CC BY
6
УДК [32.001+8F37]:[001.82+303.725.3]
DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.45.200942
Яковлев Максим Володимирович, кандидат паштичних наук, доцент, Kepi вник Школ и полггично! аналггики i доцент кафедри м^жнародних вщносин Нацюнального утверситету «Киево-Могилянська академ1я»,
УкраУна
e-mail: yakovlevrnv@ukma.edu.ua ORCID ГО: 0000-0001-7774-3513
ПРИКЛАДНЕ КОНСТРУЮВАННЯ КОНЦЕПТ1В У ПОЛ1ТИЧН1Й НАУЦ1 ЗА МЕЖАМИ СЕМАНТИЧНОГО
П1ДХОДУ
Meтодолог!4ni дискуси щодо копструювапня концепта тттичноУ пауки для прикладного шяыасного та яюсного емтричного ашгту. що виходять ю межi традпцпшого се.маптичного nidxodv до ко/щеп mi а як до термг/пв чи теоретичных конструктив, рошядаються в пор1вняяън\и перспектив! на основi деконструкцИ причинно-наелгдкового, оитолог)чного та реал/стаького бачення коицептш. зстро-понованого американським дос.идником Т. Тертцем.
Ключов1 слова: концептосфера пол/тично/ науки. концептолог'1Я. м^ждисцишн-iiapui лi игш cm нч>to-полiтололчи! достижения, политична теоргя, методология иа-укових доенджень.
Постановка проблеми. Серед сусшльствознавщв станом на с ьо год Hi не-мае единого гпдходу до визначення поняття «концепт» [ I ], однак yci науковщ погоджуються, що концепти norpiom як для конструювання теорш [2], так i для прикладних емшричних доелщжень [3]. Метахтонш, тобто ключов1 для науковоТ галуз! концепти становлять конститутивне осердя будь-яко! науковоТ диециплши: важко уявнти eo6i шхштолопю як диециплшу без П метахтонннх концепт!в ВЛАДА (а саме так у лшгвютищ прнйнято подавати концепти -великими лггерами) чи ПОЛ1ТИКА або ПРАВО чи ЗАКОНН1СТБ для юриспруденции Разом зтим ui концепти маютьтаку велику юльюстьтрактувань i пояснень, що на ix позначення викориетовують термши «сутшено оспорю-ват концепти» [4] або «концепти-коч)вники» [1], а деяю вчет нав1'ть вщвер-то заявляють, що «зам1еть того, щоб давати визначення концепту... я вол1ю ¡мплщитно його визначати через обговорення того, як його можна еконстру-ювати» [5, р. 1 ]. Попри таку не виз начет сть науковщ продовжують своТ при-кладш доелщження. Зазвичай, для того щоб не вдаватися в розлоп дискуси про значения терм! на, прийнято подавати його етимолопю, часи появи тер-
230
£> Яковлев М. В.. 2020
М1ну, а також окреслювати сферу значень, на яю поширюеться термш, тобто мовою лопки визначати зм1стта обсяг поняття. Безумовно, концепти за своею природою складшил за терм!ни, однак для прикладних шлей дослщжень за-звичай 1х зводять до термЫв, здшснюють 1х поб1жний семантичний анал1з, а дал! вже переходять до концепту ал ¡зацп та операцюнал!зацй пщ конкретш дослщницыи завдання. Основна проблема полягае в недостатньому теорети-ко-методолопчному опрацюванш шдход1в, сгратепй 1 тактик прикладного конструювання концетпв, саме розгляду ще! проблемн прнсвячена ця стаття.
Анали остамшх доаиджепь та пуСкикацш. Американський методолог, пол1толог 1 д0сл1дник м1жнароднпх шдносин Г. Гертц е автором цнтати про те, що краще не визначати концепти «напряму», а через дискуаю про те, в яких споаб 1х консгруювати, ¡мплщитно давати 1м визначення [5, р. 1 ]. 1дек> про те, що деяким концептам у принцип! дуже важко датн визначення, най-краще висловив у сво'ш доповщ «Товариству Аристотеля» (повна назва -«Товариство Аристотеля для систематичного дослщження фщософи», засно-ване 1880 р., яке д1€ до цього часу I матер! ал и якого публжуе видавництво Оксфордськогоун1верситету)у береза 1956 р. британський фшософ В. Б. Гол-Л1, який промовисто назвав свою промову аншйською мовою «ЕххеШ/аНу соше$(ес/сопсер/х», що укршнською ор!ентовно можна перекласти «Сутшсно оспорюваш концепти», тобто таю концепти, що '¿х значения посгшно е предметом дискусш та обговорень [4]. Знаковим для вщбиття складносп роботн з концептами стала пубт'кащя бельп'йського фшософа науки I. Стенгерс, яка запропонувала термш «потасНс сопсер(н», що його украшською можна пере-дати, як «кочов! концепти» [6]. Пщходи до анал1зу концептов упорядкував та роз гляну в Ф. Беренскеттер з Ушверситету Лондона, який 2016 р. опубл1кував статтюз лакошчною назвою «Анал1з концепт!в» [7]. Безумовно, великий вне-сок до дослщження концептов, серед багатьох ¡нших дослщниюв, зробили Дж. Сартор1 [8], Дж. Герршг [9], Д. Колл1ер [10], М Р1хтер [11]. Утом !хш пщходи згаданий уже Г. Гертц назвав семантичними, що для нього е синонь м1чним до традицшного обговорення смислу концепту на основ! р!зних фь лософських позищй [5, р. 1-2], що контрастують з винятково утилггарним ! прагматнчннм шдходом Гертца, суровою вимогою якого до концепту е здат-н!сть формал1зувати його до р!вня математичних показник!в, можлив1сть 41'тко виокремити критери наявносто чи вщсутносто ознак, сукупшсть яких ! формуе досл!джуваний концепт.
