CC BY
122
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В
_НЕПЕДАГОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
Л1ТЕРАТУРА
1. Анцупов А. Я. Конфликтология: учебник для вузов. - 2-е изд. перераб. и доп. / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 591 с.
2. Бесемер Х. Медиация: посредничество в конфликтах/ Х. Бесемер. - Калуга: Духовное познание, 2004. - 176 с.
3. Прник А. М. Основи конфлжтолоп!/ А. М. Грник. - К.: Видавничий дiм «Киево-Могилянська академiя», 2010. - 222 с.
4. Гришина Н. В. Психология конфликта. - 2-е изд. / Н. В. Гришина. - СПб.: Питер, 2008. - 544 с.
5. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии - 2-е изд., доп. и перераб. / С. М. Емельянов. -СПб.: Питер, 2004. - 400 с.
6. Левчик I. Ю. Формування англомовно! професшно орiентованоl компетентносп у говоршш майбутшх психолопв: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / I. Ю. Левчик. - Одеса, 2014 - 226 с.
7. Мартынова Р.Ю. Психологические особенности лингвокоммуникативного этапа процессуальной интеграции профессиональной и иноязычной речевой деятельности/ Р. Ю. Мартынова, Л.С. Добровольская // Наука i освгга. - 2011. - № 2. - С. 32-41.
REFERENCES
1. Antsupov A. Ya. Konfliktologiya: uchebnik dlya vuzov. - 2-e izd. pererab. i dop. [Conflictology: manual for higher educational institutions. - 2-nd ed. revised and supplemented], Moscow, YUNITI-DANA Publ., 2002. 591 p.
2. Besemer Kh. Mediatsiya: Posrednichestvo v konfliktakh [Mediation: negotiation in conflicts], Kaluga: Dukhovnoe poznanie Publ, 2004. 176 p.
3. Hirnyk A. M. Osnovy konfliktolohiyi [The basics of Conflictology], Kyiv.: «Kyyevo-Mohylyans'ka akademiya» Publishing House, 2010. 222 p.
4. Grishina N. V. Psikhologiya konflikta. - 2-e izd. [The Psychology of conflict. - 2-nd ed.], Saint Petersburg, Piter Publ., 2008. 544 p.
5. Emel'yanov S. M. Praktikum po konfliktologii - 2-e izd., dop. i pererab. [Workshop on Conflictology], Saint Petersburg, Piter Publ., 2004. 400 p.
6. Levchyk I. Yu. Formuvannya anhlomovnoyi profesiyno oriyentovanoyi kompetentnosti u hovorinni maybutnikh psykholohiv. Diss, kand. ped. nauk [Formation of English professionally oriented competence in future psychologists' speech. PhD. thesis] Odessa, 2014. 226 p.
7. Martynova R.Yu. Psikhologicheskie osobennosti lingvokommunikativnogo etapa protsessual'noi integratsii professional'noi i inoyazychnoi rechevoi deyatel'nosti [Psychological peculiarities of the lingual-communicative stage in the processual integration of the occupational and foreign speaking activity], Nauka i osvita, 2011, vol. 2, pp. 32-41.
УДК 378.14+327
1РИНА САВЧАК
irusj a_savchak@ukr. net
кандидат педагопчних наук, асистент,
Прикарпатський нащональний унiверситет iменi Василя Стефаника
Л1НГВОКУЛЬТУРОЛОГ1ЧНИЙ П1ДХ1Д ДО НАВЧАННЯ ШОЗЕМНО1 МОВИ ФАХ1ВЦ1В З М1ЖНАРОДНИХ В1ДНОСИН
Зазначено, що за останнi роки змгнюються тдходи до навчання iноземних мов, що пов'язано з гуматзащею i гуманiтаризацieю системи освiти. Все частiше мова розглядаеться не як основний за^б комунiкацii, а як споаб ni-знання цiнностей iнших народiв i культур. Вивчення тоземно1 мови через призму культури лежить в основi лiнгвокультурологiчного пiдходу. Розглянуто цей nidxid, визначено його критери, охарактеризовано методи i принципи навчання, показано переваги i недолти. Вказано, що лiнгвокультурологiчний пiдхiд вiдображае сучаснi вимоги до викладання iноземноi мови i дозволяе студентам опанувати лiнгвiстичними знаннями i комунiкативними вмiннями та навичками разом з комплексом культурологiчних знань. У межах цього пiдходу об'ектом навчання е культура, а мова стае допомiжним засобом отримання тформаци. Встановлено, що лiнгвокультурологiчний пiдхiд передбачае формування лiнгвокультурологiчноi компетенцп - системи знань про культуру та сукупностi вмiнь i навичок
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В _НЕПЕДАГОПЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
оперувати цими знаниями в умовах конкретноi мовно1 ситуацИ. Навчання 1ноземно1 мови на основi вказаного пiдходу вiдбуваeться на основi тексту, а також завдяки використанню вiдео- i аудiоматерiалiв, що дае змогу наочно продемонструвати лiнгвокультурологiчну реальнiсть.
