CC BY
4
УДК 340.12
Юлiя Корнелюк
асистент кафедри теорп та фшософп права Навчально-наукового шституту права та психологiï Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", ORCID ID : https://orcid.org/0000-0001-7569-1684
yu.korneliuk@i.ua
ПРИРОДА ЮРИДИЧНОГО КОНФЛ1КТУ: ФЕНОМЕНОЛОГ1ЧНИЙ ДИСКУРС
© Корнелюк Ю., 2019
np0aHanÏ30BaH0 природу юридичного конфлжту, теоретичну i праксеологiчну значущкть наукового аналiзу соцiальних конфлiктiв i суперечностей. Висвгглено дослiдження ролi об'ективних i суб'ективних фактор1в, що ïx спричиняють, зокрема в Украïнi, визначено зумовлену наявшсть в ïï просторi потенцiйно конфлiктогенниx проблем - полггичних, правових, сощальних, економiчниx, культурних, мовних, кон-фесшних тощо.
Ключовi слова: конфлжт; "некоректна поведшка"; демократiя; нормотворчкть; феноменологiчний дискурс.
Юлия Корнелюк
ПРИРОДА ЮРИДИЧЕСКОГО КОНФЛИКТА: ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКИЙ ДИСКУРС
В статье проанализировано природу юридического конфликта, теоретическую и праксиологическую значимость научного анализа социальных конфликтов и противоречий. Изложено исследование роли объективных и субъективных факторов, которые вызывают, в частности в Украине, обусловленное наличие в ее пространстве потенциально конфликтогенных проблем - политических, правовых, социальных, экономических, культурных, языковых, конфессиональных и др.
Ключевые слова: конфликт; "некорректное поведение"; демократия; нормотворчество; феноменологический дискурс.
Yuliia Korneliuk
Lviv Polytechnic National University Institute of Law and Psychology, Assistant of the Department of Theory and Philosophy of Law
NATURE OF LEGAL CONFLICT: PHENOMENOLOGICAL DISCUSSION
The article analyzes the nature of the legal conflict. The theoretical and pragmatic significance of scientific analysis of social conflicts and contradictions is analyzed. The study of the role of objective and subjective factors that cause them, in particular in Ukraine, is determined by the presence in its territory of potentially conflictual problems - political, legal, social, economic, cultural, linguistic, confessional, and others.
Key words: conflict; "incorrect behavior"; democracy; norm-making; phenomenological discourse.
Постановка проблеми. Конфлшт, без сумшву - явище сощальне, яке дiалектично породжене природою суспшьного життя та виявляе суперечливi аспекти сощальних зв'язюв мiж людьми. Безлiч конфлштних ситуацш виникае безпосередньо у правовш сферi украшського сустльства;
вони породжеш власне юридичними ситуацiями i тому мають бути розв'язанi у юридичний спосiб. Зрозумiло, це конфлшти правовi або суто юридичнi, адже з початку i до закшчення вони пронизанi правовими зв'язками (правовщносинами) мiж опонентами. Водночас чимало сощально-право-вих конфлiктiв починаються в шших галузях життя - економiцi, полггищ, культурi, освiтi, релш1 тощо - i лише поступово набувають юридичного характеру або мiстять окремi правовi компоненти. Нарештi, у ходi проведення в сувереннш Укрш'ш правовой адмшютративно!, конституцшно1 та iнших реформ (з метою штеграцп у демократичний европейський правовий простiр) i суттево! перебудови юридично! практики сформувалися й актуалiзувалися новi суперечностi та тизп, що насичують конфлiктнiстю сферу правотворення i правозастосування [9, с. 12].
Аналiз дослiдження проблеми. 1стотними фiлософсько-методологiчними тдвалинами для вивчення такого феномену, як юридичний конфлшт, стали феноменологiя Е. Гуссерля, онто-логiчний пiдхiд М. Гайдеггера, фiлософiя комунiкативного дискурсу Ю. Габермаса та метод фшо-софсько-правово! антропологи [7, с. 120].
