CC BY
32
УДК 340.12 I. М. Коваль
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "ЛьвГвська полиехшка", асистент кафедри теорй та фiлософii права
ПРАВОСВ1ДОМ1СТЬ ОСОБИ ЯК КРИТЕР1Й ВИЗНАЧЕННЯ II ПРАВОВОГО МЕНТАЛ1ТЕТУ
© Коваль I. М., 2015
У статт розглянуто поняття менталiтету, правового менталiтету та правосвщомость Наголошено на спiввíдношеннi правосвщомосп та правового менталiтету.
Ключовi слова: свщомкть, правосвщомкть, менталiтет, ментальнiсть, правовий менталггет.
И. М. Коваль
ПРАВОСОЗНАНИЕ ЛИЦА КАК КРИТЕРИЙ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЕГО ПРАВОВОГО МЕНТАЛИТЕТА
Рассматривается понятие менталитета, правового менталитета и правосознания. Акцентируется внимание на соотношении правосознания и правового менталитета.
Ключевые слова: сознание, правосознание, менталитет, ментальность, правовой менталитет.
I. М. Koval
LEGAL AWARENESS PERSON AS A CRITERION FOR DETERMINING ITS LEGAL MENTALITY
The article discusses the concept of mentality, the mentality of law and justice. Emphasized the relation of justice and legal mentality.
Key words: consciousness, legal consciousness, mentality, mentality, legal mentality.
Постановка проблеми. Украша крокуе до того, щоб називатися сучасною цившзованою европейською правовою державою. Тому важливе мкце у цьому аспект посвдае правовий менталггет та правосввдомють населення Украши.
Аналiз останшх дослвджень та публжацш. У науковгй лгтератург неодноразово розглядали проблему правосввдомосп та ii аналгзу. Ця категоргя знайшла свое вгдображення в працях О. Бандури, В. Бачингна, В. Головченка, I. Iльiна, Ю. Калиновського, С. Максимова, Л. Петражицького, В. Чефранова, М. Цимбалюка та гн. Ввдомими дослгдниками у сферг правового менталгтету е Р. Байнгязов, О. Бандура, М. Козюбра, А. Колодгй, Ю. Лобода, Д. Меняйло, О. Мордовцева, Ю. Оборотова, С. Овчиннгкова, М. Панова, О. Петришина, В. Синюкова, Ю. Тодика.
Мета статть Висвгтлити ствввдношення i взаемозв'язок правосвгдомостг та правового менталгтету в умовах розвитку сучасного суспгльства.
Виклад основного матерiалу. Людина як Гстота, що володГе найскладшшими проявами психши, е ношем сввдомосп. Поняття "свадомостГ' дослвджують рГзт науки - психологгя, фглософгя, сощолопя.
Поняття свщомосл активно почало дослiджуватися в Новий час, коли досввд i досвiдне знання зайняло у фшософй i науцi достойне мiсце, i проблема суб'екта й об'екта вийшла на перший план. Накопичений матерiал був пiдданий систематизацii у завершальний перiод класики в нiмецькiй класичнш фiлософii. Узагальнюючими в цьому плат стали: науковчення Фiхте, система трансцедентального iдеалiзму Шеллiнга i, нарештi, найважливша праця цього жанру -"Феноменологм духу" Гегеля, котра мае подзаголовок "Наука про досвiд свщомосл". Це була кульмшацк у фшософському дослвдженш свiдомостi, тут суб'ективнi й об'ективш компоненти свiдомостi досягли рiвноваги [2, с. 436].
1снуе багато визначень свщомостг Зокрема, Н. Хамiтов вважае, що свiдомiсть - це спрямована розумова активнiсть, що вiдображае i трансформуе буття. Змiстом свiдомостi е образи, уявлення, припущення, поняття. Сввдомють може бути спрямована, i на зовшшнш свiт, i на себе, стаючи самосвiдомiстю. Постiйна змiна зовнiшньоi i внутрiшньоi спрямованостi свiдомостi -сутшсна особливiсть людини. Це означае, що свщомють не тшьки виражае, а й визначае буття людини [14, с. 177].