Формулювання цтей. Таким чином, мета ще! статт! полягае у виокрем-ленш переваг ! недолшв прикладних пщход1в до конструювання концепт!в поштично! науки, як! виходять за меж! семютичного анал)'зу значения конкретного концепту. Досягнення ще! мети потребуе вир!шення таких взаемопов'язаних завдань: 1) розкрити, в чому полягае причинно-наслщкове,
онтолопчне та реалктське бачення концептов, запропоноване американським дослщником-пол1тологом Г. Гертцем; 2) пор1вняти бачення Г. Гертца з подходами ¡нших сусшльствознавшв до роботи з концептами; 3) npoiлюструвати ключов! перешкоди в конструюванш чггко визначених концептов шштичноК науки, яю б вир1знялися однозначшстю тлумаченьта лепастю техтчжм опе-ращонал1заци.
Виклад основного материалу. Попри те, що у примггщ у встуш до свое! книги, що присвячена концептам у сощальних науках, Г. Гертц, як вже зазна-чалося рашше, заявляе, що йому бшьше щкаво не обговорю вати значения концептов, а свого роду процесуально ix визначати через конструювання цих самих концептов [5, р. 1], шзшше вш все ждае шкаву цитату: «концепти ете-ор1ями про онтолопю: вони € теор1ями про фундаментальна конститутивш елементи феномену» [5, р. 5]. Вш розгортае приклад i пояснюе, щое державою загального добробуту та як1 послуги держава мае надавати своему населению i як! умови для нього створювати, щоб бути саме такою державою. Г. Гертц наводить таку ¡люстращю для того, щоб зняти певне напруження, про яке вш пише так: «багатьом доел i д никам, що працюють у кшыаенш традицй, про-вокативним [у визначенш] може видаватися слово "онтолопчш", водночас багато штерпретатошетов будуть протестувати проти мого слововжитку» [5, р. 5]. Для того щоб зняти напругу i наперед убезпечити себе вщ претензий з боку обох таборов дослщниюв - юльюсних i яюсних - Гертц наполягае на тому, що bi'h досить «прямолшшно» (в орипнал1 bi'h вживае слово straightforward) використовуе цей термш для позначення ключов их характеристик феномену [5, р. 5].
Вочевидь, формувати концепти за допомогою «прямолшшного» визна-чення ключових характеристик якогось явища не завжди е легкою справою. IlpuMipOM, шмецький дослщник Г. Фрггщ, що займаеться спадщиною ви-датного шмецького вченого М. Вебера, назвав свою минулор1чну статтю так: «Концепт" су часно! держави" Макса Вебера» [12], однак дуже щкаво, що по самш статто не зрозумшо, чи вживав Вебер у принцип! таке еловое получения як «сучасна держава», бо автор каже про «Weber's unlabelled definition of 'modern politics'» [11, c. 367], що приблизно можна перекласти як «немарко-ване назначения», тобто таке, яке не прописано ч)'тко. Тод1 схоже на те, що ми маемо концепт, визначення якого досшдники вже теля Вебера вивели на основ1 пояснюваного ним феномену. Виходить, що концепт СУЧАСНА ДЕРЖАВА пройшов ономасюлопчний шлях - вщ феномену до термша, однак, безумовно, ми не можемо говорити, що в «сучасноТ держави» е якч'сь ключо-Bi характеристики, яю були однаковими за час1в Вебера i лишаються такими ж i в нации часи, на яю можна було б «прямолшшно» вказати, як про це пише Гертц.
Дещо тоотбну ситуащю зустр1чаемо в статп чеського дослщника М. Па-лецека, що вийшлатакож 2019 р. 1 яка присвячена метахтонному для низки дисциплж концепту КУЛЬТУРА [13]. Розглядаючи наукову спадщину видат-ного французького сошолога Емшя Дюркгайма, Палецек пише: «Дюркгайм говорив про суспшьство, проте суспшьство в йоготеорп вщграе точно таку ж роль, що культура» [ 13, р. 55]. Якщо роль «точно така», то на що «прямо-лшшно» (якщо скористатися слововжитком Гертца) вказував Дюркгайм - на культуру ни все ж на сусшльство? Справедливим буде I питания про те, ни означае це твердження синон/м/ю понять у Дюркгайма, а якщо так, то прямо-лшшного вказування на яюсь ч<тю властивосп двох концеттв, яю е синот-мами, бути не може - потр1бен один концепт.
