CC BY
31
УДК 658:29
ПРИНЦИПИ СТРАТЕГ1ЧНО1 АДАПТАЦП ШДПРИСМСТВА НА ОСНОВ1 1ННОВАЦ1ЙНИХ ЗМ1Н
Дана стаття присвячена проблемам стратег1чно1 адаптацИ тдприемства за допомогою тновацшних зм1н, тому що тновацИ сьогоднI е обов 'язковою умовою ефективностг та устху будь-якого пгдприемства. Виявлено актуальтсть стратег1чно1 адаптацИ, як обов 'язково! умови еволюцИ пгдприемства та забезпечення його ефективностг та короткостроковш та довгостроковш перспективI. Визначенн особливостг стратег1чно1 адаптацИ в сучасних умовах, як базуються на постшному монгторингу внутршнього та зовншнього середовища, реагування за слабкими сигналами та самостшному Шц1юванн1 нових форматгв взаемодИ. Серед особливостей стратег1чно1 адаптацИ можна Iдентифтувати визнання вгдкритостг та вразливостг тдприемства як в1дкрито'1 системи, самооргатзацт та взаемозв'язок складових внутргштх систем пгдприемства, особливгсть власного потенцгалу, що здтснюе вплив на процес прийняття ргшень та характер адаптацшноI стратеги. В статтг тдкреслюеться важливгсть наявтсть корпоративноI енергИ у л1дера та ствробгтниюв, необхгдтсть И тдтримання та генерування, актуальтсть соцгальних тновацш в перюд змти ментальних парадигм людства. Неможливгсть адаптацИ до змт та потреб середовища, зацжавлених груп загрожуе тдприемству самознищенням, тому необх1дним е трансформацгя усталених парадигм ментально'1 модел1 тдприемства за допомогою усвгдомленого пгдходу, що дозволяе усв1домлено пережити кризовI стани на тдприемств1, вимагае включення в систему нових учасниюв та 1дей, налагодження та оргатзацгя процесу трансформацИ знань.
КлючовI слова: стратеггчна адаптацгя, тновацИ, змти, розвиток, еволюцгя, ментальна модель, трансформацгя знань.
Данная статья посвящена проблемам стратегической адаптации предприятия с помощью инновационных изменений, так как инновации сегодня являются обязательным условием эффективности и успеха любого предприятия. Выявлена актуальность стратегической адаптации, как обязательного условия эволюции предприятия и обеспечения его эффективности и краткосрочной и долгосрочной перспективе. Определены особенности стратегической адаптации в современных условиях, основанные на постоянном мониторинге внутренней и внешней среды, реагирования по слабым сигналам и самостоятельном инициировании новых форматов взаимодействия. Среди особенностей стратегической адаптации можно идентифицировать признание открытости и уязвимости предприятия как открытой системы, самоорганизации и взаимосвязи составляющих внутренних систем предприятия, особенности собственного потенциала, что оказывает влияние на процесс принятия решений и характер адаптационной стратегии. В статье подчеркивается важность наличия корпоративной энергии у лидера и сотрудников, необходимость ее поддержания и генерирования, актуальность социальных инноваций в период изменения ментальных парадигм человечества. Невозможность адаптации к изменениям и потребностей среды, заинтересованных групп грозит предприятию самоуничтожение. Поэтому необходимо трансформация устойчивых парадигм ментальной модели предприятия с помощью осознанного подхода, позволяющего осознанно пережить кризисные состояния на предприятии, требует включения в систему новых участников и идей, настройку и организацию процесса трансформации знаний.
Ключевые слова: стратегическая адаптация, инновации, изменения, развитие, эволюция, ментальная модель, трансформация знаний.
