CC BY
20
_ТЕОР1Я ТА МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ_
Л1ТЕРАТУРА
1. 1нформацшш системи. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.bdpu.org/scientific_published/pedagogics_1_net. - Загол. з екрану. - Мова укр.
2. Гончаренко С. Гумашзащя осв^и - запорука виховання творчо! та духовно багато! особистостi / С. Гончаренко // Дидактика професшно! школи: зб. наук. праць: Вип. 3. - Хмельницький: ХНУ, 2005. - С. 19-23.
3. Дiалог культур i духовний розвиток людини: матерiали Всеукра!нсько! науково-практично! конференци. - К., 1995. - 237 с.
4. Кафарський В. Нацш i держава: культура, вдеолопя, духовнiсть / В. Кафарський. - 1вано-Франювськ, 1999. - 78 с.
5. Корженко В. Фiлософiя виховання: змши орieнтацiй / В. Корженко. - К., 1998. - 304 с.
удк 37.035.6.94 (477)
в. i. м1рошн1ченко
ПРОБЛЕМА МОТИВАЦИ ПАТР1ОТИЧНОГО САМОВИХОВАННЯ МАЙБУТН1Х ОФ1ЦЕР1В-ПРИКОРДОННИК1В
Висвтлено pi3Ho6i4Hi аспекти проблеми мотивацй патрютичного виховання майбуттх офiцерiв-прикордонниюв. Описано та систематизовано групи мотивiв, ят можуть впроваджуватися в систему патрiотичного виховання курсантiв-прикордонникiв. Для цього пропонуеться спецкурс «Патрiотичне самовиховання особистостi майбутнього офщера-прикордонника». Визначено умови, що сприяли би покращенню мотивацй патрiотичного самовиховання курсантiв.
Ключовi слова: патрiотичне самовиховання, мотиви, особистiсть, майбутт офщери-прикордонники, педагогiчнi умови.
в. и. мирошниченко
ПРОБЛЕМА МОТИВАЦИИ ПАТРИОТИЧЕСКОГО САМОВОСПИТАНИЯ БУДУЩИХ ОФИЦЕРОВ-ПОГРАНИЧНИКОВ
Освещены разносторонние аспекты проблемы мотивации патриотического воспитания будущих офицеров-пограничников. Описаны и систематизированы группы мотивов, которые могут внедряться в систему патриотического воспитания курсантов-пограничников. Для этого предлагается спецкурс «Патриотическое самовоспитание личности будущего офицера-пограничника». Определенны условия, которые могут способствовать улучшению мотивации патриотического самовоспитания курсантов.
Ключевые слова: патриотическое самовоспитание, мотивы, личность, будущие офицеры-пограничники, педагогические условия.
v. i. miroshnichenko
PROBLEM OF MOTIVATION OF PATRIOTIC SELF-EDUCATION OF FUTURE
BORDER OFFICERS-GUARDS
In the article light up scalene aspects of problem of motivation of patriotic education offuture border officers-guards light up In the article. An attempt to describe and systematize the groups of reasons which can be inculcated in the system of patriotic education of border students-guards is done. The special course is for this purpose offered the «Patriotic self-education of personality offuture border officer-guard». By an author certainly terms which would be instrumental in the improvement of motivation of patriotic self-education of students.
_ТЕОР1Я ТА МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ_
Key words: patriotic self-education, reasons, personality, future border officers-guards, pedagogical
terms.
У здшсненш патрютичного самовиховання як педагопчно1 умови реалiзацil системи патрютичного виховання майбутнiх офiцерiв-прикордонникiв важливу роль вiдiграe мотивацiя.
Зiставляючи особисп вiковi та iндивiдуальнi потреби з умовами та змютом проведения заходiв патрiотичного самовиховання, вiйськовослужбовець «приймае чи не приймае» 1х i цим у нього або розвиваються, або не розвиваються якосл, як1 необхвдш справжньому патрiоту, захиснику Батьк1вщини. У такому процес значну роль ввдграють мотиви участi курсантiв у заходах патрютичного характеру.
Мотиви - це динамiчне явище, на яке впливають тi зрушення, що вiдбуваються у внутршшх структурах особистостi, а також у зовшшшх обставинах li життедiяльностi. Кожному вiку людини властивi специфiчнi мотивацiйнi замовлення. Мотивацiя породжуе причини активност органiзму (вияви iнстинктiв i первинних потреб), спрямованiсть активност людини (вияви вторинних потреб) та динам^ регуляцп активност й поведiнки (вияви емоцш, почуттiв та установок у поведшщ суб'екта) [1, с. 86].
