CC BY
4
УДК 330.341
П!ДПРИ6МНИЦЬКИЙ КОНТЕКСТ РОЗВИТКУ 1ННОВАЦ!ЙИОГО ПОТЕИЩАЛУ П!ДПРИ6МСТВА
© 2016
ВОСТРЯКОВА В. Ю.
УДК 330.341
Вострякова В. Ю. Пщприемницький контекст розвитку iнновацiйного потенцiалу пщприемства
У статт'1 розглянуто вплив тдприемницькоi компоненты на переб'г ¡нновац/йних процеав на тдприемств'1 з точки зору переходу Bid лшшних до нелшшних ннова^йних моделей. Детально описано складовi та рюш моделi iнновацiйно¡ спiралi компанИ Ernst and Young, якими е iнновацiйнi передумови i стимули, зовншн стейкхолдери, стадн та сфери нновацшного процесу на тдприемствi та отриман внатдок цього конкуренты! переваги. Розглянуто ресурсний, структурно-функцональний, процесний, поведшковий та штегральний тдходи до визначення нновацшного потен^алу тдприемства. Запропоновано тлумачити iнновацiйний потен^ал з урахуванням здобутшв ресурсноi теори, а саме - як динамiчне поеднання ресурав, можливостей iкомпетенцй в iнновацiйнiй д'тльности Вплив на ннова^йну активтсть розглянуто крзь призмумодел'>лан-цюга iнновацiйноi ц^нош! М. Хансена i Дж. Б'ркшшоу. За цими авторами, формування ^ннош! ннова^й являе потдовний трифазний процес, що включаегенерацю 'дей, ¡хрозвитокiпоширення. Розглянуто особливост'>трансформацпiнновацiйних 'дейукомерцiйнiрезультати на кожнш фазi ланцюга з урахуванням специфiчних завдань та чиннишв впливу.
Ключов'! слова: ннова^йний потенц'шл, iнновацiйна страль, iнновацiйний процес, ланцюг формування ^ннош! iнновацiй. Рис.: 3. Ббл.: 11.
Вострякова Валентина ЮрП'вна - старший викладач кафедри економки тдприемств, Кивський нацональний економiчний ушверситет !м. В. Геть-мана (пр. Перемоги, 54/1, Шв, 03680, Украна) E-mail: [email protected]
УДК 330.341
Вострякова В. Ю. Предпринимательский контекст развития инновационного потенциала предприятия
В статье рассмотрено влияние предпринимательской компоненты на ход инновационных процессов на предприятии с точки зрения перехода от линейных к нелинейным инновационным моделям. Подробно описаны составляющие и уровни модели инновационной спирали компании Ernst and Young, а именно: инновационные предпосылки и стимулы, внешние стейкхолдеры, стадии и сферы инновационного процесса на предприятии и полученные в результате этого конкурентные преимущества. Рассмотрены ресурсный, структурно-функциональный, процессный, поведенческий и интегральный подходы к определению инновационного потенциала предприятия. Предложено рассматривать инновационный потенциал с учетом достижений ресурсной теории, а именно - как динамическое сочетание ресурсов, возможностей и компетенций в инновационной деятельности. Влияние на инновационную активность рассмотрено сквозь призму модели цепочки инновационной ценности М. Хансена и Дж. Биркиншоу. Рассмотрены особенности трансформации инновационных идей в коммерческие результаты на каждой фазе цепочки с учетом специфических задач и факторов влияния. Ключевые слова: инновационный потенциал, инновационная спираль, инновационный процесс, цепочка формирования ценности инноваций. Рис.: 3. Библ.: 11.
Вострякова Валентина Юрьевна - старший преподаватель кафедры экономики предприятий, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (пр. Победы, 54/1, Киев, 03680, Украина) E-mail: [email protected]
UDC 330.341
Vostriakova V. Yu. The Entrepreneurial Context of Developing the Innovative Potential of Enterprise
The article is concerned with influence of business component on the course of innovation processes at the enterprise from the perspective of transition from the linear to the non-linear innovative models. The author describes in detail the components and levels of the innovation spiral model of the company Ernst and Young, namely: innovative backgrounds and incentives, external stakeholders, stages and scopes of the innovation process at the enterprise as well as the resulting competitive advantages. The resource, structural-functional, behavioral, process, and integrated approaches to defining the innovative potential of enterprise have been considered. It is suggested to consider the innovation potential taking into account achievements of the resource theory, i.e., as a dynamic combination of resources, capacities and competencies in the innovation activity. Impact on innovation activity is considered through the prism of the innovation value chain model by M. Hansen and J. Birkinshaw. Peculiarities of transformation of innovative ideas into commercial results at every stage of the chain have been considered, taking into account the specific tasks and factors of influence. Keywords: innovative potential, innovation spiral, innovation process, innovation value chain. Fig.: 3. Bibl.: 11.
Vostriakova Valentyna Yu. - Senior Lecturer of the Department of Economics enterprises, Kyiv National Economic University named after V. Hetman (54/1 Peremohy Ave., Kyiv, 03680, Ukraine) E-mail: [email protected]
1нформацшна революцш змшила середовище функ-цюнування 6i3Hec-CTpyKTyp, створивши принципово hobí умови для активiзащi !х шновацшного розвитку. На даному еташ розвитку економжи здатшсть створю-вати i впроваджувати шноваци стае передумовою дов-гострокового успку бiзнесy за рахунок забезпечення на цш основi конкурентных переваг.
Теорiя шновацш в сучасному розумшш слова ви-никла на початкуХХ столггтя, коли французький соцю-лог Г. Тард, а поим австршський економкт Й. Шумпе-тер висунули гшотези, що розглядають науково-техшчш винаходи як головну рушшну силу суспкьного прогресу
[1]. Протягом наступних ста роив теорiя шновацш про-йшла складний шлях вц опису шдприемця, фiрми i дер-жави як окремих елеменпв шновацшного процесу до !х розумшня як взаемопов'язаних ланок складно! системи, робота яко! забезпечуеться певним набором шституцш-них чинниюв.
