CC BY
54ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРИСТАННЯ ВАЛЬДОРФСЬКИХ ЗАСОБІВ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Лупаренко С.Є
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. Дана стаття присвячена аналізу технологій використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів. Визначаються особливості технологій використання ритмічної організації навчання, художньо-образного навчання, активно-практичних проектів, диференційованих вправ для дітей з різними типами темпераментів, розкриваються мета, завдання, процесуальний та результативний компоненти кожної технології
Ключові слова: технологія, засіб, школяр, розвиток, активність.
Аннотация. Лупаренко С.Е. Технологии использования вальдорфских средств развития познавательной активности младших школьников Данная статья посвящена анализу технологий использования вальдорфских средств развития познавательной активности младших школьников. Выделяются особенности технологий использования ритмической организации обучения, художественно-образного обучения, активнопрактических проектов, дифференцированных упражнений для детей с разными типами темперамента, раскрываются цель, задания, процессуальный и результативный компоненты каждой технологии.
Ключевые слова: технология, средство, школьник, развитие, активность.
Annotation. Luparenko S.E. The technologies of using the Waldorf pedagogy means of junior pupils’ cognitive activity development. This article is dedicated to the analysis of the technologies of using the Waldorf pedagogy means of junior pupils’ cognitive activity development. The peculiarities of the technologies of using the Waldorf pedagogy means of junior pupils’ cognitive activity development are determined (the technologies of rhythmic organization of teaching, artistic teaching, active-practical projects, differentiational exercises for the children with different types of temperament), the goal, the tasks, the process and the result components are revealed.
Keywords: technology, mean, pupil, development, activity.
Вступ
На сучасному етапі розвитку освіти пріоритетними вважаються такі школи, які формують культурні цінності, сприяють розвитку творчих здібностей і самореалізації особистості З цієї точки зору корисним є врахування досвіду шкіл, що на практиці розв’язують проблеми формування активної особистості, яка вміє і бажає навчатися протягом усього життя. Одним із прикладів такого підходу до розвитку людини є педагогічний досвід вальдорфської школи, яка намагається розвивати в дитині такі якості, як ініціатива, творчий підхід до справи, активність і загострення почуття відповідальності.
Початкова вальдорфська школа закладає міцний фундамент знань та досвіду і пропонує дитині такий спосіб пізнання світу, який би розвивав в неї почуття причетності до всього, що відбувається навколо, вона орієнтується на потреби кожної вікової групи і сприяє духовно-душевно-тілесному розвитку учнів. Т ому для сучасної української школи корисним є розгляд та урахування технологій використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що проблемою вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності школярів займались такі вчені, як В.Загвоздкін, О.Іонова, А.Пінський,
О.Топтигін, Р.Штайнер та інші.
Дане дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди а також складовою частиною програми науково-дослідного експерименту Міністерства освіти і науки України „Розвиток вальдорфської педагогіки в Україні’ (наказ № 363 від 06.05.2001 р.).
Формування цілей роботи
Метою даної статті є аналіз технологій використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів.
Результати дослідження
Під технологією використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів у проведеному дослідженні розуміється науково обґрунтоване і точне відтворення педагогічних дій учителя, що гарантують успішність розвитку пізнавальної активності учнів. Технології використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності учнів передбачають упровадження в навчально-виховний процес ритмічної організації навчання, художньо-образного навчання, активно-практичних проектів, диференційованих вправ для дітей різних типів темпераменту
Технологія використання ритмічної організації навчання
Метою технології використання ритмічної організації навчання є всебічне залучення дитини до процесу навчання, і її завданнями є: забезпечення активного і рівномірного навчального навантаження на дитину через планування і розподіл занять; попередження втоми, збереження фізичних і душевних сил дитини; забезпечення якісного засвоєння змісту освіти; створення передумов для гармонійного розвитку дитини; пробудження в молодших школярів активного інтересу до навчання за рахунок використання різноманітних вправ, чергування видів навчальної діяльності.
Процесуальний компонент технології використання ритмічної організації навчання передбачає додержання певної структури уроку: ритмічної, основної та заключної частин.
На ритмічній частині молодші школярі активізуються настроюються на навчання. Один з найбільш ефективних прийомів на цій частині уроку - це хорова рецитація всім класом вірша, який створює атмосферу спокою, урочистості Найчастіше розповідаються вірші, присвячені людині, природі та навколишньому світу. Змістом ритмічної частини уроку є різноманітні пісні, вірші, лічилки.
