CC BY
30О. В. Завгородня Предметна область психологи в контекст1 розробки стратегИ штеграцп психолог1чного знання
В I Д О М О С Т I ПРО АВТОРА
Анотац1я. Констатуеться стан фрагментованоси психолопчного знання, неузгодженост сукупност часткових уявлень про предмет психологи, необхщнкть його рефлекси. Здшснено спробу упорядкування уявлень про сукупнкть психоло-пчних явищ шляхом створення чотиривим!рного простору зазначених явищ, р1зних за р1внем детермшацп, просторо-вими, часовими параметрами, фокусом уваги дослщниюв.
Ключов1 слова: рацюгуманктична ор!ентащя, психолопчне знання, ¡нтеграцшш процеси, стратепя ¡нтеграцй, багато-вим1рний прослр.
Цитирование: Завгородня О. В. Предметна область психологи в контекст! розробки стратеги ¡нтеграцй' психолопчного знання // Теоретичш дослщження у психологи: монограф1чна сер1я / Сост. В.О. Медшцев. Том XI. 2020. С. 23-35. doi: 10.24411/2616-6860-2020-10014.
Актуальнкть розробки стратегiй штеграци психоло-пчного знання визначаеться особливостями сучасно! сощокультурно! та тзнавально! ситуаци, що вимагае творения нових п1дход1в, вщповщних викликам часу та запитам сучасно! психологи. Зокрема, мова йце про не-обхщтсть визначення умов 1нтеграц1! психолопчного знання, знахоцження шляйв забезпечення вказаного процесу, створення моделей 1нтеграц1!.
В контекст нашого дослщження важливими е пращ, в яких р1зноб1чно висвггаено проблематику метоцолог1! психолог1чного знання, зокрема, проблему його штег-рац1! (1, 4, 6, 7, 9 та ш), пращ з розгляду метатеоретич-них стратег1й в соц1огуман1тарн1й сфер1 (23, 25 та 1н.), зокрема, в психологи (9, 14 та ш.). Важливими методо-лог1чними ор1ентирами зд1йснюваного дослщження е роботи, в яких висвггаено дискусш щодо дощльносп iигегративиих зусиль, проанал1зовано труднощ1 теоретичного об'еднання психологи [3, 12, 15, 16], спроби створення «unified theory» (едино! теори) [10, 17, 20 та ш.], зокрема iз застосуванням метапарадигмального подходу [14].
J.R. Royce, стверджував, що формування науки мае тага етапи: донауковий; рiвень емпiричних дослщжень,
вдосконалення методiв контрольованого спостере-ження; рiвень кшьккно! оцiнки i формалiзацi!; рiвень теоретичного об'еднання - i вiдповiдиi рiвнi розвитку. На його думку, психолопя знаходиться на рiвнi емтри-чно! практики i е теоретично незршою наукою, стано-вить багатогранну i сильно фрагментовану дисциплiну, колекцiю факпв, якi важко пояснити; психологiя е му-льтисвiтоглядною, мультиметодологiчною, полшара-дигмальною, мультисистемною, багатопрофiльною, i, насамперед, мультитеоретичною. Постае питання, чи насправдi можливе теоретичне об'еднання психологи? Ключову роль щодо подолання перепон такого об'еднання вщйрае проблема сумiсностi конкуруючих тео-рiй. Royce закликае до розробки об'еднавчо! стратеги, спрямовано!, зокрема, на тага завдання: 1) окреслення низки емпiричних законiв, 2) роз'яснення гносеолопч-но! основи рiзних вдщв теори, 3) розробку стратеги створення мштеорш «bottomup» (вгору дном, знизу догори), на противагу стратеги створення великих теорiй "згори донизу" [15].
