CC BY
30
Необхiдно вщзначити, що найбiльш спiрним моментом попереднього BapiaHTa проекту закону "Про акцюнерш товариства" були норми щодо дiяль-ност закритих акцiонерних товариств. Бшьшють керiвникiв iснуючих ЗАТ i3 великою кшьюстю акцiонерiв переймалися подальшою долею сво!х тд-приемств, адже проект передбачае максимальну кiлькiсть акцiонерiв ЗАТ -150 ошб. Однак розробники законопроекту неодноразово зазначали, що це обмеження розповсюджуватиметься тiльки на новоствореш закритi акцюнер-нi товариства. У новому варiантi документа е ч^ка норма, згiдно з якою ЗАТ, що юнуватимуть на момент набрання чинност закону, можуть залишити ту кшьюсть акцiонерiв, яка е, та закритий тип. При цьому впродовж трьох роюв iснуючi ЗАТ мають привести сво! статути у вщповщшсть до Закону "Про акцюнерш товариства".
Л1тература
1. Румянцев С.А. Украшська модель корпоративного управлшня: стан та розвиток. -К.: Знання. - 2003. - 149 с.
2. Покритан А. Про характер виробничих вщносин в сучаснш Укрш'ш// Економша Украши. - 1999, № 10. - С. 34- 39.
3. Фесечко В.В. Собственность: сущность, форма, содержание, структура. - Донецк, 2003. - 133 с.
4. Мозговий О.М. Фондовий ринок. - К.: КНЕУ, 1999. - 402 с.
УДК 339.13 Acnip. Ю.В. Парфенюк1- Львiвська КА
ПРО ОСНОВН1 ФУНКЦП Ф1НАНС1В У СУЧАСН1Й РИНКОВ1Й
ЕКОНОМ1Ц1
Розглянуто основш функцп фшанав, для реал1зацп яких потр1бний вщповщ-ний фшансовий мехашзм, що включае всю сукупнють економ1чних, оргашзацшно-правових форм фшансових вщносин у народному господарств1 Украши.
Doctorate Y. V. Parfenyuk - Commercial Academy of L 'viv About the main functions of finances in the modern market economy
The basic functions of finances, for realization of which the necessary proper financial mechanism, that includes all aggregate of legal forms of financial relations economic, in the national economy of Ukraine, are considered.
Сутшсть кожно! економiчноl категорп розкриваеться у тих функщях, як вона виконуе. Серед економю^в, як дослщжують фiнансовi вщносини, немае одностайност щодо визначення функцш, властивих фшансам. Окремi з них - С.Р. Огородник [13], В.М. Опарш [11] та ш., вважають, що !м властивi тiльки розподiльча та контрольна функци.
Багато вчених, не заперечуючи виконання фiнансами зазначених функцш, доводять, що !м притаманнi й iншi. Зокрема, А.С. Гальчинський, П.С. Сщенко, Ю.1. Палкш, крiм розподшьчо! та контрольно!, обгрунтовують на-явнiсть у фiнансiв регулюючо! та стимулюючо! функци [5]. Автори економiчно-
1 Наук. кер1вник: проф. Г.1. Башнянин, д-р. екон. наук - ЛКА
го словника-довщника вважають, що, поряд iз загальновизнаними функцiями, фiнанси мають забезпечити ефектившсть, справедливiсть та стабiльнiсть [7].
Дещо вiдмiнну точку зору на цю проблему висловлюють автори книги "Основи економiчноl теори", якi вважають основною функщею фiнансiв "нагромадження необхщно! кiлькостi грошових фондiв для здшснення проце-су рiзностороннього вiдтворення продуктивних сил насамперед, головно! продуктивно! сили - працiвника; регулювання державою за допомогою фь нансового процесу розвитку економiчноl системи, зокрема, технолопчного способу виробництва i вiдносин власност^' [9]. У межах ще! функци вченi ви-окремлюють контрольну функцш.
З наведеного вище перелiку функцш фшанЫв особливих вiдмiнностей мiж ними, а тим бшьше суперечностей, немае. Кожне з них тiльки доповнюе одне одного.