Окр1м наспльки очевидних «¡гор 31 словами», прошюстрованими вище, трапляються 1 бщьш складш випадки. Прим1ром, Р. ОрЫ, що працюе в Токш-ському ушверситет1, у сво'ш статт1, присвяченш концепту Карла Шм1тта СК08811АиМ (доел¡вний переклад з шмецькоТ: «великий прост!р»), що вий-шла друком 2019 р., дае власне 1 досить складне визначення цьому концепту: «концепт Ого$гаит е територ1альною артикулящею д1алектики людське / не-людське, що проектуеться зверху вниз» [14] 1 при цьому Р. ОрЫ стверджуе, що саме це й мав на уваз1 у своТх працях К. Шштт. Як видно з цього прикладу, онтолопчна дискуС1я про смисл концепту може бути досить складною.
Отже, «прямолшшне» вказування на ключов1 для концепту ознаки е нелегкою справою. Утш саме для того, щоб таю процедури в принцип!' були можливими, Г. Гертц наполягае на тому, що його пщхщ до концетп в сповьдуе причинно-наслщкове, онтолопчне 1 реалютське бачення концетпв, у тому значенш, що: «воно е онтолопчним, бо зосереджуеться на тому, що консти-туюе феномен, причинно-наслщковим, бо ¡дентифшуе онтолоп чго атрибути, яю вщтрають ключову роль у причинно-наслшкових ппотезах, пояснениях та мехашзмах. Воно е реал1стським, бо передбачае емшричний анал1з явища» [5, р. 4]. Сл1'д вщзначити, що Гертц е дуже посл1ДОвним у своему тдход1, бо перш шж вш заявляе протаке бачення концептв (на сторшщ 5 свое'! пращ), на попередшй сторшш вш пише про те, за якими критер1ями вш ощнюе яюсть визначень. Для нього хороше визначення - це таке визначення, що задовольняе таю дослщницью потреби: I) формування ппотез; 2) пошук пояснень; 3) встановлення причинно-наслщкових зв'язюв [5, р. 4]. Для веления цього утил1тарного бачення концетп в через одну сторшку Гертц ви-Д1ляе три ртй концепинв, а саме: базовин або «когштивно основний», вто-ринний р1'вень конститутивних вим1р1в концепт)' та ревень данах або тдакаторге [5, р. 6]. Отже, цей пщхщ е ирагматично-утиштарним, певною м1рою мехашетичиим ¡, зрештою, ор1еитованим бшьше на юльюсну дослщницьку традищю.
Якщо говорити про мехатстичний шдхщ до формування концептов, то норвезький дослщник С. Гундерсен тдшшов до питання з досить радикальных позищй: на його думку, будь-яке мехашстичне визначення в принцип! може становити загрозу сошальним наукам. Хщ його думок дуже шкавий: пояснения на основ1 мехашзм1в (англ. mechani.sm-ba.seti ех1рапаИот), можуть вести до 01 олопмного 1 поихолопмного редукцюшзму сощальних процеав, а це загрожуе автономносто сусшльствознавчих дисциплш, осюльки: «дисциплина е автономною, якщо нею не керують 1 якщо и не обмежують шип ДИСЦИПЛ1 НИ, а ОСЮЛЬКИ ПСИХОЛОПЯ 1 бюЛОПЯ пояснюють поведшку людини, то може скластися враження, що сощальш науки втратять свою автоном1ю, або нав!ть будуть замшеш психолопею та бюлопею» [ 15, р. 36]. Звюно, нор-везькому культурологу можна закинути, що вш перебшьшуе ризики 1 малюе ефемерну загрозу, але тверезе зерно в його критищ полягае саме в тому, що мехашстичт пояснения складних сусшльно-жштичних процеав вочевидь в кшцевому результат! призведуть до редукцюшзму.
Ор1енташя на млькюну методолопю, яку пом1тно в шдхош Г. Гертца, без-умовно, мае своУ плюси. Якщо наука ор<ентуеться винятково на теоретичш дискусп, то юнуе ризик, що це сталося з крашами Латинсько! Америки (1 три-вало до середиш XX ст.), «парадигми, теорп та шдходи, а не методи чи ана-лггичш техшки, визначали питання про сусшльш проблеми» [16, р. 53]. 3 друго'1 половини XX ст. методолопя поступово почала займати центральне М1сце в поясненш сощальних процеав у кражах Латинсько! Америки, тож ситуащя шшла на покращення. Разом з тим очевидною е потреба в балансу-ванш М1ж «парадигмами, теор1ями та шдходами» та винятково методолопею, особливо кшькюною. Якщо оперувати винятково чисельними показниками, то СЛ1Д мати на уваз1, що «використання чисел створюе ¡люз1ю визначеносто та чггкосто, що часто не вщповщас невизначеносто, якою характеризуються складш та багатовим1рш проблеми полггики (роИсу /лл7/ел)>> [17, р. 1041]. Вщ-повщно конструювання концепту потребуе балансування м1ж теор1ею та ма-тематичною квантифжащею ключових ознак концепту. Як пише ¡спанська дослщниця М. Д1ас-Перальта, «концептуалЬащя - це взаемод1я шдивщаз його оточенням, особливо з його сошальним контекстом» [18, р. 130]. Як же ж за допомогою визначення концепту охопити щ во' нюанси? Це, безумовно, складне завдання, про яке досшдник Г. Бер взагал1 пише, що «проблеми XXI ст. вимагають радикально! уяви» [19, р. 1224], отже потр1бно по-особливому шдходити до опрацювання концептов, що вш ¡люструе власним прикладом, розробляючи «ткштичний концепт В1ДВОРОТНОСТ1 (англ. гегег*1ЫЮу)у м1жнародних вщносинах» [19]. 1ншими прикладами докладан-ня якщо не «радикально! уяви», то щонайменше суттевих зусиль до конструювання концептов, можуть бути таю концепти, як ДРУЖБА [20] або САМО-
ПЕРЕВОРОТ (маеться на уваз1 один з «вид¡в» державних переворот!в у кражах Латинсько'1 Америки в орипнали ¡спанською мовою autogolpe) [21] чи АВТЕНТИЧНЮТЬ у поэтичному смисш [22].