Мета статт - дослiдження i фшософсько-правове (теоретичне i праксеологiчне) осмислення природи й форм юридичних конфлшта у галузi правореалiзацil та правозастосування.
Виклад основного матерiалу. Конфлiкти як сощально-психолопчний феномен постiйно викликають дослiдницький штерес, передусiм як проблема мiжособистiсних, групових i мiжгрупових вiдносин. Людина живе, взаемодiе, зокрема професiйно, серед шших ошб та реалiзуе у цих штеракщях сво! цiлi, потреби, штереси, прагнення та плани. Саме в мiжособистiснiй взаемодп найчастiше виникають конфлштш ситуацп та iнциденти, що супроводжуються вщчуженням, на-пругою, дискомфортом, а нерщко переходять у тривалу, затяжну "вшну" у вiдносинах. Тому мiжособистiснi вiдносини, насамперед, стають "полем" постшного зiткнення й узгодження конфронтуючих штереив, ареною особистого самоствердження, а мiжособистiснi конфлiкти (як i всерединi групи та мiж групами) - визнаш типовою формою взаемин мiж людьми [3, с. 109].
Соцiально-правовi конфлшти також можуть розгортатися на рiвнi мiжособистiсноl, групово1 та мiжгруповоl взаемодп. Необхiднiсть !х системного впорядкування зумовлена наявнiстю в них як спшьних рис iз будь-яким соцiальним конфлштом, так i специфiчних особливостей. Зважаючи на це, передуем потрiбно навести доволi поширену в конфлiктологiчнiй наущ класифiкацiю соцiальних конфлiктiв, що враховуе таю показники конфлштно1 взаемодп, як стутнь виявлення, процес перебiгу та результат [5, с. 10].
Проблеми типологи досить ускладнеш в будь-яких сощальних дисциплiнах через неможливiсть проведення "чистих" експериментiв, як це роблять у природничих науках. Проте суперечносп й конфлшти е довiчним i постiйним соцiальним явищем, !х суб'екти також мають типовi характеристики у межах сощальних вщносин, тому для опрацювання типологи конфлш^в можна доволi продуктивно застосувати системний пiдхiд, що е традицшним для соцiологiчних i фiлософських iнтенцiй. Система постiйно зазнае внутршшх збурювань, протирiч, якi е наслщком И суперечливостi зсередини. Компонент i система, частина й щле, структура i функцiя, перериване й безперервне, внутршне i зовнiшне, оргашзащя та дезорганiзацiя, одноманiтнiсть i рiзноманiтнiсть -це далеко не повний перелш парних соцiальних антиномiй, що характеризують суперечливi аспекти суспiльних вщносин та структур, завжди притаманнi сощальним системам i постiйно породжують конфлшти [4, с. 145].
Представники структурного функцiоналiзму (Т. Парсонс, Р. Мертон, К. Девю та iн.) досль дили механiзми i структури, яю забезпечують стабiльнiсть соцiальних систем, а це призвело до ви-дшення окремих функцiй чи вимог до системи, що запобтають суспiльним кризам. За Парсонсом, наприклад, можна виокремити чотири обов'язкових вимоги до системи, яю е, по суп, пере-думовами безконфлштного iснування в сустльсга. Це - адаптацiя до зовшшшх об'ектiв, щле-покладання, пiдтримання шституцшних нормативних приписiв (цiннiсного зразка) [4, с. 104-114].
Р. Мертон, на вщмшу вщ Т. Парсонса, зосередив увагу на дисфункщональних явищах, яю виникають унаслiдок загострення суперечностей i сощально1 напруги в сощальнш структурi. В сво1й
пращ "Сощальна теорiя та соцiальна структура" вчений, дослщжуючи стан аномп в суспшьства виокремлюе п'ять типiв пристосування шдивщв: конформiзм, iнновацiя, ритуалiзм, ретризм, бунт [10, с. 38-67 ]. Очевидно, що серед них, ^м першо!, маемо справу iз явно конфлштогенними формами поведiнки; та за обставин вщхилення вiд кожного з цих титв неминучим буде конфлшт -або iз владою (1 це, вочевидь, соцiально-правовий конфлiкт), або iз так званою репрезентативною групою [6, с. 12].
