груп. До елементив тако! культури, у першу чергу вщноситься мова мiжетнiчного спiлкування як основного елемента мiжкультурноï комушкацп. Як свiдчить практика, така культура не видшяеться зршстю, яка б могла забезпечити штенсивну взаемодiю i злагоду рiзнорiдниx елеменпв. Подiбнi диференцiйованi характеристики культури досить часто служать поводом для ворожнечi та насилля, нерщко на цш пiдставi виникають непорозумiння та конфлшти. При цьому також виникають рiзнi нацiонально-етнiчнi об'еднання, наприклад, товариства (грецьке, росшське, еврейське) тощо. Кожне таке об'еднання намагаеться зберегти «свою» культуру, посилити усвщомлення належностi до певного етносу. Крайшм тут може стати етноцид - знищення домiнуючою групою культурних традицш шшо! етшчно! групи [22]. Якщо за таких умов слабша група виживае, то вона втрачае або значною мiрою змшюе культуру сво!х пращурiв, пристосовуючись до певних умов (напр., населення Кшру, чи Схщно! Украши).
Беручи до уваги висловлене вище, слiд пам'ятати i те, що суб'ектом етшчно! щентифшацл виступае сама людина, яка вже е ноаем певно! культури. Кожна людина входить до складу rid чи шшо! сустльно! групи, яка теж у свою чергу володiе певною культурою, що впливае на ïï поведшку. Поведiнка людини визначаеться системою
суспiльних вiдносин i культурою, до яких вона включена, але кожний учасник етшчно!' щентифшацл володie своею власною системою правил, яю впливають на його поведшку. Цi правила обумовленi його сощокультурною належнiстю, до яко1 потрiбно вщнести не тiльки нацiональну (етнiчну) культуру, але i культуру всiх груп, у яю включений той чи шший iндивiд, його освiту, виховання, стать, профеаю, сiмейний стан, самосвщомють, рiвень суспшьно!' свiдомостi тощо. Сюди ж потрiбно вiднести його матерiальну i духовну культуру, соцiальну роль та сощальний статус. Не можна не враховувати i «стимул» засвоення певно'1' культури. Людина пристосовуеться (адаптуеться) заради чогось (когось), орiентуючись на збереження певно'1' своеi свободи, самозбереження, чи отримання користi. Це також регулюе взаемовщносини людей у мiжетнiчному спiлкуваннi (викликае злагоду чи невдоволення). Отже, можна сказати, що мгжкультурна комунгкацгя - це стан сучасного суспшьства, в якому складна структура сощального i культурного простору втшена у символiчних формах i образах, яю здатна сприймати i розум^и суспiльна й iндивiдуальна свiдомiсть рiзних нацiональних спiльнот та етнiчних груп, що стае дзеркалом культури сучасного населення регюну.
По-перше, розвиток суспшьства змшюе його культуру, яка е у певному розумшш способом адаптацп людини до дiйсностi, вiдображае реакщю на технологiчнi, економiчнi, полiтичнi змши у суспiльствi. По-друге, з'являються новi культурнi установки, якi вiдповiдають певному рiвню цившзацп (наприклад, iндустрiальному). Цей культурний етос (сукупшсть стабiльних рис характеру, звича'1'в тощо) формуе поведшку шдиввдв. По-трете, в кожний цившзацшний перiод створюються сво1 переконання i вiрування (спосiб життя, праця, прагнення усшху, престиж, накопичення багатства тощо). Це створюе певш символи, яю не можуть не впливати на споаб зв'язкiв мiж елементами суспшьства. Наприклад, зараз складовими елементами спшкування стали телефон (у тому чист мобшьний), мережа «1нтернет» тощо. Така система зв'язку прискорюе мiжкультурний обмш i стае тим чинником, який поеднуе людей, тобто утворюе певну сощальну «мжетшчну злагоду» (наприклад, за допомогою 1нтернету знайомляться). За допомогою сучасно'1 системи зв'язку, людство бшьше дiзнаеться про життя та культуру шших спiльнот, що, звичайно, не може не сприяти розумшню i сприйняттю «чужог» культури. Остання стае нiби «ближчою» внаслiдок певно'1' «пщготовленосп» до 11 сприйняття. По-четверте, розвиток суспшьства та його культури залежить вщ пол^ики держави. За чаав радянсько'1 влади значний вплив на розвиток культури мали комушстична щеолопя i звуження можливостей мiжкультурноi комушкацп. Вироблення певно'1 iдеологii сприяло розвитку «оцшного змiщення» iндивiда у сприйнятп «чужих» культур (радянських i буржуазних). По-п'яте, географiчне положення i мiжнародний взаемозв'язок держави з шшими державами сприяе мiжкультурним стосункам (комушкацп).
