CC BY
21
In article the basic directions of transformation of structure and system of relations of consumers' co-operative society of Ukraine as are considered by the integral component of agriculture. It is set that they must be perfected by strengthening of Mimuny3eBHx connections in consumer co-operation, strengthening of economic co-operation of industries on principles of joint activity, integration and combining of types of activity, creation of new types of economic and economic activity.
Keywords: relations, structure, strategy, cooperation, reforming, integration.
УДК 338.1:91 Доц. О.М. Мартин, канд. екон. наук - Львiвський ДУБЖД; ст. викл. Т.1. Галецька, канд. екон. наук - НУ "Острозька академш"
ПРИВАТНА ВЛАСШСТЬ НА С1ЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬК1 ЗЕМЛ1: ПОГЛЯДИ ЛИПИНСЬКОГО I СЬОГОДЕННЯ В УКРАШ1
Розглянуто погляди науковщв на проблему приватно! власносп на землю. Зо-середжено увагу на актуальносп поглядiв В. Липинського на приватну форму власносп на землю. Обгрунтовано висновок, що в сучасних умовах реалiзувати потенць ал приватно! власносп на землю можливо тшьки за умови наявносл регульованого ринку сшьськогосподарських земель.
Ключов1 слова: ринок земл^ приватна власшсть, земля.
Постановка проблеми. Земля е важливим економ1чним ресурсом, джерелом нацюнального багатства, вщ його використання залежить еконо-м1чне зростання, р1вень життя i здоров'я наци. Рацюнальне i високоефективне використання земель - це важлива економiчна проблема. В Укра!ш шдви-щення ефективностi використання сшьськогосподарських земель пов'язане iз проведенням аграрно! реформи, що передбачае формування i розвиток нових земельних вщносин i створення iнституту приватно! власносп на землю. Власнiсть на землю завжди була основою земельних вщносин i вЫе! системи аграрних вщносин, оскiльки йдеться про iнтереси селянина, мотиващю до працi, !! результатившсть, тобто про фактори, що визначають ефектившсть аграрного виробництва.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Дослiдженню процесу формування вщносин власностi на землi сiльськогосподарського призначення, зокрема приватно! власносп у вiтчизнянiй лiтературi, придшяють багато ува-ги. Цим проблемам присвячено науковi працi Ю.Д. Бшика, А.С. Даниленка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, Р.1. Михайсюка, М.М. Павлишенка, П.Т. Саблука [1, 10, 11, 13, 15] та шших. У контексп розвитку аграрного сектору та становлення приватно! власносп на землю в Укра!ш сьогоднi дуже ак-туальними е погляди юторика, соцiолога, публiциста В'ячеслава Липинського, як вiн обгрунтував у сво!х дослщженнях у 20-х роках ХХ ст. [8, 9].
Проте проблема утвердження приватно! форми власносп на сшьсько-господарськ землi потребуе подальшого дослщження iз врахуванням мину-лого теоретичного обгрунтування та практичного досвiду.
Постановка завдання. Метою цього дослщження е аналiз теоретич-них пiдходiв до проблеми приватно! власносп на сшьськогосподарську землю та обгрунтування шляхiв забезпечення ефектившшого функцiонування домiнуючо! форми власносп на землю в аграрному секторi нацiонально! еко-номiки Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Земля, на вiдмiну вщ iнших економiч-них ресурсiв, е надто специфiчним економiчним ресурсом. Власнiсть на землю, як умова перетворення землi на товар i залучення землi у сферу товарного об^у, мае такi ознаки:
По-перше, властсть на землю е складним поняттям, де перепл1таються властсть на землю з процесом землеволодшня. Саме поняття власност передбачае право володшня, право користування { право розпорядження. Землеволодшня е об'ективною умовою ефективного ведення сшьськогос-подарського виробництва. Не змшивши землеволодшня, неможливо змь нити господарювання, а вщповщно - сформувати ринок земл1.
По-друге, необхщно враховувати юторизм тд час анатзу власност на землю. Будь-яка форма власност в р1зних юторичних умовах мае зовс1м ш-ший змют { характеризуеться шшими законом1рностями розвитку.
По-трете, властсть на землю означае збереження { нагромадження катта-лу, гарантуе економ1чну безпеку.
По-четверте, властсть на землю тдвишуе сощальний статус людини, юто-рично формуе почуття власно! пдност1.
По-п'яте, властсть на землю формуе високий р1вень значушост та рол1 людини у сустльств1, задовольняе потреби людини у поваз1 та визнант.
