CC BY
1006
Олексш Юрiйович Битяк,
канд. юрид. наук,
асистент кафедри господарського права Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 342.951:004.738.5
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУСП1ЛЬНИХ В1ДНОСИН, ПОВ'ЯЗАНИХ 13 ВИКОРИСТАННЯМ МЕРЕЖ1 1НТЕРНЕТ
У статт1 розглянут1 питання щодо правового регулювання сусптьних вгдносин, як вини-кають, розвиваються та припиняються у зв'язку гз застосуванням послуг мереж1 1нтернет. Проаналгзовано положення Закону Украгни «Про телекомунжаци».
Ключовi слова: 1нтернет, телекомуткаци, штернет-технологп, шформащя, суспшьш ввдно-сини, шформацшна iнфраструктура.
198
© Битяк О. Ю., 2015
Для виршення питань правового регулювання ввдносин, пов'язаних з використанням 1нтернету, необхвдно розглянути змкт та особливост тих сусшльних вiдносин, яю виникають, розвиваються та припиняються у зв'язку iз застосуванням послуг мережi 1нтернет. Слiд мати на уваз^ що правовi ввд-носини, яю виникають у цiй сферi, регулюються нормами як публiчного, так i приватного права, тобто нормами рiзних галузей права.
У Законi УкраТни «Про телекомушкацп» [8] надано визначення 1нтернету: це всесвiтня iнформацiйна система загального доступу, яка лопчно зв'язана гло-бальним адресним простором i базуеться на Iнтернет-протоколi, визначеному мiжнародними стандартами. Закон визначае засади захисту прав споживачiв i контролю за ринком комушкацш та забезпечення надання телекомушка-цiйних послуг достатнього асортименту, обсягу та якост шляхом обмеженого регулювання ринкових ввдносин для сприяння ефективному функщонуванню вiдкритого i справедливого конкурентного ринку, захисту прав споживачiв.
Слщ зазначити, що майже жодного суб'екта чи правоввдношення стосовно регулювання використання мережi 1нтернет у Закош не названо. Це можуть бути користувач^ серед яких державнi органи, недержавш структури, юридичнi й фiзичнi особи, власники (оператори) 1нтернету. Регулювання державою та ТТ органами шформацшних вiдносин здiйснюеться шляхом визначення шформа-ц11, яка може бути надана в 1нтернеп, iнформацiТ, яка не пiдлягае розголошенню, щодо захисту iнформацiТ, фiскальних ввдносин при використаннi електронноТ комерцп, дотримання норм сусшльноТ моралi, впровадження 1нтернет-послуг як форми оповiщення суспiльства про дiяльнiсть органiв влади, найважливЬ ших подiях у свiтi i краТш та iн.
Попри широке використання 1нтернет-технологш, дискусп з приводу правового регулювання сусшльних вщносин у цш сферi, в тому числ в УкраТнi, продовжуються [1-3; 9-11].
Використання 1нтернет-технологш мае важливе значення для функщо-нування суспiльних шститупв i економiки, формування державноТ полггики в умовах свiтовоТ глобалiзацГí. Продовжуе залишатися проблемним питання щодо захисту прав та iнтересiв фiзичних i юридичних осiб у середовищi 1нтернет. Питання про правове регулювання сусшльних вщносин, пов'язаних з використанням 1нтеренет-технологш, також е дискусiйним з погляду нау-ковцiв у концептуальному плаш - доцiльне чи нi правове регулювання таких вщносин, що це за ввдносини, яка Тх сутшсть та змiст.