Спiльним для бшьшост економiстiв е визнання розподшьчо! функци фiнансiв у процесi суспiльного вщтворення. Призначення фiнансiв у забезпе-ченш безперервного процесу вiдтворення на вЫх його стадiях: виробництва, розподiлу, обмшу i споживання. У цьому процес беруть участь фiзичнi, юри-дичш особи i держава. Щоб процес вщтворення вiдбувався динамiчно i гар-монiйно потрiбно забезпечити кожного з його учасниюв вiдповiдними гро-шовими фондами, якi формуються за допомогою фшанЫв у процесi розподь лу створеного ВВП i його складово! частини - нацiонального доходу.
Реашзащя ще! функци починаеться з розподшу ВВП мiж власниками виробничих факторiв - капiталу i найманими пращвниками. Це первинний розподiл. Власники кашталу (пiдприемцi, землевласники, банкiри, торгiвцi) отримують при розподiлi ВВП свою частину у виглядi прибутку, ренти, вщ-сотка, дивiдендiв; найманi працiвники - у формi заробггно! плати; а держава -частину прибутку вщ власних шдприемств. В якiй пропорци буде розподшяти-ся новостворена вартють, залежить вiд соцiально-економiчного ладу, полггич-но! системи та ряду шших факторiв. Наприклад, в обробнiй промисловост США наприкiнцi 80-х рр. минулого столiття частка найманих працiвникiв у створенш новiй вартостi досягала 70 %, а у колишньому СРСР - близько 50 % [6]. Для об'ективност необхщно зазначити, що низька зарплата у колишньому СРСР значною мiрою компенсувалася надходженнями з суспiльних фондiв споживання, як забезпечували безоплатне навчання в школ^ вузах, безкош-товне медичне обслуговування, дешеве житло, низький рiвень оплати кому-нальних послуг тощо.
Далi мае мiсце перерозподiл доходiв, яю сформовано пiд час первин-ного розподшу - передусiм через податковий мехашзм частина заробггно! плати фiзичних осiб (в Укра!ш з початку 2004 р. 13 %), а також прибутку шдприемств перераховуеться у доходну частину державного i мюцевих бюдже-З ще! частини доходiв утворюеться фонд заробггно! плати працiвникiв бюджетно! сфери, обслуговування державного боргу, утримуються культур-но-освпта заклади, медицина, наука тощо.
В умовах ринково! економiки розподiл ВВП, його перерозподш вщбу-ваються переважно стихшно вiдповiдно до ди економiчних, властивих дано-
му суспшьству, законiв. Водночас, в мiру розвитку суспшьства, посилення його соцiалiзацil, шдвищуеться роль держави у такому регулюванш. Держава, використовуючи адмiнiстративно-правовi важел^ встановлюе мшмаль-ний рiвень оплати пращ, величину вщрахувань прибутку в центрашзований фонд держави, iншi види податюв, визначае норми i напрями використання бюджетних кош^в тощо.
Користуючись бюджетними ресурсами та податковим мехашзмом, держава регулюе пропорци в розподш i перерозподiлi ВВП мiж учасниками вщтворювального процесу, мiжгалузевi, внутрiшньогалузевi, мiжрегiональнi пропорци, соцiальнi процеси у суспшьствь Саме ця обставина стала шдста-вою для багатьох учених-економiстiв для виокремлення регулювання в окре-му функцш фшанЫв. Насправд^ це одна i та сама розподiльча функщя. Адже будь-який розподiл своею метою мае вщрегулювати або сформувати вщпо-вiднi фiнансовi пропорци. Своею чергою, регулювання, визначення опти-мальних пропорцш може здiйснюватися тiльки шляхом розподшу чи пере-розподiлу. Там, де е розподш, е й регулювання.
У працях науковщв, в яких дослщжуються проблеми фшанЫв, одноголосно вщзначаеться виконання ними контрольно! функци, яка обумовлена об'ективною необхщшстю перевiряти дотримання суб'ектами розподшьчо-правових вщносин встановленого законом порядку формування, розподшу, перерозподшу i використання фiнансових фондiв. Фiнанси у даному випадку виступають як шструмент у руках спещально сформовано! державою i госпо-дарськими структурами вщповщних контрольних органiв. Крiм них, контроль здiйснюеться практично кожним суб'ектом фiнансово-економiчних вщ-носин. Об'ективна необхiднiсть контролю обумовлена тим, що фiнансовi вщ-носини мають чiтко виражений суперечливий, а в окремих випадках нав^ь антагонiстичний характер, кожен суб'ект цих вiдносин у ринковш економiцi бажае отримати бшьше грошових ресурсiв за рахунок шших. Дане явище мае мiсце як на мiкрорiвнi (при формуваннi фонду заробггно! плати, прибутку та !х розподш), так i макрорiвнi (при формуванш доходно! частини державного та мюцевих бюджетiв, !х розподiлi i використаннi).