Деякi новггш верси структурно-функцiонального аналiзу (Р. Александер та ш.), модифiкуючи низку положень теори систем в описаннi конфлштних ситуацiй (тут !х оцiнюють виключно як аномалп), все ж збертають 11 провiднi настанови, зокрема: статичний, позаюторичний погляд на суспiльство; абстрактний категорiальний апарат; "некоректну поведшку" шдивща в описi систем, що саморегулюються [2, с. 56].
Важливе значення, безсумшвно, мае подiл конфлiктних ситуацш на внутрiшньо- та по-засистемш. В квалiфiкащ! соцiально-правових конфлiктiв особливо доцшьно зупинитися на розглядi внутршньосистемних протирiч i конфлiктiв. У лопщ матерiалiстично! дiалектики, як вiдомо, вс змiни суспiльно-економiчних формацiй пояснють здебшьшого непримиренними протирiччями (антагонiзмами) мiж новими продуктивними силами i застарiлими виробничими вщносинами. Таке спрощене розумiння зазнавало у сучаснш захiднiй науцi справедливо! критики. Л. Козер, наприклад, вважав, що склалися ютотш вiдмiнностi мiж ригiдними (закритими) i плюралiстичними (вщкритими) суспiльствами у практицi розв'язання кризових ситуацш у сощумг I якщо великi ригiднi спiльноти (ворожi класи) виршують сво! конфлiктнi iнтереси за допомогою революцiйного насильства, то в плюралютичних суспiльствах надаеться можливiсть, зокрема правова, розв'язати чи упередити конфлшт завдяки рiзним соцiальним механiзмам i полгтико-правовим iнститутам [1, с. 142].
Перюд полгтично! модершзацп суспшьства та оновлення iнститутiв влади, який переживае сучасна Укра!на, спричиняе сощальну нестабiльнiсть i пошук шляхiв удосконалення державно-правового ладу на основi вироблення державницьких щей. Аналiзувати проблеми розвитку i детермшацп державно-правових конфлш^в необхiдно з урахуванням специфiки ще! юторично! доби [3, с. 144].
Цей перюд характеризуеться не тшьки складнютю розбудови сучасних полiтико-правових шститупв, освоенням демократичних технологiй, вiдродженням та усвщомленням лiберальних цiнностей, а й загостренням полггично! боротьби за перерозподш ресурсiв влади, iдеологiчних суперечок i протистоянь полiтичних опонентiв, i все це за умов сощально-економiчно! неста-бiльностi, що проблемно позначаеться на функщонуванш всiх державних iнституцiй. I це об'ек-тивний процес, оскшьки в ходi державно-правових конфлiктiв, яю переважно потребують юридичного способу розв'язання, реально закршлюються принципи правово! вщповщальносп, полiтичного та соцiального плюралiзму, втшюються новi соцiально-економiчнi вiдносини, змiнюеться правовий статус рiзних форм власностi, вщбуваеться реформування полгтично! та правово! системи на концептуально нових засадах [5, с. 80].
Проте треба визнати, що цившзоваш мехашзми правового регулювання й громадсько-полггичного дiалогу, консенсусу в кра!ш лише формуються, водночас новi форми здiйснення державно! влади запроваджуються доволi болiсно i нерщко супроводжуються конфлiктними ситуацiями. А зарубiжний досвiд консенсуальних технологiй у полггищ використовуеться в Укра!нi здебiльшого формально чи механютично. Конфлiкти мiж рiзними суб'ектами державно-правових вiдносин, мiж центром { регiонами, мiж конкурентними полггичними групами, мiж окремими владними структурами за прюритет владних повноважень негативно впливають на утвердження суверенно! Укра!ни як демократично!, сощально!, правово! держави, на формування дiездатних структур громадянського суспшьства i закрiплення демократичних традицш [10, с. 127].