Ключовi слова: лiнгвокультурологiя, лiнгвокультурологiчний nidxid, лiнгвокультурема, лiнгвокультурологiчна компетенцiя.
ИРИНА САВЧАК
irusj a_savchak@ukr. net
кандидат педагогических наук, ассистент,
Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника
ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД В ОБУЧЕНИИ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА СПЕЦИАЛИСТОВ МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЙ
Отмечено, что за последние годы меняются подходы к обучению иностранным языкам, что связано с гуманизацией и гуманитаризацией системы образования. Все чаще язык рассматривается не как основное средство коммуникации, а как способ познания ценностей других народов и культур. Изучение иностранного языка через призму культуры лежит в основе лингвокультурологического подхода. Рассмотрен этот подход, определены его критерии, охарактеризованы методы и принципы обучения, показаны преимущества и недостатки. Указано, что лингвокультурологический подход отражает современные требования к преподаванию иностранного языка и позволяет студентам овладеть лингвистическими знаниями и коммуникативными умениями и навыками вместе с целым комплексом культурологических знаний. В рамках рассматриваемого подхода объектом обучения является культура, а речь становится вспомогательным средством получения информации. Установлено, что лингвокультурологический подход предполагает формирование лингвокультурологической компетенции - системы знаний о культуре и совокупности умений и навыков оперировать этими знаниями в условиях конкретной речевой ситуации. Обучение иностранному языку на основе указанкого подхода происходит на основе текста, а также благодаря использованию видео- и аудиоматериалов, которые наглядно демонстрируют лингвокультурологическую реальность.
Ключевые слова: лингвокультурология, лингвокультурологический подход, лингвокультурема, лингвокультурологическая компетенция.
IRYNA SAVCHAK irusj a_savchak@ukr. net Candidate of Pedagogical Sciences, Lecturer, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University
LINGUO-CULTURAL APPROACH TO FOREIGN LANGUAGE TEACHING OF INTERNATIONAL RELATIONS SPECIALISTS
The approaches to foreign languages teaching have been changed over the last years. It has been connected with the humanization of education. Language is no longer considered to be the main mean of communication, but just as a way of other nations' and cultures' discovering. Foreign language learning through the prism of culture is the basis of linguocultural approach. Linguocultural approach reflects the modern requirements of foreign language teaching and enables students to master linguistic knowledge and communicative skills together with a whole set of cultural knowledge. Within this approach the culture becomes the object of study and language is used as an additional mean of getting information. Learning the culture of another country helps to overcome communicative barriers, be tolerant towards the attitudes and beliefs of other peoples, and understand clearly the socio-cultural norms and foundations of intercultural communication. Linguocultural approach involves the formation of linguocultural competence that is a system of both knowledge and skills about the culture and the ability to use them in a particular communicative situation. This competence is usually formed on the basis of a text that not only preserves and passes the information from one generation to another, but is also the product of a particular historical epoch and the form of existence of national culture and
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В _НЕПЕДАГОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
mentality. Another effective mean of foreign language teaching within linguocultural approach is the use of video and audio materials that can demonstrate linguocultural reality. Using of linguocultural approach in foreign language teaching allows students to interpret the cultural phenomenon of their own nation in foreign cultures' reflection which is a necessary prerequisite of the specialist outlook formation.
Keywords: linguocultural studies, linguo-cultural approach, linguoculturheme linguo-cultural competence.
nro6ani3a^H, евроштегращя, посилення штересу до мiжнaродноl сшвпращ ставлять перед системою осв^и HOBi завдання, яю визначають необхщшсть пошуку нових пiдходiв, що дають ефективш вщповщ на виклики сьогодення. У сферi вищо1 професшно1 освiти основною щншстю стае особистiсть майбутнього спещалюта, здатного мислити, aнaлiзувaти, застосовувати отримаш знання на прaктицi.
Одним iз важливих aспектiв дiяльностi фaхiвцiв з мiжнaродних вiдносин е встановлення i пiдтримкa професiйних контaктiв, пов'язаних з участю у мiжкультурних взaемодiях, що потребуе оволодшня комунiкaтивними вмiннями i навичками iншомовного спiлкувaння для досягнення взаеморозумшня i мети спiлкувaння.
Сучасш процеси гумашзаци i гумаштаризаци навчання вимагають змiн у зaстосувaннi пiдходiв до навчання шоземно1 мови. Все часпше мова розглядаеться не як основний зашб комушкаци, а як спошб пiзнaння цiнностей iнших нaродiв i культур. Можливiсть пiзнaння культури через мову лежить в основi лiнгвокультурологiчного пiдходу.