Залежно вiд пiдпорядкованостi об'екта i контролюючого суб'екта розрiз-няють внутрiшньовiдомчий i зовнiшнiй контроль. При внутршньому контролi результати господарсько-фiнансово! дiяльностi контролюються контрольно-ре-вiзiйною службою тдприемства, органiзацi!, установи. Метою такого контролю е перевiрка звiтно-розрахунково! та шшо! iнформацiйно! документацi! про до-цшьшсть та обгрунтованiсть окремих фiнансових операцш. У разi виявлення не-долшв у використаннi грошових ресурсiв !х усувають сво!ми силами.
При зовшшньому контролi перевiрка фiнансового стану об'екта здшснюеться державною контрольно-ревiзiйною службою або вщомчим контролем. Контрольно-ревiзiйна служба мае широю повноваження: !й надано право доступу до будь-яких фшансових документ, операцiй i сфер дiяль-ностi пiдконтрольного об'екта. У разi виявлення фiнансових порушень до винних застосовуються санкци, вони можуть притягатися до адмшстратив-но! вiдповiдальностi, а в окремих випадках - i до кримшально!.
Фшанси, крiм згаданих, виконують стимулюючу функцш. Пщ стимулом розумiють те, що спонукае, заохочуе до певних дiй того чи iншого госпо-дарюючого суб'екта з метою отримання наперед визначеного результату. У такому випадку маеться на увазi використання фшансових ресурЫв, податкового мехашзму та iнших фiнансових важелiв для розширення виробництва, вдоско-налення його структури, пiдвищення ефективностi, зростання доходiв фiзич-них i юридичних ошб. Основними iнструментами здiйснення фiнансами ще! функци е система бюджетного фшансування, здiйснення окремих економiч-них, сощальних заходiв, надання субсидiй, дотацiй, податкових пшьг господа-рюючим суб'ектам тощо. Такого роду заходи використовувалися на Заходi для нарощування економiчного потенщалу кра!ни. Зокрема, у США у 80-х рр. ми-нулого столбя для стимулювання капiталовкладень у розвиток МТБ виробництва чинне податкове законодавство кра!ни давало право корпоращям, фiр-мам, якi нарощували свш виробничий потенцiал, скорочувати податковi плате-жi на 30-50 %. У 90-х рр., коли потреба в розширенш виробництва вщпала, це положення було скасоване, але залишилася знижка податкiв для тих шд-приемств, яю забезпечували економiю енергетичних ресуршв, використовува-ли нетрадицiйнi види енергй - вiтрову та сонячну [12]. Звшьняються вiд спла-ти податюв повнiстю або частково i т корпораци, як створюють додатковi ро-бочi мiсця, пiдвищуючи цим зайнятють працездатного населення.
Щодо Укра!ни, то у перехщний перiод широких масштабiв набула практика надання пiльг при сплат ПДВ (нинi законодавчо визначено його рь вень у 20 %). 1х масштаби настiльки розрослися, що ниш в бюджет держави надходить тшьки 2,9 % ПДВ, а решта (17,1 %) залишаеться у товаровиробни-ка i тшьки частково використовуеться для стимулювання i розвитку виробництва, вдосконалення його МТБ тощо [3]. Це пряма втрата доходiв бюджету та втрата ПДВ свое! бюджетно-наповнюючо! функцi!. На цю обставину звер-нув увагу Президент Укра!ни ще у 2002 р. i запропонував скасувати пшьгову систему [3]. Але це було б неправильно. Податковi пiльги потрiбно зберiгати i в майбутньому, але надавати !х необхiдно для стимулювання реального зростання виробництва, забезпечення техшчного прогресу, збшьшення чи-сельностi робочих мюць тощо. Цi процеси мають бути контрольоваш. У разi ж нецшьового використання пiльг, кошти, заощаджеш за !х рахунок, необхiд-но вилучати у державний бюджет.
