CC BY
29
The conceptual issues and conclusions of the research may be used: in scientific research - for further development of theoretical and practical issues in the field of usage of the Convention and the practice of the European Court; in law-making - for formulation and detailing of suggestions as to improvement of the legislation of Ukraine; in law enforcement -for improvement of work of the governmental authorities regarding implementation of the principles of the rule of law; in teaching and learning activities - for teaching of the courses «Constitutional Law of Ukraine», «International Law», «Criminal Process». The findings are also useful for all people, who are interested in current problems of constitutional and international law and protection of human rights.
Keywords: European Convention on Human Rights, the decisions of the European Court of Human Rights, the practice of the European Court of Human Rights, the application of the European Court of Human Rights.
УДК 342.7(477)(045) Ю. С. Xo66i
ОСНОВН1 ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТЕ СВРОШТЕГРАЦП УКРА1НИ
В cmammi розглядаються основн1 проблеми забезпечення тформащйних прав людини в Украш, виршення яких залежить eid реформування тформацтного законодавства та Конституци Украгни, зокрема гг другого роздшу. Наголошуеться, що без гх ефективног реал1заци та захисту не можна говорити про побудову тформацтного сустльства, яке б в1дпов1дало европейським стандартам та щнностям.
До основних проблем сл1д в1днести хаотичний розвиток тформацтного законодавства ще до прийняття чинног Конституци Украгни, в1дсутн1сть законодавчо врегульованого порядку функщонування та д1яльност1 в мереж11нтернет, невизначетсть механ1зм1в забезпечення в1дпов1дальност1 за порушення тформацтного законодавства.
Ц1 проблеми може бути подолано шляхом прийняття тформацтного кодексу, який окр1м загальног та спещальног частин повинен мати роздт щодо мехашзм1в захисту тформащйних прав, м1стити вичерпний перелт умов в1днесення тформаци до категоргг з обмеженим доступом та надання гй в1дпов1дних гриф1в та ч1ткий перелт умов обмеження тформащйних прав 1з зазначенням в1дпов1дних механ1зм1в та терм1н1в цього обмеження. Кр1м того, дощльно запровадити посаду 1нформащйного омбудсмена з метою всеб1чного та ефективного захисту права на доступ до тформащг та 1нших тформащйних прав.
Клю^о^^ слова: тформащйт права, тформащйне законодавство, тформащйне сустльство, тформащйний кодекс, тфомращйний омбудсмен.
Постановка проблеми. Свропейський вибiр Украши вимагае вщ не! значних зусиль в напрямку гармошзацп нащонального законодавства з европейським правом. Це в першу чергу стосуеться прав та свобод людини та громадянина як запоруки побудови дшсно демократичного та розвинутого сустльства та держави. Цей процес повинен починатися з основного закону краши - Конституци, на базi та у вщповщшсть до яко! створюеться та розвиваеться вся правова система. Роздш про права та свободи людини повинен вщповщати мiжнародним та европейським стандартам в цш сферi та узгоджуватися з мiжнародними зобов'язаннями Украши. На сам перед, це стосуеться
так званих прав першого поколшня - iнформацiйних прав, якi по свош сутi е особистими невщ'емними правами кожно! людини. Без !х ефективно! реалiзащi та захисту не можна говорити про побудову шформацшного суспiльства, яке передбачене Законом Украши «Про Основнi засади розвитку шформацшного суспшьства в Укршш на 2007-2015 роки» вщ 09.01.2007 р. № 537-У. Тому при проведеннi конституцшно" реформи слiд придiлити увагу зокрема й шформацшним правам людини.
Метою е аналiз основних проблем забезпечення шформацшних прав людини та визначення шляхiв 1'х подолання.
Анал1з остантх досл1джень I публтацт. Рiзнi аспекти права на шформащю, iнформацiйних прав розглядались багатьма вггчизняними та зарубiжними вченими, серед яких: I. Л. Бачило, А. В. Грищенко, Л. В. Голоскоков, С. Ковальова, В. О. Копилов, Б. А. Кормич, Т. А. Костецька, О. В. Кохановська, А. Крутських, I. I. Лукашук, А. I. Марущак, О. В. Нестеренко, А. В. Пазюк, М. Г. Прошина, П. М. Рабшович, С. П. Рабшович, Я. О. Шашенков, М. Я. Швець та шшь
Виклад основного матер1алу. Як зазначено у Закош Украши «Про Основш засади розвитку шформацшного суспшьства в Укрш'ш на 2007-2015 роки» вщ 09.01.2007 р. № 537-У: «Одним з головних прюритетсв Украши е прагнення побудувати орiентоване на штереси людей, вiдкрите для вах i спрямоване на розвиток шформацшне суспiльство, в якому кожен мг би створювати i накопичувати шформащю та знання, мати до них вшьний доступ, користуватися i обмiнюватися ними, щоб надати можливють кожнiй людинi повною мiрою реалiзувати свiй потенцiал, сприяючи суспiльному i особистому розвитковi та пiдвищуючи яюсть життя... Разом з тим ступшь розбудови iнформацiйного суспiльства в Укрш'ш порiвняно iз свiтовими тенденцiями е недостатшм i не вiдповiдае потенщалу та можливостям Украши» [1]. Вщповщно до цього закону Кабiнет Мшю^в Украши сво'м Розпорядженням вiд 15 травня 2013 р. № 386-р схвалив «Стратепю розвитку iнформацiйного суспшьства в Укршш» [2], реалiзацiя яко'' передбачаеться у 2013-2020 роках. Але жодний з цих докумешив не дае визначення шформацшному суспiльству.