Незважаючи на складшсть завдання, у 90т роки ХХ ст. активiзуються спроби теоретичного об'еднання в психологи. G. Kimble запропонував пщхщ до об'еднання
в необ1гевюристськш традици тд назвою «функцюна-льний б^евюризм». N. Anderson розробив функцюна-льну теор1ю п1знання i запропонував 1нформац1йну ш-теграц1йну теорш. Спираючись на думку, що дш повинна розумiтися з точки зору мети та спрямовано-стi, намагаючись врахувати феноменологiю повсякден-ного досвщу, Андерсон застосував свою теорiю та роз-роблену ним прикладну «когттивну алгебру» щодо багатьох рiзних областей психологи, таких як психофЬ зика, сприйняття особи, судження, прийняття ршень, емоцiйнi реакци та его-захисти.
А. Staats чггко сформулював проблеми, пов'язаш з роз'еднанiстю психологи, вiн зауважив, що психологiя мае так багато непов'язаних елементiв знання з такою великою кшькктю взаемно' дискредитаци, непослщов-ностi, надм1рного протистояння, що все це дуже ускла-днюе об'еднання. Його пiдхiд до об'еднання психологи вщомий п1д назвою психологiчного б^евюризму. А. Staats прагнув будувати мости як у рiзних сферах пове-дшково' психологи, так i м1ж бiгевiоризмом та галузями традицшно' психологи (наприклад, соцiальною психо-логiею, психолопею особистостi). А. Staats охарактери-зував свою теорiю як мiжрiвневу, м1жгалузеву, яка пере-тинае рiзнi дисциплши психологи i використовуе
простiшi явища для пояснення складнiших. Посилаю-чись на еволюцiйно-бiологiчне трактування емоцш, А. Staats акцентував, що тварини будують «основний пове-дiнковий репертуар» впродовж усього свого розвитку, навчаючись знаходити збудники позитивних емоцiй i уникати збудник1в негативних емоцiй. А. Staats викори-стовував цю модель як бущвельний блок для конструю-вання складних моделей людських тзнавальних явищ (наприклад, мова) i таким чином пов'язував поведш-кову теорш з вищими когнiтивними процесами. Як i N. Anderson, вiн застосував свш пiдхiд до низки рiзних га-лузей психологи [20].
На вщм1ну в1д дослiдникiв, як1 акцентували об'еднання з поведiнкових i когнiтивних перспектив, P. Штернберг та його колеги запропонували cвiй варiант мислення про органiзацiю сфери едино' психологи, яку вони визначили як «мультипарадигмальне, мультидис-циплiнарне та комплексне досл1дження психологiчних явищ через конвергентш операци» [22, р.1069]. Автори стверджували, що психологiя повинна бути оргашзо-вана навколо вивчення конкретних психолопчних проблем, а не шкш та 1х методологiй. 1ншими словами, едина психолопя будуеться з багатьох шкш думки i багатьох рiзних дисциплiн; рiзнi ще1 пов'язуються разом,
щоб запропонувати ц1л1сний, багатошаровий опис конкретного психолопчного явища. Представляючи свою модель, автори закликали психолопв вщмовитися в1д нинiшнiх шкщливих звичок надМрного дотримання одиничних методологiй та окремих шкiл думки, бути бiльш саморефлексивними щодо сепаратистського характеру дисциплши i рухатися в напрямку бiльш кооперативно!, синергiйноi орiеитащi [22].
Одним iз шлях1в iнтеграцii психологи е орieнтацiя на пiзнання рiзноманiття альтернативних теорiй, визна-чення !х переваг, зон та меж застосовность Основою такого шляху мае бути розумшия принципово! обмежено-ст i вiдносностi ус1х наукових теорш, розвиток «мистецтва перекладу» (з мови одше! теорii на мову ш-шо!). Б.Л. Патерсон вважае, що метою штеграци з пози-цш плюралiзму е не створення едино! теори, що пояс-нюе во дослiджуванi явища, а скорiше, штегращя спектру альтернативних теоретичних пiдходiв для опрацювання дослiдницькоi перспективи, ширшо!, по-рiвняно з тою, яку може забезпечити одна узагальнюва-льна теорiя. Кожну з психолог1чних теорiй, що мають власний понятiйний апарат, термшолопю та основоположения, важливо стввщнести одну з одною, здiйснити
критичне порiвияния, посилити чiткiсть, визначити мо-жливостi iитеграцii [18]. Важко розраховувати на вичер-пне пояснення психолог1чно! феноменологи в рамках однiеi «досконалоi теори», коли навiть щодо того, що власне гадлягае поясненню, iсиують рiзнi точки зору. Виникае необхщнкть в опрацюваннi пiдходiв, що ство-рюють можливостi багатовимiрного бачення з позицiй рiзних теорiй для доповнення i поглибления уявлень про психолопчиу феноменолог1ю.