Сввдомють мае сво!' форми. Це - полгтична свiдомiсть, правова, моральна, релiгiйна, естетична, наукова свiдомiсть тощо.
А тепер докладшше розглянемо правову свiдомiсть.
У сучасних умовах, коли модернiзуеться сустльство i реформуеться правова система, осмислення можливостей та меж реалiзацii ушверсальних принципiв права в украiнськiй культурi набувае особливо великого значення. Це питання мае не тшьки теоретичне, а й практичне значення, оскшьки правова система, яка перебувае сьогодт на стадii реформування, з одного боку, грунтуеться на унiверсальнiй вде!' права, а з другого - зобов'язана орiентуватися на визначену традищю правосвiдомостi. Особливе мiсце проблеми правосввдомосл в ктори культури i фшософй права пояснюеться тим, що правосвщомють е безпосереднiм джерелом правопорядку, тобто правових норм, поведшки та ввдповвдних iнститутiв, тому вона передусiм виступае предметом фшософського осмислення права [5, с. 174].
Сьогодш феномену правосввдомосл придшили чимало уваги багато вчених. Зокрема аспекти дослвдження правосвiдомостi висвгтлюються в роботах О. Бандурки, В. Бачшша, М. Братасюк, О. Гвоздша, О. Данильяна, К. Жоля, А. Козловського, С. Максимова, В. Нерсесянца, С. Сливки, В. Титова та ш. Поняття "правосввдомосл" е об'ективно необхвдним для юридично!' науки. Правовi норми будуть реалiзованi тшьки в тому випадку, якщо вони будуть зрозумш iндивiду, сприйнятi як цштсть. Зрозумiти особливостi правовоi свiдомостi, окремого шдиввда, соцiальноi групи, суспшьства загалом - необхвдно перш за все для того, що забезпечити ефектившсть правого регулювання.
Н. Мотузов зазначае, що правосввдомють виражае оцiнку права з погляду його справедливости чи несправедливости, строгостi чи нестрогостi, досконалосп чи недосконалостi, ефективностi чи неефективносп. Це - рiзнообразнi, деколи полярно протилежш судження про право, позитивна чи негативна реакцм на його дто. При цьому оцiнюеться не тшьки право, закони, але й iншi юридичш феномени - законшсть, правопорядок, правотворчiсть, правосуддя, акти правосуддя, хвд правовоi реформи дiяльностi правоохоронних оргашв та iн. Дiапазон правовоi свiдомостi вельми широкий, в1н охоплюе всi сторони i аспекти правового життя суспшьства [10, с. 245].
Поняття "правосввдомосл" е багатозначним. В юридичнш i фiлософськiй лiтературi кнуе низка визначень щодо сутностi та змюту правосвiдомостi.
На думку О. Сшркша, правосвiдомiсть - це уявлення i поняття, що виражають ставлення людей до чинного права, знання мiри в поведшщ людей з погляду прав i обов'язкiв; це правовi теори, правова iдеологiя. У рамках такого тдходу правосвiдомiсть е вдейним виразом об'ективних суспшьних ввдносин, якi, своею чергою, вiдображають економiчнi та соцiальнi вiдносини, що панують у суспiльствi. Право впливае на формування правосвiдомостi, а правосвiдомiсть реалiзуеться в правi та правосуддi [5].
Кожен дослвдник правосвiдомостi намагаеться дати свое визначення цього поняття. Найбшьше авторiв вважають, що правосвiдомiсть - це сукупшсть iдей, поглядiв, уявлень, почутв,
у яких виражаеться ставлення до дшсного чи бажаного права як до справедливого чи несправедливого i до дш людей як до правомiрних чи неправомiрних [4, с. 234].
