CC BY
20
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.1
Баран Анастаая
Нащональний унiверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно1 освiти, асистент кафедри теорп, ютори та фшософи права
Ка81уаБагап@1.иа
ПРАВОВ1 СТИМУЛИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВ1 ЗАСАДИ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.031 © Баран А., 2020
Вщповщно до загальновизнаних теоретичних уявлень про правовi стимули та 1х значення у прав1 видшеш основы! ознаки реалiзацiT правових стимулiв. Наголошено, що мета та об'ективна необхiднiсть у використаннi правових стимулiв полягае в тому, що у сусшльства та держави iснуе потреба в сощально-кориснш i активн1й поведшщ суб'ектiв права у рiзних сферах життедiяльностi. Видiленi та проаналiзованi загально-соцiальнi функцн правових стимулiв (мотивацшна, органiзацiйна, прогностична, гарантуюча, комунiкативна, оцiночна, соцiального контролю, виховна) та спещально-юридичнi функцн правових стимулiв (праворегулятивна, правостримуюча).
Ключовi слова: стимул, правовий стимул, правове стимулювання.
Постановка проблеми. Змша в Украш соцiально-економiчних i полiтичних умов, розши-рення обсягу свободи людини, зокрема, у здшсненш професшно1 дiяльностi, стали передумовами для пошуюв способiв пiдвищення ефективно! мотивацп вщповщно1 правомiрноl поведiнки людей i 1х iнiцiативностi у правових вщносинах. Також реформування правово! системи сучасно! Украши зумовило зростання ролi права як основного регулятора сощальних вщносин, а також як засобу впливу на людську поведiнку, який характеризуемся не стiльки примусовими методами досягнення сустльно корисно1 активностi суб'ектiв, але i методами переконання, зокрема через стимули тако1 активностi правовими засобами. Утвердження ще1 про здебiльшого заохочувальний, а не репресивний характер права дозволяе характеризувати щннюну складову останнього як сощального шституту. Стимулювання за допомогою правових засобiв передбачае, передуем, сприйняття у свiдомостi людей певних явищ як цiнностей, за посередництвом яких може бути тдвищена вщповщна правомiрна поведiнка. Правовi стимули е одним iз засобiв упорядкування суспшьних вiдносин на засадах права. Вони дозволяють здiйснювати позитивний вплив на волю та свщомють особи, спонукають И до сощально-активно1 правомiрноl поведшки.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблема правових стимулiв у правi цiкавила ряд зарубiж-них та вiтчизняних науковщв, серед яких: Р. Калюжний, О. Лапка, Т. Пшуля, В. Красовська, I. Луценко, О. Малько, С. Опрок тощо.
Деякi проблеми знайшли достатне вiдображення у працях представниюв загальнотеоретично1 та галузевих юридичних наук: О. Кисельово1 (поняття, ознаки, цш та функцп стимулiв та обмежень як особливого методу правового регулювання); В. Дяченко (стимули як основний юридичний зашб заохочувально-правово1 полiтики); О. Левша, О. Малька, С. Мiрошника (загальнотеоретична харак-
теристика стимулювання i обмеження у npaBi та 1'х поняття й ознаки); В. Баранова, Н. Гущино1 (поняття, функцп, меxанiзм реатзаци, ефективнiсть стимулювальних норм); В. Ниркова (стимули та заохочення як парш юридичнi категори); Л. Ухово! (стимули та обмеження у сферi трудових вщносин); Х. Алiкперова (стимули та обмеження у кримшальному та кримшально-виконавчому правi), Н. Лайченково! (стимули у податковому прав^ тощо.
Мета статт полягае у загальнотеоретичнiй xарактеристицi правових стимулiв як правового засобу впливу на поведшку суб'ектiв права.
Виклад основного матерiалу. Держава, закрiплюючи норми права, дае можливють особi дiяти в сво!х iнтересаx i для задоволення власних потреб. При формуванш норми права держава, враховуючи соцiально-економiчнi та полiтичнi умови, визначае правила поведшки особи, якi ста-ють ii цiллю. Обираючи варiант поведшки, особа, зазвичай, обирае той, що найбшьш вiдповiдае ii потребам i приводить до досягнення поставлених цшей. Враховуючи це, держава намагаеться стимулювати особу до правомiрноl поведiнки, направляти ii дiяльнiсть у потрiбне русло, не перешкоджаючи суспiльним iнтересам [1, с. 25].