Сучасну шновацшну дiяльнiсть вже не можна ро-зумпи як рацюнальний процес з чико визначеною по-слцовшстю еташв. 1нноваци та шновацшна дiяльнiсть, внаслцок кардинальних змш у зовншньому середо-вищ^ перетворилися у складний сощальний процес, який включае координацш велико! юлькоси учасни-
юв з рiзною квалiфiкацieю i компетенщею. Складнiсть iнновацiйних процесiв на макро- i мiкрорiвнях, шдпо-рядкованiсть '1х глобальним змiнам та чутливiсть до шституцшних чинникiв вимагають постшно'1 уваги до найбГльш суттевих категорiй, яю обумовлюють шнова-цiйну активнiсть в економщЬ Попри значну кiлькiсть наявних дослiджень з рiзних питань теорГ1 iнновацiй, кардинальнi змiнi у зовшшньому середовищi вимагають постiйного переосмислення теоретичних i методичних питань управлiння шновацшними процесами. Однiею з таких категорш виступае iнновацiйний потенцiал шд-приемства, який упродовж останнГх тридцяти роив по-стiйно перебувае у фокусГ науково'1 думки. Це поняття стало одним з концептуальних вiдображень феномена шновацшно! дiяльностi, воно розгорталося i уточнюва-лося в процесi методолопчних, теоретичних i емшрич-них дослГджень з початку 1980-х рокiв. Попри тривалий теоретичний i прикладний штерес, iнновацiйний потен-цiал пiдприемства залишаеться дискусiйним явищем, до визначення якого застосовуються рiзнi пiдходи.
Категорш шновацшного потенцiалу з огляду на и стратегiчний статус у забезпеченнi конкурентоспромож-ностi економiки тривалий час знаходиться у полi уваги широкого кола вГтчизняних i зарубiжних дослiдникiв, зо-крема К. Фрiмена, С. М. 1лляшенка, Н. I. Чухрай, I. В. Фе-дулово'1, А. А. ТрГфково!, I. М. Репшо!, О. Б. Бутшк-Сiверського, I. А. Павленко, Н. I Гончарово'1 та шших. Багатоаспектнiсть науково'1 проблематики, повязано! з шновацшним потенцiалом, стимулювала численш до-слiдження, якi охоплюють сутшсно-змкстовш, управлш-ськi, аналiтичнi та iншi питання. Вважаемо, що найбГльш актуальними серед них е сучаснi моделi аналiзу шновацшно! активностi та способи '1х впливу на шновацшний потенцiал пiдприемства.
Метою дано'1 стати е дослГдження сучасного шд-приемницького контексту формування та розвитку Гн-новацГйного потенцiалу пiдприемства з урахуванням до-мГнуючих тенденцiй еволюцГ! загально'1 теорГ1 iнновацiй.
Eкономiчний розвиток рГзних кра'1н показуе, що найважливiшi фактори шновацшного розвитку - це сприятливе шдприемницьке середовище г конкуренцiя. На думку фахГвщв всесвГтньо вГдомо! кон-сультацшно! компанГ! МакКГнсГ, бГзнес завжди рухаеть-ся шляхом найменшого опору: передусГм реалГзуються проекти, що дають найбГльшу Г швидку вГддачу. Конку-ренцгя е одним з головних стимулГв розвитку шдпри-емств, оскгльки саме вона може змусити '1х освоювати управлГнськГ та технологГчнГ шноваци. Змагаючись з конкурентами, пГдприемство спочатку спробуе шдви-щити ефективнГсть доступними управлшськими Г недорогими технолопчними покращеннями, а вичерпавши '1х, наважуеться на створення принципово нових ршень -масштабних ГнновацГй, що вимагають часу, ресурсГв Г пе-редових навичок управлГння [2].
ДослГдження шновацшних процесГв тривалий час велося у так званш лГнГйнГй моделГ ГнновацГй, яка в основному мае справу з формальними або явно задани-ми знаннями, отриманими в процесГ фундаментальних дослГджень. ФундаментальнГ дослГдження, яю розта-шованГ на початку причинно-наслГдкового ланцюжка,
створюють теори та в1дкриття, як1 уточнюються в при-кладних досл1дженнях, пот1м тестуються в процеа роз-робки i п1сля цього продаються на ринку як промислов1 шноваци та вводяться в експлуатацш.
Таким чином, виникае уявлення про те, що чим бкьше фундаментальних дослцжень, тим бкьше при-кладних, тим бкьше iнновацiй i тим бкьше впроваджу-еться передових технологш. Але в економiках промисло-во розвинених краш ця спрощена модель перетворила-ся у «непрацюючу» в останш 30-40 рокiв. Пов'язано це з тим, що шновацшш ¡де! поширюються в сучасному сус-пiльствi через велику кiлькiсть рiзноманiтних каналiв. Трансфер i дифузiя технологiй, активна роль глобальних компанiй i прямих iноземних iнвестицiй, ускладнення процесiв створення нових продукпв i технологiй приводить до необхцносп використання аутсорсингу при розробщ нових продуктiв, створення галузевих альян-сiв i мiжнародних консорцiумiв та шших способiв i при-йомiв передачi знань та комерцiоналiзацi! iнновацiй. Усе це вимагае використання в управлшш пiдприемствами шновацшних моделей на основi нелiнiйних зв'язюв, компетенцiй та динамiчних органiзацiйних здатностей, яю обумовлюють перенесення акценту в^д, iнструментiв планування iнновацiйноl дiяльностi до важелiв стиму-лювання iнновацiйно! активност на пiдприемствi.