На думку Г. Хеиршеса, необх1дна метатеоретична основа, яка чггко окреслюе предмет психологи, визначае мкце психологii щодо шших наук, дае змогу систематично тегрувати ключовi iдеi з основних перспектив таким чином, щоб сприяти накопиченню знань. Метафорично, кожне "ключове розумшия" можиа розглядати як частииу бiльшоi головоломки; ^ як з завершениям головоломки, що бшьше частин проясияються, то чпта-шою стае загальна картина. Розколи м1ж когиiтивними та поведшковими науковими перспективами, дисталь-ною / природною та проксимальною / виховною перспективами, психодинамiчиими та поведшковими терапе-втичними перспективами, конструктивiстськими та емтричними епiстемологiчними перспективами е нас-л1дками неповних, частково правильних систем знань,
яга визначаються як конфронтац1йн1 щодо одна одно! в споаб, який е б1льш пол1тичним, н1ж науковим. Г. Хе-нр1кес згоджуеться з1 Р. Штернбергом 1 6. Григоренко [22], яга стверджували, що мультипарадигмальна перспектива сприятиме б1льш глибокому розумшню психо-лог1чних явищ, проте свш гадхщ вважае метапарадиг-мальним [14].
Одним з важливих завдань штеграци е окреслення п1знавального поля психологи, визначення вим1р1в пси-хологiчного знання як наявного, так 1 ймов1рного 1з вра-хуванням його складносй, р1зноман1тност1 та певно! непередбачуваност1 (ймов1рного нового знання) в дина-мщ1 п1знавального процесу.
Зокрема, А. Кл1реманс [11], який вважае 1нтеграц1ю безперечно необхщною для розвитку сучасно! психологи, пропонуе теоретичну модель, в якш наявне психоло-гiчне знання представлено у форм1 тривим1рно! матриц! сфери психологи: р1вшв опису (бюлопчний, 1ндив;дуальний, груповий); перспективи (нормаль-н1сть, зм1на 1 розвиток, патолопя); методу (1нтервенц1я, експериментування та моделювання). Отриман1 таким чином 27 секцш матриц1 запропоновано розглядати як опис наявних сфер психологи, базову структуру !! штеграци.
1ншу матрицю запропоновано В. Янчуком [9], автором соцюкультурно-штердетермшктсько! дiалогiчно! метатеор1! штеграци психолопчного знання. Янчук вважае, що наявне рiзноманiття психологiчного знання може бути представлено у низщ континуумов - за кри-терiем рiзноякiсностi природ: бюлопчне-псигачне-сим-волiчне; за критерiем сфер в1дображено! реальностi: ус-вiдомлюване-несвiдоме-екзистенцiальне; за критерiем сфер вивчення: особистiсть-оточення-активнiсть. Сис-темоутворювальною засадою видшених континуум1в виступае культурна зумовленiсть, яка виступае як зага-льна ушверсальна iнтердетермiнанта.