В. Котюк пише, що правосвадомють особистостi - це така форма вщображення правових явищ, яка охоплюе психiчнi, iнтелектуальнi, емоцiйнi i вольовi процеси та стани: знання чинного права i законодавства, правовi вмшня i навички, правове мислення, правовi емоцii i почуття, правовi орiентацii, позицii, мотиви, правовi переконання та установки, як синтезуються в прийнятих ршеннях i якi направленi на тзнання, спшкування i взаемодiю в процесi правовоi дiяльностi й поведшки у сферi правовiдносин [3, с. 35].
Отже, як бачимо з цього визначення, у правосввдомкть входять усi основш елементи свгтоглядно' духовносл, культурне життя та культурне надбання людства. Важливу роль вiдiграють певш власнi критерii оцiнки, серед яких слщ видшити емоцiйний стан, його ставлення до права. Тут велике значення мае процес перетворення знань у звичку.
Водночас у спещальнш лiтературi вказано зовшшт та внутршш структурнi елементи шдиввдуально' правосвiдомостi. Зокрема, до зовшшшх елементiв належать:
1) правовi знання;
2) повага до права, до закону на основi правових переконань;
3) сощально-правова актившсть особи, а точшше готовнiсть (установка) до тако' дiяльностi i поведiнки.
Зi свого боку, внутрiшнi компоненти - це:
1) штелектуальш (рацiональнi) процеси i стани;
2) емоцiйнi процеси i стани;
3) вольовi процеси i стани [3, с. 78].
Суть правосввдомосл виявляеться в й функщях: пiзнання, вiдображення правових явищ, регулюючш, охороннiй, прогнозуючiй, конструктивнiй, комуншативнш, правового мислення, емоцiйнiй, мотивацiйнiй, оцшнш [7, с. 360].
Характеризуючи правосввдомкть, а отже, i будь-яку модель правового менталгтету, треба грунтуватися на тому, що, по-перше, основою права виступае сумiсне iснування людей, яке завжди загрожуе перетворитися на свавшля, а тому повинно мати в собi момент обов'язковостi, що обмежуе це свавшля; по-друге, свiт права i моральностi можливий лише у разi визнання свободи волi i критерiiв справедливостi чи несправедливостi, як виступають деонтологiчною передумовою оцiнюваних правом учинюв; по-трете, кожен учасник правовоi дiйсностi, що мае свободу волi i пов'язаний з деонтологiчною нормою, перебувае на однаковiй висотi. Всi учасники визнаються рiвно вГльними [9, с. 152-153]. У наявносп цих вимог полягае велич i права, i правового менталiтету.
Загальновiдомо, що одним iз чинниюв, якi впливають на розвиток держави i права, е правовий менталггет. Через призму правового менталггету можна виявити i всесторонньо проаналiзувати наявнi закономiрностi державно-правового розвитку. Правовий менталитет е основою для формування правосвiдомостi, водночас, вона е засобом для його функщонування.
У сучаснш правовiй науцi теор1я правового менталiтету поки що не створена. Зроблено кшька спроб визначити деяю аспекти доктрини правового менталитету. Такими, наприклад, е роботи В. Синюкова та Р. Байшязова [9, с. 31-40].
Щ дослвдники спробували пояснити, що вони розумтоть тд феноменом "правовий менталитет". На 'хню думку, це така "категор1я, яка ввдображае складну морфолопю суспшьного та шдиввдуального пiзнання, позначаючи все - як позитивш знаковi, так Г непозитивнi, образнi феномени правовоi культури, це категор1я, яка виражае складш явища" [1, с. 31-40].