Лiнгвокультурологiчний пiдхiд вщображае сучaснi вимоги до рiвня викладання iноземних мов, якi полягають не тшьки у формувaннi iншомовних знань, умшь i навичок, але й залучення до шшо1 культури, опануванш новими соцiокультурними компетенцiями. Тому поряд iз лiнгвiстичними знаннями i комплексом комушкативних знань, умiнь i навичок, повинна бути визначена система культуролопчних знань, наявшсть яких допоможе особистосп користуватися мовними засобами з метою спшкування i взaеморозумiння з нолями шшо1 мови.
Проблема вивчення мови як культурознавчо! дисциплiни вiдобрaженf у наукових розвiдкaх таких вчених, як Н. Бабич, О. Бшяева, Д. Вшо, В. Гумбольдт, Т. Донченко, С. Ермоленко, С. Караман, Л. Мацько, В. Мельничайко, М. Пентилюк, О. Семеног, Е. Сетр, Т. Симоненко, М. Стельмахович та ш.
Теоретичному осмисленню рiзних aспектiв проблеми включення культури в процес викладання мови були присвячеш дослiдження С. Верещапна, В. Воробйова, Л. Гронь, В. Карасик, Г. Колшанського, В. Кононенка, С. Костик, В. Костомарова, В. Красних, В. Маслово!, Ю. Степанова, В. Телiя, О. Холодненко, Н. Чаграк та ш.
Мета статт - розкрити сутнiсть i знaчущiсть лiнгвокультурологiчного пiдходу до навчання шоземно1 мови фaхiвцiв-мiжнaродникiв.
Питання про сшввщношення мови i культури шдшмалося ще в працях В. Гумбольдта, котрий вважав, що мaтерiaльнa та духовна культура втшюеться в мов^ яка е ланкою мiж людиною та навколишшм свiтом [3, с. 67]. Його щею розвинув украшський мовознавець О. Потебня. Остaннiй вбачав у мовi народу влaстивi кожнш людинi та кожнiй спiльнотi спошб та можливiсть сприймати свiт у нащонально-культурному вирaженнi. Д. Вiко i Е. Сепiр вважали, що нащональний характер культури виявляеться в мовi за допомогою бачення свiту, тобто мовi властива специфiчнa для кожного народу внутршня форма, що е вираженням «народного духу» i його культури. Украшсью дослiдники - I. Опенко, Ю. Шевельов, В. Ващенко, I. Череднiченко, С. Ермоленко, В. Скляренко, М. Кочерган, П. Гриценко, В. Кононенко та iншi розглядають мову як скарбницю нащонально1 культури, а культуру - як «чинник формування мовних явищ i процешв» [4, с. 11]. Освоення людиною ново1 мови означае не лише ll культурне зростання, але й розвиток не освоених рашше способiв вираження думок i почуттiв. В. Воробйов, С. Верещапн, Г. Колшанський, В. Костомаров розглядали мову як продукт культури, ll важливу складову та необх1дну умову iснувaння. Ф. Бацевич зазначае, що кожний носш мови е одночасно носiем культури, тому мовш знаки мають здатшсть виконувати функцiю знaкiв культури i слугують засобами представлення культурно-нaцiонaльноl ментальносп носilв мови [1, с. 252].
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В _НЕПЕДАГОПЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
Науковi пращ сучасно1 лiнгвiстики характеризуеться особливою увагою до вивчення проблеми взаемозв'язку та взаемовпливу мови i культури. Культура як складна семютична система юнуе у тiсному взаемозв'язку iз мовою, в якiй вона «вербалiзуеться» та збер^аеться, а мова е своерщним дзеркалом культури, у нiй вщображаеться не тiльки навколишнiй свiт людини, а й умови И життя, суспiльна самосвiдомiсть народу, його ментальшсть, нацiональний характер, стиль життя, традици, звича!, мораль, система цiнностей та стереотитв, тощо.
У другiй половит ХХ ст. на перетиш лшгвютики та культурологи виникла наука лшгвокультуролопя, яка дослiджуе вияви культури народу, вщображеш та закрiпленi у мовi [7, с. 107]. В. Воробйов розумiе лiнгвокультурологiю як комплексну наукову дисциплiну синтезуючого типу, що вивчае взаемозв'язок i взаемодiю культури й мови у 11 функцiонуваннi й вщображае цей процес як щлюну структуру одиниць у едностi 1хнього мовного й позамовного (культурного) змюту за допомогою системних методiв та з орiентацiею на сучаснi прюритети й культурнi установки (систему норм i загальнолюдських цiнностей) [2, с. 36-37].