Вiдомим для правознавщв е погляд на вiдносини як продукт взаемодп людей, а всi види i форми вiдносин, яы виникають i функцiонують у сусшльств^ е суспiльними [9], спрямованими на задоволення потреб та iнтересiв окремих осiб чи Тх об'еднань. Разом iз тим вiдносини виникають мiж певними суб'ек-тами, i тшьки за таких умов можливе застосування правових механiзмiв урегу-лювання конституцшних, цивiльних, адмiнiстративних, господарсько-правових та шших вiдносин. В усiх випадках виникнення цих ввдносин е, як мшмум, двi сторони, два суб'екти, для права (закону) не мае значення, в якому орга-
шзацшно-правовому сташ вони перебувають стосовно один одного. Важливо, що вони вступають у взаемовщносини м1ж собою 1 щ вщносини можна врегу-лювати правом. Учасниками ¡нтернет-вщносин, безумовно, виступають певш оргашзацп та шдивщи, але вони не щентифжуються як персоналп. Кожен учасник 1нтернет-мереж1 може вносити будь-яку шформащю, бажано лише, щоб вона не спричинила шкоди шшим. На жаль, це не завжди так. В 1нтернет1 можна зустр1ти даш, що стосуються окремих ос1б, до реч1, не завжди правдив1, але встановити !х розповсюджувача практично неможливо. У мереж1 1нтернет значно збшьшилася кшьысть суб'ект1в, як1 використовують його можливост в р1зних сферах д1яльност1 - сощальнш, економ1чнш, пол1тичнш, культурнш, релишнш, гендернш 1 т.п. У зв'язку з цим можна зробити висновок, що в умо-вах широкого використання можливостей 1нтернету, постшного збшьшення юлькост суб'ект1в, як1 його використовують, виникае необхщшсть у захист прав 1 штерес1в ф1зичних та юридичних ос1б, держави (держав), сусшльства з метою недопущення розповсюдження неправдиво!, аморально!, злочинно! шформацп. Тому необхщне забезпечення д1яльност1 суб'ект1в 1нтернет-мереж1 правовими засобами, тобто правове регулювання ¡нтернет-вщносин.
У наукових дослщженнях видшяють два основних об'екта правоввдносин, пов'язаних 1з 1нтернетом: шдсистема шформацшно! шфраструктури у вигляд1 телекомушкацшно! мереж1 як сукупност техшчних 1 програмних засоб1в, при-значених для передавання 1 приймання р1зних даних, 1, як сукупшсть мереж1 1нтернет, засоб1в 1 ¡нтернет-технологш, призначених для забезпечення реал1-зацп вщповщних функцш у р1зних сферах д1яльност1. З цього виводяться дв1 групи вщносин, пов'язаних з 1нтернетом:
- ввдносини, пов'язаш безпосередньо з мережею 1нтернет як телекомушка-цшною мережею;
- ввдносини, пов'язаш з використанням мереж1 1нтернет, 1нтернет-техноло-гш для реал1зацп р1зних вид1в д1яльност1 [1].
Безумовно, обидв1 групи вщносин потребують ввдповщного правового регулювання, закршлення правовими нормами, однак ми шдтримуемо думку О. А. Баранова, що до шформацшних вщносин може бути вщнесена лише друга група сусшльних вщносин, попри те, що якраз стосовно визначення правового регулювання друго! групи сусшльних вщносин 1 ведуться дискусп серед науковщв-правник1в[1-2].
Правове регулювання сусшльних ввдносин, пов'язаних з мережею 1нтернет, ускладнюеться деюлькома факторами: зростае кшьысть користувач1в 1 сфер людсько! д1яльност1, в яких використовуються ¡нтернет-технологп. В1дпов1дно зростае кшьюсть шформацп, швидысть !! використання в процес реал1зацп д1яльност1 людей та !х груп в1д створення, передач!, збериання, використання до знищення шформацп.
Серед принцишв д1яльност1 у сфер1 телекомушкацш можна назвати: доступ споживач1в до загальнодоступних телекомушкацшних послуг, як1 необхщш !м для задоволення власних потреб, участ в полггичному, економ1чному та гро-
мадському жита; взаeмодiя та взаемопов'язашсть телекомушкацшних мереж для забезпечення зв'язку мiж споживачами Bcix pîbhîb; забезпечення сталось телекомунiкацiйних мереж i управлiння цими мережами з урахуванням ïx тех-нологiчниx особливостей на ochobî единих стандартiв, норм i правил; державна шдтримка розвитку вггчизняного виробництва теxнiчниx засобiв телекомушкацш; упровадження свiтовиx досягнень у сферi телекомунiкацiй; залучення i використання вггчизняних та iноземниx матерiальниx i фшансових ресурсiв, новiтнix теxнологiй, управлiнського досвщу.