В контекстi розробки штеграцшно! стратегi! ми спирались на уявлення про складнiсть, рiзноманiтнiсть психолопчно! феноменологi!, непередбачуванiсть !! розвитку та змш; а також на уявлення про структурно-фу-нкцюнальну рiзнорiвневiсть психолог1чно! науки. По-дальша розробка передбачае роботу в таких напрямках:
• окреслення меж, м1ждисциплшарних перетинiв, специфiки психолопчно! феноменологи;
• з'ясування п1дстав упорядкування гетерогенно-ба-гатовимiрного простору психолог1чного знання;
• побудова метапростору теорiй, що грунтуються на як1сно вiдмiнних оитолого-епiстемологiчиих гадставах;
• визначения вiдмiнностей iитеграцiйних процеав на рiзних рiвиях фуикцiоиувания психолопчно! науки;
• визначения умов сприяння iитеграцiйним проце-сам «згори»;
• з'ясувания умов фасилггаци iитеграцiйних проце-сiв «знизу»;
• пошук шляйв сприяния штеграцшним настанов-лениям досл1дник1в.
В статп ми зосередимося на окресленнi предметного поля психологи, з'ясуванш пщстав упорядку-вання гетерогенно-багатовимiрного простору психолопчного знания.
На думку Г.О. Балла, трудношД штеграци в контекст розвитку сучасноi психологи пов'язанi зi складнiстю до-сл1джуваиих психолог1ею об'екпв. Йдеться про склад-нiсть як оитолопчиу (зумовлеиу багатограннiстю, супе-речливктю, динамiчнiстю дослiджуваних психолог1ею об'ектiв), так i гиосеолог1чиу. Останню зумовлено низкою чиннигав: полiварiаитнiсть пiзнания предмету психолопчного дослщжения; роль суб'ективних преферен-цiй та настановлень дослщника; наявнiсть суб'ектних
якостей у тих, кого дослщжують; необхiднiстю узго-джения результатiв застосувания досл1дницьких мето-дiв рiзного ступеия об'ективностi. Через щ особливостi й сама психолопчна наука постае надскладною, побудо-ваною iз важко узгоджуваиих, часом суперечливих час-тин. Складнiсть, суперечливiсть психолопчно! науки зумовлено також !! положениям серед шших сфер куль-тури: вона межуе (з частковим перетином сфер) з при-родничими i соцiальними науками (бiологiя, сощолопя та iн.), фiлософiею, художиьою литературою, мистецт-вом, теолог1ею, досв1дом мктигав та iнших носiiв тран-сперсональних переживань. Цi перетини зумовлюють дощльнкть вживания концепту «культурно-психолоп-чна течiя» (в сферi «культурно-психолог1чного пере-тииу»), що визначаеться як комплекс уявлень про пси-хологiчнi явища, специфiчний спосiб !х сприйияття, !х причин, ролi в життi людини. Можиа виокремити рiзнi течii пiзнания психолопчний явищ (теолог1чна, фшо-софська, художия, природнича, соцiогуманiтарна), до-мiнаитнi в рiзнi культурно-iсторичнi епохи, котрi в кон-текстi сучасно! соцiокультурноi та тзнавально! ситуацii (в умовах шформацшного суспiльства, мультикультур-них та глобатзацшних теиденцiй сучасностi) активно
взаемодшть, що посилюе зазначену вище складнкть i суперечливкть психолог1чного знання.
Актуальнкть знаходження можливих п1дстав штеграци пов'язана з ускладненням розвитку психологи в умовах неузгоджено! сукупност часткових уявлень про спiльний предмет вивчення. Заслуговують на увагу вже згадаш спроби знаходження таких п1дстав, спираючись на як1 значною мiрою, ми розгортаемо власну версiю.
При визначенш предмета психолог1! ми базувались на врахуванш контекстiв сучасно! соцiокультурно! та тзнавально! ситуацi!, тенденцiй мiждисциплiнарно! !нтеграци у вивченнi феномена людини, усвщомленш складностi, рiзноманiтностi, розвитку, непередбачува-ност змiн психолог1чно! феноменолог1! (ПФ), уявлен-нях про !! рiзнорiвневiсть, багатограннкть; важливостi з'ясування п1дстав !! упорядкування.