Hелiнiйнi моделi шновацшного процесу передба-чають, що новi 1де! виникають i розробляються на вск стадiях iнновацiйного процесу, тобто фундаментальш дослiдження не розглядаються як едина стартова причина для шновацш; мiж стадiями шновацшного процесу виникають якiсно новi види зв'язюв. Результати дотджень, включаючи комерцiалiзацiю технологiй, використовуються в рiзних формах на вск стадiях iнновацiйного процесу. Хоча шноваци заснованi на знаннях, 1де!, якi знаходять свое застосування в ком-панiях, необов'язково повинш бути створенi ними са-мостшно. У рiвному ступенi сприятливими для шновацш е здатност шдприемств створювати новi знання та/ або запозичувати !х у технологiчних лiдерiв. Цi складовi конкурентоспроможностi безпосередньо стимулюють розвиток шновацш, при цьому жодна з них не е головною або основною [3]. Вцповцно, нелшшш моделi шд-вищують роль менеджерiв iнновацiйного процесу.
У контекст дослiдження впливу шдприемниць-кого контексту заслуговуе на увагу модель шновацшно! сшргш, розроблена вiдомою консультацiйною компаш-ею Ernst and Young (рис. 1) [4]. У моделi описуються рiв-нi цiе! спiралi, на вершиш яко'1 знаходяться конкурентнi переваги, отримаш бiзнесом в результатi здшснення ш-новацiйноl дiяльностi. Такими рiвнями спiралi е:
f по-перше, шновацшш передумови та стимули, iснуючi для певного бiзнесу; до них, зокрема, належать: лцерське мислення i культура, що мають мксце в оргашзаци, людський капiтал, технологи, рiвень розвитку шфраструктури, ефективнiсть управлiнських процедур, зокрема наявшсть ризик-менеджменту та систем КР1 (ключових показникiв результативностi), а та-кож можливостi залучення iнвестицiй;
s
w
e о
■О
NJ О
СП
Зовшшнс середовище:
• Технолопчний розвиток
• Законодавч1 змЫи Макроекономты тенденци
• Еколопчш вимоги
• Демографты змши
А.
Конкурентна перевага
Продукти i послуги
Процеси
Л
Б1знес-модел1
э
Jb
Обласп шновацш
Розвиток
3-Е
Експлуатацт
\
Поява Со^алвацт
¡ал1зац1я —
\
1нтущт
1нновацшний процес
к
и
о
ч:
Конкуренти Споживач1 71
Поста чальники 1нвестори iHmi компанм' J
Франсов! оргашзаци Урядов1 установи HayKOBi заклади
Зовшшш учасники
1нновацшш передумови i стимули
Ризик-менеджмент Вим1рювання ефективносп та KPIs L
1нфраструктура Технологи Залучення коилчв Люди1навички
Оргашзацт та управлшня Лщерське мислення i культура
Результати для б1знесу:
• Прибуткове зростання
• Залученшсть споживачт
• Бвнес-стшюсть
• Продуктивнкть
• Бвнес-гнучмсть
Рис. 1. Модель ¡нновац1йноТсшрал1 компанм Ernst and Young [4]
00 u>
EKOHOMiKA
1НН0ВАЦ1ЙН1 ПРОЦЕСИ
+ по-друге, зовншш учасники, як1 впливають на 1нновац1йну активн1сть б1знесу: споживач1, швестори, постачальники, урядов1 установи, фшансов1 оргашзаци, науков1 заклади та шш1 стейкхолдери; + по-трете, власне шновацшний процес на шд-приемств1, який посл1довно проходить певн1 стадш дкова штущш, виникнення та сощал1за-ц1я 1де1,11 розвиток та впровадження; + по-четверте, област1 1нновац1й, що 1снують на п1дприемств1: нов1 б1знес-модел1, процеси, про-дукти 1 послуги; + по-п'яте, конкурентн1 переваги для б1знесу, здобут1 в результат! посл1довного руху по ц1й сп1рал1.
Основним науковим 1 прикладним результатом розробки тако'1 модел1 е подальший розвиток теори нел1н1йних 1нновац1йних моделей 1, в1д-пов1дно, поглиблення розум1ння того, що сьогодш для 1нновац1йно активних компан1й шноваци не е лшшним процесом, а можуть розглядатися як цикл1чний процес «злет1в 1 падшь», повторних спроб досягти успку, перю-дичних невдач 1 «топтання на м1сщ». Використовуючи такий п1дх1д, сучасш п1дприемства можуть ефективн1ше реагувати на змши в зовн1шньому середовищ1; онов-лювати у випадку необх1дност1 власш б1знес-модел1, сфокусован1 на досягнення конкурентных переваг; роз-винути правильне мислення 1 культуру, але насамперед правильно здшснювати шновацшну д1яльн1сть 1 вплива-ти на складов1 1нновац1йного потенщалу для отримання конкретних б1знес-результат1в.
Фактично сучасна шновацшна фкософ1я передба-чае, що успшш компани мають розглядати шновацшну актившсть як «стан буття», нацкений на забезпечення довгостроково'1 успшность Так1 1нновац1йн1 шдприем-ства зосереджуються на створенн1 конкурентних переваг для досягнення п'яти б1знес-результат1в, а саме: прибуткове зростання, залучешсть споживач1в у б1знес-процеси, забезпечення стшкосй б1знесу, висок1 показ-ники продуктивност та б1знес-гнучк1сть.
