CC BY
93Використання дидактичних ігор у викладанні інтегрованого курсу «Основи здоров’я»
Дрізуль А.В.
Кримський республіканський інститут післядипломної педагогічної освіти
Анотації:
Проаналізовано практичний досвід застосування дидактичних ігор у викладанні предмету „Основи здоров'я” (5-9 класи). Показані можливості та переваги використання окремих видів ігор (рольових, ігор-подорожей, ігор-змагань) в підвищенні якості навчання, створенні сприятливого навчального середовища, формуванні здорового способу життя в учнів відповідного віку. Навчальна дисципліна „основи здоров'я” представлена у якості моделі первинної профілактики порушень здоров'я і забезпечення дітей необхідними знаннями, уміннями і навичками.
Ключові слова: здоров’я, навчання, активний, способи, дидактичний, ігри, технології.
Дризуль А.В. Использование дидактических игр в преподавании интегрированного курса «Основы здоровья». Проанализирован практический опыт применения дидактических игр в преподавании предмета „Основы здоровья” (5-9 класса). Показанные возможности и преимущества использования отдельных видов игр (ролевых, игр-путешествий, игр-соревнований) в повышении качества обучения, создании благоприятной учебной среды, формировании здорового образа жизни у учеников соответствующего возраста. Учебная дисциплина „основы здоровья” представлена в качестве модели первичной профилактики нарушений здоровья и обеспечении детей необходимыми знаниями, умениями и навыками.
здоровье, обучение, активный, способы, дидактический, игры, технологии.
Drizul A.V. The use of didactic games in the course of teaching Health Education. Practical experience of application of didactic games is analysed in teaching of the article of “Basis of health” (5-9 class). The rotined possibilities and advantages of the use of separate types of games (role, games-trips, games-competitions) are in upgrading teaching, creation of favorable educational environment, forming of healthy way of life for the students of the proper age. Educational discipline of “Basis of health” is presented as a model of primary prophylaxis of violations of health and providing of children necessary knowledge, abilities and skills.
health, teaching, active, methods, didactic, games, technologies.
Вступ.
Забезпечення дітей знаннями, уміннями і навичками, необхідними для захисту власного здоров’я, є найбільш ефективною моделлю первинної профілактики порушень здоров’я. В Україні цей напрям відбувається у тому числі через впровадження інтегрованого курсу „Основи здоров’я” (у початковій школі та 5-9 класах), метою якого є формування в учнів свідомого ставлення до свого життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, навичками, у тому числі й життєвими, безпечної для життя і здоров’я поведінки. Успішна реалізація даної мети можлива за умовами використання активних методів навчання; стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів, відпрацьовування практичних дій при вивченні кожної теми; створення умов для активного діалогу між учасниками-партнерами навчально-виховного процесу та вільного вибору учнями навчальних завдань і способів поведінки; багатоваріантністю форм різних видів діяльності учнів. Як наслідок, актуальними є проблеми практичної реалізації цієї мети, що пов’язане із пошуком найбільш ефективніших форм і методів навчання здоров’ю. Саме тому особливої уваги потребує розгляд питань, пов’язаних із застосуванням дидактичних ігор у викладанні інтегрованого курсу „Основи здоров’я”.
Теоретичні засади навчання здоров’ю розглядали С.В.Василь’єв, М.С.Гончаренко, В.П.Горащук, С.В.Страшко, Л.П.Сущенко та ін. Серед засобів навчання здоров’ю на засадах життєвих навичок особливе місце займає використання різноманітних дидактичних ігор, створення на уроках ігрових ситуацій. У сучасній дидактиці, під час навчання основам здоров’я, ігри дуже широко застосовуються у початковій школі (П.І.Бей, Н.О.Будна, Л.В.Будинська, Ж.А.Голінщак, З.Л.Головко та ін.). Т.Воронцова і В.Пономаренко пропонують використовувати деякі ігрові ситуації як
© Дрізуль А.В. , 2010
елемент тренінгів [3]. Окремі приклади застосування ігор або ігрових ситуацій на уроках з основ здоров’я приводять Л.С.Ващенко і Т.Є.Бойченко [2]. Однак, у сучасній методичній літературі бракує даних аналізу практичного досвіду застосування дидактичних ігор у викладанні навчальної дисципліни „Основи здоров’я” у 5-7 класах.
Робота виконана за планом НДР Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті є аналіз власного практичного досвіду використання дидактичних ігор у викладанні навчальної дисципліни „Основи здоров’я”.
Результати дослідження.
