Научная статья на тему 'ПРАВОСЛАВНІ ПІСНЕСПІВИ У СТАНОВЛЕННІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ'

ПРАВОСЛАВНІ ПІСНЕСПІВИ У СТАНОВЛЕННІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
78
12
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
духовна культура / українське православ’я / богослужбова співоча практика / церковні піснеспіви / ісихастські традиції. / spiritual culture / Ukrainian Orthodoxy / liturgical singing practice / church chants / Isyxast traditions.

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Сапожнік О. В.

Проведено культурологічно-мистецтвознавчий аналіз музичних транспозицій духовних засад ісихазму, що вплинуло на світоглядно-естетичні особливості вияву вітчизняного східного християнства у православній культурі України. Це дозволило визначити присутність ісихастської традиції у становленні світоглядного змісту та естетосфери української музичної культури, зокрема церковного піснеспіву. Православні піснеспіви вплинули на процеси культурної ідентифікації та наклали характерний світоглядноестетичний відбиток на етнонаціональну ментальність та духовну культуру України упродовж віків.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ORTHODOX CHANTS IN THE FORMATION OF SPIRITUAL CULTURE OF UKRAINE: CULTUROLOGICAL AND ART HISTORY ANALYSIS

Cultural and art analysis of musical transpositions of spiritual principles of isychazma was carried out, which influenced the worldview and aesthetic features of the manifestation of domestic Eastern Christianity in the Orthodox culture of Ukraine. This made it possible to determine the presence of the Isyhast tradition in the formation of worldview content and aestheticosphere of Ukrainian musical culture, in particular church chants. Orthodox chants influenced the processes of cultural identification and imposed a characteristic worldview and aesthetic imprint on the ethno-national mentality and spiritual culture of Ukraine for centuries.

Текст научной работы на тему «ПРАВОСЛАВНІ ПІСНЕСПІВИ У СТАНОВЛЕННІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ»

Список лггератури

1. Леви-Стросс К. Путь масок. Москва: Республика, 2000. 399 с.

2. Софронова Л.А. Маска как приём затруднённой идентификации. Культура сквозь призму идентичности. Москва: Индрик, 2006. С. 343-359.

3. Прокопович Л.В. Концепт «маска» в соща-льно-фшософському осмисленш «театру» буття. Scientific Journal "Virtus", 2019, #31. P. 16-20.

4. Аверинцев С.С. Греческая литература и ближневосточная словесность. Москва, 1971.

5. Прокопович Л.В. Визуализация культурной идентичности посредством костюмных украшений как форма театрализации повседневности. Sci-enceRise, 2016, № 11(28). С. 15-19. DOI: 10.15587/2313-8416.2016.82838.

6. Корнев С. Имидж в эпоху спектакля. URL: http ://www. inache. net/signs/3 0.

7. Боринштейн Е.Р. Проблемы социальных отклонений. Перспективи, 2011, № 4(50). С. 16-20.

8. Прокопович Л.В., Березоруцька О.В. «Метод Тома Сойера» в контексп шберпростору: новi форми та можливосп для машпуляцш. Scientific Journal "Virtus", 2021, June, 55, С. 24-26.

9. Tripathi, Pankaj. Introduction to Data Parsing: Definition, Overview, and Scope of Data Parsing. Doscumo, 2021, September, 10. URL: https://docsumo.com/blog/what-is-data-parsing

10. Kenny, Colm. Web scraping. Zyte.com. URL: https://www.zyte.com/learn/what-is-web-scraping/

11. Hubspot and CXD Studio. Not Another State of Marketing Report. Hubspot, 2021. URL: https://www.hubspot.com/hubfs/State-of-Marke-ting.pdf

12. Прокопович Л.В., Лопаков О.С., Солодкий Д.М. Шляхи пвдвищення захисту персональних да-них користувачiв сощальних мереж. The scientific heritage, 2021, № 65. С. 32-37. DOI: 10.24412/92150365-2021-65-32-37.

ПРАВОСЛАВН1 П1СНЕСП1ВИ У СТАНОВЛЕНН1 ДУХОВНОÏ КУЛЬТУРИ УКРАШИ: КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛ1З

Сапожтк О.В.