Наведен! приклади ¡люструють трудношд в застосуванш шдходу Г. Гертца i можуть вказувати на його обмеження, хоча насправд1 його шдхщ мае i сшль-Hi риси з яюсною дослщницькою традищею, якатеж стикаеться з пощбними викликами. Прим1ром, в1зьмемо пол1толопчний концепт КЛ1€НТИЛ13М i подивимося, як його за допомогою однозначно не шлькюного, а виразно яюсного - етнограф1чного - шдходу пропонують дослщжувати науковщ ¡з США X. Ауеро та К. Бензекрг На Тхню думку, клзентилгзм е частиною «практично!' лопки пол1тичного панування» [23, р. 179], отже, вш е «вкорше-ним у щоденне життя» i мае «рутинний та персошфжований характер» [23, р. 180-181]. Такебачення юпиентшпзму X. Ауеро та К. Бензекр1 конструюють на основ1 концепцп габтусу Бурдье, i Тхнш шдхщ дозволяе im дослщити кл1ентил!зм за допомогою етнограф1чних метод1в. Отже, ix теж можна на-звати прагматичними утил1таристами, яким 3i cboim кшькюним шдходом е i Г. Гертц.
Варто вщзначити, що й у використанш юлькюноТ традицн Г. Гертц вочевидь не е одиноким дослщником. У свош книз1 вш використовуе пщхщ «нечггких множин» (англ.ßizzy-set), що базуеться на Булевш алгебр! й до популяризацп якого в суст'льствознавчих дисциплшах особливих зусиль доклав видатний науковець Ч. Репн [24], якого у свош пращ згадуе i на якого покликаеться Г. Гертц. В основ1 цього пщходу е визначення наявноеп чи вщсутноеп клю-чових ознак для того, щоб емшрично щентифжувати характеристики концепту, що математично позначаеться як 0 у випадку повноТ вщсутносп ознаки, 1 - коли е повнощ'нна ii наявш'сть (вщповщно, М1ж ними можлив1 й «пром1'ж-Hi форми» у випвад неповноТ ознаки, але обсяг uiei CTarri не дозволяе зупи-нитися на цьому acneicri детальшше). Прим1ром, Р. Бевериджз Университету Глазго розглядае под1'бну проблематику в процеа' визначення концепту ДЕ-ПОЛ1ТИЗАЦ1Я, коли пише, що «для того, щоб депол1тизащю критикувати, и потр1бно емшрично ¡дентифжувати» [25], а для цього необхщно роз1братися, за якими ознаками вона сгпвв1дноситься з поняттями пост-пол/тит та сшти-twnimum, тобто як-i ознаки характеризуют Тх, а як1 - саме депол1'тизащю [25, р. 592]. Р. Беверидж не будуе таблиць достатшх та необхщних умов для визначення deno'itminatfti, як це робить Г. Гертц, проте по статп видно, що за-пропонований у иш пщхщ су голосни й уявленню про атрибута концеттв, можливост! пошуку його ознак чи фжсацп Тх вщсутност1 тощо.
Отже, поб1'жний пор1вняльний анал1'з пщходу Г. Гертца до визначення концеттв, який в основ1 свош е утил ¡тарно-п ра гмати ч н и м та ор1ентованим на кшьюсну дослщницьку традищю, перегукуеться з пщходами ¡нших науковщ в,
що займаються опрацюванням концептов. Визначивши це, можемо перейти до останнього завдання, а саме виокремлення тих чинниюв, що ускладнюють однозначне й чггке визначення концептов. Як уже згадувалося на початку сгатто, британський фшософ В. Б. Голл! ще 1956 p. bbib в o6ir поняття «сут-н1сно оспорю ваш концепти». Варто зауважити, що вш мав на уваз1 нетольки i не стшьки концепти, щодо яких постойно точаться дискуси, а саме природу чи сутшстъ концептов, визначення яких, прим1ром, вимагае шншсного шд-ходу [26, р. 10-19]. Оцей чинник - шншсний вим1р концепту - € одшею з ви-дшених Голл1 «умов сутшсжм оспорюваносто» (англ. conditions of essential contestedness), яких вш усього видшив ciM, i ретельний розгляд кожного з них не вписуеться в обсяги uiei статто. Утом Гогш започаткував дискуаю про природу полггичних концептов саме з позишй ix наперед задано! невизначеносто Дискусш про природу таких концептов не слщ вести в категор<ях бшарно'! опозици «добре - погано», осюльки, вочевидь, з практичних М1ркувань доел ¡дникам було б зручшше мати ч!тке й однозначне визначення концепту, i з такоТ позицп «сутшсна оспорювашсть» е явищем негативним. Проте також варто задатися питаниям про майбутне науки: якби метахтонш для не! концепти були ч1тко визначуваними, то ix можна було визначити «раз i назавжди» та зупинити ix обговорення, припинити науков1 дискуcii, а це однозначно «погано» для будь-яко1 науки... Дослшник ¡з США М. В. Спайсер у своУй статто 2018 р. розглянув питания про «сутшсну оспорюван1'сть» дуже важли-вого концепту ДЕМОКРАТ1Я i значения, яке сгп'рна природа цього тер Mi на мае не лише для полтоично! науки, а й для прикладшм галуз1 пубшчного ад-Mi шетрування [27]. М. В. Спайсер визнае, що «значения полггичних концептов неможна вщокремити в)'д пол1тичних практик» [27, р. 730], але найважли-Biшим е те, що eiн не тольки «не Hapiкае» на той факт, що концепти на кшталт демократия не мають однозначного визначення, а й вказуе на позитивний аспект ешрноето: «визнання ¡де! сутшсно оспорюваних концептов е. важли-вим для захисту та сприянню политики як практики (англ. practice of politics) том}' що таке визнання наснажуе парти, що сперечаються щодо цих концептов, узгоджувати ceoi вшмшш погляди шляхом аргументаци, а не за допомогою сили чи насилля» [27, р. 726].