Центральним поняттям лшгвокультурологи В. Воробйов визначае лшгвокультурему -комплексну мiжрiвневу одиницю, що становить дiалектичну еднiсть лiнгвiстичного та екстралiнгвiстичного (культурного) змюту. Форму 11 складае еднють знаку й мовного значення, а змют - еднiсть мовного значення та культурного смислу, вона може бути представлена не тшьки словом, а й текстом. Серед найбшьш типових джерел лшгвокультурем називають: 1) народну поетичну творчiсть; 2) надбання ютори i громадську думку; 3) лгтературш твори, в яких вщображаеться нацюнальна особистiсть (типи й образи) та публщистика; 4) видатнi особистосп як моделi нацюнально1 свiдомостi; 5) думки й судження шоземщв про певну нацiю та 11 культуру [2, с. 44-56].
На думку В. Маслово1, базовими поняттями лшгвокультурологи е «культурний концепт» та «ключовi концепти культури». Культурний концепт е ношем культурного фонду i мютить в собi комплекс знань, якими володiе типовий представник т1е1' чи шшо1 культури. Ключовi концепти культури - це базовi одиницi картини св^у, одиницi ментальностi, якi набувають значення як для окремо1 мовно1 особистостi, так i для лшгвокультурно1 спiльноти загалом, i якi одночасно мають вербальне вираження [7, с. 47]. В. Карасик i Г. Слишкш видiляють також «лiнгвокультурний концепт», який складаеться з понятiйного, образного та цшнюного компонентiв, i е «культурно забарвленим вербалiзованим смислом, представлений цшим рядом мовних реалiзацiй, що утворюють вiдповiдну лексико-семантичну парадигму» [7, с. 48].
Лшгвокультуролопчний пiдхiд до дослщження проблем взаемозв'язку i взаемодп мови та культури пов'язаний з вивченням нацюнально1 картини свiту, мовно1 свiдомостi, особливостей ментально-лiнгвального комплексу в 1х системному розглядi як «сукупност одиниць (лiнгвокультурем), якi утворюють польовi структури» [2, с. 4]. Схожу думку висловлюе i Т. Симоненко: «Лшгвокультуролопчний пщхщ до навчання мови спираеться на позици про те, що мова та культура постають у тюному взаемозв'язку, а людина як член суспшьства — це з одного боку основний носш мови, а з шшого — культури суспшьства, тобто це творець культури, користувач культури. Отже, людина — це особистють, яка впливае на формування та розвиток культури окремого суспшьства»[ 9, с. 5].
С. Костик вважае, що лшгвокультуролопчний аспект у навчанш шоземно1 мови передбачае ознайомлення з культурою, iсторiею, iз естетичними iдеями та щеалами кра1ни, мова яко1 вивчаеться; усвщомлення студентами сутi мовних явищ, шшо1 системи свiтогляду; формування особистого ставлення до мови, iсторil, поглядiв, культури, мистецтва, краши, мова яко1 вивчаеться, порiвняння культури iноземноl та рщно1 мови, виховання студентсько1 молодi до самостшного вивчення та удосконалення шоземно1 мови [5, с. 36 - 37].
Аналiз науково-методично1 лiтератури до розумшня лiнгвокультурологiчного пiдходу дае можливють дiйти висновку, що культура i мова взаемопов'язанi i ефективнiсть навчання мови залежить вiд глибокого шзнання культури.
Лiнгвокультурологiчний пiдхiд тiсно пов'язаний iз лiнгвокультурознавчим. Останнiй виник у 70-80-п роки ХХ ст., його основоположниками е Е. Верещагш i В. Костомаров. Цей пiдхiд передбачае засвоення лексики з нацюнально-культурною семантикою, ознайомлення з фактами, явищами, цшностями нацiональноl культури, етичними та естетичними нормами, прийнятими у суспiльствi. Важливу роль у цьому пiдходi вдаграе кра1нознавча лексика
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В
_НЕПЕДАГОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
(геогрaфiчне розташування, iсторичнi мiсця, нaйцiкaвiшi пам'ятки архгтектури, живопису, скульптури тощо), завдяки якш студенти знайомляться з кра1ною, мову яко! вивчають. Але навчання шоземно! мови тiльки мовними (переважно лексичними) нaцiонaльно-культурними засобами унеможливлювало проникнення у св^ носив мови та 1хньо1 культури, саме тому було запропоновано представити одинищ мови та культури в 1хнш взаемоди, на якш i базуеться лiнгвокультурологiчний пiдхiд.
Отже, об'ектом вивчення лiнгвокультурологiчного пiдходу, на вiдмiну вiд лшгвокрашознавчого, е ^м «нaцiонaльних реaлiй», е ще й особливосп ментaльностi, складу розуму, стану душ^ свiтогляду у сферi нацюнально! та свгтово! культури, притaмaннi типовому предстaвниковi т1е1 чи шшо! мовно1 спiльноти.
