CC BY
70Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.38-42.
УДК 811.111 '271
КОНЦЕПТ "ГУМОР" У БРИТАНСЬК1Й Л1НГВОКУЛЬТУР1
Воробйова I.A.
Р1вненський державний гуман1тарний ун1верситет, м. Р1вне, Украна
Стаття присвячена розгляду одного i3 ключових концептiв британського культурного ceimy, а саме гумору. Мкце почуття гумору в життi британщв i ставлення до нього анал1зуються на основi афоризмiв вiдомих представнитв Великоi Британи та до^дженнях анmропологiв i психологiв.
Ключовi слова: гумор, афоризм, культура.
Постановка проблеми. "Лшгвокультуролопчний поворот", який почався в сучасному мовознавствi два десятки роюв тому, за своею значимост можна зютавити, напевно, з лшгвютичним поворотом у фшософп середини минулого столотя, в результат якого мова стала розглядатися як онтолопчна шдстава мислення i дiяльностi (Л. В^генштайн, Е. Гуссерль, М. Гайдеггер). У сферi лшгвокультурологи ця пiдстава стала вбачатися в симбiозi мови i культури: до завдань ще1 науково! дисциплiни входить вивчення й опис взаемин мови i етносу, мови i народного менталiтету. На сьогодшшнш день стае цiлком очевидним, що з антропоцентричною переорiентацiею парадигми гумаштарного знання загальна спрямованiсть лшгвютично1 науки на встановлення вiдповiдностей мiж структурою ушверсальних логiчних i специфiчних мовних категорiй змiнилася спрямованiстю на виявлення розбiжностей семантики iнварiантних категорiй фшософп i психологи i 1хшх варiативних реалiзацiй у лексицi конкретних етшчних мов.
Основною одиницею лшгвокультурологи е концепт як одиниця колективно! свщомоси, що мае мовне вираження та вщзначена етнокультурною специфiкою; як синтезуюче лiнгвоментальное утворення, що методологiчно прийшло на змiну уявленню (образу), поняттю й значенню та включило 1'х у себе у скороченому виглядь Лiнгвоконцепт характеризуеться гетерогеннiстю та багатоознаковютю: змiстовнiстю, метафоричнiстю, емотивнiстю, включенiстю до лексично1 системи мови [1, с. 6-7].
Семантичне наповнення лiнгвоконцептiв мiняеться вiд культури до культури, вщ етносу до етносу, вiд одше1 сощально1 групи до шшо1 i вiд одше1 особистостi до шшо1. Можна припустити, що вивчення етно- i соцюкультурно1 варiативностi цих семантичних сутностей дасть можливiсть внести певш корективи в структуру базово1 i модально1 мовних особистостей, представлених у певнш лiнгвокультурi.
У конкурентнiй боротьбi в лiнгвiстичнiй лiтературi з початку 90-х роюв минулого столiття зштовхнулися термiни "концепт" (Н. Арутюнова, Д. Лихачов, Ю. Степанов, В. Нерознак), "лшгвокультурема" (В. Воробйов), '^фологема" (М. Ляхтеенмяю, В. Базилев), "логоепiстема" (С. Верещагш, В. Костомаров,
Н. Бурвикова), однак очевидно, що найбiльш життездатним виявився термiн "концепт", який за частотою вживання значно випередив вс iншi протермiнологiчнi новотвори. Сьогодш термiн "концепт" знаходить широке застосування в рiзних галузях лшгвютично1 науки. Вш увiйшов до понятiйного апарату когнiтивiстики, семантики, лшгвокультурологи. Перiод затвердження термiна в науцi неодмiнно пов'язаний з певною довiльнiстю його вживання, розмитютю кордонiв, змiшанням iз близькими за значенням i/або за мовною формою термiнами. Наприклад, простежуеться змшання понять "когштивний концепт" i "лшгвокультурний концепт" (О. Кубрякова, З. Попова, Й. Стернш). Лiнгвокультурний концепт вiдрiзняеться вiд iнших ментальних одиниць, використовуваних у рiзних галузях науки (когштивного концепту, фрейму, сценарiю, скрипту, поняття, образу, архетипу, гештальту, мнеми, стереотипу), акцентуащею цiннiсного елемента. Центром концепту завжди е цiннiсть, оскiльки концепт служить дослщженню культури, а в основi культури лежить саме цшшсний принцип.
Лiнгвокультурний концепт iснуе в шдивщуальнш або колективнiй свiдомостi. Будь-яю елементи, вiдсутнi у свiдомостi даного шдивща/групи, до структури концепту даного iндивiда/групи включатися не можуть. У цьому сенс видiленi Ю. Степановым шари концепту варто розглядати як окремi концепти рiзного обсягу, а не як компоненти единого концепту. Активний шар (основна актуальна ознака, вщома кожному носда культури i значима для нього) входить до загальнонацюнального концепту, пасивш шари (додатковi ознаки, актуальнi для окремих груп носив культури) належать концептосферам окремих субкультур, внутрiшня форма концепту (не усвщомлювана в повсякденному життi, вщома лише фахiвцям, але визначальну для зовшшньо!, знаково! форми вираження концепт1в) для бiльшостi носив культури е не частиною концепту, а одним з його культурних елементiв [2, с. 44-45].