магктр з культурологи,

кандидат nедагогiчних наук, доцент, доцент НацюнальноЧ академи ^piemx кадрiв культури i мис-

тецтв, м. Кшв ORCID 0000-0003-3510-5817

ORTHODOX CHANTS IN THE FORMATION OF SPIRITUAL CULTURE OF UKRAINE: CULTUROLOGICAL AND ART HISTORY ANALYSIS

Sapozhnyk O.

master of cultural studies,

PhD Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of National Academy of Culture and

Arts, Kiyv

Анотащя

Проведено культуролопчно-мистецтвознавчий аналiз музичних транспозицш духовних засад шиха-зму, що вплинуло на свггоглядно-естетичш особливосп вияву вичизняного схвдного християнства у пра-вославнш культурi Украши. Це дозволило визначити присутнiсть кихастсько! традицii у становленнi свь тоглядного змюту та естетосфери украшсько1' музичноi культури, зокрема церковного пiснеспiву. Правос-лавнi пiснеспiви вплинули на процеси культурноi iдентифiкацii та наклали характерний свиотлядно-естетичний вiдбиток на етнонацюнальну ментальнiсть та духовну культуру Украши упродовж вiкiв.

Abstract

Cultural and art analysis of musical transpositions of spiritual principles of isychazma was carried out, which influenced the worldview and aesthetic features of the manifestation of domestic Eastern Christianity in the Orthodox culture of Ukraine. This made it possible to determine the presence of the Isyhast tradition in the formation of worldview content and aestheticosphere of Ukrainian musical culture, in particular church chants. Orthodox chants influenced the processes of cultural identification and imposed a characteristic worldview and aesthetic imprint on the ethno-national mentality and spiritual culture of Ukraine for centuries.

Ключов1 слова: духовна культура, украшське православ'я, богослужбова ствоча практика, церковш пiснеспiви, iсихастськi традицп.

Keywords: spiritual culture, Ukrainian Orthodoxy, liturgical singing practice, church chants, Isyxast traditions.

Постановка проблеми. В юторичнш ретроспе-ктивi спiвочого мистецтва Украши в контексп ста-новлення нацюнально!' iдентичностi особливе зна-

чення мае православна духовна музика, яка прося-кае вiтчизняну музичну культуру вщ Кшвсько! Русi до Нового часу й сьогодення, що частково окрес-

лено у наших попередшх дослщжениях [5; 6]. З моменту свого виникнення традищя давньоруського церковного спiву ки!всько! генези була безперерв-ною: то посилюючись, то слабнучи, вона постiйно вiдроджувалася й набувала в рiзнi культурно-юто-ричш епохи нових якостей.

Церковний ств у православ'! й до сьогодш за-лишаеться частково висвiтленим об'ектом у ми-стецтвознавчо-культурологiчному аналiзi церковного мистецтва киеворусичiв. Вiзантiйськi традици духовно! культури, що проявлялися в богослужениях пiд час церковних вщправ, впливали на есте-тичну свiдомiсть православно! людини. За допомо-гою церковних пiснеспiвiв, у сиш^ мистецтв i свя-щеннодiй був забезпечений зв'язок мiж музикою i духовною проповщдю, що насичувало високими сенсами лиургшну практику, всю релшйну сферу духовно! культури Русi-Укра!ни. У наш час ду-ховно-релiгiйного вщроджения ця проблематика набувае як практично!, так i науково! актуальностi. Проте в цшому слiд наголосити на недостатносп мiждисциплiнарних комплексних музикознавчо-культуролопчних дослiджень, особливо з точки зору аналiзу духовно! культури православ'я, зо-крема церковного мистецтва.

Аналгз досл1джень I публгкацт. Теоретичну основу дослщжения, що ввдображае духовнi, рель гiйно-естетичнi особливостi пе! епохи, висвiтлено в багатьох працях - як iсторичних i культуролопч-них (Г. Вагнер, М. Грушевський, Д. Лихачов, Л. До-вга, митр. I. Опенко, В. Пщаиська, I. Франко, I. Юдкiн-Рiпун та ш.), так i спецiальних духовно- му-зичних (М. Бражников, Н. Герасимова-Персидська, Т. Владишевська, о. I. Вознесенський, Ю. Келдиш, Л. Корнш, I. Лозовая, о. В. Металлов, о. Д. Разумов-ський, Н. Серьопна, С. Скребков, М. Успенський С. Фролов, О. Цалай- Якименко, Б. Шиндш, Ю. Ясь новський та ш.).