Рiзнобiчнi аспекти проблеми мотивацп патрютичного виховання висвилюють у сво1х до^дженнях I. Бех, Й. Боришевський, Д. Тхоржевський, О. Боровик, М. Томчук, В. Шевченко, В. Коваль, О. Гевко, О. Коршшко, О. Абрамчук та iншi вченi. Аналiз сучасно! психолого-педагопчно1 лiтератури свiдчить також про тдвищену увагу науковцш до патрютичного самовиховання. Певний внесок у до^дження патрютичного самовиховання вшськовослужбовцш зробили В. Дзюба, Ю. Красильник, Д. Сидорук. Окремi аспекти патрiотичного самовиховання особистосп вiдображенi в працях Н. Дерев'янко, О. Сухомлинсько!, С. Карпенчук, В. Москальця, К. Чорно!, Б. Мисака, М. Качур та шших дослiдникiв. Однак проблема мотивацп патрютичного самовиховання вшськовослужбовщв вивчена недостатньо.
Метою статп е до^дження мотивацп патрiотичного самовиховання майбутшх офiцерiв-прикордонникiв.
Одним з механiзмiв розвитку мотивацп е мотивацiйне опосередкування. В. Вшюнас вважае, що формування нових мотивацшних вiдносин вiдбуваеться в результата спроб пов'язати явища, до яких таке ставлення виробляеться, з шшими явищами, котрi таке ставлення уже спричиняють, тобто шляхом мотивацiйного опосередкування. Феномен «змщення мотиву на мету» (за концепщею О. Леонтьева) е одним з варiантiв мотивацiйного опосередкування. Так «змiщення» спостерiгаються тодi, коли людина пiд впливом певного мотиву починае виконувати певнi дИ, а попм виконуе !х заради них самих, тому що мотив шби змютився на 1хню цiль [2, с. 202].
На формування мети та мотивацп патрютичного виховання, на думку В. Шевченка [3], впливають:
• усввдомлення майбутшми офiцерами-прикордонниками суспшьно1 значущост1 патрiотичноl дiяльностi та патрютичного виховання;
• розумшня ролi патрютичного виховання для особиспсного розвитку, з щею метою змiст, форми та методи виховних заходiв повиннi диференщюватись з урахуванням iндивiдуальних, групових, сощальних потреб курсантiв;
• ступiнь тдтримки та стимулювання патрiотичного виховання з боку суспшьства та держави. Це система моральних i матерiальних стимулiв, якi повиннi сприяти й тдтримувати у курсантiв вiдповiднi мету та мотиви дiяльностi.
Пiд час до^дження мотивацil патрiотичного самовиховання у нацюнальнш академil Державно1 прикордонно1 служби Украши iменi Богдана Хмельницького (далi - НАДПСУ) був розроблений спецкурс «Патрютичне самовиховання особистостi майбутнього офiцера-прикордонника. У ньому пропонувалося систематизувати знання про людську особист1сть, стосунки людей, знання про фiзичний, психiчний, сощальний i духовний розвиток особистост1. Включення у навчально-виховний процес елементiв проектування особистост1 вiйськовослужбовця на ту чи шшу iсторичну, вiйськово-полiтичну ситуацiю, на поведшку в них людей давало змогу змiнювати в окремих курсанпв позиц1ю щодо сформованостi деяких особистюних якостей, сукупностi ставлень до самого себе, власних дш, думок стосовно
сустльства й держави, до окремих державних шститупв, професш, iнших людей, свое! та шших нацiй тощо.
Введения такого спецкурсу, як показали результати експерименту, переконуе, що одним iз шляхiв патрiотичного вихования е патрютичне самовихования особистостi.
Основнi завдання спецкурсу «Патрютичне самовихования особистостi майбутнього офщера-прикордонника» зводилися до:
• пошуку й розвитку iндивiдуальних здiбностей курсанта ввдповвдно до р1вия його патрютично! вихованостi;
• розвитку фiзичноl, психолопчно!, сощально! та духовно! сфер особистосп курсанта, трансформаци вихования у самовиховання;
• формувания позитивного ставлення майбутнього офщера-прикордонника до себе, його впевненосп у власних силах (адекватна самооцшка, самоповага, власна пдшсть, честь, совють) i до зовнiшнього свiту (патрютичне та еколопчне мисления, гуманiзм, демократизм);
• до формування позитивно! Я-концепцп i вмiнь самостверджения i самореалiзацi! у курсантському колективi;
• до введення курсанта в режим патрютичного саморозвитку, пiдтримки й стимулювания цього режиму i надания iнструментарiю для цього.