Предметна галузь лшгвоконцептологп зб^аеться iз предметною галуззю шшого лiнгвiстичного напрямку - мiжкультурноl комушкаци. У цих дисциплiн спiльний об'ект дослщження - етнiчний менталiтет носив певних природних мов як сукупшсть групових поведiнкових i когнiтивних стереотишв, але рiзнi цiльовi установки: якщо iнтерес першо1 спрямований на виявлення лiнгвоспецифiчних характеристик цього менталiтету через аналiз його концептiв, то штерес друго1 сфокусований на подоланнi лшгвокультурно1 специфiки та можливого И нерозумшня у мiжмовному спiлкуваннi [1, с. 13].
Найбшьш послiдовним i переконливим представляеться вiднесення лiнгвокультурних концептiв до числа одиниць ментальносп/мешаттету - категорiй, через як описуеться нацiональний (етнiчний) характер. Визнання лiнгвоконцепту одиницею менталiтету по суп повертае лiнгвiстику до проблеми спiввiдношення мови й мислення, найбшьше рельефно сформульовано1 в гiпотезi "лшгастично1 вiдносностi" Сепiра-Уорфа: рiдна мова повшстю або частково визначае свiтосприймання сво1х носilв, оскiльки людина думае, почувае й живе тшьки в мовi (В. фон Гумбольдт), а власне мова е спошб свiтотлумачення.
За справедливим спостереженням С. Тер-Мiнасовоl, найважливша функцiя мови полягае в им, що вона зберiгае культуру та передае И з поколшня до поколшня.
Саме тому мова грае настшьки значну роль у формуванш особистосп, нацiонального характеру, етшчно! спшьност^ народу, наци [3]. Сьогоднi загальноприйнятою е думка про те, що як у культурi, так i в мовi кожного народу присутне ушверсальне (загальнолюдське) i нацiонально-специфiчне. У той же час у будь-якш культурi е властивi тiльки !й культурнi значення, закрiпленi в мов^ моральних нормах, переконаннях, особливостях поведшки та iн.
Нацiональна концептосфера складаеться i3 сукупностi iндивiдуальних, групових, класових, нацюнальних i унiверсальних концептiв, тобто концеппв, що мають загальнолюдську цшшсть. В той же час кожна нащя мае власну шкалу свтогляду, власну шкалу цiнностей. Кожна культура формуе сво! стереотипи свiдомостi та поведшки, що спираються на власне бачення свiту. Метою нашого короткого до^дження е аналiз концепту "гумор" у рамках британсько! концептосфери, вияв його основних характеристик та визначення його мiсця у картинi св^у англiйцiв.
Англiйське почуття гумору (sense of humour) е найважлившою рисою нацiонального характеру, якою британцi особливо пишаються. Примiтно, що humour сполучаеться в англшському зi словом sense, що несе в собi щею почуттевого сприйняття. Таким чином, почуття гумору для англшця - такий же природний i невiд'емний спошб освоення навколишнього свiту, як зiр, слух, нюх, смак i дотик. У той же час шший спектр значень слова sense - "змют, розум, свщомють" -шдкреслюе, що в англiйськiй концептосферi почуття гумору сприймаеться не просто як природна особливiсть, властива людському оргашзму, але й як цiлком осмислена, свщомо культивована риса. В шших культурах для гумору е час i мiсце, це особливий вид спшкування. Тодi як в англшськш розмовi гумор присутнiй на рiвнi пiдтексту. 1снуе чимала кiлькiсть ств, якi позначають рiзнi типи гумору/смiху: banter, teasing, irony, understatement, humorous self-deprecation, mockery, silliness, wit. Основною розтзнавальною рисою англшського гумору е те, що першорядна роль у ньому прищляеться iронil (irony) i дотепностi (wit). Гумор - ушверсальний, iронiя ж е головним iнгредiентом власне англiйського гумору. Дж. Б. Прютт зазначае: "Атмосфера, в якш ми живемо в Англи, сприятлива для гумору. Вона так часто туманна, що все навколо дуже рщко бувае ч^ким" [4, с. 65]. 1рошя е постiйним, споконвiчно даним, нормальним елементом звичайного щоденного спiлкування британцiв. У сферi смшного для британцiв не iснуе класово! свiдомостi, адже основнi принципи англшського гумору стоять поза класами. Заборона прямо! серйозно! вщвертосп та правило iронil, стриманостi та самоприниження подолали вш класовi бар'ери. Хоча ми маемо зазначити, але значна частка жар^в торкаеться саме класових питань.
