Вопросы стимулирования интеллектуально-познавательной деятельности младших школьников Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

э

2012

Питання стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності молодших школярів

Репко І.П.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

Анотації:

Розглянуто деякі засоби стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності молодших школярів: створення сприятливого навчально-освітнього середовища (організація педагогічно доцільного спілкування з дітьми, застосування прийомів інтелектуально-емоційного стимулювання учнів), використання активних методів і форм навчання (методи емпа-тії й образного бачення, дидактичні ігри, дискусії, проведення нестандартних уроків тощо), особистісно-орієнтоване оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Ключові слова:

інтелектуально-пізнавальна діяльність, стимулювання, навчальні засоби, молодші школярі.

Репко И.П. Вопросы стимулирования интеллектуально-познавательной дея-

тельности младших школьников. Рассмотрены некоторые средства стимулирования интеллектуально-познавательной деятельности младших школьников: создание благотворной учебно-образовательной среды (организация педагогически целесообразного общения с детьми, применение приемов интеллектуально-эмоционального стимулирования учащихся), использование активных методов и форм обучения (методы эмпатии и образного видения, дидактические игры, дискуссии, проведение нестандартных уроков и др.), личностно-ориентированное оценивание учебно-познавательной деятельности школьников).

интеллектуально-познавательная дея-

тельность, учебные средства, стимулирование, младшие школьники.

Repko I.P. The issues of the intellectual and cognitive activity stimulation of younger pupils. Some means of stimulating the intellectual and cognitive activity of younger pupils are considered: the creation of favourable educational environment (organization of the pedagogically rational dialogue with the children; using the ways of intellectual and emotional stimulating of the pupils), the use of active teaching methods and form (methods of empathy and figurative vision, didactical games, discussions, conducting of the non standard lessons est.), personality-oriented evaluation of the study-cognitive activity of pupils.

intellectual and cognitive activity, means of teaching, stimulation, younger pupils.

Вступ.

Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є виховання особистості, здатної ефективно працювати і навчатися протягом життя (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті). Найважливішою умовою й водночас показником успішності процесу формування ініціативної, самостійної особистості, яка бажає й вміє вчитися, прагне до постійного й активного накопичення знань, є пізнавальна активність учня, його ставлення до засвоєння знань, мотиви пізнавальної діяльності.

Виключно важливе значення для розвитку пізнавальної активності особистості має початкова школа, яка закладає фундамент для подальшої освіти й розвитку людини. Це вимагає від учителя використання адекватних педагогічних засобів, спрямованих на стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності школярів у процесі навчання.

Аналіз наукових джерел свідчить про те, що досліджувана проблема вивчається в таких основних напрямах: питання суті пізнавальної активності особистості (Л.Аристова, В.Лозова, П.Підкасистий, І.Харламов, ТШамова, Г.Щукіна); особливості вияву пізнавальної активності в молодшому шкільному віці (Н.Бібік, В.Вихрущ, І.Вікторенко, І.Старагіна, С.Тарасова, М.Татаренко); засоби розвитку пізнавальної активності молодших школярів (М.Антонюк, Л.Лісіна, Н.Лобко-Лобановська, С.Лупаренко, О.Неліна).

Водночас питання стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності молодших школярів не отримали цілісного висвітлення у психолого-педагогічній науці.

Робота виконана відповідно до планів НДР Харківської гуманітарно-педагогічної академії.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою статті є розгляд засобів стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності школярів початкової школи.

© Репко І.П., 2012

Результати дослідження.

Проведений науковий пошук засвідчив, що найважливішим чинником, спрямованим на стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності школярів, є створення сприятливого навчально-освітнього середовища, атмосфери індивідуальної й колективної творчості, партнерства й взаємодопомоги.