Оскiльки лiнгвокультурологiчний пiдхiд полягае у вивченш способу життя культурних спiльнот, !хшх трaдицiй i звича1в, цiннiсно-смислових aспектiв духовно1, фiзичноl та мaтерiaльноl культури, ментaльностi нaродiв, норм комушкативно! поведiнки членiв культурно1 спшьноти, що вiдобрaженi в мовi, то вiдбiр мaтерiaлу для навчання здшснюеться вiдповiдно до критерив, а саме:
• критерш культуролопчно! цiнностi;
• критерш типовосп (у процесi навчання розглядаються елементи культури, яю мають поширений, загальний характер);
• критерш сучасносп;
• тематичний критерiй (добiр мaтерiaлiв вiдповiдно до програми);
• критерiй функцiонaльностi (необхщшсть активного використання лексичних одиниць з нацюнально-культурною семантикою, фонових знань, норм мовного етикету).
За лшгвокультуролопчним тдходом об'ектом навчання шоземно! мови виступае культура, мова стае допомiжним засобом отримання ново1 шформаци вщ навколишнього свiту. Вивчення культури шшо! кра1ни допомагае подолати комунiкaтивнi бар'ери в спшкуванш, дозволяе толерантно ставитися до поглядiв i вiросповiдaнь представниюв iнших нaродiв, а також краще тзнати соцiокультурнi норми й основи мiжкультурноl комушкаци. Лiнгвокультурологiчний пiдхiд передбачае навчання англшсько! мови через нацюнальш концепти, в яких поеднуеться знання мови, культури та юторп. Так, у дипломатичному спшкуванш прикладом поеднання мови, культури та юторп е вираз «gunboat diplomacy» («диплома™ канонерок»), що означае дипломатичш вщносини, як включають використання або погрози застосування военних сил для досягнення результату.
Як уже зазначалося, мова - це явище культури, тому вивчаючи мову ми долучаемося до ll культури. За кожною мовною одиницею стоггь певний культурний, юторичний фон, що дозволяе зютавити поверхневi структури мови з 1хньою глибинною сутшстю. Нaйповнiше культурний фон кра1ни, мову яко! вивчаемо, представлено в приказках, афоризмах, сталих виразах, в яких вщображаеться специфiкa xici чи шшо1 культури.
Навчання iноземноl мови на основi лiнгвокультурологiчного пiдходу реaлiзуеться наступними методами:1) дослiдницький метод, тобто оргашзащя пошуково1 творчо1 дiяльностi шляхом постановки нових проблемних завдань; 2) метод контент-aнaлiзу, тобто непряме вивчення специфiчних характеристик текстiв та iнших носпв iнформaцil; 3) метод засвоення вшх aспектiв мови (лексика, граматика, фонетика) через призму культури; 4) метод привчання призначений для вироблення навичок культури поведшки;
До основних принцитв лiнгвокультурологiчного пiдходу вiдносяться тaкi: 1) оволодшня всiмa аспектами iноземноl мови через призму культурного фону; 2) автентичнють досягаеться тим, що навчання вщбуваеться на реальних текстах, лтературних творах, aудiо та вiдео мат^алах; 3) комплекснiсть, тобто взаемопов'язано вивчаються всi аспекти мови: говорiння, аудшвання, читання та письмо; 4) принцип новизни полягае у використaннi сучасних наукових даних для розробки форм i метод1в навчання та застосуванш 1нновац1йних технолог1й; 5) принцип традицшносп передбачае вивчення звича1в, норм поведанки та етикету крахни, мову яко! вивчають [7, с. 6].
Очевидними перевагами лшгвокультуролопчного пiдходу е: розширення культурного свiтогляду студентiв; ознайомлення з традищями та етикетом кра1ни, мову яко! вивчають; взаемопов'язане вивчення вшх аспекпв iноземноl мови; прагнення до дiaлогу культур,
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В
_НЕПЕДАГОПЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
виховання толерантносп та поваги до iнших нацш; дослiдження взаемозв'язку мiж мовою та характером i культурою його ношя; заняття мають творчий, пiзнавальний, проблемний характер. Серед недолшв даного шдходу можна зауважити, що не вс теми можна подати в лшгвокультуролопчному контекстi.
Лiнгвокультурологiчний пiдхiд передбачае формування лшгвокультуролопчно! компетенци - системи знань про культуру та сукупносп вмшь i навичок оперувати цими знаннями в умовах конкретно! мовно! ситуацп. Ефективнiсть спiлкування, крiм знання мови, залежить i вiд шших факторiв: умов та культури спшкування, правил етикету, знання невербальних форм вираження, сощальних норм мовно! та невербальное' поведiнки, наявностi глибоких фонових знань. Подолання мовного бар'еру недостатньо для забезпечення ефективносп спшкування. Для цього необхщно подолати культурний бар'ер [6, с. 8].