Кожна дiя патрiотичного самовиховання, що ми маемо змогу спостер^ати впродовж I-IV курсiв навчания, передбачае певне часткове самовдосконалення особистостi. Однак з III курсу проблема патрютичного самовиховання набувае надзвичайно актуального характеру, що зумовлено закономiрним розширенням патрютичного, вшськово-професшного досвiду, пiдвищениям емоцiйно-вольово! регуляцп навчально-пiзнавально! дiяльностi.
У результатi вивчення вказаного спецкурсу курсантам необхiдно:
1. Знати: змют понять особистють, самовиховання, патрютичне виховання, патрiотичне самовиховання, мотиви патрiотичного самовиховання; патрiотичнi аспекти навчально! та службово! дiяльностi майбутнього офщера-прикордонника; основш вимоги суспiльства до патрютично! вихованосп офiцера-прикордонника; змiст патрiотичного потенщалу навчально-виховного процесу НАДПСУ.
2. Ушти: оцiнювати власнi дi! та дл сво!х колег з патрютично! точки зору; самостшно працювати з психолого-педагопчною та вiйськово-професiйною лiтературою, видшяти патрiотичний аспект !! змiсту; видмти серед власних життевих прагнень прагнення патрiотичного змiсту та вiдшукати шляхи !х реалiзацi!; свiдомо впливати на формування патрютичних рис характеру; складати план патрiотичного самовиховання.
Як з'ясувалося в процес дослiджения, курсанти по^зному ставляться до патрiотичного самовиховання, школи навiть неоднаково його розумiють. Одшею з основних проблем процесу навчання взагалi та органiзацi! патрiотичного самовиховання зокрема е активiзацiя пiзнавального штересу не т1льки до зовнiшнього св^, а й до власного внутршнього, оск1льки без цього психологiчного мехашзму не бувае нi фiзичного, ш психiчного, нi соцiального розвитку особистосп курсанта.
Вирiшения цiе! проблеми переплиаеться з двома головними завданнями навчально-виховного процесу в НАДПСУ: по-перше, сприяти найбiльш повноцiнному вiдображенню у сввдомосп вiйськовослужбовцiв явищ науки та проникненню в !х суттевi взаемозв'язки; подруге, спонукати та тдтримувати на цiй основi таке ставлення до знань, до навчання в академи, яке було би наповнене готовшстю самостшно оволодавати iнформацiею, орiентуватись у здобутих знаннях та заглиблюватись у несшнченний процес пiзнания себе (як складово! суспiльства), сво!х потреб та потенцшних можливостей.
У лiтературi визначаються певнi об'ективнi психолого-педагогiчнi умови, що стимулюють виникиения, змiцнения та розвиток тзнавального iнтересу особистостi до свого внутрiшнього свiту. Однiею з таких умов е зовшшш спонукання, тобто пiд впливом зовнiшнiх чиннишв. На практицi це пов'язано з майстершстю педагогiв щодо впроваджения системи стимулiв у вiйськовому колективi та вибору найбшьш ефективних засобiв стимулювания патрiотично! активност1 курсант1в.
У до^дженш ми намагаемося описати та систематизувати групи мотивiв, як1 можуть впроваджуватися в систему патрiотичного вихования курсанпв-прикордоннишв i виокремити
найвагомiшi з них, визначити л мотиви, що були системотворними в ходi формуючого експерименту.
Проте, як ведомо, педагопчний процес мае не лише зовшшнш бiк, що становить власне виховш впливи, органiзацiю рiзних видiв дiяльностi, тобто дн iз курсантом як об'ектом. Другий внутршнш бiк цього процесу - актившсть вшськовослужбовця як суб'екта патрютично1 дiяльностi; вiн проходить на внутрiшньому особиспсному рiвнi i становить прийняття, певну переробку й привласнення особистiстю зовшшшх впливiв i перетворення 1х у власш якостi й особливостi. До цього штерпретащя цих впливiв, 1х оцiнка, привласнення, збереження, перетворення як застосування здiйснюеться курсантом. Це i е процес «самозмши»: самоуправлiння, самовиховання, самонавчання, саморозвитку.