Це вимагає від учителя насамперед організації педагогічно доцільного спілкування з учнями, що забезпечується такими основними прийомами [2]:

• скорочення заборонних педагогічних вимог і поширення позитивно-орієнтуючих вимог;

• виявлення розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів за виразом обличчя, поглядом, урахування його, передача учням цього розуміння;

• уміння транслювати у клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення; формулювання цікавих цілей діяльності та показ шляхів їх досягнення.

Учителеві слід також постійно здійснювати інтелектуально-емоційну підтримку учнів на основі авансування. Це передбачає підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою, вірою в її здібності й успіхи.

Авансування є характеристикою стійкої педагогічної позиції вчителя, який постійно створює ситуації успіху, виявляє доброзичливість, виділяє й спирається на достоїнства учнів, які вже виявлено й які ще будуть виявлятися, постійно очікує успіх та позитивні вчинки й дії дітей.

Авансування проектує поведінку дитини, яка намагається виправдати очікування вчителя. Авансування перетворюється на прийоми інтелектуально-емоційного стимулювання школярів, які супроводжуються висловлюваннями вчителя типу: «Ти здібний...»; «У тебе обов’язково вийде...».

Учителями можуть використовуватись такі прийоми інтелектуально-емоційного стимулювання учнів, що створюють сприятливу психоемоційну навчальну

І ПЕДАГОГІКА І

ПСИХОЛОГІЯ

та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту

атмосферу на уроках [8, 10]:

• прийом «Поміркуй, висловись та вирішуй» (апеляція до розуму), що створює рівновагу між емоціями і здоровим глуздом, сприяє посиленню впевненості в собі, відчуттю власної свободи, підкреслює наявність здатності до самостійного рішення, стимулює активне виявлення самосвідомості;

• прийом «Якщо б не інші люди» (апеляція до морального почуття), яке сприяє переорієнтації уваги учня з власних проблем на проблеми інших людей, розширює соціальну ситуацію, впускаючи в її зміст іншу людину, підносить духовний стан, надає сили, підвищує самооцінку;

• прийом «Змінюй обставини, щоб було добре» (апеляція до свідомої волі), що ініціює активність, указує на реальні дії, формує почуття власної гідності, покладає відповідальність за свої дії на себе;

• прийом «Це лише гра»: гра відрізняється від серйозної діяльності саме тим, що в ній є право на помилку. Тому страх дитини, що часто сковує її в навчальній ситуації, відступає; дії сприймаються як несерйозні, такі, що відбуваються в ігровій формі;

• прийом «Право на незгоду», що спрямовано на подолання страху перед ризиком. Новий шлях дій завжди виглядає ризикованим. У ситуації надання свободи вибору, в розв’язанні творчого завдання, в пошуку істини як учитель, так і учень можуть помилятись. Тому дитина повинна мати право на незгоду з учителем. Визнання права дитини у сперечанні відстоювати істину виключає страх, що паралізує її діяльність, перешкоджає накопиченню досвіду.

Особлива увага вчителів має зосереджуватись на використанні активних методів і форм навчання, які адекватні потребам дітей молодшого шкільного віку, забезпечують формування навчальних і особистісних здібностей учнів через активну діяльність, дозволяють уникати неприродної й шкідливої для дитини інтелектуалізації навчання.

До таких навчальних методів і прийомів навчання можна віднести [1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11]:

• метод емпатії - вживання у стан об’єкта, що вивчається, через почуттєво-образні й розумові уявлення.

Використання цього методу зумовлено тим, що дітям молодшого шкільного віку притаманна здатність пізнавати через почуття, переживати навколишні об’єкти, те, що вони спостерігають, «олюднюючи» їх.

Важливим чинником успішного застосування цього методу є певний стан учнів. Для створення настрою дітей учитель у ігровій формі пропонує «вжитися» в різні навчальні об’єкти (рослини, тварини тощо) за допомогою пропозицій типу: «Уявіть собі, що ви та рослина, яку бачити. Ваша голова - це квітка, тулуб - стебло, руки - листя, ноги - корні...». Потім учень може запитати себе - рослину, на почуттєво-емоційному рівні сприйняти, зрозуміти, побачити відповіді.