Становлення укра!нсько! музично! культури на рiвнi духовно-релiгiйних зв'язшв Ки!всько! Русi та Вiзантi! з моменту прийияття християнства (988 р.) дослвджують I. Григорчук, С. Шумило, Л. Тереще-нко-Кайдан, А. Царенок, В. Пщаиська та iншi. Ме-тодологiя дiалогу двох культур Вiзантi! та Ки!всь-ко! Русi в естетичних дослiджениях розроблена у працях Ю. Афанасьева, М. Бахтiна, Г. Батищева, £. Бiльченко, Ю. Легенького, В. Малахова, I. Сюндю-кова, П. Шевчука, Ю. Юхимика. Культуролопчний аспект цiе! проблеми частково висвилений у до-слвджениям Л. Бшозуб, М. Загорулько, Ф. Мака-ревського, О. Язвшсько!, З. Яропуда та ш. [5; 6].

В укра!нськш музичнiй медiевiстицi формот-ворчi засади церковно! монодi! розглядали М. Антонович, О. Зоам, Л. Корнш, П. Маценко, Н. Сиро-тинська, О. Цалай-Якименко, О. Шевчук, Ю. Ясь новський та iн. Питаннями структурно! органiзацi! пiснеспiвiв церковно! монодп на основi порiвияль-ного аналiзу вiзантiйсько!, слов'янорусько! та ки!в-сько! нотацiй займаеться мистецтвознавець М. Ка-чмар.

Поряд з багатьма проблемами розвитку ми-стецтва музики питания самобутносп церковного

спiву у стилi Ки!вського наспiву викликало неабия-кий штерес як у XIX, так i в ХХ столiттi. Найбiльш грунтовно воно опрацьоваио у свiй час росшськими науковцями (в аспектi зютавлення його з руським «знаменним розством») i отримало досить не од-ностайне трактування. Диапазон iнтерпретацiй ав-тентичностi православного церковного спiву коли-ваеться вiд визначення його окремих самобутшх рис (о. I. Вознесенський) та визнання нацiональних особливостей його стилютики (С. Скребков) до твердження про iдентичнiсть пiзнiх зразк1в само-бутнього церковного спiву Укра!ни i знаменного розспiву (М. Потулов, о. В. Металлов) та констата-цп його залежиостi вiд знаменного (А. Преображен-ський) [3].

Мета дослгдження - розкрити сутшсть та юто-рiю розвитку церковного спiву в Укра!ш як феномену духовно! культури православ'я й одного з джерел культурно! щентифжацп нацi!; з'ясувати естетико-мистецтвознавчi особливосп розвитку укра!нського церковного спiву та його вплив на ста-новлення нацюнально -культурно! iдентичностi.

Серед основних завдань нашого дослвдження: проаналiзувати джерельну базу та ступiнь опрацю-вання поставлено! проблеми в науковiй лггературц з'ясувати деяк1 особливостi iсторичного розвитку укра!нського церковного спiву; охарактеризувати культурно--юторичну присутнiсть церковно! музики в сучасному просторi музично! культури Ук-ра!ни.

Виклад матер1алу досл1дження. Ще до про-никиения православно! церковно! музики Русь во-лодiла самобутшми надбаииями дохристиянсько! спiвочо! культури. Означимо, що православний церковний спiв, який розвивався в симбiозi з автен-тичним багатовiковим народним мелосом, уже з початку запровадження християнства набирав статусу укра!нського нацюнально-музичного явища. Цей процес шлiфувався i кристалiзувався упродовж усього перiоду середньовiччя та доби бароко в Руа-Укрa!нi.

