CC BY
6
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 340.11
Михайло Кельман
Нацюнальний ушверситет "Львiвськa полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорп та фшософп, конституцшного та мiжнaрoднoгo права, muchaylo_lviv@ukr.net Ростислав Кельман Нацюнальний ушверситет '^bBiBCb^ полтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! oсвiти,
мaгiстрaнт
ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В Д1ЯЛЬНОСТ1 ОРГАН1В СУДОВО1 ВЛАДИ
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.061
© Кельман М., Кельман Р., 2021
Доcлiджено принцип верховенства права в сучаснш державь Увагу зосереджено на обсягу верховенства права, який охоплюе: законнicть, що передбачае прозорий, пщзв^-ний i демократичний процес введення у дто припиciв права; юридичну визначенicть; заборону свавшля; доступ до правосуддя; дотримання прав людини; заборону дискри-мшацп; рiвнicть перед законом. У концептуальному аспект! верховенство права полягае в обмеженш свавшля публiчноТ влади щодо суспшьства та окремоТ особи.
Рiзнi шляхи становлення системи верховенства права (суд через застосування прав людини безпосередньо формуе систему конституцп - англшська традищя; li ство-рюе народ через забезпечення установчоТ влади - европейська континентальна традищя) не мають принципового значення. 1з практично'! позицп верховенство права визна-чае мкце cудiв у cиcтемi публiчноТ влади, яке мае засвщчувати не лише реальний розпо-дш влади, а й cпроможнicть судовоТ влади обмежувати дискрец1йн1 повноваження законодавчоТ та виконавчоТ влади i в такий споаб гарантувати захист вщ cвавiлля. Це можливо лише за умови незалежност суду (i процедур правосуддя) вщ 1нших гiлок влади. Такий пщхщ до взаемозв'язку подiлу влади (традицiйно - елемента концепцп право-воТ держави) зближуе концепцп верховенства права i матерiальноТ правовоТ держави.
Ключовi слова: принцип права; верховенство права; суд; Рада бвропи; конститущя.
Постановка проблеми. Сучасна держава грунтуеться на дeкiлькox ключових принципах права, одним i3 яких е верховенство права. Його закршлено в бiльшoстi держав св^у (як принцип верховенства права або як принцип правово! держави), це тренд розвитку сучасно! держави. Однак по-деколи вiн перетворюеться на формальний знак цього тренду, який не шдкршлено сутнiснo. В умо-вах, коли верховенство права ототожнюють i3 верховенством закону, формальною законшстю, людська гiднiсть постае перед серйозними загрозами, що засвщчуе практика тотаттарних рeжимiв ХХ ст. З шшого боку, дoсвiд розвинених держав ХХ i ХХ1 ст. шдтвердив, що верховенство права е одним iз нaйдiевiшиx фaктoрiв стабшьно! економши.
Аналiз дослщження проблеми. Упродовж останшх десятилiть рiзнi аспекти верховенства права у втизнянш правовiй науцi висвiтлено у низщ грунтовних публiкацiй. Зокрема, питання сшввщношення принципiв верховенства права, суду i законностi дослiджували Д. Л. Савенко [1], соцiально-економiчнi права в контекст верховенства права - В. В. Лемак [2], верховенство права як конституцшний принцип - С. I. Максимов [3], верховенство права i розподш влади в Укра!ш -I. I. Крилова [4], европейсью доктрини верховенства права - А. Пухтецька [5], цившзацшш аспекти верховенства права - М. А. Самбор [6], принцип верховенства права як умову розвитку сучасного укра!нського конститущонатзму - Т. Я. Багрш [7], проблеми верховенства права в сучаснш Укрш'ш -Р. О. Падалка [8], реалiзацiю принципу верховенства права - О. I. Потильчак [9], верховенство права в контекст доктрини природного права - I. А. Малютш [10], принцип верховенства права в су-довш практищ Укра!ни - О. Уварова [11]. Грунтовним е дослiдження верховенства права в тритом-нiй монографп С. П. Головатого, останнш том яко! висвiтлюе укра!нський досвiд упровадження цього принципу [12]. Попри численшсть публшацш з окреслено! проблематики, потребуе досл> дження визначення сутностi верховенства права як принципу в дiяльностi судово! влади.
Метою щеТ статтi е дослщження верховенства права як принципу в дiяльностi судово! влади в таких аспектах, як з'ясування витоюв ще! верховенства права, спiввiдношення концепцш верховенства права i судово! влади, аналiз вiдповiдно! доктрини в Укра!ш.
