CC BY
36
УДК 340.114.5
Ю. О. Петрончак
Львiвський державний ушверситет внугрiшнiх справ, доцент кафедри теори та iсторii держави i права,
канд. юрид. наук
ПРАВОСВ1ДОМ1СТЬ ЯК РЕФЛЕКС1Я СОЦ1АЛЬНИХ НОРМ ПОВЕД1НКИ
© Петрончак Ю. О., 2015
У статт досл1джено сутнкть явища правосвiдомостi, ii ознаки, структурш компо-ненти та функци у загальнш структурi поведшки особи.
Ключовi слова: особа, поведiнка, правосвщомкть, праобраз, рефлекая, сутнiсть.
Ю. О. Петрончак
ПРАВОСОЗНАНИЕ КАК РЕФЛЕКСИЯ СОЦИАЛЬНЫХ НОРМ ПОВЕДЕНИЯ
В статье исследовано сущность явления правосознания, его признаки, структурные компоненты и функции в общей структуре поведения лица.
Ключевые слова: лицо, поведение, правосознание, прообраз, рефлексия, сущность.
Y. O. Petronchak
LEGAL AWARENESS AS A REFLECTION OF SOCIAL NORMS OF BEHAVIOR
The article is devoted to the research of phenomenon of sense of justice, it's signs, structural components and functions, in the structure of behaviour of the person.
Key words: an essence, a behaviour, a person, а prototype, a reflection, a sense of justice.
Постановка проблеми. Доволi актуальною та неоднозначною, в межах сучасноi' правовоi' думки, е проблема правово!' поведшки, а через ii призму, й правосввдомосп особи. Потреба у всебiчному дослщженш шституту правовоi поведшки та правосввдомосп суттево загострюеться у контекст необхвдносл розбудови демократичноi правовоi держави та громадянського суспшьства, розвитку i вдосконалення вггчизняно' юридично!' науки.
Аналiз дослiджень цieí проблеми. Загальноввдомим е той факт, що соцiальному феномену правосвiдомостi присвячено чимало уваги вiтчизняних авторiв, зокрема: В. Водтка, О. Гавриленка, С. Гусарева, О. Дзьобань, Н. Дюмщово', В. Нерсесянца, Г. кумово', В. Лазарева, А. 1лына, Л. Луць, Л. Петражицького, I. Ситара, С. Сливки, В. Хропанюка, М. Цимбалюка та багатьох шших. Це одна iз базових категорiй права, що входить до пласту правово!' культури суспшьства, мехашзму дii права, правово!' системи загалом. Разом iз тим, кожен мшроюторичний перiод та соцiополiтична ситуацм в державi диктуе потребу застосування новiтнiх авторських пiдходiв до дослвдження цього складного правового явища. З огляду на це, метою статп е з'ясувати роль та значення правово!' свiдомостi в структурi поведшкового унiверсуму особи.
Виклад основного матерiалу. Вiдображаючи соцiальну дiйснiсть, люди тзнають i освоюють чиннi норми, певним чином оцшюючи !'х, визнаючи чи спростовуючи, i в тiй чи шшш мiрi керуючись ними в реальнш поведiнцi. Будучи безпосереднiм джерелом активносл i регулятором
людсько'' поведшки, свiдомiсть ввдчувае регулюючий вплив об'ективних факторiв, до яких належить чинне право, практика його застосування та iншi явища правово'' дшсносл [1, с. 42]. З огляду на це, метою статт було обрано феномен правосввдомосл, адже вона постае нарiжним каменем процесiв засвоення особою сучасних норм, та 'х реалiзацii в й поведiнцi.
