CC BY
65
УДК 323.21(477)
О. О. Полщук, здобувач
1СТОР1Я ПОНЯТТЯ «ПОЛ1ТИЧН1 ТЕХНОЛОГИ»
Стаття присвячена досл1дженню походження i становления поняття «пол1-muHHÍ технологи». Розкрито зв'язок мiж полтичними та сощальними технологiя-ми. Виявлено стутнь розробленостi поняття полтичних технологт у полтичнт наущ. Розкрито основн науковi тдходи до розумтня природи i сутностi поняття «полтичн технологи». Визначено необхiднiсть комплексного до^дження полтичних технологт якрiзновиду сощальних технологт.
Ключовi слова: полтичш технологи, демократичний транзит, полiтичний маркетинг, полтична комуткащя, PR.
Актуальтсть теми дослщження обумовлена недовершеним piBHeM до-слщження теоретико-методолопчних основ поняття «полтичш технологи» класиками пол^ично'1 думки i сучасними теоретиками. Складшсть аналiзу ще'1 проблематики визначаеться вщсутшстю у в^чизнянш пол^ичнш наущ грунтовних полтичних дослщжень, присвячених цш проблематицi. Важли-вiсть розробки ще'1 проблеми викликана необхiднiстю формування цшсно'1 системи полiтичних технологiй украшського суспшьства i пiдвищення ефективностi !х функщонування.
Розроблетсть проблеми в науковш лiтературi. Дослщження проблеми соцiальних i полтичних технологiй у сучаснiй укра'шськш та росшськш пол^ологи здiйснили: Д. I. Видрш, В. М. Бебик, В. Г. Воронкова, В. С. Дуд-ченко, К. С. Гаджиев, Л. Я. Дятченко, В. Д. Демченко, В. О. Свстаф'ев, С. Г. Кара-Мурза, В. М. 1ванов, Ф. М. Кирилюк, В. М. Князев, О. П. Кудшов, О. О. Максимов, С. Ф. Люовський, В. Я. Матвiенко, С. Б. Малкш, I. В. Мо-лодих, О. В. Петров, В. I. Патрушев, А. М. Пойченко, В. А. Полторак, Ю. П. Сурмш, Г. М. Почепцов, I. О. Полщук, О. I. Соловйов, С. Б. Сучков, Г. В. Щокш, В. К. Якунш, О. С. Токовенко та ш.
Мета статт1 полягае в тому, щоб охарактеризувати основш науковi тдходи до розумшня поняття «полтичш технологи». Завданням статл е виявлення сутност поняття «полтичш технологи» i специфши 1'х застосу-вання в науковому дискурс та пол^ичнш практицi.
Виклад основних положень. Розвиток наукових уявлень про полтичш технологи обумовлений процесами рацiоналiзацii мислення. Перша теорiя суспiльства була розроблена в межах позитивютсько! фшософи ii засновни-ком Огюстом Контом (1798-1857).
186
© Полщук О. О., 2016
Прихщ шдус^ально'1 епохи, стрiмкий розвиток промисловосп i катта-лiстичних вщносин потребували нових умов оргашзацп пращ, шшого тд-ходу до оргашзацп виробництва. Поява нових соцiальних вщносин пiсля буржуазних революцiй у Захщнш Gвропi вимагала переосмислення управ-лшня полiтичними процесами i сприяла розвитку нових суспшьних пiдходiв. Засади старого феодального суспшьства були зруйнованi. За дуже короткий перюд виникло яюсно нове суспiльство. Новi вiдкриття в природничих науках, розробка економiчних, фшософських i полiтологiчних теорiй стали основою для розвитку наук про найбшьш складш форми оргашзацп суспшьства, яю вимагали нового типу мислення, «позитивного» мислення за О. Контом. Ознаками позитивного мислення О. Конт називае намагання с^зь замшити абсолютне вiдносним, акцентуючи на сощальному характе-рi i зв'язку iз здоровим глуздом. До позитивiстського напряму сощологп можна вiднести такi критерп, як вiрогiднiсть, об'ективнiсть, реальнiсть, точшсть i кориснiсть теорп полiтичних технологш.
