CC BY
34ART STUDIES
ОСНОВН1 ЖАНРИ ДУХОВНО1 МУЗИКИ УКРАШСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я ТА IX ХУДОЖНЬО-
ЕСТЕТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1
Сапожтк О.В.
маггстр з музичного мистецтва, кандидат педагоггчних наук, доцент, Нацюнально '1 академИ кергвних кадргв культури i мистецтв
ORCID 0000-0003-3510-5817
THE MAIN GENRES OF SPIRITUAL MUSIC OF UKRAINIAN ORTHODOXY AND THEIR
ARTISTIC AND AESTHETIC FEATURES
Sapozhnyk O.
Master of Music Art, PhD Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of National Academy of Culture and Arts, Kyiv
Анотащя
У взаемоди мистецтвознавчого та культуролопчного mдходiв зроблено музично-естетичний ан^з жанрово! специфiки церковних nicHecniBiB (монодiя, кант, псальма, духовна тсня, Канон) на прикладi ка-нонiчних та неканошчних духовних творiв укрансько! православно! традици. Доведено, що за допомогою церковних mcнecmвiв музична культура Укра!ни стала уособленням релшйно-естетичних iдeалiв та свь тоглядних установок, як1 й дотепер визначають етнонацюнальну мeнтальнicть та духовну культуру укра!-нцiв.
Abstract
In the interaction of art and cultural approaches, musical and aesthetic analysis of the genre specifics of church chants (monodia, cant, psalm, spiritual song, Canon) was made on the example of canonical and non-canonical spiritual works of the Ukrainian Orthodox tradition. It is proved that with the help of church chants, the musical culture of Ukraine became the personification of religious and aesthetic ideals and worldview settings, which still determine the ethno-national mentality and spiritual culture of Ukrainians.
Ключов1 слова: духовна музика, церковш тснестви, духовт жанри, укра!нське православ'я, православна богослужбова традицш.
Keywords: spiritual music, church chants, spiritual genres, Ukrainian Orthodoxy, Orthodox liturgical tradition.
Постановка проблеми. Ввд зародження христианства i майже до шнця XVII ст. церковна музика залишалася единим видом професiйного музичного мистецтва в РусьУкршш. Розвиток церковного ству характеризувався появою центрiв хорового ству, шкiл, традицiй та напрямiв, якi у них вини-кали.
Ств за богослужiнням - це особлива форма музично! культури, що в!^зняеться вiд свггсько! музики насамперед призначенням та духовним на-вантаженням, а також сво!м строем, ритмом та мелодикою. Головна особливють богослужбового спiву полягае в тому, що вш розглядаеться не як ми-стецтво, а як аскетична дисциплша, як частина духовного життя та служiння людини, в чому корь ниться його принципова вщмштсть ввд свггсько! музики. Оскiльки звичайнш людинi у повсякденнi складно наблизитись до стлкування з вищим духо-вним свiтом, тому люди з найдавтших часiв вико-ристовували духовну музику, щоб привести у вщ-повiднiсть зi свiтом Горнiм свш внутрiшнiй свiт. Богослужбовий спiв, таким чином, - це мова, на якш людина звертаеться до Бога, вона, поруч з ш-шими видами мистецтва (живопис, архiтектура,
скульптура), е найважлившим засобом трансляцп сокровенного духовного змюту богослужiння та во-дночас - його емоцiйним тдсилювачем.
Людина, прийшовши до храму, повинна опа-нувати сво! емоци, уважно та глибоко слухати мо-литви, а почувши богослужбовий спiв, вникнути у текст псалмiв, а не ввдволжтись вiд них. На Русь Украíнi ставлення до спiву було як до та!нства. Рiз-ницю мiж музикою i богослужбовим ством вба-чали у тому, що ств долучав вiруючого до старан-но! молитви, а музика вважалася створеною для насолоди. Так, дослщник В. Мартинов зауважував, що богослужбовий ств мае небесне походження на ввдмту вiд свггсько! музики [3, 25].
Проте, i дотепер немае комплексного музико-знавчо-культурологiчного дослвдження характеристики та специфiки використання духовних жанрiв сакрально! музики тд час церковних вiдправ, не повною мiрою розкрита тема присутностi каношч-них богослужбових текстiв в цих духовних тсне-спiвах, не визначено особливосп побутування духовних творiв з мирськими, неканонiчними текстами на церковну тематику у православтй традицii.
Ця проблематика на даний час е актуальною, а тому науково дощльною.
Мета дослщження полягае у комплексному музикознавчо-культурологiчному та художньо-ес-тетичному аналiзi жанрово! палiтри церковних шс-неспiвiв на прикладi каношчних та неканонiчних духовних творiв, що широко побутують пiд час церковних ввдправ у сучаснiй православнш церквi Ук-рани. Довести, що за допомогою церковних тсне-спiвiв музична культура Русi-Украíни стала уособ-ленням релiгiйно-естетичних iдеалiв та свггоглядних установок, що впливае i по цей час на етнонацюнальну ментальшсть та духовну культуру украíнцiв.