А.Е. ГЛИНСКАЯ
Херсонский национальный технический университет
ORCID: 0000-0003-4487-8459
ПРИНЦИПЫ СТРАТЕГИЧЕСКОЙ АДАПТАЦИИ ПРЕДПРИЯТИЯ НА ОСНОВЕ ИННОВАЦИОННЫХ ИЗМЕНЕНИЙ
A.E. HLYNSKA
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-4487-8459
PRINCIPLES OF STRATEGIC ADAPTATION OF THE ENTERPRISE BASED ON INNOVATIVE CHANGES
This article is devoted to the problems of strategic adaptation of an enterprise with the help of innovative changes, since innovations today are a prerequisite for the effectiveness and success of any enterprise. The relevance of strategic adaptation as a prerequisite for the evolution of the enterprise and ensuring its effectiveness in the short and long term is related. The features of strategic adaptation in modern conditions, based on constant monitoring of the internal and external environment, response to weak signals and independent initiation of new interaction formats, are determined. Among the features of strategic adaptation, one can identify recognition of the openness and vulnerability of an enterprise as an open system, self-organization and the interconnection of the components of the enterprise's internal systems, the peculiarities of its own potential, which affects the decision-making process and the nature of the adaptation strategy. The article emphasizes the importance of the presence of corporate energy among the leader and employees, the need to maintain and generate it, the relevance of social innovation in a period of changing mental paradigms of humanity. The impossibility of adapting to the changes and needs of the environment, groups of interest threatens the enterprise with self-destruction. Therefore, the transformation of stable paradigms of the mental model of the enterprise with the help of a conscious approach, which allows to consciously survive in conditions of the enterprisers crisis. Ifs requires the inclusion of new participants and ideas in the system, tuning and organizing the process of knowledge transformation.
Keywords: strategic adaptation, innovation, change, development, evolution, mental model, knowledge transformation.
Постановка проблеми
Останш поди та виклики в свт запевнили людство в тому, що принципи стабшьносп та сталосп е недосяжним щеалом в епоху постшних змш. Особливють нишшнього етапу економiчного розвитку полягае в формуванш «адаптивно! економiки» засновано! на постшному генеруванш адаптивних стратегш розвитку тдприемств та нацюнальних економш, що безумовно, породжуе постшне генерування продуктових, технолопчних, оргашзацшних, сощальних, а також шституцшних шновацш. 1нновацп сприяють прогресивному розвитку тдприемства, сприяють змшам та надають системi нових якостей для протистояння кризовим явищам. Саме зростання штересу до технолопчних шновацш е одним з характерних ознак сучасно! парадигми розвитку економiчно розвинених краш, а також переходу до шновацшного соцiально-орiентованого типу розвитку, що передбачае ютотш змши в механiзмах управлшня соцiально-економiчними системами. Одночасно з тдвищенням складностi та динамiзму зовнiшнiх соцiально-економiчних та полiтичних процесiв пiдвищилася складшсть управлiння розвитком пiдприемства. Недооцiнка значущосп принципу адаптацп, як важливого фактору розвитку призводить до необгрунтованих управлшських рiшень. Лдаптацiя змушуе створювати новi iнновацiйнi форми та рiшення орiентуючись на новi умови середовища та вимоги защкавлених груп.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй Понятiйним апаратом стратепчно! адаптацп займались так1 вичизняш та зарубiжнi вченi, як Г. В. Козаченко [1], В.М. Ячменьова [2], О. I. Зайцева [3]. Серед засновнишв адаптацшно! теорп необхщно зазначити Й. Шумпетера, Р. Нельсона, Р. Акоффа, Т. Веблена i багато шших. Проте стрiмкий розвиток бiзнес пiдходiв, ментальних парадигм змушуе розглянути принципи стратепчно! адаптацп тд впливом сучасних виклик1в iнновацiйного розвитку тдприемств.
Формулювання мети дослiдження Метою дослщження е розробка основних принцитв стратегiчноl адаптацil пiдприемств за рахунок розробки, впровадження та комерцiалiзацil шновацш, переходу на шновацшний спосiб мислення та прийняття рiшень.
Викладення основного матерiалу дослiдження На сучасному етат конкурентоспроможнiсть нацiональноl економiки i темпи сощально-економiчного розвитку все бшьшою мiрою демонструють залежнiсть вiд здатносп економiчних суб'ектiв кра!ни освоювати i впроваджувати передовi технологil, технiку, новi ринки, генерувати знання i перетворювати !х в iнтелектуальний капiтал.
Сьогоднi iнновацil стають способом iснування бiзнесу та економiки, lхнiм специфiчним, проте обов'язковим результатом. 1нновацп представляють собою нелшшний системний процес, який виступае атрактором та «притягуе» до себе шновацшш та традицiйнi виробництва, створюе сощальш, полiтичнi та iнституцiональнi формування, еволюцiонуючи разом з ними. Таким чином, твердження щодо iнновацiйностi розвитку певного бiзнесу чи сфери дiяльностi вже сприймаеться як обов'язкова умова,
pисa, складова. Синошмом yraixy arae iнновaцiя. Iнновaцiйнi змiни вже не викликають подиву або зaxвaтy, а pозглядaються як елементapне пiдтвеpдження ефективносп та aдaптивностi системи до зовшшнього сеpедовищa, змiнy пapaдигм мислення ïï учасник1в.