Органами управлiння (виконавчо1 влади) у сферi телекомунiкацiйний е Кабiнет Мiнiстрiв Украши, центральний орган виконавчо1 влади у галузi зв'язку, iншi органи вщповщно до Закону Украши «Про телекомушкацп» [7]. Кабшет Мiнiстрiв Украши забезпечуе проведення державно!" полiтики у сферi телекомунiкацiй; рiвнi умови розвитку всix форм власностi у сферi телекомуш-кацiй; спрямовуе i координуе дiяльнiсть мiнiстерств, iншиx центральних орга-нiв виконавчо'1' влади, розробляе пропозицп щодо державно!" полiтики у сферi телекомунiкацiй i реалiзуе ïï у межах сво'1'х повноважень; розробляе проекти закошв, iншиx нормативно-правових актiв; впроваджуе техшчну полiтику у сферi надання телекомушкацшних послуг, стандартизации пiдтвердження вщповвдност теxнiчниx засобiв телекомунiкацiй та ш.
Органом державного регулювання у сферi телекомунiкацiй е Нацiональна комiсiя, що здшснюе державне регулювання у сферi зв'язку та шформатиза-цп, до повноважень яко1 вiдноситься: внесення пропозицш до органiв дер-жавно1 влади щодо проекпв законiв та шших нормативно-правових актiв, стандартiв у сферi телекомунiкацiй; видання нормативних актiв з питань, що належать до компетенцп Нащонально1 комiсiï, яка здiйснюе державне регулювання у сферi зв'язку та шформатизацп й контролюе ïx видання; забезпечення державного нагляду за додержанням суб'ектами шформацшного ринку законодавства про телекомушкацп; здшснення лщензування та реестрацп у сферi надання телекомушкацшних послуг; встановлення Правил здшснення дiяльностi у сферi телекомушкацш та iн.
Умовами застосування техшчних засобiв телекомунiкацiй е ïx вщповвд-нiсть стандартам i теxнiчним регламентам. Техшчш засоби телекомунiкацiй повиннi мати виданий у встановленому законодавством порядку документ про шдтвердження ввдповщност вимогам нормативних докуменив у сферi телекомушкацш.
Розвиток та вдосконалення телекомушкацшних мереж загального корис-тування Украши здшснюеться вщповщно до Концепцп розвитку телекомушкацш Украши iз застосуванням новггшх теxнологiй у сферi телекомунiкацiй, як вiдповiдають мiжнародним стандартам, з урахуванням технолопчно1 цШс-ностi всix мереж та засобiв телекомунiкацiй, пiдвищення ефективност та ста-лостi функцiонування. Основною метою Концепцп розвитку телекомунiкацiй Украши е гармоншний i динамiчний розвиток телекомушкацшних мереж на всш територп краши, насамперед у регiонаx з недостатшм рiвнем насиченостi
мкцевих мереж загального користування. Для цього необхщно вдосконалити рiвень правових (законодавчих) акив (закони, укази Президента, постанови Кабшету Мiнiстрiв Украши, центрального органу), якими можуть регулюва-тися певнi шформацшш вiдносини. Безумовно, лише законами мають бути врегульованi всi вiдносини, пов'язаш з правами i свободами людини.
Актуальним залишаеться питання правового регулювання якост послуг, якi надаються споживачам. Одшею з головних проблем е визначення правового порядку встановлення техшчних параметрiв показниюв якостi доступу до мережi 1нтернет для кожного окремого споживача та правове регулювання процедур ïx контролю.