1нституцшною основою ринково! економiки е приватна власшсть. За-початкована в Укра!ш у 1991 р. земельна реформа була спрямована на запро-вадження ринкових засад у практику земельних вщносин, на лшвщащю три-вало! монополи державно! власностi на землю i запровадження приватно! власностi на сшьськогосподарсью землi.
Приватна власнiсть на землю завжди оцшювалась неоднозначно. О. Соскш, вiдстоюючи iнститут приватно! власност на землю, стверджуе, шо людина "...без приватно! власност е рабом. Натомють людина, шо мае при-ватну власнiсть, за допомогою яко! вона здобувае засоби для життя, е еконо-мiчно вiльною... А тому будь-яке примусове позбавлення людини приватно! власност чи права на не! е насильством" [17, с. 12]. Саме приватна власшсть активiзуе господарську творчють людини, вона тодi е впевнена, шо продукт !! працi не буде у не! забрано, вона дае людит спокш i викликае у не! волю до зосереджено! i постшно! працi. Власники землi зацiкавленi використовувати землю з максимальною вигодою. "Приватна власшсть на землю, - вважае А. Богдан, - е одним з найважливших чинниюв полшшення швестицшно! привабливост Укра!ни, дае змогу ютотно пiдвишити обсяги iнвестицiйних вкладень" [2, с. 21].
В економiчнiй лiтературi деяк економiсти заперечують приватну форму власност на землю [5], при цьому сво! позици вони обгрунтовують по^з-ному. В. Сенчуков i В. Семенюк вважають, шо "приватна власшсть на землю зробить нашу сшьгосппродукщю дорожчою на розмiр земельно! ренти, за ра-хунок яко! цши пiдвишаться майже вдвiчi" [16, с. 63]. На !хню думку, "...впро-вадження приватно! власност на землю для Укра!ни е не кроком до ринку, а кроком у прiрву. Бо саме через це земля перестане бути однаково доступною для вшх, хто !! обробляе" [16, с. 64], а це загальмуе економiчний розвиток кра-!ни. Росiйськi економiсти А.Ч. 1онов та 1.1. Столяров стверджують, шо в умовах приватно! землевласност виникають "суперечностi мiж правом приватно!
власнoстi на землю i ^авсм на piвнiсть, спpаведливiсть, yчасть y пpийняттi pi-шень з питань виpoбництва, poзпoдiлy дого pезyльтатiвм [4, с. 57].
Деяк екoнoмiсти вислсвлюють думку, зпднй з яксю пpиватна власшсть на землю пoвнiстю не запеpечyeться, вена межлива, пpoте швинна ю-нувати як тpyдoва пpиватна власшсть, тли власник i гoспoдаp землi - един сyб'eкт. мПpиватна власшсть на землю тих, хто ïï oбpoбляe, - зауважу-ють Л.Ю. Мельник i Ю.О. Литвин, - e сoцiальнo спpаведливoю в тему аспек-тi, щс вена виключаe нетpyдoвi дехеди вiд землi. У ссщальнсму кoнтекстi тpyдoва власнiсть на землю пopiвнянo з пpиватнoю власшстю землевласни-кiв, якi здають землю в opендy, e спpаведливoюм [10, с. З6]. На думку М.М. Павлишенга, нетpyдoва власнiсть "вiдipвана вiд пpoцесy виpoбниц-тва i виpажаe лише ставлення людини да pечей як да свoïх, яке зaкpiплюeться вiдпoвiдними юpидичними актами, пpaвoм влaснoстi. Ïï власниками стають oсoби, щo не ствopили свoeю ^ацею тoгo багатства, яким вoни вoлoдiють" [1З, с. 60]. "Нетpyдoвa власшсть дae мoжливiсть oдеpжyвaти нетpyдoвi дoхo-ди (земельну pентy)" [1З, с. 62]. На нашу думку, ^иватна власшсть у фopмi opендних вщнйсин не e нетpyдoвoю влaснiстю, o^^ra спpaведливим e те, щo власник гаж^го фaктopy виpoбництвa пoвинен мати дйхщ. Тoмy власник землi ^винен oдеpжyвaти pентy незaлежнo вiд того, чи вш сам ïï oбpoбляe, чи здae ïï в opендy.