Позитивне i рацiональне мислення складають основу уявлень про технологи, якi сформувалися в iндустрiальну епоху. Принцип детермiнiзму О. Кон-та став фундаментом уявлень про наукову всемогутшсть i абсолютнiсть науки. На думку О. Конта, позитивний споЫб мислення, що затвердився у точних науках, «повинен» у кшцевому рахунку перемогти й у сферi пол^и-ки i привести до створення позитивно'1 науки про суспшьство — сощологп [1, с. 89].
О. Конт розглядае суспшьство як систему, яка е аналогичною бюлопчно-му оргашзму. Вiн вважае, що управлшня суспiльними процесами стимулюе впорядкування сощуму пiд дiею законiв сощально'1 статики i сощально'1 динамiки. О. Конт вбачае метою сощального розвитку невпинний прогрес, що проявляеться в накопиченш матерiальних i духовних щнностей i 1'х пе-редачi вщ поколiння до поколiння.
Розмiрковуючи про засади сощально'1 шженерп, що можуть припинити кризу тогочасного суспшьства, О. Конт вбачае бшьшу роль науки i моралi в порiвняннi з економшою i полiтикою. У моделi майбутнього суспiльства О. Конт придшяе мало уваги ролi виборiв, парламенпв, партiй. Можливiсть соцiальних трансформацiй передбачена лише через наукове знання. Цей тдхщ передбачае застосування соцiальних i полiтичних технологiй виключ-но в науковому дискура.
Згодом Герберт Спенсер (1820-1903) розвинув теорш позитивiзму О. Конта. Вш заперечував необхiднiсть втручання влади в сощальш про-цеси розвитку. Це безпосередньо вплинуло на бачення сут пол^ичних технологiй. Концепщя Г. Спенсера розширила соцiальну науку, додавши до
не'1 таю поняття, як «сощальне буття» i «розвиток соцiального управлшня», «рухливють» i «мобiльнiсть».
Уявлення про полiтичнi технологи Г. Спенсер розширив через поняття «оргашчного розвитку», вiдсутнiсть втручання в суспшьш процеси. Неприй-няття сощально'1 шженерп як першооснови визначило подальше розумшня соцiальних i полiтичних технологш. Концепщя Г. Спенсера про суспшьство, що «оргашчно» розвиваеться, передбачае розвиток принцитв i технологiй соцiально-полiтичного управлшня, якi вiдповiдають такому типу суспшьства [2, с. 1408].
В основi сощально'1 концепцп Г. Спенсера представлена «оргашчна те-орiя», згiдно з якою суспiльство — органiзм, який гармошчно еволюцiонуе через взаемодiю його елеменпв. 1деальне суспiльство — суспшьство в ста-нi рiвноваги. Втрата рiвноваги становить головну загрозу цшюносп сус-пiльства. Г. Спенсер, взявши за основу теор^ еволюцп Ч. Дарвша, вико-ристовував п для пояснення сощального розвитку. Сощально-пол^ичну теор^ вiн поповнив поняттями «цiлiснiсть», «еволюцшшсть» i «системнiсть розвитку соцiальних технологш». Г. Спенсер доводить щею про те, що суспшьство змшюеться в залежносп вiд того, як шдивщи адаптуються до природного або сощального середовища.
Розвиток штелектуальних i фiзичних здiбностей iндивiдiв обумовлений сощальною еволюцiею. Усi спроби неприродного спонукання до сощаль-но'1 еволюцп з використанням економiчних або сощально-пол^ичних тех-нологiй, не враховуючи особливостей суспшьства, на думку Г. Спенсера, матимуть непередбачуваш негативш наслiдки. Вчений визнавав едино прийнятною сощальною технолопею природний вiдбiр. На переконання Г. Спенсера, необхщна вiдсутнiсть втручання уряду в процеси сощально! взаемодii, завдяки чому забезпечуеться рiвновага iнтересiв. У подальшому теорiя «соцiального дарвiнiзму» значно вплинула на розвиток соцiальноi i полiтичноi iнженерii. Згiдно з положеннями теорп Г. Спенсера частина суспшьства, яка е найменш пристосованою до нових умов, природним чином зникне, засвщчивши тим самим вiрнiсть «органiчноi» теорп.