Виклад основного матерiалу. У тдручнику " Загальна теорiя права", за загальною редакцiею доктора юридичних наук, професора М. I. Козюбри, зазначено, що Укра!на не залишилася осторонь широкомасштабно! пiдтримки верховенства права. Верховенство права стало одним iз найактуаль-нiших предметiв наукового дискурсу; до його проблем звертаються не лише правознавщ, а й поль тологи, фiлософи, соцiологи, представники шших галузей гуманiтарного знання.
Незаперечним фактом е те, що будь-який принцип не дiе сам по собь Центральне мiсце у ме-ханiзмi його забезпечення у демократичному суспiльствi належить суду. I це цшком логiчно. Адже саме суд ставить "останню крапку" у пошуку й утвердженш права, вирiшуючи конкретнi справи, саме вiн уособлюе неупередженiсть i справедливiсть. "Ми констатуемо, - зазначае Ж.-Л. Бержель, -що в ушх розвинених кра!нах право (курсив наш - М. К.) здебшьшого, якщо не в усьому, походить iз закону та судово! практики... (курсив наш - М. К.). За судовою практикою визнають "нормативну владу" [1, с. 116, 117, с. 83].
Попри те, що конституцшний принцип верховенства права офщшно було закршлено ще 1996 р. iз ухваленням Основного Закону Укра!ни, його iнтерпретацiя та варiативнiсть реалiзацi! в нашiй державi продовжують залишатися актуальною проблемою. Аналогiчною е ситуащя i в юридичнiй науцi зарубiжних кра!н [2, с. 287-288]. У межах нашо! статтi спробуемо з'ясувати, як практично вщбуваеться застосування верховенства права як керiвного принципу в судовш дiяль-ностi паралельно з такою конституцшною засадою, як незалежшсть суддi пiд час здiйснення право-суддя. Зауважимо, що незалежнiсть стосуеться саме особи суддi пiд час розгляду (перегляду) справи, визначае, наскшьки суддя може вщчувати себе вшьним вiд зовнiшнього тиску, заборону якого гарантуе Конститущя Укра!ни (однак дотримання ще! вимоги залишаеться певною мiрою номi-нальною декларацiею). Щодо верховенства права, то тут вартий уваги його подвшний вияв: 1) у дiяльностi кожного суддi тд час правозастосовно! дiяльностi; 2) у дiяльностi найвищого судового органу в системi судоустрою - ВС, коли вш формуе висновки особливо (курсив наш - М. К.) щодо застосовування норм матерiального права.
Це важливо з огляду на те, що правовi висновки мають ураховувати (однак не сприймати буквально як обов'язковi - М. К.) вш суди нижчих рiвнiв пiд час здшснення ними правосуддя. Тобто принцип верховенства права фактично пронизуе вертикально та горизонтально кожний судовий
процес, коли справу переглядають апеляцшний i касацiйний суди шсля розгляду И судом першо! шстанцп. Безперечно, сучаснi умови правового поля Укра!ни ускладнюють eднiсть застосування норм матерiального права, ураховуючи численш кризовi явища в суспiльствi. У межах ще! статтi ми плануемо сформувати конкретш пропозицп щодо дiевого забезпечення верховенства права як базового принципу в правозастосовнш дiяльностi суддiв. Вихiдною тезою буде положення про те, що принцип верховенства права досягаеться через формування судами, однак лише касацшно! шстанцп, так званого судового верховенства. Коротко проiлюструемо конституцшне та законодав-че закрiплення принципу верховенства права в сучасному укра!нському законодавствi.
На вiдмiну вiд первинно! редакцп Конституцп Укра!ни, де принцип верховенства права було прямо закршлено лише в ст. 8 та опосередковано можна було виявити в шших, ниш на конститу-цшному рiвнi (пiсля внесення змiн до основного Закону Украши щодо правосуддя) про принцип верховенства права йдеться щонайменше в трьох - п'яти статтях, котрi передбачають рiзнi функцп, а також рiзний регуляторний вплив на суспiльствi вiдносини.
Однак на стадiях судового захисту суспiльних вщносин дп цитованих нижче статей можуть перетинатися, з огляду на конкретний казус, який розглядатиме суд. Наприклад, у межах конкрет-них стрних вiдносин, особливо якщо спiрне питання стосуеться конфлiкту юрисдикцiй, у справi задiянi державнi органи як треп особи, що заявляють самостiйнi вимоги чи без таких вимог, а ви-ршити власне правовий конфлшт можливо, подолавши рiзнi законодавчi звернення до аналоги закону чи права.