Нaприкiнцi XIX ст. мистецтвознавець I. Вознесенський, дослщжуючи теорш та iсторiю розвитку церковного богослужбового спiву ХУП-ХУШ сто-лiть, зазначав, що музично-вирaзовi засоби у церко-внш монодi! за укра!нськими нотолшшними iрмо-логiонaми е сaмодостaтнiми i сaмобутнiми. Вчений зауважував, що в залежносп вiд функцi!, яку вико-нував хор пiд час Служби та безпосередньо самого богослужбового тексту шснесшву, «однi з них мали бiльш речитативний характер та дiяли, в основному, на сввдомють прихожан, iншi ж - мелодич-ний, кантиленний та збуджували !х почуття» [3, 27]

З приходом християнства у киеворуськш цер-ковнш прaктицi з'являються спiвaки (пiвчi), бого-службовi прaвослaвнi книги та школи богослужбового церковного ству. Часи правлшня киязя Воло-димира Великого характеризуются вiдкриттям приходських шк1л, що вчили сшвашв для церкви. Школи церковного ству набирали найбшьш тала-новитих спiвaкiв з охрещених (1015 рж), як1 спiвaли на свш дaвнiй обрядово-народний лад i навиъ до одноголосних (монодiйних) спiвiв грець-

ких твчих додавали сво! традицшт музичнi по-спiвки, створюючи орипнальну з суто укра!нським ментальним характером церковну музику.

В першохристиянсьш часи на молитовних зiбраннях ствали та читали Богослужбовi тексти вс присутнi на Богослужiннi християни. Спещально визначених спiвакiв та читцiв не було. Проте з часом iз числа особливо талановитих та до-стойних у релiгiйному та морально-естетичному сена прихожан за жеребом стали вибирати сшвашв i священникiв, що згодом стали iменуватися ктри-ками. Слiд принагiдно зауважити, що в сучаснш украíнськiй церковнiй практицi ств пiд час Служби Божо! уама прихожанами православно! церкви набувае все бшьшого поширення.

В той час русичi користувались вiзантiйською системою церковно! музики, що була схожа на набiр наспiвiв-формул, якi також слугували мажор-ним чи мiнорним ладом. 1х записав 1оан Дамаскiн ще у VIII ст., запровадивши до церковно! практики у формi Окто!ху. Окто!х був своерiдним поабни-ком для сшвашв, осшльки встановлював шльшсть i порядок наспiвiв, що використовувались шд час бо-гослужiння. Варто зауважити, що яшсть виконання даних поспiвок залежала вiд умiння й майстерносп спiвакiв-клiрикiв та керiвника хору - протопсальта. Оскiльки з'являлись новi тексти молитов, а мелодií були визначенi, то клiрики спiвали !х у рiзнiй ма-нерi, застосовуючи, як тепер зрозумшо, енгар-мошзм, дiатонiчну i хроматичну систему сшву, ма-жоро-мiнор.

Тексти розспiвувалися на основi поспiвок, ме-лодi! були тонально рiзними i пiснеспiви зашнчува-лись рiзними ступенями звукоряду, найчаспше на тонiку i домiнанту. У шнщ XVI ст. пiснеспiви ось-могласiя переводяться iз знаменно! нотацп на п'ятилiнiйну. Найбiльш раннiми виданнями е львiв-ськi Iрмологiони 1700 i 1709 рр.

Переведення церковних пiснеспiвiв пiд систему осьмогла^ мае велике значення, оскiльки дае можливють кожному пiвчому спiвати велику шль-кiсть церковних пiснеспiвiв, як ранiше вивчалися напам'ять, створюе фундамент для мщно! спiвочоí традицií, дае можливють вам, хто знае мелодичш рядки гласу, об'еднатись у спiвi будь-якого духовного музикування, вести загальний ансамблевий спiв. Схема гласово! мелодi! залишаеться у слухо-вш пам'ятi будь-яко! людини, яка мае музичний слух i увагу.

Отже, система впорядкування мелодiй Ось-моглаае мае важливе значення серед iнших бого-службових схем. Воно надае богослужiнню порядок та еднють у спiвi, сприяе впровадженню нових рiзноманiтних наспiвiв, встановлюе !х для стихир, тропарiв, кондакiв, догматикiв та iрмосiв Канону [5]. Розучуючи необхвдний церковно-пiсенний репертуар, мiсцевi парафп спрощували та скорочув-али його, надаючи йому регiональних мелодичних особливостей, що демократизувало i наближувало церковний сшв до ширших потреб. Це приско-рювало етнонацiональний процес створення влас-ного лiтургiйно-богослужбового стилю, хоча ос-новними осередками церковного сшву продов-жували залишатися епископськi кафедри Киева,

Чершгова, Володимира, Луцька, Холма, Переми-шля, Галича, а також велик! монастир^ й насампе-ред, Киево- Печерський.