У подальшому на еволющю поглядiв стосовно соцiальних технологш великий вплив здшснили: Емiль Дюркгейм, Карл Маркс, Фрiдрiх Енгельс, Карл Поппер. Видатний англшський фiлософ Карл Поппер (1902-1994) в осмисленш рiзних соцiальних проектiв здiйснив спробу розв'язання проб-леми технологiчноi дiяльностi, яка передбачае вщсутшсть гарантiй стосовно небажаних наслщюв при здiйсненнi перетворень. Вш вважав, що «немае тдстав думати, що повна перебудова нашого соцiального свiту негайно приведе до добре працюючоi соцiальноi системи» [3, с. 210].
К. Поппер критикував «утотчш» технологи, пов'язуючи 1'х з прагненням необачно перебудувати суспiльство. Здiйснюючи аналiз принцитв сощаль-них перетворень, вчений вважав за необхщне застосування досвiду, розуму, консенсусу, компромюу та гуманiзмy У свот головнiй роботi «Вiдкрите суспшьство i його вороги» автор зазначив, що утопiчна спроба досягти ще-ально'1 держави, використовуючи проект суспшьства в цшому, вимагае сильно!' централiзованоi влади певних людей i найчаспше призводить до диктатури. Подiбнi погляди тдтримував видатний економiст Ф. А. Хайек (1899-1998). Аналiзуючи небезпеку сощалютичних перетворень у роботi «Дорога до рабства», вчений пропагуе лiберально-демократичнi щнносп як основу найбiльш ефективних сощальних дiй.
Макс Вебер (1864-1920) висунув положення про особливосл практик реалiзащi влади (фактично полiтичних технологiй) у харизматичному та ращональному режимах. Здтснюючи аналiз iндустрiального суспiльства, вчений розробив концепщю ращонально! бюрократи, що згодом була ви-користана для моделi рацiонально-технологiчного iнституту державного управлiння в розвинених демократичних державах. Розглядаючи харизма-тичне панування, М. Вебер розкривае роль iррацiональних факторiв у здш-сненнi правлiння.
Свiй внесок у розвиток поняття «полтичш технологи» здшснили Т. Пар-сонс i К. Мангейм. Завдяки щеям Т. Парсонса в сощальних технолопях були виявлеш системи, соцiальнi iнститути з певною структурою, функцiями i ролями для забезпечення потреб суспшьства. К. Мангейм звернув увагу на небезпеку вщ надмiрного застосування технологт для системи сощального i полiтичного управлiння.
На сучасному етапi полiтичного розвитку технологична складова пол^и-ки у в^чизнянт науцi характеризуеться частковим дослiдженням. Разом з тим ця сфера викликае ттерес пол^июв, науковцiв i управлтщв. Рiзно-манiтнi пiдходи до аналiзу полiтичних технологiй формують рiзноманiтнi визначення. Пол^ична наука визначае полiтичнi технологи як «сукупшсть принципiв, методiв i процедур, що використовують суб'екти пол^ично! дь яльностi. Полiтичнi технологи, грунтуючись на теоретичному аналiзi взаемо-ди полiтичних суб'ектiв, мiстять методологiчнi орiентири i методологiчнi рекомендаци ефективного виршення полiтичних проблем i досягнення визначених полтичних цiлей» [4, с. 63].
Зазвичай сутшсний змiст полiтичних технологт пов'язують з виборчими технологiями, PR-технологiями, а також з полiтичним маркетингом. Про це свщчить 1'х масштабне застосування i розповсюдження для впливу на ма-сову свiдомiсть тд час виборчих кампанiй.
Спробу розширити сутшсть поняття «пол^ичш технологи» здшснив росшський вчений О. Соловйов. Bïh вважае, що «полiтичнi технологи яв-ляють собою сукупнiсть послiдовно застосованих процедур, прийомiв i способiв дiяльностi, спрямованих на найбшьш оптимальну й ефективну реалiзацiю цiлей i завдань конкретного суб'екта у визначений час i у визна-ченому м^щ» [5, с. 416]. Головна перевага цього визначення полягае в системност розумшня пол^ичних технологш як засобiв управлшня.