Звiсно, змодельована ситуащя одночасно може спричинити як конституцшш колiзil, так i ко-лiзil норм законодавства на рiвнi, зокрема розмежування функцiй, повноважень i вiдповiдальностi державних органiв та !х працiвникiв у повсякденнiй професiйнiй дiяльностi останнiх. У таких справах, зазвичай, наявний суспiльний iнтерес або суспшьний резонанс, особливо якщо в справi йдеться про цiльове використання бюджетних коштiв, обстоювання державних штерешв чи iнтересiв тери-торiально! громади. Окреме, однак не другорядне мюце, належить порушеним, невизнаним чи оспорюваним основним (конституцiйним) правам i свободам людини та громадянина, якi можуть захистити, поновити чи визнати спочатку i поступово лише суди системи судоустрою. Суддя пiд час розгляду справи стикаеться iз численними правовими проблемами, якi вiн мае виршити, керу-ючись внутрiшнiм переконанням, що грунтуеться на власнiй правовiй свщомосп, знаннях, досвiдi, вiдсутностi зовнiшнього тиску, а також принцип верховенства права, що слугуе одночасно основою судово! справи, метою i вектором досягнення тако! мети.
Отже, процитуемо закрiплення принципу верховенства права i його вияв у приписах Конституцп Укра!ни. Передусiм, ст. 8 Основного Закону Украши визначае: "В Укра!ш визнаеться i дiе принцип верховенства права. Конститущя мае найвищу юридичну силу. Закони та iншi норматив-но-правовi акти приймаються на основi Конституцп Укра!ни i повинш вiдповiдати 1й. Норми Конституцil Украши е нормами прямо! дп. Звернення до суду для захисту конституцшних прав i свобод людини i громадянина безпосередньо на пiдставi Конституцп Укра!ни гарантуеться" [3]. "Суддя, здшснюючи правосуддя, е незалежним та ...керуеться верховенством права" [ч. 1 ст. 129-1 Укра!ни [3].
Також вияв верховенства права шд час захисту прав i свобод людини та громадянина (гаран-тованого ч. 3 ст. 8 Закону Укра!ни) можна простежити в ст. 151-1 Закону: "Конституцшний Суд Укра!ни вирiшуе питання про вщповщшсть Конституцi! Укра!ни (конституцшшсть) закону Укра!ни за конституцiйною скаргою особи, яка вважае, що застосований в остаточному судовому ршенш в !! справi закон Укра!ни суперечить Конституцп Укра!ни. Конституцiйна скарга може бути подана в раз^ якщо вш iншi нацiональнi засоби юридичного захисту вичерпано" [3].
Крiм того, опосередковано принцип верховенства права виявляеться i в змюп ч. 2 ст. 6: "Органи законодавчо!, виконавчо! та судово! влади здiйснюють сво! повноваження у встановлених
щею Конститущею межах i вiдповiдно до закошв Укра!ни", а також ч. 2 ст. 19 Конституци Укра!ни: "Органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування, !х посадовi особи зобов 'язаш дiяти лише на тдсташ, у межах повноважень та в спошб, що передбаченi Конституцiею та законами Укра!ни [3].
Отже, принцип верховенства права на сьогодш постае як неодноразово й трирiвнево узаконений юридичний принцип новiтньо! системи укра!нського права, а отже, е обов'язковим для застосу-вання в межах нормотворчо!, правоохоронно! та правозастосовно! дiяльностi. Принцип верховенства права - це юридично обов'язкова норма сучасного укра!нського правопорядку [4, с. 1409].
Наведет конституцшш норми безпосередньо визначають меж в подiлi влади та межi дiй органiв державно! влади й оргашв мiсцевого самоврядування. Ключовим тут е те, що принцип за-конност е провiдним елементом (складовою, складником, за визначенням рiзних авторiв) принципу верховенства права i корелюе iз ним як конкретне та загальне. Таю позицл обстоюють вiдомi вiтчизнянi теоретики права: П. М. Рабшович, В. М. Семчик, О. В. Скрипник, В. В. Погоршко, А. П. Заець, М. П. Орзiх та iншi [5, с. 341: 599, с. 18; 5, с. 40; 480, с. 40].