Бшьш того, 2015 рiк закiнчуеться, а завдання, передбачеш I етапом Стратеги (2013-2015 роки) досi не виконаш, зокрема передбачалось «розроблення та прийняття Iнформацiйного кодексу Украши, внести змши до нормативно-правових актiв щодо Нащонально'' програми шформатизацп, розробити базовi норми, правила i регламенти створення, впровадження, модершзацп та експлуатацп iнформацiйних ресурав, iнформацiйних, iнформацiйно-аналiтичних, iнформацiйно-телекомунiкацiйних систем та засобiв шформатизацп органiв державно'' влади, а також визначити порядок здшснення контролю за дотриманням таких правил, норм та регламент».
Нажаль, подiбна ситуащя спостерiгаеться i в шших сферах, якi також стосуються шформацшних прав людини (економша, соцiальна полггика тощо). З точки зору функщонування iнформацiйного суспiльства цiкавим е питання саме використання шформацп (задоволення шформацшних потреб суб'екпв iнформацiйних вiдносин), проблема доступу до не". Право на доступ до шформацп та недоторканосп особистосп е загальними правами людини, 1'х законодавче оформлення створюе правовий фундамент шформацшного суспшьства.
Але скарги громадян на вщмову в задоволенш запитсв на iнформацiю до оргашв вищого рiвня чи суду свщчать про значнi проблеми в цш сферi. Органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування фактично безтдставно вiдмовляють у наданнi шформацп, вщносячи 11 до шформацп з обмеженим доступом; органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування не повнютю виконують вимогу оприлюднювати iнформацiю про свою дiяльнiсть; iснують великi труднощi в отриманнi
громадянами локальних нормативно-правових актiв (а в деяких випадках це взагалi неможливо) мюцевих органiв виконавчо'1 влади та оргашв мiсцевого самоврядування.
Основною проблемою, яка перешкоджае забезпеченню шформацшних прав та свобод людини i громадянина е хаотичний розвиток ¡нформацтного законодавства ще до прийняття чинног КонституцИ Украгни, що i зумовило таку ситуащю. Зокрема, наявнiсть велико! кшькосп законiв та пiдзаконних акпв у сферi iнформацiйних вiдносин, яю не мають ч^ко'1 iерархiчноi вщповщносп та не узгодженi мiж собою. Це робить структуру шформацшного законодавства громiздкою, незрозумiлою та хаотичною.
На сам перед, це виражаеться у рiзному визначенш та тлумаченнi багатьох термшв понятiйного апарату, що мютяться в рiзних неузгоджених мiж собою нормативних актах. Так, ми маемо 3 визначення ¡нформацп (Закони Украши «Про шформащю», «Про телекомушкацп», «Про захист економiчноi конкуренцп»), кiлька визначень конфгденцтног ¡нформацп (Закони Украши «Про державну статистику», «Про шформащю», Наказ Департаменту спещальних телекомушкацшних систем та захисту шформацп Служби безпеки Украши вщ 30.11.99 № 53 «Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення та експлуатацп засобiв криптографiчного захисту конфщенцшно'! шформацп»), захисту ¡нформацп (Закон Украши «Про шформащю», Наказ Лщензшно'! палати при Мшекономши Украши вщ 15.11.1996 р. № ЛП-37 «Про затвердження Положення про порядок та умови видачi шформацп з Сдиного лщензшного реестру»), ¡нформацтно'г послуги (Закон Украши «Про Нащональну програму шформатизацп», Наказ Державного комiтету статистики Украши та Мшютерства Украши у справах науки i технологiй вщ 07.08.98 N 272/219 «Про затвердження типових форм первинного облшу науково-шформацшно'! дiяльностi та ^струкцп про порядок 1'х використання i застосування», Наказ Державного Ком^ету зв'язку та шформатизацп Украши «Про Порядок надання шформацшних та шших послуг з використанням електронно'1 шформацшно! системи Електронний Уряд» вщ 15.08.2003 N 149) та шш.