Після ритмічної частини йде основна частина уроку - це ознайомлення з новим матеріалом, повторення і відпрацювання його на практиці. Учитель повинен намагатися допомогти дітям зрозуміти матеріал, застосовуючи ретельно продумані жести для створення яскравих образів та атмосфери.
Спочатку діти слухають розповідь учителя, повторюють за ним навчальний матеріал і поступово захоплюються роботою. На основній частині важливо правильно оцінити та врахувати настрій класу в даний момент. Учитель має успішно і методично правильно сполучити всі вправи і прийоми, які є доречними в конкретний момент навчального процесу. Дуже важливим на уроках є чергування різних видів діяльності, що спрямовані на розслаблення та зосередженість
Змістом основної частини уроку є різноманітні вправи, ігри, скоромовки, загадки, головоломки, кросворди, прислів’я та приказки, жарти, трюки, прості команди, бесіди, навчальні діалоги, вправи з літерами тощо [1; 3, 4]. Протягом основної частини різноманітні завдання, спрямовані на активну роботу чи розслаблення учнів, змінюють одне одного кілька разів протягом уроку, що сприяє кращому запам’ятовуванню підвищенню працездатності учнів, запобіганню втоми, стимулюванню дітей до активної роботи.
На заключній частині уроку, після того, як усі різноманітні види діяльності використані в ході уроку, діти знову зосереджують увагу, і весь клас збирається разом. Це можна зробити, якщо розповісти дітям невелику історію, казки, легенди, байки [1; 5].
При використанні історій та оповідань на уроках іноземної мови у вальдорфській школі враховується те, в якому класі навчаються діти. Так, у першому класі діти вивчають міфи і казки, у другому - байки та легенди, у третьому - певні місця із Старого Заповіту, у четвертому - уривки із народних сказань про героїв. Казки, історії та оповідання сприймаються учнями на слух, обговорюються, переказуються, зображуються в зошитах або розігруються у формі невеликих драматичних сценок
Отже, ритмізація навчання, запобігаючи стомленню, забезпечуючи збереження й нарощування фізичних і душевно-духовних сил дитини, сприяє тим самим зростанню пізнавального потенціалу особистості, розвитку її пізнавальної активності.
Технологія використання художньо-образного навчання
Метою технології використання художньо-образного навчання є активізація молодших школярів через звернення, пробудженняй розвиток естетичних почуттів при засвоєнні ними навчального матеріалу.
З огляду на мету, завданнями цієї технології є: сприяння якісному засвоєнню навчального матеріалу; розвиток розумових здібностей; розвиток мислення на основі почуття реальності; стимулювання розвитку емоційного життя; розвиток здібності до критичного мислення і почуття якості в будь-якій діяльності; розвиток сприйняття, уяви і спостережливості молодших школярів; розвиток соціальних і моральних якостей і почуттів; сприяння розвитку свідомості молодших школярів; формування творчого, доброзичливого навчально-виховного середовища; пробудженняпізнавальних інтересів молодших школярів; розвиток здібності слухати і співпереживати; розвиток художніхздібностей; забезпечення достатньої загальної освіти всім учням.
Процесуальний компонент технології використання художньо-образного навчання включає: образне оповідання вчителя; програвання й переживання різноманітних ігрових ситуацій, в які дитина може потрапити в реальному житті; залучення елементів мистецтва.
Використання образних оповідань учителем передбачає перетворення та подання знань учням через яскраві (деколи гіперболізовані) образи, які викликають у дитини певне внутрішнє ставлення до нового матеріалу та відчуття (радості та смутку, співчуття та відчуження).
Художнє у певному розумінні, означає єдність почуттів та волі, ідеї і вияву як у внутрішній, так і в зовнішній дії [4, С. 95]. Щоб досягти цього, на заняттях взаємодіють музика, мистецтво руху, живопис, поезія, гра тощо. Тому завдяки власній художній рухливості, художнім почуттям знання перетворюються в художні образи, які діти легко запам’ятовують.
Образність навчання може бути досягнута шляхом програвання і переживання різних ігрових ситуацій, в які дитина може потрапити в реальному житті, що реалізується завдяки створенню на уроках різноманітних комунікативних вправ-діалогів (робота на пришкільній ділянці або в майстерні, відвідування музею чи виставки, зустрічі та знайомства з різними людьми тощо).