З точки зору естетично! природи варто зазна-чити, що в православнш церковнiй музищ всi бого-службовi пiснеспiви за способом ïx виконання по-дмються на так1 види: антифоннi, респонсорш, епiфоннi, канонаршi та гимнiчнi.

Антифонний вид - ввд грецького «який звучить у вщповщь» - почерговий ств одного твору двома церковними хорами (наприклад, кл1росним та архь ерейським) чи сол1ста й хору, при якому кожен з хо-рiв почергово спiвае у певному молитовному творi стих i стихиру чи мелодшний фрагмент i приств. Цей специфiчний спосiб виконавства створюе ефект дiалогу двох xорiв. При цьому хори займають мiсця з двох бошв соле!, справа та злiва вiд жонос-тасу. Розпочинае сшв завжди хор, що розмiщуеться по праву сторону iконостасу. До прикладу, у молит «Блажен муж» кожну стихиру почергово ствае окремий хор: Перший хор: «Блажен муж, що не йде на раду нечестивих. Алилуя», другий: «Бо знае Господь путь праведних, а шлях нечестивих загине. Алилуя» i т. д. Можливе виконання при-спiву «Алилуя» одночасно двома хорами (tutti). До антифонних пiснеспiвiв з Вечiрньоï та Ратшньо! ввдправи також ввдносять "Вщ юностi мое!", "Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене", "Вели-чання", з Лiтургiï: «Благослови, душе моя, Господа», «Хвали, душе моя, Господа», «У Царствi Тво!м згадай про нас, Господи» тощо.

Респонсорний вид зосереджуеться на ключовш його ознацi, що асоцшеться з вщповщдю (з лат."responsum"- вiдповiдь). Суть цього тснеству полягае в тому, що стваки, щоразу застосовуючи один i той самий текст, ввдповщають на кожне про-хання священнослужителя. В такий спосiб викону-ються £ктени: Велика, Мала, Потрiйна, Заупокшна, Gктенiя Оголошених, Вiрниx, Благальна та Сугуба. Наприклад, священник виголошуе Велику Сктенш: «За святий Храм цей..., Господу помоли-мось», хор ввдповщае: «Господи, помилуй»; кожен наступний виголос (прохання) священника хор су-проводжуе спiвом «Господи, помилуй» i т.д. Ств хору мае бути неперервним, на ланцюговому ди-ханш.

До шшого виду респонсорного ству вщно-сяться наприклад Прокимни, що читаються на Ран-нiй та Лiтургiйнiй вiдправi; за лопкою яких читець виголошуе за чином стихи псалма (у богослужбовш практищ "стихами" прийнято називати "врыт"; "стих" - це короткий висл1в iз книг Священного Писання). Вщ "стиха" походить назва рiзновиду церковних пiснеспiвiв - "стихира" - пояснення того, що резюмуе даний стих; пiсля чого спiваки ввдповь дають спiвом першого виголошеного читцем стиха. У кшщ читець псалмодше (розствано читае, виголошуе) першу половину стиха, а стваки йому ввд-поввдають спiвом друго! його половини.

Епiфонний (iпофонний) вид (етфон - вступ, за-спiв), це стих псалма, своерщний заспiв, який при-еднуеться до певного стиха псалма спочатку, на-приклад, тропарi на непорочних п'ятого голосу "Благословен еси, Господи, навчи мене заповтв Тво!х". 1пофон - це присшв. Суть цього церковного

музикування полягае у приеднанш заству до пев-ного стиха-псалма спочатку або ж по його закш-ченнi. При цьому приств виконуе хор, а постiйний стих псалмодше один спiвaк. Приспiв також може виконуватися разом зi стихом псалма, одним хором або ж антифонно. Наприклад, на Рaннiй вщпраы пiсия Богородицi «Величае душа Моя Господа i зрaдiв дух мш Боговi Спaсовi Моему» - ствае солiст чи клiрик перший стих, а хор ствае приств: «Чесншшу вщ херувимiв...», солiст ствае другий стих: «Бо зглянувся на пошрливють раби Свое!, ось бо ввднит ублажатимуть Мене всi роди», хор: «Чесншшу ввд херувимiв..» i так до к1нця пiснеспiву.