Загальна структура технологш мае такий вигляд: мета поличного управлшня — знання — технолопчш операци, методики ди, прийоми, процеду-ри — ресурси. Засадами ефективного управлшня е цшеращональна дiя i цшепокладання. Кiнцева мета, для досягнення яко'' застосовуеться техно-логiя, обумовлюе тип конструювання, процедури, характернi ознаки суб'екта i об'екта впливу, пiдбiр необхщних ресурсiв.
Знання для застосування технологш мае подвшне значення: знання тех-нологiчне (практичне знання про засади сощального конструювання, за-стосоване для виршення конкретно'' проблеми) взаемодiе з науковим знан-ням (знанням «щеальним», абстрактним вiдносно специфiки об'екта). Ця взаемодiя дае можливiсть визначити необхщш технологiчнi методи дп, процедури, прийоми. До ресурав полiтичних технологiй належать фшан-сово-економiчнi, iнтелектуальнi, матерiальнi, сощально-пол^ичш, кадровi, адмiнiстративно-управлiнськi засоби.
В украшськш полiтичнiй науцi першим розробником концепцп пол^ич-них технологiй е Д. Видрш Вiн уперше розробив i запропонував визначення поняття «пол^ичш технологи», визначивши 'х як «систему способiв i шляхiв послiдовного досягнення бажаного результату з урахуванням за-гальних i довгострокових наслщюв прийнятих ршень» [6, с. 262]. Заува-женням до цього визначення е вщсутшсть урахування специфiки саме по-лiтичних технологiй. Вiдтак це визначення може застосовуватися до сощально'1 сфери. Бачення пол^ичних технологiй як технологш пол^ично'' влади робить цю концепщю вiдмiнною вiд iнших.
Свiй варiант визначення поняття «полiтичнi технологи» запропонував Микола Головатий у сво'й статт «Мистецтво здобувати владу». Автор кон-статуе, що пол^ичш технологи — це сукупшсть прийомiв, методiв, способiв, процедур, якi використовують суб'екти пол^ично'' дiяльностi (особистостi, полiтичнi i суспшьш групи, пол^ичш парти, громадськi об'еднання, групи тиску тощо) [7, с. 33]. У пол^ичнш дiяльностi пол^ичш технологи викорис-товуються в перюд пол^ично'' боротьби не тiльки як засоби. Вони постають як системи, що засноваш на певних щеолопях, а також детермiнованi цiлями пол^ичних суб'ектiв. М. Головатий визнае наявшсть кiлькох типологiзацiй полiтичних технологiй. Цей подш здiйснюеться в залежностi вщ пол^ично''
системи i поличного режиму на демократичш i недемократичнi, 6a30BÏ та другорядш. Базовi полiтичнi технологи застосовуються до всього населення. До них можна вщнести опитування громадсько'1' думки, вибори, референдума До другорядних технологт вщносять розробки i прийняття полiтичних рiшень, проведення локальних за маштабом полiтичних акцiй: збори, м^ин-ги, машфестацп, пiкетування, маршi тдтримки або протесту. Не знаючи сут полiтичних технологiй, а також не вмшчи ïx застосовувати, кандидату чи партп важко отримати перемогу в пол^ичнт 6ороть6i.
Дослiдник К. О. Ващенко змiщуe акцент у визначенш полiтичниx техно-логiй. Вiн розглядае полiтичнi технологи як важливий елемент пол^ично'1' культури суспiльства в цшому та окремих пол^ичних су6'ектiв зокрема. Виходячи з цього, вт визначае пол^ичш технологи не просто як набiр ме-тодiв та правил досягнення поставлених цшей у полчищ, а як систему спо-собiв реалiзацiï полiтичниx цiнностей суб'екта в процес пол^ично'1' дiяль-ностi [8, с. 52].