Крiм того, багато важливих питань, зокрема регулювання суспiльних вщносин, дiяльностi ЗМЬ, захисту авторських прав та прав журналю^в в мережi Iнтернет, досi не знайшли свого законодавчого закршлення. Хоча Верховна Рада Украши 3 вересня 2015 року нареш^ схвалила законопроект «Про електронну комерщю», який був запропонований ще у 2013 рощ. Вш запроваджуе правовi вимоги та мехашзми дистанцшного укладення й виконання правочинiв iз застосуванням електронних iнформацiйно-комунiкацiйних засобiв i технологiй, що дасть можливiсть гарантувати законшсть, прозорiсть та достовiрнiсть таких операцш та, в свою чергу, прискорить штеграцшш процеси у св^овий iнформацiйний простiр. Так, суб'екти електронноi комерц^ зобов'язанi забезпечити захист електронних докумешив та/або повiдомлень, що мютять персональнi данi суб'ектiв електронноi комерци та iнших фiзичних осiб, в тому чист вiд третiх оаб, що стали !м вiдомими з електронних докумешив та/або повiдомлень, отриманих у ходi оформлення i здшснення електронних правочинiв, в порядку, передбаченому Законом укряхни «Про захист персональних даних» (п. 2 ст. 14). Але його правову ощнку можна буде надали лише тсля того, як вш запрацюе, оскiльки о^м Указу Президента Укра'1'ни вiд 31 липня 2000 року № 928 «Про заходи щодо розвитку нащонально'! складово'1 глобально!' iнформацiйноi мереж1 !нтернет та забезпечення широкого доступу до ще'1 мереж1 в Украiнi», а також Закошв Укра'1'ни «Про Концепщю Нацiональноi програми iнформатизацii» та «Про Нащональну програму шформатизацп», яю здебшьшого мiстять декларативнi норми, iнформацiйнi вщносини в мережi Iнтернет бiльше шчим не регулюються.
З огляду на простий доступ до мережi 1нтернет та швидке зростання кiлькостi 11 користувачiв, на даний момент, актуальним е виршення питань, пов'язаних iз можливостями мереж 1нтернет та !х використанням, особливо стосовно захисту прав та штереав оаб. На даний момент законодавчо урегульоване питання функщонування органiв державно! влади та мюцевого самоврядування через !х офiцiйнi веб-сторiнки та портали в мереж 1нтернет на базi «Концепцп розвитку електронного урядування в Укрш'ш», схвалено! Розпорядженням Кабiнету МЫс^в Украши вiд 13 грудня 2010 р. N 2250-р.
Таким чином перед забезпечення iнформацiйних прав людини та !х захистом постае наступна проблема - в1дсутн1сть законодавчо врегульованого порядку функщонування та дгяльностг в мережг 1нтернет, зокрема невизначешсть правового статусу, прав та обов'язюв суб'екпв шформацшних вщносин у зазначенiй мереж1, порядок !х iдентифiкацiю з метою притягнення до вщповщальносп або вщновлення порушених прав.
Зокрема головна проблема, визначити власника сайту. На сьогодш, при створенш та реестрацп сайту замовник вносить даш на власний розсуд. I хоча в шформацшному лисп Вищого господарського суду Украши вiд 28.03.07 №01-8/184 «Про деяю питання практики застосування господарськими судами законодавства про шформащю» [3] зазначено, що у разi розмiщення шформацп в мережi 1нтернет у вигляд^ доступному для публiчного ознайомлення, особа, чи! права та законнi штереси порушенi й поширенням, може подавати вщповщш позовнi вимоги до власника веб-сайту, на якому розмщена ця шформащя, визначити його буде складно. Даш про власника веб-сайту можуть бути витребуваш вщповщно до вимог статей 30 та 65 ГПК вщ об'еднання пiдприемств «Укра'шський мережевий шформацшний центр», який здiйснюе свою дiяльнiсть у вiдповiдностi до Розпорядження Кабшету Мiнiстрiв Украши № 447-р вiд 22 липня 2003 року з метою управлшня адресним простором укра'шського сегмента мережi 1нтернет та обслуговування та адмшютрування системного реестру i системи доменних iмен домену верхнього рiвня «.иа» та «.укр».