На думку росшського вченого Л. Петражицького, пiд термiном "правосввдомють" розумiють усввдомлення людиною сво'х прав i обов'язюв. Вiн розрiзняв активну i пасивну правосввдомють, позначаючи пiд першим усввдомлення людиною свого права, а пвд другим - обов'язку [2, с. 94]. В теорй А. Петрова, правосввдомють - це сукупшсть вдей, поглядiв, уявлень про те, яким мае бути право з погляду його справедливости а також дощльносп, ефективносл в затвердженнi цiнностей, визнаних у суспшьстш i оцiнок, що складаються на 'х основi, i вiдчуттiв. Правосвiдомiсть - складне за своею структурою явище. Воно складаеться зi знання права, правово'' вдеологй, оцiнок, правово'' психологii' i поведшкового елементу (установок) [3, с. 95]. Г. Ефремова та А. Ратшов притримуються твердження, що правосвiдомiстю е сфера суспшьно', колективно'' та шдиввдуально'' свiдомостi, котра вiдображае правову дшстсть у формi юридичних знань, ощнкових вiдношень до права i практики його застосування, правових настанов та щншсних орiентирiв, що регулюють людську поведшку в юридично значимих ситуацмх [1, с. 195]. Як видаеться, останне визначення е одним iз найслушшших дефiнiтивних тлумачень правосвiдомостi, вим, i його важко назвати абсолютним. У такому ракурсi видаеться лопчним зауваження С. Максимова, котрий зазначае, що такий складний феномен, як правосввдомють, взагалi не може розкриватися за допомогою дефшщш [4, с. 342].
Схоже судження висловлюе i М. Цимбалюк, котрий зазначае, що, ставлячи за мету побудову загально'' дефшщй, а не описово'' характеристики правосввдомосл, доцшьним е спрямовувати дослвдницью зусилля не на розширення згаданого перелшу, а на виявлення саме сутшсних ознак останньо'' [5, с. 167]. З огляду на наведене вище, спробуемо навести ряд ознак правосввдомостк
- е одтею з форм суспшьно'' свiдомостi та вкут з полiтичною, моральною, фшософською,
шшими формами свiдомостi вiдображае суспшьне буття;
- мiстить поняття, уявлення, судження, почуття, емоцй, концепцii, теорii, програми;
- обумовлена соцiально-економiчним устроем конкретного суспшьства, рiвнем розвитку його
загально'' культури;
- й iдеологiчнi елементи виступають головними елементами правово'' культури та правового
виховання [6, с. 567].
Правосввдомють обов'язково проявляеться у будь-якому акп юридично значущо'' поведiнки особи. Вона може виступати знанням або незнанням конкретно'' норми права, рiзною мiрою визнання авторитету державно'' влади, закону, дмльносп правоохоронних оргашв в очах iндивiда, солвдаршстю iз чинними правовими заборонами та санкцмми за 'х порушення, чи, навпаки, негативним до них ставлення. Отже, у правосввдомосл е свш погляд на дiйснiсть, особлива мова, система понять i категорiй, специфiчнi критерй i способи оцiнок, цш i засоби 'х здiйснення. 1ншими словами, правова свiдомiсть вiдрiзняеться своею гносеолопею, аксiологiею, праксеологiею тощо.
Разом iз тим накреслюеться питання про те, як саме правова сввдомкть стосуеться загального шституту поведiнки особи, яку роль вона у ньому виконуе. Цей процес найдоречшше спостертати за допомогою анашзу функцiй правосввдомосл, серед яких К. Волинка виокремлюе: тзнавальну, що нацшена на тзнання правово'' дiйсностi, i як наслвдок - формування правових знань; ощнну, за допомогою яко'' даеться ощнка конкретним життевим обставинам як юридично значимим; регулятивну, що здшснюе безпосереднш вплив на поведiнку людини, на суспшьш вiдносини через правовi знання, ощнки, почуття, мотиви i установки [7, с. 167].