Загальновiдомо, що пiдгрунтям, яке визначае штенсившсть i спрямованiсть саморозвитку особистосп, е 11 потреби, внутрiшнi сутнюш сили органiзму, котрi спонукають до реалiзацн як1сно нових форм активность Як зазначае Г. Штефанич, середовище при цьому е лише умовою 11 розвитку. Якщо суб'ективними умовами нехтувати, то суспiльно значуще не стае особиспсно значущим, а сощальш вимоги та норми е тшьки зовнiшнiми регуляторами поведiнки особистостi. Поки суспiльнi цiнностi не стануть внутршшми, усвiдомленими i прийнятими особистiстю, жодш виховнi впливи не зроблять 1х метою.
1деали та велик1 приклади геро1'зму, на яких виховують молодь за принципом «так треба» виникли i втшились у повсякденне життя завдяки не зовнiшньому «треба», а внутршньому «не можу iнакше». «Треба» орiентуе на пiдпорядкування, залежнiсть, безшщатившсть: «треба, от я i роблю». «Не можу iнакше» орiентуе на самостшшсть, iнiцiативу i вiдповiдальнiсть. Цей принцип ставить людину у своервдну безвихiдь, коли вона «приречена» на певш вчинки. Вирiшення проблеми морального вибору i свободи вчинк1в полягае немов би в 11 знятп: альтернативи немае, тому що «не можу шакше». Проте така «безвихвдь» е вираженням свободи вибору та свободи волi як усввдомлено1 необхiдностi. Вона не зовнiшня, чужа для суб'екта необхвдшсть, хоч i тзнана ним, а внутрiшня, пережита, суб'ективно-об'ективна [4, с. 76-77]. Це: потреба в безпещ, яка виявляеться в прагненш бути захищеним, не вiдчувати стресу, уникати тривоги, невдач, потрясшь; потреби в належносп й любовi - прагнення належати до спшьноти, перебувати поруч iз людьми, бути визнаним i прийнятим; потреба в повазi -прагнення до компетентности досягнення успiхiв, схвалення, визнання, авторитету; шзнавальш потреби - прагнення багато знати, ум^и, розумiти, до^джувати; естетичш потреби -прагнення до гармони, симетри, порядку; нарештi, потреба у самореалiзацil, що може, як ведомо, виявлятися в трьох формах: матерiальнiй, психiчнiй, духовно-катарсичнiй [5, с. 77].
Розглянемо бшьш детально кожну з цих потреб на вищому щаблi саморозвитку особистостi - духовно-катарсичному.
Так, потреба в безпещ на вищому щаблi розвитку людини задовольняеться через ввдчуття емоцшно1 близькосп, любовi, симпатн, емпатн, вiри з боку рiзних значущих людей i груп (батькш, друзiв, педагогiв); у духовно розвинено! особистостi самоствердження проходить на рiвнi самооцiнки в собi загальнолюдських щнностей (свободи, честi й гiдностi, совюп, добра, краси, iстини), на вищому духовному рiвнi вони трансформуються в прагнення до самовдосконалення; пiзнавальна потреба на вищому щаблi розвитку спрямована не тiльки на пiзнання оточуючого свiту, а, насамперед, на тзнання свого внутрiшнього духовного свiту (самотзнання). Вона включае в себе:
а) процес тзнання, що спрямований усередину себе (Хто Я вчора, сьогодш?; Який Я?);
б) передбачення, прогнозування себе, свого мiсця в оточуючому свiтi (Хто Я завтра?);
в) вибiр мiсця, соцiальноl ролi, позицп у всiх сферах життедiяльностi. Потреба в самовираженш в духовнiй сферi породжуе естетичнi потреби: прагнення до краси, гармони, симетри, порядку.