Водночас В. Синюков та Р. Байнмзов вживають Г такий термш, як "полггако-правовий менталитет", практично ототожнюючи його з категорГею правового менталгтету. В. Коваленко шдкреслюе, що правовий менталгтет - це свгшсприйняття тГе' чи шшо' соцiальноi групи, класу, наци, народу Г суспшьства держави, права, способу 'х Гснування Г функщонування. Вш становить особливу роль правово' та полгшчно' реальности в житп суспшьства. Правовий менталгтет - це стан розуму колективного суб'екта полгтики стосовно шляху та способу реформування права Г
держави, ïxhîx структурно-функщональних компонента (правово' системи, форми правлшня, пoлiтичнoгo режиму, функцш права i держави i т. д.). Правовий менталгтет сoцiальнoï групи, класу, народу, нацiï визначаеться матeрiальними умовами 'хнього життя, рiвнeм розвитку суспшьства у цшому, впливом на склад 'хнього мислення свiтoвoгo суспшьства. Залежно ввд ситуацiï, що склалася, правова мeнтальнiсть того чи шшого суспшьства може мати значний вплив на державно-правовий розвиток суспшьства [8, с. 20].
Вгтчизняш правознавщ, висловлюючи думку про мiсцe термша "правовий менталгтет" у юриспрудeнцiï, припускають, що вивчення явища правовий менталггет можна розглядати як додатковий напрям теори правосввдомостг
На ввдмшу вед В. Синюкова, Р. Байнмзов хоч i визнае категорто "правовий менталгтет" oднiею Гз фундаментальних у загальнш теори правoсвiдoмoстi, але водночас розглядае в культурно-кторичному i духовному статус "правового менталгтету" його визначену автономнкть щодо правосввдомостг Правова ментальшсть зберкае особливу вдентичнкть, мктить невичерпш внутршш сили. Притаманна правовому менталгтету рефлекс1я стосовно власного мкця в низщ шших правових феноменк показуе його культурну й духовну самобутшсть [1, с. 32].
На думку Д. Меняйла, без категори "правовий менталгтет" вивчення глибинних структур юридично' психологи, вдейних основ правосввдомосл шдиввда, сощально!' групи, суспшьства практично неможливе, адже "впшмання" складно рефлексивних правових фенометв потребуе не тшьки праворащонального пояснення, але й шту'тивного проникнення в елементи правово' сфери сощуму [11, с. 31]. Учений вважае, що кнуе чимало аспектк, як характеризують "правовий менталгтет" як термш, ввдмшний ввд правосввдомостг по-перше, правовий менталгтет е глибинним ркнем тзнання, ввдображаючи пвдсввдомий правовий ркень; по-друге, для правового менталгтету характерний консерватизм, стабшьшсть; по-трете, правовий менталгтет виконуе функщю упорядкування правосввдомостг по-четверте, правосввдомкть мктить не тшьки штелектуальну стабшьшсть, яка деякою мГрою залежить ввд якост шзнання правового менталгтету, але й ращональну та емоцшну змшшсть [11, с. 31].
Д. Меняйло також зазначае, що правовий менталгтет звернений до минулого, тепершнього i майбутнього. Однкю з основних ознак правового менталгтету е його стшккть, складшсть, тривалкть i нездатнкть до змш. Правовий менталгтет становить деякий правовий "ефГр" соцуму, "занурившись" у який людина невшьно "заряджаеться" його внутршньою енергкю, входить в його особливий правоментальний духовний простр (де е тепершне, минуле i майбутне), засвоюючи ментальш установки, стереотипи, звички, моделГ поведшки i т. д. [11, с. 33].
З'явившись не так давно, поняття "правовий менталгтет" ниш посвдае чшьне мкце в когортГ категорш правових наук. Правовий менталгтет - це категор1я, яка е методолопчною щннктю, пов'язаною з виходом вивчення правово' культури Гз вузько' державно-законодавчо' сфери в ширшу сферу позитивних правових явищ. ОкрГм цього, правова ментальшсть дае змогу вникнути у вивчення аспектк, котрГ дош мало щкавили вчених-правознавщв: етнокультурних i конкретно кторичних особливостей "правового духу", правових стереотипк i образк суспшьства [11, с. 33-34]. Отже, вивчення правового менталгтету дало змогу б здшснювати ефектившше i ращонально законодавчу, i правозастосовну дмльшсть, у результат - збагатити правову культуру, де значною мГрою ввдображались справедливкть, ркнкть, гуманнкть.