На думку М. Цимбалюка, до функщй правосввдомосп, о^м зазначених вище, належить ще й проективна функцш, що передбачае формування певних ощнкових та регулятивних норм, еталотв i "правових смиотв" [5, с. 167]. Отже, правосввдомкть як елемент мехашзму дй права дае змогу й нос1ям, що, водночас, е об'ектами, на яких спрямований правовий вплив, на основi сукупносп юридичних знань, скласти уявлення про чинне право, сприяе виникненню правових установок як
можливосл сприйняття i оцiнювання правово1 дшсносп, опосередковуе правовий вплив на суспшьш вiдносини, впливае на процес правореалiзащi загалом. З огляду на наведеневище, вона виступае не лише духовною суттстю механiзму дii права, але й фактичним опосередкуванням зв'язку норми права та й реалiзацii' [8, с. 427].
Особливосл правосвiдомостi проявляються i при аналiзi 11 компонента, серед яких, з боку змюту, Г. Кшмова виокремлюе: рацiонально-iдеологiчнi - знання, уявлення, поняття, iдеi про чинне i бажане право та iншi правовi явища; емоцiйно-психологiчнi - емоци, почуття, що формуються на основi правових знань i уявлень про норми права, юридичш права i обов'язки, законнiсть; поведiнковi - правовi установки, в яких проявляеться реальний змют правосвiдомостi суб'ектiв i готовнiсть до дiяльностi в сферi правового регулювання [9, с. 371].
Пвдшшовши до проблеми трактування структури правово1 свiдомостi, варто зазначити, що пропозицш щодо 11 класифiкацii шскшьки не менше, анiж пропозицiй щодо й дефiнiцiй. У сучаснш юридичнш лгтератур1, розглядаючи питання про структуру такого суспшьного феномену, як правосввдом1сть, частше за все в межах останньо! розр1зняють, насамперед, такi елементи, як: правова вдеологм - сукупшсть принцитв, теорш, концепцш, що формуються внаслвдок наукового узагальнення правового розвитку суспшьства, та правова психологм - сукупшсть правових почутта, емоцш, оцiнок, настро1в, як домшують у суспшьстш, виявляються у громадськш думщ. Перша може бути окреслена як ввдображення у суспiльнiй свiдомостi такого важливого i складного компонента сощального життя, яким е право, i е, перш за все, такою, яка розглядае право як першооснову життя суспшьства, осмислюе сощальну реальшсть крiзь призму правових уявлень. Тобто правова вдеологм виступае синонiмом юридичного свгтогляду. Неодмiнною складовою правово1 вдеологй е також правовий порядок, "право в дii" тощо [10]. Правова вдеолопя е рацiональним компонентом у структурi правосвiдомостi, та яким же е мехашзм його дii? Для прикладу, хiба злочинцю невiдомо, що красти - "це грiх"? Знання - ще не визнання, а визнання - не д1я. Щоб стати стимулом i регулятором поведшки, знання повинно перейти у щншст настанови, отримати емоцiйне забарвлення, закршитися в навиках поведiнки, стати внутршшм переконанням, тобто стати правовою психолопею.
На думку М. Абдулаева, правова психологм складаеться з таких елемента: суспшьного iнтересу, мотивiв дiяльностi певних сощальних груп, психологiчного укладу (традицш, навичок, переконань тощо), уявлень про право; почутв, емоцш, настрог'в, пов'язаних з правом; способiв формування уявлень [11, с. 169]. З погляду ощнкових ввдносин, правову психологiю можна подшити на чотири типи: ввдношення до права; вiдношення до юридично! поведiнки оточення; вiдношення до юридичног' дiяльностi; вiдношення до власног' юридично значимог' поведiнки [12, с. 21]. Отже, зв'язок правовоi iдеологii i правовоi психологii полягае у тому, що правова вдеологм збагачуе правову психолопю цiннiсно-нормативними орiентирами, а правова психологм е единим джерелом для формування правових норм, оскшьки, на ввдмшу вiд правовоi психологii, е бшьш мобильною: швидко реагуе на змши, що вiдбуваються в юридичнш практищ, вiдображаючись у почуттях, настроях та поглядах, яю, своею чергою, безпосередньо впливають на усввдомлення особою правових змш [13, с. 354].