Лшгвокультуролопчна компетенщя поеднуе лшгвокультуролопчш знання -узагальнений досвiд, вiдображений у свiдомостi в мовнш формi окремих слiв, словосполучень, фразеологiзмiв, при^в'1в, приказок, художнiх i краезнавчих текстiв, якi включають знання юторп кра1ни, традицiй, звича1в народу, особливостей розмовно1 мови жителiв, побутового життя людей та лiнгвокультурологiчнi вмшня - здатнiсть використовувати отриманi теоретичш знання i вiдповiднi навички, наприклад, вмшня анатзувати лiнгвокультурологiчну iнформацiю; вмшня творчо використовувати лшгвокультуролопчш знання [11, с. 8].
Формування лшгвокультуролопчно1 компетенци вщбуваеться на основi тексту, який е не тшьки способом збереження та передачi шформацп, а й вщображенням психологiчного життя iндивiда, продуктом певно1 юторично! епохи й формою юнування нацiонально! культури та ментаттету. Можемо зауважити, що в текст тiею чи iншою мiрою вщображаються всi значущi складовi лшгвокультурно1 дшсносп.
Тексти, якi використовуються для розвитку лшгвокультуролопчно1 компетенци на заняттях з шоземно1 мови, повиннi вiдповiдати наступним вимогам: вщображати культуру народу; зютавляти рiзнi варiанти мови (американський, британський, канадський варiант англшсько1), дiалекту (шмецью дiалекти); характеризувати вiдмiнностi i подiбностi культур; мiстити нацiонально-специфiчну лексику, одинищ мовного етикету та специфiку мiжкультурного спiлкування.
Дiевим засобом навчання шоземно1 мови в межах лiнгвокультурологiчного шдходу е використання вщео- та аудiоматерiалiв, якi можуть наочно продемонструвати лшгвокультуролопчну реальнiсть, ситуацiю спiлкування у вербальному i невербальному планах вираження. До таких матерiалiв вiдносяться фiльми, штерв'ю, пiзнавальнi програми, промови видатних особистостей. Особливо! уваги заслуговують автентичнi ф№ми (художнi, документальнi, публiцистичнi), адже вони представляють мовнi ситуацй в живому, а не штучно створеному контексп, дають можливiсть студентам вiдчути мову (сленг, акцент, дiалекти, наголоси, штонащю), знайомлять з культурними аспектами народу, мова якого вивчаеться.
Вiдеоматерiали найточшше передають культуру середовища i е найкращим засобом презентацн мови в навчальнш дiяльностi [12, с. 3]. Крiм того, перегляд вiдео шд час заняття мае i мотивацшний характер, спонукае студентiв до подальшого вивчення мови. Американськi науковцi С. Стемплесю, Б. Томалiн вважають, що залежно вiд мети заняття вщеофшьми можуть служити декiльком цiлям, а саме: 1) активiзувати роботу аудиторн через спецiально розробленi завдання; 2) розширити словниковий запас (презентац1я нових лексичних одиниць або закрiплення вивчених); 3) формувати граматичнi знання; 4) сприяти удосконаленню вимови (акцент робиться на звуках, наголосi, iнтонацil через iмiтацiю iнтонацil та вимови актс^в); 5) розвинути навички аудiювання (усний переказ, дискусiя); 6) вмiти здшснювати крос-культурнi зiставлення [12, с. 6].
Варто зауважити, що не вш фшьми пiдлягають перегляду на навчальних заняттях з iноземноl мови. Оскшьки ми опираемося на лiнгвокультурологiчний тдхвд навчання iноземноl мови, тому вiдеоматерiали повиннi мiстити крiм мовно! ще i вiдповiдну культурну складову: передавати традици, iдеl, цiнностi, норми, правила поведшки i життя. При вiдборi автентичного матерiалу слiд враховувати спошб презентацil, змiстове наповнення фiльму лшгвокультуролопчною iнформацiею, на скiльки вона здатна збагатити шшомовний тезаурус студента i ознайомити з життям людей в англомовних крашах.