Дидактичні ігри - спеціально створені або пристосовані для навчання ігри. Специфічною ознакою дидактичних ігор є поєднання умовного ігрового плану діяльності учнів з її навчальною спрямованістю (наявність наміру, плану, навчальної мети і передбачуваного результату). Дидактичні ігри, як правило, обмежені у часі, ігрові дії підпорядковані фіксованим правилам. В межах дидактичних ігор мети навчання досягаються через вирішення ігрових завдань [7]. У сучасній літературі існує декілька різноманітних підходів до визначення поняття „дидактичні ігри”. Ю.К.Бабанський розглядає дидактичну гру як „цінний метод стимулювання інтересу до навчання; як засіб, що збуджує інтерес до навчання” [6, с. 198]. Як метод навчання дидактичні ігри розглядає і М.Фіцула [8, с. 135]. На думку П.Підкасистого, дидактична гра є методом навчання і одночасно це - „активна навчальна діяльність з імітаційного моделювання систем, явищ, процесів, які вивчаються; колективна цілеспрямована навчальна діяльність, коли кожен учасник і команда в цілому об’єднані рішенням головного завдання і орієнтують свою поведінку на виграш” [5, с. 251]. Ю.І.Мальований характеризує дидактичну гру як
форму навчання, де „засвоєння учнями змісту освіти під керівництвом учителя опосередковано їхньою ігровою взаємодією, що регулюється певними встановленими правилами гри, порядком, режимом” [9, с. 90]. Аналогічної думки дотримується і П.М.Щербань, який вважає дидактичну гру „творчою формою навчання, виховання і розвитку студентів, школярів, дошкільників” [10, с. 31]. Отже, дидактична гра розглядається як засіб, метод і форма навчання. На наш погляд, з позицій дидактики, доречно вважати її методом навчання, але враховуючи, що частіше вчитель використовує на уроках лише елементи ігри, ігрові ситуації, саме у таких випадках, дидактичну гру можна розглядати як педагогічний прийом.
Теоретичні аспекти проблеми дидактичної гри досліджували Н.К.Ахметов, А.О.Деркач, А.Й.Капська, І.М.Носаченко, П.І.Підкасистий, В.Г.Семенов,
Є.М.Смірнов,А.О.Тюков,Ж.С.Хайдаров,С.Ф.Щербак, П.М.Щербань та інші. Ряд спеціальних досліджень ігровій діяльності дошкільників здійснили видатні педагоги нашого часу (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та інші) Більшість праць з проблеми дидактичної гри виконано на матеріалі молодшої та, у суттєво меншій мірі, середньої ланки загальноосвітньої школи (Ю.А.Калинецька, І.І.Осадчук, Т.П.Павлова, О.Я.Савченко, М.Ф.Стронін, Т.П.Устєнкова та інші). На нашу думку, використання дидактичних ігор у середній ланці школи є доцільним, і може бути дуже ефективним методом організації навчальної діяльності, особливо у учнів з низькою мотивацією до навчання. Узагальнюючи досвід зарубіжних педагогів, М.В.Кларін визначає наступні переваги використання дидактичних ігор: в ході навчальної гри учні оволодівають досвідом діяльності, схожим з тим, який би вони отримали в дійсності; навчальна гра дозволяє учням самим вирішувати важкі проблеми, а не просто бути спостерігачами; навчальні ігри створюють потенційно більшу можливість перенесення знань та досвіду діяльності з навчальної ситуації в реальну; навчальні ігри забезпечують навчальне середовище, яке негайно реагує на дії учасників; навчальні ігри допомагають “стиснути” час; навчальні ігри психологічно привабливі для учнів; прийняття рішень в ході гри тягне за собою наслідки, на які учням неминуче доводиться зважати; навчальні ігри безпечні для учнів (на відміну від реальних ситуацій) [4, с. 120]. Поділяючи наведені погляди, під час викладання „Основ здоров’я” серед арсеналу різноманітних активних методів навчання, ми надаємо перевагу саме дидактичним іграм.
Враховуючи велику кількість дидактичних ігор, актуальним стає питання їх класифікації. У літературі наведено багато спроб класифікувати ігри за різними критеріями. К.І.Баханов поділяє ігри за методикою проведення на сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-змагання, ігри-драматизації; за дидактичною метою - ті, що актуалізують, формують, узагальнюють, контролюють та корегують [1, с. 124]. Однак, критеріїв класифікації може бути набагато більше: за кількістю учасників - колективні, групові та індивідуальні; за реакцією учасників - рухливі та тихі; за
швидкістю виконання завдань - „швидкісні” та „якісні”; за характером діяльності учнів - репродуктивні, частково-пошукові, пошукові, творчі; за формою проведення - гра-подорож, гра-вікторина, гра-вистава, гра-змагання, гра-припущення тощо...