Зпдно з висновком П. М. Рабшовича, який ми шдтримуемо, на сьогодш в укра!нсьюй наущ бшьш-менш чiтко сформувалися два вихщш пiдходи до розумiння принципу верховенства права. Це, умовно кажучи, таю тдходи, як: а) поелементний; б) штегральний [5, с. 289]. Знаний правозна-вець розкрив !х доволi грунтовно в працi "Правова доктрина Укра!ни. Загальнотеоретична та юто-рична юриспруденцiя" [5, с. 287-305].
Т. Бшгем виокремлюе такi складовi верховенства права: 1) доступ до закону, положення якого повинш бути зрозумшими, ясними та передбачуваними; 2) питання юридичних прав повиннi зазвичай виршуватись на основi закону, а не за розсудом; 3) рiвнiсть перед законом; 4) влада повинна здшснюватись вiдповiдно до закону, справедливо й розумно; 5) права людини мають бути за-хищеш; 6) мають бути надаш засоби для врегулювання спорiв без невиправданих затримок або вщ-термiнувань; 7) суди мають бути справедливими; 8) держава повинна дотримуватись сво!х зобов'язань у межах як мiжнародного права, так i нацюнального [5, с. 244]. Розпочнемо аналiз практичного вияву верховенства права iз положення, зпдно з яким суд, розглядаючи конкретний сшр, зв'язаний приписами низки закошв: 1) закону, що визначае статус суду, його функцп та мож-ливi негативш наслiдки у разi необгрунтованого процесуального акта, судового ухвалення незаконного рiшення; 2) положеннями, якi визначають процесуальнi дi! та процесуальну форму дiяльностi суду, й шшими актами, якi належать до процесуальних (закони Укра!ни "Про судовий збiр", "Про виконавче провадження" тощо); 3) нормами того закону (закошв), положення якого (яких) е нормативною основою розглядувано! судово! справи.
Щонайменше така трiада видiв нормативних актiв впливае на рiшення, яке приймае суддя. Верховенство права передбачено кожним iз цих актiв (за винятком морально застарших, однак чин-них, актiв матерiального права), а отже, суддя мае його враховувати.
Наприклад, ниш процесуальш кодекси закршлюють право суддi застосувати норми Конституци Укра!ни як норми прямо! дп: "Якщо суд доходить висновку, що закон чи шший правовий акт суперечить Конституцi! Укра!ни, суд не застосовуе такий закон чи шший правовий акт, а застосовуе норми Конституци Укра!ни як норми прямо! дп. У такому разi суд шсля ухвалення ршення в справi звертаеться до Верховного Суду для виршення питання стосовно внесення до Конституцшного Суду Укра!ни подання щодо конституцiйностi закону чи шшого правового акта, вирiшення питання про конституцшшсть якого належить до юрисдикцн Конституцiйного Суду Укра!ни" (ч. 6 ст. 11 ГПК Укра!ни; ч. 6 ст. 10 ЦПК Укра!ни, ч. 6 ст. 7 КАС Укра!ни) [6].
Також ще до внесення змш до Конституцi! Укра!ни щодо правосуддя у ст. 129 принцип за-конностi було визнано ключовою засадою, яку судщ необхщно ураховувати пiд час здiйснення пра-
восуддя (п. 1 ч. 3 ст. 129). Водночас ст. 2 Закону № 2453-У1 встановлювала завдання суду: "Суд, здшснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечуе кожному право на справедливий суд та повагу до шших прав i свобод, гарантованих Конститущею i законами Укра!ни, а також мiж-народними договорами, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Укра!ни" [7].
Отже, фактично в ст. 2 Закону № 2453-У1 засади здшснення правосуддя розкрито детальшше, нiж у Конституцi! Укра!ни. Теоретично можна припустити, що вказана норма суперечила Основному Закону Укра!ни, однак практично навпаки, ця стаття вiдповiдала йому, адже вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 Конституцп Укра!ни "Чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Укра!ни, е частиною нацюнального законодавства Укра!ни" [3]. До мiжнародних договорiв належать, зокрема, рiшення ССПЛ як результат його дiяльностi, котра здшснюеться на пiдставi ратифiковано! Укра!ною Конвенцi!. Самi по собi ршення ССПЛ е правозастосовними, а правова позицiя в !х змiстi надшена нормативним спрямуванням. Окрiм загальних функцш джерел права, рiшення ССПЛ виконують низку специфiчних функцiй: правотлумачну, функщю формування досвiду застосування Конвенцi! та протоколiв до не!, удосконалення законодавства та правозасто-совно! практики, вдосконалення правосуддя (курсив наш - М. К.), шформацшну, впливу на право-свiдомiсть, функцiю взаемодi! з наукою i розвитку правово! доктрини [7, с. 9-10; 606, с. 42]. До того ж необхщно нагадати, що чинний Закон № 1402-УШ у ст. 2 залишив незмшними завдання суду. Отже, у цьому контекст верховенство права i законшсть перетинаються як на нацiональному, так i на мiжнародному рiвнях.