В УкраШ безпосередньо 1нтернету присвячено Указ Президента Украши «Про заходи щодо розвитку нацюнально'1 складово'1 глобально! шформацшно1 мережi 1нтернет та забезпеченню широкого доступу до ще'1 мережi в УкрашЬ» вiд 31 липня 2000 р. [6]. Указ визначае головш напрямки правового регулювання 1нтернет, але вш так i не був реалiзований. Указ е пiдтвердженням, пев-ною мiрою, тих проблемних питань, яю ми маемо розглянути.
Принциповими й актуальними е питання, пов'язаш не лише з управлшням i керiвництвом шформацшними системами в нашш державi, а й тi, що стосу-ються забезпечення iнформацiйноï безпеки, охорони авторських прав, розпов-сюдження шформацп, яка може загрожувати нащональним iнтересам Украши, ï"ï економiчнiй i фшансовш системi, правам та штересам фiзичниx i юридичних осiб, недобросовкно']", антигуманно! iнформацiï тощо.
«Свобода шформацп е основним правом людини i критерiем у^х iншиx свобод» - записано у Резолюцп 59 Генерально! Асамбле! ООН, але така свобода не повинна порушувати права i свободи шших чи створювати загрозу правам людини. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод у ст. 10 вперше в вторичному плаш визначила доступ до публiчноï шформацп як право кожного та заборону втручання оргашв державно! влади у свободу отримання i передачi шформацп, вдей, за винятком випад-кiв, коли заборона пов'язана з штересами нащонально1 безпеки, територi-ально1 цiлiсностi або громадсько1 безпеки, запобiганням заворушенням чи злочинам, охороною здоров'я чи морал^ захистом репутацп чи прав шших о^б, запобiганням розголошення конфiденцiйноï шформацп або шдтриман-ням авторитету i безсторонноси суду [4].
1нтернет, як за^б масово1 iнформацiï, надае найбшьш широкi можливо-стi, в порiвняннi з iншими ЗМ1, щодо збирання, використання i поширення шформацп. Глобальна мережа 1нтернет - це необмежений доступ до шформацп, але одночасно створюються можливоси використати його ресурс у про-типравних, наклепницьких та шших антигромадських щлях, оскшьки доступ до мережi простий, а особа, що його здшснюе, не зобов'язана надавати даш, яы дозволять ïï вдентифжувати. Чинне мiжнародне та нацюнальне законо-давство не встигае за розвитком мереж^ хоча рiвень врегулювання вiдносин в iнформацiйнiй сферi на сьогоднi досить суттевий.
До найбшьш вагомих нормативно-правових акт1в в шформацшнш д1яль-ност слщ вщнести Конститущю Укра!ни та Цившьний кодекс Укра!ни, як визначають засади одержання, використання, поширення, збер1гання шформацп, захисту прав суб'ект1в шформацшних вщносин.
Нами вже згадувалися деяк положення м1жнародних акт1в - Резолюцп Генерально! Асамбле! ООН, Конвенцп про захист прав людини 1 основопо-ложних свобод. М1жнародш стандарти щодо шформацшно! сфери встановлено 1 низкою шших акт1в. Зокрема, це Загальна декларащя прав людини, бвропей-ська конвенщя про захист прав людини 1 основоположних свобод, М1жнарод-ний пакт про громадськ та полггичш права, шш1 важлив1 м1жнародно-правов1 документи, як1 т1ею чи шшою м1рою торкаються врегулювання шформацшних вщносин. Сл1д також шдкреслити, що переважна !х частина була прийнята до появи та широко використання комп'ютерно! техшки й комп'ютерних програм, не говорячи про виникнення м1жнародно! мереж1 1нтернет. Тому ц1 акти фак-тично не м1стять положень, як1 б прямо стосувалися 1нтернету. М1жнародна сп1льнота бачить проблеми, пов'язан1 з 1нтернетом, як так1, що стосуються врегулювання вщносин щодо його використання, але кожна кра!на намагаеться самостшно вир1шити коло питань, що виникають у сфер1 мереж1, шляхом при-ведення нац1онального законодавства у ввдповщшсть з вимогами часу.