На думку I. 1ваншкова, правовий менталгтет - це сукупшсть правово' сввдомосп, правово' культури i дмльностг Правовий менталгтет матерклГзуеться в створеному, чинному i розробленому законодавствг Вш виконуе регулювальну роль у процесГ правотворчосл та правореалГзаци, впливае на поведшку шдиввдк, нащональних i шших сощальних груп, класк, всього населення держави [10, с. 20].
З цими мГркуваннями не погоджуеться Д. Меняйло. Вш вважае це визначення неточним, оскшьки у ньому правосввдомкть, правова культура i дмльшсть е основними елементами. Правовий менталгтет досить ткно взаемодк з вказаними правовими явищами, але вш не може !'х повнктю включати. Своею чергою, Д. Меняйло виокремлюе основш ознаки правового менталгтету. На думку вченого, до них входить: бшаршсть правового менталгтету; культуролопчш образи, що
склалися вторично; консервативний, стiйкий, статичний характер; типовГсть представлень, оцiнок, реакцiй; колективний характер; полгтико-правова природа [11, с. 33-34].
Щ ознаки згаданий вище дослГдник характеризуе так.
Бiнарнiсть правового менталггету проявляеться в його "сввдомому i несввдомому" характерi, "теоретичному - повсякденному", "стацiонарному - динамГчному", "довготривалому -короткотривалому". На вiдмiну вщ правосвiдомостi та правово!' iдеологiï, правовий менталитет не охоплюе знань теоретичного характеру. Правовий менталитет створюеться в сферi об'еднаного досвГду, повсякчас насичуючись правовим "ефiром". У цьому процесГ вiдбуваеться переiнтерпретацiя теоретичних знань. Культуролопчш образи, що склалися Гсторично, полягають у тому, що правовий менталитет того чи Гншого народу, наци ввдрГзняеться ГндивГдуальним складом правовГдносин, звича!'в, традицГй, що впливають на культуру суспшьства упродовж усього його Гсторичного Гснування, вГд епохи до епохи.
На ввдмшу вГд Гнших правових явищ, правовий менталитет характеризуеться найбшьшою стацГонарнГстю, консервативнГстю, стГйкГстю. Будучи сферою повсякденносл, вГн включае як неусвщомлет, так i усвГдомленГ структури з рГзною мГрою стацГонарностГ. НеусвГдомленГ структури - стГйкГ, консервативнГ, при цьому достатньо реактивнг Як тшьки виникае сприятлива ситуацм, вони активГзуються, часто всупереч бажанню та волГ. Розумточи цГ неусвГдомленГ структури правового менталитету i передбачаючи 1'хню реакцГю на ситуащю, можна "викликати цГ структури до життя", створюючи необхГдну ситуащю, чи, навпаки, вживати заходГв для запобГгання такГй ситуаци, колективно-несвГдомих структур. УсвГдомленГ структури правового менталитету дещо динамГчнГшГ порГвняно з неусвГдомленими, але стащонарш порГвняно з правосвГдомГстю. Якщо несвГдомГ структури правового менталГтету бшьш-менш однорГднГ в тому чи шшому соцГумГ та важко пГддаються змшам, то усвГдомленГ структури рГзнорГднГ, змшнг Трансформуючи усвГдомленГ структури правового менталГтету, можна за незначний час змшювати правовГ орГентацй те!' чи шшо!' сощально!' групи.
У правоментальну сферу суспшьства входять найтиповшГ для нього, таю, що Гсторично склалися, правовГ уявлення, щншсно-правовГ орГентацй', правовГ установки, як впродовж тривалого часу начебто "ввдклалися", "осши" в пам'ятГ колективного суб'екта. Колективний характер проявляеться в тому, що правовий менталитет притаманний значному об'еднанню людей, наприклад, наци, етносу, народностГ.