Значну роль у художньо-образному навчанні молодших школярів відіграє залучення елементів мистецтва Мистецтво сприяє активному пізнанню навколишньої дійсності, тому естетичні елементи (музика, спів, малювання, театр тощо) повинні бути обов’язковими складовими кожного уроку
Отже, сформовані за допомогою образів, мистецтва знання породжують певні душевні переживання, міцно укріплюються в пам’яті дитини, усвідомлюються нею та сприяють активному оперуванню новим матеріалом, збагаченню емоційного життя учнів, вияву їхньої творчості, підвищенню ініціативи та зацікавленості в навчанні, допомагають їм краще відчути світ. Емоції та активна рухова діяльність (власна і дії інших людей, за якими спостерігають учні), які особливо притаманні дітям молодшого шкільного віку, пробуджуютьмислення, стимулюють розвиток інтелектуальних здібностей, що допомагає створити атмосферу
творчості, полегшити процес набуття учнями знань та вмінь у взаємодії з однокласниками, і це сприяє більш активному та натхненному залученню школярів до навчального процесу.
Технологія використання активно-практичних проектів
Метою технології є формування різноманітних загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок.
Відповідно до мети, завданнями технології є: створення передумов для розумового розвитку молодшого школяра на основі почуття реальності; формування основних звичок; укріплення волі і довіри учнів до своїх здібностей; розвиток самостійності в навчанні; сприяння розвитку творчих здібностей та фантазії учнів; пробудження в молодших школярів активного інтересу до навчання та почуття відповідальності за свою роботу; розвиток вміння бережно користуватися матеріалами; заохочення учнів до виразної ілюстрації об’єктивних процесів; розвиток уміння планувати роботу та додержуватися свого плану при її виконанні; підтримка бажання і створення передумов отримувати знання протягом усього життя; розвиток комунікативних умінь.
Процесуальний компонент технології використання активно-практичних проектів передбачає: групове та індивідуальне розв’язання різноманітних педагогічних завдань за певними темами; ведення робочих зошитів „по епохам^.
Групове та індивідуальне розв’язання педагогічних завдань за різноманітними темами („Моя родина”, „Мої друзі”, „Мій дім”, „Житла та їх мешканці”, „Моя школа”, „Моє хобі”, „Навколишній світ”, „Людина і тварина” „Народні свята”, „Казки і легенди тощо) спрямовує школярів на проведення різних досліджень, результати яких презентуються всьому класу й супроводжуються показом власноруч виготовленими демонстраційними матеріалами (дрібними виробами, малюнками, музичними витворами, листівками, календарями, картками, газетами тощо).
Так, діти, об’єднуючись у групи чи самостійно, створюють свої власні маленькі проекти: виготовляють листівки, картки для вітання друзів зі святами або маленькі проекти з певної теми (наприклад, “Моя родина”, де діти клеять фотографії чи малюють своїх рідних, а потім на уроці розповідають про них).
Одним із проектів, які власноруч виконують молодші школярі, є ведення робочих зошитів. Робочі зошити - це не звичайні зошити, де діти фіксують вивчене, а особисті книжки, власні підручники, які діти виготовляють самостійно. Учні записують у робочих зошитах найголовніше з того, що почули на уроці, доповнюючи записи відповідними малюнками.
Потім молодші школярі уносять додому отримані у школі враження разом із зошитами, записаним текстом та малюнками, і вдома ще раз переживають пройдений у класі матеріал, зображуючи нові або доробляючи старі малюнки, доповнюючи свої записи власними думками, міркуваннями, спостереженнями або додатковою інформацією, яку діти знаходять самостійно.
Наступного дня весь матеріал, який вивчався на попередньому уроці, повторюється, підбиваються підсумки попереднього навчального дня, робиться коротке резюме змісту, яке заноситься до робочих зошитів. На цьому етапі учні вже не роблять ілюстрації; граматичні образи, образи живих рослин і тварин тепер повинні бути охоплені чисто понятійно - мисленням дитини.
Отже, ведення робочих зошитів, групове та індивідуальне розв’язання різноманітних педагогічних завдань за певними темами сприяють розвитку пізнавальної активності учнів, бо ці проекти постійно залучають до роботи мислення школярів та практичну діяльність, створюють активну робочу атмосферу на уроках, стимулюють розвиток самостійності, наполегливості та працьовитості учнів, формують їхнє бажання пізнавати нове.