Такий перелік не є повним, бо в ньому, наприклад, відсутні такі критерії, як детермінованість дій учасників (ігри з чітко оговореними діями учасників на кожному її етапі та ігри - імпровізації); діяльність вчителя (безпосередній учасник, спостерігач, організатор, суддя) та інші. Отже, на наш погляд, у питаннях класифікації дидактичних ігор потрібні подальші дослідження, які спрямовані на її вдосконалення, поглиблення й поширення. Спираючись на власний практичний досвід викладання „Основ здоров’я”, враховуючи особливості даного предмету, вимоги програми та дотримуючись принципів здоров’язбережувальних технологій навчання, ми пропонуємо на уроках з цієї дисципліни використовувати наступні дидактичні ігри - колективні (тому що саме вони створюють „ситуацію успіху”, яка потрібна для формування сприятливого навчального середовища); групові (тому що, привносячи елементи змагань, вони сприяють розвитку пізнавальної активності, спонукають до самовдосконалення, навчають працювати у команді); розвивальні (тому що спрямовані на розвиток особистості учня); рухливі (у якості невід’ємної складової здоров’язбереження); рольові (дозволяють моделювати життєві ситуації, прогнозувати їх розвиток, відпрацьовувати різні моделі поведінки); ігри-подорожі, ігри-змагання (тому що роблять процес навчання більш привабливим, створюють сприятливий емоційний фон, дозволяють розкритися творчім здібностям учнів).
Так, наприклад, у 5 класі, під час вивчання теми „Безпечне довкілля і служби захисту населення ” ми проводимо гру-подорож „Небезпеки шкільного світу”. На попередньому уроці вчитель повідомляє дітям про майбутню подорож, формулює спільну мету - виявити можливі небезпеки в школі та навчитися їх уникати. Далі разом з учнями обговорюється маршрут дослідження, на аркуші паперу заздалегідь зображується маршрут, зупинки з дотепними назвами. Вчитель оголошує склад груп дослідників, учням пропонується обрати командира групи, придумати назву та девіз. До вигадування назв діти підходять дуже відповідально і творчо. Кожна група отримує домашнє завдання: до наступного уроку обстежити певний відрізок маршруту - шкільну їдальню, спортзал, вестибюль, різні поверхи школи та ін. При обстеженні своєї ділянки учні заповнюють маршрутну карту, вказуючи можливі витоки небезпеки, їх наслідки та шляхи уникання. Це - єдина обов’язкова вимога для всіх груп. Все інше дитячу фантазію не обмежує. Наступний урок - гра-подорож школою „Небезпеки шкільного світу”. Він відбувається у вигляді екскурсії, де на кожній зупинці, рухаючись по маршруту, представники груп розповідають про свої дослідження, дають поради щодо уникання небезпек. Спільні результати цієї роботи учні оформлюють на великому аркуші паперу, де на схематичному малюнку школи відображають найбільші небезпеки та поради щодо збереження життя і здоров’я.
Таким малюнком-попередженням можна користуватися як пам’яткою або подарувати його школярам молодших класів. Після закінчення гри вчитель разом з класом робить підсумок, визначає переможців - команди, що були найбільш уважними та переконливими. Впровадження даної гри виконує одразу декілька функцій - по-перше, передбачені програмою знання подані з урахуванням вікових потреб п’ятикласників, по-друге, вони максимально наближені до життя і формують необхідну життєву компетентність учнів, свідоме прагнення до збереження власного здоров’я. Ще одна перевага - учні вчаться самостійно здобувати і опрацьовувати інформацію, мають змогу реалізувати свої інтереси та здібності.
Практичні роботи „Відпрацьовування повідомлення про небезпечні ситуації”, „Моделювання ситуації виклику служб захисту населення”, „Моделювання ситуації спілкування з однокласниками і друзями” та інші у 5 класі ми проводимо у вигляді рольових ігор. Дуже позитивний ефект дає прийом, коли вчитель, у деяких випадках, теж грає якусь роль - мами, представника пожежної служби, лікаря або іншої дорослої людини. Саме у таких ситуаціях не тільки встановлюється міцний дружний контакт між учнями й вчителем, формується атмосфера невимушеності й довіри, але й відпрацьовується модель поведінки спілкування з людьми різного віку. Діти вчаться вести діалог з дорослими, становляться менш скутими та сором’язливими у критичних ситуаціях. Ще одна причина, за якою вчителю потрібно приймати активну участь у рольових іграх - це особливості сприйняття дітьми цього віку дорослих як безумовних авторитетів. Довірливість до дорослої людини, безперечна слухняність, намір бути чемною дитиною дуже часто стають причиною того, що дитина стає жертвою дорослих злочинців. На конкретних прикладах - рольові ігри „Діалог з „ворожкою”, „Діалог з „представниками комунальних служб”, „Діалог із „знайомою” батьків” - вчитель чітко обговорює з учнями особливості впливу дорослої людини на дитину, відпрацьовує з ними механізм відмови, вміння твердо і впевнено сказати:„Ні”.