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В
_НЕПЕДАГОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
Вiдзначимо, що, крiм лiнгвокультурологiчного наповнення, вiдеоматерiали, зокрема фшьми, повиннi бути автентичними, тобто створювати на заняттi атмосферу, наближену до реально! життево! ситуацii представниюв англомовного нацiонально-культурного простору; вiдповiдати тематищ представленiй у навчальнiй програмi; враховувати вiковi особливостi студентiв, iхнi жанровi уподобання; нести естетичне задоволення, що втшюеться в позитивному настро! глядача; мати морально-етичний вплив, що передбачае виховання толерантного ставлення студентiв до людей шших нацiональностей, повагу до рiзних релiгiйних традицiй, терпимiсть до проявiв культурних особливостей рiзних сощальних груп, виховання лояльностi по вщношенню до близьких людей, власно! кра!ни. Беручи до уваги лiнгвокультурологiчну спрямованють та тематику навчання напряму «Мiжнароднi вщносини», студентам пропонуеться переглянути таю фшьми; «Дипломат» (2015), Убивство КеннедЬ» (2013), «Великий ГетсбЬ» (2013), «Королева» (2006), «Черчилль» (2002).
Методична доцшьшсть використання автентичних вiдеоматерiалiв пiдтверджуеться тим, що вони дозволяють з навчальною метою розглянути рiзнi комунiкативнi ситуацп, розвинути навички мiжособистiсного спiлкування, «занурити» студента у iншомовне середовище для ознайомлення з культурними аспектами народу, мова якого вивчаеться.
Створення ефективного мовного середовища за допомогою оригiнальних публiцистичних й художшх текстiв, документальних i художнiх фiльмiв, вiдео- та аудiозаписiв, штернет-матерiалiв, творiв усно! народно! творчостi, фразеологiзмiв, прислiв'iв та приказок, що вщображають нацiональну специфiку культури, сприяе тдвищенню ефективностi навчально-пiзнавальноi дiяльностi студенев та формуванню у них умшь мiжкультурноi комунiкацii. Особливо! уваги заслуговують i засоби масово! iнформацii (газети, журнали), оскшьки вони динамiчно реагують на змiни в суспiльствi, яю найперше вiдображаються в мовi та культура
Не викликае сумнiву факт, що мова та культура взаемопов'язаш: розвиток мови шд впливом вимог сучасносп впливае на культурнi процеси i навпаки, будь-якi змiни в культурi людей вiдображаються у мовь Мета навчання iноземноi мови полягае не тшьки в навчаннi шшомовного спiлкування, формуваннi комунiкативних умiнь i навичок, а й в опануванш знань про культуру через призму дисциплши «1ноземна мова спецiальностi». Лшгвокультуролопчний пiдхiд до навчання дозволяе осмислити явища культури свого народу в дзеркалi iноземних культур, осягнути загальнолюдсью цiнностi, що е необхiдною умовою формування свiтогляду майбутнього фахiвця.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бацевич Ф. С. Основи комушкативно! лшгвютики: шдручник/ Ф. С. Бацевич. - К.: Вид. центр «Академ1я», 2004. - 344 с.
2. Воробьев В. В. Лигнвокультурология: монография / В. В. Воробьев. - М.: РУДН, 2008. - 336 с.
3. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт. - М.: Прогресс, 1985. - 450 с.
4. Кононенко В. I. Укранська лшгвокультуролопя / В. I. Кононенко. - К.: Вища школа, 2008. - 327 с.
5. Костик £. Лшгвокультуролойчний тдхвд до вивчення текспв краезнавчого характеру студентами немовних факультета / £. Костик // Теоретична 1 дидактична фшолопя. - 2013. - Вип. 15. - С. 29-38.
6. Лингвокультурологический подход в обучении иностранным языкам на материале французского язика. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: Шр:/^еМос8.гц/у22345/?сс=8.
7. Маслова В. А. Лингвокультурология: учеб. пособие для студ. вузов. - М.: Академия, 2001. - 204 с.
8. Орехова И. Я. Формирование лингвокультурологической компетенции в процессе обучения иностранному языку / И. Я. Орехова // Иностранные языки в школе. - 2004. - № 5. - С. 28-30.
9. Симоненко Т. Лшгвокультуролопчний аспект навчання р1дно! мови / Т. Симоненко // Моя методика. - 2011.- № 34-36 (290-292).- С. 2-7.
10. Холодненко О. В. Сучасш тдходи до навчання англшсько! мови студенлв ВНЗ: теоретичний аспект / О. В. Холодненко // Науков1 записки Нацюнального педагопчного ушверситету 1меш М. П. Драгоманова: зб. наукових статей. - К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2014. - Вип. СХУП (117).
11. Хомаева А. В. Лшгвокультуролопчна компетенщя як компонент сучасного навчання англшсько! мови / А. В. Хомаева // IX Всеукрашська науково-методична конференц1я студенпв 1 молодих науковщв «Прикладна лшгв1стика 2013: проблеми та ршення». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://conference.nuos.edu.ua/catalog//lectureDetail?conferenceId=19967&lectureId=21798.
