CC BY
42
УДК 340. 12 I. М. Коваль
Нацюнальний ушверситет '^bBiBCbKa полггехшка"
ПРАВОВИЙ ЗМ1СТ МЕНТАЛ1ТЕТУ
© Коваль I. М., 2015
Розглянуто поняття менталггету в контекст мiждисциплiнарного пiдходу.
Розкрито основш компоненти та чинники формування менталiтету. Проаналвовано поняття
правового менталiтету.
Ключовi слова: менталiтет, ментальнiсть, правовий менталггет.
И. М. Коваль
ПРАВОВОЕ СОДЕРЖАНИЕ МЕНТАЛИТЕТА
Рассматривается понятие менталитета в контексте междисциплинарного подхода.
Раскрыто основные компоненты и факторы формирования менталитета. Проанализировано
понятие правового менталитета.
Ключевые слова: менталитет, ментальность, правовой менталитет.
I. М. Koval
LEGAL CONTENT OF MENTALITY
In the article the concept of mentality in the context of a multidisciplinary approach.
The basic components and factors of mentality. We analyze the concept of legal mentality.
Key words: mentality, mentality, legal mentality.
Постановка проблеми. У зв'язку i3 сучасними суспшьними трансформащями, всеохопним процесом глобалiзацil дослщницью акценти змщуються на феномени, як дос не становили наукового штересу. Одним i3 таких феноменiв е менталiтет. Вивчення цього феномену залишасться актуальним, оскiльки саме через призму менталггету можна вивчити подальший розвиток i мiсце •пе! чи шшо! держави серед цивiлiзованих кра1н свпу, що сьогоднi важливо для Укра1ни. Для цього потрiбно розглянути поняття менталитету, з'ясувавши, яке значення у нього укладаеться.
Аналiз останнiх дослщжень та публiкацiй. Проблему менталiтету та правового менталитету у науковiй лiтературi дослiджували i украшсью, i зарубiжнi вченi. Вiдомими у цiй сферi е працi Р. Байнiязова, О. Бандури, М. Козюбри, А. Колодiя, Ю. Лободи, Д. Меняйло, О. Мордовцева, Ю. Оборотова, С. Овчиншкова, М. Панова, О. Петришина, В. Синюкова, Ю. Тодики.
Формулювання цгш статтi. Виробити теоретичнi пiдходи до визначення особливостей менталитету, його основних компонента та чинниюв формування.
Виклад основного матерiалу. Виникнення термiна "менталитет" деякi вченi пов'язують iз латинським словом "mens" i близьким до нього "mentalis" (mens, mentis - розум), яке зародилося у мовi середньовiчноl схоластики [1, с. 25].
Iншi вченi припускають, що менталитет походить вiд французького еквiвалента "mentalite", що означае "свiтосприйнягтя" [2, с. 19].
У бшьшосп европейських кра1н цей термiн почав активно використовуватися в науковш лiтературi лише з середини Х1Х столiгтя i звучить рiзними мовами майже iдентично. Примiром, у французькiй мовi "mentalite" - це спрямування думки, розуму, склад розуму. Англшською мовою
"mentality" - це розвиток розуму, склад розуму, шмецькою "die mentalitat" - склад розуму, образ мислення, спосГб мислення [3, с. 158].
Сам термш "менталггет" вживав американський фшософ Ральф Емерсон (1856 р.). Мислитель розкрив змют поняття менталiтетy тд час вивчення основного метафiзичного значення дyшi як першоджерела цiнностей та ютин. У резyльтатi поняття "менталггет" почали використовувати представники соцiологii та шших напрямiв фiлософii, зокрема неокантГанства, феноменологii, психоаналiзy [4, с. 19].
Тлумачний словник укра'нсько' мови визначае менталiтет як "сyкyпнiсть психiчних, штелектуальних, релiгiйних, естетичних i т. ш. особливостей мислення народу, соцiальноi групи або шдивща, що проявляються в культур^ мовi, поведiнцi" [5, с. 518].
