CC BY
41І ПЕДАГОГІКА І та медик°-біол°гічні
---- ---------------- проблеми фізичного
ПСИХОЛОГІЯ
виховання і спорту
Проблема педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної
• • • • о • | • | • •
діяльності учнів у творчій спадщині філософів античності
Ткаченко О.Г.
Київський національний університет імені Т.Г. Шевченко
Анотації:
Статтю присвячено актуальній історико-педагогічній проблемі педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів України в другій половині ХІХ ст. У роботі простежено розвиток ідеї педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнівської молоді у творчій спадщині філософів античності, виявлено витоки і доведено внесок античних філософів-педагогів у розробку теоретичних питань досліджуваної проблеми.
Ключові слова:
педагогічне стимулювання, учні, навчально-пізнавальна діяльність, загальноосвітні навчальні заклади.
Ткаченко О. Г. Проблема педагогического стимулирования учебно-познавательной деятельности учащихся в творческом наследии философов античности.
Статью посвящено актуальной историкопедагогической проблеме педагогического стимулирования учебно-познавательной деятельности учащихся. В статье прослежено развитие идеи педагогического стимулирования учебно-познавательной деятельности ученической молодежи в истории педагогической мысли античного периода, выявлено истоки и определен вклад педагогов-философов в разработку теоретических вопросов исследуемой проблемы.
педагогическое стимулирование, ученики, учебно-познавательная деятельность, общеобразовательные учебные заведения.
Tkachenko O.G. The problem of stimulating pedagogical teaching and learning of students in a creative heritage of philosophers of antiquity. Article it is devoted an actual historical and pedagogical problem of pedagogical stimulation of educational and informative activity of pupils. In work development of idea of pedagogical stimulation of educational and informative activity of student's youth in the history of foreign thought is tracked, revealed sources and the contribution of foreign teachers to working out of theoretical questions of an investigated problem is defined.
pedagogical stimulation, students, educational-cognitive activity, general educational establishments.
Вступ.
Соціально-економічні перетворення в державі, з одного боку, обумовили зниження престижу освіти в цілому, інтересу в учнівської молоді до процесу навчання, зокрема. З іншого - сучасний рівень розвитку суспільства вимагає компетентних, творчих працівників, конкурентно спроможних до ринку праці.
Зазначене спричиняє посилення уваги педагогічної громадськості, педагогів, учителів щодо пошуків шляхів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності школярів як одного з дієвих напрямів підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі в сучасних умовах.
Здійснений аналіз сучасного стану розробки проблеми засвідчує її надзвичайну актуальність. У психолого-педагогічній науці чітко прослідковуються напрями до її розкриття. До теоретичного напряму ми віднесли праці, в яких дається визначення поняттю стимулювання та стимул, розкриваються види, етапи стимулювання, пропонуються певні методи, прийоми стимулювання та висуваються умови успішного проведення цього процесу (Бабанський Ю. К., Євтух М. Б., Коротов В. М., Лозова В. І., Підласий І. П., Равкін З. І., Троцко Г І., Шуман В. П., Щукіна Г І. та інші).
Другий напрям (практичний) складають праці експериментального характеру. Автори цих досліджень ставили за мету вивчення та аналіз окремих аспектів стимулювання, окремих засобів, стимулів тощо (Бойко М. О., Голованевська З. П., Кирпиченок Т Є., Му-хацька Б., Огірок С. С. та інші).
Третій напрям представлено історико-педагогічними працями, в яких висвітлено досліджувану проблему, але в іншому часовому просторі (Грива О. А., Іонова О. М., Золотухіна С. Т., Палюх З. І., Попова О. В. та інші).
Робота виконана за планом НДР Київського національного університету імені Т.Г. Шевченко.
© Ткаченко О.Г., 2011
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - на основі вивчення історико-педагогічної літератури, творчої спадщини античних філософів обґрунтувати та систематизувати теоретичні положення організації педагогічного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів в історії зарубіжної педагогічної думки другої половини ХІХ століття з метою використання їхніх прогресивних ідей в умовах сучасної початкової школи.
Результати дослідження.
Аналіз історико-педагогічної літератури [2; 5; 7] свідчить, що перші спроби використання методів (засобів) стимулювання навчально-виховної діяльності дитини припадають на часи первісного суспільства. Їх використання було зумовлено прагненням тогочасних «вихователів» полегшити дитині процес засвоєння необхідних для життя знань, збудити в неї інтерес та бажання здобувати нові відомості.