Вочевидь, сама природа концептов, якою займаеться полггична наука, вимагае i потребуе, щоб Тх значения постойно дискутувалися. В)'зьмемо, при-MipOM, СВОБОДУ: цей концепт однозначно матиме ргзниш тлумачення в межах, наприклад, л1берал1зму, сошал1зму чи консерватизму, i жоден науковець, що стоить на засадах науково'1 нейтральносто, не зможе стверджувати, що ¡деологтчне потрактування СВОБОДИ як концепту в межах якоюьодшеТ по-лтшшл ¡деологп «об'ективно» е кращим за його бачення кр1зь призму ¡Hiiioi ¡деологп. Зрештою, як пише A.-I. Хювенен з Ушверситету Тампере, «концеп-
ти розробляються для того, щоб явища ставали ч1тюше видимими» [28, р. 32], отже, люди з р1зними паттичними позищями мають право для себе прояс-нювати т! явища, що вважають першочерговими на сусшльно-полппчному порядку денному, 1 саметому можна вважати, що сшршсть е ключовою озна-кою тих концепт1в, що е сутшсно пол1тичними [29, р. 424].
Висновки. Викладений у стати матер1ал дозволяе зробити таю висновки: 1) причинно-наслщкове, онтолопчнета реалютське бачення концеппв, запро-поноване американським дослщником-пол1тологом Г. Гертцем, е уташтарним пщходом, в межах якого концепти розглядаються не з позищй фшософських дискусш чи «сшрних момент1в», а винятковоз прагматичних м1ркувань при-кладних дослщницьких тем, для потреб яких концепти розкладають до р1вня показнишв (який е останшм - трет!м - р1внем багатор1внево'1 структури кон-цепт1в, запропоновано'1 Г. Гертцем), за якими дослщники визначають наявшсть чи вщсутшсть ознак дослщжуваного явища; 2) свш пщхщ до конструювання концепт!в Г. Гертц протиставляе традишйному пщходу, який вш називае се-маитнчтш, осмльки для нього, на думку автора, ключовою е дискуая про сутшсть явища, а надання визначення в ньому синотм1чне розкриттю сут1 концепту як такого, що позначае конкретне дослщжуване явище; пщхщ Г. Герт-ца перегукуеться з дуже практичним I математично формал!ЗОваним пщходом до дослщження вииадюв (кейс-стад1), розробленим Ч. Репном, який активно проиагуе застосування лопки й математики неч1'тких множин, елементи яких також застосовуються в робот Г. Гертца (який покликаеться на пращ Ч. Реп-на), 1 це наближае його пщхщ до ктьюсноТ дослщницькоТ традицн; разом зтим, пор!вняння бачення концетпв Г. Гертца з пщходами ¡нших сусшльствоз-навщ'в до роботи з ними вказуе на спщьне бачення важливост1 протиставлен-ня дослщжуваного явища та його антитези (як у наведеному приклад!' пост-пол1тики, д///???/-пол1тики та ;«?-полггики); утгштаризм роботи з концептами вочевидь притаманний не лише юльюснш дослщницькш традици, на яку опираеться Г. Гертц, але, як показують наведеш у статн' приклади, таю пщ-ходи зустр1чаються \ в яю'снш традици, що прошюстровано етнограф1чним дослщженням феномену кл1ентил!зму; 3) ключовою перешкодою конструю-ванню ч1тко визначених та однозначних концепт!в полггично! науки € сама природа таких концепт1'в, на позначення якоТ британський фшософ В. Б. Гол-л)' в середин!' минулого стош'ття запропонував поняття «сутшсно оспорюваш концепти»; полггичш концепти не можуть вир1знятися однозначшстю тлума-чень не тому, що вони викликають гаряч1 дискусп щодо значень, а тому що за своею суттю щ концепти мютятьтаю складов!', що вимагають застосування щншсних суджень, щеолопчних позищй, вписування у конкретний сус-шльно-жштичний контекст; ¡деальний стан ч1ткоТ визначеност1 кожного полггичного концепту означав би не лише спрощення техшчно! операщона-
Л1зац11 категор1ально-понятойногоапарату пол1тичжм науки, а й призв1в якщо не до кшця и як науки, то принаймш зупинив би и розвиток, осюльки визна-чити поняття раз i назавжди означало б припинити теоретико-методолопчш дискуcii про значения, конотацн, неоднозначш смисли складних понять, що позначаютьне менш складш сусгпльно-полггичш явищата владш вщносини; 4) отже, ключовою перевагою прагматичного гид ход у до визначення концеп-то в, що виходить за меж1 семантичних дискусш про смисли термов, е утиль тарна можливють прикладних дослшжень, у яких значения концепту рекон-струюеться шляхом пошуку його сутшсних характеристик, що ix можна ¡дентифшувати за допомогою метошв як шльшсноТ, так i як!Сно1 дослщниць-Koi традищй; утом такий шдхщ обмежуе можлив1стьтеоретико-методолопч-них дискусш про значения ключових концептов, а саме таю аргументоваш дискусй про зм1ст та обсяг ключових понять пол1тики € нев1д'емною складо-вою демократичних практик.