У 5-7 класах з метою узагальнити і систематизувати знання по темі, ми проводимо уроки у вигляді ігор-змагань. На початку уроку учні об’єднуються в групи (якщо дозволяє площа приміщення, такі об’єднання доцільно проводити під час виконання руханок). Далі вчитель пропонує учням за короткий час вигадати назви команд, повідомляє тему та мету гри, чітко обговорює з учасниками її правила. Початок гри - завдання на швидкість: з слів, які написані на окремих картках, скласти прислів’я про здоров’я, правило здорового способу життя, афоризм або загадку (у останньому випадку треба не тільки швидко і правильно скласти речення, але й розгадати його). Наприклад, з слів знає, здоров’я, вартість, той, втратив, хто, його діти складають прислів’я Вартість здоров’я знає той, хто його втратив. Наступне завдання: „Третій - зайвий”, у якому командам пропонується з трьох термінів або понять знайти те, що не пов’язане логічним зв’язком з двома іншими. Серед інших за-
вдань, що виконують команди - „Обери потрібне”, в якому учням пропонується знайти відповідність між предметами гардеробу і місцем, куди дитина збирається піти (футбольний матч, концерт, туристичний похід); „Поради друзям” - скласти та пояснити правила безпечного відпочинку біля води, або безпечної поїздки у громадському транспорті; „Знайди помилку” - скласти на задану тему мини-розповідь з помилками і запропонувати іншої команді знайти ці помилки. Обов’язковою частиною таких ігор-змагань є включення до їх сценарію завдань-пантомім („Поїздка в автобусі”, „Машини і пішоходи”, сценок („Якщо дзвонять у ваші двері”, „Пожежа в лісі”), виконання фізичних вправ (наприклад, яка з груп продемонструє найкращій комплекс вправ на один і той самий вірш або відому пісню). Використання таких завдань не тільки пожвавлюють проведення гри, але, насамперед, сприяють руховій активності учнів, і тим самим є невід’ємною складовою здоров’язбережувальних технологій. Проводячи гру-змагання, вчитель на кожному її етапі оцінює швидкість та якість виконання завдань. Складність і кількість завдань в грі-змаганні добираються з урахуванням можливостей учнів і особливостей колективу класу. Саме в цьому і втілюється диференційований та особистісно-зорієнтований підхід до навчання здоров’ю. Важливо, щоб участь у грі приймали всі учні класу, а завдання охоплювали основні питання з теми, що вивчають. Перелічені завдання ми пропонуємо також використовувати як елементи уроку, створюючи ігрові ситуації на етапах актуалізації опорних знань або закріплення нового матеріалу. Слід зауважити, що підготовка і використання ігрових ситуацій потребують набагато менше часу, ніж проведення дидактичних ігор, і одночасно є більш „демократичними”, тому що не вимагають дотримання жорстких ігрових правил, надаючи вчителю простір для маневрування.
Застосування дидактичних ігор у 8-9 класах має свої особливості. По-перше, ці класи є допрофільни-ми, тому під час проведення уроків доречно знайомити учнів з різними професіями, з перспективами обрання того чи іншого подальшого профілю навчання. По-друге, як показує наш досвід, учні відповідного віку з більшим задоволенням виконують індивідуальні та групові завдання, ніж колективні. Саме тому у 8 класі ми використовуємо рольову гру, яка проходить у вигляді прес-конференції „Харчуємося правильно” (тема „Оздоровчі системи”). Учні заздалегідь отримують ролі і завдання - підготувати відповідні повідомлення. Так, наприклад, „дієтолог” готує розповідь про основні правила здорового харчування, застерігаючи підлітків від захоплення різноманітними дієтами, „ендокринолог” - про наслідки йододе-фіциту та його запобігання, „гастроентеролог” - про причини виникнення захворювань травної системи у школярів, „біолог” - про отруйні гриби та рослини, а „лікар „Швидкої допомоги” - про правила першої допомоги при харчових отруєннях. Завдання у класі розподіляються з урахуванням можливостей кожного учня - тому, крім тих, хто самостійно або за допомогою вчителя добирає матеріал і готує виступ, є
учні, які отримують інші завдання - наприклад, прослухавши повідомлення, описати свої думки та почуття, що виникли, запропонувати свої пропозиції задля вирішення проблеми - тобто ця група учнів виконує ролі журналістів - представників різних видань. Групі учнів, які за різними причинами не бажають приймати участь у прес-конференції, пропонується за результатами слухання виконати тест. Таким чином, у грі максимально задіяні всі учні класу, що робить процес навчання максимально ефективним. Під час виконання гри реалізується не тільки її головна дидактична мета - формування навичок здорового способу життя, але й здійснюється профільна і, частково, професійна орієнтація школярів, крім того учням надається можливість розкрити свої творчі здібності.