Процес державотворення та вдосконалення полггичного управлiння в кра!ш ускладнюеться тим, що сощальне життя основане на засадах полггично!, економiчно! та iдеологiчно! багатоманiтностi, а грунтовна полiтико-правова доктрина перебудови суспшьства поки що вщсутня. Треба визнати, що застарш схеми соцiально-полiтичного розвитку вже не дають змоги подолати
вше! складносп конфлiктних проблем, що супроводжують розвиток суверенное' держави Укра1на наприкшщ ХХ - на поч. ХХ1 ст. Тому, незважаючи на чиннють в Укра!ш з 1996 р. ново1 Конституций в якiй втшено консолiдуючу iдеологiю державотворення, державно-правову сферу не можна назвати безконфлштною. Ця проблема все частiше стае предметом аналггичного розгляду в працях вщомих укра1нських правознавцiв i полiтологiв [4, с. 175].
Конфл^и державно-правово1 сфери юнують не тiльки в кра!нах, яю йдуть вiд тоталiтарного до демократичного режиму, а й у державах зi сталою демократичною полггичною системою [6, с. 135].
У кризових та транзитивних (перехщних до стабшзацп) суспiльствах, природно, доволi нестабшьш й конфлiктнi за характером вщносин державнi шституци, що пояснюеться проблем-нiстю соцiального простору. Серед причин сощально-полгтично! нестабiльностi в Укра!ш фахiвцi називають незавершену полiтичну структурованiсть укра!нського соцiуму, недостатньо високий рiвень правово1 й полгтично! культури, вiдсутнiсть щей, яю консолiдують суспiльство, та тривалу кризу самощентифшацп особистостi, i як наслщок, розширення "поля" конфлiктiв штереив, потреб, цiнностей i норм. Деформащя соцiальних вiдносин, кризовi стани суспшьства, соцiальна ди-хотомiя (розкол) виникають саме в разi нелептимно! диференщаци соцiуму, яка походить, насам-перед, iз дисфункцiй iнститутiв полггики й права та неадекватного розподшу ресурсiв [7, с. 168].
Зазначимо, що безпосередньою причиною лояльно!, рацюнально! чи конфлштогенно! поведiнки людей (громадян, держслужбовщв, публiчних полiтикiв тощо) е, передуем, iнтереси як сукупнiсть складних стимулiв будь-яко! дiяльностi. Безпосереднiм предметом "конфлшту ште-ресiв" у державно-правовш сферi стае зiткнення через владш ресурси, позицп елiти, управлшсько! групи, людини, яю забезпечують можливiсть заволодшня та розпорядження ними. Економiчнi та соцюкультурш iнтереси мають тенденцiю за кризових умов перетворюватись на полггичш чи правовг Ефективнi ж полггичш iнститути за допомогою права, законодавства, звичаю та престижу здатш забезпечити певний баланс сощальних iнтересiв, i так управляти механiзмами запобiгання конфлштам. "Конфлiкти iнтересiв" у державно-правових шститутах Укра!ни (зокрема, в парламенту в органах виконавчо! влади вшх рiвнiв) не просто свiдчать про полгшчну дихотомiю -"демократiя проти номенклатури" - а е значно складшшими i багатоплановими. Вони розвиваються на проблемному груш! структурно! та статусно! диференщацп суспiльних вiдносин, у яких особливу роль вдаграють не тшьки чинники реконструкц^ соцiальних, економiчних, полiтичних статусiв, але й культурш, мовнi, етнiчнi фактори, iдейнi та релшйш цiнностi, що переросли в актуалiзованi iнтереси, та процеси незавершено! полiтико-правово! реформи укра!нсько! державностi [1, с. 143].