Разом iз тим, як зазначено вище, серед компонента правосвiдомостi був виокремлений поведiнковий. Багато авторiв лишають його поза увагою, видаючи структуру правосввдомосп лише як поеднання правовоi психологii та правовоi iдеологii. Впм, вважаемо таку класифiкацiю недовершеною, адже самi по собi цiннiснi емоци та знання не володтоть здатшстю практичноi реалiзацii. Таку властивiсть виконуе вольовий компонент, котрий становить своервдне називання щншсно-емоцшне поеднання, виступае кульмшацшною стадiею правосвiдомостi та носить назву установкою - (психолопчний стан схильносп суб'екта до певноi активностi в певнш ситуацii) [14, с. 261]. На думку Ш. Надiрашвiлi, саме установки, базуючись на знаннях та почуттях i проявляючись у стереотипних реакцмх, вказують на той чи шший тип поведiнки. Вони розкривають правовий потенщал особи та характеризують вмiння i навички ефективноi реалiзацii норм права, правову активнiсть, шдиввдуальний стиль поведiнки [15, с. 142].
Додамо також, що на увагу з боку науки заслуговуе й така категорм правово' свiдомостi е "правове мислення". В контекстi розгляду правово' свiдомостi йому вiдведена незначна роль, тод^ як, на нашу думку, правове мислення е тим засобом, за допомогою якого юридично значима поведшка особи знаходить свш зовшшнш прояв. Як писав Г. Сковорода, мислення - необхвдна умова щастя, воно дае нам велику насолоду, пробуджуе смак до прекрасного та великого, позбавляе людину лiнощiв i нудьги [16, с. 138]. Поняття сввдомосл та мислення не е iзольованими. За допомогою мислення у людини формуеться сввдомють. Воно е й обов'язковим компонентом. Тож правове мислення - процес опосередкованого та узагальненого вщображення правових явищ в 'хшх 1стотних властивостях, зв'язках 1 стосунках. Ознаками правового мислення е:
- розумове тзнання правових явищ 1 зв'язк1в м1ж ними;
- ввдображення правових явищ та 'хшх властивостей в узагальненш форм1;
- евристична дмльшсть людського мозку з пошуку найхарактертших властивостей, що
вимагае в1д мислячого значних практичних знань, умшь 1 навичок, здатносп ор1ентуватись у
проблемних ситуацмх [6, с. 421].
Продовжуючи дослвдження правово' свiдомостi особи, варто звернутися до дотично' 'й категорй - правового виховання, в межах яко' доцшьно розглянути поняття "правового мтмуму" -обов'язкового рiвня знання права, яким мае володгги кожна особа, незалежно вiд й правового статусу. З ряду об'ективних причин, станом на сьогодт держава ще не вийшла на рiвень, котрий забезпечив би юнування такого елементу шституту правово' освiти, в зв'язку iз цим правосвiдомiсть перешчно'' особи досить часто мае деформований характер. Це може проявлятися у: правовому шфанташзм^ коли спотворення правово' сввдомосл виражаеться в несформованостi та прогалинах правових поглядiв, знань, установок; правовому дилетантизмi - вшьному поводженш iз законом, або з ощнкою юридично'' ситуацii, що загалом обумовлено легковажним ставленням до права; правовш демагогii - легковажному або свщомому здiйсненню такого впливу окремо' особи або громадських оргашзацш на сввдомкть людей, наслiдком якого стае формування однобiчного або викривленого уявлення про правову дшстсть; правовому iдеалiзмi, за якого ввдбуваеться переоцiнка реальних можливостей форм права впливати на суспшьш ввдносини i процеси; правовому нiгiлiзмi - скептичному ставленнi до закону, усвщомленому iгноруванню його вимог [17, с. 243].