Дослщжуючи сьогоднiшнiй стан суспiльства, його культуру, мiжетнiчнi вiдносини, постiйний пошук свое' iдентичностi, можна стверджувати, що мгжкультурнг в1дносини в сучаснш Укрш'ш знаходяться на новому етапi свого розвитку. Сучасне поле мiжкультурноi комушкацп поширюеться не тiльки на сощальний, але i на природний свгт. Це викликано перш за все появою нових технологш, що спричинили технолопчш змiни у суспiльних вщносинах. Виникнення людсько'1 мови («перша комушкативна революцiя») стало поштовхом до розвитку мiжкультурноi комунiкацii. Пiсля не1 вщбулося ще три: виникнення писемностi, винахщ друкарського верстата, розвиток електронних мас-медiа. Можна сказати, що друга револющя перетворила усну мову на письмовi символи передачi iнформацii, третя - трансформувала 1х у друковаш, а четверта - в електронно-комп'ютерш. Тому не
можна вщкидати теxнiчнi науки. За ïx допомогою вiдбувалася певна еволющя комунiкативниx можливостей людини. Розвиток техшчних засобiв повнiстю змiнив характер мiжкультурноï комушкацп, зробивши можливою миттеву передачу шформацп у досить великому обсязi на необмежену вiдстань. Науково-теxнiчний тдхщ змiнив погляди вчених i на мiжкультурну комунiкацiю. Людина входить у комушкативш зв'язки за допомогою телефону, телеграфу, телефаксу, комп'ютера, i не тшьки як одержувач шформацп, але i як ïï передавач. Тобто техшчна револющя у системi зв'язку вщкрила нову еру для мгжкультурног комушкацИ'як феномена сучасног культури.
Розглядаючи етшчш щентичносп в дзеркалi культури сучасного населення украшського Приазов'я, слщ сказати, що сьогоднi виявлений новий концептуальний тдхщ до рiвня культури, ïï структури, предмету, функцш, вщ чого залежать соцiальнi вщносини. Тут можна видiлити декiлька конкретно-наукових пiдxодiв: по-перше, це рiзнi пщходи технократичного i ¡нтеракцтного характеру; по-друге, в межах штеракцюшзму вченi роздшились у вирiшеннi питання про те, як пояснити комушкащю - посиланнями на индивидуально усвгдомлену дгяльнгсть чи у якосп пох1дно1 в1д соц1ально1 структури. Дебати у таких термшах займають одне з центральних мюць у сучаснш соцюлогп, психологи, культурологи. В рамках цих наук складались основш теоретико-методологiчнi пiдxоди до комушкацп i робились спроби примирити об'ективну структуру i суб'ективну волю.
Отже, дослщжуючи етшчш щентичносп у дзеркалi культури населення сучасного украшського Приазов'я, можна зробити висновок, що на його культуру вплинули юторичш фактори, пол^ика держави, етнонацюнальш особливосп людей, яю волею долi чи з полiтико-економiчниx причин пере!хали на дану територ^, клiматичнi умови, етнонацiональнi утиски, мовленневi обмеження, характер виробництва тощо. Це все призводило i призводить до «Очного» пошуку свое! щентичносп. Тому, можна зробити висновок, що сьогодш на теренах украшського Приазов'я юнуе специфiчний тип суспiльного етосу, який i представляе сучасну культуру суспшьства регюну.
Список використаноУ л1тератури
1. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию. / Г. Г. Шпет. - Санкт-Петербург : ПЭТ, 1996. - 154 с. ; Shpet G. G. Vvedenie v etnicheskuyu psikhologiyu. / G. G. Shpet. - Sankt-Peterburg : PET, 1996. - 154 s.