Потреба в самореалiзацil сама по собi е вищою духовною потребою, осшльки стимулюе особист1сть до творчостi, зумовлюе прагнення ввдчути себе творцем, господарем свого власного життя. Остання складаеться з трьох моментiв: «Менi потрiбно», «Я можу», «Я потрiбний». Моменти «Меш потрiбно», «Я можу» залежать ввд вiйськовослужбовця i розкривають реальний взаемозв'язок потреб i здатностi до 1х реалiзацil. Але наявнiсть необхвдно1 для самореалiзацil едност1 здатностей i потреб ще не гарантуе устшносп цього процесу, оск1льки вiн може здшснюватися тiльки за наявностi необхвдних умов для
самореалiзацil. Щ умови втiлюються у формулi «Я потрiбний». У зв'язку з цим тieю важливою умовою для саморе^заци кожного курсанта-прикордонника мае стати його патрютична дiяльнiсть тд час навчання в НАДПСУ: «Я потрiбний друзям, колегам, командирам», «Я потрiбний академи», «Я потрiбний прикордоннш службi», «Я «потрiбний суспiльству», «Я потрiбний Батькiвщинi».
Механiзм самореалiзацil - це вияв, випробування й реалiзацiя у патрiотичнiй дiяльностi сво!х особистих можливостей. Вiн е головним мотивацшним фактором патрютично! активностi, самотворчо! дiяльностi курсанта. Головне для самореалiзацil, - це надання йому вiдповiдних умов свободи волевиявлення, творчого простору в основних видах дiяльностi.
На грунп задоволення вищезазначених потреб мае будуватися стратегiя й тактика оргашзацп уае! позааудиторно! роботи щодо створення необхвдних умов для саморефлексп: бачення власного внутршнього свiту, самооцiнки сво!х патрютичних якостей, самореалiзацil в основних видах дiяльностi.
У науково-педагогiчнiй лiтературi пропонуються так1 прийоми самовиховання: самопереконання, самонавшвання, самопiдбадьорювання, самозаохочення, самоосуд i самопокарання, самопримус, самоаналiз. Серед методiв патрютичного самовиховання вказуються самозобов'язання, самопереконання, самоспостереження, метод самостiйних вправ, самоконтролю, самозвггу тощо [6, с. 32].
Сввдомий мотив вiдiграе велику роль у житп вiйськовослужбовцiв. Вiн може мати як просощальний, так i асощальний вектор спрямованост! Мова йде про самовдосконалення або саморуйнування залежно ввд iндивiдуальних ресурс1в та об'ективних умов життя вiйськовослужбовцiв [7, с. 243].
Курсантам експериментально! групи була запропонована методика «конструювання самого себе» доктора фшософп унiверситету штату Нью-Джерсi (США) Д. Скотта [8]. Суть и полягала в тому, що вихованець мав можливiсть створення «сценарiю» змш у собi, критично поглянути на себе i планомiрно скоригувати властивосп власного «Я». Методика передбачае три ключовi стадп змiни:
1. Визначте, що саме ви хочете змшити в собi або яким хочете стати. Спитайте себе: «Як би я холв змшитися?» Наприклад, здiбностi, сили вашого розуму можуть допомогти вам уявити собi т риси характеру, яких би ви хотши позбутися, i навпаки, як1 б ви хотши розвинути.
2. Використайте процес створення сценарiю в думках, щоб уявити себе в новiй роль Ця процедура становить фундамент для ваших змш, оскшьки ви створюете для себе iндивiдуальнiсть або характер приблизно, як це мiг би зробити режисер. Надал^ знову i знову подумки репетируючи цю роль, ви закршлюете реальнiсть цього нового образу. I ви дивитиметеся на себе по-шшому, дiятимете в реальному свт, що також допоможе вам поводити себе шакше.
3. Втшюйте свiй новий сценарiй у життя. Тепер приймиь нову роль i дiяльнiсть, як1 ви створили для себе, i випробуйте !х на практищ в реальних ситуацiях. Наприклад, якщо ви вирiшили, що хочете бути ввдповвдальшшим, i уявили, що ви так поводитесь з уама, хто оточуе вас, то так i робiть, створюючи подумки ваш новий образ як образ ввдповвдально! людини, котра викликае в шших позитивну реакц1ю.
У подальшому курсантам пропонувалося: «Вiзьмiть аркуш паперу й олiвець, подiлiть аркуш на два стовпчики. Один стовпчик назвiть «Риси характеру, яких я хочу позбутися», другий - «Риси характеру, яких я хочу набути».
Спочатку, подивившись на перший стовпець, почшть «мозкову атаку». Швидко запишiть усi риси, яких ви хочете позбутися. Записуйте все, що спадае на думку, i не намагайтесь розмiрковувати, чи реально для вас позбутися ще! риси. Продовжуйте доти, поки не запишете хоча б п'ять рис характеру або поки процес не почне уповшьнюватися.