Таким чином, для управления ефективн1стю шно-вац1йно'1 д1яльност1 на п1дприемств1 критично важли-вим е врахування сучасного стратепчного контексту формування шновацшного потенц1алу. Насамперед, процеси, що ниш в1дбуваються в економщ1 та частково описан1 вище, обумовлюють зм1ну акцент1в у форму-ванш зм1стовного наповнення складових 1нновац1йного потенщалу та шдход1в щодо його оцшювання. Можна, на нашу думку, стверджувати, що визначення шнова-ц1йних ресурсш, компетенц1й та здатностей потребуе в1дпов1дного сучасним реал1ям «переформатування» 1 з1 збереженням ресурсного п1дходу, але з урахуванням релевантного наповнення 1х змкту.
Сучасне бачення 1нновац1йних процесш на шд-приемств1 охоплюе розум1ння сутност1 1нновац1йного потенц1алу п1дприемства та його взаемозв'язку з шши-ми важливими елементами шдприемницько! д1яльност1. Анал1з кнуючих теоретичних напрацювань [5-8] дозволив виявити 1снування р1зних п1дход1в до визначення
сутност1 1нновац1йного потенц1алу шдприемства, серед яких, на нашу думку, доцкьно виокремити ресурсний, структурно-функцюнальнш, процесний, поведшковий, а також ттегральний тдходи.
Зпдно з першим шдходом, якого дотримуються, зокрема, Балабанов I. Т., Завлш П. Н., Захарченко В., Чухрай Н., Тивончук О. I., Шипулша Ю. С., 1нновац1йний потенщал трактуеться як сукупн1сть р1зноман1тних ре-сурйв, а також 1х комбшацш, необх1дних для зд1йснення 1нновац1йно'1 д1яльност1 Сл1д зазначити, що цей шдх1д поширився на початку становлення проблематики шд-приемницького потенц1алу приблизно на початку 90-х роив минулого стор1ччя.
Структурно-функцюнальний п1дх1д передбачае розгляд та, в1дпов1дно, анал1з 1нновац1йного потенц1алу переважно з точки зору здатносй економ1чно'1 системи до реал1зацГ1 можливостей розвитку на основ1 1ннова-ц1й. Зщно з таким шдходом видкяються таю основ-н1 елементи 1нновац1йного потенщалу, як кадровий, шформацшно-методологший, орган1зац1йний, матер1-ально-техн1чний, ф1нансовий потенц1ал тощо. При цьо-му розум1ння цих можливостей науковцями трактуеться достатньо широко - в1д вткення досягнень науки 1 техшки у конкретн1 товари до реал1зацГ1 будь-яких 1н-новацшних ц1лей 1 програм. Ц1е'1 позици, на наш погляд, дотримуються Польова Н. М., Стан1славик О. В., Соболева Т. О. та шш1
У роботах значно'1 юлькост1 науковц1в (Кузьмен-ко О. М.Дапш 6. В., Гун1н В. Н., Поршнев А. Г, Румянцева З. П., 1ль'1н М. С., Саломатш Н. А., Хар1н А. А., Колен-ський I. Л., Тр1фкова А. А. та шш1), що розглядають 1н-новац1йний потенщал за процесним шдходом, це явище трактуеться як сукупшсть досл1дницьких, технолопч-них 1, загалом, стратег1чних можливостей, формування яких дозволяе досягти цкей шновацшно! д1яльност1.
Також 1снують точки зору про те, що шновацшний потенщал шдприемства може бути визначений як комплекс взаемопов'язаних ресурйв 1 здатностей до 1х реал1заци, що визначають спроможшсть приведення у в1дпов1дшсть до зовн1шн1х внутр1шн1х можливостей розвитку модел1 д1яльност1 п1дприемства. Тако'1 думки дотримуються Гриньов А. В., 1лляшенко С. М., Косен-ко А. П. та шш1 науковщ. Так1 визначення, на нашу думку, можна об'еднати в поведшковий шдх1д до тлумачен-ня шновацшного потенщалу.
Ц
1нноваци
'1лком обгрунтовано можна говорити про формування, шдтримане широким д1апазоном до. сл1джень, 1нтегрального п1дходу до визначення ушного потенц1алу. 1нновац1йний потенц1ал у цьому випадку розглядаеться не лише як певний наб1р ресурйв 1 здатшсть економ1чно'1 системи реал1зовува-ти можливост1 розвитку, але й ставиться акцент на щ-леспрямованому використанш ресурйв. Цього п1дходу дотримуються, зокрема, таю вчеш, як Реп1на I. М., Олек-сюк О. I., Ганущак-6ф1менко Л. М., Вовчок С. В., Федуло-ва I. В., Цшуршда В. С., Чаленко Н. В.
Як бачимо, у цих шдходах та визначеннях згаду-ються важлив1 для сучасно'1 економ1ки поняття ресурйв та здатностей. Анал1з значно'1 ккькост1 в1тчизняних 1
зарубГжних джерел довГв доцгльшсть використання для розумшня ГнновацГйних процесГв на шдприемствГ здо-буткГв сучасно'1 ресурсно'1 теорГ1, яка в останнГ десяти-рГччя виконала мГсГю пошуку джерел постшного онов-лення та лГдерства компанш на ГнновацГйнГй основГ. СьогоднГ сучасш концепцГ1 ресурсно'1 теорГ1 знаходяться в епщентрГ уваги дослГдникГв, а основш 11 категорГ! - ак-тиви, ресурси, компетенцГ! та органГзацГйнГ здатностГ -е предметом пГдвищеного наукового штересу [9].
ЗцГе'1 точки зору, на нашу думку, назргла необхГдшсть, не вгдкидаючи гнших тлумачень шновацшного по-тенцГалу, запропонувати сучасне його наповнення з урахуванням здобуткГв ресурсно! теорГ1 [10]. За цим тд-ходом ГнновацГйний потенцГал пгдприемства може роз-глядатися як сукупнГсть штегральних характеристик, якГ дозволяють використовувати гнновацшш ресурси за до-помогою ГнновацГйних компетенцш та на основГ шнова-цгйних органГзацГйних здатностей для досягнення цглей ГнновацГйного розвитку. Тобто, тновацшний потенщал пгдприемства являе собою поеднання ресурав, можливо-стей та компетенцш в тновацштй дiяльностi (рис. 2).