Враховуючи зазначене, предметне поле психологи бажано визначити якомога ширше, тобто доцшьним буде таке визначення, в якому е мiсце позицiям рiзних теорiй, всiм сферам, локацiям i фокусам вивчення з ура-хуванням рiзних характеристик психолог1чно! феноменологи. Предметне поле психолог1! (сукупнiсть психо-логiчних явищ в найширшому розумшт) е надзвичайно
складним, рiзноякiсним та непередбачувано змшюва-ним. Воно - багатовитрне, рiзнорiвневе, гетеродетер-мшоване, гетерогенне, рiзномасштабне.
Модель предметного поля психологи мае бути бага-товимiрною, зокрема, сл1д звернути увагу на просторов^ часовi, енергетичнi та цшнкш вим1ри. Психолоп-чнi явища можуть бути переважно внутрiшнi або зовтшт, глибиннi або поверховi; в часовому аспект -можуть бути миттевi i тривалi, мiнливi i стабiльнi; можуть бути агентами впливу або об'ектами впливу, мати стосунок до дефiцiентних цiнностей чи цшностей розвитку та повноти буття, можуть поеднувати в собi супе-речливi характеристики. Щодо рiзномасштабностi -психологiчнi явища можуть охоплювати велик! маси людей (емоцшне тднесення чи панiка), а можуть стосу-ватись одного розумного щура.
Нами здшснено спробу упорядкування сукупност уявлень про психолопчш явища шляхом створення чо-тиривим1рного простору зазначених явищ, р!зних за рЬ внем детермшаци, просторовими, часовими параметрами, фокусом уваги дослщнигав.
Враховуючи велику кшьккть можливих вим!р!в психолопчно! феноменолог!!, ми пропонуемо обмежити !х коло чотирма, а саме обрати так! тдстави (критери) для
^еитаризаци рiзноманiття психолог1чного знания та репрезеитаци його у формi рiзновимiрного простору:
• за критерiем рiвнiв детермшаци;
• за просторовим критерiем (сфер виявления);
• за часовим критерiем;
• за критерiем iсторико-культурних фокуйв уваги.
Особливiстю цих вимiрiв е !х вiдносна автономiя
кожного щодо шших, що виявляеться в обмеженост !х взаемоперетину. Представленi вимiри, попри !х об-межеиу кiлькiсть, дають змогу включити в площину анайзу досягнення рiзних пiдходiв (поведiнкового, когштивного, психодинамiчного i екзистенцiйно-фе-номенолопчного), а також рiзнi галузi психолопчних дослiджень.
Базуючись на цих гадставах, ми визначаемо предмет психологи як сукуинкть психолог1чних явищ (проявiв), властивих високорозвиненiй iстотi (однiй або багатьом, людям, тваринам або шшим невщомим нам iстотам); означенi явища мають рiзнi часовi, енергетичнi, просто-ровi характеристики, представляють рiзнi аспекти, сфери та рiвиi детермiнацii, пов'язаи1 з рiзними факторами - природними, бiосоцiальними, культуральними, екзистенцiйно-смисловими. Зокрема, йдеться про рiзнi
аспекти психолопчно! феноменологи (з опорою на ще! В.А. Роменця про ситуацш, мотиващю, дiю i пiслядiю в коитексп вчинкового подходу до iсторii психологи), про видшеш нами сфери (особисткш, в широкому розу-мiннi) - iитраперсональиу, екстраперсональиу, транспе-рсональиу i метаперсональиу, а також про явища рiз-ного рiвия детермiнацii - психоприродш, психобiосоцiальнi (спiльнi для людей i розвинених тва-рин), психокультуральш, психоекзистенцiйнi.