Технологія використання диференційованих вправ для дітей з різними типами темпераменту
Метою технології використання диференційованих вправ для дітей з різними типами темпераменту є активізація кожної дитини та настроювання на навчання властивим саме їй способом
Відповідно до мети, завданнями технології є: пробудження актуальних для окремої дитини потреб; розвиток свідомості та індивідуальних здібностей кожної дитини; підтримка і розвиток пізнавальних інтересів кожної дитини; згладжування негативних боків її темпераменту.
Процесуальний компонент технології використання диференційованих вправ для дітей з різними типами темпераментів передбачає: використання вчителем різних прийомів розповіді, пояснення, які викликали особливі для кожної дитини почуття та переживання; виконання учнями диференційованих завдань.
Так, пояснюючи новий матеріал, учителю слід ураховувати, які емоції мають особливий вплив на дитину, можуть вразити її, тому потрібно використовуватирізні прийоми розповіді, пояснення, які викликають особливі для кожної дитини почуття і переживання.
Наприклад, розповідаючи холерику казку чи оповідання, слід намагатися розповідати драматично, але внутрішньо спокійно - це здатне зацікавити холериків Меланхоліки люблять слухати історії, де вони могли б “постраждати” за інших героїв, які можуть подолати негаразди завдяки гумору та внутрішній енергії. Сангвініки люблять образні, живі, вразливі оповідання, але вони завжди випереджають своєю фантазією хід подій. Т ому потрібно в розповіді робити деякі паузи, щоб дитина знову і знову зосереджувала свою увагу, яка в паузах зникає. Сангвінікам подобаються герої, які можуть зосередитися і виявити витримку [2]. Інтерес флегматиків слід “пробуджувати1, розповідаючи спочатку дуже повільно, мовби “омиваючії’ дитину казкою, при цьому демонструючи активну внутрішню діяльність.
На уроках також використовуютьсядиференційовані завдання, в яких діти різних типів темпераменту можуть працювати з різними реченнями, що мають пряме відношення до їхнього мислення, почуттів та волі.
Так, холерики працюють переважно із спонукальними висловлюваннями, приказами та вимогами, які активізують вольову сферу учнів; меланхоліки - переважно із запитаннями, що пов’язані із мисленням, роздумами; сангвініки - з окличними реченнями, які відкривають можливості перейнятися всією глибиною різних почуттів; флегматики - з розповідними неокличними реченнями, що спрямовані на розвиток фантазії та уяви школярів
Отже, навчальний матеріал ретельно підбирається до кожного уроку, щоб вплив відбувався на всіх школярів з їхніми особливими темпераментами. “Запалюючись” від вірша, пісні, які ще супроводжуються рухами, діями, дитина пропускає їх через себе, емоційно переживає і надовго запам’ятовує. Диференційовані вправи завдяки орієнтації на особливості розумової, почуттєвої та вольової сфер дитини дозволяють охопити її у навчанні цілісно, що значно сприяє підвищенню зацікавленості, ініціативності та самостійності школярів у навчанні.
Висновки
Отже, використання вальдорфських засобів (ритмічної організації навчання, художньо-образного навчання, активно-практичних проектів, диференційованих вправ з дітьми різних типів темпераменту) сприяє формуванню різноманітних здібностей та якостей молодших школярів і впливає на розвиток їхньої пізнавальної активності. Необхідно підкреслити, що всі вальдорфські засоби розвитку пізнавальної активності виступають в нерозривній єдності і взаємно проникають один в одне.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем технології використання вальдорфських засобів розвитку пізнавальної активності молодших шко лярів
Література
1. Ионова Е. Вальдорфская педагогика: теоретико-методологические аспекты. - Х.: «Бизнес Информ», 1997.
- З00 с.
2. Ионова Е., Топтыгин А. Гармонизация человеческих темпераментов при воспитании и самовоспитании. -Вып. З. - Х.: Центр антропософских инициатив, 1997. - 44 с.
3. Лукашенко О.М. Організаційно-педагогічні умови збереження здоров'я молодших учнів у Вальдорфській школі //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб. наук, праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №12. - С. 96-98.
4. Учебные программы вальдорфских школ / Под редакцией В.Загвоздкина.- М.: Народное образование, 2005.
- 528 с.
5. Яффке К. Преподавание иностранных языков в начальной школе // Альманах вальдорфской педагогики «Воспитание к свободе». - 1994. - № 2. - С. 12-27.
Надійшла до редакції 25.05.2008 р.