Iнформацiйнi права в мережi 1нтернет легко безкарно порушити. Це, на сам перед, пов'язано з такою проблемою забезпечення шформацшних прав людини, як невизначешсть механ1зм1в забезпечення в1дпов1дальност1 за порушення ¡нформащйного законодавства. Бшьшють закошв стосовно шформацп зазначають лише наявшсть тако! вщповщальносп, iнколи навт перелiчують види ще! вiдповiдальностi, але, як правило, ч^ко не зазначають в чому саме полягае порушення (о^м Закошв «Про рекламу», «Про шформацшш агентства», «Про друковаш ЗМ1 (пресу) в Укрш'ш»), механiзмiв забезпечення вщповщальносп та не називають оргашв, до чие! компетенцп вiдноситься забезпечення вщповщальносп за порушення шформацшного законодавства, зокрема в вiртуальному просторi.
Якщо порушення iнформацiйних прав та законодавства у засобах масово! шформацп ще можна встановити та довести, зокрема у суд^ то злочини в вiртуальнiй сферi, як правило, залишаються безкарними, факти порушення важко довести, складно встановити особу порушника, оскшьки даш при реестрацп особи шчим та нiким не перевiряються, що дае змогу зазначити будь-яку особу. Найчаспше порушуеться авторське право. Найбшьш складними моментами судового розгляду справ по захисту авторських прв в штернет все ще залишаються визначення особи, винно! в порушенш прав та визначення та обгрунтування розмiру шкоди, що завдана правовласнику.
Сьогодш в свт використовуетсья три основних способи захисту авторських прав в штернетг - вiдправлення листiв i претензiй власнику сайту або хостинг-провайдеру; -взаемодiя з пошуковими сервюами для видалення сторiнок або сайту з штернет сервiсiв; - звернення до суду [4].
В Укрш'ш iнформацiйним законодавством передбачена кримшальна, цившьно-парвова та адмшютраивна вiдповiдальнiсть за порушення авторських i сумiжних прав. Так, у Кримшальному кодексi Украши е стаття 176 (вщповщальшсть настае за незаконнi вщтворення, розповсюдження чи iнше використання творiв, якi е об'ектом авторського права, без дозволу авторiв, якщо щ дп спричинили шкоду у значному розмiрi (понад 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян), у Цивльному кодека - стаття 431 (порушення права штелектуально! власносп, в тому чист невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою вщповщальшсть), стаття 432 (захист права штелектуально! власносп судом), у Кодека Украши про aдмiнiстрaтивнi правопорушення - стаття 51-2 (передбачаеться адмiнiстративна вщповщальшсть за незаконне використання об'екпв права штелектуально! влaсностi), стаття 164-9 (встановлюе адмшютративну вiдповiдaльнiсть за незаконне розповсюдження примiрникiв aудiовiзуaльних творiв, фонограм, вщеограм, комп'ютерних програм, баз даних), стаття 164-13 (вщповщальшсть за порушення законодавства, що регулюе виробництво, експорт, iмпорт дисюв для лазерних систем зчитування, експорт, iмпорт обладнання чи сировини для !х виробництва).
Але майже не мае статтей, якi б передбачали вщповщальшсть за порушення авторського права саме в мережi 1нтернет. При цьому в Укрш'ш та СНД, нажаль, майже не використовуеться надзвичайно популярний у США шструмент: видалення сайту-порушника з пошукових результат, за допомогою iнструментiв, визначених Законом США «Про авторське право в цифрову епоху» [4].
Але при врегулюванш цього питання слщ уникати тотального обмеження шформацшних прав особи в мереж^ на кшталт нaдмiрного блокування, фiльтрувaння та маркировки шформацп, виняток слiд зробити для неповнол^шх, в цьому рaзi обов'язок керувати вибором i контролювати змют покладаеться на бaтькiв, опiкунiв або шклувальниюв.
А оскiльки мережа 1нтернет не мае единого власника, а п користувaчi можуть належати до рiзних прaвопорядкiв, то з метою забезпечення безпеки та шформацшних прав особи, доцшьним е посилення мiждержaвноi взаемодп та взаемодопомоги вiдповiдних оргашв, зокрема в рамках мiжнaродних та регюнальних оргaнiзaцiй з метою ушфшацп правил користування мережою, вiдповiдaльностi за порушення цих правил та захисту законно! дiяльностi в нш. Цшавим тут е досвiд голландсько! полщп, яка оголосила вiйну мережевим злочинцям, оргaнiзувaвши команду з полiсменiв, яка буде «патрулювати» iнформaцiйний простiр краши в пошуках он-лайнових злочинцiв, використовуючи сучасне комп'ютерне устаткування для мошторингу шформацп [5].
Таким чином, здшснювати державний контроль у мережi 1нтернет необхiдно, однак межi цього контролю слщ ч^ко окреслити та не допускати будь-яких порушень прав людини та громадянина на право на свободу думки i слова, на вшьне вираження сво!х поглядiв i переконань, на вiльне збирання, зберiгaння, використання i поширення шформацп.