У підручниках з „Основ здоров’я” часто зустрічається завдання обговорити у групах ту чи іншу життєву ситуацію. Подібні обговорення ми проводимо у вигляді дидактичних ігор - вправ „Бюро прогнозів”, „За і проти”, „Точка зору”. Учнів 8-9 класів непокоять відносини між однолітками - своєї та протилежної статі, дорослими - батьками, вчителями. Їх турбують питання любові, дружби, самоповаги та самовизначення своєї особистості, які іноді доводиться відстоювати, протидіючи тиску. Вправи, які ми використовуємо, дозволяють не просто обговорити життєву ситуацію, а й ретельно розглянути її з різних кутів зору, змоделюва-ти можливі сценарії розвитку подій. Наприклад, при розгляданні конкретних ситуацій з числа учнів створюється група „Бюро прогнозів”, завдання якої - ретельно розібрати ситуацію, яку розіграли перед ними учні, розглянути можливий розвиток подій у разі прийняття того чи іншого рішення. Вправа „За і проти”, під час якої учасники перелічують всі переваги та недоліки моделі поведінки, примушує підлітків ретельно враховувати можливі наслідки дій. Приймаючи участь у грі-вправі „Точка зору”, учні обговорюють ситуацію з позиції інших людей - виконуючи ролі друзів, приятелів, батьків. Така гра навчає підлітків враховувати не тільки свої думки, але і погляди інших людей, рахуватися з іншою точкою зору, бути толерантними.
Висновки.
Навчальна дисципліна „Основи здоров’я” є ефективною моделлю первинної профілактики порушень здоров’я і забезпечення дітей знаннями, уміннями і навичками, необхідними для захисту власного здоров’я. У викладанні курсу „Основи здоров’я” потрібно широко застосовувати активні методи навчання, у тому числі й дидактичні ігри. Використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій підвищує якість навчання, створює сприятливе навчальне середовище, сприяє свідомому ставленню підлітків до свого життя і здоров’я. Перспективним є використання рольових ігор, які дозволяють імітувати та моделювати життєві ситуації, тим самим виконують не тільки пізнавальну, але й світоглядну і емоційно-особистісну дію на розвиток учня.
Перспективи подальших досліджень у даному напрямку передбачають розгляд підготовки вчителів до використання дидактичних ігор та ігрових ситуацій у викладанні навчального курсу „Основи здоров’я”.
Література:
1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. / К.О.Баханов. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 328 с.
2. Ващенко Л.С. Основи здоров’я: Книга для вчителя / Л.С.Ващенко, Т.Є.Бойченко. - К.: Генеза, 2005. - 240 с.
3. Воронцова Т.В. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя / Т.В.Воронцова, В.С.Пономаренко. - К.: Алатон, 2005. - 264 с.
4. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры, дискуссии. Анализ зарубежного опыта. / Михаил Владимирович Кларин.- Рига: НПЦ «Эксперимент», 1995. - 176 с.
5. Педагогика: уч. пособие для студентов пед. вузов / Под ред. П.И.Пидкасистого. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 608 с.
6. Педагогика. / Под ред. Ю.К.Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608 с.
7. Педагогический энциклопедический словарь / [Гл. ред. Б.М.Бим-Бад; Редкол.: М.М.Безруких, В.А.Болотов, Л.С.Глебова и др.] -М.: Большая Российская энциклопедия, 2002.- 528 с.
8. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. / М.М.Фіцула. -К.: Вид. Центр «Академія», 2000. - 544 с.
9. Форми навчання в школі: Кн. для вчителя / [Ю.І.Мальований, В.Є.Римаренко, Л.П.Вороніна та ін.]; за ред. Ю.І.Мальованого. - К.: Освіта, 1992.-160 с.
10. Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. / П.М.Щербань. - К.: Вища школа, 2004 - 206 с.
Надійшла до редакції 10.03.2010р. Дрізуль Арина Валєрьівна [email protected]