Висновки. Отже, проблема поведшки та правово' свщомосл особи не втрачае свое' актуальносп й постшно залишаеться однiею iз провщних проблем фiлософii, права, психологii, сощологй, етики. Особливий iнтерес до категорй правосввдомосл спричинений до певно' мiри тим, що вона являе собою ядро, модель, праобраз поведшки особи, й шгелектуальний концентрат. Дiалектика взаемодй особи i права, глибиннi роздуми людини стосовно свое' соцiальноi ролi громадянина - ось основнi умови за яких повинен здiйснюватися процес формування принципово нових рис та якостей "правосввдомоТ' особи [18, с. 136]. Врахування зазначених тез, позитивних аспеклв зарубiжного досвiду, а також, запровадження нових, позбавлених постсощалктичного формалiзму, пiдходiв до проблеми правового виховання дасть змогу тднести iндивiдуальну та суспшьну правосвiдомiсть на новий рiвень розвитку i практичного вт1лення, тим самим вдосконалюючи чинний мехашзм формування поведшки особи юридичними засобами.
1. Ефремова Г. Х. Правовая психология и преступное поведение. Теория и методология исследования: монография /Г. Х. Ефремова, А. Р. Ратинов. - Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. - 256 с. 2. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии / Л. И. Петражицкий. - СПб. : 1907. - 408 с. 3. Петров А. В. Теория государства и права : учеб. пособие / А.В. Петров. - Челябинск, 2002. - 116 с. 4. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. - Х., 2002. - 414 с.
5. Цимбалюк М. М. Онтологiя npaeoceidoMocmi: теорiя та реалътстъ : монографiя / М. М. Цимбалюк. - К. : Атта, 2008. - 285 с. 6. Правознавство : тдручник / [за ред. В. В. Копейчикова]. - К. : Юртком 1нтер, 2003. - 736 с. 7. Волинка К. Г. Загалъна теорiя держави i права : навч. поыбник /К. Г. Волинка. - К. : МАУП, 2003. - 240. 8. Лукашева Е. А. Общая теория прав человека / Е. А. Лукашева. - М. : НОРМА, 1996. - 520 с. 9. Правова культура i громадянсъке сустлъство в Укра'т: стан i перспективи розвитку: матерiали мiжнародноï науково'г конференци (12 жовтня 2007 р.).- Х. : Право, 2007. - 214 с. 10. Андрусяк Т. Правова iдеологiя: поняття та сутъ [Електронний ресурс] / Т. Андрусяк // 1нтернет-видання "Юриспруденщя онлайн. - Режим доступу : http://www.lawyer.org.ua/?i=67. 11. Абдулаев М. И. Теория государства и права / М. И. Абдулаев. - М. : МИИТ, 2003. - 244 с. 12. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей : учеб. пособие / А. Р. Ратинов. - М. : Научно-исследователъский и редакционно-издателъский отдел, 1967. - 288 с. 13. Зайчук О. В. Теорiя держави i права : тдручник / О. В. Зайчук, Н. М. Онщенко. - К. : Юртком 1нтер, 2006. - 537 с. 14. Znaniecki F. The Polish Peasant in Europe and America / Florian Znaniecki, William I. Thomas. - 1920. - 325 р. 15. Надирашвили Ш. А. Установка и деятелъностъ / Ш. А. Надирашвили. - Тбилиси : Ин-т психологии им. Д. Н. Узнадзе, 1987. - 309 с. 16. Чернишов В. В. Вчення Г. Сковороди про особистютъ любомудра-благовюника / В. В. Чернишов // Науковий вкник Чертвецъкого утверситету: збiрник наукових працъ. - 2006 - № 7 - С. 136-141. 17. Четверта наукова конференщя Хартвсъкого утверситету повтряних сил iм. I. Кожедуба (16-17. 04. 2008 р.). - Х. : ХУ ПС, 2008. - 450 с; 18. Укратсъкий вимiр. Мiжнародний збiрник тформащйно-наукових, методичних статей i матерiалiв з Украти та дiаспори. - Чернтв, ЧДПУ iм. Т. Г. Шевченка, 2009. -244 с.