Вимоги сучасного сеpедовищa полягають в пеpеxодi на iнновaцiйний тип pозвиткy, до якого i необxiднa стpaтегiчнa aдaптaцiя системи, але одночасно шновацшний pозвиток ствоpюe основу для констpyктивноï aдaптaцiï. Це дозволяe ствеpджyвaти, що aдaптaцiя вистyпae потужним стимулом шновацшного типу pозвиткy, а шноващя - необxiдним iмпеpaтивом aдaптaцiï до цього стану.
Все в свт знaxодиться в пpоцесi еволюцiï або дегpaдaцiï та вмиpaння. Еволюцiя - це i збеpеження iдентичностi, i здaтнiсть до адаптацп. Лдaптaцiю можна визначити, як пpистосyвaння систем здaтниx до сaмооpгaнiзaцiï в мiнливиx yмовax сеpедовищa. Особливо щкавою з позицiï енеpгообмiнy e теоpiя Т. Пapсонсa, де адаптащя e «мaтеpiaльно-енеpгетичною взaeмодieю з зовшшшм сеpедовищем, одне з фyнкцiонaльниx умов юнування соцiaльноï системи поpяд з iнтегpaцieю, досягненням мети i збеpеженням цiннiсниx зpaзкiв» [4]. Таким чином, ^оцес aдaптaцiï e безпеpеpвним, ^оте сама aдaптовaнiсть до умов може носити коpоткотеpмiновий xapaктеp.
Однieю з на^олов^ш^ пpинципiв стpaтегiчноï aдaптaцiï e пpийняття та yсвiдомлення тieï вде1, що пiдпpиeмство iснye як складна, в^^ита i динaмiчнa система, що мae певнi pесypснi обмеження щодо свого pозвиткy: ця система k^e в стpого визначеному пpостоpi, лiмiтовaнa в pесypсax i мaневpеностi в силу впливу суспшьства, пpиpоди, влади, ситyaцiï. Отже однieю з умов адаптивносп системи e визнання впливiв ззовнi, ïx iдентифiкaцiя. Глибоке усвщомлення кеpiвникaми циx постyлaтiв дозволяe мислити новими шаблонами та pозpобляти зaxоди pеaгyвaння та взaeмодiï, пpогнозyвaння сценapiïв pозвиткy, швидко пpистосовyвaтися до неочжувант змiн зовнiшнix умов, здiйснювaти пошук зв'язк1в для взaeмодiï та генеpyвaння новиx iнновaцiйниx фоpм. В yмовax неспpиятливиx екзогенниx впливiв система ^агне до коопеpaцiï, що e ознакою ïï сaмооpгaнiзaцiï' в yмовax виживання [5].
Коопеpaцiйнa поведiнкa спiльно з конкypенцieю визнaчae пpоцес pозвиткy сощальнт систем. Так сьогоднi в pегiонax постало завдання його спецiaлiзaцiï' та коопеpaцiï' для досягнення цiлей pегiонaльного pозвиткy, бiзнесy та науки на основi впpовaдження пpинципiв SMART-спецiaлiзaцiï [6]. Конкypенцiя, пpaгнення забезпечити гомеостаз, тенденцп до викоpистaння pесypсiв сеpедовищa i коопеpaцiйнi меxaнiзми - все це псно пов'язано один з одним.