Згацанi аспекти психолог1чно! феноменологи ^зш психологiчнi аспекти буття людини в свт) або фокуси уваги дослщника - це, в термшах В.А. Роменця, ситуа-цiя, мотиващя, дiя i пiслядiя (рефлексiя). Докладшше:
• «ситуацiя» (включения в площииу аналiзу обставин соцiального i природного оточения, iсторико-соцiоку-льтурного коитексту) як виклик людинi, коитекстнiсть iсиувания, обставини фатальш i фортуинi, «закииу-ткть» людини в свiт як «природний експеримеит»,
• мотивацiя людини (страхи, бажаиия, прагнения, буттевi i дефщкитш),
• дiя, поведiнка, активнiсть, що спостеркаеться ззовнi, конструктивне або деструктивне перетворения ситуацii,
• рефлекйя, внутршня активнкть, осмислення кну-вання, визр1вання й оформления проекпв.
Йдеться про фокуси уваги до психолопчних аспект1в людського життя впродовж iсторiï зародження i розвитку психолопчного знання в надрах теологи, фшософи, лiтератури, мистецтва, науки вщ античностi до сучасно-стi, в подальшому конституйованих як аспекти (зони, област) вивчення психологiï; причому фiксацiя (а не тимчасове акцентувания) на одному з аспекпв окремо призводила до втрати досл1дниками цiлiсного бачення психологiï людини.
Частково з зазначеними аспектами, фокусами уваги перетинаються видшеш нами сфери, що розрiзияються просторовими характеристиками, - iнтраперсональна (переживання, внутршня психологiчна акгивнiсть, частково тдлягае самоспостереження), екстраперсональна (активнiсть, що спостер^аеться ззовнi), трансперсональна (стан змiненоï свiдомостi, сни, вiзiï, пов'язанi з глибинним досвщом, образами колективного несвЬ домого, родовоï пам'ятi) i метаперсональна (психоло-гiчний вплив людини за ïï фiзичноï вiдсутностi, пси-холопчш аспекти продуктiв творчоï дiяльностi -
«душа в запов^нш лiрi», рiзнi варiанти «психолопч-ного життя особи, ïï впливу на шших людей тсля ïï бiологiчноï смертЬ).
Психологiчнi явища рiзияться за своïми динам1чно-часовими характеристиками (час тривання, динамiч-нiсть), а також метафорами, як1 ïх в1дображають; за щею ознакою можна видiлити такi групи явищ:
• сукупнiсть короткочасних явищ, подiбних руху во-гню або виру (емоцiйний спадах, осяяння, мип захоп-лення, летючi думки, стрiмко минущi стани);
• сукупнiсть плинних, мiнливих, подiбних руху води явищ (рух асоцiацiй, емоцiйнi процеси, роздуми тощо);
• сукупнiсть стабiльних, водночас не позбавлених розвитку. рухливостi, гнучкост явищ (психологiчнi вла-стивостi, що можуть змшюватись, розвиватись);
• сукупшсть статичних риг1дних явищ, подiбних до чогось застиглого, важкого (жорстко фшсоваш звички, стереотипи, нав'язливосй, iдеï-фiкс, фанати-чнi переконання).
Вивчення рiзних за зазначеними характеристиками явищ, ймовiрно, передбачае перевагу рiзних пiдходiв для ïх репрезентацiï, моделювання (напр., вибiр системного, мережевого або синергетичного тдходу).
У простор1 психолопчного ми розглядаемо явища pi-зних piBHiB детеpмiнацiï:
• психоприродний (сукуинкть психолог1чних явищ, що спостериаеться у людей i тварин з розвиненим моз-ком, ткно пов'язана з природними зовнiшнiми i внугрЬ шнiми факторами - ктматом, вipyсними iнфекцiями, генетикою, фiзiологiею та ш.);
• психобiосоцiальний (сyкyпнiсть психолопчних явищ, подiбних у людей i тварин з розвиненим мозком, ткно пов'язана з ïх сощальною природою, протокульту-рними ритуалами i навчанням, передачею набутого досв1ду вiд одного шдивща або особини iншим тощо.);
• психокультуральний (сyкyпнiсть психологiчних явищ, притаманна людям, пов'язана з piзноманiтнiстю, складнiстю, багатством створених ними культур, куль-тypно-символiчним характером дiй i взаемодш, внугрЬ шньоï i зовнiшньоï активностi);
• психоекзистенцiйний (сyкyпнiсть психолопчних явищ, пов'язаних зi здатнiстю людини до твоpчоï уяви та рефлекси, зокрема, до в1дстежения культуральних i природних впливiв на свiй психiчний стан, спосiб мис-лення тощо, значущостю цiннiсно-смислових аспектiв, пошуками сенсу життя).