Законшсть i примат закону виокремлено як один iз головних елементiв принципу верховенства в мiжнародних документах. На важливост верховенства права наголошено в Преамбулi Загально! декларацi! прав людини, де, зокрема, зазначено, що метою прийняття цього документа е потреба в тому, щоб права людини охоронялися верховенством права задля забезпечення того, щоб людина не була вимушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранп та гноб-лення [8, с. 241].
Крiм того, верховенство права визнано одним iз основоположних принцитв европейського ствтовариства, що закршлений у низцi регюнальних актiв. Так, у Преамбулi Статуту Ради Свропи наголошено на вщданосп урядiв держав духовним i моральним цiнностям, якi е спiльним надбанням !хнiх народiв i справжнiм джерелом особисто! свободи, полiтично! свободи та верховенства права, принципам, яю становлять основу кожно! справжньо! демократi!. Натомють у ст. 3 Статуту зазначено, що кожен член Ради Свропи обов'язково повинен визнати принципи верховенства права та здшснення прав людини i основних свобод вшма особами, яю перебувають шд його юрисдикцiею. У Преамбулi СКТIЛ вказано, що уряди держав - члешв Ради Свропи, як пiдписали цю Конвенцiю, сповнеш рiшучостi як уряди европейських держав, що е однодумцями та мають спшьну спадщину полiтичних традицiй, iдеалiв, свободи й верховенства права, зробити першi кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальнш декларацi! прав людини [8, с. 241].
Також Свропейська комюя за демократю через право (Венецшська комiсiя) визначае: "верховенство права пов'язано не лише з правами людини, а й iз демократею, тобто iз третьою основною цшнютю Ради Свропи. Демократiя означае долучення людей до процесу прийняття ршень; мета прав людини - захист людей вщ довiльного й надмiрного посягання на !х права i свободи, а також захист людсько! гiдностi. Верховенство права передбачае обмеження влади та незалежний контроль за дiяльнiстю державних органiв. Верховенство права сприяе розвитку демократi!, вста-новлюючи пiдзвiтнiсть осiб, якi здшснюють державну владу, i обстоюючи права людини, покликан захистити меншiсть вщ свавiлля правлiння бiльшостi" (п. 33) [9, с. 19-20].
Тобто законшсть е одшею з провщних, фундаментальних складових верховенства права. Такою !! визнавали творцi концепцi! верховенства права, зокрема А. Дайсь Таким самим залишаеться ставлення до не! сучасних послiдовникiв цiе! концепцi!, а також авторiв мiжнародно-правових до-
куменпв, яю спецiально стосуються верховенства права, зокрема докуменпв Венецшсько! комюп "Draft Report on the Rule of Law" та "Rule of Law Checklist", ухвалених нею вщповщно 2526 березня 2011 року та 11-12 березня 2016 року [10, с. 5]. У цьому контекст С. В. Шевчук ствер-джуе, що принцип верховенства закону е формальною характеристикою, тобто у формальному визначенш набувае вигляду законiв [11, с. 115].
У загальному значеннi принцип верховенства права постае як заперечення свавшьно! влади. С. П. Головатий наголошуе, що ця iдея слугуе шдгрунтям доктрини, згiдно з якою державну владу необхiдно здiйснювати вщповщно до права i яка зумовлюе два головнi юридично вагомi наслщки. По-перше, вона означае, що держава як така, li владнi органи й посадовi особи мають здшснювати сво! повноваження лише на законних пiдставах, тобто лише в таких межах, у такий спошб та в такому обсяз^ як це визначено положеннями права. 1деться про те, що на вс сво! дii держава повинна мати дозвш права [4, с. 1452; 13]. По-друге, ця доктрина вимагае, щоб особ^ яка безпосередньо зазнала утисюв чи постраждала вiд дш держави - !! органiв чи посадових осiб, було надано можли-вiсть звернутися до суду iз оскарженням законностi дiй влади. Крiм того, якщо суд встановить (шдтвердить) незаконнiсть таких дiй, до держави - !! органiв i посадових ошб повиннi бути застосо-ваш ефективнi санкцп [12, с. 432; 13, с. 1452].
