CC BY
61
пасивами приймаеться рiшення про збшьшення обсяпв залучення депозит-них коштiв та розмiру плати вiдсотковоí ставки без врахування реальних потреб у кредитних ресурсах та аналiзу 1х вартостi у пiдсистемi управлiння активами банку. На перший погляд, прийняте рiшення е прогресивним, оскшьки воно веде до нарощування ресурсно1 бази банку. Проте при прийнятп цього рiшення не були враховаш можливостi банку шодо розмiшення цих ресурсiв i це, в юнцевому пiдсумку може привести до зниження прибутковостi банку. Для уникнення таких непорозумшь, необхвднпм е запровадження принцитв контроллiнгу у систему управлiння. " Шд контроллiнгом розумдать координа-цда роботи окремих елементiв системи упрамння пiдприемством". [5, ст. 32]. Виникнення потреби у застосуваннi принципов контроллiнгу зу-мовлено також браком шформацц про повсякденну дiяльнiсть горизонталь-них структурних дшянок пiдприемства у верхньо1 ланки кершництва, оскшь-ки вона формуеться на нижчих ршнях. Контроллiнг повинен охоплювати рiз-ш сфери дiяльностi банку i займати одне з чiльних мiсць в системi управлш-ня банком, вщокремлюючись у специфiчний iнструмент економiчного управ-лiння. Основна особливiсть контроллiнгу, на вщмшу вiд " контролю", що ске-рований у минулi подií та на виявлення вже зроблених помилок, це управлш-ня майбутнiм для забезпечення тривалого та ефективного функцiонування банку та його структурних одиниць.
Лггература
1. Кирилюк Р. Банювський менеджмент в сучасних умовах розвитку банювсько! системи Украши// В1сник НУ "Льв1вська полггехнжа": Проблеми економши та управлшня. -2001, № 425. - 384 с.
2. Бушуева I., Лковенко Г. Решжин1ринг б1знес-процеив дшльност комерцшного банку Вюник НБУ. - 2001, №3- 64 с.
3. Баикчвська система Укра1ни у 2001 рощ: проблеми, тенденцн, перспективы. Вю-ник НБУ. - 2002, № 3. - 72 с.
4. Закон Укра'ни "Про державний бюджет Украши на 2002 рж". - ВР № 2905-111, 2001. - С. 64.
5. Примостка Л.О. Фшансовий менеджмент банку: Навч.поибник. - К.: КНЕУ, 1999. - 280с
6. Штрайт Б., Петрик О. Контроллшг 1 управлшня тдприемством. - "Бухгалтерсь-кий облж та аудит" № 5, 1995. - С. 32.
УДК 336.2:330.1.101 С.Е. Коновал - Львiвська комерцшна академгя
ПРО АДМ1Н1СТРАТИВНУ ТА РИНКОВУ Ф1НАНСОВ1 МОДЕЛ1 НАЦЮНАЛЬНИХ ЕКОНОМ1К
Визначаються особлив1 ознаки ринково! та адмшстративно-командно! еконо-м1чних систем у фшансовш сфер1, розглядаються особливост розподшу та перероз-подшу нацюнального доходу в цих моделях нащональних економш.
S. Konoval - Commercial Academy of Lviv About administrative and market financing models of national economics
Special peculiarities of market and administrative-commanding economic system in financing sphere are indicated, peculiarities of distribution and redistribution of national income in these models of national economics are considered.
У стабшьноста фшансово1 системи краши защкавлеш Bei суб'екти еко-homÎ4hhx ввдносин (насамперед, домогосподарства та шдприемства). Знач-ний вплив на Heï поряд з економiчними, мають полiтичнi та сощальш чинни-ки, тому уряди краш змушенi застосовувати вiдповiдний комплекс заходав щодо регулювання економiчного середовища в цiлому, а також сферу фшан-сш зокрема. Основною метою державного регулювання фшансш е: забезпе-чення iнвесторiв надiйною шформащею; досягнення стабiльностi фiнансовоï системи; вдосконалення монетарно1 полиики; заохочення розвитку ринюв.