У ході дослідження встановлено, що головними засобами стимулювання, які застосовувались у первісному суспільстві з метою активізації дітей до здобуття ними потрібних «для вживання» знань, умінь та навичок, була постійна безпосередня реакція дорослих на вчинки дітей (тобто, схвалення чи осуд), а також дитяча гра, іграшки, які дозволяли імітувати виробничу, сімейну чи ритуальну частину життя общини.
Виникнення писемності, як відомо, призвело до розподілу розумової та трудової діяльності первісної людини, що зумовило появу нового соціального інституту - школи. В останніх діти опановували найскладніше на ті часи мистецтво - мистецтво письма. Все це спричинило ускладнення навчально-пізнавальної діяльності дитини й появу нових стимулюючих методів.
Так, у ході наукового пошуку встановлено, що перше місце серед стимулюючих засобів, які широко застосовувалися в практиці шкіл стародавніх цивілізацій посідали фізичні покарання, які вважалися природними і необхідними засобами впливу. Підтвер-
дження наведеного знаходимо в папірусах в яких, зокрема, писалося, що дитина несе вухо на своїй спині, треба бити її, щоб вона почула. Жреці, наставляючи молодь, писали: «Полюбляй писання та ненавидь танці. Цілий день пиши своїми пальцями і читай вночі» [7, с. 25].
У школах же стародавнього Єгипту, як засвідчив аналіз історико-педагогічних джерел [2; 6; 7], використовувалися в якості стимулів настанови, в яких прогнозувалось майбутнє життя писарів, якого вони досягнуть завдяки старанням. Наприклад, у настанові Дуау батько описує переваги стану писарів щодо інших покликань, наприклад, скульпторів, бронзовщи-ків та інших. «Немає писаря, який би не користувався від достатку царського двору» [8, с. 12].
Широко застосовувався в ті часи і такий метод стимулювання як роз'яснення текстів, який, на наш погляд, активізував розумову діяльність школярів, сприяв кращому засвоєнню матеріалу. Крім того, в «Школах табличок» використовували і такий стимул як дискусія - суперечка, яка відбувалася не тільки з учителем або учнем, а й з уявленим предметом. Учні розподілялися на пари і під керівництвом учителя доводили, або спростовували ті чи інші положення [7].
Важливим засобом стимулювання, який широко застосовувався у досліджуваний період, було також наслідування позитивного прикладу друзів, дорослих і мудреців, що мав довести дитині потребу правильно поводитись.
Стимулюючу функцію мали і повчання дітям, які знайомили учнів з наслідками їхньої поведінки у навчанні й потойбічному житті, що, на думку стародавніх єгиптян стимулювало учнів до старанності, формувало їхню моральність.
У школах країн Близького Сходу, як свідчить проведене дослідження, застосовувались ігри та розваги. Наприклад, під час навчання математики використовувалися ігри з яблуками, переміщення яких з місця на місце давало задоволення дітям і одночасно дозволяло виконувати різні підрахунки, що, врешті-решт, стимулювало їх до навчання рахунку й допомагало краще оволодіти ним [2, с. 28].
Зауважимо, що на Близькому Сході, а саме в школах Месопотамії (4тис. років до н.е.) існували спеціальні вчителі, завданням яких було не тільки слідкувати за порядком і ходом занять, а й підганяти ледарів, заохочувати кращих учнів. Так, у разі провини учня вчителі карали спочатку різким словом, погрозою, але якщо це не допомагало, то школярів навіть били різками. Учитель також міг у холодну погоду облити винного холодною водою за поганий вчинок, ледарювання.