Спpийняття пiдпpиeмствa як сyкyпностi взaeмопов'язaниx бaгaтоpiвневиx пiдсистем, що мають внyтpiшнi системнi завдання, фyнкцiонaльно доповнюють одна одну i взaeмно обумовлюють pозвиток. Кожна система еволюцiонye одночасно на декiлькоx зовнiшнix i внyтpiшнix piвняx [7]. Цi piвнi знaxодяться в iнтеpaктивномy зв'язку. Змiни одного piвня часто впливae на aктивнiсть rnmax piвнiв. Завданням менеджменту e забезпечення тiсноï' кооpдинaцiï' мiж пiдсистемaми для налагодження aктивноï' взaeмодiï в момент змши зовнiшнix умов та необxiдностi швидкого pеaгyвaння та aдaптaцiï, змши оpгaнiзaцiйниx пpоцесiв. Пpи цьому кожна тдсистема пpaгне до збеpеження щентичносп, aвтономностi та незaлежностi для збеpеження власного бачення ситyaцiï та уникнення потpaпляння в пастку загального колективного мислення. В той же час повинна адаптуватися до шшт тдсистем та зовнiшнього сеpедовищa взaгaлi, бути конкypентоздaтною. Кожен iз зaзнaчениx piвнiв мae свою досить конкpетнy мету, яка повинна бути узгоджена з глобальною метою pозвиткy системи в цшому. Це зaбезпечye свого pодy певний динaмiчний баланс iснyвaння. Результатом та^ взaeмодiï може бути виникнення непоpозyмiнь, конфлiктiв, що вимaгae спещальнт методiв i пpоцедyp пошуку i зaтвеpдження компpомiсниx piшень. Адже цившзоване виpiшення конфлiктiв та ypегyлювaння мiжособистiсниx вiдносин вистyпae основою людськоï дiяльностi та еволюцiйним фaктоpом pозвиткy.
Неможливють aдaптaцiï до змiн та потpеб сеpедовищa та зaцiкaвлениx гpyп зaпyскae пpоцеси самознищення та постyповоï л^щаци, час тiльки yсклaднюe та yнеможливлюe aдaптaцiйнi пpоцеси, так як взaeмовiдносини iндивiдa або системи з його оточенням мae iснyвaти в певнш гомеостaтичнiй piвновaзi, коли ж ця piвновaгa поpyшенa повеpнyти баланс дуже складно. В даному випадку в^одження може виникнути тiльки у випадку появи чyжоpiдного елементу. Якщо вш з'являeться, то нaстyпae пеpiод xaосy, який e сеpйозним випpобyвaнням для оpгaнiзaцiï. Хаос визнaчaeться пеpiодом нестaбiльноï пpодyктивностi, адже як1сть взaeмодiï' з чyжоpiдним елементом ще не визначена. На цш стaдiï' кеpiвництвy необxiдно забезпечити псиxологiчнy допомогу членам групи, iдентифiкyвaти своï почуття вiдносно ситуацп, яка склалася, визнати свiй erpax i викоpистовyвaти системи пiдтpимки. В сyчaсниx yмовax, оптимальним e наявшсть в колективi HR-менеджеpa, який володie псиxологiчною освiтою, коучингом або шшими псиxологiчними теxнiкaми. Адже пpичиною всix пpоблем в оpгaнiзaцiï, вiдсyтностi ^новацин^ iнiцiaтив, слaбкоï aдaптaцiï e невщповщш сyчaсностi ментaльнi моделi, як1 пpедстaвляють собою «штеграцш особистиx пеpеконaнь, цшностей та уявлень пpо дiяльнiсть пiдпpиeмствa всix його пpaцiвникiв, як1 сфоpмyвaлись на основi власного досвiдy та впливу сощальнт iнститyтiв та пapaдигм сyспiльного мислення, що обyмовлюe фоpмyвaння на пiдпpиeмствi особливоï кyльтypи та визнaчae як1сть отpимaниx pезyльтaтiв в основi якиx мiцно вбyдовaнi твеpдження, цiнностi та бачення свиу» [8]. Отже, кеpiвництвy потpiбно допомогти уникнути бyдь-якиx спpоб скоpотити
перюд ще1 стадп будь-яким чином. Стадiя хаосу - необхiдна для процесу змiн, проходження цього етапу дозволяе компанп повернутися до бшьш адаптацiйного стану та вiдновлення еволюцшних процесiв [9].
Одним iз векторiв стратепчно1 адаптацп бiзнесу е його сощальна спрямованiсть. В бiзнесi панують новi форми взаемовiдносин iз зацiкавленими групами. Пiдвищуються вимоги до якосл продукцп постачальник1в, iнвестори стають бiльш вимогливими до рiвня прибутшв, клiенти бiльш вибагливi та сощально орiентованi, а взаемодiя с пращвниками переходить у площину спiвробiтництва та щнностей, а не директивного управлшня. Таким чином, соцiальнi шновацп в останш роки вимагають бiльше дослщжень в галузi соцiальних iнновацiй, що включають органiзацiйнi змiни всерединi i серед компанiй, новi стилi управлшня, новi соцiальнi технiки, новi послуги, новi практики обслуговування i новi iнститути [10]. З посиленням глобал!зацп та розповсюдженням шформацп, вiдсутнiстю правильних догм та принципiв поведiнки люди ввдчувають себе бiльш розгублено. На людину одночасно тисне безлiч суперечливих виклишв: зберегти iндивiдуальнiсть i креатившсть i в той же час отримати схвалення оточення, бути у складi певного колективу, системи; бажання «проживати» життя i посилення темтв конкуренцп i бiзнесу; усвiдомлене споживання i розширення пропозицiй, спокус, заклишв до покупок. Таким чином, сучасною потребою споживача чи спiвробiтника е прийняття його iндивiдуальностi, розумiння потреб, спокш, турбота, безпека, свобода та надання гарантiй в цьому несподiваному свiтi. Компанп, як1 здатнi розробити шновацшш пiдходи до задоволення цих потреб, отримають довгострокову конкурентну перевагу та ринок збуту.