Не е винятком 1з цього наша держава. ¡нформацшне законодавство Укра!-ни було прийнято значно шзшше щло! низки м1жнародних документ1в, а тому у бшьшост1 випадк1в враховуе м1жнародш стандарти щодо врегулювання в1д-носин в шформацшнш сферь До акт1в, що регулюють 1нформац1йн1 в1дносини, належать закони Укра!ни «Про 1нформац1ю», «Про телебачення 1 радюмов-лення», «Про друковаш засоби масово! 1нформац1! (пресу) в Укра!ш», «Про захист шформацп в автоматизованих системах», «Про науково-техшчну шформащю», «Про зв'язок», «Про шформацшш агентства», «Про порядок висв1тлення д1яльност1 орган1в державно! влади та оргашв м1сцевого само-врядування в Укра!ш засобами масово! 1нформац1!», «Про телекомушкацп», «Про доступ до публ1чно! шформацп», «Про захист персональних даних», «Про електронний цифровий шдпис» та ш. Звертае увагу те, що питанням використання комп'ютерно! техшки, шформацшних технологш присвячено т1льки деяк1 з них (в незначних масштабах), тод1 як об'еднання комп'ютерних мереж у нащональному простор^ а в м1жнародному - поява низки м1жнац1ональних мереж 1 глобально! мереж1 1нтернет, що надае можливкть в1льного доступу до значного масиву шформацп, вимагае уваги з боку м1ж-народних оргашзацш та врегулювання нормами нацюнального, внутр1шнього права. Безумовно, можна п1ти шляхом Росшсько! Федерац1! 1 Китаю й просто закрити доступ до певних сайт1в чи вс1е! мереж1, але в такому випадку виникае питання щодо права на шформащю 1 свободу використання засоб1в масово! шформацп. Але якщо кожна кра!на самостшно, в межах м1жнарод-них стандарт1в, як1, до реч1, для мереж1 1нтернет не визначен1, встановлюе правила користування автоматизованим середовищем, то роль внутр1шнього
законодавства важко переоцшити, особливо в питаннях збереження державно! таемнищ, нащонально! системи конфвденцшного та спещального зв'язку, банывсько! таемницi, персональних даних тощо.
У правилах користування тим чи шшим сайтом майже завжди звертаеться увага на заборону користувачам порушувати права шших осiб, моральш засади сусшльства, поширення шформацп, яка суперечить законодавству вщповщно! держави, шдривае основи державного ладу, державно! безпеки.
Якщо взяти особисту шформащю (шформащю про особу), то зпдно з Кон-ститущею Укра!ни кожний мае право на повагу його пдность У законодавствi також говориться про неприпустимiсть розповсюдження шформацп, яка дис-кредитуе, принижуе честь i пдшсть, дiлову репутащю, недоторканiсть особи-стого життя шших людей. На сайтах у мережi можна знайти порушення всього перерахованого вище, незважаючи на те, що таю дп здшснюються на територп Украши i мають регулюватися украшським законодавством, а вщповщно до ст. 31 Закону Украши «Про шформащю» оргашзацп, яы збирають iнформацiю про громадян, повинш до початку роботи з нею у встановленому Кабшетом Мiнiстрiв порядку здiйснити державну реестращю вiдповiдниx баз даних [7].
Доречно звернути увагу, що йдеться про шформащю не лише щодо користувачiв сощально! спки, якi укладають так звану (угоду) договiр про надання послуг, а й про шформащю, якою порушуеться недоторкашсть осо-бистого життя, принижуеться честь i пдшсть, дшова репутащя людей, якi часто не е користувачами мережь А така неправдива шформащя стосуеться не лише персоналш, а й тих оргашзацш, з якими вони перебувають у служ-бових чи трудових ввдносинах.