Далi звершться до другого стовпчика i також за допомогою «мозково! атаки» швидко запишиь усi риси, як1 ви хочете мати. У деяких випадках вони можуть бути протилежш тим, яких ви хочете позбутися (наприклад, замють того, щоб бути впертим, ви хочете бути бшьш поступливим, замють того, щоб бути нетерплячим щодо людей, ви хочете стати бшьш чуйним). Надалi продовжуйте цей процес i записуйте все, що спадае вам на думку, не намагаючись
критикувати або ощнювати це. Крiм того, пробуйте мiркувати, чи реально вам набути таких якостей.
Знову продовжуйте записувати доти, поки не запишете хоча б п'ять рис або поки процес не почне уповшьнюватися. Коли вiдчуете, що закончили перелш i готовi визначити прiоритетнiсть рис, яких ви хочете позбутися, для кожно1 з них знайдт протилежну рису, яко1 хочете набути, i запишiть до другого стовпчика. Шсля того, як ви записали цю протилежну рису, викреслiть ту рису характеру, яко1 хочете позбутися. Якщо ви вже записали протилежну рису у другому стовпчику, то просто викреслиъ 11 у першому.
Щоб з'ясувати прiоритет, розгляньте по черзi всi риси в списку i визначте, наск1льки вони важливi для вас, супроводжуючи кожну з них нумеращею: 1 (дуже важлива), 2 (важлива) i 3 (бажано мати, але не так важливо). Напишггь цi цифри поруч з кожною рисою.
Встановивши прiоритет, ви працюватимете над розвитком найважливiших для вас рис. Не працюйте вiдразу над розвитком бшьш як трьох рис одночасно. Якщо ви вiдчуете, що зробили 1х сво1ми iндивiдуальними якостями, перейдиь до наступних рис. Якщо ви помните, що дуже змшилися, складiть новий список прiоритетiв.
Коли ви визначили, яку рису або риси вам треба насамперед розвивати, наступним кроком буде використання уявного сценарш для 1х розвитку. В цьому сценарп ви бачите себе таким, яким хочете бути, i створюете сценарiй, в якому ви можете подумки грати цю роль знову i знову доти, поки не виробите в собi впевнешсть, що ви можете це зробити. Водночас ви створите посилюючий образ, щоб нагадати соб^ коли перебуваете в реальнш обстановщ, що ви можете зробити так само, як робили це подумки.
Цш же мет слугувала дiагностична методика до^дження самооцiнки особистостi, що дозволяла визначити не тшьки мюце «патрiотичностi» у системi цiнностей того чи шшого курсанта, а й рiвень його самооцiнки й ставлення до свого Я-реального i Я-вдеального.
Важливою складовою проблеми мотивацп на позаурочну патрiотичну дiяльнiсть курсанпв мають груповi взаемостосунки. Результати до^дження дають тдставу стверджувати: якими потужними не були б стимули, пов'язаш зi змiстом проведеного виховного заходу, оргашзащею окремих видiв дiяльностi, все ж стимули, пов'язаш зi стосунками у колектив^ е для курсанта найсильшшими.
У ходi формуючого експерименту ми вивчали, чи впливають вищевказанi стосунки, як1 виникають пiд час взаемодп вiйськовослужбовцiв, на мотивацiю патрiотичного самовиховання майбутнiх офiцерiв-прикордонникiв. Було встановлено, що стосунки такого типу створюють необхвдний грунт для обмiну думками в диску^х, аналiзування та оцiнки ввдповвдей товаришiв, опосередковано через офiцiйний i неофiцiйний статус впливають на активiзацiю самопiзнання, самооцiнки курсантами сво1х патрютичних потенцiалiв.
Матерiали проведеного до^дження тдтверджують висновок, що успiшному вирiшенню завдань патрютичного самовиховання майбутнiх офiцерiв-прикордонникiв сприяють:
• участь курсантiв в оргашзаци та проведеннi патрiотичних виховних заходiв;
• критика i самокритика;
• диспути та читацьк1 конференцп за патрютичною тематикою;
• виступи перед особовим складом ветерашв-прикордонникш;
• ввдображення у стшних газетах i лиспвках як позитивного досвiду, так i негативних моменлв у патрiотичному самовихованш прикордонник1в.