Вивчення окреслених явищ вимагае яккно вщмш-них iнстpyментiв, заснованих на piзних епктемолопч-них п1дставах, звернення до методологiï i методiв дос-л1дження, прийнятим в природознавсга або соцiогyманiтаpних науках.
Отже, в проце0 упорядкування психологiчноï феноменологи було запропоновано чотири диференщаль-них вим1ри на пiдставi критерив piвия, часових характеристик, пpостоpовоï сфери (4 як1сно piзних сфер) i аспекту (4 аспекти - фокуси уваги дослщника).
Означенi вим1ри iснyють як взаемодоповнювальнi, розширюють можливосп i глибину осягнення природи представлених феноменiв.
Якщо взяти до розгляду психологiчнy специфiкy людини в piзних аспектах ïï психологiï, репрезентова-них зазначеними вимipами, вкрай важливим е знахо-дження об'еднyвальноï спiльноï мереж1, пpисyгньоï в кожному з них. Побудова простору тегративного штибу, передбачае визначення стрижня, який поеднуе во iншi складовi. Таким всепрониклим тегратором виступае особистiсть, «стрижень-мережа», «полiфyик-цюнальний орган», який забезпечуе збалансованiсть цшкного фyикцiонyвания, здiйснюе взаемопроник-
нення 1 взаемодш гетерогенних гетеродетермшова-них явищ (зокрема вт1лення екзистенц1йних осяянь в творах культури). Коли баланс порушуеться та почина-ють виявлятись ознаки дисгармони - це може св1дчити як про фазу творчого процесу, динам1ку розвитку, так 1 про небезпеку душевного розладу.
Висновки
Визначено актуальнкть вдосконалення моделей ш-теграц1! психолопчного знання, акцентовано необхщ-н1сть нових тдход1в, суголосних запитам сучасно!
психологи. Об^рунтовано доцiльнiсть вживання концепту «культурно-психолопчна течiя». Здiйснено спробу упорядковання знання про психолог1чну фено-менологш. Рiзнорiвневе, багатовимiрне, гетерогенне, полiварiативне (тд впливом рiзних епiстемiчних, па-радигмальних i синтагматичних факторiв) психолоп-чне знання може бути вщображено в рамках чотирьох вимiрiв, що репрезентують знання про явища, рiзнi за рiвнем, аспектам, просторовим, часовим параметрам, при цьому кожна з площин стосуеться знань про опо-середковане особистктю взаемопроникнення при-роди, культури та екзистенцiï.
Л1тература
1. Балл Г.О. Рацюгумашстична оркнтащя в методологи людинознавства: наукове видання. Кшв: Видавництво ПП «СКД». 2017. 300 с.
2. Гарбер И.Е. Трансформация психологического знания в условиях информационного общества. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук. Томск. 2013. 23 с.
3. Завгородня О.В. Розробка принцишв штегративно-екзистенцшного трактовка. Теоретичш дослщження у психологи: Збiрник статей. Том. IV. Впор. В.О. Медшцев. Харюв: Монограф. 2018. С. 130-145
4. 1нтегративно-особиспсний пщхщ у психолопчнш наущ та практищ: монографш; за ред. Г.О. Балла. Кровоград : 1мекс-ЛТД. 2012. 312 с.
5. Мазилов В.А. Интеграция психологического знания: методологические проблемы. Москва: МАПН, 2008. 122 с.