В останш роки штерес до проблем правового стимулювання значно зрю. Вс дослiдники так чи шакше пов'язують правове стимулювання iз процесом заохочення, мотивацп. Заохочувальна роль стимулювання полягае в тому, що воно виражае суспшьне визнання того сценарда поведшки, який особа обирае i втшюе в життя. Переживаючи почуття задоволення, людина вщчувае прилив бадьоростi та енерги, впевненють у власних силах i подальшому русi вперед. Таким чином, стимулювання сприяе розвитку i закрiпленню позитивних рис не тшьки в поведшщ, а й в xарактерi. Умшо застосованi стимулювання не лише шдшмають настрiй, стимулюють позитивнi вчинки, а й розвивають почуття людсько1 пдносп. Правовi стимули мiстять в собi можливостi для максимально повного задоволення штерешв суб'ектiв [3, с. 56].
Здшснюючи дослiдження, насамперед, варто звернути увагу на визначення тако1 юридично1 категори, як "правовий стимул". На думку ряду дослщниюв, правовий стимул - це правове спо-нукання до законослухняно1 дiяльностi, що створюе для задоволення власних штерешв суб'екта режим сприяння. О. В. Малько термшом "правове стимулювання" позначае мiру та форму юридич-ного схвалення заслужено1 поведiнки, в результатi чого суб'екта тако1 поведiнки винагороджують, що призводить до сприятливих наслщюв для нього [6, с. 60].
Отже, стимулювання як зашб правового впливу на поведшку суб'екпв права - це вид правового заохочення, що спрямований на спонукання суб'екпв права на усвщомлене сумлшне виконання ними сво1х обов'язюв та досягнення сощально-корисних результатiв, що перевищують звичайнi вимоги.
Надавши визначення правового стимулювання, для повного розумшня сутностi цього юридичного явища, на нашу думку, варто розглянути ознаки цього процесу. Найбшьш загальш ознаки реалiзацil правових стимулiв полягають в тому, що вони:
- повщомляють про розширення обсягу можливостей, свободи, бо формами прояву правових стимулiв виступають суб'ективш права, законш iнтереси, пiльги, привше1, iмунiтети, надбавки, доплати, компенсаций заохочення, рекомендаций
- спрямованi на задоволення потреб та штерешв;
- спонукають до активних дш, зацiкавлюючи особу в досягненш стимулювального результату;
- висловлюють собою та забезпечують позитивну правову мотиващю;
- дають можливють вибору варiанта правомiрноl поведiнки;
- виступають як суб'ективним (внутршшм), так i об'ективним (зовнiшнiм) фактором, який спонукае до ди i впливае на штереси особи;
Правовi стимули: теоретико-nравовi засади
— можуть виражатися як у позитивних, так i в негативних правових засобах впливу;
— пов'язаш зi сприятливими умовами для здшснення власних штереив особистосп, так як виражаються в общянщ або надання щнностей, а iнодi у скасуваннi або зниженш мiри позбавлення цiнностей (наприклад, скасування або зниження мiри покарання е стимул);
— спрямоваш на впорядковане змша суспiльних вiдносин, виконують функщю розвитку соцiальних зв'язкiв;
— слугують ефективним засобом впливу на поведшку особи з боку шших ошб, суспiльства, держави;
— iнформують про наслщки правомiрноl поведiнки.
— припускають тдвищення позитивно1 активностi.
Визначивши поняття i основнi ознаки правового стимулювання, ми можемо визначити основну його мету. Загалом мета - це те, до чого прагнуть, що потрiбно здшснити. Виходячи з такого загального розумшня мети, можна сказати, що правовi стимули, будучи спонукальною причиною до дш, в кшцевому результату передбачають отримання особою вiдповiдних благ. Отже мета правових стимулiв зумовлюеться потребами та штересами як особи, так i суспiльства. Саме мета, стае стимулом до дп, е причиною виникнення вщповщно1 поведiнки особи [1, с. 25].
Мета правових стимулiв полягае в тому, щоб викликати мотиващю, направлену на сощально активну поведiнку, на високий результат дш, на забезпечення самостiйностi, свободи особи, на проявлення шщативи, творчосп, заповзятливостi.