Отже, «вселяючись» у об’єкт, дитина відчуває й пізнає його зсередини. Це сприяє включенню у процес пізнання не лише розуму, а й почуттів, розвитку здібностей мислити й розуміти явища з різних точок зору;

• метод образного бачення - метод емоційно-образного дослідження об’єкта. Учням пропонується, наприклад, подивитися на якийсь навчальний об’єкт (число, слово, геометричну фігуру тощо) або реальний об’єкт, намалювати побачені в них образи, описати, на що вони схожі;

• дидактичні ігри, які органічно включаються в навчання шкільних предметів, викликають значний інтерес у дітей, сприяють пожвавленню навчального процесу, розвитку уяви й спостережливості;

• дискусії, під час якої учні об’єднуються у групи й обговорюють протягом певного часу чітко сформульовані питання, що сприяє активному залученню дітей до навчально-пізнавальної діяльності, формуванню вмінь спілкування, ведення діалогу з товаришами й учителем;

• оповідання історій, аналіз ситуацій, вивчення прикладів - учитель або учні виокремлюють із науково-популярної літератури, життєвого досвіду цікаві, драматичні історії і ситуації, пов’язані з різними аспектами життєдіяльності людини. Потім розповідають їх, аналізують і таким чином діти вчаться на конкретних життєвих прикладах.

Велике значення для розглядуваної проблеми має також використання нестандартних уроків - театралізованих уроків, уроків-концертів, уроків-екскурсій, уроки психологічного розвантаження та ін.

Так, значний потенціал мають уроки-екскурсії, під час яких діти спілкуються з природою, спостерігають зміни в житті навколишнього світу більш цілеспрямовано, ніж за інших обставин. Даний тип уроків підвищує працездатність учнів, активізує їхні пізнавальні інтереси, виховує любов до оточення.

Не менше значення має проведення уроків психологічного розвантаження, під час яких учням пропонуються завдання позанавчального характеру в формі ігрової діяльності.

Такі уроки є дієвим засобом формування позитивного ставлення й пізнавального інтересу учнів. Цікаві за змістом завдання, відсутність напруженості створюють на заняттях особливий позитивний емоційний фон: розкутість, інтерес, бажання навчитися виконувати завдання, що пропонуються. Усвідомлення своїх успіхів сприяє розкриттю психологічних можливостей школярів.

Завдання вчителем має підбиратись таким чином, щоб вони стимулювали різні психічні функції дитини, а саме [4]:

• ігри на розвиток сприйняття: «Виклади сам» (викладення зображення за контуром предмету за допомогою геометричних фігур); «Чарівна палітра» (зображення фарбами різних природних явищ) та ін.;

• ігри на розвиток пам’яті: «Пари слів»

(запам’ятовування, наприклад, других слів із пари), «Картинки, яких бракує» (підбір 7-8 пар картинок, пов’язаних за смислом, і розкладення їх за парами) тощо;

• ігри на розвиток уяви: «Чарівне яйце» (доповнення фігур у вигляді овалу так, щоб кожного разу виходив новий предмет), «Чарівний ліс (як варіанти: ріка або

парк)» (домалювати незакінчені фігурки, перетворивши їх на квіти, дерева, птиць, тварин та ін.);

• ігри на розвиток уваги: «Шукати без зупинки» (протягом 10-15 секунд навколо себе побачити якомога більше предметів одного кольору або одного розміру), «Запам’ятай порядок» (назвати, в якому порядку стояли люди або були предмети).

В аспекті розглядуваної проблеми значущим аспектом є особистісно-орієнтоване оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, що передбачає відмову від порівняння дитини з іншими учнями, перенесення акцентів із контролю й оцінювання учнів на самоконтроль й самооцінювання, використання методів самоконтролю й взаємного контролю. Усе це створює справедливі умови для індивідуального розвитку дитини, стимулює особистісну інтелектуальну

32012

ц

активність, сприяє усвідомленню й співвіднесенню власної діяльності з діяльністю оточення, формуванню адекватної самооцінки, конструктивного ставлення до себе.