Звичaйнo, в нayкoвoмy свiтi наявшсть piзних пoглядiв e звичним i ти-пoвим явищем. Пpoте юнування в лiтеpaтypi aльтеpнaтивних aспектiв щйдй пpивaтнoï влaснoстi на землю свщчить пpo склaднiсть пpoцесy пеpехoдy вщ деpжaвнoï дo пpивaтнoï влaснoстi. Ми пiдтpимyeмo aвтopiв, якi вважають, шр пpивaтнa влaснiсть на землю rap^e ефективнoмy ïï викopистaнню, e yмoвoю пеpехoдy дo pинкy [З, V, 11], yмoвoю вiдpoдження yкpaïнськoгo села.
У цьoмy кoнтекстi сьoгoднi дуже актуальними e пoгляди В'ячеслава Липинсь^го на aгpapнy пpoблемy та земельну власшсть, як сьoгoднi ^и-веpтaють увагу бaгaтьoх дoслiдникiв у впчизняних нayкoвих як iстopичних, так i екoнoмiчних пyблiкaцiях. У свoeмy вистуш в "Хлiбopoбськiй Укpaïнi" (Вiдень, 1920 p.) В. Липинський oбгpyнтoвye неoбхiднiсть пpивaтнoï влас^с-тi на землю, o^^ra психoлoгiя хлiбopoбa, як власника, бaзyeться на вipi у свoю пpaцю, свoï pyки, на вiдпoвiдaльнoстi за кoжний кpoк, зpoблений у свoeмy гoспoдapствi як чaстинi нaцioнaльнoгo гoспoдapствa. На йoгo думку, теза npo лiквiдaцiю пpивaтнoï влaснoстi на землю бaзyeться на тoмy, щo лю-дина, яка нapoдилaся, швинна мати oднaкoвi пpaвa дo вЫх земель i тoмy мo-же пpoживaти в бyдь-якiй кpaïнi свггу. В. Липинський зayвaжye: "Ця теза мoглa нapoдитися в дyшi нapoдa, щo стpaтив свoю власну Батьювщину i ти-сячoлiттями poзсипaний пй свiтy хoче пoчyвaти себе як дoмa всюди, де тiльки гамусь iз йoгo pядiв вдaлoся виг^та oтaбopитись" [1S, с.12].
У свoïй oснoвнiй пpaцi "Листи дo бpaтiв-хлiбopoбiв" (Вiдень, 19201926 pp.) В. Липинський aнaлiзye ситyaцiю на селi в Укpaïнi у 20-х poкaх ХХ ст., зoкpемa негaтивнi наслщки нaцioнaлiзaцiï землi: "Б0 тiльки нищення ^и-вaтнoï влaснoсти на землю мoже poзвaлити хлiбopoбський клас, вийнявши з хлiбopoбствa йoгo душу, усунувши мoмент твopчoсти з пpaцi хлiбopoбa, щo цею свoeю пpaцею пеpетвopюe свiй власний yчaстoк землi" [S, с. 7З]. Вш дo-
водить, шо без приватно! власност на землю не може юнувати нацiя. У пращ "Листи до братiв-хлiборобiв" вш задае питання: "Чи може без приватно! влас-ности на землю юнувати нацiя? Чи в сташ така нацiя, шо не зв'язана з землею мiльйонами сво!х хлiборобiв, якi вросли в цю землю коршням дщично!, приватно! власности, витворити в собi поняття "батьювшдни", поняття рщно! землi?. Чи може виробитись нацюнальна традицiя (без яко! не бувае нацш) там, де земля не держиться столггтями в однш шм'!?" [18, с. 18]. Вщстоюючи приватну власнiсть на землю, вш вiдповiдае, шо "без земельно! шдстави не може бути Укра!нсько! Держави, нема i не може бути Укра!нсько! Наци;... шдставою iснування хлiборобсько! кляси е приватна власшсть на землю" [18, с. 18-19]. Погляди В. Липинського на приватну власшсть на землю е актуальними в Укра!ш, коли постае питання становлення власника земл^ господаря на нш, вщродження укра!нського села i збереження землi для майбут-нiх поколiнь.
Укра!на - унiкальна держава шодо забезпеченост земельними ресурсами. По-перше, дуже висока частка землi в ресурсному забезпеченш еконо-мiчного розвитку. Так, частка землi становить 40-44 %, основного i обiгового капiталу - 20-21 %, трудових ресурсiв - 38-39 % [14, с. 22]. По-друге, вона мае найвиший рiвень забезпеченост землею в розрахунку на душу населення серед держав Свропи. По-трете, Укра!на мае високий бюпродуктивний потен-цiал, який, за експертними оцшками, у рацiональнiй структурi землекористу-вання, високому науковому i ресурсному забезпеченш дае змогу виробити на укра!нських землях продукпв харчування на 135-140 млн оЫб [14, с. 22].