Вирiшуючи найважливiше завдання тдвищення якостi життя населения, шновацп в сощальнш сферi характеризуються такими особливостями: висока невизначешсть наслiдкiв iнновацiй; складшсть оцiнки ефекту; комплекснiсть. Значна частина шновацш в соцiальнiй сферi мае некомерцшний характер, вони припускають тривалий термiн вiддачi i впливають на велик! групи людей, проте !х головною метою е забезпечення адаптацп пiдприемства до нових соцiально-економiчних вимог та потреб защкавлених груп, що в перспективi е запорукою виживання, розвитку та отримання фiнансових результапв.
Однiею з обов'язкових принцитв адаптацп в умовах сьогодення е процес трансформацп знань. Це означае, що знания розглядаються як основна вхщш iнформацiя, яку iнновацiйна система отримуе з навколишнього середовища. Щ знання всерединi системи трансформуються в нов! знання, що означае, що знання також е основним результатом на виход! системи. Знання можуть приймати форму нових наукових закошв, нових щей, концепцш ! практик, нових патенпв, нових навичок або компетенцш, технолопчних або оргашзацшних досягнень, стратегш. Викликом сучасносп та одшею !з корисних навичок е можливють сортування шформацп та виявлення дшсно релевантно^', можливють И трансформацп в нов! ще1. Виршення ще1 проблеми е можливим завдяки тренуванню креативного мислення учасник1в системи за допомого спещальних вправ, треншпв, налаштувань корпоративно1 культури. Робота з шформащею мае стати одним !з функцюнальних обов'язк1в пращвнишв. Для цього оптимальним вар!антом е створення единого шформацшного простору для створення баз даних, обм!ну щеями та шформащею, тому що будь-яка шформащя може стати джерелом нових щей ! креативних ршень, завдяки и правильнш обробщ.
Для кожного сшвробггника в рамках його функцюнальних обов'язк1в мае бути побудована мотиващя щодо роботи з новою шформащею та и обмш за такими напрямами: б!знес; галузь в цшому; конкуренти; покупщ або ктенти в цшому; про лшер!в в галузц громадськ1, культурш, економ!чш тенденцп, яш можуть вплинути на б!знес; техшки особисто1 ефективностц маркетингов! шструменти; людина, под!я або тема, яка зараз представляе штерес для ктенпв; алгоритми, техшки та практики б!знесу.
Також адаптащя тдсилюеться шляхом взаемодп та обм!ну знаннями з шшими учасниками ринку та защкавленими групами. Це дозволяе порушити усталеш ментальш модел! в компанп, розширити перспективу мислення, побачити ситуащю тд шшим кутом. В результат! чого шновацп здатш генеруватися не тшьки !ндивщуумами, оргашзащями та шститутами, але також складними взаемод!ями вах тдсистем регюну.