2. Кон И. С. Национальные особенности психологии людей / И. С. Кон // Социальная психология. - Москва : Наука, 1975. - С. 15-21 ; Kon I. S. Natsionalnye osobennosti psikhologii lyudey / I. S. Kon // Sotsialnaya psikhologiya. - Moskva : Nauka, 1975. - S. 15-21
3. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. - Москва : Ин-т ДИ-ДИК, 1997. - 640 с. ; Gumilev L. N. Etnogenez i biosfera Zemli / L. N. Gumilev. -Moskva : In-t DI-DIK, 1997. - 640 s.
4. Лебон Г. Психология толп / Г. Лебон. - Москва : Ин-т психологии РАН, 1999. -416 с. ; Lebon G. Psikhologiya tolp / G. Lebon. - Moskva : In-t psikhologii RAN, 1999. -416 s.
5. Гнатенко П. I. 1дентичшсть: фшософський та психолопчний аналiз / П. I. Гнатенко, В. М. Павленко. - Ки!в : APT-ПРЕСС, 1999. - 466 с. ; Gnatenko P. I. Identichnist: filosofskiy ta psikhologichniy analiz / P. I. Gnatenko, V. M. Pavlenko. - Kiïv : APT-PRYeSS, 1999. - 466 s.
6. Komunikacja miedzykulturowa: zblizenia i impresje / рod red. A. Kapciak, L. Korporowicza, A. Tyszki. - Warszawa : Instytut Kultury, 1995. - 200 p.
7. Triandis H. L. Psychologia miedzykulturowa: rozwoj i dokonania / H. L. Harry // Przeglad Psychologiczny, 1991 - № 1. - S. 12-25
8. Tannen D. Ty nic nie rozumiesz! Mezczyzna i kobieta w rozmowie / D. Tannen. -Warszawa : Wydawnictwo W.A.B., 1994. - Р. 55-114
9. Большая Советская энциклопедия. - 3-е изд. - Москва : Сов. энцикл., 1973. -Т. 13. - 608 с. ; Bolshaya Sovetskaya entsiklopediya. - 3-e izd. - Moskva : Sov. entsikl., 1973. - T. 13. - 608 s.
10. Cambridge International Dictionary of English. - Cambridge : Univ. Press, 1995. -1792 р.
11. The Concise Oxford Dicrionary. - Oxford : Univ. Press, 1966. - 725 р.
12. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация / С. Г. Тер-Минасова. - Москва : Слово/Slovo, 2000. - 624 с. ; Ter-Minasova S. G. Yazyk i mezhkulturnaya kommunikatsiya / S. G. Ter-Minasova. - Moskva : Slovo/Slovo, 2000. -624 s.
13. Duden Deutsches Universal worterbuch. - 2. Autl. Mannheim. - Wien. Zurich : Dudenverlag, 1989. - 978 р.
14. Сощолопя / за заг. ред. В. П. Андрущенка, М. I. Горлача. - 3-е вид., перероб., доп. - Харюв - Ки'в : Сдинорог, 1998. - 624 с. ; Sotsiolohiia / za zah. red. V. P. Andrushchenka, M. I. Horlacha. - 3-ye vyd., pererob., dop. - Kharkiv - Kyiv : Yedynoroh, 1998. - 624 s.
15. Словник шшомовних сшв: 23000 ошв та термшолопчних словосполучень / уклад. Л. О. Пустов^ та ш. - Ки'в : Довiра, 2000. - 1018 с. ; Slovnyk inshomovnykh sliv: 23000 sliv ta terminolohichnykh slovospoluchen / uklad. L. O. Pustovit ta in. - Kyiv : Dovira, 2000. - 1018 s.
16. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Ю. Хабермас. - Москва : Academia, 1995. - 85 с. ; Khabermas Yu. Demokratiya. Razum. Nravstvennost / Yu. Khabermas. - Moskva : Academia, 1995. - 85 s.
17. Лапин Н. И. Социокультурный подход и социетально-функциональные структуры / Н. И. Лапин // Социс. - 2000. - № 7 - С. 3-12 ; Lapin N. I. Sotsiokulturnyy podkhod i sotsietalno-funktsionalnye struktury / N. I. Lapin // Sotsis. - 2000. - № 7 - S. 3-12
18. Ерасов Б. С. Социальная культурология / Б. С. Ерасов. - Москва : Аспект Пресс, 1998. - 582 с. ; Yerasov B. S. Sotsialnaya kulturologiya / B. S. Yerasov. - Moskva : Aspekt Press, 1998. - 582 s.