Л1ТЕРАТУРА
1. Greene С. Nomadic Concepts, Variable Choice, and the Social Sciences. Philosophy of the Social Sciences. 2019. Vol. 50. Issue I. P. 3-22.
2. Hay C. Political Analysis: A Critical Introduction. Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2002. xiii, 314 p.
3. Robison J., Stevenson R. Т., Dmckman J. N., Jackman S., Katz J. N., Vavrcck L. An Audit of Political Behavior Research. SAGE Open. 2018. Vol. 8, Issue 3. URL: https:// joumals.sagcpub.com/doi/pdf/10.1177/2158244018794769 (acccsscd: 28.02.2020).
4. Gallic W. B. Essentially Contested Concepts. Proceedings of the Aristotelian Society. 1956. Vol. 56. P. 167-198.
5. Gocrtz G. Social Scicncc Concctps. A User's Guide. Princcton: Princeton University Press, 2006. xi, 296 p.
6. D'une science a Pautre: des concepts nomades / D. Andler... let al.J; sous la direction de lsabelle Stengers. Paris: Seuil, 1987. 387 p.
7. Berenskoetter F. Approaches to Concept Analysis. Millennium: Journal of International Studies. 2016. Vol. 45, Issue 2. P. 151-173. "
8. Sartori G. Concept Misforination in Comparative Politics. A merican Political Science Review. 1970. Vol. LXIV,No. 4. P. 1033-1053.
9. Gcrring J. Social scicncc methodology: a unified framework. 2nd cd. Cambridge; New York: Cambridge University Press, 2012. xxv, 495 p.
10. Collier D., Malion J. E. Conceptual 'Stretching' Revisited: Adapting Categories in Comparative Analysis. American Political Science Review. 1993. Vol. 87, Issue 4. P. 845-855.
11. Richter M. The history of political and social concepts: a critical introduction. New York: Oxford University Press, 1995. vii, 204 p.
12. Fitzi G. Max Weber's conccpt of "modem politics". Journal of Classical Sociology? 2019. Vol. 19. Issue 4. P. 361-376.
13. Palecek M. The evolution of ?culturc?: Juggling a conccpt. Anthropological Theory. 2019. Vol. 20. Issue 1. P. 53-76.
14. Orsi R. On the relcvancc of Carl Schmitt's concept of Grojiraum in contemporary international politics. Journal of International Potitical Theory. 2019. URL: https:// doi.org/10.1177/1755088219874431 (accessed: 28.02.2020).
15. Gundersen S. Mechaiiism-bascd Explanations versus Autonomy in the Social Scicnccs. Sociological Bulletin. 2018. Vol. 67? Issue 1. P. 35-50.
16. Barrientos Del Monte F. From Sociological Interpretation to Political Science. Latin American Perspectives. 2017. Vol. 45. Issue. 2. P. 51-61.
17. Kovacic Z. Conceptualizing Numbers at the Scicnce - Policy Interface. Science, 'technology. Human Values. 2018. Vol. 43, Issue 6. P. 1039-1065.
18. Diaz-Peralta M. Metaphor and ideology: Conceptual structure and conceptual content in Spanish political discourse. Discourse & Communication. 2018. Vol. 12. Issue 2. P. 128-148.
19. Behr H. Towards apolitical concept of reversibility in international relations: Bridging political philosophy and policy studies. European Journal of Internationa! Relations. 2019. Vol. 25. Issue 4. P. 1212-1235.
20. Smith G. M. Friendship as a Political Concept: A Groundwork for Analysis. Political Studies Review. 2018. Vol. 17 Issue 1. P. 81-92.
21. Marsteintredet L., Malamud A. Coup with Adjectives: Conceptual Stretching or Innovation in Comparative Research? Political Studies. 2019. URL: https:// doi.org/10.1177/0032321719888857 (acccsscd: 28.02.2020).
22. Urn bach M.. Humphrey M. Authenticity: The Cultural History of a Political Concept. London: Palgrave Macmillan, 2018. ix, 144 p.
23. Auycro J., Bcnzccry C. The Practical Logic of Political Domination: Conceptualizing the Clientelist Habitus. Sociological Theory. 2017. Vol. 35, Issue 3. P 179-199.