У сучасних англiйських словниках термш "mentality" штерпретуеться так: "яюсть розуму, характерна для окремого шдивща чи класу шдивщв"; "узагальнення ушх характеристик, якi розрiзняють розум"; "спошб чи сила розуму"; "образ думок, напрям чи характер мислення"; "сума розумових здiбностей та можливостей" [6, с. 28]. Як бачимо, менталитет i в yкраiнськiй, i в зарyбiжнiй словниково-довiдковiй лiтератyрi асоцiюеться iз процесом мислення, яке ототожнюеться з певним сощумом чи окремим його представником.
Зарyбiжнi лiтератyрнi джерела мютять й iншi визначення менталiтетy, наголошуючи, що менталiтет - це те, що зумовлюе розвиток сyспiльних вщносин. Наприклад, Д. Фiлд пiдкреслюе, що "менталггет - стiйкий склад розуму, який мае якщо не лопчну форму, то системний характер, оскшьки корениться в матерiальномy житп та розповсюджуеться серед значноi частини населення, безпосередньо впливае на економiчнi, сощальш та полгшчш вщносини" [7, с. 8].
Необхщно вказати, що поняття "менталггет", яке використовували захiднi вчеш, трактувалося настiльки неоднозначно, що Ж. Ле Гофф запропонував змиритися з щею невизначешстю, оскшьки, на думку дослщника, "саме в ментальностi вщображаеться його всеохопнiсть i багатозначнiсть" [8, с. 40].
У захщнш лiтератyрi "менталiтет" використовуеться для позначення найрiзноманiтнiших феноменiв. У зв'язку з цим низка впчизняних учених наголошують на тому, що спиратися стосовно цього питання тшьки на зарyбiжнy лггературу було б неправильно [9, с. 10]. Саме через невизначенють, вщсутшсть чгткого формулювання поняття "менталiтет" в лiтератyрi немае його однозначного тлумачення. Для цього найчастше використовуються "зручшшГ' поняття, наприклад, "нацiональний характер", "традицп", "нацiональна свщомють" тощо.
Для глибшого дослiдження поняття менталiтетy, на нашу думку, потрГбно використати мiждисциплiнарний пщхщ, оскшьки менталiтет е предметом вивчення фшософи, культурологи, сощологп, соцiальноi ютори, психологи, теорii та фшософи права,
Фшософське осмислення менталiтетy мае особливостГ з погляду онтологп - як реальний феномен, що об'ективно юнуе, i з погляду гносеологii - як теоретичний конструкт, шструмент дослщника, змодельований з метою повшшого прояснення складного суспшьного комплексу [10, с. 125-127].
На думку Р. Лубського, в сучаснш фшософськш i науковш лiтератyрi сформувалися три пщходи до визначення поняття "менталггет". У першому менталiтет розглядаеться як сукупшсть повсякденних уявлень, символГчних образiв i щнностей. Другий пщхщ акцентуе, навпаки, на його колективно несвщомих компонентах. У межах третього тдкреслюеться, що менталггет - це сфера як свщомого, так i несвiдомого. СвщомГ елементи менталитету нерозривно пов'язанi зГ сферою несвщомого, яке може розглядатися винятково як колективне [6, с. 16].
Як бачимо, вищеперелГчеш науковГ погляди на феномен менталитету частково вщрГзняються, але домшантним, а отже, об'еднувальним елементом цих тдходГв до тлумачення поняття "менталггет" е сфера несвщомого. Це дае пщстави стверджувати про те, що менталггет - це вщображення у вчинках i дГях людей тих несвщомих складових, як сформувалися у них мимовшьно, тд впливом життевого досвщу шших.