Отже, верховенство права передуем усвщомлюеться як принцип оргашзацп державно! влади та правово! держави. У цьому контекстi обгрунтованим вважаемо бачення В. В. Гордовенка, зпдно з яким одночасне визнання у нацiональному органiчному законi принципу правово! держави й принципу верховенства права можна смшиво назвати феноменом укра!нсько! правово! системи, у формуванш яко! важливу роль вiдiграли як романо-германська ("Rachts-staat"), так i англосаксонсь-ка ("Rule of Law") правовi традицп [14, с. 106]. Закршлена у ст. 8 Основного Закону Укра!ни формула прямо! дп норм Конституцп Укра!ни передбачае такий державний устрш, за яким кожний орган державно! влади та органи мюцевого самоврядування здшснюють сво! повноваження в межах i у спошб, визначений Конституцiею та законами Укра!ни. Тому вважаемо, що верховенство права передуем спрямоване на побудову демократичного устрою держави й регу-лятивну дiяльнiсть суб'ектiв права: здiйснювати сво! права вщповщно до Конституцп Укра!ни, виконувати обов'язки. Наприклад, на думку П. Гаудера, верховенство права - це передуем рiв-нiсть, яка мае подвшний сенс. Моральна цшшсть верховенства права зумовлена тим, що сприяе рiвному становищу тих, на кого поширюеться сфера дп такого права. Водночас забезпечити функцюнування верховенства права упродовж тривалого перюду здатш лише тi держави, пра-вовi системи яких ставляться до сво!х громадян як до рiвних суб'екпв [14, с. 257]. Отже, вказа-ний конституцiйний принцип поширюеться на кожного учасника суспшьних вiдносин Укра!ни. Наприклад, учасники приватно-правових вiдносин можуть вступати в будь-яю не заборонеш законом правовiдносини. Причому ключовим е те, щоб щ вiдносини не суперечили загальним засадам цившьного законодавства (ст. 6 ЦК Укра!ни) [15].
Висновки. Викладене дае пiдстави стверджувати, що положення ст. 8 Конституцп Укра!ни слугують ушверсальним правовим регулятором укра!нського правопорядку. Зазначене пiдтверджуе i практика КСУ. Зокрема, у ршенш КСУ № 15-рп/2004 вiд 2 листопада 2004 року зазначив, що, зпдно зi ст. 8 Конституцп, "в Укра!ш визнаеться i дiе принцип верховенства права права. Це пану-вання права в суспшьствг Верховенство права вимагае вiд держави його втшення у правотворчу та правозастосовну дiяльнiсть, зокрема в закони. Таке розумшня права не дае тдстав для його ототожнення iз законом, який iнодi може бути несправедливим, у тому числi обмежувати свободу та рiвнiсть осiб. Верховенство права вимагае вщ держави його втшення у правотворчш та право-застосовнiй дiяльностi, зокрема в законах, яю за сво!м змiстом мають бути пронизаш передусiм iде-ями сощально! справедливостi, свободи, рiвностi тощо" [16].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бержель Ж. Л. (2000). Общая теория права. Москва, Nota bena. 576 с.
2. Гаудер П. (2018). Верховенство права в реальному свт. Харшв. Право. 392 с.
3. Головатий С. Верховенство права. Книга третя. Верховенство права: украшський досввд. С. 12771747.
4. Гордовенко В. Принцип правово! держави у практищ Конституцшного Суду Украни: еволющя й перспективи використання у зв'язку i3 введениям шституту конституцшно! скарги. В1сник Конституцшного Суду Украши. 2018. № 5, С. 106-110.
5. Европейская комиссия за демократию через право (Венецианская комиссия). Контрольный список вопросов для оценки соблюдения верховенство права. Венеция, 11-12.03.2016 г.
6. Конституцiя Укрш'ни № 254к/96-ВР вщ 28 червня 1996 року. В1домост1 Верховно'г' Ради Украши. 2016. № 28.
7. Корчевна Л. О. (2005). Проблема рiзноджерельного права: дослвд порiвияльного правознавства: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01. Одеса. 411 с.
8. Критери оцшки дотримання верховенства права в Укра'ш (2019). Центр дослщження проблем верховенства права та його втшення в нацюнальну практику Украни Нацiонального ушверситету "Киево-Могилянська академiя". Ки!в. 141 с.