Для виршення зазначених проблем слiд провести кодифшащю iнформaцiйного законодавства, але шсля проведення конституцiйноi реформи, зокрема п другого роздiлу, який необхiдно привести у вщповщшсть до мiжнaродно-прaвових докуменпв, рaтифiковaних Украхною, корисним буде i врахувати досвiд европейських крахн у даному питанш. Необхiдно також розкрити змют даних прав та обов'язюв (як iндивiдa, так i держави в особi И оргaнiв), передбачити реальний i чiткий мехaнiзм реaлiзaцii, захисту та гарантування цих прав iз зазначенням чiткого перелiку умов можливого !х обмеження. Причому положення про права людини повинш узгоджуватися з шшими статтями конституцii.
Бшьшють дослiдникiв пропонують здiйснити таку систематизащю шляхом прийняття Iнформацiйного кодексу. Але про те, яким вш мае бути, ведуться численш дискусп. Найбiльш поширеними е такi три пщходи.
Перший - в основу Шформацшного кодексу мае бути покладено Концепщю Нащонально! шформацшно! полiтики, а також змшений вiдповiдно до сучасних вимог суспшьного розвитку Закон Укрш'ни «Про iнформацiю». Цей пiдхiд запропонований i розробляеться Державним комiтетом телебачення i радiомовлення Укрш'ни.
Другий - «Кодекс Укрш'ни про шформащю» розглядаеться як заключний етап систематизацп шформацшного законодавства. Пiдхiд запропоновано Урядовою комiсiею з питань iнформацiйно-аналiтичного забезпечення дiяльностi органiв виконавчо'1 влади у проект «Концепцп реформування законодавства Укрш'ни у сферi суспiльних iнформацiйних вiдносин».
Як зазначаеться в «Концепцп реформування законодавства Укрш'ни у сферi суспiльних шформацшних вiдносин», систематизацiю iнформацiйного законодавства передбачаеться здшснити в три етапи:
1. Шкорпоращя законодавства - визначення iерархiчноi системи та структури iнформацiйного законодавства на рiвнi правово! доктрини.
2. Виокремлення в системi законодавства галузi та закрiплення 11 легально у Зводi законiв Укрш'ни як роздшу - «Iнформацiйне законодавство».
3. Кодифшащя - розробка i прийняття Верховною Радою Укрш'ни такого нормативного акта, як Кодекс Укрш'ни про шформащю. У цьому Кодека мають бути зведеш i систематизовано узгоджеш мiж собою та законодавством Укрш'ни, п зобов'язаннями щодо штеграцп у свiтове спiвтовариство, в тому числi вщповщно до Програми штеграцп Укрш'ни до Свропейського Союзу.
Вщповщно до традицш систематизацп законодавства Укрш'ни система шформацшного законодавства Укрш'ни на рiвнi Кодексу мае складатися з двох частин.
Частина I. Загальш положення. Ця частина включае основш засади шформацшного законодавства: завдання; сферу дп; визначення основних понять; визначення системи правового регулювання шформацшних вщносин (законодавство та пщзаконш акти, Хх ч^ка iерархiя); мову iнформацiйних вiдносин; змiст (сутшсть) iнформацiйних вiдносин; основнi принципи шформацшних вщносин; державну пол^ику в сферi iнформацiйних вiдносин та iнформатизацii; суб'ект (учасниюв) iнформацiйних вiдносин; об'екти шформацшних вщносин (предмет правового регулювання); шформацшну дiяльнiсть та '11 види; основш положення щодо зобов'язань в шформацшних вщносинах.
Частина II. В особливш частиш визначаються урегульованi на рiвнi законодавства пiдсистеми (сфери) iнформацiйних вщносин iз зазначенням Хх системоутворюючих закошв, зокрема: державна таемниця; науково-технiчна шформащя; телебачення i радiомовлення; друкованi засоби масово'1 iнформацii (преса); iнформацiйнi вщносини в автоматизованих системах; бiблiотеки i бiблiотечна дiяльнiсть; архiви та архiвна дiяльнiсть; iнформацiйнi агентства; зв'язок, комушкацшш системи; iнформатизацiя та нацiональна програма шформатизацп, захист персональних даних (шформацп про особу, особисто! iнформацii); забезпечення шформацшно' безпеки суспiльства i держави, регламентащя основоположних органiзацiйних заходiв захисту шформацп (оргашзацшно-правових, органiзацiйно-управлiнських, органiзацiйно-технiчних, програмно-математичних); захист професiйноi таемницi; державнi шформацшш стандарти тощо.