Заслуговуе на увагу в цьому контекст думка М. Булатова, який вважае, що менталггет - це усталений склад думок, характерний для окремого народу, етносу, групи людей. Йому вщповщае
душевний стан i духовний розвиток людини, оскiльки вони супроводжуються мисленням. За Гегелем, мислення, розум становлять сутшсть духу. Менталггет - це живе мислення, тобто таке, що пронизуе все життя людини, яка входить до певно! спiльноти. Цим воно в^^зняеться вiд наукового мислення, яке здебшьшого для всiх однакове [11, с. 272].
Дослщник пiдкреслюе умовш межi менталiтету, якi варiюють мiж народом, етносом, групою людей. Вщповщно, максимально влучним, на наш погляд, е охарактеризування М. Булатовим феномену менталггету як "живого мислення", адже справд^ менталггет - явище не статичне, а динамiчне. Воно розвиваеться водночас iз еволюцiею людського мислення та самоусвщомлення. Заслуговуе на увагу i психологiчне обгрунтування менталiтету. Так, сучасний мислитель Н. Хамiтов розглядае ментальнють як душевну настроенiсть особистосп чи суспiльства, що визначае свногляд i свiтосприймання, зумовлюе еднiсть культурних традицiй. Це складна та суперечлива взаемодiя установок, стереотипiв, розумових i образних комплексiв, якi е в колективному несвщомому, з архетипами культури [12, с. 125]. Н. Хамнов простежуе основну сферу, у якш вiдбуваеться формування менталiтету - психша, точнiше - не усвiдомлений особистютю И рiвень. На цьому водночас акцентують такi дослiдники, як Л. Крупник та Л. Асланов. Л. Крупник пщкреслюе, що менталггет - поняття для позначення глибинного рiвня людського мислення, яке не обмежуеться сферою усвщомленого i сягае в несвщоме [13, с. 120]. Вщповщно, на думку Л. Асланова, менталггет -це своерiдна пам'ять народу про минуле, психолопчна детермiнанта поведшки мiльйонiв людей, якi мислять i дiють вiдповiдно до iсторично сформованого коду. Менталггет - глибинний рiвень колективного та iндивiдуального пiзнання [14, с. 63].
Науковець Н. Небилиця, дотримуючись мiждисциплiнарного тдходу до визначення термша "менталнет", пропонуе видiляти психолопчний, антропологiчний та фiлософський пiдходи до визначення ментальносп. Специфiкою психологiчного тдходу, за визначенням дослщника, е "по-перше, розкриття менталiтету як характеристики шдивщуально! свiдомостi, по-друге, рефлексiя iндивiдуумом навколишньо! реальностi як основного способу ментального прояву, по-трете, тдкреслення ролi, яку грае культура в даному середовищi як основний фактор, що формуе менталггет. Антрополопчний пiдхiд пропонуе розглядати менталггет як систему вiдносно стшких стереотипiв, якi вiдбивають статистичнi властивосп соцiального типу, що складався в процес становлення людсько! поведiнки. Особливють фiлософського тлумачення полягае в тому, що менталггету придiляеться функцiя штерпретацшно! моделi, яка виражае одну iз сторiн буття соцiальних спiльностей [10, с. 125-127].
1снуе також i культурологiчний пiдхiд до поняття менталггету. Так, на думку Т. Ярошенко, ментальнiсть - це природна, порiвняно цiлiсна сукупнiсть думок, вiрувань, навичок духу, яка створюе картину свпу i скрiплюе еднiсть культурних традицш чи певно! спiльноти. Ментальнiсть здебшьшого розглядаеться як особливий тип мислення, що вщображае звички, пристрасп, колективш емоцiйнi стереотипи тощо. Вона мае достатньо стшкий характер, корiниться переважно у традищях культури, соцiальних структур i всього середовища проживання особи або сощально! групи, спiльноти й характеризуе вщповщно специфiчнi рiвнi шдивщуально! та колективно! свiдомостi [15, с. 249]. З цього визначення бачимо, що культуролопчне тлумачення менталггету грунтуеться на положеннi про людину як частину культури.