В Укра!ш в 90-х роках вщбувся перехiд вiд переважання державно! власностi на землю до приватно!, державно! i комунально! форм власност на землю. Вiдповiдно до Земельного кодексу, прийнятого Верховною Радою Ук-ра!ни 25 жовтня 2001 р., щ форми земельно! власност е рiвноправними. В Укра!ш сьогодш майже 2/3 земель сiльськогосподарського призначення зна-ходиться у приватнiй власност [10, с. 135].
Еволюцiйний перехщ вiд державно! до приватно! форми власност на сiльськогосподарськi землi передбачае декшька етапiв. Перший етап в Укра-!ш розпочався з 1992 р. i пов'язаний з процесом роздержавлення земель i передачею !х у власнiсть колективним сшьськогосподарським пiдприемствам. Для цих пiдприемств це означало вщновлення !х справжнього права на землю. Другий етап, який пов'язаний з формуванням приватно! власност на землю на базi паювання роздержавлених земель сшьськогосподарських тд-приемств з отриманням земельних сертифжа^в, розпочався з 1997 р. Одно-часно вщбувалась приватизацiя земельних дшянок громадянами для ведення особистого шдсобного та фермерського господарства, будiвництва житлових будинкiв, садiвництва, городництва, дачного i гаражного будiвництва. Третiй етап розпочався з 2000 р. i характеризуеться розвитком орендних вщносин на основi приватно! власностi. Селяни реалiзують свое право на землю за допо-могою орендних вiдносин iз новоствореними агроформуваннями, фермерсь-кими господарствами та шшими суб'ектами господарювання. Орендш вщно-сини зайняли домiнуючу позищю у сiльському господарствi. Орендованi зем-лi зараз охоплюють близько 85 % сшьськогосподарських упдь [10, с. 139].
Необхщшсть орендних вщносин в YKpaÏHÏ зумовлена багатьма обста-винами. По-перше, власники rnÏB i земельних дiлянок здебiльшого е пенсь онерами, а тому не мають змоги i фiзичних сил господарювати окремо. Подруге, на ceлi e люди, якi хочуть самостшно працювати, але мають землю в обмеженш кiлькоcтi.
Оренда, як форма ринкових операцш i3 землею, повинна сприяти руху зeмлi до дбайливого господаря, формуванню оптимальних за розмiром госпо-дарських структур в аграрнш cфeрi. Проте в Украш повною мiрою це не вщ-буваеться. Станом на 1 Ычня 2010 р. 49 % ушх договорiв оренди зeмлi укла-дались тeрмiном до 5 рокiв, лише 10,4 % договорiв оренди були укладеш тер-мiном 10 роюв i бiльшe [12]. Така ситуащя породжуе низку проблем, зокре-ма: виникае проблема збереження орендованих земель в единому маcивi суб'екта господарювання, знижуеться родючicть грунлв, оcкiльки термши оренди повиннi бути пов,язанi iз пeрiодами ротацiï ciвозмiн. Переважання ко-роткотeрмiновоï оренди cвiдчить про те, що власники земельних дшянок i па-ïb, нeзадоволeнi рiвнeм орeндноï плати i формою ïï виплати. Орендну плату здшснюють переважно в натуральнш формi, станом на 1 Ычня 2010 р. ïï час-тка в орeнднiй платi становила 71,6 % [12], а середня величина орeндноï плати в розрахунку на 1 га орeндованоï зeмлi становив 260,2 грн [12].
Отже, запровадження приватноï власносп на землю в Украш не дало очжуваних позитивних рeзультатiв, не сприяло шдвищенню родючоcтi грун-тiв, зростанню виробництва ciльcькогоcподарcькоï продукцiï i покращенню eкологiчного стану ciльcькогоcподарcьких угiдь. Сьогодш значна частина розпайованих земель використовують неефективно. Понад 1 млн оЫб не об-робляють i не здають дiлянки в оренду. Фактично не використовуеться 12 % загальноï плошд ciльcькогоcподарcьких угiдь [6, с. 157]. Таким чином, сама по приватна власшсть i орендш вщносини не вирiшують аграрних проблем. Це вимагае посилення ролi держави на земельному ринку.