Вщомо, що межi доступного й можливого, зокрема в сферi полiтики, для окремих груп та ошб визначае соцiально-полiтичний статус. Статус i роль, вiдображаючи "щеальш зразки" соцiально-полiтичного життя, стають моделями оргашзацп настанов i поведшки iндивiдiв, яких останнi мають додержуватися. Хоча "вш статуси i ролi походять вiд соцiально! системи та е !! невiд'емними частками, - писав американський антрополог Ральф Лштон, - вони виконують незалежну функщю стосовно шдивдав, якi володiють певними статусами i виконують належнi !м ролi" [7, с. 30-31]. Публiчнi полiтичнi дiячi - професiйнi полгшки, вищi державнi дiячi, парламентар^ (народш депу-тати Укра!ни), державнi службовщ на значущих посадах, уся елгга, яка утворюе "полiтичний iстеблiшмент" кра!ни, безпосередньо вiдображають всю рiзноплановiсть суспшьства, що доволi глибоко диференцiйоване за життевими iнтересами. Тому й на рiзних рiвнях державно-полiтичного управлiння цшком природно виникають "конфлiкти iнтересiв", яю спостерiгаються, зокрема, в ходi дiяльностi уряду, у парламентi, у взаемовщносинах полiтичних лiдерiв - конкурентiв, фракцш тощо [9, с. 12].
Взаемозв'язок мiж полiтичною владою i державним управлшням виявляеться саме у змюи, структурi, дiездатностi (чи полiтичнiй стагнацп) полiтичних i правових iнститутiв та механiзмiв. Необхiдно визнати, що державне управлшня неможливе без полiтично! влади. Обидвi цi системи дiють з метою збереження сощально! стабiльностi та шституцюнального порядку, тому виникае необхщшсть пояснити i виправдати в очах громадян (особливо нових поколшь) шституцю-налiзованi зразки соцiально-лояльно! (зокрема, пол^ично!) поведiнки, яка стае для них об'ективною
реальнютю. Цей процес "пояснення" i "виправдання", за визначенням П. Бергера i Т. Лукмана, е легiтимацiею [10, с. 30-31].
Однак ютотна вщмшнють мiж полiтичною владою i державним управлшням полягае в тому, що влада спираеться здебiльшого на легальний примус, щеолопю, право й авторитет, а управлш-ня - на мотивацшну структуру дiяльностi, тобто враховуе людсью iнтереси, потреби. Мета влади -забезпечити панування або вплив; мета ж управлшня - надати владi вщповщш iнструменти для досягнення цих цшей. Влада грунтуеться в основному на субординацп вiдносин, а управлшня - на координацп дш; влада прагне до концентрацi! повноважень, управлшня - до оптимiзацi! структури i функцiй. Зiставлення полiтично! влади i державного управлiння в аспект конфлiктологiчного пiдходу потребуе додаткового аналiзу специфiки соцiальних (зокрема полiтичних) шститупв, на вiдмiну вiд органiзацiйних утворень, а це, вимагае з'ясування критерив вщмшност iнститутiв вiд iнших суспшьних явищ [5, с. 100].
Загальновщомо, що органiзацiйним та iнституцiйним утворенням однаково властивк iнституцiоналiзацiя певно! сфери дiяльностi, мета, функцi!, нормативно-цiннiсний компонент, формальш об'еднання людей, органiзацiя матерiальних засобiв, що втiленi в установах, контроль та санкцп [8, с. 30-35]. Найважлившим для розумiння сощального (полiтичного) iнституту вiдомий соцiолог Я. Щепанський вважае те, що: "Значущють впливу iнститутiв грунтуеться на двох фунда-ментальних функцiях: а) на тому, що з !хньою допомогою задовольняються потреби, це означае, що шститути мають вщношення до засобiв задоволення потреб, окреслюють !хнiй вид, яюсть тощо; б) на тому, що шститути регулюють дiяльнiсть, заохочують очшувану поведiнку i здiйснюють репре-сi! стосовно неочiкувано!. До цих двох грунтовних функцiй ще додаеться... забезпечення плинносп суспiльного життя i здiйснення iнтеграцi! намiрiв, дiй, стосунюв мiж iндивiдами" [8, с. 12].