У результатi дослщження було визначено умови, що сприяли би покращенню мотивацil патрiотичного самовиховання курсанпв, а саме:
• виховання у прикордонниюв високо1 нацiональноl переконаност1, сввдомосп та дисциплiнованостi, особисто1 вiдповiдальностi за долю держави;
• формування у курсанпв громадянсько1 життево1 позицil i стiйких мотивацiйних установок на постшне патрiотичне самовдосконалення;
• всебiчне i систематичне вивчення особистих якостей тдлеглих, урахування 1х особливостей в оргашзаци та плануванш патрiотичного самовиховання;
• шформування вiйськовослужбовцiв про полiтичнi подп в свiтi та мiсце Украши у цих процесах;
• систематичне тдвищення вимогливостi до пiдлеглих;
• забезпечення особисто!' зразковостi командирiв, офiцерiв-педагогiв в виконаннi свого обов'язку, у робот над собою;
• умше застосування к1но, телебачення, творш мистецтва i лiтератури з метою спонукання до патрiотичного самовиховання;
• власний приклад викладачiв та офiцерiв курсантських пiдроздiлiв у патрiотичному самовдосконаленш, в робот над сво!м полиичним, моральним i фiзичним розвитком.
Визначений нами перелш умов, що сприяють покращенню мотивацп патрiотичного самовиховання курсанпв, визначае найважливiшi вде! теорп патрютичного виховання вiйськовослужбовцiв. Однак вiн е неповним, оскшьки в межах одше! статтi неможливо повнiстю розкрити проблему мотиваци патрiотичного самовиховання майбутнiх офiцерiв-прикордонник1в. Перспективою подальших наших наукових розввдок вважаемо врахування основних змш сусп1льного життя, вiдомчих реформувань у дослщженш мотивацп патрiотичного самовиховання курсанпв-прикордоннишв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Галiмов А. В. Теоретико-методичш засади пiдготовки майбутнiх офiцерiв-прикордонникiв до виховно! роботи з особовим складом: монографiя / А. В. Галiмов. - Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. - 376 с.
2. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека / В. К. Вилюнас. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 288 с.
3. Шевченко В. В. Психолопчш особливост вшськово-патрютичного виховання учшв старшого тдлггкового та юнацького вжу: дис. ... канд. психол. наук / В. В. Шевченко. - К., 1999. - 187 с.
4. Штефанич Г. Г. Формування професшно-морально! стшкост у майбутшх офiцерiв МВС Укра!ни: дис. . канд. пед. наук / Г. Г. Штефанич. - Хмельницький, 2003. - 190 с.
5. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы; под общей ред. Г. А. Балла, А. В. Киричука, Д. А. Леонтьева: / А. Маслоу - М.: Смысл, 1999. - 425 с.
6. Сухушин М. П. Вшськово-патрютичне виховання молодо тдручник / М. П. Сухушин, В. О. Палагеша. - К.: Видавничий д1м «Слово», 2009. - 488 с.
7. Фугело О. М. Вплив сустльства на задоволешсть працею вшськових фахiвцiв / О. М. Фугело // Збiрник наукових праць НАДПСУ. № 30. Ч. II (Спещальний випуск). - Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2004. - С. 242-244.
8. Оржехiвська В. М. Помбник з самовиховання / В. М. Оржех1вська, Т. В. Хшько, С. В. Кириленко. - К., 1996. - 192 с.
удк 378
л. с. кинева
ПЕДАГОГ1ЧН1 УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЦШНОСТЕЙ НЕНАСИЛЛЯ У СТУДЕНТ1В В УН1ВЕРСИТЕТСЬКОМУ ОСВ1ТНЬО-ВИХОВНОМУ
ПРОСТОР1
Висвтлена суттсть педагогiчних умов формування цтностей ненасилля у студентiв: застосування керованоЧ рефлексы при оргатзацп роботи зi студентами; оргатзащя методичних лекторив i тренiнгiв з кураторами щодо формування цтностей ненасилля у студентiв. Розвиток со^ального ттелекту засобами написання творчих робт у формi казки при оргатзацИ навчально-виховног роботи зi студентами та вимоги щодо Чх ефективного застосування в утверситетському освтньо-виховному просторi.
Ключовi слова: цiнностi ненасилля, педагогiчнi умови, рефлекЫя, со^альний ттелект, куратор.