1сторики пiд поняттям менталiтету розумiють сукупнiсть соцiально-психологiчних настанов, автоматизмiв та навичок свiдомостi, яю формують способи бачення свiту та уявлення людей, що належать до т1е! чи шшо! культурно! спшьноти. Як будь-який сощальний феномен, ментальносп iсторично мiнливi, але змiни в них вщбуваються дуже повiльно. Спшьною рисою менталiтету, на вiдмiну вщ доктрин та iдеологiчних конструкцiй, що становлять собою завершеш та осмислеш системи, е !! вiдкритiсть та незавершенють. Ментальностi виражають не стшьки iндивiдуальнi настанови кожного з людей, скшьки позаособистiсний бiк суспiльно!' свщомостг Суб'ектом ментальностi е не шдивщ, а соцiум [16, с. 615].
Соцюлоги пiд поняттям ментальностi розумдать сукупнiсть уявлень, поглядiв, почувань спшьноти людей, певно! епохи, географiчно! обласп та соцiального середовища, особливий психолопчний склад суспшьства, що впливае на юторичш та соцiальнi процеси. Ментальнють
характеризуе специфшу суспiльноï свiдомостi вiдносно сустльно1 свiдомостi iнших груп людей, як правило, коли йдеться про велим групи - етнос, нащю чи сощум [17, с. 222].
Психологи також звертаються до категорiï менталггету, зокрема видiляють ментально-психiчну складову в психщ людини. Пiд цим поняттям розумiють психоенергетичний потенцiал, який утворився в процес життeдiяльностi етносу вщ зародження до наших дшв i передаеться через несвiдомий рiвень кожному етнофору [18, с.73].
Правники ж видiляють поняття "правовий менталггет" В. Коваленко пiдкреслюе, що правовий менталiтет - це свггосприйняття rieï чи iншоï соцiальноï групи, класу, наци, народу i суспшьства держави, права, способу ïx iснування i функцюнування. Вш вiдображае особливу роль правово1' та полГтично1' реальносп в житп суспшьства. Правовий менталггет - це стан розуму колективного суб'екта полгшки стосовно шляху i способу реформування права i держави, ïxmx структурно-функцюнальних компонента (правово1' системи, форми правлшня, полгшчного режиму, функцш права i держави тощо). Правовий менталггет соцГально1' групи, класу, народу, наци визначаеться матерГальними умовами 1'хнього життя, рГвнем розвитку суспшьства загалом, впливом на склад його мислення свггового суспшьства. Залежно вщ ситуацп, що склалася, правова ментальнють того чи шшого суспшьства може ютотно впливати на державно-правовий розвиток суспшьства [19, с. 20].
На нашу думку, правовий менталггет - це юторично зумовлене, довшьне ставлення групи людей до напрямГв розвитку законодавчо1' сфери, виокремлення людиною себе та свое1' учасп у процес правозастосування.
ОкрГм цього, з усГе1' рГзномаштносп визначень менталггету, на думку Т. Поляково1', можна виокремити декшька його титв: юторичний, нормативний, психолопчний, структурний, генетичний, полгголого-соцюлопчний, полгтичний, культуролопчний [20, с. 33].
На нашу думку, менталггет - це пщсвщомГ здобутки юторично сформовано!' духовно1' функци наци, рушшна сила якоï пщпорядкована законам Природи.
До компонента менталггету зараховуемо: пщсвщомють, юторичну пам'ять наци, дух наци, природно-правове тдпорядкування спрямованосп наци. Розглянемо кожен Гз компонента.