9. Майданик Р. А. Мкце судового прецеденту в системi джерел укра!нського права. URL: http://westudents.com.ua/glavy/72119-mstse-sudovogo-pretsedentu V-sistem-djerel-ukranskogo -prava.html.
10. Метлова И. С. (2007). Решения Европейского Суда по правам человека в системе источников российского права: автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00. 01. Москва, 20 с.
11. Орзiх М. (1997). Верховенство права - принцип практической деятельности государства и общества. Юридичний вгсник. № 3. С. 40.
12. Правова доктрина Украши (2013). Харшв: Право. Т. 1. 976 с.
13. Про внесення змш до Господарського процесуального кодексу Украши, Цившьного проце-суального кодексу Украши, Кодексу адмшстративного судочинства Украши та шших законодавчих акпв: Закон Украши № 2147-VIII ввд 3 жовтня 2017 р. В1домост1 Верховноi Ради Украши. 2017. № 48. Ст. 436.
14. Про судоустрш i статус суддiв: Закон Украши № 2453 ввд 07 липня 2010 року.
15. Рабшович П. М. (1998). Верховенство права. Юридична енциклопедiя: в 6-ти т. Ки!в: Укр. енцикл.
Т. 1.
16. Ршення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 62 народних депутапв Украши (конституцшносп) Указу Президента Украши "Про дострокове припинення повноважень Верховно! Ради Укра!ни та призначення позачергових виборiв" № 6-р/2019 вiд 20 червня 2019 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-19#Text.
17. Семчик В. (1998). Юридична силу закону. В1сник АкадемП правових наук Украгни. № 4 (15). С. 18-22.
18. Ткачук О. С. (2016). Реатзащя судово! влади у цившьному судочинствi Украши: структурно-функцiональний аспект: дис....д-ра юрид. наук: 12.00.01. Харкав. 547 с.
19. Шевчук С. В. (2001). Основи конституцшно! юриспруденции Ки!в: Укр. центр. правн. студiй.
296 с.
REFERENCES
1. Berzhel' Zh. L. (2000). Obshchaya teoriyaprava [General theory of law]. Moskva, Nota bena, 576 p.
2. Hauder Pol. (2018). Verkhovenstvo prava v real'nomu sviti [The rule of law in the real world]. Kharkiv: Pravo, 392 p.
3. Holovatyy S. Verkhovenstvo prava [Rule of Law. Book three. Rule of law: Ukrainian experience]. Knyha tretya. Verkhovenstvo prava: ukrayins'kyy dosvid, рp. 1277-1747.
4. Hordovenko V. (2018). Pryntsyp pravovoyi derzhavy u praktytsi Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny: evolyutsiya y perspektyvy vykorystannya u zvyazku iz vvedennyam instytutu konstytutsiynoyi skarhy [The principle
of the rule of law in the practice of the Constitutional Court of Ukraine: evolution and prospects of use in connection with the introduction of the constitutional complaint. Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine]. Visnyk Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny, No. 5, pp. 106-110.
5. Evropeyskaya komissiya za demokratiyu cherez pravo (Venetsianskaya komissiya). Kontrol'nyy spisok voprosov dlya otsenki soblyudeniya verkhovenstvo prava [Checklist for assessing compliance with the rule of law]. Venetsiya, 11-12.03.2016.
6. Konstytutsiya Ukrayiny No. 254k/96-VR vid 28 chervnya 1996 roku [Constitution of Ukraine of June 28, 1996]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 2016. No. 28.
7. Korchevna L. O. (2005). Problema riznodzherel'noho prava: doslidporivnyal'noho pravoznavstva [The problem of different source law: an experiment in comparative jurisprudence]. dys. ...d. yu. n: 12.00.01. Odesa, 411 p.
8. Kryteriyi otsinky dotrymannya verkhovenstva prava v Ukrayini (2019) [Criteria for assessing compliance with the rule of law in Ukraine]. Tsentr doslidzhennya problem verkhovenstva prava ta yoho vtilennya v natsional'nu praktyku Ukrayiny Natsional'noho universytetu "Kyyevo-Mohylyans'ka akademiya". Kyyiv, 141 p.
9. Maydanyk R. A. Mistse sudovoho pretsedentu v systemi dzherel ukrayins'koho prava [The place of judicial precedent in the system of sources of Ukrainian law]. URL: http://westudents.com.ua/glavy/72119-mstse-sudovogo-pretsedentu V-sistem-djerel-ukranskogo -prava.html.