За такою логжою розвиток ГнновацГйного потенцГалу можливий на основГ обгрунтованого встановлен-
ня цглей шновацшно! дгяльностГ, а також визначеного способу розвитку ГнновацГйних ресурсГв, компетенцГй та органГзацГйних здатностей. Такий пГдхГд до визначен-ня ГнновацГйного потенцГалу шдприемства дае можли-вГсть характеризувати цю категорш як бгльш вГдкриту, у порГвнянш з Гншими пГдходами, систему, що об'ективно реагуе на змшу зовнГшнього середовища, а також визна-чити ГнновацГйний потенцГал не як статичний показник, а як динамГчну категорш.
Не зупиняючись детально на зазначених складо-вих, якГ утворюють ГнновацГйний потенцГал, з огляду на 1х достатню дослГджешсть Г розпрацьовашсть, вГдшти-мо лише, що саме тГ характеристики, що надають ГнновацГйного статусу ресурсам, компетенцгям та оргашзацш-ним можливостям, вГдповГдно мають бути предметом оцшювання. Останне е важливим науковим завданням, оскгльки мошторинг стану Г розвитку ГнновацГйного потенцГалу е важливою передумовою обгрунтованого ви-бору шновацшно! стратегГ1.
АналГз ГнновацГйного потенцГалу через призму взаемозв'язку ресурсГв, компетенцГй та здатностей ви-магае розумшня сучасного стратепчного контексту ш-новацшно! активностГ в економщЬ
Сукупшсть ресурав, здатних забезпечувати результатившсть ¡нновацмного процесу та |'х використання для досягнення цтей ¡нновацшно''' дтльносп
Ресурси ¡нновацш ного розвитку
Компетенцп в шновацшнш сфер1
:
О
1нновацшш оргашзацшш здатност
P¡вень квалфкацп, осв¡ти, навичок, досв¡ду та мотивацп прац¡вник¡в, що визначають 'х зд^носп до генерування новихзнань
Здатност до залучення нових знань, механвми внутр¡шнього п¡дпри€мництва, провайд¡нгу, формування бвнес-моделей ¡нновацмно''' д¡яльност¡
Рис. 2. Динамiчна модель iнновацiйного потенцiалу пщприемства
Джерело: розроблено автором.
О
О
<с
т о
<
О ш
М. Хансен Г Дж. БГркшшоу запропонували модель ланцюга формування цшносп шновацш, який пред-ставляе ГнновацГйний процес як послГдовний трифаз-ний процес, що включае генерацГю Гдей, 1х розвиток Г поширення. ШГсть пов'язаних завдань виконуються на пГдприемствГ упродовж проходження цими фазами: внутршне, зовшшне, Г внутрГшньоперехресне сшвробГт-ництво для пошуку Гдей; вГдбГр Гдей, 1х розвиток та об-грунтування; поширення розроблених Гдей [11] (рис. 3). У такому ланцюгу може бути одна або декглька ланок, в яких пГдприемство перевершуе Гнших. I навпаки, може бути одна або декглька видГв дгяльностГ, якГ е слабкими по вГдношенню до шдприемства. Будь-яка слабка ланка всерединГ шдприемства може зруйнувати шновацш-нГ зусилля, тому необхГдно зосередитися на виявленш та змГцненнГ Гснуючих недолГкГв. 1дея авторГв полягае у тому, що необхГдно уникати використання стандартних рекомендацш з шдвищення ГнновацГйного потенцГалу, оскгльки кожне пГдприемство мае унГкальнГ шновацшш завдання. НасправдГ, ГнновацГйнГ виклики вГдрГзняють-ся вГд фГрми до фГрми, Г реалГзацгя стандартних реко-мендацш може призвести до нерацГональних витрат або навпъ бути шкГдливими, якщо застосовуеться до неправильных ситуацгях.
нерацГ1 Гдей або дифузГ1, вш часто додатково послаблюе слабкГ ланки ланцюга, знизивши ГнновацГйний потенщ-ал у цглому.
Для покращення ГнновацГйного процесу керГвники повиннГ розглядати процес трансформацГ1 Гдей у комер-цшш результати як Гнтегрований потГк аналопчно ланцюгу Майкла Портера. Перша з трьох фаз у ланцюзГ -генерацгя Гдей - може включати 1х розробку всерединГ якогось шдроздглу на пГдприемствГ або мГж шдроздгла-ми пГдприемства як результат роботи кросфункцюналь-них команд, або за межами фГрми. Другий етап полягае в перетворенш Гдей, або, бгльш конкретно, 1х вГдборГ для фшансування та перетворення в прибутковГ продукти або механГзми. ТретГм етапом виступае дифузгя шнова-цГй всерединГ пГдприемства.
Кожна фаза на пГдприемствГ в контекстГ аналГзу впливу шдприемницько! дгяльностГ на розвиток ГнновацГйного потенцГалу мае сво! специфГчнГ особливостГ здГйснення Г завдання.