Отже, процес полгшчного управлiння в державу залежно вiд ефективностi його правових механiзмiв, покликаний забезпечувати стан сощально! стабiльностi (проте може спричинити i нестабiльнiсть), умови для реалiзацi! рiзних вiтальних потреб людей. Полгшчне управлiння здiйснюеться, передусiм, на рiвнi державних органiв влади, органiв мюцевого самоврядування, а також партiй, груп тиску, полгшчних лiдерiв, засобiв масово! iнформацi! тощо. Державне ж управлшня - це складова полгшчного управлшня, що одночасно поеднуе полiтико-правовi та адмшстративш засоби. Його необхiдно розглядати як управлшня суспшьством та окремими елементами (групами, оргашзащями, iнститутами) у рiзних сферах з метою забезпечення реалiзацi! основних громадських i державних цшей. У широкому розумшш поняття державного управлiння охоплюе всi гшки влади - виконавчу, законодавчу i судову, а у вузькому - тшьки виконавчу. Для забезпечення ефективносп й стабiльностi державного управлiння недостатньо лише правових важелiв влади, необхщне полiтичне вмiння враховувати й зближати шдивщуальш iнтереси та потреби (не протиставляючи !х), запобiгати сощальнш напрузi для реалiзацi! органiзацiйних цшей.
1люзи безконфлiктностi полiтичного розвитку та реформування суспшьства, безаль-тернативнiсть пiдходiв до вирiшення актуальних проблем державотворення - не найоптимальшший спосiб виршення проблем. Пiдстави державно-правових конфлiктiв нерщко перебувають за межами права та зумовлеш станом економiки i полгшчних вiдносин [4, с. 125].
Завданням державно! влади е консолiдацiя суспшьства, сприяння соцiальнiй злагодi на демократичних правових засадах. Але ж, як свщчить iсторiя, сама влада нерщко стае джерелом конфронтацi! в суспшьсга i дестабiлiзувальним чинником, що суперечить функщональному при-значенню держави. Характеризуючи значення Конституцi! Укра!ни для державотворчого процесу, важливо звернути увагу на те, що Основний закон слщ оцшювати як вагомий важiль недопущення державно-правових конфлiктiв та механiзм конструктивних взаемовiдносин усiх гiлок влади. Основи ще! взаемодi! чiтко враховують компетенцп законодавчо!, виконавчо! та судово! влади, що зафшсовано в Конституцi!. Отже, спокш у суспiльствi та ефективне виршення накопичених соцiаль-но-економiчних i полiтичних проблем забезпечуються порозумiнням мiж гiлками влади [2, с. 232].
Таю мехашзми необхiдно впроваджувати i застосувати на практицi з метою збереження сощально! злагоди та ефективносп дш органiв держави. Неузгодженiсть дш i позицiй рiзних гiлок та рiвнiв влади, а iнодi й конфронтацшний стиль взаемовiдносин мiж ними значною мiрою
спричинеш, на нашу думку, такими чинниками: певною невизначенютю щодо прюрите^в державотворення i вiдсутнiстю чiтко! комплексно! концепци реформування суспiльства, рiзкою змiною зовшшшх геополiтичних стратегiй, незбалансованiстю дiй полгшчно! елiти та контрелiти у формат внутрiшнiх полiткомунiкацiй, деякою хаотичнiстю реформування правово! системи Ук-ра!ни. Державi ж i народу Укра!ни необхщна полiтична воля вирiшувати цi проблеми у кон-сенсуальному режиму оскшьки без злагоди у владних структурах не буде стабшьносп в суспшьсга [7, с. 45].
Здшснення в укра!нському суспiльствi глибоких державно-правових змш характеризуеться значним посиленням соцiально-правових протирiч, поширенням колiзiй та виникненням численних юридичних конфлшив у сферi права. На нашу думку, правовим, юридичним конфлштом варто визнати таке протиборство сторш, за якого хоча б один з його елеменив мае правовий характер. Сутнють правового конфлшту походить iз ставлення суб'ектiв до принцитв i норм права, а його предмет - iз протилежного !х тлумачення, застосування та використання (ставлення до них), що визначае й вщповщну правову поведшку. Розумшня ж природи юридичного конфлiкту полягае в такш iнтерпретацi!: iнституцiйно норматизоване протиборство сторш, спричинене протилежнютю !х соцiально-правових iнтересiв чи рiзним ставленням до норм права i цшностей суспiльного життя [5, с. 19].