ПолГтико-правова природа проявляеться в тому, що правовий менталитет вщображае сприйняття колективним суб'ектом полгтико-правових реалГй, процесГв реформування i функщонування держави i права. Ця ознака безпосередньо пов'язана з тим, як реали полгтичного характеру i в якому обсязГ охопленГ правовим менталитетом, адже вГд цього залежить взаемозв'язок правового i полгтичного менталГтету. Полгтичний характер правового менталГтету проявляеться в тому, що на рГвш з шшими сферами життя суспшьства право регулюе i полГтичну його частину. Значна частина полгтики реалГзуеться в формГ права. I тут право - це частина полгтики, яка виражаеться в законодавчш формГ. Сфера публГчного права е тГею, де регулюються суспшьш вГдносини полГтичного характеру, де норми права регулюють суспшьш вГдносини в сферГ державного i суспшьно-полггачного життя. Водночас, чимало функцш жодним чином не пов'язанГ з полгтикою. До них належать, наприклад, приватноправовГ вГдносини, в процесГ розвитку яких гхт учасники самостГйно беруть на себе права та обов'язки для задоволення штересГв, абсолютно не пов'язаних Гз полГтичними вГдносинами. Своею чергою, функщонування полгтики може ввдбуватися i в вГдомих правових формах вираження суспшьних потреб. ПолГтичнГ концепци, Где!', рГшення можуть втшюватися в рГзних полГтичних документах, що не щкавлять державу (не становлять державного штересу), наприклад, у програмних документах полГтичних партш. Бшьше того, полгтичш вГдносини можуть бути пов'язанГ з такими сферами суспшьних ввдносин, як не мають правово!' природи, а мГстять винятково морально-етичнГ аспекти, як не пГддаються правовому регулюванню [11, с. 43-49]. Ввдповщно, на явище правового менталГтету, як i на морально-етичш цГнностГ особистостГ, безпосередне праворегулювання не поширюеться. Людина сприймае право крГзь призму свого менталГтету.
Правовий менталгтет виконуе сво' функци.
Функци менталгтету розглянула Н. Ерша, яка подшяе !'х на такг розрГзнювання i упорядкування свгту (функцм категоризаци); регулювання поведшки людей (функцм регуляци); функцм пвдтримки Гснування того чи шшого суспшьства (функцш гомеостазу) [6, с. 17-18].
ОкрГм того, Н. Ерша, розглядаючи сферу професюнального менталгтету, зазначае, що його основними функцмми е категоризацм, регуляцм, пвдтримка вдентичносл, захист, гомеостаз.
Функцгя регуляци. У внутршньогруповш взаемоди професюнальний менталгтет визначае можливГ комуншаци, щнносп й Где', позищонуе в роздшьних групових об'еднаннях погляди i думки, тим самим спрямовуючи i регулюючи бажану поведшку. Вони сприяють, у межах юнуючо' системи уявлень, розумшню свого шдиввдуального досввду, участ в спшкування i реалГзаци спшьних справ. Проектуючи цю функщю на правовий менталгтет, можемо зазначити, що вона значною мГрою дотична до нього, адже процес правореалГзаци також передбачае усввдомлення його учасниками свого шдиввдуального досввду, прийняття ввдповвдних ршень. ОкрГм того, юриспруденцм - це, безумовно, сфера професшно' дмльностг
Функцгя тдтримки ¡дентичностг. Професюнальний менталгтет дае змогу груш зберегти систему ввдносин, яка сформувалася в минулому, до рГзних об'ектв i через властиву об'ектам стабшьшсть "колективного розумшня" зберегти свою вдентичшсть. Правовий менталгтет сприяе самоусввдомленню людиною себе та свое' ролГ у правовш сферг
Функцгя захисту. Допомагае захищати цшносп, позищю, права особистост чи групи. Функцш захисту використовуеться для обгрунтування власно' поведшки i критикування шших.