Професор I. О. Полщук висунув ушверсальне визначення пол^ичних технологт. На його думку, пол^ичш технологи - це ттелектуально спро-ектованi комплекснi алгоритми полiтичниx дт (полiтичниx заxодiв, акцiй, кампанiй), яю спрямованi на системне пiдвищення ефективносл функщо-нування полiтичниx су6'ектiв з приводу виборення та утримання державно'1' влади [9, с. 716]. Можна вважати такий тдхщ тструментальним. Звщси слiдуе, що iснуе взаемозв'язок мiж типом полiтичниx теxнологiй i розвине-нiстю пол^ично'1' пiдсистеми суспiльства: бшьш досконалим, розвинутим типам пол^ично'1' оргашзаци вiдповiдають 6iльш досконалi типи пол^ичних теxнологiй.
Полiтична трансформацiя авторитарного суспшьства в лiберальне обу-мовлена значною мiрою полiтичним реформуванням держави. При аналiзi цього процесу в пол^ичнт науцi вводяться такi поняття: «демократичний транзит», «транзитивне суспшьство» i «транзитна демокра^я». Категорiя «демократичний транзит» позначае напрям трансформаци як суспiльства, так i поличного режиму. Головну роль тут ввдграють сутнiснi параметри сощального реформування. Важливо також вiдмiтити, що напрями трансформацп можуть бути рiзними. Трансформащя може здiйснюватися вщ авторитаризму до демократи i вщ демократи до авторитаризму.
Пiд категорiею «транзитивне суспшьство» розумiють суспiльство, в яко-му вiд6уваються полiтичнi, сощальш, економiчнi, культурнi змiни без визначення ктцево'1' мети. «Транзитивне суспшьство» здтснюе рух, змiнюючи свiй ямсний стан. Категорiя «транзитивна демократiя» позначае форму поличного режиму в сташ структурних перетворень на шляху становлен-ня демократично'1' держави.
Дослщження зворотних pyxiB у процес трансформацп украшського суспшьства донедавна здшснювалися незначною мiрою. Процес суспшьно-го реформування аналiзyвався в межах лшшно'1 концепцп юторп людства i теорп модершзацп. Пiсля здобуття Украшою незалежностi наyковцi стали активно щкавитися проблемами розвитку. Разом з тим украшський демо-кратичний транзит залишаеться не до кiнця вивченим. Процес трансформацп украшського посткомушстичного суспшьства вщ тоталiтарного до демократичного детермшуе головний напрям розвитку пол^ичних технологiй вiд технологiй аптацп й пропаганди до технологiй управлшня громадською думкою i паблiк рилейшнз.
Важливим аспектом виборчих комyнiкацiй е Public Relations (PR). В украшськш пол^ичнш наущ проводилося недостатньо дослщжень з ще'1 проблематики. У св^овш полiтичнiй наyцi рiзноманiтнi аспекти Public Relations представленi у бшьш нiж 500 визначеннях. У межах узагальненого тдходу це поняття розyмiеться як наука i напрям практично'1 дiяльностi людей щодо оптимiзацiï комyнiкативного простору [10, с. 24]. Це визначення представляе поеднання елеменпв дослщження i yправлiння. По сут Public Relations е рiзновидом «дослвдницького менеджменту» комyнiкацiйних процесiв. Проблема технолопзацп процесiв комушкацп е ключовою проблемою Public Relations, яка виступае технолопею зi сво'1'ми етапами, структурою й опера-цiями. Структура Public Relations е доволi складною, адже поеднуе в собi багато видiв дiяльностi.
PR-технологп створюються лише в конкретнш ситуацп для ïï виршення. ïх застосування вимагае творчого потенщалу виконавця, який передбачае вмiння приймати нестандарты ршення в короткий термш У цьому контек-стi необхщно наголосити на тому, що ефектившсть цих технологiй значною мiрою обумовлена творчютю автора. Застосування готових технологш у бшьшосп випадкiв призводить до негативного результату. Гнучюсть цих технологш, а також здатшсть швидко реагувати на змшу навколишнього середовища робить 1'х бiльш ефективними. Завдяки зазначеним вище якостям цей тип технологш набув поширення пiд час виборчих кампанш.