19. Малий етнополполопчний словник / ред. кол. О. В. Антонюк, В. I. Волобуев, М. Ф. Головатий та ш. - Ки'в : МАУП, 2005. - 288 с. ; Malyi etnopolitolohichnyi slovnyk / red. kol. O. V. Antoniuk, V. I. Volobuiev, M. F. Holovatyi ta in. - Kyiv : MAUP, 2005. -288 s.
20. Слющинський Б. В. Сощолопя мiжкультурноi комушкаци: поняття, об'ект, предмет / Б. В. Слющинський // Нова парадигма. - 2008. - Вип. 76. - С. 183-193 ; Sliushchynskyi B. V. Sotsiolohiia mizhkulturnoi komunikatsii: poniattia, obiekt, predmet / B. V. Sliushchynskyi // Nova paradyhma. - 2008. - Vyp. 76. - S. 183-193
21. Слющинський Б. В. Мiжкультурна комушкащя в укра'нському Приазов''' : моногр. / Б. В. Слющинський - Ки'в : Аквшон-Плюс, 2008. - 496 с. ; Sliushchynskyi B. V. Mizhkulturna komunikatsiia v ukrainskomu Pryazovi : monohr. / B. V. Sliushchynskyi -Kyiv : Akvilon-Plius, 2008. - 496 s.
Стаття надшшла до редакци 18.10.2016
B. Sliushchynskyi
ETHNIC IDENTITIES IN THE MIRROR OF CONTEMPORARY UKRAINIAN
PEOPLE CULTURE IN AZOV
The article analyzes the ethnic identity of the population of Azov region in the contemporary mirror of culture. The author studied the phenomenon of identity and the factors that impact on the character and features of ethnic groups and their mutual manifestation of acculturation and deculturation, assimilation and generation of new specific "Azov-type " social ethnos.
The article notes that international and domestic social science, various theoretical and methodological aspects and outlined problems are researched as fairly active. It addresses such foreign scholars as G. Hofstede, K. Kazmir, K. Klakhon F. Strodbek, E. Stewart, J. Traher, F. Trompenaars, and Hall E.
Recently enhanced role in such an important parameter of ethnic identity - ethnic psychology has made a set of specific traits, mentality and consciousnessly. This sign advocated the Russian philosopher G. Shpet, who, in his book "Introduction to ethnic Psychology ", suggested that we need to study the psychology of the people on the basis of objective comprehension of the meaning of cultural phenomena, which were recorded as typical subjective feelings of the people. According to his concept, "the spirit of the people ", people's character symbolizes the meaning and idea of people. In modern ethnology it is an established opinion about the presence of static and dynamic psychological traits of ethnicity: the first is the resistant product of ethnogenesis, others may change, disappear and appear again. Static components include ethnic psychology, ethnic character, temperament, ethnic consciousness and mentality of people.
The ethnic character is a collection of the most distinct personal attributes (physical and spiritual) of mental structure, typical representative of a particular ethnic group. This concept is virtual and generalized, because the mind of every person is individual. Ethnic stereotypes found in nature perception, feeling, behaviour and set not only by self-assessment, but also based on stereotyping traits of representatives of other ethnic groups. This topic affects the research of Ukrainian scientists. For example, P. and B. Pavlenko Gnatenko made a thorough analysis of the philosophical and psychological concepts of value and identity authentication and the main sign of identification is procedural. Therefore, identification is the process of individual socialization, which affects the development of its identity and socialization, it cannot take place without a communicative action. Ukrainian scientists - L. Aza, Vyshnyak O., E. Golovakha, N. Kostenko, M. Naumova A. Handle, L. Skokova, V. Stepanenko, M. Shulga and others - researched the communication in a multicultural space of modern Ukraine. We will try to analyze the problem of ethnic identity on the territory of modern Ukrainian Azov region.
Thus, the purpose of the article is to study the impact of ethnic identities (specific cultural traits, specific ethnic groups) on the state of the culture of the region.
Researching ethnic identity in the mirror of public culture of modern Ukrainian Azov region, the author concludes that historical factors influenced on its culture, policies, ethno-national features of people. This all led and leads to "eternal" search of its identity. Therefore, we can conclude that today, on the Ukrainian territory in the Azov region, there is a specific type of social ethos, which represents the modern culture of the society in the region.
Key words: ethnic identity, ethos, stereotyping, self-identity, acculturation, deculturalisation, intercultural communication.