Фшанси як розподiльна категор1я мають ткний взаемозв'язок з еконо-мiкою. З одного боку, за допомогою фшансш розподшяеться створений у су-сmльствi ВВП. З iншого боку, обмшно-розподшьш вiдносини формують пев-ну систему економiчних iнтересiв, якi впливають на виробництво, стимулю-ючи, чи, навпаки, стримуючи зростання ВВП. При цьому фшансовий вплив на соцiально-економiчний розвиток здшснюеться не автоматично сам по со-6i, а через фшансово-кредитний механiзм, який вiдображае напрями, характер i сутнiсть функцiонування фшансш у суспiльствi. Д1я фшансово-кредит-ного мехашзму на рiзнi сторони соцiально-економiчного розвитку мае юль-кiсну та яккну характеристики.
Юльшсна сторона проявляеться у сумi фiнансових ресурсов, що видшя-ються на т чи iншi цiлi. Це первинна основа функщонування фшансово-кре-дитного механiзму, бо виртення будь-яких завдань неможливе без фшансо-вих ресурсов. Разом з тим, видалення ресурсiв ще не гарантуе розв'язання того чи iншого конкретного завдання. У крашах з ринковою економжою фiнанси е головним iнструментом втручання у процеси розширеного вiдтворення, розпо-дшу i перерозподалу ВВП. Вони являють собою специфiчну форму руху ви-робничих вщносин, пiдсистему базису з певною регулюючою основою.
Основним об'ектом фiнансових вiдносин е ВВП, а в окремих випад-ках, коли не вистачае для формування доходiв i фшансових ресурсов ВВП, то й нащональне багатство. Суб'ектами фiнансових вiдносин е держава, шдприемства та населения. Фiнансовi вщносини носять чiтко виражений супе-речливий характер, тому що об'ект розподалу - один, а суб'ектав, як правило, три категорц. Для збалансування iнтересiв усiх суб'ектав, кожний з яких праг-не отримати якомога бшьше (що можна зробити тальки за рахунок шших су-б'ектiв) необхiдиi вiдповiднi регулюючi важелi.
Свiтова практика господарювання оперуе такими способами збалансу-вання фшансових протирiч: встановлення оптимальних пропорцiй розподалу ВВП; забезпечення постiйного зростання доходiв у всiх суб'ектав фiнансових вщносин.
232
Збiрник науково-техшчних праць
Необхiдно визнати, що науково встановлених показнитв пропорцiй розподалу i крптерш ефективноста на практицi не iснуe. Ощнка проводиться опосередковано за показниками економiчноí ефективностi та соцiальноí ста-бшьноста сустльства, що знаходить вiдображення у таких економiчних по-казниках як ВВП на душу населения i темп зростання ВВП. Забезпечення по-стiйного зростання доходов кожного з суб'ектав досягаеться на основi безпе-рервного зростання ВВП, темпи якого характеризують динамiку фiнансових вiдносин. Забезпечення зростання ВВП е основною формою виршення фь нансових протирiч у сустльств^ тодi як його падшня веде до фiнансовоí кри-зи та шших кризових явищ в економщ.
Розподiл i перерозподш ВВП може проводитись за рiзними схемами, що характеризуе ввдповщну модель фшансових вiдносин у суспiльствi. В ос-новi побудови фiнансовоí моделi краши лежить роль i мiсце в шй держави. У спецiальнiй економiчнiй лiтературi структуризаця, тобто видiления моделей, вщбуваеться за двома напрямами (ознаками), а саме: за послщовнктю розпо-дiлу ВВП; за рiвнем державно!' централiзацií ВВП у рамках фшансово!' моделi ринково!' економiки. За послщовнктю розподалу ВВП розрiзняють фiнансову модель ринково1 економiки та фiнансову модель адмЫстративно1 економiки.