Функцгя гомеостазу. Структура професшного менталгтету становить незаперечний, достатньо зрозумший i стшкий когштивний ушверсум, що дозволяе груш пвдтримувати стабшьшсть внутршнього суб'ективного свгту групи, перетворюючи незрозумше, дивне в звичайне i незаперечне [6, с. 46-47]. Отже, перелГчеш вище функци професюнального менталгтету в проекци на правовий менталгтет за своею суттю переплгтаються. Проте, на думку Д. Меняйла, сутшсть i структура правового менталгтету зумовлена i його головними функцмми, а саме: тзнавальною, ощнною, регулятивною, захисною, нагромаджувальною, комушкативною, функщею Гз упорядкування, стабшзаци та консервацй правосввдомосл, а також функци категоризаци та штеграци [11, с. 62-63], тобто як автономно стшке явище, правовий менталгтет виконуе самостшш функци.
Шзнавальнт функци правового менталгтету ввдповвдае визначена сукупшсть образних юридичних знань (правових уявлень, правових стереотитв), що е результатом штелектуально' дмльносп та психши шдиввда. Через ментально-правовГ впливи на сввдомють групи чи окремо' особистост ввдбуваються шзнавальш процеси, тобто людина тзнае право крГзь ментальн складовГ свого мислення.
Оцгнна функцгя - пробуджуе тГ чи шшГ емоцшнГ ставлення шдиввда до об'екпв правового життя. Тут шдиввд засновуеться на сощально-правовому досввд та правовш практицг ЕмоцшнГ ввдносини виражаються в усввдомленому чи неусввдомленому значенн отриманих знань (правових уявлень, правових стереотитв) у конкретнш ситуаци чи на майбутне з погляду шдиввда, групи, суспшьства. Щнним визнаеться те, що е об'ектом бажань i метою дмльносп, що призводить до вибору шших правових явищ.
Регулятивна функцгя правового менталгтету здшснюеться за допомогою усввдомлених i неусввдомлених правових установок i щншсно-правових орГентацш, синтезуючи шшГ джерела правово' активностг Результат ще' регуляци - поведшкова реакцм у виглядГ правомГрно' чи протиправно' поведшки. Це дае змогу визначити роль правового менталгтету як внутршнього, особистого мехатзму регулювання поведшки (д1яльносп) шдиввдв у юридично значущих ситуац1ях.
О. Огурцов, виокремивши у менталгтетГ систему образГв i уявлень сощальних груп, уш елементи яко!' тГсно взаемопов'язаш, додае, що функцм ментальносп - бути регулятором 'хньо' поведшки у свт [13, с. 51].
Функци упорядкування, стабшзаци, консервацй' правовим менталтетом правовое свгдомостг. В цьому випадку пвд час упорядкування, стабшзаци, консервацй' правова сввдомють
шдиввда дещо трансформуеться i частково ввдкладаеться за рГвнями правового менталГтету. Щось освдае на сввдомому рГвт правового менталГтету, а щось переходить на несввдомий. Отже, створюеться зв'язок (взаемодм ментального i правосвщомосп в правовш сферГ духовного свГту шдиввда), за якого юридична стацiонарнiсть правосвiдомостi залежить вед якосп складу правового менталитету, ступеня розвитку духовно-психолопчних структур.