У проведеннi сучасних PR-кампанш теоретичною основою е концепцiя ситуативного контролю подш i проблем. Вона передбачае штелектуальну взаемодiю зi ЗМ1, головним завданням яко'1 е витюнення негативно'1 шфор-мацп, збереження контролю шформацшного простору, змiцнення суспшьно'1 тдтримки.
PR-технологп, що обслуговують полiтичнi партп, кандидатiв, iнститyти державно'1 влади, розвиваються в декшькох напрямах. Вiд створення шформацшного повщомлення до виникнення сустльно'1 довiри до кандидата або партп необхщно подолати складний комушкативний шлях. Видшення окре-
мих етатв ускладнюеться постiйними змшами громадсько!' думки. Вико-ристання простих схем формування громадсько!' думки, як правило, не дае позитивних результалв. Не враховуючи опосередкованих факторiв i не вщ-стежуючи змiни настро'в, можна не лише не отримати очшуваного результату, але й створити негативний iмiдж полiтика чи партп.
Одну з найважливших ролей у процесах пол^ично!' комушкацп вщь грають маркетинговi полiтичнi технологи. Ця проблематика лише розпо-чала розроблятися в украшськш полiтичнiй науцi. З цього приводу влучно висловився В. А. Полторак, який зазначив, що «пол^ичний маркетинг як наука i мистецтво робить в Укра'ш першi кроки» [12, с. 43].
Метою пол^ичного маркетингу е вивчення ситуацп, яка склалася на поличному ринку. Умови конкуренцп мiж кандидатами або париями в перь од виборчих перегошв ставлять виборця перед непростим вибором. Кандидата намагаються з'ясувати мотиви виборця i тдлаштуватися пiд них.
Висновки. Пiдсумовуючи, необхщно вiдзначити, що полiтичнi технологи е частиною соцiальних технологий i вiдiграють важливу роль у сучасному суспiльствi. Мiра !'хнього розвитку й досконалосл е показником зрiлостi пол^ичних iнститутiв держави. Вони вiдображають рiзноманiття i склад-нiсть сучасного суспшьства. Пол^ичш технологи мають свою складну структуру.
Вщ типу використовуваних полiтичних технологт залежить ступiнь розвитку пол^ично!' системи суспiльства. Полiтичнi технологи управлшня й комушкацп застосовуються в полчищ для вирiшення специфiчних проблем.
У суспшьсга транзитивного типу головними проблемами пол^ичного управлiння е розробка оптимального шструментарш для вирiшення поль тичних проблем, а також вщповщшсть застосовуваних технологт принципам загальнолюдсько!' мораль В Укра'ш, на жаль, використовуються зде-бiльшого манiпулятивнi полiтичнi технологи. Через 1'х застосування здiйснюеться прикриття недемократичних процедур тд демократичними гаслами. Маншулятивш технологи стають засобами обману громадян. У свою чергу, це аж шяк не сприяе демократизаци Укра'ни. Тому найакту-альнiшою е розробка заходiв протиди полiтичному мантулюванню на за-гальнодержавному рiвнi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон ; общ. ред. и предисл.
П. С. Гуревича. - М. : Изд. группа «Прогресс» - «Политика», 1992. - 89 с.
2. Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские / Г. Спенсер ; пер.
с англ. под ред. Н. А. Рубакина. - Минск : Соврем. литератор, 1998. - 1408 с.
3. Поппер К. Открытое общество и его враги : пер. с англ. / К. Поппер ; под ред. В. Н. Садовского. - М. : Феникс : Междунар. фонд «Культ. инициатива», 1992. -Т. 1 : Чары Платона. - 432 с.
4. Политология в вопросах и ответах : учеб. пособие для вузов / под ред. Ю. Г. Волкова. - М. : Гардарики, 1999. - 472 с.
5. Соловьев А. И. Политическая теория, политические технологии : учеб. для студ. вузов / А. И. Соловьев. - М. : Аспект Пресс, 2000. - 559 с.
6. Видрш Д. I. Пол^ика: iсторiя, технолопя, екзистенщя / Д. I. Видрш. - К. : Либщь, 2001. - 432 с.
7. Головатий М. Мистецтво здобувати владу / Микола Головатий // Пол^. менеджмент. - 2009. - № 4 (37). - С. 28-43.