24. Ragin Ch. C. Redesigning social inquiry fuzzy sets and beyond. Chicago: University of Chicago Press, 2008. viii, 225 p.
25. Beveridge R. The (Ontological) Politics in Depoliticisation Debates: Three Lenses on the Decline of the Political. Political Studies Review. 2017. Vol. 15, Issue 4. P. 589-600. URL: https://joumals.sagcpub.com/doi/full/10.1177/1478929916664358 (acccsscd: 28.02.2020).
26. Grafstein R. A Realist Foundation for Essentially Contested Political Concepts. The Western Political Quarterly. 1988. Vol. 41. Issue 1. P. 9-28.
27. Spiccr M. W. What Do Wc Mean by Democracy? Reflections on an Essentially Contested Concept and Its Relationship to Politics and Public Administration. Administration & Society. 2018. Vol. 51, Issue 5. P. 724-748.
28. Hyvoncn A.-E. Careless Spccch: Conceptualizing Post-Truth Politics. New Perspectives. 2018. Vol. 26, No. 3. P. 31-55.
29. Boulay H. Essentially Contested Concepts and the Teaching of Political Scicncc. Teaching Political Science. 1977. Vol. 4, No. 4. P. 423-433.
REFERENCES
1. Greene. C. (2019). Nomadic Concepts. Variable Choice, and the Social Sciences. Philosophy of the Social Sciences, 50( 1). 3-22.
2. Hay. C. (2002). Political Analysis: A Critical introduction. Basingstoke: Palgrave Macmillan.
3. Robison J.. Stevenson R. T.. Druckman J. N.. Jackman S.. Katz J. N.. Vavreck L. (2018). An Audit of Political Behavior Research. SAGE Open. #(3). Retrieved from https:// joumals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/2158244018794769
4. Gallie. W. B. (1956). Essentially Contested Concepts. Proceedings of the Aristotelian Society, 56. 167-198.
5. Goertz. G. (2006). Social Science Concetps. A User's Guide. Princeton: Princeton University Press.
6. Stcngcrs. I. (Ed.) (1987). D'unc science a l'autrc: des conccpts nómades / D. Andlcr... fet al.]. Paris: Scuil.
7. Berenskoetter, F. (2016). Approaches to Conccpt Analysis. Millennium: Journal of International Studies. 45(2), 151-173.
8. Sartorú G. (1970). Conccpt Misformation in Comparative Politics. American Political Science Review. LXIV(4), 1033-1053.
9. Gcrring. J. (2012). Social science methodology: a unified framework. 2nd ed. Cambridge; New York: Cambridge University Press.
10. Collier. D. & Mahom J. E. (1993). Conceptual 'Stretching' Revisited: Adapting Categories m Comparative Analysis. American Political Science Review. #7(4). 845-855.
11. Richtcr, M. (1995). The history of political and social concepts: a critical introduction. New York: Oxford University Press.
12. Fitzi, G. (2019). Max Weber's conccpt of 'modem polities'. Journal of Classical Sociology;, /9(4), 361-376.
13. Palecek, M. (2019). The evolution of 'culture': Juggling a concept. Anthropological Theory. 20(1), 53-76.
14. Orsi, R. (2019). On the relevance of Carl Schmitt's concept o i Grofiraum in contemporary international politics. Journal of International' Political Theory. Retrieved from https://doi org/10.11 111 1755088219874431
15. Gundersen, S. (2018). Mechanism-based Explanations versus Autonomy in the Social Sciences. Sociological Bulletin. 67(1), 35-50.
16. Barrientos Del Monte, F. (2017). From Sociological Interpretation to Political Science. / a tin A merican Perspectives. 45(2), 51 -6 \.
17. Kovacic, Z. (2018). Conceptualizing Numbers at the Science - Policy Interface. Science, Technology, & Human Values, 43(6), 1039-1065.
18. Díaz-Peralta, M. (2018). Metaphor and ideology: Conceptual structure and conceptual content in Spanish political discourse. Discourse ft Communication, 12(2), 128-148.
19. Behr, H. (2019). Towards a political concept of reversibility in international relations: Bridging political philosophy and policy studies. European Journal of International Relations, 25(4), 1212-1235.
20. Smith. G. M. (2018). Friendship as a Political Concept: A Groundwork for Analysis. Political Studies Review. 77(1), 81-92.
21. Marsteintredet, L. & Malamud, A. (2019). Coup with Adjectives: Conceptual Stretching or Innovation in Comparative Research? Political Studies. Retrieved from https:// doi.org/10.1177/0032321719888857
22. Um bach, M. & Humphrey, M. (2018). Authenticity: The Cultural History of a Political Concept. London: Palgrave Macmillan.
23. Auycro, J. & Bcnzccry, C. (2017). The Practical Logic of Political Domination: Conceptualizing the Clicntclist Habitus. Sociological Theory. 55(3), 179-199.
24. Ragin. Ch. C. (2008). Redesigning social inquiry fuzzy sets and beyond. Chicago: University of Chicago Press.
25. Bevcridgc, R. (2017). The (Ontological) Politics in Dcpoliticisation Debates: Three Lenses on the Decline of the Political. Political Studies Review, /5(4). 589-600. Retrieved from https://journals.sagepub.com/doi/full/10.ll77/14789299l6664358
26. Grafstcin, R. (1988). A Realist Foundation for Essentially Contested Political Concepts. The Western Political Quarterly. 41(1), 9-28.