Одшею з особливостей стратепчно1 адаптацп е досягнення певного кризового становища. Ситуацп, коли юнуюч! методи поведшки ! шструменти перестають д!яти. Таким чином, ми можемо говорити про досягнення певно1 ф!зично1 та ментально1 меж1. Розвиток за щею межею е неможливим через вшсутшсть можливостей для подолання будь-яко1 зовшшньо1 перешкоди через нестачу будь-якого типу внутршшх ресурав. Проте, у раз! будь-яких потрясшь тдприемства, таку кризу можна трактувати як перехш ще1 системи в нову яшсть, бшын адаптовану до зовшшнього середовища, бшын ефективну, отже, ми спостертаемо за И розвитком. Що ж стосуеться шновацшного процесу, то перехш кризового етапу не гарантуе усшшносп подальшо1 шновацшно1 политики. У тому випадку якщо шноващя переборюе сили опору, в наступний перюд традицшна економжа, весь традицшний комплекс приймае И - шноващя переходить в шшу як1сть, вона перестае бути чимось особливим ! «стае на сторону» традищонал!зму, тдсилюючи його сво1м потенщалом. Звшси, шновацшна политика вимагае наявносп енергп в систем!, енергп його лшера, яку вш передае сво1м сшвробггникам. Максимальна кшьюсть
енеpгiï вившьнжться в той момент, коли ми пеpеживaeмо paдiсть, яка стимyлюe викид гоpмонy задоволення, erpax же, навпаки, пpовокye викид коpтизолy, що негативно познaчaeться на самопочутп людини, ïï фiзiологiчномy стaнi, що поpоджye несшиченне коло негaтивниx наслщшв. Коли людина вiдчyвae стpax або тpивожнiсть вона починae мислити пpимiтивними стpaтегiями i це може бути ^шаманно цiлим колективам, якими ^pyrora iнстинкти, що ствоpюe багато пеpепон для iнновaцiйниx пpоцесiв та адаптацп [11]. Твоpчa енеpгiя нapоджyeться тшьки в стан потоку, paдостi та im^^y. Дослiджения вчениx тpивaють до тепеp, що e пеpвинним, фiзiологiчний стан чи емоцiï, як1 ми вiдчyвaeмо. Пpоте нaявнiсть цього зв'язку e беззaпеpечною. Дуже важко pоздiлити фiзичнy i псиxiчнy стоpони життя людини. Яким чином це може впливати на piвень стpaтегiчноï адаптацп та ^о^^вант iнновaцiй? Cтвоpения добpозичливоï aтмосфеpи для pозкpиття здiбностей ^а^вни^, взaeмодiя на piвнi цiнностей, вщсутшсть тиску та сильного емоцiйного навантажения. П. Сенге у свох^ pоботax, пpопонyють пpоводити нaвiть медитaцiйнi та iншi дyxовнi пpaктики для вщновления спpиятливого псиxоемоцiйного стану, кpеaтивностi, об^ктивного погляду на виpiшения пpоблем та пpийияття piшень [12, 13]. В сучаснт pеaлiяx не всi pозyмiють цiннiсть тaкиx дyxовниx пpaктик, xочa ïx попyляpнiсть динaмiчно зpостae. На пеpшомy етaпi e достaтнiм налагодити твоpчy спpиятливy aтмосфеpy, комyнiкaцiйнi ^оцеси та обмiн iнфоpмaцiю, pозподiл pобочиx завдань, цiнностно-оpieнтовaне yпpaвлiния.
В pезyльтaтi склaдностi внyтpiшнix взaeмозв'язкiв та ïx особливостей, введения шновацш пеpетвоpюeться в ушкальний, eдиний у своeмy виглядi aдaптaцiйний пpоцес. Також yнiкaльною e у^авл^ська стpyктypa пiдпpиeмствa, людський потенщал, iнновaцiйний клiмaт. Cпецифiкa пpотiкaння соцiaльно-економiчниx пpоцесiв, внyтpiшнi i зовнiшнi взaeмодiï стейкxолдеpiв, внaслiдок чого виникають piзнi pеaкцiï' на зовнiшнi змiни. У зв'язку з цим виникae необxiднiсть не тiльки стpaтегiчноï' aдaптaцiï' до умов pинкy, а й адаптацп сaмоï' системи до умов шновацшного pозвиткy [14].
Внyтpiшнiй потенцiaл системи. В даному випадку ми мaeмо на yвaзi нaявнiсть певниx видiв pесypсiв, ïx як1сть та шльюсть. Комбiнaцiя пpогaлин у нaявностi певнт видiв pесypсiв та кpитичниx ситуацш ззовнi пpовокye нестaбiльнiсть та фiзичнy неспpоможиiсть адекватного pеaгyвaння. Фоpмyeться, так звана, зона promy. Внyтpiшнiй потенщал також включae здaтнiсть yсвiдомлення власнт пpогaлин, ïx невiдповiднiсть зовнiшньомy сеpедовищy та здaтнiсть до pозpобки новт кpеaтивниx piшень та досягнения цшей в yмовax pесypсниx обмежень, та нapощyвaния цього потенцiaлy. Адже, сaмоpозвиток пеpедбaчae здaтнiсть пiдпpиeмствa до подолания пpотиpiч свого pозвиткy зусиллями самт учасник1в пpоцесiв, що вiдбyвaються, а також здатшсть до сaмовpядyвaния, тобто встановления цiлей, пpоектyвaния нового стану системи i етатв його досягнения, можливоï' коpигyвaння пpоцесiв, ïx об^ктивного aнaлiзy, висунения новиx пеpспектив.