Канонарший вид пiснеспiвiв передбачае таке музикування, при якому музичну фразу спочатку виголошуе на одному тонi канонах (може бути учасник хору чи регент), а стваки тсля цього по-вторюють словесний текст мелодично. Таким способом виконуються стихири, зокрема перед звучан-ням самого пiснеспiву канонарх оголошуе глас (з церковнослав'янсько! -"голос", що також передбачае конкретну мелодш, притамаину цьому гласу, або задаеться певний тон), за яким потрiбно спiвaти стихиру, пiсля чого одразу виголошуе початкову фразу тексту, а стваки накладають на цю фразу вже мелодiйний текст i так фраза за фразою. Кано-нарх фактично виконуе роль суфлера, а хор вщповвдно дублюе його. Такий церковний ств практикуеться переважно в монастирях, коли хор роздiлений на два по обидва боки соле!, тодi канонах стае посеред церкви чи соле!, щоб було чути уам спiвaкaм, або в тих випадках, коли спiвaють усi прихожани в церквi. Даний тип виконання прак-тикуеться, коли часто змшюються тексти стихир, а спiвaки знають мелодi! Глaсiв напам'ять. В су-чaснiй прaвослaвнiй церквi спiв з канонархом майже не практикуеться, як видозмшений вaрiaнт iснуе трaдицiя вселюдного ству шд керiвництвом канонарха (роль якого виконуе диякон) нaйбiльш поширених молитов: «Отче наш», «Вiрую» тощо.

Гимтчний (пгсенний) вид пiснеспiвiв зводиться до виконання !х ввд початку до шнця без перерви як окремий твiр (молитву). Даний вид найбшьш ужи-ваний i практикуеться на вах православних бого-служшиях, оск1льки потребуе лише вивчения му-зичного твору зi сталим текстом. До таких пiснеспiвiв ввдносяться "Свгге тихий", "Ниш вiдпускaеш", "Xвaлiте iм'я Господне", "Мале сла-во^в'я", "Велике славо^в'я", "Сдинородний Сину", "Достойно е" та iншi. Варто зазначити, що саме гимнiчний пiснеспiв, який передбачае незмшшсть i зaтребувaнiсть текстiв молитов, е найбшьш вживаним у церковнш спaдщинi як про-фесiйних хорових композиторiв доби Бароко, так i регентiв-деместикiв, домiнуючим вiн залишаеться у православному лиургшному богослужiннi i доте-пер. Серед молитов на гимшчш пiснеспiви нaйбiльш поширенi: «Отче наш», «Херувимська», «Милiсть спокою», «Сдин свят», «Алилуя», «Xвaлiте Господа з небес» п iншi.

Гимнiчнi церковнi тснестви в церковно-лиу-ргiйнiй прaктицi е прообразом нового стилю вико-навства - концерту, що виконувався як окремий

твiр в шнщ Лиурги перед Святим Причастям (Св-хариспею). В цей час закривалися Царсьш Врата Катапетасмою (особливою ширмою, тканиною), клiрики у Вiвтaрi готувались до Причастя, а церковний хор сшвав твiр-концерт, що вщповвдав праз-нику церковного календаря.

Даний вид церковного тснеству - концерт -дав назву новому церковному стилю музики, що домшував в епоху Бароко - укра!нському партесному концерту, що представляв «високе» Бароко та був найвидатшшим здобутком музично! культури укра!нського православ'я «золото! доби» (за Л. Корнш) [6]. Проте стилiстикa та церковний виклад твору суворо дотримувався.

У церковнi сшвочш прaктицi нaйбiльш важли-вою i затребуваною в усi часи була i до сьогоднi залишаеться профеая регента (керiвникa церковного колективу). Шститут регентства е базисом ще! спе-цифiчно! i вкрай складно! дiяльностi, яка насампе-ред визначае процес естетичного спiлкувaния з Богом тд час молитви у Храмг Переважна бiльшiсть композиторiв, хорових диригенпв, виклaдaчiв му-зики у минулому були керiвникaми церковних хорiв. Серед них - всесвiтньо вадомг М. Березовсь-кий Д. Бортнянський, А. Ведель, О. Архангельсь-кий, П. Чесноков, О. Кастальський, К. Шгров, Г. Ломак1н, С. Дегтярьов та iншi. Функцш керiвникa хору в церковному Богослужшш виконували доместики або ж протопсальти - керiвники хорового спiву та вщповщальш за спiвочу частину Служби Божо!.