Мета та об'ективна необхщшсть у використаннi правових стимулiв, на думку О. В. Малька, полягае в тому, що у суспшьства та держави юнуе потреба в сощально-кориснш i активнiй пове-дшщ суб'ектiв права у рiзних сферах життедiяльностi:
1) соцiально-економiчнiй (пiдприемницька, трудова дiяльнiсть, конкуренцiя, вкладення ш-вестицш, впровадження досягнень науково-технiчного прогресу у виробництво, тдвищення якосп продукци тощо);
2) духовно-творчiй (наукова, виховна, педагопчна, культурна дiяльнiсть тощо);
3) полггико-юридично1 (виборча, правова активнiсть, участь громадськосп в управлiннi справами громадянського суспшьства i держави, в охоронi порядку, профшактична дiяльнiсть, виправлення i перевиховання засуджених тощо).
Таю потреби й створюють передумови для встановлення у законодавсга вщповщних правових стимулiв, призначення яких - впливати на поведшку суб'екпв в необхщному для суспшьства та держави напряму спонукати особу дiяти належним чином [6, с. 84].
При правовому стимулюванш здшснюеться безпосереднiй цiлеспрямований правовий вплив на поведшку особи з боку стимулювального суб'екта. В цьому процес останнш застосовуе ус можливi правовi засоби (правовi стимули), якi спонукають особу до певного дiяння. Ус ди стимулювального суб'екта, на думку С. С. Опрок, направленi на отримання бажаного результату в процеш дiяльностi об'екта стимулювання [8, с. 10, 12].
Що стосуеться питання: "Хто саме може бути стимулювальним суб'ектом у процеш правового стимулювання?", то до таких варто вщнести будь-яких суб'екпв права: державу, и органи та посадових осiб, а також фiзичних та недержавних юридичних осiб.
Держава як суб'ект стимулювання здшснюе стимулювальний вплив на шших суб'екпв права, насамперед, за допомогою правових норм, у яких, враховуючи соцiально-економiчнi та полггичш чинники, закршлюеться бажана та допустима, з точки зору штерешв держави та громадянського суспшьства, поведшка суб'ектiв права. У свою чергу, особа, з метою задоволення власних потреб та штерешв, у межах встановлених норм права, обирае той варiант поведшки, який найбшьш повно вщповщае И потребам та штересам i, одночасно, (безперечно) волi держави [1, с. 99].
Враховуючи сказане, необхщно погодитися з науковцями, яю пiдкреслюють, що правове стимулювання, насамперед, виходить iз мети, яку ставлять перед собою держава та суспшьство. Зокрема, О. В. Малько вказуе: "Система правового стимулювання повинна вщображати, перш за все, суспшьш спрямування" [6, с. 219].
О^м мети, визначальними категорiями в теори правового стимулювання, яю обумовлюють сутнiсть та змiст стимулювального впливу права на суспiльнi вщносини е функцп.
Категорiя "функщя", як i багато iнших суспiльствознавчих понять, не е власне юридичною. Вона запозичена з шших наук, хоча i мае специфiчне призначення та змют. Цей термiн мае латинське походження i перекладаеться як виконання, здшснення, звершення; напрям дiяльностi, спошб дiяння об'екта, спрямований на досягнення певного ефекту [7, с. 24].
1з загальнофшософсько1 точки зору функщю розумiють як спiввiдношення двох груп об'екпв, в якому змiна одного з них веде до змши шшого, або як спосiб ди категорп, елементу системи, спрямованого на досягнення певного ефекту [9, с. 72].
У теори права не викликае дискусш подш функцiй права на загально-сощальш та спещально-юридичш функцп.
Загально-соцiальнi функцп права - це напрями взаемодп права та шших сощальних явищ як едносп форми i змiсту [2, с. 167].
Щц спецiально-юридичними функцiями права бшьшють теоретикiв розумiють дiю права на суспшьш вiдносини, яка забезпечуеться за допомогою специфiчних юридичних засобiв [4, с. 136].
Правове стимулювання е категорiею права, отже виконуе досить широке коло функцiй. Зокрема, на наш погляд, можна видшити таю функцп правового стимулювання:
- загально-сощальш функцп: мотивацшна, органiзацiйна, прогностична, гарантуюча, комушкативна, оцiночна, соцiального контролю, виховна;
- спецiально-юридичнi функцп: праворегулятивна, правостримуюча.
Розглянемо тепер !х бшьш докладно.