10. Metlova I. S. (2007). Resheniya Evropeyskogo Suda po pravam cheloveka v sisteme istochnikov rossiyskogo prava [Decisions of the European Court of Human Rights in the system of sources of Russian law] : avtoref. dis.. kand. yurid. nauk; 12.00. 01. Moskva, 20 p.
11. Orzikh M. (1997). Verkhovenstvo prava - pryntsyp praktycheskoy deyatel'nosty hosudarstva y obshchestva [The rule of law is the principle of practical activity of the state and society]. Yuryd. visnyk, No. 3, pp. 40.
12. Pravova doktryna Ukrayiny (2013) [Legal doctrine of Ukraine]. Kharkiv: Pravo, T. 1, 976 p.
13. Pro vnesennya zmin do Hospodars'koho protsesual'noho kodeksu Ukrayiny, Tsyvil'noho protsesual'noho kodeksu Ukrayiny, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny ta inshykh zakonodavchykh aktiv (2017): Zakon Ukrayiny vid 3 zhovtnya 2017 r. No. 2147-VIII. [On amendments to the Commercial Procedural Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Procedure of Ukraine and other legislative acts]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, No. 48, pp. 436.
14. Pro sudoustriy i status suddiv [On amendments to the Commercial Procedural Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Procedure of Ukraine and other legislative acts]: Zakon Ukrayiny No. 2453 vid 07 lypnya 2010 roku.
15. Rabinovych P. M. (1998). Verkhovenstvo prava. Yurydychna entsyklopediya: v 6-ty t. [The rule of law. Legal encyclopedia]. Kyyiv, Ukr. entsykl. T. 1.
16. Rishennya Konstytutsiynoho Sudu Ukrayiny u spravi za konstytutsiynym podannyam 62 narodnykh deputativ Ukrayiny (konstytutsiynosti) Ukazu Prezydenta Ukrayiny "Pro dostrokove prypynennya povnovazhen' Verkhovnoyi Rady Ukrayiny ta pryznachennya pozacherhovykh vyboriv" No. 6-r/ 2019 vid 20 chervnya 2019 roku [Decision of the Constitutional Court of Ukraine in the case on the constitutional petition of 62 people's deputies of Ukraine (constitutionality) of the Decree of the President of Ukraine "On early termination of powers of the Verkhovna Rada of Ukraine and calling early elections" of June 20, 2019]. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/v006p710-19#Text.
17. Semchyk V. (1998). Yurydychna sylu zakonu [Legal force of law]. Visnyk akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny. No. 15, pp. 18-22.
18. Tkachuk O. S. (2016). Realizatsiya sudovoyi vlady u tsyvil'nomu sudochynstvi Ukrayiny: strukturno-funktsional'nyy aspekt [Realization of judicial power in civil proceedings of Ukraine: structural and functional aspect]: dys....d-ra yuryd. nauk: 12.00.01. Kharkiv, 547 p.
19. Shevchuk S. V. (2001). Osnovy konstytutsiynoyi yurysprudentsiyi [Fundamentals of constitutional jurisprudence]. K.: Ukr. tsentr. pravn. studiy, 296 p.
Дата надходження: 01.07.2021р.
Mykhaylo Kelman
Institute of law, psychology and innovative education of Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Theory and Philosophy, constitutional and international law Rostyslav Kelman Institute of law, psychology and innovative education of Lviv Polytechnic National University, undergraduate
PRINCIPLE OF THE RULE OF LAW IN THE ACTIVITIES OF THE JUDICIARY
The principle of the rule of law in the modern state is studied. Emphasis is placed on the scope of the rule of law, which includes: legality, which provides for a transparent, accountable and democratic process for the implementation of legal provisions; legal certainty; prohibition of arbitrariness; access to justice; respect for human rights; prohibition of discrimination; equality before the law. Conceptually, the rule of law is to limit the arbitrariness of public authority over society and the individual.
The various ways of establishing the system of the rule of law (the court through the application of human rights directly forms the system of the constitution - the English tradition; it is created by the people through the exercise of constituent power - the European continental tradition) are not fundamental. From a practical point of view, the rule of law determines the place of the judiciary in the system of public power, which should certify not only the real separation of powers, but also the ability of the judiciary to limit the discretion of the legislature and executive and thus guarantee protection from arbitrariness. This is possible only if the court (and justice procedures) are independent of other branches of government. This approach to the relationship between the separation of powers (traditionally an element of the rule of law) brings together the concepts of the rule of law and the rule of law.
Key words: principle of law; Rule of Law; court; Council of Europe; constitution.