Третiй - Проект Iнформацiйного кодексу, розроблений групою фахiвцiв Iнституту держави i права iм. В. Корецького. На Ххню думку, Iнформацiйний кодекс мае складатися iз чотирьох частин:
1) базово! (загально!), яка мютила б системоутворюючi норми, що регулюють бaзовi вiдносини у сферi шформацп та шформатизацп;
2) галузева частина, яка мае регулювати шформацшш вщносини в окремих сферах життя особи, держави, суспшьства;
3) третя частина мае мютити видовi норми i регулювати iнформaцiйнi вiдносини суб'ектiв у сферi створення, пошуку, одержання, використання, збер^ання та поширення окремих видiв (кaтегорiй) шформацшно! продукцп або в окремих складових шформацшного процесу;
4) частина щодо спецiaльних норм, яка регулюе вщносини стосовно створення i використання шформацшних технологiй та телекомушкацшних систем [5].
Я. О. Шашенков пропонуе до Iнформaцiйного кодексу включити роздши, зокрема, про засади електронно! торгiвлi, правову охорону прав на змют комп'ютерних програм, удосконалення захисту прав штелектуально! влaсностi, в тому чист авторського права при розмщенш та використaннi творiв у мереж 1нтернет, про охорону баз даних, надання органами державно! влади та органами мюцевого самоврядування юридичним та фiзичним особам шформацшних послуг з використанням мереж 1нтернет, правила використання вах видiв шформацп i комушкацшних технологiй в сферi електронно! комерцп, а також ввести обов'язкову реестращю веб-сaйтiв подiбнiй реестрацп, визнaченiй у Закош Укра!ни «Про державну реестращю юридичних оаб та фiзичних оаб пiдприемцiв» [6].
На нашу думку, з метою захисту права на шформащю, до цього кодексу слщ включити i положення про iнформaцiйного омбудсмена, пiсля внесення вiдповiдних змш до Конституцп, оскiльки чинна не передбачае можливють створення спецiaлiзовaних омбудсмешв. Запровадження iнституту Iнформaцiйного омбудсмена також викликае багато дискусш з приводу послаблення функцш основного уповноваженого з прав людини. Хоча е багато твердження на захист цього шституту. Так, дослщивши рiзнi мехaнiзми захисту права на доступ до шформацп в 70 кра!нах св^у, Д. Башсар, прийшов до висновку, що найбшьш ефективним iнструментом охорони та захисту права на доступ до шформацп е саме спещально створений незалежний орган. Це може бути або уповноважений з питань шформацп або спещальна комiсiя з доступу до шформацп. В пщтримку цього свщчить той факт, шститут уповноважених з питань шформацп запроваджено у Великобритании 1рландп, Кaнaдi, Нiмеччинi, Сербп, Словенii, Угорщинi, а в Македонп парламентський контроль за дотриманням права на доступом до шформацп здшснюе комiсiя.
Незважаючи на певну рiзницю в компетенцГ! та порядку призначення iнформaцiйних уповноважених в цих крашах, простежуеться тенденщя формування едино! моделi iнформaцiйного уповноваженого.
Як зазначае О. Нестеренко, шститут спецiaлiзовaних уповноважених з питань шформацп мае певш риси, що вiдрiзняють його вiд класично! моделi омбудсмена. По-перше, ршення iнформaцiйних уповноважених, за виключенням комюара з питань iнформaцii Канади, мають не рекомендацшний, а обов'язковий характер для оргашв влади. Проте, не виключено, що й в Кaнaдi найближчим часом ршення уповноваженого з питань шформацп також набудуть обов'язкового характеру, оскшьки в звт спещально! комiсiя з питань доступу до шформацп, що була створена для перевiрки ефективносп дii закону мютилась рекомендaцiя щодо нaдiлення Комiсaрa новими повноваженнями зокрема й правом давати розпорядження щодо видaчi шформацп. По-друге, за виключенням комюара iз захисту шформацп Угорщини та шформацшного уповноваженого Сербп, що призначаються парламентом, участь у призначеш омбудсмашв з питань шформацп приймае голова держави або уряд. Зокрема, в Словенп шформацшний уповноважений призначаеться Парламентом за
поданням Президента, в Македонп вс члени комсп призначаються парламентом за поданням уряду. В ^ландп, Великобританп, Канадi омбудсмени формально надiляються юридичним статусом актом глави виконавчо! влади або главою держави. В Великобританп уповноважений призначаеться королевою, в !рландп - Президентом, в Канадi - Генерал-губернатором. Втм, лептимащю омбудсмени отримують вщ парламенту [7].