Однiею iз головних функцш правового стимулювання е мотивацiйна функщя. Вона, на думку О. В. Малька, полягае у тому, що стимулювання спонукае до "перевиконання" обов'язюв i до здiйснення соцiально щннюних творчих вчинкiв, що перевершують звичайш вимоги, розвивае трудову та громадсько-полггичну активнiсть. Мотивацiя до досягнення корисного результату грунтуеться на привабливостi та заздалепдь обiцяних сприятливих наслiдках [6, с. 170].
Доцшьшсть видiлення оргашзацшно! функцп правового стимулювання, на наш погляд, проявляеться у тому, що дозволяе встановити та упорядкувати тюш взаемовщносини мiж стимулю-вальним суб'ектом та суб'ектом, якого стимулюють.
Суттеву роль при правовому стимулюванш, на нашу думку, вщграе i прогностична функщя. Саме прогнозування дае можливють не тшьки об'ективно дати ощнку усiм варiантам поведiнки того, кого стимулюють, але й стимулювати його дiяння так, щоб воно було найбшьш ефективним й призвело до бажаного результату.
Важливою функщею правового стимулювання, на наш погляд, е гарантуюча. Стимулювальш суб'екти, здшснюючи вплив на iнших суб'ектiв, не тшьки створюють позитивш умови для !х соцiально-правовоl активностi, але й гарантують 1м отримання в результат тако! активностi певнi блага. Вщповщно, можна сказати, що законодавець, закршлюючи в нормi права правовi стимули, тим самим гарантуе !х отримання [1, с. 103].
З огляду на те, що правове стимулювання виступае у суспшьсга засобом сощально1 взаемодп, тобто засобом комушкацп, закономiрним е видшення комунiкативноl функцil правових стимулiв. О. В. Малько вбачае у них певну юридичну шформащю, яка мютить конкретнi повiдом-лення, що надходять вщ суб'екта управлшня до об'екта (особи) i служать тим самим способом зв'язку мiж ними [6, с. 170]. Цшенаправлена шформованють особи про наявнi правовi стимули з боку держави та суспшьства е сильним стимулювальним засобом, який впливае на И свщомють.
В сучаснш науцi ряд науковщв видiляють оцiночну функцiю [2, с. 291]. Вони вказують, що саме ця функщя дозволяе як критерш ощнки, визначати правомiрнiсть чи неправомiрнiсть тих чи iнших рiшень i вчинкiв, а також кориснiсть та результативнють. При цьому, оцiнювання вщбу-ваеться як з боку стимулювального суб'екта так i з боку того, кого стимулюють.
Правовi стимули: теоретико-nравовi засади
На переконання Кельмана М. С., Мурашина О. Г., Хоми Н. М., особливу роль у реатазаци ощночно1 функци вщграють охороннi та заохочувальнi (стимулювальш) норми, в яких у загальному виглядi вмiщена негативна та позитивна ощнка тих чи iнших можливих дш. У процесi застосування цих норм конкретизуеться нормативна ощнка вчинюв, визначаеться шдивщуальна мiра юридично1 вщповщальносп чи заохочення [2, с. 291]. Отже, оцiночна функцiя правових стимулiв дозволяе публiчно визнати, схвалити поведшку суб'ектiв правового стимулювання, а також акцентувати увагу на недолшах та прогалинах у процес здiйснюваного правового впливу И чи звертае увагу на можливi негативш наслiдки.
Суттеву роль при правовому стимулюваннi, на нашу думку, здшснюе функцiя сощального контролю. Через вплив заохочувальних юридичних норм на поведiнку суб'ектiв права, сощальний контроль зводиться до можливосп застосування рiзноманiтних видiв стимулювання за заслужену поведшку, корисну для шдивща та суспшьства. Стимулювання дозволяють здшснювати iндивiду самоконтроль, що е складовою частиною контролю сощального. Кожен шдивщ будуе свою лшю поведiнки, орiентуючись на загальновизнанi цiнностi, втiленi, зокрема, у заохочувальних нормах права.
Правове стимулювання створюе сприятливi умови для забезпечення дисциплши та порядку, гарантуе реалiзацiю нормативно-правових приписiв, передусiм зобов'язувального характеру
1деолопчна (виховна) функцiя правового стимулювання полягае у формуванш в особи правосвщомосп i правово1 культури. Правове стимулювання, створюючи в людини позитивне психолопчне налаштування за заслужену поведшку i викликаючи почуття задоволення, демонструе зразок добросовюно1 дiяльностi, надихае людей до творчосп, iнiцiативностi. У цьому, на думку О. В. Малька, полягае виховна функщя правового стимулювання [6, с. 171].