Пщ час нормотворчостi й правозастосування нерщко виникае складна проблема: "конфлшти i закон". Конфлiкти здатнi супроводжувати вс етапи життевого циклу закошв: вiд утворення до скасування. Згруповуючи !х згiдно iз предметом, можна видшити юридичнi конфлiкти, що вини-кають у процесi законотворчостi, в ходi реалiзацi! чи застосування закошв, тд час !х вдоско-налення, внесення змш чи доповнень або через скасування певних нормативних акпв. Важливо вщзначити iерархiчний зв'язок мiж зазначеними конфлiктами. Конфлiкт на стадп утворення закону, за яким найчаспше стоять зiткнення iнтересiв окремих соцiально-економiчних груп, полiтичних угруповань, етнокультурних верств населення, в разi нерозв'язання його правомочним способом неминуче спричинить конфлшти на наступних етапах реалiзацi! закону. А конфлшти на стадп виконання нормативного акту (напр., ^норування судових ршень тощо) здатнi спотворити цшнють i гуманнiсть найдосконалiшого за параметрами закону. Юридичний конфлiкт функцiонально вщбивае всi види правово! дiйсностi, викривае правовi колiзi! та суперечностi, може вщнайти деформацп правово! дiйсностi, вказувати на дефекти правово! системи, недосконалють зако-нодавства i судово! практики, виявити дисбаланс в оргашзацп та функцюнуванш державно-правових iнститутiв тощо. Всебiчна оцiнка сутнiсно! побудови юридичного конфлшту (з ураху-ванням об'ективно! та суб'ективно! складових) повинна мютити дослiдження таких елементiв, як предмет i об'ект, його соцiальнi функци, квалiфiкацiю факторiв, що спричинили конфлштну взаемодiю, суб'ектно-рольову i поведiнкову характеристику сторш конфлшту та, неодмiнно, динамшу юридичного конфлiкту [6, с. 111].
Юридичний конфлшт здатен як негативно, так i позитивно впливати на процес змши правово! дiйсностi; вщповщно, гальмувати або стимулювати (бути рушшною силою) суспiльнi чи державнi перетворення. Рашше незмiннi правовi iнститути й норми в суперечливш, конфлiктнiй ситуаци починають змiнюватись чи вдосконалюватись. Таке протиборство може призвести до лшвщаци, перетворення або створення нових державно-правових шституцш, функцш, до оновлення чинних норм, до реформ законодавства загалом (здатнють швидшими темпами здiйснювати змши виявляеться в динамiчнiй функц^ юридичного конфлшту). Отже, юридичний конфлiкт може, з одного боку, порушити справедливе сшввщношення позицiй, а з шшого - здатен вiдновлювати (цiлком чи частково) справедливий правовий порядок [1, с. 125].
Висновок. Право, на вщмшу вщ шших соцiальних регуляторiв (моралi, релiгi!, традицiй, звичаевих, професшних чи корпоративних норм), регулюе як мирш, так i конфлiктнi суспшьш вiдносини вiдповiдно до державно! волi народу, що втiлена в його змютг Значна частина суспiльних вщносин, у змiстi яких полягають проблеми суперечносту спорiв, з'ясування вiдносин мiж суб'ектами права чи конфлiктiв, неодмшно потребують правового визначення, втручання або
належно! юридично! регламентации Це аргументуе нашу провщну iдею: соцiальна суперечливiсть i конфлштнють е онтологiчним пiдrрунтям виникнення та юнування права.
Природний зв'язок юторико-генетичного походження права та його сощокультурно! природи, функцiональне призначення юридичних норм у певний спосiб визначають мiру i напрями правового впливу на суспшьш стосунки, на сощальну структуру й динамiку суспiльства, на стабшьнють чи конфлiктнiсть останнього. Саме владно-регулятивний характер права розкривае специфшу його сощально! ролi як особливого державного регулятора суспшьних зв'язкiв будь-якого характеру (як стабiльних, конструктивних, так i конфлштних, руйнiвних).