У цьому контекст доцшьно зауважити, що в 20-х роках ХХ ст. В. Липинський також наголошував на необхщносл посилення ролi держави у вирь шeннi тодiшнiх аграрних проблем. Держава, на його думку, повинна регулю-вати розмiр господарств, ïхню кiлькicть, сприяти "забезпеченню можливости вiдходу зайвих робочих рук села i приросту хлiборобcького населення до ш-ших занять, що забезпечують прожиття" [18, с. 21], тобто також регулювати ринок пращ в сшьськш мюцевосл. Вирiшeння рiзних аграрних проблем, на думку В. Липинського, "мусить вщбутися на мicцях, за принципом шдив^-альним, заходами cамоï хлiборобcькоï кляси пiд контролем держави, без втручання cтороннiх, з хлiборобcькою продукцieю не зв'язаних, груп населення" [18, с. 20].
Обгрунтоване i своечасне втручання держави в характер землеволо-дшня i землекористування, ринок зeмлi забезпечуе eволюцiйний процес роз-витку аграрного сектору економжи, вiдроджeння земель, пiдвишeння ефек-тивност ïx використання. Посилення державного регулювання земельних вщносин в Украïнi, на наш погляд, зумовлено, по-перше, потребою забезпе-чення налeжноï охорони земель шляхом ращонального ïx використання i збе-
реження; по-друге, необхщшстю розширення правового поля i ухвалення на-самперед Законiв Укра!ни "Про ринок землi", "Про шотеку землi", "Про дер-жавний земельний кадастр"; по-трете, потребою забезпечення жорсткого контролю за дотриманням ушма землевласниками i землекористувачами поло-жень Земельного кодексу та шших законодавчих акив щодо землi та недопу-щенням спекуляци iз землею; по-четверте, необхщшстю надання суб'ектам господарсько! дiяльностi фшансово! i оргашзацшно! пiдтримки, податкових i кредитних пiльг; по-п'яте, об'ективним правом державно! власностi на землю, яке забезпечуе едшсть енергетично! та космiчно! систем, транспорту, зв'язку, охорони природно-заповщних та iсторико-культурних об,ектiв, науки тощо; по-шосте, потребою посилення контролю держави за процесом парцеляци продуктивних земель, який в Укра!нi набув неконтрольованого характеру. За-уважимо, що у всiх кра!нах свiту земля е об'ектом державного регулювання, немае необмеженого права приватно! власност на землю i безконтрольних операцiй iз купiвлею i продажем землi. Державне регулювання земельного ринку е реальним мехашзмом економiчного впливу на процес використання землi та господарювання на нш.
Висновки. Отже, реформування аграрного сектору економжи пов'яза-не з реформуванням вщносин власностi. Становлення ринкових вщносин у перехiднiй економiцi передбачае змшу власностi на землю, утвердження ш-ституту приватно! власностi на землю, залучення землi до економiчного рин-кового обiгу. Питання приватно! власност на землю в нащональнш економiцi таке ж актуальне, як i 100 рокiв тому, коли В. Липинський писав: "Як б поль тичнi кунштики не викидали нашi й чуж комунiсти, есери й уся демократична бра^я, а приватно! власност на землю вони в Укра!ш не знищать, а цим самим хлiборобсько! укра!нсько! кляси не зруйнують" [18, с. 21]. Можна тшь-ки уявити, якого розкв^у здобула б укра!нська нацiя, якби вона еволюцiйним шляхом розвивалася протягом хоча б останшх 100 рокiв, коли б !! обминули всi катаклiзми ХХ ст. Сьогодення шдтверджуе, що процес змши земельних вiдносин, утвердження iнституту приватно! власност на землю в Укра!ш е ду-же складним та поступовим. На сьогодш цей процес вимагае посилення державного регулювання, який дасть змогу шдвищити ефектившсть використання сшьськогосподарських земель i результативнють всiе! аграрно! сфери.
Лггература
1. Актуальн1 питання розвитку земельно! реформи в Укра!ш / А.С. Даниленко, Ю.Д. Бшик, М.Ю. Гарбуз та ш. / за ред. Ю.Д. Бшика. - К. : Вид-во "Урожай", 2004. - 96 с.
2. Богдан А. Продаж земл1 в Укра!ш / А. Богдан // Вюник податково! служби Укра!ни. -2001. - № 23. - С. 21-64.
3. Буздалов И. Частное земледелие - основа эффективной системы аграрных отношений / И. Буздалов // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2001. - № 1. - С. 27-32.
4. Ионов А.Ч. Противоречия аграрной реформы / А.Ч. Ионов, И.И. Столяров. - М. : Изд-во "Агро-Пресс", 1995. - С. 43-46.