Зрозумiло, що стан речей, про як зазначено вище, пов'язаний в першу чергу з користувачами 1нтернет-мережь При ïï появi (виникненш) 1нтер-нет-спiвтовариство складали особи, яш належали до науки, були освiче-ними i високоiнтелектуальними, а тому правила, що склалися в цьому невеликому спiвтовариствi при використанш 1нтернет, були простi й демо-кратичш. Це були правила саморегулювання, суть яких така: кожен може робити все, що вш хоче, але при цьому не спричиняе шкоди шшим i не порушуе працездатшсть мережi 1нтернет. 3i значним збшьшенням кiлько-стi суб'ектiв використовуючи 1нтернет, великою рiзницею за сферами ïx дiяльностi, культурним, освiтнiм рiвнем, релiгiйними, нацiональними, ген-дерними ознаками, як вiрно пiдкреслюе О. А. Баранов, мехашзми само-регулювання стали малоефективними стосовно забезпечення захисту прав i iнтересiв суб'екив в таких умовах, а тому на змшу перiоду романтичного розвитку 1нтернет мають прийти традицiйнi правовi меxанiзми [1].
Враховуючи особливостi функщонування мережi 1нтернет як публiч-ного, глобального ресурсу, слвд пiдxодити i до правового регулювання ввд-носин з його створення, використання, поширення та зберпання шформацп, управлшня використанням 1нтернет на мiжнародному i нащональному рiвняx. Вiдповiдно правове регулювання вщносин в iнформацiйнiй сферi,
до яко! ввдноситься й 1нтернет, мае здшснюватися на основ1 м1жнародних документ1в 1 внутр1шнього законодавства. До управлшня використанням 1нтернет мають бути допущеш вс защкавлеш суб'екти - м1журядов1, м1ж-державш, м1жнародш оргашзацп, нащональш парламенти й урядов1 струк-тури, приватний сектор, окрем1 користувач1 та ш.
Ми не ставимо перед собою завдання визначитися щодо вс1х сусшльних вщносин, як виникають у зв'язку 1нтернет. Разом 1з тим необхвдно визначитися з ними, оскшьки в1д цього залежить р1вень правового регулювання - м1жна-родний, м1журядовий, нацюнальний - закони чи шдзаконш нормативно-пра-вов1 акти. Сьогодш ми бачимо деюлька проблем, як вимагають нагального вир1шення у сфер1 функц1онування 1нтернет. Серед них можна назвати:
- вироблення м1жнародних правил користування мережею на баз1 тих нор-мативно-правових акт1в, як1 вже прийнят1 як м1жнародно-правов1, та з ураху-ванням напрацювань нащонального законодавства;
- визначитися в1дносно вщнесення 1нтернету до засоб1в масово! шформацп, а в1дпов1дно поширення законодавства щодо ЗМ1 на 1нтернет, вра-ховуючи, що це зовс1м шша сфера соц1ально! та 1нформац1йно! взаемодп людей, яка вимагае (обумовлюе) зовс1м 1нших п1дход1в до правового забезпечення. Не дивно, що п. 65 Ор1ентованого плану законопроектних роб1т ще на 2009 р., затвердженого розпорядженням Кабшету М1шстр1в Укра!ни 18 лютого 2009 р. №185-Р, Служб1 безпеки Укра!ни доручено п1дготувати проект Закону Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акт1в Укра!ни щодо державно! реестрац1! 1нтернет-видань» щодо процедури державно! реестрацп 1нтернет-видань як засоб1в масово! 1нформацГ! [5];
- враховуючи значне зростання протизаконних управлшських, економ1чних, ф1нансових, юридичних тощо (крад1жки, тероризм, к1берзлочинн1сть) опера-цш, що зд1йснюються з використанням мереж1, зростання в 1нтернет-простор1 асоц1альних елемент1в 1 ос1б, як1 грубо порушують норми морал1, визначитися щодо заход1в в1дпов1дальност1 (крим1нально!, адм1н1стративно!, матер1ально!) стосовно суб'ект1в ц1е! д1яльност1;