Варто погодитись з тими науковцями, як серед спещальноюридичних функцш правового стимулювання видшяють регулятивну функщю. У теори права регулятивна функцiя спрямована на упорядкування суспшьних вiдносин шляхом встановлення правил поведшки !х учасникiв [4, с. 136].
Регулятивна функщя права здшснюеться на основi правових велшь i дозволiв. Цю функцiю подшяють на:
— регулятивну-статичну функцiю, яка полягае в юридичному закршленш сталих, розвинутих суспшьних вщносин, гарантуючи в такий спосб !х недоторканiсть;
— регулятивну-динамiчну функцiю, яка проявляеться в заохоченш i в стимулюваннi розвитку тих суспшьних вщносин, як вщображають певнi соцiальнi цiнностi, але перебувають на етат свого становлення [5, с. 99].
Видшяючи функци правового стимулювання, на наш погляд, необхщно видшити i право-стримуюючу функщю. В процес правового стимулювання, поряд з позитивними, можуть викорис-товувати i негативнi стимули (пом'якшення мiри покарання, зняття ранiше накладеного стягнення тощо), яю насамперед направленi на попередження сощально-небезпечно1 поведiнки особи.
У науковш лiтературi побутуе також позищя, що правове стимулювання поряд iз примусом е спецiальним юридичним засобом забезпечення законности тобто виконуе забезпечувальну (право-забезпечувальну) функцiю. Вона проявляеться не тшьки щодо правила поведшки, передбаченого заохочувальною нормою, але i до шших норм. Це стае можливим в силу взаемозв'язку змюту правил поведшки вщповщних заохочувальних приписв та iнших правових норм.
Висновок. Стимулювання як засб правового впливу на поведшку суб'екпв права - це вид правового заохочення, що спрямований на спонукання суб'екпв права на усвщомлене сумлшне виконання ними сво1х обов'язкiв та досягнення сощально-корисних результатiв, що перевищують звичайнi вимоги. Мета правових стимулiв полягае в тому, щоб викликати мотиващю, направлену на сощально активну поведiнку, на високий результат дш, на забезпечення самостшносп, свободи особи, на проявлення шщативи, творчостi, заповзятливостi. Що стосуеться питання: "Хто саме може бути стимулювальним суб'ектом у процес правового стимулювання?". То до таких треба
вщнести будь-яких суб'екпв права: державу, li органи та посадових oci6, а також фiзичних та недержавних юридичних осiб. Правове стимулювання е категорieю права, отже виконуе досить широке коло функцiй. До функцш правового стимулювання вiдносять: загально-сощальш функци (мотивацiйна, органiзацiйна, прогностична, гарантуюча, комунiкативна, оцiночна, соцiального контролю, виховна) та спещально-юридичш функци (праворегулятивна, правостримуюча). Однiею i3 головних функцiй правового стимулювання е мотивацшна функцiя.
Отже, тдсумовуючи, зазначимо, що правове стимулювання мае широке функцюнальне застосування з метою впливу на поведшку суб'екпв права. Як загально-соцiальнi, так i спещаль-носоцiальнi - функци правового стимулювання спрямоваш на створення умов для розвитку шщативи, творчостi заохочуваних суб'екпв права, а також для вщвернення !х неправомiрноl поведiнки та забезпечення дiевостi юридичних норм.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Калюжний Р. А., Лапка О. Я., Шкуля Т. О. Правов1 стимули в мехашзм1 правового стимулювання : моногр.. Ки!в : Леся, 2013. 204 с. 2. Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. Загальна теор1я держави та права : тдручник. Льв1в : Новий Свгг-2000, 2003. 584 с. 3. Красовська В. Г. Д1я правових стимул1в та обмежень в мехашзм1 правового регулювання. Часопис Кишського утверситету права. 2009. № 1. С. 55-60.
4. Лисенков С. Л. Загальна теор1я держави i права : навчальний поабник. К. : "Юрисконсульт", 2006. 355 с.