У фазГ генерацГ1 Гдей важливо зрозумГти, звГдки на пГдприемство приходять ГнновацГ1. Менеджери при-родно шукають 1х перш за все у сво!х власних функцю-нальних групах або шдроздглах. КросфункцГональна спГвпраця, тобто комбГнування знань з рГзних шдроз-
— ^^ Перетворення Поширення ^^ ¡дей у проекти ¡дей ^^
Пошук ¡нновац1йних ¡дей в пщроздтах □¡дпривмства Генеpац¡я ¡дей Використання ¡нновацшних ¡дей ззовн¡ Cкpин¡нг ¡ початкове ф¡нансування Рух в¡д ¡деТ допочаткових pезультат¡в Розповсюдження ¡дей всеpедин¡ п¡дпpи€мства
Рис. 3. Ланцюг фо рмування цiнностi шновацш М. Хансена i Дж. Бiркiншоу [11]
«НавГть велика доза кращих на ринку знеболю-ючих не допоможе полагодити зламану истку. Так само пГдприемства не можуть просто Гмпортувати останш винаходи в галузГ шновацш, щоб вилжувати те, що е причиною 1х хвороби. ЗамГсть цього вони повиннГ роз-глянути Гснуючий ГнновацГйний процес, визначити сво! власш проблеми Г знайти способи 1х вирГшення» [11]. Такий шдхГд привертае увагу менеджменту вГд реф-лекторно Гмпортованих ГнструментГв активГзацГ1 шно-вацшно! дгяльностГ, якГ можуть виступати частиною ланцюга, але не бути обов'язково такими, полшшення яких пГдприемство найбгльше потребуе в даний момент часу. Таким чином, менеджмент фокусуе увагу на най-слабших ланках Г мае бути селективним щодо того, яю шструменти застосовувати для шдвищення шновацш-но1 результативностГ.
Ланцюг формування цшносп ГнновацГй допомагае зрозумГти, що те, що сприймаеться як сильна сторона з точки зору ГнновацГй, насправдГ може виявитися слаб-юстю. Коли менеджмент нацглений лише на найсильш-шГ ланки в ланцюгу, використовуе типовГ рекомендацГ1 щодо збгльшення трудового потенцГалу у, скажГмо, ге-
дглгв пгдприемства для генераци гдей, загалом, на думку М. Хансена Г Дж. БГркшшоу, е завданням, що важко досягаеться. Це пов'язане з тим, що децентралГзована оргашзацшна структура Г географГчне розпорошення, як правило,ускладнюють сшвпрацю людей з рГзних пГд-роздглГв. ДалГ пГдприемства повиннГ об'ективно оцГни-ти, чи достатньо вони використовують нових Гдей з-за меж компанГ1, Г навпъ за межами свое! галузГ, шляхом, наприклад, використання Гдей Г знань клГентГв, кшце-вих споживачГв, конкурентГв, академГчно! спгльноти, незалежних шдприемщв, ГнвесторГв, винахГдникГв, на-уковцГв Г постачальниюв. На значнГй кглькостГ шдпри-емств не придгляеться достатньо уваги цьому аспекту, у результат чого мають втрачеш можливостГ Г низьку шновацшну результативнГсть.
Генерацгя значно! кглькостГ нових Гдей на першому еташ не означае успГшностГ подальшого процесу. НовГ, потенцГйно перспективнГ, Где! не перетво-ряться в комерцГйно випдш проекти без використання розвинутих мехашзмГв скринГнгу Г вГдповГдних процедур фшансування вГддбраних проектГв. НатомГсть, вони
можуть створити вузьк мкця 1 проблеми у всш орга-шзаци. На багатьох шдприемствах обмежен1сть бюдже-т1в, традиц1йне мислення 1 сувор1 критери ф1нансування у сукупност1 можуть зупинити бкьшкть з нових 1дей. Персонал швидко це в1дчуе, 1 «потж 1дей висихае».
Iншi п1дприемства можуть мати протилежну проблему. Менеджери не застосовують процедури оцшю-вання досить суворо, 1 шдприемство переповнюеться новими проектами р1зно! якост1 (часто недофшансова-ними, 1з зайвим персоналом) 1 без ч1ткого розум1ння, як щ нов1 1н1ц1ативи вписуються в корпоративну стратегш. Незалежно в1д того, насюльки добре оц1нен1 та профь нансован1 1де1, вони все ще мають бути перетвореш у продукти, послуги 1 процеси, що приносять дох1д. В1д1-бран1 проекти часто не реал1зуються, тому що вони опи-няються в пол1 зору тих управлшщв, як1 зайнят1 шшими питаннями або не бачать 1хнього потенц1алу.
На трет1й фаз1 дифузП в1д1бран1 та профшансова-н1 1нновац1йн1 проекти потребують комерц1ал1зацГ1, 1 не лише в1д кл1ент1в. Менеджмент повинен забезпечити в1дпов1дний п1дтримуючий супров1д усередиш шдпри-емства для п1дтримки 1 поширення нових продукпв, вид1в д1яльност1 та управл1нських 1нструмент1в по ба-жаних географ1чних ринках, каналах 1 групах кл1ент1в. У великих компан1ях з великою юльюстю ф1л1й 1 шдроз-дшв 1 орган1зац1й дифуз1я не е автоматичним процесом.
Зпдно з моделлю ланцюга п1дприемству необх1дно зосередити увагу на своёх «правильних» ланках. Це не за-вжди означае розвиток сильних стор1н. Навпаки, ц1, так зван1 сильн1, шновацшш сторони можуть фактично при-звести до недолшв в 1нновац1йному процей, якщо вони не доповнюються екв1валентними сильними сторонами в 1нших областях. Кр1м того, не мае значення, насюль-ки ефективним е процес выбору 1дей компани, якщо лише невелика частка з них перетворюеться у проекти або якщо подальший процес 1х розвитку е слабким. Це також викликае необгрунтоваш витрати ресурйв, якщо шдприемство намагаеться збкьшити можливост1 для комерщгшзаци продукт1в або послуг, але в1дсутн1 реально ц1кав1 1де1 та проекти, як можна розповсюджувати.