Висновки.

Розкрито основні засоби стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності молодших школярів, а саме: створення сприятливого навчально-освітнього середовища, використання активних методів і форм навчання, особистісно-орієнтоване оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Перспективи подальших досліджень убачаємо у проведенні аналізу застосування визначених засобів стимулювання інтелектуально-пізнавальної діяльності школярів у освітній практиці початкової школи.

Література

1. Лозова В.І., Троцко ГВ. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник. - Харків: ХДПУ, 1997. - 338 с.

2. Митник О. Роль психологічних знань у збереженні психічного здоров’я молодших школярів // Початкова школа. - 2005. - №7. - С.10-13.

3. Мінакова І.В. Особливості дидактичної діяльності вчителя у процесі викладання курсу «Основи здоров’я» // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: ЗОІППО, 2007. - Вип.42. - С.261-266.

4. Овчарова РВ. Практическая психология в начальной школе. -М.: ТЦ «Сфера», 1996. - 240 с.

5. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. - К. : Вид-во А.С.К., 2004. - 192 с.

6. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник. -К.: Магістрі, 1997. - 256 с.

7. Савченко О.Я. Умій вчитися: Навчальний посібник для молодших школярів. - 2-ге вид. - К.: Освіта, 1998. - 160 с.

8. Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности: Учебное пособие. - СПБ.: Питер, 2004. - 316 с.

9. Хуторский А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. -СПб.: Питер, 2001. - 544 с.

10. Щуркова Н.Е. Прикладная педагогика воспитания: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2005. - 366 с.

11. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. -560 с.

Информация об авторе: Репко Инна Петровна

[email protected] Харьковская гуманитарно - педагогическая академия пер. Ш.Руставели 7, г. Харьков, 61000,Украина.

Поступила в редакцию 17.01.2012г.

References:

1. Lozova V.I., Trocko G.V. Teoretichni osnovi vikhovannia i navchannia [Theoretical bases of education and studies], Kharkiv, KSPU Publ.,

1997, 338 p.

2. Mitnik O. Pochatkova shkola [Primary school], 2005, vol.7, pp.10-13.

3. Minakova I.V. Pedagogika i psikhologiia formuvannia tvorchoyi osobistosti: problemi i poshuki [Pedagogy and psychology of forming a creative person: problems and solving], Zaporizzya, 2007, vol.42, pp.261-266.

4. Ovcharova R.V. Prakticheskaia psikhologiia v nachal’noj shkole [Practical psychology is at initial school], Moscow, 1996, 240 p.

5. Pometun O.I. ta in. Suchasnij urok. Interaktivni tekhnologiyi navchannia [Modern lesson. Interactive technologies of studies], Kiev, 2004, 192 p.

6. Savchenko O.Ia. Suchasnij urok u pochatkovikh klasakh [A modern lesson in initial classes], Kiev, Magistr-S, 1997, 256 p.

7. Savchenko O.IA. Umij vchitisia [Be able to study], Kiev, Education,

1998, 160 p.

8. Sergeev I.S. Osnovy pedagogicheskoj deiatel’nosti [Bases of pedagogical activity], Saint Petersburg, Peter, 2004, 316 p.

9. Khutorskij A.V. Sovremennaia didaktika [Modern didactics], Saint Petersburg, Peter, 2001, 544 p.

10. Shchurkova N.E. Prikladnaia pedagogika vospitaniia [Applied pedagogy of education], Saint Petersburg, Peter, 2005, 366 p.

11. Iagupov V.V. Pedagogika [Pedagogy], Kiev, Lybid’, 2003, 560 p.

Information about the author: Repko I.P.

[email protected] Kharkov Humanitarian Pedagogical Academy Sh.Rustaveli alley 7, Kharkov, 61000, Ukraine.

Came to edition 17.01.2012.