Значний внесок у розробку теорії та практики використання методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів зробили філософи Далекого Сходу. Особливою заслугою мислителів Стародавньої Індії та Китаю стало усвідомлення негативного впливу фізичних покарань на розвиток дитини. Наприклад, Конфуцій писав: «Коли благородний муж навчає й наставляє, він веде, а не тягне за собою, збуджує, а не змушує, відкриває шляхи, а не говорить
32011
08
до кінця» [1, с. 43]. У трактаті «Бесіди та судження» він наполягав на необхідності навчання у вигляді діалогу між учнем і вчителем, радив використовувати прийоми класифікації та порівняння фактів і явищ, наслідувати приклади. «Навчатись і не розмірковувати, - підкреслював він, - марно втрачати час, розмірковувати і не навчатись - згубно» [1, с. 42]. Все це, на його думку, робило б навчально-пізнавальний процес більш простим для сприйняття дитиною, збуджувало б інтерес до занять. Філософ справедливо вважав, що повторення вже вивченого матеріалу сприяє його кращому засвоєнню і радив повторювати якомога більше: «Вчитися й час від часу повторювати вивчене» [2, с. 31].
Як відомо, Конфуцій був переконаний, що кожна людина унікальна в своєму роді, і має різні можливості від природи. Він вирізняв три типи людей: таких, які володіли природною мудрістю; таких, які досягали знань завдяки навчанню та таких, яким навчання давалося важко. Організація ж навчально-пізнавальної діяльності на основі врахування індивідуальних особливостей учнів, на думку мислителя, - запорука успіху в навчанні.
Погляди філософа знайшли прояв і в шкільній практиці країн Сходу. Так, учителі погоджуючись з цим положенням, прагнули створити доброзичливу, ненапружену атмосферу в класі під час занять, що звичайно покращувало навчальні успіхи дітей.
У ході наукового пошуку встановлено, що в школах Стародавньої Індії та Китаю в якості стимулюючих засобів широко використовувалась дискусія. Навчання будувалось у формі запитань і відповідей: спочатку дітям повідомляли матеріал у цілісному вигляді, потім починалась його обробка в деталях. Зауважимо, що розкриття сутності абстрактних понять проходило з наведенням конкретних прикладів, що, безумовно, полегшувало сприйняття матеріалу [7, с. 34].
Одним із методів навчання, що використовувався у школах Стародавньої Індії був прийом взаємонавчан-ня, а саме: учні демонстрували зроблені завдання один одному, старші діти опитували молодших. На думку тогочасних учителів, це сприяло кращому та швидшому засвоєнню навчального матеріалу, а головне, заохочувало дітей до накопичення знань [9, с. 21].
Аналіз історико-педагогічної літератури [1; 5; 9] свідчить, що основними стимулами навчання у далекосхідних школах цього періоду були гуманне ставлення, дискусії, взаємонавчання та інше. На відміну від близькосхідних шкіл, у цих навчальних закладах не використовували залякування, і, як наслідок - дитина почувала себе вільніше, спокійніше.
Подальший розвиток ідея стимулювання навчально-пізнавальної діяльності набула за часів античності. Так, звертаючись у своїх працях до питань виховання та навчання, Демокрит, Піфагор, Платон, Сократ, Аристотель та інш., наголошували на необхідності застосування різних стимулюючих засобів.
Аналіз матеріалів таблиці свідчить, що звернення давньогрецьких філософів до питань стимулювання навчально-пізнавальної діяльності школярів доводить
та медико-біологічні проблеми фізичного
виховання і спорту ____________________
значущість цієї проблеми в ті часи. Їхні ідеї відрізнялися гуманізмом, а головною умовою активізації навчання вони називали врахування бажань і можливостей, нахилів і прагнень самих учнів.
Аналізуючи праці Джуринського О. Н. [1], Ду-хавневої А. В. [4], Жураковського Г. Є. [5], Піску-нова О. І. [7] та інших, можна зробити висновок, що ідеї тогочасних мислителів упроваджувались у практику роботи різних типів шкіл давньогрецьких міст полісів. Так, до нашого часу дійшли уривки з «Граматичної трагедії» Каллія (поч. ГУ ст.). У цьому своєрідному драматичному творі дійовими особами виступали букви, які в умовах різних звукових співвідношень виконували своєрідні «піснопіння», знайомство з якими відкривало шлях до засвоєння найелементарніших складів. Такий вид навчання граматиці, письму та читанню звичайно стимулював дітей, їм не доводилось перенапружуватись, прагнучи запам’ятати склади.
Застосування в ті часи в навчанні гри доводять знайдені глиняні дошки з складами, які нагадують сучасне лото [5, с. 53]. Крім того, відомо, що заняття в давньогрецьких школах проходили в атмосфері живого спілкування. Вчитель роз'яснював незрозумілі вислови, розповідав цікаві факти і такі форми навчання повинні були стимулювати [2, с. 73].