5. Луценко 1гор Миколайович. Правов1 стимули: теоретико-правов1 засади та мехатзм реал1зацИ : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. / Ки!в. нац. ун-т внутр. справ. К., 2009. 227 с. 6. Малько О. В. Стимулы и ограничения в праве : монография. М. : Юристъ, 2004. 250 с. 7. Марчук В. М., Нжолаева Л. В. Нариси з теорп права : навч. поаб. К. : 1стина, 2004. 304 с. 8. Опрок С. С. Потреби i стимули як системо-утворююч1 фактори розвитку особистосп (на матер1алах педагопчно! спадщини А. С. Макаренка та сучасних педагопв-новатор1в) : автореф. дис...канд. пед. наук: спец. 13.00.01 "Загальна педагопка та гстор1я педагопки". Луганськ : Луган. держ. пед.ун-т 1м. Т. Шевченка, 2000. 20 с. 9. Онопенко П. В. Функци сучасно! держави, И сутшсть, р1зновиди та тенденци розвитку. Держава i право : зб1рник наукових праць. Юридичнi i полiтичнi науки. 2000. № 7. 524 с.
REFERENCES
1. Kaliuzhnyi R. A., Lapka O. Ya., Pikulia T. O. Pravovi stymuly v mekhanizmipravovoho stymuliuvannia. [Legal incentives in the mechanism of legal incentives]. : monohrafiia. Kyiv : Lesia, 2013. 204 p. 2. Kelman M. S., Murashyn O. H., Khoma N. M. Zahalna teoriia derzhavy taprava. [General theory of state and law]. : pidruchnyk. Lviv: "Novyi Svit-2000", 2003. 584 p. 3. Krasovska V. H. Diia pravovykh stymuliv ta obmezhen v mekhanizmi pravovoho rehuliuvannia. [Effect of legal incentives and restrictions in the mechanism of legal regulation]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava. 2009. No. 1. P. 55-60. 4. Lysenkov S. L. Zahalna teoriia derzhavy iprava. [General theory of state and law]. : navchalnyi posibnyk. K.: "Iuryskonsult", 2006. 355 p. 5. Lutsenko Ihor Mykolaiovych. Pravovi stymuly: teoretyko-pravovi zasady ta mekhanizm realizatsii. [Legal incentives: theoretical and legal principles and implementation mechanism]. : dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Kyiv. nats. un-t vnutr. sprav. K., 2009. 227 p. 6. Malko O. V. Stymulu y ohranychenyia vprave. [Incentives and restrictions in law]. : monohrafyia. M.: Yurystb, 2004. 250 p. 7. Marchuk V. M., Nikolaieva L. V. Narysy z teoriiprava. [Essays on the theory of law]. : Navch. posib. K. : Istyna, 2004. 304 p. 8. Ohirok S. S. Potreby i stymuly yak systemo-utvoriuiuchi faktory rozvytku osobystosti (na materialakh pedahohichnoi spadshchyny A.S. Makarenka ta suchasnykh pedahohiv-novatoriv). [Needs and incentives as system-forming factors of personality development (on the materials of the pedagogical heritage of AS Makarenko and modern teachers-innovators) : avtoref. dys...kand. ped. nauk: spets. 13.00.01 "Zahalna pedahohika ta istoriia pedahohiky". Luhansk: Luhan. derzh. ped.un-t im. T. Shevchenka, 2000. 20 p. 9. Onopenko P. V. Funktsii suchasnoi derzhavy, yii sutnist, riznovydy ta tendentsii rozvytku. [Functions of the modern state, its essence, varieties and development trends]. Derzhava i pravo: Zbirnyk naukovykh prats. Yurydychni i politychni nauky. 2000. No. 7. 524 p.
Дата надходження: 18.08.2020р.
npaeoei стимули: теоретико-npaeoei засади
Baran Anastasiia
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Assistant of the Department of Theory, History and Philosophy of Law
LEGAL INCENTIVES: THEORETICAL AND LEGAL PRINCIPLES
According to generally accepted theoretical ideas about legal incentives and its importance in the right selection are the main features of the implementation of legal incentives. It is emphasized that the purpose and objective need for the use of legal incentives is that the society and the state have a need for socially beneficial and active behavior of the subjects of law in different spheres of life. In addition to the goal, the defining categories in the theory of legal incentives that determine the nature and content of the incentive effect of law on public relations are functions. Selection and analysis of general social functions of legal incentives (motivational, organizational, prognostic, guaranteeing, communicative, evaluative, social control, educational) and special-legal functions of legal incentives (legal, right-wing).
Key words: incentive, legal incentive, legal incentive.