Блаженний Аврелш Августин у повчaннi «Сповщь» дае тлумачения духовного сенсу церковного тснеству: «Я згадую сльози, яш проливав пiд звуки церковного ству, коли тшьки знайшов вiру мою, i хоч тепер мене зачшае не спiв, а те, про що стваеться, але ось - це стваеться чистими голосами ... i я знову визнаю велику користь цього уста-леного звичаю. Так i вагаюся я - i насолоджения не-безпечне, i спасительний вплив ству доведено до-свiдом. Схиляючись до того, щоб не вимовляти остаточного судження, я все-таки швидше схвалюю звичай ствати в Церквi: нехай душа слабка, впива-ючись звуками, прокинеться, набираючись благо-честя» [1, 296].

Святитель Василш Великий пояснюе необхщ-нiсть використания саме церковного ству як пвд час звершення богослужшь, так i у привaтнiй моли-твi тим, що «Дух Святий побачив, наскшьки важ-кий роду людському шлях чесноти i як тягнемося ми до насолоди, забуваючи про праведне життя. I як же Вш вчиияе тут? До догмапв Вiн домiшуе со-лодшсть мелодi!, щоб ми непомiтно для самих себе отримували користь ввд слiв, що повiльно i шжно пестять слух, подiбно до того, як розумш лiкaрi, коли хворi вiдвертaються вiд дуже кислих лЫв, по-дають !м !х у чаш^ обмaзaнiй медом. Тому й приду-мaнi для нас щ лади псaлмiв, щоб i дии, i люди юнi духом, захопившись ством, виховували свою душу» [8, 75].

Святитель !оан Золотоустий у пращ «Бесвда на Псалом 41» зауважуе, що «нiщо так не тдносить i не окриляе душу, не ввддшяе !! вiд земл^ не звiльияе в1д пут тша, не налаштовуе на роздуми нехтувати всiм земним, як злагоджений ств i добре складена

Божественна тсня» [8, 77]. Богослов наголошуе, що наша душа мае схильтсть до рiзного роду насо-лод, в тому чи^ й у ^ховних тснях, тому Бог, щоби захистити ввд них, установив церковш пса-лми, вiд яких бувае i задоволения, i водночас ко-ристь.

У Посланш до Ефесян святий апостол Павло закликае до молитви з допомогою ству духовних пiсень, «наповнюйтеся духом, повчаючи саш себе Псалмами та славословлениями, i пiснеспiвaми ду-ховними, спiвaючи i прославляючи в серцях ваших Господа» (Еф. 5:18-19). Як стверджував апостол, хто ствае !х зi смиренням духа, з усвiдомлениям сутi, з покаяниям - закликае на себе благодать Святого Духа. «де шсш духовш, туди сходить благодать Духа й освячуе вуста i душу», тому «не впи-вайтеся вином, вiд якого бувае розпуста, а наповнюйтеся Духом». А дaлi вказуе на споаб наповнения Духом: «спiвaючи i прославляючи в серцях ваших Господа» (Еф. 5: 18 - 19).

Тако! ж думки дотримуються й ченцмсихасти, пропагуючи молитовний спiв «серцем», тобто мов-чки, оск1льки для того, щоб душа слухала те, що ви-мовляють уста, на всякому мющ i повсякчас можиа ствати думкою. Чи ходиш..., чи знаходишся в подороже, чи сидиш у спiльнотi друзiв, - с^зь можна зворушити душу, можна волати мовчки [3, 11].

У молитовнш прaктицi, як стверджують про-повiдники iсихaзму, натхненним i богоприемним е стан людини, коли душа всередиш видае звуки, тодi можна ствати i без голосу, адже ми спiвaемо не для людей, а для Бога, Який може чути серця i прони-кати в таемну глибину нашо! душ^ Про це свiдчить у посланш до Римлян святий апостол Павло: « Та-кож i Дух пiдкрiплюе нас у немочах наших: бо ми не знаемо, про що молитися, як належить, але Сам Дух просить за нас зиханнями невимовними. А Той, Хто випробовуе серця, знае, яка думка в Духа, тому що Вш заступаеться за святих з волi Божо!» (Рим. 8: 26 - 27). Слово i музика повиннi бути злитi в одне цше, щоб можна було сказати, що слово ствае, а музика сповщае.