Однак, як свідчить аналіз стану проблеми, в практиці давньогрецької школи мали місце і покарання. Дітей піддавали фізичним покаранням досить часто, вважаючи, що це найкращий спосіб виховати доброго громадянина та освічену людину. Крім системи покарань, існувала і система матеріальних заохочень, з чим ми не зустрічались раніше: у вигляді премії за успіхи в навчанні, або за добру поведінку, дітям давали старовинні та коштовні книги.
У ході наукового пошуку виявлено, що вчителі, особливо з Лаконії, широко застосовували засіб стимулювання «питання - відповідь», причому відповіді учнів мали бути короткими та швидкими. Це повинно було стимулювати практичну спрямованість розуму, розвивати мистецтво ясного висловлювання своїх думок, можливість швидко розуміти сутність речей. Іноді учням навмисно давали для читання й розбору неправильні речення, щоб ті знаходили помилки та виправляли їх, при цьому вчитель питаннями завжди наводив учнів на відповідь [9, с. 61].
Важливим засобом стимулювання був приклад учителя та батьків. Це вимагало від них постійної уваги до своїх дій, речей; не говорити і не робити нічого, що погано б діяло на учня. Дорослі мали розповідати про героїчні вчинки предків, стимулюючи в дітях бажання їх наслідувати. Цей стимул успішно використовувався з часів первісного суспільства.
Отже, педагоги античності розвинули ідеї мислителів Сходу (використання дискусій, покарань, гри) в прагненні стимулювати навчання, що сприяло кращому засвоєнню знань, їхні ідеї мали переважно гуманістичний, демократичний характер. Давньогрецькі вчителі першими почали використовувати на практиці такі стимули як матеріальні заохочення, що сприяло покращенню навчально-пізнавальний процес, робило знання доступнішими для розуміння дітей.
Висновки.
Витоками стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів в історії зарубіжної педагогічної думки, слід вважати ідеї філософів, педагогів, мислителів давнього Сходу та Греції, які вирішували проблему в рамках тогочасного шкільництва.
Засоби стимулювання, що використовувались у різні історичні періоди, відображають ті цілі, завдання та прагнення, що ставились перед школою. Найкраще це виражено в період Середньовіччя та Відродження, коли засилля схоластичних методів впливу (зубріння та різки) замінилися повагою та любов'ю до особистості школяра.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Література:
1. Джуринский А. Н. История педагогики древнего и средневекового мира. / А. Н. Джуринский. - М.: из-во «Совершенство», 1999. - 224 с.
2. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: Учебное пособие для высших пед. заведений по пед. специальностям. / А. Н. Джуринский. - М.: Владос, 1999. - 432с.
3. Диттес Ф. История воспитания и образования. Для учителей и воспитателей: Пер. с нем. / Диттес Ф. - СПб: тип. Б. Безобразова, 1873. - 272 с.
4. Духавнева А. В. История зарубежной педагогики и философия образования: Учебное пособие для студентов вузов. / А. В. Ду-хавнева, Л. Д. Столяренко. - Ростов н/Д: Феникс, 2000. - 479 с.
5. Жураковский Г. Е. Очерки по истории античной педагогики. / Г. Е. Жураковский. - М.: Из-во акад. пед. наук РСФСР, 1963. - 510 с.
6. Золотухіна С.Т. Розвиток ідеї виховуючого навчання в історії педагогічної думки та в практиці України: Навчальний посібник. / С.Т. Золотухіна. - Харків: ХДПУ, 1994. - 108 с.
7. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для педагогических учебных заведений / Под ред. А. И. Пискунова - М.: ТЦ «Сфера», 2001. - 512 с.
8. Миропольский С. И. Народная школа по идеям Коменского / С. И. Миропольский // Наша начальная школа. - 1873. - №2. -с.102 - 146; №4,5. - с.270 - 333; №6. - с.29 -101.
9. Модзалевский Л. Н. Очерк истории воспитания и обучения. С древнейших до наших времен. / Л. Н. Модзалевский. - СПб: тип. Ф. С. Сущинского, 1866. - 949 с.
Надійшла до редакції 26.05.2011 р. Ткаченко Елена Геннадиевна [email protected]
І ПЕДАГОГІКА I
ПСИХОЛОГІЯ