Фiнансова модель ринково1 економiки е домiнуючою у свт та прой-шла тривалий кторичний шлях. За нею, вартiсть реалiзованого нащонально-го доходу спочатку розподшяеться мiж тими, хто зайнятий у його створенш (власниками засобiв виробництва i робiтниками та службовцями).
Пропорцц первинного розподiлу нацiонального доходу мiж шд-приемцями i робiтниками та службовцями регулюються насамперед ринкови-ми вiдносинами, а також вiдповiдиою законодавчою базою.
Ринковi вiдносини сприяють встановленню оптимальних пропорций мiж заробiтною платою i прибутком. З одного боку, кожний суб'ект защкавле-ний у збшьшенш свое1 частки. Однак, з другого, - е певш об'ективш обмежен-ня, якi ведуть до того, що кожний суб'ект защкавлений у доходах шшого. Так, для тдприемщв важливим е високий ршень доходов населення, оскшьки це сприяе розширенню ринку збуту i, вщповщно, забезпечуе формування прибут-ку. Робиники i службовцi зацiкавленi в тому, щоб пiдприемство отримувало прибуток для розвитку виробництва, а вщтак, i зростання заробiтноí плати.
Законодавче регулювання полягае у встановленнi мiнiмального ршня оплати працi й обмеженнi максимального рiвня рентабельностi на основi зас-тосування економiчних макроекономiчних регуляторов, наприклад, податку на прибуток.
Пропорцií перерозподшу нацiонального доходу регулюються тальки законодавчими актами.
Характерна ознака моделi полягае в тому, що держава отримуе сво1 доходи насамперед на основi перерозподiлу нацiонального доходу.
Модель точно характеризуе фiнансовi реалií у сусшльств^ в нiй точно вщображаеться рiвень доходiв кожного суб'екта, який характеризуе 1х вклад у створення нацiонального доходу; достовiрно визначае рiвень оподаткування
кожного суб'екта; чiтко видiленi стимули до зростання доходiв на основi зро-стання виробництва i пiдвищення продуктивностi пращ.
Суть фшансово! моделi адмiнiстративноí економжи (яка застосовува-лась у колишньому СРСР та iнших соцiалiстичних крашах), полягае в тому, що основна частина нащонального доходу одразу централiзувалась у бюдже-тi i виключилась iз розподiльних вiдносин. Держава спрямовувала у бюджет централiзований чистий дохвд - податок з обiгу i частину децентралiзованого чистого доходу - прибутку пiдприемства (через систему платежiв з прибут-ку). Частина прибутку залишалась на пiдприемствi, iнша частина нащонального доходу виплачувалась робгтникам i службовцям у виглядi заробино! плати, яка тдлягала прибутковому оподаткуванню.
Характерна ознака моделi адмiнiстративноí економши полягае в тому, що основну частину фiнансових ресурсiв держава отримуе у процесi первин-ного розподшу нацiонального доходу.
Пропорцií первинного розподшу нацiонального доходу регулюються державою за допомогою адмiнiстративних метод1в. Р1вень заробино! плати регулюеться через встановлення тарифних розрядiв i посадових окладiв. На основi планового щноутворення фiксуеться централiзований чистий дохiд держави (податок з обку) i встановлюеться р1вень прибутку тдприемств.
Модель е закритою i не вiдображае фiнансових реалiй у сусшльств^ адже у даному випадку не ввдображено реального рiвня доходiв юридичних i фiзичних осiб та !х вкладу у створення напiонального доходу; з не! неможли-во достовiрно визначити рiвень оподаткування, а, ввдповвдно, i стимули до продуктивно! пращ.
Зазначимо, що видшення вказаних моделей певною мiрою носить умовний характер. У моделi ринково! економжи присутнi елементи участi держави у первинному розподiлi за допомогою непрямих податкiв. Модель адмiнiстративноí економiки, у свою чергу, включала елементи перерозподшу. Вщмшнкть однiеí моделi вiд друго! полягае в рiзних пропорпiях. У моделi ринково! економiки переважае участь держави у перерозподш ВВП, а в мо-делi адмiнiстративноí економши - втручання у його первинний розподiл.