Е. 1стхоуп i Дж. Б. Прютт, мiркуючи про англiйський гумор, сходяться в одному: для 1хшх стввтизниюв гумор е одним iз проявiв добре вiдомоl англiйськоl стриманосп та впевненостi, що невмiння стримувати почуття - ознака поганого смаку i поганого виховання. Англiйцi вщчувають жах перед перебiльшеними почуттями й емощями, тому що почуття для них - ключ до цитаделi !х внутрiшнього "Я". А втрата над собою контролю для них рiвносильна тому, щоб видати вш сво! секрети. Тут виникають зв'язки з ключовими концептами "будинку-фортещ" й
"замкнутого ocTpiBHoro простору" [4]. Гумор, глузування е для британцiв тим способом "вщмежування", що дозволяе тримати свш внутpiшнiй CBiT закритим вiд стороншх очей. Кpiм того, саме гумор, який будуеться на cпoлученнi ipom! й cамoipoнп, дозволяе корегувати пристрасп, що вирують у душi англшця, всупереч пoшиpенiй думцi про його незворушшсть.
1снуе значна кiлькicть афopизмiв, якi стосуються власне англiйcькoгo гумору. Про нього висловлювалися представники ледь не вшх европейських культур, американщ та, звicнo, cамi бpитанцi. Для розгляду ми обрали деяю афоризми вщомих англiйцiв, щоб виявити ставлення до гумору, яке icнуе всередиш наци i позбавлене cтopoннiх забарвлень. Аналiз змicту афopизмiв заcвiдчуе, що гумор присутнш в уciх сферах життя англiйця, адже вiн нормуе ставлення людини до оточуючого св^, визначае li pеакцiю на поди та явища, спрямовуе пoведiнку та вчинки в piзних cитуацiях.
Наведемо приклади афopизмiв, якi пoзицioнують гумор, як особливий спошб cвiтocпpийняття.
1. A difference of taste in jokes is a great strain on the affections. (George Eliot).
2. If there's one thing I know it's God does love a good joke (Hugh Elliott).
3. Comedy is simply a funny way of being serious (Peter Ustinov).
4. Comedy is nothing more than tragedy deferred (Pico Iyer).
5. Humour is also a way of saying something serious (Thomas Stearns Eliot).
6. Life does not cease to be funny when people die any more than it ceases to be serious when people laugh (George Bernard Shaw).
7. My way of joking is to tell the truth. It is the funniest joke in the world (George Bernard Shaw).
8. In the end, everything is a gag (Thomas Carlyle).
9. Wit is a weapon. Jokes are a masculine way of inflicting superiority. But humour is the pursuit of a gentle grin, usually in solitude (Frank Muir).
10. Jokes are grievances (Marshall McLuhan) [5].
Наявш також афоризми, як говорять про гумор, як про основну рису характеру людини.
1. A person reveals his character by nothing so clearly as the joke he resents (Georg Christoph Lichtenberg).
2. Humour has justly been regarded as the finest perfection of poetic genius (Thomas Carlyle).
3. Humour is by far the most significant activity of the human brain (Edward De Bono).
4. The world is a tragedy to those who feel, but a comedy to those who think (Horace Walpole).
5. A dirty joke is a sort of mental rebellion. (George Orwell) [5]
Висновки. Проведений короткий аналiз дозволяе нам твердити, що британщ дуже високо щнують гумор, як рису людського характеру, надають йому провщного значення у св^осприйнятп, культуpi та спшкуванш. Саме гумор, з !хньо! точки зору, е шдгрунтям знаменито! британсько! стриманост (stiff upper lip) та непохитносп,
здатност долати тpуднoщi iз зoвнiшньoю легкicтю, вмiння бути одночасно
серйозним та несерйозним, зрозумшим та штелектуальним.
Список лiтератури
1. Лингвокультурный концепт: типология и области бытования: [монография] / под общ. ред. проф. С.Г. Воркачева. - Волгоград: ВолГУ, 2007.
2. Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры. Опыт исследования / Ю.С. Степанов. - М., 1997.
3. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация / С.Г. Тер-Минасова. - М.: Изд-во МГУ, 2004.
4. Fox Kate. Watching the English. The Hidden Rules of English Behaviour / Kate Fox. - Hodder & Stoughton, 2005.
5. http://www.best-quotes-poems.com/humor-quotes.html
Воробьёва И.А. Концепт "юмор" в британской лингвокультуре // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). -№2. Часть 1. - С.38-42.
Статья посвящена рассмотрению одного из ключевых концептов британского культурного мира, а именно юмора. Место чувства юмора в жизни британце и отношение к нему анализируются на основе афоризмов известных представителей Великобритании и исследованиях антропологов и психологов.
Ключевые слова: юмор, афоризм, культура.
Vorobyova I. Concept "humour" in British lingua-culture // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P.38-42.
The article is devoted to analysis of one of the key concepts of British cultural world, namely humour. The place of sense of humour in the life of British and their attitude to this issue are studied on the base of selected aphorisms and researches of anthropologists and psychologists.
Key words: humour, aphorism, culture.
Поступила до редакцп 02.03.2011 р.