Висновки
1. Визначено, що необxiднiсть ефективносп пiдпpиeмств у коpоткостpоковiй та довгосфоковш пеpспективi вимaгae посиленоï уваги до ^оцеав стpaтегiчноï aдaптaцiï за paxyнок iнновaцiй, генеpyвaния та впpовaдження сьогодш e не запланованим пpоцесом, а митгевим pеaгyвaниям на змiни у внyтpiшньомy та зовнiшньомy сеpедовищi, що потpебye не тiльки пеpефоpмaтyвaния внyтpiшнix бiзнес пpоцесiв, а й способiв мисления та пpийияття piшень.
2. Адаптацшш пpоцеси на сyчaсниx пiдпpиeмствax мають будуватися на пеpеглядi основит бaзовиx уявлень щодо оpгaнiзaцiй, як систем. ^инципами yспixy стpaтегiчноï' адаптацп e визнания повноï вiдкpитостi системи, фоpмyвaния новиx внyтpiшнix зв'язк1в зi збеpежениям влaсноï yнiкaльностi кожиоï' складово]!, необxiднiсть соцiaльниx iнновaцiй, налагодження ^оцесу тpaнсфоpмaцiï' знань, пiдтpимкa коpпоpaтивноï енеpгiï.
Список викориcтaноï лiтерaтyри
1. Козаченко Г. В., Пономapьов В. П., Ляшенко О. М. Экономическая безопасность ^ед^няти: сущность и меxaнизм обеспечения: монография. Кшв : Либpa, 2003. 280 с.
2. ЯчменьоваВ. М. 1дентифжащя стiйкостi дiяльностi пpомисловиx пiдпpиeмств: моногpaфiя. Ciмфеpополь : Доля, 2007. 384 с.
3. Zaitseva О. I. Management of conscious adaptive organizations in the context of socioeconomic changes and financial turbulence. Науковий вюник Полюся. 2017. № 4 (12). Ч. 1. С. 36-39.
4. Адаптация. Российская социологическая энциклопедия. URL: http://sociology.niv.ru/doc/encyclopedia/sociology/fc/slovar-192-1.htm#zag-7
5. Николис Г., Пpигожин И. Caмооpгaиизaция в неpaвновесныx системax. Москва: Mиp, 1989. 512 с.
6. Беpезiнa О. Ю. Cмapт-спецiaлiзaцiя для покpaщения умов життя домогосподapств: eвpопейський досвiд. Економжа i оpгaнiзaцiя yпpaвлiния. 2018. №4 (32). DOI 10.31558/2307-2318.2018.4.4
7. Закс С. Эволюционная теоpия оpгaнизaции. ^облемы теоpии и пpaктики yпpaвления, 1998. №1. С. 87-90.
8. Глинська А. £. Поняття та суттсть ментально! моделi тдприемства в епоху сощальних трансформацш у бiзнесi. Б1ЗНЕС1НФОРМ, 2019. №7. С. 319-324.
9. Virginia Satir, John Banmen, Maria Gomori, Jane Gerber. The Satir Model: Family Therapy and Beyond. Science and Behavior Books, 1991. 398 р.
10. Забарна Е. М., Вантк К. О. 1нновацп в сощальнш сферi органiзацii: сутнiсть, види, вiдмiннi характеристики. Ефективна економжа, 2014. № 9. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3312
11. Юринець З. В. 1нновацшт стратегii' в CTCTeMi пiдвищення конкурентоспроможностi економiки Укра!ни : дис. ... д-ра економ.наук : 08.00.03 / Львiвський нацюнальний утерситет iм.Iвана Франка. Львiв, 2016. 546 с.
12. Сенге Питер, Шармер Отто, Яворски Джозеф, Флауерз БеттиСью. Преображение. Потенциал человека и горизонты будущего. Москва : Олимп-Бизнес, 2008. 304 с.
13. Шармер, Отто. Основы Теории U. Главные принципы и применение на практике / науч. ред. Е. Пустошкин; пер. с англ. Т. Землеруб. Москва : Манн, Иванов и Фербер. 2019. 425 с.