27. Spicer. M. W. (2018). What Do We Mean by Democracy? Reflections on an Essentially Contested Concept and Its Relationship to Politics and Public Administration. Administration & Society. 57(5), 724-748.
28. Hyvonen, A.-E. (2018). Careless Speech: Conceptualizing Post-Truth Politics. New Perspectives. 26(3), 31-55.
29. Boulay, H. (1977). Essentially Contested Concepts and the Teaching of Political Science. Teaching Political Science. -/(4), 423-433.
Яковлев Максим Владимирович, кандидат политических наук, доцент, руководитель Школы политической аналитики и доцент кафедры международных отношений Национального университета «Киево-Могилянская академия», Украина
ПРИКЛАДНОЕ КОНСТРУИРОВАНИЕ КОНЦЕПТОВ В ПОЛИТИЧЕСКОЙ НАУКЕ ЗА ПРЕДЕЛАМИ СЕМАНТИЧЕСКОГО
ПОДХОДА
Методологические дискуссии касательно конструирования концептов политической науки для прикладного количественного и качественного эмпирического анализа, выходящие за рамки традиционного семантического подхода к концептам как к терминам или теоретическим конструктам, рассматриваются в сравнительной перспективе на основе деконструкции причинно-следственного, оитологическо-
го и реалистского видения концептов, предложенного американским исследователем Р. Рертце.м.
Ключевые слова: концептосфера политической науки, концептология. междисциплинарные лингвистически-политологические исследования, политическая теория, методология научных исследований.
YakovfyevMaksyrn Volodymyrovych, Ph.D. (Political Sciences), Associate Professor, Head of School for Policy Analysis and Associate Professor at the Department of International Relations, National University of Kyiv-Mohyla Academy, Ukraine
APPLIED CONSTRUCTION OF CONCEPTS IN POLITICAL SCIENCE BEYOND THE SEMANTIC APPROACH
Problem setting. It has always been recognized by different scholars of social sciences that concepts are essential both to theory construction in different scientific realms as well as to applied research. A practical approach to concepts suggests that concepts, however complicated they might be. should he, in essence, boiled down to measurable indicators that, in turn, can be thoroughly studied by applying qualitative or quantitative approaches. Discussion around the nature of the concepts in social science in general and particularly in the political science brought about a number o f terms to denote the concepts like «essentially contested concepts» or «nomadic concepts». In order to avoid the bothersome discussion of the meaning of concepts, a prominent American scholar of social science research methodology and international relations G. Goertz said that he preferred to define concepts implicitly through a discussion of how they could be constructed. He coined the term «semantic approach »to denote the traditional approach to concepts and his alternative approach is what this article critically analyzes in comparison to other approaches to concepts 'studies, including the traditional ones.
Recent research and publications analysis. A great number of scholars contributed to the studies of concepts, among them G. Sartori. J. Gerring. Ch. Ragin. D. Collier. M. Richter and others. A fter W. B. Gallic coined the expression «essentially contested concepts» in 1956, a discussion on the phenomenon of «contestedness» of social and political concepts has commenced and never stopped. Among the very recent contributions to analysis of concepts the papers of'M. W. Spice r. F. Berenskoetter and C. Greene should be mentioned.
Paper objective is to identify both advantages and disadvantages of applied approaches to political concepts construction that go beyond the traditional semantic approach and that, in turn, implies a closer examination of a causal, ontological and realist view of concepts, suggested by G. Goertz. followed by a comparison with other perceptions of concepts, and supplemented by illustrations o f why it is ve>y difficult to provide a strict technical definition for the most important political science concepts.
Paper main body. The approach of (J. Goertz is analysed, contrasted and compared to other approaches to defining social and political concepts, including those that are not as pragmatic and utilitarian as the one suggested by Goertz. A number of illustrations are drawn from very recent (published 2017 and after) papers with examples of different concepts: 'authenticity', friendship', 'autogolpe'. 'modern polities', 'reversibility', 'culture '. 'depoliticisation ', 'post-truth politics 'and others. Some examples are taken from a clearly qualitative research traditions like an ethnographic approach to the study of 'dientelism' as 'everyday political practice' in order to demonstrate that not only a quantitative approach (G. Goertz is famous for using fuzzv-sets to deconstruct the concepts) can he pragmatic and utilitarian.
Conclusions of the research. A causal, ontological. and realist view of concepts, suggested by G. Goertz. has its advantages since it enables a practical empirical study of a concept after it is boiled down to a level of indicators that can he studied primarily by quantitative methods. The limitation of such a view is caused by refusal to go deeper into the theoretical and methodological discussions of the nature of a given political concept. Many concepts in political science cannot be defined in straightforward manner suggested by G. Goertz because they are «essentially contested» to use the terms ofW. B. Gallic, but also because such contestedness is caused by the nature of the concept that has to be constantly redefined and re-evaluated through different ideological lenses. To provide a dear and ultimate definition for a political science would mean to stop the methodological and theoretical debate about such a concept and that would basically mean to halt the development of political science.
Keywords: political science concepts, concepts' sphere of political science, interdisciplinary linguistic-political studies, political theory, social science research methodology.