1накше кажучи, наявн1сть сильних 1нновац1йних ланок на шдприемств1 не е позитивом, якщо вони зму-шують оргашзацш витрачати грош1 нерац1онально, з невеликими шансами на коротк термши окупност1, або якщо увага, що придкяеться 1м, ще бкьше послаб-люе 1нш1 частини ланцюжка створення шновацшно! вартост1. Менеджмент на шдприемств1 мае припинити концентрац1ю вси сво!х зусиль на покращенн1 шнова-цшних можливостей, а зам1сть цього зосередитися на змщненш сво!х слабких ланок. Досл1дження М. Хансена 1 Дж. Б1рюншоу показують, що здатн1сть шдприемства до створення 1нновац1й визначаеться найслабшою ланкою в його ланцюжку формування цшност1 шновацш.
В1дпов1дно до логжи модел1 ланцюга п1дприемства можуть потрапити в один з трьох сценарив «слабко! ланки». По-перше, це вар1ант, коли на шдприемств1 слабкою ланкою е фаза генераци 1дей, що, зокрема, проявляеться в тому, що витрачаеться багато часу 1 грошей для розвитку 1 поширення цей усередиш шдприемства, але це
призводить до посередшх фшансових результат1в. Проблема тут мктиться в генераци цей, а не в 1х виконанн1.
По-друге, компан1я з нерозвинутими процедурами выбору 1дей 1 розвитку проекйв мае багато хороших 1дей, але менеджери не можуть оцшити та розвивати 1х належним чином. Замкть цього 1де1 «вмирають» у про-цесах бюджетування, що сфокусован1 на покрокових прирощеннях 1 гарантованих покращеннях, а не на шно-вац1ях. Або кер1вники можуть використовувати шдх1д «тисяч1 кв1т1в», дозволяючи 1деям виникати 1 поширю-ватися там, де це можливо, але школи не вибраковувати 1х. Так1 п1дприемства потребують кращих можливостей скрин1нгу, а не бкьше механ1зм1в генерацП 1дей.
Нарешт1, слабк1 навички дифузП 1дей призводять до того, що на шдприемств1 виникають проблеми мо-нетизацП сво1х перспективних 1дей. У результат1 нов1 продукти та послуги неналежним чином просуваються по вск географ1чних сегментах, каналах розподку або споживчих групах. Для таких компанш реальний вих1д полягае в агресивн1й монетизацЦ тих цей 1 проект1в, що вони вже вщбрали, не прид1ляючи особливо1 уваги про-цесам генерацЦ цей або "х розвитку.
Отже, для управлшщв, яю сприймають потенц1ал модел1 ланцюжка, створення ц1нност1 1ннова-цш, управл1ння 1нновац1йним потенц1алом перестае бути рутинною практикою. Вони повинш будуть реал1зовувати нов1 ключов1 показники ефективносй, як1 зосереджен1 на конкретних результатах в1д кожно1 ланки в ланцюжку. Якщо, наприклад, компан1я хоче покра-щити зовн1шне залучення 1дей, то базовим показником буде фактична ккьюсть хороших нових цей компанЦ (або п1дрозд1лу), залучених ззовш. Або якщо ф1рма хоче полшшити сво1 механ1зми дифузП, хорошим показником буде частка проникнення на бажаш ринки, канали 1 групи кл1ент1в, а також тривал1сть (наприклад, у м1ся-цях) до повно1 дифузП. Менеджери повинн1 визначити, що являе собою «хороша» цея проти звичайно1; що яв-ляе собою ¡деальний пот1к концепц1й ззовн1, 1 що таке частка гарних цей у всьому 1х обсяз1 (уси - хороших 1 поганих), яку знайшли за межами компани, серед шших даних. Якщо компанЦ не можуть збирати щ дан1, то 1м, можливо, доведеться почати з внутршни опитувань, а пот1м накопичувати шформащю щодо того, як вони просуваються в цьому процес1
Менеджери, яю сприймають 1дею ланцюжка створення вартост1 1нновац1й, також повинш розвивати нов1 рол1 для сшвроб1тниюв. Важливо, однак, для топ-менеджменту тримати 1де1 ланцюга формування цшно-ст1 1нновац1й на уваз1, особливо концентруючись на слабких ланках, зокрема, при визначенш навичок 1 до-св1ду, як1 необх1дно залучити через, наприклад, найм нових сшвроб1тниюв. Компан1я, яка в1дчувае брак пере-творення цей у нов1 продукти 1 б1знес-напрями, скаж1-мо, може запрошувати людей з венчурного б1знесу для того, щоб сприяти новому мисленню в оргашзацш
Використання модел1 ланцюга формування цш-ност1 1нновац1й забезпечуе шдив1дуальний 1 системний п1дх1д до оцшювання результативност1 1нновац1йно1 д1-яльност1 п1дприемства та 1нструмент1в визначення того,
як з багатьох iснуючих практик краще використати на пiдприeмствi. Також ця модель може допомогти repiB-никам зб^ьшити кiлькiсть нових пpодуктiв i послуг та pеалiзувати потенцiал вц iнвестицiй в шноваци.
ВИСНОВКИ
1. За сучасних умов розвиток шновацшного по-тенцiалу вiдбуваeться в конкурентному сеpедовищi на основi переважно нелшшних моделей iнновацiйного процесу, новими piзновидами яких можна вважати модель шновацшно! спipалi компани Ernst and Young i модель ланцюга формування цшност iнновацiй М. Хансена i Дж. Бipкiншоу.
2. 1нновацшний потенцiал пiдпpиeмства, як ште-гральну характеристику шновацшно! активностi на шдприемств^ з точки зору сучасно'1 ресурсно! теори до-цкьно визначати як сукупшсть iнновацiйних pесуpсiв, шновацшних здатностей та iнновацiйних компетенцiй.