Таким чином, держава, тобто надбудова, впливае певною мiрою на економiчнi, тобто базиснi вiдносини на стадп розподiлу i через не! на проце-си обмiну i споживання. Держава втручаеться i у процес розширеного вiдтво-рення, направляючи сво! ресурси на розвиток тих чи шших галузей, вводячи обмеження або стимулюючи розвиток окремих галузей. Проте втручання держави в економжу мае певнi обмеження, якi встановлюються не надбудо-вою - державою, а базисом сусшльства, його економiчним потенпiалом.
При командно-адмшстратившй системi держава регулюе практично ва економiчнi вiдносини - темпи i пропорпií розвитку окремих галузей гос-подарства, мiру споживання i нагромадження, спiввiдношення мiж фондами суспiльного та особистого споживання тощо. Проте таке регулювання не змi-нюе економiчноí сутi зарплати, пiни, прибутку, рентабельности амортиза-пiйного фонду та шших категорш.
234
Збiрник науково-технiчних праць
При командно-адмЫстратившй системi держава нагромаджувала за-соби виробництва i робочу силу для формування необхiдних 1й ресурсов. У ринковiй же економiцi вона свош авторитетом i своею силою повинна допо-магати i сприяти вдосконаленню економiчних вiдносин. I якщо за командно-адмiнiстративноí системи держава активно втручалась у спiввiдношения мiж V 1 т, то за ринково1 - цей процес регулюеться потребами розширеного вщ-творення. Одночасно при першiй системi держава регулюе також обмiн i спо-живання. Проте суть вiдносин всерединi процесу виробництва залишаеться незмiнною - вiдновлення процесу виробництва вимагае авансувати С у роз-мiрi не меншому, нiж це було за шших систем. Авансування вимагае також V у таких обсягах, щоб забезпечити вщтворення робочо1 сили.
Важливим у регулюванш фiнансових вiдносин е розумiння ступеня пе-рерозподшу коштав. Як вважае ряд економкпв, розподш уже розподшених ресурса, або перерозподи, що органiзовуе держава для формування необхадних 1й ресурсов, завжди залишаеться економiчним, тобто базовим, оскшьки вони не виходять за рамки вартосп, створено1 у процесi матерiального виробництва.
А ввдносини мiж державою i тдприемствами з питань формування державних фондш е вiдносинами перерозподiлу першого порядку.
Формування фондав для утримання невиробничих галузей вважаеться перерозподшом другого порядку. Доходи i фонди галузей нематерiального виробництва також виступають об'ектами податкових вiдносин, що складае фiнансовi вiдиосини перерозподiлу вже третього порядку. Визначити во ста-дií перерозподшу неможливо, бо цi процеси в чаа i мiсцi здiйснения перети-наються i можуть здiйснюватись у будь-якш послiдовностi. Перерозподiльчi вiдносини оргашзовуються державою i базуються на ц силi. Однак, якщо сама держава носить надбудовний характер, то щ вiдиосини перерозподiлу не виходять за рамки базисних, економiчних вщносин. Всi члени сусп1льства охопленi цим додатковими вiдносинами. Отже, процес розподалу характер-ний для сфери матерiального виробництва i стосуеться тiльки розподшу вар-тостi ВВП.
Лiтература
1. Опарш В.М. Ф1нанси (Загальна теорш): Навч. пос1бник. - К.: КНУ, 1999. - 164 с.
2. Финансы/ Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 432 с.
3. Финансы предприятий и отраслей народного хозяйства. Учеб. для студ. вузов по спец. "Финансы и кредит"/ Под ред. Н.Г. Сычева. - 3-е изд. перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1980. - 415 с.
4. Финансы, деньги, кредит: Учебник для студ. эконом. спец. высших учебн. завед/ Под ред. Л. А. Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 477 с.
5. Фшансовий словник/ А.Г. Загороднш, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. - Льв1в: Льв1в. шштехнжа, 1996. - 383 с.