8. Ващенко К. О. Полгтичш технологи як чинник демократичного розвитку суспшьства : дис. ... канд. полгт. наук : 23.00.02 / К. О. Ващенко. - К., 1999. - 52 с.
9. Полщук I. О. Технологи пол^ичш / I. О. Полщук // Полгтолопчний енциклопе-дичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По^бна, I. О. Полщук та ш] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - С. 715-717.
10. Сурмш Ю. П. Виборчi технологи / Ю. П. Сурмш, Д. Ю. Нарiжний. - Д. : Пороги, 2001. - 120 с.
11. Полторак В. А. Сущность и содержание политического маркетинга / В. А. Пол-торак // Полгтичний маркетинг та електоральш технологи : зб. наук. пр. - Запо-рiжжя : Гарт, 2002. - С. 31-43.
ИСТОРИЯ ПОНЯТИЯ «ПОЛИТИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ»
Полищук О. А.
Статья посвящена исследованию происхождения и становления понятия «политические технологии». Раскрыто связь между политическими и социальными технологиями. Выявлена степень разработанности понятия политических технологий в политической науке. Раскрыты основные научные подходы к пониманию природы и сущности понятия «политические технологии». Определена необходимость комплексного исследования политических технологий как разновидности социальных технологий.
Ключевые слова: политические технологии, демократический транзит, политический маркетинг, политическая коммуникация, PR.
HISTORY OF THE CONCEPT «POLITICAL TECHNOLOGY»
Polishchuk O. О.
The article investigates the origin and formation of concepts political technology. Reveals the connection between political and social technologies. Discovered level of development of political technology concept in political science. The basic scientific approaches to understanding the nature and essence of the concept political technology.
The necessity of a comprehensive study ofpolitical technologies as a form of social technologies.
On the modern stage of political development the technological constituent of policy in domestic science is characterized partial research. At the same time, this sphere causes interest of politicians, research workers and upravlinciv. The various going near the analysis ofpolitical technologies form various determinations. Political science determines political technologies as «aggregate ofprinciples, methods and procedures, that the subjects of political activity use. Political technologies, based on a theoretical analysis.
Usually sutnistniy maintenance of political technologies is bound to electoral technologies, pr-technologies, and also with the political marketing. About it mashtabne application and distribution testifies them for influence on mass consciousness during hustings. The important aspect of electoral communications is Public Relations. In Ukrainian political science conducted not enough researches from this problems. In world political science the various aspects of Public Relations are presented in more than 500 determinations. Within the limits of the generalized approach this concept is understood as science and direction ofpractical activity ofpeople in relation to optimization of communicative space.
In conducted modern pr-campaigns theoretical basis is conception of situation control of events and problems. Itforesees intellectual co-operation from MASS-MEDIA, the main task of which is expulsing of negative information, maintainance of control of informative space, strengthening of public support.
Pr-technologies, which serve political parties, candidates, institutes of state power, develop in a few directions. From creation of information message to the origin ofpublic trust to the candidate or party it is necessary to overcome a difficult communicative way. The uses of simple charts of forming of public opinion, as a rule, do not give positive results. Not taking into account the mediated factors and not watching the change of moods, it is possible not only not to get the expected result but also produce a negative image of politician or parties.
Made the following conclusions. Political technology is a part of social technologies and play an important role in modern society. The extent of their development and perfection is an indicator of the maturity of the political institutions of the state. They reflect the diversity and complexity of modern society. Political technologies with its complex structure.
The type ofpolitical technology depends on the degree ofpolitical system of society. Political control and communication technology used in politics to solve specific problems. In society Transitive type of main problems ofpolitical management is to develop the best tools for solving political problems, as well as compliance with the principles of the technologies morality. In Ukraine, unfortunately mostly used manipulative political technologies. Through their application cover undemocratic procedures carried out under democratic slogans. Manipulative technologies are means of deception of citizens. This in turn does not contribute to the democratization of Ukraine. Therefore, the most urgent is to develop measures to counter political manipulation at the national level.
Key words: political technologies democratic transit, political marketing, political communication, PR.