Першим компонентом е сфера пщсвщомостг Менталггет глибоко укоршений в сферГ пщсвщомого. Пщ поняттям пщсвщомост розумГють сукупшсть психГчних процесГв i сташв, що перебувають поза сферою свщомосп, недоступш для безпосереднього суб'екта досвщу та виявляють себе вщкрито тшьки в особливих випадках (наприклад, у помилкових дГях, у сновидшнях тощо) [21, с. 32]. Найбшьший внесок у розроблення проблем пщсвщомосп зробили З. Фрейд i К. Юнг. К. Юнг, видшяючи поняття колективного несвщомого, вважав, що воно розвиваеться не шдивщуально, а успадковуеться. Воно складаеться з преекзистемних форм, архетитв, яю можна усвщомити вторинно i яю надають змютам свщомосп точно окресленоï форми [22, с. 65]. Першоосновою менталггету е архетипи, яю проявляють себе як символи у мГфах, казках, фольклора обрядах, традищях.
Пщсвщомють дГе синергетично, на вщмшу вщ менталггету, який не завжди проявляеться синергетично.
Коли вщбуваеться деформащя пщсвщомосп, менталггет не змшюеться, змшюеться ментальнють.
Другим компонентом е юторична пам'ять наци. Менталггет - юторично сформована категорГя. Щоб дослщити юторичну сформованють менталггету, потрГбно звернутись до iсторичноï пам'ят та iсторичноï свщомосп.
1сторична свщомють - це сукупшсть мГфолопчних, фольклорних, юторико-художшх, наукових цшностей, кшькють i змют яких вщповщають системГ видГв дуxовноï дГяльносп суспшьства в юторичному поступг Також в юторичну свщомють входять таю важливГ ïï компоненти: сощальна пам'ять, юторичш факти, юторичш закони, суспшьно-юторичш передбачення та суспшьш щеали. У сукупносп юторична свщомють е певною формою суспiльноï свщомосп, що мютить буденно-практичш (вщчуття, сприйняття, уявлення, емоцп, традицп) i теоретичш (i^f, концепци, погляди, принципи) знання, цшнють яких у вщповщш юторичш епохи та на вщповщних юторичних етапах розвитку людства рГвномГрна [23, с. 271].
1сторична пам'ять етносу - найважливший компонент духовно! культури етносу, який дае змогу тдтримувати неперервнiсть етнiчноï еволюцп, спадковiсть культури етносу i передавання ïï наступним поколiнням [24, с. 220].
1сторична пам'ять вибудовуе у нас наш менталггет, визнаючи нашу приналежнють до того чи шшого етносу.
Змша iсторичноï памятГ призводить до частковоï змши менталггету.
Менталитет крГзь призму ютори проявляе себе в шдивщуальнш та колективнш поведшщ людей, в побуп, звичаях, традищях, вГруваннях, мГфах тощо.
Ми тзнаемо менталггет через юторичну пам'ять.
ТретГм компонентом е дух наци. Дух людини - це штелект, здГбносп, мета, принципи, воля (духовна, бо ще е й тшесна), лопчний аспект i все те, що виходить з штелекту, розуму, з принцитв розумового життя, з думки. Це означае, що дух пов'язаний з думками людини, ïï штелектом, розумом, мозком [25, с. 53].
Менталитет тюно пов'язаний з духом, як i дух з менталитетом. Менталитет пронизуе вс форми духу i е його частиною, так формуеться людський свггогляд.
Четвертим компонентом е природно-правове тдпорядкування спрямованостi наци. Життя поза природою, недотримання ïï закошв не видаеться можливим.
Можна говорити про стшюсть (усталенють) ментальних структур вГд природи.
На думку американського фшософа Р. Емерсона, природа повинна просвгшти й тднести людину, зарядивши ïï етичною й естетичною духовнютю...людина мае сконцентрувати своï зусилля на читаннi, розшифруваннi й переживанш божественного тайнопису природи [26, с.110].