14. Гречко М. В., Курочкин В. Н. Самоорганизация социально-экономических систем: концептуальные основы, аксиоматика. [Self-organization of socio-economic systems: conceptual framework, axiomatics] Национальные интересы: приоритеты и безопасность, 2015. № 32, с. 36-45.
References
1. Kozachenko H. V., Ponomarov V. P., Liashenko O. M. Эkonomycheskaia bezopasnost predpryiatyia: sushchnost y mekhanyzm obespechenyia. [Economic security of the enterprise: the nature and mechanism of support]. Kyiv, Lybra, 2003. 280 p.
2. YachmenovaV. M. Identyfikatsiia stiikosti diialnosti promyslovykh pidpryiemstv. [Identification of sustainability of industrial enterprises]. Simferopol, Dolia, 2007. 384 p.
3. Zaitseva O. I. Management of conscious adaptive organizations in the context of socioeconomic changes and financial turbulence. Naukovyi visnyk Polissia. 2017. no.4 (12). Ch. 1. pp. 36-39.
4. Adaptatsyia. Rossyiskaia sotsyolohycheskaia entsyklopedyia. URL: http://sociology.niv.ru/doc/encyclopedia/sociology/fc/slovar-192-1.htm#zag-7
5. Nykolys H., Pryhozhyn Y. Samoorhanyzatsyia v neravnovesnikh systemakh. [Self-organization in nonequilibrium systems]. Moskva, Myr, 1989. 512 p.
6. Berezina O. Yu. Smart-spetsializatsiia dlia pokrashchennia umov zhyttia domohospodarstv: yevropeiskyi dosvid (European experience of smart specialization for improving household living conditions). Ekonomika i orhanizatsiia upravlinnia. 2018. no. 4 (32). Available at: www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=2ahUKEwjGz6O8oOjoAh WxyoKHWAeBh0QFjAAegQIARAB&url=http%3A%2F%2Fjeou.donnu.edu.ua%2Farticle%2Fdownload%2 F6573%2F6605&usg=A0vVaw1_mBLJ3xLh_BCFc8K1H8ba
7. Zaks S. Evoliutsyonnaia teoryia orhanyzatsyy. [Organization of evolutionary theory]. Problemi teoryy y praktyky upravlenyia, 1998. no. 1. pp. 87-90.
8. Hlynska A. Ye. Poniattia ta sutnist mentalnoi modeli pidpryiemstva v epokhu sotsialnykh transformatsii u biznesi. [The concept and essence of the mental model of the enterprise in the era of social transformation in business]. BIZNESINFORM, 2019. no.7. pp. 319-324.
9. Virginia Satir, John Banmen, Maria Gomori, Jane Gerber. The Satir Model: Family Therapy and Beyond. Science and Behavior Books, 1991. 398 p.
10. Zabarna E. M., Vannik K. O. Innovatsii v sotsialnii sferi orhanizatsii: sutnist, vydy, vidminni kharakterystyky. [Innovation in the social sphere of the organization: essence, types, excellent characteristics]. Efektyvna ekonomika, 2014. no. 9. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3312
11. Yurynets Z. V. Innovatsiini stratehii v systemi pidvyshchennia konkurentospromozhnosti ekonomiky Ukrainy. Diss. doc. techn. nauk [Innovative strategies in the system of increasing the competitiveness of the Ukrainian economy. Doc.econ. sci. diss.]. Lviv, 2016. 546 p.
12. Senhe Pyter, Sharmer Otto, Yavorsky Dzhozef, Flauierz BettySiu. Preobrazhenye. Potentsyal cheloveka y horyzontbi budushcheho. [Transfiguration. Human potential and horizons of the future], Moskva. Olymp-Byznes, 2008. 304 p.
13. Sharmer, Otto. Theory U. First published by Berrett-Koehler Publishers, Inc., San Francisco, CA, USA 425 p. (Rus.edit. red. E. Pustoshkyn; per. s anhl. T. Zemlerub. Moskva : Mann, Yvanov y Ferber. 2019.
14. Hrechko M. V., Kurochkyn V. N. Samoorhanyzatsyia sotsyalno-ekonomycheskykh system: kontseptualnie osnovi, aksyomatyka. [Self-organization of socio-economic systems: conceptual framework, axiomatics]. Natsyonalnie ynteresi: pryoryteti y bezopasnost, 2015. no. 32, pp.36-45.