- для формування вщповщних правил держава мае встановити не лише заходи карального, примусового чи адм1шстративного характеру, а й розгля-нути можливост1 визначення заход1в, як1 б стимулювали досягнення певного стану мереж1 (1нформацГ! в нш), яка б в1дпов1дала виробленим людством цш-ностям як 1 правовим нормам. У цьому питанш важливе значення мае саморе-гулювання в систем! сощальних комун1кац1й 1нтернету, як це в1дбувалося на початку його зародження, про що вже велася мова;
- чггке розмежування правового врегулювання техшчних проблем, питань орган1зац1йного характеру не пов'язаних 1з розповсюдженням 1нформац1йно!, але пов'язаних з безпекою мережевою, а також питань стосовно створення, використання, розповсюдження, збереження шформацп, а вщповщно врегулювання вщносин, як1 виникають у цих сферах;
- вбачаеться недощльним та неефективним розроблення та прийняття единого та узагальнюючого нормативно-правового акта (закону) щодо 1нтер-нету, оскшьки важко собi уявити, як у ньому можуть бути об'еднаними всi 1нтернет-сервюи, техшчш, функцюнальш, шформацшш, соцiальнi, економiчнi компоненти (складовi). Питання порушення прав штелектуально1 власностi, юберзлочинносп, принижуючо1, непристойно!" iнформацiï, недобросовкно!" реклами, приватно!" iнформацiï, конфiденцiйноï, державно!" таемнищ, порушення прав особи та вщповщальност за них, в тому числ через 1нтернет, мають регулюватися в законах (законодавчих актах), яю регулюють певш вiдносини.
Сподiваемося, що розглянут питання будуть корисними для аналiзу окре-мих проблем правового регулювання ввдносин у мережi 1нтернет, що розгляда-еться як техшчна i соцiальна система. Головним, як уявляеться, на нишшньому етапi розвитку i розповсюдження та використання 1нтернет е навпь не шдго-товка i прийняття ввдповщних законiв та шших нормативно-правових акпв, мiжнародниx докуменпв, а вироблення доктринальних пiдxодiв до створення такого законодавства, визначення концептуальних напрямыв розвитку науко-вих дослщжень щодо регулювання правовiдносин у сферi 1нтернет, вироблення та надання конкретних пропозицш стосовно правових засад ще! дiяльностi.
Список лiтератури:
1. Баранов А. А. Интернет: объект правоотношений и предмет регулирования : монография / А. А. Баранов. - К. : Ред. журн. «Право Украины» ; Х. : Право, 2013. - 144 с. - (Науч. Сб. «Академ1чш иравов1 дослвдження». Прил. к юрид. журн. «Право Украины» ; вып. 30).
2. Баранов О. А. ¡нформацшне прво Украши: стан, проблеми, перспективи / О. А. Баранов. - К. : Вид. д1м «Софт Прес», 2005. - 316 с.
3. Горошко Е. И. Проблема регулирования правовых отношений в сети Интернет / Е. И. Горошко // Теор1я та практика судово! експертизи i кримшалктики. - Вип. 7. - Х. : Право / ХНД1 судових експертиз 1м. М. С. Бокар1уса, Нацюнальна юридична академ1я Украши 1м. Я. Мудрого, 2007. - С. 508-518.
4. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод ввд 04.11.1950 р. // Голос Украши. - 10.01.2001. - № 3.
5. Про затвердження ор1ентовного плану законопроектних робгг на 2009 р1к : розпоря-дження Кабшету М1шстр1в Украши ввд 18.02.2009 р. № 185-р // Уряд. кур'ер. - 04.03.2009 р. -№ 39.
6. Про заходи щодо розвитку нацюнально1 складово'1 глобально1 шформацшно1 мереж1 1нтернет та забезпеченню широкого доступу до ще1 мереж1 в Укра1н1 : Указ Президента Украши ввд 31.07.2000 р. № 928/2000 // Офщ. вкн. Украши. - 2000. - № 31. - Ст. 1300.