В Укра!ш використовуються й iншi фiнансовi важелi - пряме фшансу-вання прюритетних галузей економiки, надання !м дотацiй тощо. Так, у 2004 р. з державного бюджету на будiвництво та техшчне переоснащення ву-гiльно! промисловостi i видобутку торфу спрямовуеться 1,4 млрд. грн., на ре-конструкцiю цiе! галузi ще 0,9 млрд. грн., на створення нових робочих мюць пращвникам вугшьно! промисловостi, що звiльняються у зв'язку з закриттям шахт - 954 млн. грн. Для розвитку транспортно-дорожнього комплексу видь лено 2,8 млрд. грн., сшьського господарства - 2,9 млрд. грн. [2]. Звичайно, даш суми е мiзерними. Порiвняемо, наприклад, сшьське господарство Фран-цi!, яке за масштабами сшьськогосподарських угiдь близьке до Укра!ни - у кшщ 90-х рр. минулого столiття воно отримувало з бюджету понад 8 млрд. дол. та ще бшьше 13 млрд. дол. з компенсацшного фонду Свросоюзу [12].
Фiнанси у сучасних умовах виконують функщю сощального захисту населення. Це вiдносно нова для них функщя. В епоху раннього капiталiзму !! не було. У т часи державнi фшанси використовувалися владою переважно на утримання арми, управлiнського апарату держави. Питання сощального захисту, допомоги непрацездатнш частит населення нав^ь не ставилося. Пенси вперше почали виплачувати в Шмеччит тiльки у кiнцi Х1Х ст., в ш-ших кра!нах - ще шзшше. Ситуацiя змiнилася в ХХ ст., в епоху бурхливого розвитку промисловост^ зростання чисельност пращвниюв наймано! працi, появи армi! безробгтних, диференцiацi! мiж бiднiстю та багатством i тому по-дiбними негативними рисами суспшьства. За цих умов об'ективно виникла потреба сощального захисту значно! частини члешв суспшьства державою. Ниш - це основний елемент сощально! полггаки держав розвинуто! ринково! економiки. Ця полiтика спрямована на послаблення нерiвностi в розподiлi до-ходiв, майна мiж членами суспшьства, надання допомоги при тимчасовш втрат працездатностi, iнвалiдностi, старостi, лiкуваннi, отриманш професь онально! пiдготовки тощо. Все бшьше фшансових ресурсiв держава, суспшь-ство витрачае на такi потреби. У багатьох кра!нах вони стали прюритетними в бюджетних видатках. У США, Японп, Нiмеччинi, Фiнляндi! вони переви-щують 50 % бюджету [8]. У колишньому СРСР сощальш витрати (охорона здоров'я, освга, наука, соцiальне забезпечення тощо) в бюджет держави та-кож займали провiдне мiсце. У 1990 р. на щ потреби було використано 170 млрд. крб. (третина вЫх бюджетних i страхових фондiв, або 24,1 % нащ-онального доходу кра!ни) [10].
Становище змiнилося у 90-х рр. минулого столпгя, у перюд так званого реформування економiки, який за його наслщками можна назвати ще й руйшвним перiодом. Протягом цього перiоду здшснювався перерозподiл нащ-онального багатства кра!ни. Державна власнiсть приватизувалася переважно тими, хто нею вщ iменi держави управляв, або тими, хто був при владь На початку ХХ1 ст. понад 80 % шдприемств, засобiв виробництва опинилися у при-ватнiй власностi. Замiсть общяного народу динамiчного розвитку виробництва, шдвищення його ефективностi - затяжна економiчна криза, скорочення бiльш, ашж на половину обсягiв виробництва ВВП, поява мшьйошв безробiт-них, зниження реальних доходiв населення у 8-10 разiв порiвняно з дорефор-менними роками, масова бщшсть i злиденшсть. За часи реформування чисель-шсть населення зменшилася з 52,1 млн. у 1990 р. до 47,3 млн. оЫб на 1 Ычня 2004 р. Понад 7 млн. найбшьш енергшних i сильних громадян перебувають за межами батькiвщини, шукаючи роботи та заробпку на чужиш [4].