ПРОФЕС1ЙНА 1НШОМОВНА П1ДГОТОВКА МАЙБУТН1Х ФАХ1ВЦ1В _НЕПЕДАГОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ_
12. Stemplesky S. Video in Action / S. Stemplesky, B. Tomalin. - NY, London, Toronto: Prentice Hall. 1990. - 173 p.
REFERENCES
1. Batsevych F. S. Osnovy komunikatyvnoyi linhvistyky: pidruchnyk [Basics of communicative linguistics: textbook ]. - K.: Publishing House «Akademiya», 2004. 344 p.
2. Vorob'ev V. V. Lignvokul'turologiya: monografiya [Linguo-cultural study: a monograph]. M.: RUDN, 2008. 336 p.
3. Gumbol'dt V. Yazyk i filosofiya kul'tury [Language and Philosophy of Culture]. M.: Progress, 1985. 450 p.
4. Kononenko V. I. Ukrayins'ka linhvokul'turolohiya [Ukrainian Linguo-Culture Study]. K.: Vyshcha shkola, 2008. 327 p.
5. Kostyk Ye. Linhvokul'turolohichnyy pidkhid do vyvchennya tekstiv krayeznavchoho kharakteru studentamy nemovnykh fakul'tetiv [Linguo-cultural approach to studying local lore texts by students of non-linguistic faculties] // Teoretychna i dydaktychna filolohiya. 2013, vol. 15. pp. 29-38.
6. Lingvokul'turologicheskii podkhod v obuchenii inostrannym yazykam na materiale frantsuzskogo yazyka [Linguo-cultural approach in foreign language teaching on French language background]. - Available at: http://gendocs.ru/v22345/?cc=8.
7. Maslova V. A. Lingvokul'turologiya: Ucheb. Posobie dlya stud. vuzov [Linguo-Culture Study:Textbook for Students]. - M.: Akademiya, 2001. - 204 p.
8. Orehova I. Ja. Formirovanie lingvokul'turologicheskoj kompetencii v processe obuchenija inostrannomu jazyku [Linguo-cultural competence formation in foreign language teaching] // Inostrannye jazyki v shkole. 2004, vol. 5. pp. 28-30.
9. Symonenko T. Linhvokul'turolohichnyy aspekt navchannya ridnoyi movy [Linguo-cultural aspect of native language teaching] // Moya metodyka. 2011, vol. 34-36 (290-292). pp. 2-7.
10. Kholodnenko O. V. Suchasni pidkhody do navchannya anhliys'koyi movy studentiv VNZ: teoretychnyy aspekt [Modern approaches to English language teaching of students of higher educational establishments: theoretical aspect] // Naukovi zapysky Dragomanov Nat. Ped. University: Collection of papers. - K.: Publisher Dragomanov NPU, 2014, vol. SXVII (117).
11. Khomayeva A. V. Linhvokul'turolohichna kompetentsiya yak komponent suchasnoho navchannya anhliys'koyi movy [Linguo-cultural competence as a component of modern English learning] // IX Students and Young Scientists All-Ukrainian Scientific and Methodical Conference "Applied Linguistics 2013: Problems and Solutions". - Available at: http://tsonferentse.nuos.edu.ua/tsatalog//letstureDetail?tsonferentseId=19967&letstureId=21798
12. Stemplesky S. Video in Action / Susan Stemplesky, Barry Tomalin. - NY, London, Toronto: Prentice Hall. 1990. 173 p.
УДК 371.134:339.138
АНДР1АНА ОНУФР1В andrianaonufriv@gmail.com асистент,
Львiвський нащональний ушверситет iменi 1вана Франка
АВТОМАТИЗАЦ1Я МОВЛЕННЕВИХ ОПЕРАЦ1Й У ПРОЦЕС1 ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 В ПРОФЕС1ЙНО ОР16НТОВАНОМУ УСНОМУ АКАДЕМ1ЧНОМУ СП1ЛКУВАНН1 МАЙБУТН1Х МАРКЕТОЛОГ1В
Розглянуто проблему автоматизаци мовленневих операцiй у процесi формування у майбуттх маркетологiв англомовно' компетентностi в академiчному професшно орiентованому усному спiлкуваннi. Проаналiзовано сутнiсть поняття «англомовна компетенттсть в академiчному професшно орiентованому усному спiлкуваннi майбуттх маркетологiв». До^джено структуру вказано' компетентностi. Обтрунтовано шляхи автоматизаци мовленневих операцш у процесi формування у майбуттх маркетологiв англомовно '1' компетентностi в академiчному професшно орiентованому мовленнi.Встановлено, що це вiдбуваеться шляхом розвитку фонетичних, граматичних i лексичних мовленневих навичок. Автоматизованiсть мовленневих навичок досягаеться завдяки виконанню вiдповiдних типiв вправ i завдань.