7. Про шформащю : Закон Украши ввд 02.10.1992 р. № 2657-XII // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1992. - № 48. - Ст. 650.
8. Про телекомушкацп: Закон Украши ввд 18.11.2003 р. № 1280-IV // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 2004. - № 12. - Ст. 155.
9. Теория государства и права : учебник ; под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 2001. - 776 с.
10. Харчук В. Запровадження правового регулювання ввдносин у глобальнш мереж1 Internet / В. Харчук, I. Пемпко // Юридичний журнал. - 2010. - № 12. - С. 28-30.
11. Шашенков Я. О. Правове регулювання шформацшних ввдносин в 1нтернет-простор1 / Я. О. Шашенков // Держава i право. Юрид. i поли. науки: зб. наук. пр. Юридичт i пол1тичт науки. - К. : 1н-т держави i права 1м. В. М. Корецького НАН Украши, 2010. - Вип. 48. - С. 303-308.
Битяк А. Ю. Правовое регулирование общественных отношений, связанных с использованием сети Интернет.
В статье рассмотрены вопросы правового регулирования общественных отношений, которые возникают, развиваются и прекращаются в связи с применением услуг сети Интернет. Проанализированы положения Закона Украины «О телекоммуникациях».
Ключевые слова: Интернет, телекоммуникации, интернет-технологии, информация, общественные отношения, информационная инфраструктура.
Bytyak О. Y. Legal regulation of public relations related to the use of the Internet.
Problem setting. Using Internet technologies is essential to the functioning of public institutions and the economy, public policy in conditions of world globalization. Continues to be problematic issue of protecting the rights and interests of individuals and businesses in the Internet. The issue of legal regulation of social relations associated with the use interenet technology is also controversial in terms of academics conceptually - appropriate or not regulation of such relationship, what is the relationship that their essence and that their contents.
Recent research and publications analysis. Known for lawyers is to look at the relationship as a product of interaction between people and all kinds and forms relationships arising and function in society is public, aimed at meeting the needs and interests of individuals or their associations. However, the relationship between certain subjects arise and only in such circumstances may use legal mechanisms for the settlement of constitutional, civil, administrative, economic, legal and other relations. In all cases of this relationship is at least two parties, the two entities for the right (law) does not matter in which organizational and legal state, they are relative to each other. It is important that they enter into relationships with each other, and these relations can settle right. Participants Internet relationship certainly serve certain organizations and individuals, but they are not identified as personalities. Each participant may make Internet network any information, preferably only that it did not cause harm to others. Unfortunately this is not always the case. On the Internet you can find data relating to individuals, the way is not always true, but set them Distributor virtually impossible. In the Internet greatly increased the number of entities that use of the Internet in various fields -social, economic, political, cultural, religious, gender, etc. In this regard, we can conclude - a popular use of the Internet, the constant increase in the number of entities using the Internet there is a need to protect the rights and interests of individuals and legal entities, the State (s) of society, to prevent dissemination of false, immoral, criminal information. That is why the support of the Internet network of legal means, that Internet regulation relations.
Paper main body. The legal regulation of social relations connected to the Internet is complicated by several factors: a growing number of users; increasing number of spheres of human activity, which finds place using Internet technologies. Under increasing amount of information, the speed of its use in the implementation of people and groups from the creation, transmission, storage, use the destruction of information.
Conclusions. Among the principles of activity in the telecommunications sector include: consumer access to publicly available telecommunications services they need to meet their own needs, participation in political, economic and social life; interaction and interconnectedness telecommunications networks for communication between users at all levels; sustainability management of telecommunications networks and these networks based on their technological features based on uniform standards, rules and regulations; State support for development of domestic production of telecommunication equipment; the introduction of world achievements in telecommunications; attraction and use of domestic and foreign material and financial resources, technology, managerial expertise.
Key words: Internet, telecommunications, Internet technologies, information, public relations, information infrastructure.
Надшшла до редколегй 14.05.2015 р.