Формуеться менталiтет пасивно-синергетично, але рГзш сили намагаються активно впроваджувати деяю чинники. Одним ¡з таких чинниюв е географiчне розташування та природш умови держави. Так, ще з чашв Геродота залишилось чимало свщчень, яю дають нам можливють сформувати уявлення про поведiнку та характер давшх народiв. Коли розпочалася епоха великих географiчних вадкритав, увага до менталитету зросла ще бшьше, оскшьки почали складатися економiчнi вщносини мГж не вщомими доти крашами. А вже у XVIII один ¡з французьких просвггаиюв Ш. Л. Монтеск'е висунув щею географiчного детермтзму. У свош працi про "Дух закошв" вш зазначав: "необхщно, щоб закони вiдповiдали природа.. вони повинш вiдповiдати фГзичним властивостям держави, ïï ктмату - холодному, жаркому чи помiркованому, якост грунту, ïï розташуванню, розмГру, способу життя ïï народу..." [27, с.180]. На нашу думку, вплив географiчного чинника на формування менталитету Ш. Л. Монтеск'е злегка перебшьшуе, проте цей аспект не можна й недооцшювати. Вплив природи на менталитет людини дослiджував украшський природознавець П. Тутювський. Вш зазначав: "Через рельеф, грунти, гiдрографiю i кимат поверхнi е впливи на флору, а через œï i на фауну, а через усГ ri елементи ландшафту i на побут, культуру, сшьське господарство, еколопчну i духовну дГяльшсть людини" [28, с.287]. Отже, можна зробити висновок, що вплив природного середовища на менталитет е значним.
1ншим чинником е нацюнально-етшчний. Говорячи про нацюнально-етшчш чинники формування менталiтету, насамперед потрГ6но звернутися до поняття нацiï. Нащя (вГд лат. natio -плем'я, народ) - це тип етносу, що виникае юторично; соцiально-економiчна i духовна спшьшсть людей з певною психолопею i самосвiдомiстю [23, с. 394]. Нащя виникае на основГ народности Вс народностi упродовж ютори формуються по^зному залежно вщ полгтичних, економiчних, соцiальних, культурних, географiчних та шших умов. Кожна народнiсть в процес такого розвитку формуе свш менталiтет.
Ще одним чинником е шм'я. СГм'я е однiею з першооснов формування менталiтету. Так, саме в шмЧ' закладаються ментальнi особливосп дитини. Цг ментальнi особливост залежать вщ правильного виховання дитини в шм'].', ïï загального духу, який створюють самi батьки. Педагог В. Сухомлинський пише: "Дитина - це дзеркало морального життя батьюв. Найщншша моральна риса гарних батькiв, яка передаеться дням без особливих зусиль, - це душевна доброта матерi та батька, умшня робити добро людям" [29, с. 72].
Висновки. Отже, тд поняттям менталiтету слщ розумiти пiдсвiдомi здобутки iсторично сформовано! духовно! функци наци, рушшна сила яко! пщпорядкована законам Природи.