Як сощальний iнститут i нормативна тдсистема суспiльства право мiстить об'ективнi й суб'ективш початки, проте дiалектична еднють об'ективного i суб'ективного в правi е супереч-ливою. Дiалектика цих суперечностей породжуе реальш можливостi формування рiзноманiтних соцiальних "полiв конфлшту": невщповщнють рiвня розвитку правосвiдомостi людей реалiям правових вiдносин; протирiччя мiж новими правовими щеями та застарiлими елементами право-вiдносин; зiткнення не тшьки одного права з iншим, але й мiж носiями несумiсних правових щн-ностей та норм; правовi системи, якi iсторично конкурують (англо-саксонське, романо-германське, мусульманське, латиноамериканське, африканське право), природно долучаються до глобального конфлшту цивiлiзацiй.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бартол К. Психология криминального поведения. СПб.: Прайм-Еврознак, 2004. 352 с. 2. Бачинш В. А., Журавский В. С., Панов М. I. Фiлософiя права: тдручник для юрид. спец. вищих навч. закладiв. К.: Видавничий Дiм "1н Юре", 2003. 472 с. 3. Вшник О. М. Публiчнi та приватш iнтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення: монографiя. К.: Атака, 2003. 352 с. 4. Восстановительное правосудие / под ред. И. Л. Петрухина. М., 2003. 375 с. 5. Герасша Л. М., Панов М. . Проблеми право! конфлштологи: феноменолопчний, гносеологiчний та праксеолопчний аналiз: монографiя. Х.: Право, 2004. 112 с. 6. Господарський кодекс Укра!ни: Офщ. текст: Прийнятий Верх. Радою Укра!ни 16 ач. 2003 р. К.: Концерн"Видавничий Дiм „1р Юре", 2003. 204 с. 7. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2003. 368 с. 8. Зайцев И. М. Стадии юридического процесса. Теория государства и права / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. М.: Юристъ, 2003. 776 с. 9. Канке В. А.Основные философские направления и концепции науки. М.: Логос, 2004. 328 с. 10. Кримшально-процесуальний кодекс Укра!ни: офщ. вид. К.: Концерн „Видавничий Дiм „1н Юре", 2004. 272 с.
REFERENCES
1. Bartol K. Psykholohyya krymynal'noho povedenyya. SPb.: Praym-Evroznak, 2004. 352 s. 2. Bachynin V. A., Zhuravskyy V. S., Panov M. I. Filosofiya prava: р1^сИпук dlya yuryd. spets-tey vyshchykh navch. zakladiv. K.: Vydavnychyy Dim "In Yure", 2003. 472 s. 3. Vinnyk O. M. Publichni ta pryvatni interesy v hospodars'kykh tovarystvakh: problemy pravovoho zabezpechennya: monohrafiya. K.: Ataka, 2003. 352 s. 4. Vosstanovytel'noe pravosudye. Pod red. Y. L. Petrukhyna. M., 2003. 375 s. 5. Herasina L. M., Panov M. I. Problemy pravoyi konfliktolohiyi: fenomenolohichnyy, hnoseolohichnyy ta prakseolohichnyy analiz: monohrafiya. Kh.: Pravo, 2004. 112 s. 6. Hospodars'kyy kodeks Ukrayiny: ofits. tekst: Pryynyatyy Verkh. Radoyu Ukrayiny 16 sich. 2003 r. K.: Kontsern"Vydavnychyy Dim „Ir Yure", 2003. 204 s. 7. Emel'yanov S. M. Praktykum po konflyktolohyy. SPb.: Pyter, 2003. 368 s. 8. Zaytsev Y. M. Stadyy yurydycheskoho protsessa. Teoryya hosudarstva y prava. Pod red. N. Y. Matuzova y A. V. Mal'ko. M.: Yurystb, 2003. 776 s. 9. Kanke V. A. Osnovnbie fylosofskye napravlenyya y kontseptsyy nauky. M.: Lohos, 2004. 328 s. 10. Kryminal'no-protsesual'nyy kodeks Ukrayiny: ofits. vydannya. K.: Kontsern „Vydavnychyy Dim „In Yure", 2004. 272 s.
Дата надходження: 09.04.2019р.