До функцш iнформацiйного омбудсмена доцiльно вiднести нагляд за реалiзацiею законодавства Укра'ни про шформащю та доступ до шформацп; проводити монiторинг порушення даних нормативно-правових актив; повноваження приймати та розглядати скарги; надавати пропозицп та рекомендацп вiдповiдним органам державно! влади та мюцевого самоврядування з приводи кращо! реалiзацii iнформацiйних прав людини; проводити роз'яснювальну та консультативну роботу з державними службовцями з приводу правильного розумшня та застосування шформацшного законодавства; право звертатись з шформацшними запитами та зверненнями до шших владних органiв; вiдвiдувати органи державно! влади, органи мюцевого самоврядування, пщприемства, установи, оргашзацп незалежно вiд форми власносп, бути присутнiм на !х засiданнях, зокрема з метою перевiрок !х дiяльностi у сферi забезпечення права доступу до шформацп; право звертатись до суду про захист шформацшних прав, бути присутшм при розглядi та виступати на захист потерпших; щорiчно доповiдати перед парламентом про стан додержання та захисту права на доступ до шформацп з визначенням порушниюв цих прав; у сво'й дiяльностi взаемодiяти з уповноваженим з прав людини та шшими органами, вщповщальними за реалiзацiю шформацшно'! полiтики крш'ни.
Але погоджуемося з думкою О. Нестеренко, що для здшснення цих повноважень уповноважений повинен бути надшений тими ж правами, що й Уповноважений з прав людини, але на вщмшу вщ омбудсмена, ршення iнформацiйного уповноваженого повинш мати обов'язковий характер, але можуть бути оскаржеш до Вищого адмшютративного суду.
Даний iнститут дозволить розгрузити Уповноваженого з прав людини та сфокусувати зусилля на подоланш законодавчих та практичних проблем забезпечення та реалiзацii шформацшних прав людини, що сприятиме розвитку шформацшного суспшьства.
Висновки. Таким чином, на шляху ефективного забезпечення шформацшних прав людини стоять таю основш проблеми, як громiздкiсть та неузгоджешсть велико! кшькосп закошв та пщзаконних актiв у сферi iнформацiйних вiдносин, вiдсутнiсть законодавчо врегульованого порядку функцюнування та дiяльностi в мереж1 Iнтернет, невизначенiсть механiзмiв забезпечення вiдповiдальностi за порушення шформацшного законодавства, зокрема в вiртуальнiй сферь Цi проблеми може бути подолано шляхом прийняття iнформацiйного кодексу, який о^м загально'! та спецiальноi частин повинен мати роздш щодо механiзмiв захисту iнформацiйних прав, мiстити вичерпний перелш умов вiднесення iнформацii до категорп з обмеженим доступом та надання !й вiдповiдних грифiв та ч^кий перелiк умов обмеження шформацшних прав iз зазначенням вiдповiдних механiзмiв та термiнiв цього обмеження. Крiм того, доцiльно запровадити посаду Шформацшного омбудсмена з метою всебiчного та ефективного захисту права на доступ до шформацп та шших шформацшних прав.
Список використано1 лггератури
1. Про Основш засади розвитку шформацшного суспшьства в Укрш'ш на 2007-2015 роки : Закон Укра'ни вщ 09.01.2007 р. № 537-У [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/537-16/conv
2. Стратегия розвитку iнформацiйного суспшьства в Укршш : Розпорядження Кабшету MiHiCTpiB Украши вiд 15 травня 2013 р. № 386-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://kodeksy.com.ua/nor"m_akt/source-КМУ/type-Розпорядження/386-15.05.2013.htm
3. Iнформацiйний лист Вищого господарського суду Украши вщ 28.03.07 №01-8/184 «Про деякi питання практики застосування господарськими судами законодавства про шформащю» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://sprava.in.ua/?page_id=473
4. Бузинний А. Захист авторських прав в штернет [Електронний ресурс] / А. Бузинний. - Режим доступу :
http://pravdop.com/ua/publications/kommentarii_zakonodatelstva/zashita_avtorskih_prav_v_i nternete_sposobi_vozmeshenie_usherba_praktika_i_obrazci_dokumentov/
5. Почепцов Г. Г. 1нформацшна полггика : навч. поаб. [Електронний ресурс] / Г. Г. Почепцов. - Режим доступу :
http://pidruchniki.com/16790422/politologiya/yevropeyskiy_soyuz
6. Шашенков Я. О. Правове регулювання шформацшних вщносин в штернет просторi [Електронний ресурс] / Я. О. Шашенков. - Режим доступу : http://radnuk.info/pidrychnuku/admin-pravo/493-stetsenko/21444-2012-06-23-15-09-27.html)
7. Нестеренко О. 1нформацшний омбудсман в механiзмi забезпечення прав людини i основоположних свобод [Електронний ресурс] / О. Нестеренко. - Режим доступу : http://uapp.org/pub_analitics/5111.html
Стаття надшшла до редакцп 20.04.2015 р. I. S. Khobbi
MAIN PROBLEMS OF INFORMATION HUMAN RIGHTS' PROVISION IN THE CONTEXT OF UKRAINE'S EUROPEAN INTEGRATION
The article deals with the problem of providing basic information rights in Ukraine, the solution of which depends on the reform of information legislation and the Constitution of Ukraine, in particular its second section. It is noted that without their effective realization and protection can not talk about building the Information Society, which would correspond to European standards and values.