3. Використання сучасних нелшшшх моделей ш-новацiйного процесу в поeднаннi з ресурсним шдходом для пiдвищення шновацшно! активностi на шдприем-ствi забезпечуе менеджмент необхiднiм упpавлiнським iнстpументаpieм, заснованим на розумшш циклiчностi стадiй генеращ! 1дей, !х розвитку та поширення. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Пузанов К. Современные модели распространения инноваций: критический анализ / К. Пузанов // Социология власти. -2012. - № 6-7 (1) [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://socofpower.rane.rU/uploads/6-7%282012%29/8.pdf
2. Рот Э. Инновации - путь к повышению эффективности / Э. Рот // Вестник McKinsey. - 2010. - № 21 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://vestnikmckinsey.ru/strategic-planning/innovacii-put-k-povyhsheniyu-ehffektivnosti
3. Праздничных А. Н. Построение инновационной экономики для будущего / А. Н. Праздничных // Российский журнал менеджмента. - 2013. - Том 11. - № 2. - С. 107-150 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://ecsocman.hse.ru/ data/2013/07/17/1251235665/rjm_2_13_Prazdnichnykh.pdf
4. Innovating for growth. A spiral approach to business model innovation [Electronic resource]. - Mode of access : http:// www.ey.com/GL/en/Issues/Driving-growth/Growth-through-in-novation---The-innovation-spiral
5. Овечкша О. А. Огляд метс^в оцшки рiвня шновацшного потен^алу економiчних суб'ск^в / О. А. Овечкша, К. В. Панова // Економiчний вкник Донбасу. - 2007. - № 4. - C. 130-140.
6. Репша I. М. Матричн методи мониторингу розвитку шновацшного потен^алу пщприемства / I. М. Ретна, В. Ю. Вост-рякова // Вкник Нацюнального ушверситету «Львiвська по-лгтехшка», серiя «Менеджмент та пщприемництво в Укра'шЬ етапи становлення i проблеми розвитку» : зб. наук. праць. - Л. : Львiвська полiтехнiка, 2015. - № 819. - С. 309-315.
7. Герасимяк Н. В. Модель розвитку шновацшного по-тен^алу пщприемства / Н. В. Герасимяк, В. £. 1ванчук // Бiзнес 1нформ. - 2012. - № 8. - C. 22-25.
8. €фiмова С. А. Методи управлшня шновацшним потен-цiалом пiдприемства / С. А^мова // Бiзнес 1нформ. - 2015. -№ 6. - C. 86-91.
9. Управлшня ресурсами пщприемства : колективна мо-нографiя / За заг. ред. к. е. н., проф. Г. О. Швиданенко. - К. : КНЕУ, 2014. - 418 с.
10. Вострякова В. Ю. Динамiчна модель шновацшного потен^алу пщприсмства / В. Ю. Вострякова // Вкник Одеського нацюнального ушверситету. Серiя Економiка. - 2015. - Т. 20. -Вип. 2/2. - С. 61-65.
11. Hansen M. The innovation Value Chain / M. Hansen, J. Birkinshaw // Harvard Business Review. - 2007. - June [Electronic resource]. - Mode of access : https://hbr.org/2007/06/the-innova-tion-value-chain
Науковий керiвник - Рсшна I. М., доктор економiчних наук, професор кафедри економ^и тдприемств ДВНЗ «Ки'вський нацюнальний економiчний унiверситет 1мен1 Вадима Гетьмана»
REFERENCES
Herasymiak, N. V., and Ivanchuk, V. Ye. "Model rozvytku in-novatsiinoho potentsialu pidpryiemstva" [The model of development of innovative potential of the enterprise]. Biznes Inform, no. 8 (2012): 22-25.
Hansen, M., and Birkinshaw, J. "The innovation Value Chain" Harvard Business Review. https://hbr.org/2007/06/the-innovation-value-chain
"Innovating for growth. A spiral approach to business model innovation". http://www.ey.com/GL/en/Issues/Driving-growth/ Growth-through-innovation---The-innovation-spiral
Oviechkina, O. A., and Ivanova, K. V. "Ohliad metodiv otsinky rivnia innovatsiinoho potentsialu ekonomichnykh subiektiv" [Overview of evaluation methods of innovation potential of economic actors]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, no. 4 (2007): 130-140.
Prazdnichnykh, A. N. "Postroenie innovatsionnoy ekonomiki dlya budushchego" [Construction of an innovative economy for the future]. http://ecsocman.hse.ru/data/2013/07/17/1251235665/ rjm_2_13_Prazdnichnykh.pdf
Puzanov, K. "Sovremennye modeli rasprostraneniya inno-vatsiy: kriticheskiy analiz" [Current models of diffusion of innovation: a critical analysis]. http://socofpower.rane.ru/uploads/6-7-%282012%29/8.pdf
Riepina, I. M., and Vostriakova, V. Yu. "Matrychni metody monitorynhu rozvytku innovatsiinoho potentsialu pidpryiemstva" [Matrix methods for monitoring the development of innovative potential of enterprise]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika». Seriia «Menedzhment ta pidpryiemnytstvo v Ukraini: etapystanovlennia iproblemy rozvytku», no. 819 (2015): 309-315.
Rot, E. "Innovatsii - put k povysheniyu effektivnosti" [Innovation - the way to improve efficiency]. Vestnik MakKinsi. http:// vestnikmckinsey.ru/strategic-planning/innovacii-put-k-povyhsh-eniyu-ehffektivnosti
Upravlinnia resursamy pidpryiemstva [Enterprise Resource Planning]. Kyiv: KNEU, 2014.
Vostriakova, V. Yu. "Dynamichna model innovatsiinoho po-tentsialu pidpryiemstva" [Dynamic model innovation potential of the company]. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Seriia "Ekonomika", vol. 20, no. 2/2 (2015): 61-65.
Yefimova, S. A. "Metody upravlinnia innovatsiinym poten-tsialom pidpryiemstva" [Methods of innovative potential of enterprises]. Biznes Inform, no. 6 (2015): 86-91.