Як висновок варто зазначити, що духовш т-снеспiви покликан утихомирювати життевi тур-боти, пристрасп, пiклувaния, дати повчания й освя-чения, бути дороговказом до всяко! мудросп, тому що слова !хш очищають душу, i Дух Святий тут же сходить у душу, яка ствае щ тст. За допомогою церковних пiснеспiвiв прaвослaвнi вiруючi шдно-сяться над усiм мирським, суетним, замирюються iз собою та ближшми, лiкують немочi, вiдводять сму-ток i депресивний стан, зiгрiвaючи серце небесною благодаттю.

Наукова розвщка у едностi i взaемодоповненнi мистецтвознавчого та культуролопчного пiдходiв дозволила виокремити юторико-культурний сенс i духовний змют православно! церковно! музики як феномена, що уособлюе тип мисления i почувания православно! людини i розширюе уявления щодо !! свiтогляду. Феномен церковно! музики розкрито i як специфiчний спосiб духовного освоения та емо-

цiйно-образного вiдображення свiтогляду, що по-роджуе етнонацiональний тип художнього мис-лення i культурно! самощентифжацп людини.

Музично-естетичний та iсторико-культурний аналiз православного церковного спiву Укра!ни дае тдстави для подальшого дослвдження церковного ству як виразника укра!нсько! духовно! культури, який потребуе збереження його як важливо! скла-дово! процесу культурно! та релiгiйно! вдентифша-цп в сучасних православних церквах Укра!ни. Зок-рема, музично- естетичний змют церковно! музики важливий для сучасного мистецтвознавства та ку-льтурологп з точки зору розумшня процесiв «тран-спонування» вдей iсихi! у свiтоглядну i духовну культуру укра!нського православ'я.

Музична культура Укра!ни е виразником рель гiйно-естетичних iдеалiв та ментально -свггогляд-них установок сходного християнства в його дав-ньоруськ1й форм^ що вплинуло на процеси етнона-цiонально! iдентифiкацi!. Як результат культурно! транспозицп, ця музика духовно! краси i чистоти, музика покаяння, вчить православних укра!нщв сокровенному мовчанню, вслуховуванню в синергiю свое! душi з Господом. Вона одночасно звернена i до Бога, i до кожного вiруючого. Це наклало харак-терний ввдбиток на етнонацiональну ментальшсть та духовну культуру Укра!ни упродовж усього перiоду !! iснування i дотепер.

Список лггератури

1. Аврелий Августин. Исповедь. М.: «Ген-дальф», 1992. 332 с.

2. Гарднер И.А. Богослужебное пение Русской Православной Церкви: в 2 т. Нью-Йорк, 1982. Т. 1. 235 с.

3. Вознесенский Иоанн, прот. О высоком достоинстве и благодатном влиянии на людей церковного пения. Православная жизнь. 1987. № 3 (447). С. 1 - 14.

4. Григорий Нисский, свт. Толкование к надпи-саниям псалмов (О музыке гармонии сфер) // Музыкальная зстетика западноевропейского средневековья и Возрождения. М.: «Музыка», 1996. 345 с.

5. Сапожтк О. В. Бароковють у лиургшнш му-зищ Укра!ни XVII-XVIII столитя. Укра!нська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям: Мистецтвознавство): наук. зб. Том 34. Вип. 34 (2020) / упоряд. i наук. ред. В. Г. Виткалов; редкол.: Ю. П. Богуцький, В. Г. Виткалов, С. М. Волков та ш.; наук.- бiблiогр. редагування науково! бiблiо-теки РДГУ. Рiвне: РДГУ, 2020. 271с. С. 50-56.

6. Сапожтк О.В. 1сихастсьш традицй' в духовних тснествах Ки!всько! Руа. The scientific heritage. Culturology. No 48 (2020) Vol. (Р) 4. Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204, Hungary. 70 P. P. 6-11.

7. Служебник. Частина друга. Ки!в: Видав. вщдш УПЦ КП, 2016. 343 с.

8. Тропар^ богородичнi i стихири воскреснi для чоловiчого хору / Ки!вська православна богос-ловська академiя УПЦ КП; упорядкування укра!н-ською мовою для чоловiчого хору Веронiки Матвi-енко. Ки!в. Видавничий вiддiл УПЦ Ки!вського Па-трiархату, 2013. 80 с.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.