Комуткативна функця полягае в тому, що правовий менталитет вед одного поколшня з дивовижною стабiльнiстю передаеться наступному. Наприклад, одним Гз способГв передачi ментальностi (поряд Гз досягненнями людсько!' матерiальноi культури i визначеними мГжособиспсними сощальними ввдносинами) е (в межах концепцй соцiальноi iнформацii) мова в широкому розумшт, а також рГзт семютичт засоби [12, с. 47]. Мова, знак i образи, як ними створюються, виконують важливу, можна сказати, основну роль у формуванш ментальносп й передачГ основних щнностей особистих установок Гз поколшня в поколшня. Оскшьки мова -мГстилище культурних кодГв певного народу чи наци, з ii допомогою щ коди, реашмовуючись, актуалГзуються. ВербалГзацм правотворчосп не може вщбуватися без кодово!' ретрансляци. Своею чергою, Гсторично сформоваш коди передаються сучаснш людиш чи грут людей за допомогою менталГтету.
Функщя категоризащг проявляеться в розмежувант та упорядкуванш правовоi дшсностГ Тут правовий менталитет е своервдною "вдентифшацшною матрицею", категорГальною сГткою, крГзь призму яко!' шдиввд, група видшяють у правовому об'ект значш ознаки, класифшують правовий об'ект, описують його властивостГ
Функщя захисту - правовий менталитет збер1гае набуп в минулому етногсторичт правовГ щнносп.
Функщя ттеграцп - менталитет, зокрема i правова його сфера, спонукае до об'еднання рГзних сощальних спшьнот (вГд цивЫзаци до мшрогруп), ввдповщно до вдентичносп форм правового мислення та поведшки шдиввдв i таким чином штегруе початок соцiально-правовоi системи.
Висновки. Отже, правовий менталитет - вираження глибинних особливостей формування колективного несввдомого; це Гсторично зумовлене, довшьне ставлення групи людей до напрямюв розвитку законодавчоi сфери, виокремлення людиною себе та своеi учасл у процесГ правозастосування. Вш тГсно взаемодГе з правосввдомютю, котрому необхвдш штелектуальш ресурси останньо1\ ПравосввдомГсть виконуе роль загального координатора, направляючи актившсть етносГв в потрГбне русло, а правовий менталитет бере на себе функщю зберГгання придбаних в минулому правових щнностей.
1. Байниязов Р. С. Правосознание и российский правовой менталитет / Р. С. Байниязов // Правоведение. - 2000. - № 2. - С. 31-40. 2. Булатов М. О. ФЫософський словник / М. О. Булатов. -К. : Стилос, 2009. - 575 с. 3. Вакутин Ю. А. Способы маскировки преступного поведения / Ю. А. Вакутин. - Омск, 1982. - 150 с. 4. Грищук В. Уголовная ответственность: Правоведение / В. Грищук, В. Навроцкий; под. ред. М. Настюка. - Львов, 1995. - 263 с. 5. Данильян О. Г. Фiлософiя права / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. I. Максимов та т. - Харюв : Право, 2009. - 208 с. 6. Ерина Н. А. Психологические особенности профессионального менталитета государственных служащих: дисс. ... канд. психол. наук /Н. А. Ерина. - М., 1997.- 172 с. 7. Кельман М. С. Загальна теорiя держави i права : тдручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. - К. : Кондор, 2008. -477 с. 8. Коваленко А. И. Краткий словарь-справочник по теории государства и права / А. И. Коваленко. -М., 1994. - 96 с. 9. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: монография / С. И. Максимов. - Харьков : Право, 2002. - с. 328. 10. Матузов Н. И. Теория государства и права : учебник. 2-е изд. перероб. и доп. / Н. И. Матузов, А. В. Малько. - М. : Юрист, 2009. - 293 с. 11. Меняйло Д. В. Правовой менталитет: автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук / Д. В. Меняйло. - Ростов н/Д., 2003. - 30 с. 12. Ребане Я. К. Информация и социальная память / Я. К. Ребане // Вопросы философии. - 1982. - № 8. - С. 44-54. 13. Российская ментальность (материалы "круглого стола") // Вопросы философии. - 1994. - № 7. - С. 25-54. 14. Хамтов Н. ФЫософський словник. Людина i свт / Н. Хамтов, С. Крилова. - К. : КНТ, Центр навчальног лтератури, 2007. - 264 с.