5. Котляров Л. Частная собственность на землю преждевременна / Л. Котляров // Еко-номют. - 2004. - № 11. - С. 38-39.
6. Кошкалда 1.В. Особливосп приватного землекористування в Укра!ш / 1.В. Кошкалда // Бюлетень М1жнародного Нобел1вського економ1чного форуму. - 2010. - № 1, т. 2. - С. 153-160.
7. Кулинич П.Ф. Принцип прюритету права приватно! власносп на сшьськогоспо-дарсью землi / П.Ф. Кулинич // Часопис Ки!вського унiверситету права. 2010. - № 2. - С. 244-248.
8. Липинський В. Листи до братiв-хлiборобiв / В. Липинський // Твори. Пол^олопчна секщя. - К. : Вид-во "Фiладельфiя", 1995. - Т. 6. - Кн. 1. - 456 с.
9. Липинський В. Нарис програми Укра!нсько! демократично! хлiборобсько! парти / В. Липинський // В'ячеслав Липинський - юторико-пол^олопчна спадщина i сучаснiсть Ук-ра!на. - К. : Вид-во "Фiладельфiя", 1994. - С. 45-46.
10. Мельник Л.Ю. Соцiально-економiчнi аспекти приватно! власносп на землю сшьсь-когосподарського призначення / Л.Ю. Мельник, Ю.О. Литвин // Держава та репони. - Сер.: Економiка та пщприемництво. - 2004. - № 2. - С. 135-140.
11. Михасюк 1.Р. Розвиток приватних агро формувань i подолання аграрно! кризи / 1.Р. Михасюк // Економiка Укра!ни. - 2000. - № 8. - С. 62-66.
12. Оренда земельних часток (па!в) в Укра!ш за перюд 2001-2010 роки. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.mylanl.org.ua.
13. Павлишенко М.М. Яка приватна власшсть на землю нам потрiбна? / М.М. Павли-шенко // Економка Укра!ни. - 1996. - № 4. - С. 59-66.
14. Романський М.М. 1нвестицшна приваблив^ь земельних ресурсiв Укра!ни / М.М. Ро-манський, А.М. Третяк // Землевпорядкування. - 2002. - № 3. - С. 22-25.
15. Саблук П.Т. Аграрна реформа в Укра!ш (здобутки, проблеми i шляхи !х вирiшення) / П.Т. Саблук, В .Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров // Економка АПК. - 2009. - № 12. - С. 3-13.
16. Сенчуков В. Яка власшсть на землю потрiбна Укра!ш? / В. Сенчуков, В. Семенюк // Економка Укра!ни. - 1997. - № 12. - С. 62-63.
17. Соскш О. Приватна власшсть в Укра!ш мае бути священною та недоторканою / О. Соскш // Екож^чний часопис. - 1999. - № 2. - С. 11-12.
18. Шемет С. Сучасна боротьба за новий св^ та аграрна проблема Укра!ни в освгаенш В. Липинського / С. Шемет // Нащя в походг Орган укра!нсько! державницько! думки. - Бер-лiн, 1940. - 25 грудня. - Ч. 19-20. - С. 9-22.
Мартын О.М., Галецкая Т.И. Частная собственность на сельскохозяйственные земли: взгляды Липинского и Украина сегодня
Рассмотрены взгляды ученых на проблему частной собственности на землю. Обращено внимание на актуальность взглядов В. Липинского на частную форму собственности на землю. Обоснован вывод, что в современных условиях реализовать потенциал частной собственности на землю возможно только при условии наличия регулируемого рынка сельскохозяйственных земель.
Ключевые слова: рынок земли, частная собственность, земля.
Martyn O.M., Halets'ka T.I. Private property of agricultural land: the views of Mr. Lipinsky and present in Ukraine
The authors investigate some scientists' views as to problem of land's private property. Relevance V. Lipinsky views on private property of land is justified in the article. In the article states that today the potential of private property relations in the land market will be realized if the government will regulate the land market.
Keywords: land market, private property, land.
УДК336.221:336.225.5 Доц. Л.1. Новосельська, канд. екон. наук;
студ. В.А. Козанкевич - НЛТУ Украти, м. Львiв
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛ1КИ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРА1НИ
Подано характеристику прийнятого Податкового кодексу Укра!ни. Наведено переваги та недолки Податкового кодексу Украши. Зазначено можливi шляхи його вдосконалення. Встановлено, що введення камеральних перевiрок для середнього та великого бiзнесу без повщомлення i без дозволу начальника податково! шспекцп.