1. Ануфриев Е. А. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен / Е. А. Ануфриев, Л. В. Лесная // Социально-политический журнал. - 1997. - № 3. - С. 16-27. 2. Гуревич А. Я. Проблема ментальностей в современной историографии / А. Я. Гуревич // Всеобщая история: дискуссии, новые подходы. - М. - 1989. - № 1 (24). - С. 75-89. 3. Пушкарев Л. Н. Что такое менталитет? Исторические заметки / Л. Н. Пушкарев // Отечественная история. -1995. - № 3. - С. 158-166. 4. Шаронова Е. А. Менталитет личности: философско-этический анализ: дисс. ... канд. филос. наук / Е. А. Шаронова. - Уфа, 1999. - 148 с. 5. Великий тлумачний словник сучасног украгнськог мови / за ред. В. Т. Бусела. - К.: 1ртнь: ВТФ "Перун", 2001. - 1440 с. 6. Лубский Р. А. Политический менталитет: методологические проблемы изучения и российские реалии: дисс. ... канд. фил. наук / Р. А. Лубский. - Ростов н/Д., 1999. - 190 с. 7. Филд Д. История менталитета в зарубежной исторической литературе / Д. Филд // Менталитет и аграрное развитие России (19-20 ст.): материалы международной конференции. - М., 1996. 8. История ментальностей. Историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. -М., 1996. - 225 с. 9. Ментальность россиян. Специфика сознания больших групп населения России. - М., 1997. - 474 с. 10. Небилиця Н. В. Менталитет як свтоглядна та теоретична проблема / Н. В. Небилиця //Культура народов Причерноморья: научный журнал /Крымский науч. центр НАН Украини и МОН Украины, Межвуз. центр "Крым". № 51 - Симферополь, 2004. 11. Булатов М. О. Фтософський словник /М. О. Булатов. - К. : Стилос, 2009. - 575 с. 12. Хамтов Н. Фыософський словник. Людина i Свт / Н. Хамтов, С. Крилова. - К. : КНТ, Центр навчальног лтератури, 2007. - 264 с. 13. Крупник Л. О. Iсторiя Украгни: формування етноав, нацИ, державностi / Л. О. Крупник. - К. : Центр учбовог лтератури, 2009. - 216 с. 14. Асланов Л. А. Менталитет и власть. Русская цивилизация. Кн. 1 / Л. А. Асланов. - М. : ТЕИС, 2009. - 557 с. 15. Кульmурологiя: енциклопедичний словник / ред., вступ. ст. Володимир Петрович Мельник. -Львiв: Видавництво Львiвського утверситету iм. I. Франка, 2013. - 506 с. 16. Енциклопедiя iсmорil Украгни: у 10 т. /ред. кол.: В. А. СмолШ (голова) та т. - К.: Наук. Думка, 2009. - Т. 6: Ла-Мi. - 784 с. 17. Соцiологiчна енциклопедiя / уклад. В. Г. Городяненко. - К. : Академвидав, 2008. - 456 с. 18. Варт М. Й. Псuхологiя: навч. поаб. /М. Й. Варт. - [2-ге вид.]. - К. : Центр учбовог лтератури, 2009. - 288с. 19. Коваленко А. И. Краткий словарь-справочник по теории государства и права / А. И. Коваленко. -М., 1994. - 96 с. 20. Полякова Т. М. Менталитет полиэтнического общества как фактор политического процесса в России: дисс. ... докт. полит. наук / Т. МПолякова. -М., 1998. 21. Велика сучасна енцuклопедiя. у 10 Т. Т. 8. П-С / уклад. А. С. 1вченко. - Харюв: Книжковий Клуб "Клуб амейного Дозвтля", 2013. - 352 с. 22. Юнг К. Г. Архетипи i колективне несвiдоме / переклад з тмецьког Катерина Котюк; редактор украгнського видання Олег Фешовець. - Львiв: Асmролябiя, 2013. - 588 с. 23. Фiлософiя полтики: короткий енцикл. словник / авт.-упоряд. : Андрущенко В.П. та т. - К.: Знання Украгни, 2002. - 670 с. 24. Психология национального характера: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений /Ю. П. Платонов. - М. : Академия, 2007. - 240 с. 25. Сливка С. С. Фiлософiя права: навч. поаб. - Львiв: УДУВС, 2006. - 136 с. 26. Emerson R.W. Selected Essays / Ralph Waldo Emerson. - N.Y.: Longmans. 1982. xxx, 379 р. 27. Правовая мысль: Антология: учеб. пособие для студентов вузов / науч. ред.-сост. В.П. Малахов. - М. : ЮНИТИ - ДАНА: Закон и право, 2011. - 903 с. 28. Тутювський П. Загальне землезнавство / П. Тутювський. - К. : Держвидав Украгни, 1927. - С. 496. 29. Сухомлинський В. Серце вiддаю дтям. - Акта, 2012. - 537 с.