6. Мазилов В.А. Объяснение в психологии // Теоретичш дослщження у психологи: монографiчна серш / Сост. В.О. Медшцев. Том VI. 2019. С. 2-34.
7. Мединцев В.А. Методологические проблемы интеграции психологического знания. В сборнике: Фундаментальные и прикладные исследования современной психологии. Результаты и перспективы развития. Отв. ред. А.Л. Журавлёв, В.А. Кольцова. Москва, 2017. С. 116-123.
8. Роменець В.А., Маноха 1.П. 1сторш психологи ХХ столптя.К.:Либщь, 1998. 992 с.
9. Янчук В. Культурно-диалогический интердетерминистский метаподход к анализу психологической феноменологии: теоретико-прикладные возможности. Теоретичш дослщження у психологи. Харьков: Монограф. 2018. Том IV. С. 21-82.
10. Anderson, N. (2013). Unified psychology based on three laws of information integration. Review of General Psychology. Vol. 17 (2), 125-132.
11. Cleeremans A. The grand challenge for psychology: integrate and fire! Frontiers in Psychology, 22 April 2010. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2010.00012.
12. Green, C. (2017). Why Psychology Isn't Unified, and Probably Never Will Be. Review of General Psychology. V. 19 (3), 207-214.
13. Healy, P. (2012). Toward an integrative, pluralistic psychology: On the hermeneutico-dialogical conditions of the possibility for overcoming fragmentation. New Ideas in Psychology. Vol. 30, 271-280.
14. Henriques, G. (2013). Evolving from methodological to conceptual unification. Review of General Psychology. Vol. 17, 168-173. DOI: 10.1037/a0032929.
15. Kimble G. A. Psychology: The hope of a science. The MIT Press. 1996.
16. Koch, S. (1993). "Psychology" or "the psychological studies"? American Psychologist. Vol. 48, 902-904.
17. Newell, А. (1990). Unified theories of cognition. Harvard University Press Cambridge, MA, USA.
18. Paterson B. Pluralism. The Sage Encyclopedia of Qualitative Research Methods. L.: Sage Publications, 2008. P. 633-637.
19. Royce, J. R. (1987). A Strategy for Developing Unifying Theory in Psychology In A. W. Staats & L. P. Mos (Eds.). Annals of theoretical psychology. Vol. 5, 275-284. New York: Plenum.
20. Staats, A. W. (2003) A psychological behaviorism theory of personality. In Millon, Theodore; Learner, Melvin J. (Eds.), Handbook of psychology. New-York: John Wiley & Sons, 135-158.
21. Slam, H. J. (2015). The neurosciences and the search for a unified psychology: the science and esthetics of a single framework. Front Psychol. Vol. 6, doi: 10.3389/fpsyg.2015.01467.
22. Sternberg, R. J., Grigorenko, E. L. (2001). Unified psychology American Psychologist. Vol. 56 (12), 1069-1079.
23. Turner, J. (1990). The misuse and use of metatheory. Sociological Forum. Vol. 5 (1), 37- 53.
24. Valsiner, J. (2009) Integrating Psychology within the Globalizing World: A Requiem to the Post-Modernist Experiment with Wissenschaft. Mar. 43(1), 1-21. doi: 10.1007/s12124-009-9087-x.
25. Wallis, S. (2010) Toward a Science of Metatheory. Integral Review. A Transdisciplinary and Transcultural Journal For New Thought, Research, and Praxis. Vol. 6 (3), 73-115.
O. V. Zavhorodnia
Subject area of psychology in the context of developing a strategy for the integration
of psychological knowledge
Annotation. The state of fragmentation of psychological knowledge, inconsistency, contradiction of the set of partial ideas about the subject of psychology, the need for its reflection is stated. An attempt is made to structure the idea of a set of psychological phenomena by creating a four-dimensional space of these phenomena, different in the level of determination, spatial, temporal parameters, the focus of the study.
Keywords: ratio-humanistic orientation, psychological knowledge, integration processes, integration strategy, multidimensional space.