У соцiальному плат суспшьство все бiльше розмежовуеться на багатих i бiдних, прiрва мiж ними стае все глибшою. Навпъ за офiцiйними даними у 2002 р. сшввщношення в рiвнях доходiв найзаможнiших родин до тако! ж кшькос^ родин з найменшими доходами становило 7,1:1. Проте ця рiзниця у доходах значно бшьша: в окремих публжащях говориться про сшввщношення 30:1 i навiть 50:1 [9]. На кшець 2002 р. майже кожному шостому працiвниковi було нараховано заробггау плату, що не перевищувала розмiр мiнiмально! зар-плати (365 грн.). Зауважте, що це тшьки нарахована, а не отримана зарплата.
На 1 сiчня 2003 р. заборговашсть по заробiтнiй платi становила 2,3 млрд. грн. або 837 грн. на одного пращвника [4]. Та в найпршому становищу в Укра1ш перебувають люди похилого вшу, пеней' бшьшосп яких нижче прожиткового мммуму i не забезпечують навiть мшмальних фiзiологiчних потреб людини.
Як наслщок - виникае заперечення твердження вщомого економюта-фiнансиста В.М. Опарiна про те, що головним призначенням фшанЫв е "за-безпечення кожно! фiзичноï особи, будь-якого суб'екта пiдприемництва, кож-но1 державноï структури, а отже i суспшьства загалом, достатнiми для ïx дь яльностi грошовими коштами" [11].
Те ж саме необхщно сказати i про функцiю справедливости якою надь ляють фiнанси окремi економiсти. Вони ïï втрачають у такш податковiй поль тицi, "яка передбачае бшьшу участь осiб з високими доходами у формуванш фонду для фшансування сощальних програм, спрямованих на фшансову тд-тримку найменш захищених громадян" [7]. Якщо за щею ознакою оцiнювати фiнанси Украши, то вони е одними з найбшьш справедливих, оскiльки всi громадяни краши, незалежно вiд доходу, сплачують однаковий 13 % прибут-ковий податок. Така норма справляння подоходного податку визначена вла-дою. Фiнанси у даному випадку е тшьки засобом, шструментом реалiзацiï рь шення влади, незалежно вiд того, справедливi вони чи нi.
Вище були назваш функци, якi виконують фiнанси, але це не означае, що вони самi собою, автоматично, без додатково!" органiзацiйноï роботи мо-жуть ïx здiйснювати. Для ix реалiзацiï потрiбний вiдповiдний фiнансовий ме-xанiзм, який включае всю сукупнють економiчниx, органiзацiйно-правовиx форм фiнансовиx вщносин у народному господарствi, порядок розподшу i пе-рерозподiлу ВВП, формування i використання централiзованиx i децентралiзо-ваних фондiв грошових коштiв, методи i умови фшансування, кредитування, форми управлшня фiнансовою системою i контролю за грошовими потоками.
Лггература
1. Виступ голови Верховно'1 Ради Украши В.М. Литвина на вщкритш сеси Верховно'1 Ради Украши 6 вересня 2004 р./ Сшьсью вют! - 2004. - 9 вересня.
2. Закон Украши "Про державний бюджет Украши на 2004 р."/ Голос Украши. -2003. - 9 грудня.
3. Податок, що втратив бюджетно-наповнюваш функци'/ Урядовий кур'ер. - 2004. -3 березня.
4. Послання Президента Украши до Верховно1 Ради Украши про внутр1шне i зов-тшне становище Украши в 2003 р. - К.: Вища шк., 2002. - 19 с.
5. Гальчинський А.С., Сщенко П.С., Палкш Ю.1. Основи економ1чно1 теорп. - К.: Вища шк., 2003. - 128 с.
6. Економ1чна енциклопед1я/ За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академ1я, 2001, т. 2. - 542 с.
7. Економпчний словник-довщник. - К.: Фемша, 1995. - С. 348.
8. Мировая экономика и международные отношения, № 3. - 2002. - С. 18, 19.
9. Мочерный С.В., Некрасов В.Н., Овчинников В.И., Секретарюк В.В. Экономическая теория: Учебн. для вузов. - М. : Финансы и статистика, 2000. - 274 с.
10. Народное хозяйство СССР в 1990 г. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 16 с.
11. Опарш В.М. Фшанси (Загальна теор1я). - К.: Знання, 2002. - 18 с.
12. Сутормша В.М., Федоров В.М., Андрущенко В.Д. Держава, податки, б1знес. -К.: Либвдь, 1992. - 170 с.
13. Фшанси i кредит СРСР. - Льв1в: Вид-во ЛДУ, 1974. - 55 с.