The main problems include the chaotic development of information legislation before the adoption of the current Constitution of Ukraine, which led to a large number of laws and regulations in information relationships that have no clear hierarchical compliance and not coordinated, resulting in varying definition and interpretation of many terms of conceptual apparatus.
The next problem is the lack of legally regulated and the functioning of the Internet, including undetermined legal status, rights and duties of subjects of information relations in that network, the procedure for their identification with a view to bringing to justice or redress.
This is such a problem for information rights as uncertainty of mechanisms to ensure accountability for violations of information legislation. Most laws regarding data indicate only the presence of such responsibility, sometimes even list the types of liability, but usually not clearly indicate what exactly the infringement, mechanisms to ensure accountability and not known of, to whose competence refers ensure accountability for violations of information legislation, particularly in the virtual space.
It is noted that in the settlementat of this issue to avoid total restriction of information rights on the network, such as over-blocking, filtering and markihg information, and it is reasonable to strengthen intergovernmental cooperation and mutual assistance of relevant authorities, in particular within international and regional organizations to unify the rules of use networks, liability for breach of these rules and the protection of legitimate activities in it. These problems can be overcome by adopting the Information Code, which besides
general and special parts should have a section on mechanisms for the protection of information rights contain an exhaustive list of conditions referring information as restricted access and the provision of appropriate stamps and clear list of conditions limiting information rights specifying appropriate mechanisms and timing of the restrictions. In addition, it is advisable to introduce the Information office of the ombudsman for the full and effective protection of the right of access to information and other information rights.
Keywords: information rights, information law, information society, information code, Informational Ombudsman.
УДК 342.745
В. С. Шестак
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В УКРАШ1: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Стаття присвячена сучасному стану мистецтва в Украш та проблемам адмШстративно-правового забезпечення його розвитку. Процес розвитку сустльних в1дносин в наш1й кран передбачае опосередкування його правовими засобами, призначення яких - сприяти здтсненню цього розвитку на хрунт1 права.
Культура як особливе явище людськоЧ цившзацп е одним 1з головних чинникгв, що визначають духовний розвиток наци, виступають показником самобутност1, сприяють становленню й розвитку правовой демократичной держави, побудов1 в кран громадянського сустльства. При цьому культурна функщя як вид д1яльност1 держави, ïï оргатв та тших уповноважених суб 'ект1в, що спрямована на тдтримку реал1зацИ приватними особами гх духовних (нематергальних) ттереЫв, виступае окремим об 'ектом регулюючого впливу з боку адмШстративного права. Реал1зац1я ц1ею галуззю своег рол1 щодо культурног функци пов'язуеться 1з ïï системним впливом на в1дпов1дн1 сустльт в1дносини в ц1й сфер1, що в1дбуваеться завдяки тим правовим явищам, як утворюють мехатзм адмШстративно-правового забезпечення.
Необх1дним е подальша розробка та реалгзацгя державно1' полтики у галуз1 мистецтва, що передбачае детал1защю положень чинного Закону Украши «Про культуру» у 1нших законах та тдзаконних нормативно-правових актах: б1льш чткого та повного закртлення потребуе система оргатв управлтня культурою та оргатзащя взаемоди м1ж ними; окремо'ï уваги заслуговуе виршення питання матерiально'ï тдтримки та фтансового забезпечення культури.
Клю^о^^ слова: держава, право, сустльство, культура, культурна функщя, мистецтво, мистецька дiяльнiсть.
Постановка проблеми. Актуальшсть теми дослщження, ïï наукова i практична направлешсть визначена тим, що культура як особливе явище людсько'1' цившзацп е одним Ï3 головних чинниюв, що визначають духовний розвиток наци, виступають показником самобутносп, сприяють становленню й розвитку правово'1' демократично'1' держави, побудовi в крш'ш громадянського сустльства.
Завдяки культурi вщбуваеться накопичення та транслящя у наступн поколшня тих щнностей та здобутюв, що були створеш та збережеш за юторш юнування численних народiв, яю населяли територш сучасно'1' Украши, тих щнностей та здобутюв, яю е духовною та моральною основою сучасного украшського сустльства та держави.
Мистецтво е найрiзноманiтнiшим за сво'1'ми видовими проявами аспектом