Виклад матер1алу досл1дження. Благочести-вий церковний ств служить важливою умовою тд час православного богослуж1ння. Вiн супроводжуе богослужения i надае йому особливо! урочистостц дозволяе всiм присутнiм у храм дiяльно брати участь у богослужшш, спiвдiяти у молитвц захищае вiд блукання думок i налаштовуе до молитовного шднесення розуму i серця до Бога; е найкращим за-собом висловити перед Богом хвалу Його велично-сп, любов i вдячнiсть за Його благодiяння, також дiевим способом висловити благання про зцiлення вiд скорбот, страждань, прохань про помилування, помiч i заступництво [1, 36].
Дослвдник В. Матвiенко вказуе на юнування з часiв апостольського богослужiння церковних шс-неспiвiв трьох родiв: псалми, гимни та духовнi пiснi [4, 74]. До псалтв автор вщносить спiв Давидових псалмiв, що i донинi мають широке вживання у богослужшш Православно! Церкви. Шд гимнами ро-зумiються пiснi старозавиних отцiв, зокрема: пiсня Iзраíшя, яку заствали пiсшя переходу через Червоне море (Вих. 15: 1 - 19), викривашьна тсня Мойсея (Втор. 32: 1 - 43), тсня Анни, матерi Саму!ла ( i Царств. 2:1 - 10), шсш пророк1в: 1са! (1с. 26: 9 - 17), Авакума (3:1 - 12), 1они (2: 3 - 10), тсня трьох ва-вилонських отроков (Дан. 3: 24 - 90). Сюди також вщноситься: тсня Богородиц (Лк. 1: 46 - 55), молитва Симеона Богопри!мця (Лк. 2: 29 - 32), молитва Захари (Лк. 1: 68 - 79). Третш рад церковних т-снеспiвiв складають духовш пiснi. Це пiснi, що скшадаються самими християнами з натхненпя Духа благодап [4, 76].
Зазначимо, що у християнському богослужбо-вому чин поеднуються пвд час богослужшь як цер-ковнi псалми, так i гимни. Як вiдомо, ще у III- IV стошiттях богослови i ченцi-iсихасти давали тлума-чення вказаних псашмiв та гимнiв, зокрема: у святи-тешiв 1полита, Дддима, £всевiя, Феодора 1ракшшсь-кого. Пiснi старозавиних праведникiв особливо щ-кавi тим, що вони були прийнял св. 1оаном Дамаск1ним за основу скшадених ним церковних Канонiв. Варто зауважити, що чимашо пустельни-кiв-iсихастiв i пiсля скшадання Уставних тропарiв використовуваши зазначенi церковнi пiснi (псалми, гимни) заметь тропарiв.
Не слад плутати рiд церковно! музики псалом (каношчний текст псашмiв царя Давида) iз жанром псальма, який бере свш початок з народного похо-
вашьного обрядового пiснеспiву - плачу, та з прий-няттях християнства набувае широкого побуту-ванпя як духовний твiр пiд час богослуж1нпя та у свпському середовищi.
Отже, охарактеризуемо жанри духовно! музики укра!нського православ'я, що викристашiзу вались упродовж вiкiв у церковнiй практицi та дониш побутують у православному богослужшш. Серед основних жанрiв: кант, псальма, монодiя, духовна пiсня, Канон.
Кантом називають багатоголосну (найчастiше триголосну) тсню напiвпрофесiйного походження iз сишабiчним текстом побутового свпського або духовно-морашютичного змiсту. Жанрово-стильова рiзниця м1ж кантом i псальмою в тому, що за музи-чною мовою свпсьш та духовнi канти тяжiють до народно! шсенностц псальми - до професшного, церковного спiву. Як правило, автором вiршiв, му-зики та аранжування канту була одна людина, яка зберiгаша традицш анонiмностi, навiть при життi творця, i навпаки, знаючи iм'я автора канту, твiр завжди виконуваши як «невщомого автора».
Типовий жанр епохи Бароко, кант оргатчно поеднуе у собi середньовiчнi i новочаснi риси. У ка-нтi спiвiснують принципи середньовiчно! модаль-ностi i функционально! системи мажоро-мiнору. За тематичною скшадовою канти подiляються на духо-вш та свiтськi.
Свiтський укранський кант ввдзначаеться яск-равою музичною самобутшстю, зумовленою його близьк1стю до народнотсенного i танцювального мистецтва Русi-Укра!ни. З одного боку, канти переходили у фольклор i продовжуваши свое юнування уже як народнi шсш; з другого - народш шсш, роз-спiвуючись на три голоси «тд кант», тобто в стил1 канта, зберегли кантову традицiю до наших дшв.
Духовнi канти написан на церковнi сюжети, приуроченi до православних свят рiчного кола бо-гослуж1нь, до святих, Богородицi, Спасителя. При написанш духовних кантiв не використовуються богослужбовi канонiчнi тексти, це авторський духовний твiр. До найбшьш уживаних кантiв варто вь днести: «Ой зiйшла зоря» (поча!вський кант) в гар-монiзацi! М. Леонтовича, «Радуйся, радость Твою востю» кант XVII ст. на музику iером. Gпiфана Славинецького, «Похвалу принесу сладкому 1сусу», «Взирай з прилежашем» на музику Данила Тупташа тi iншi.
Зробимо художньо-естетичний та музикознав-чий анал1з старовинного жанру духовно! музики -духовного канта «Мати милосерда». Твiр духовно! музики у жанрi канту. Автором духовного канту «Мати милосерда» е Данило Савович Туптало. Це ввдомий укранський вчений середини XVII початку XVIII ст., громадський i церковний дiяч, богослов, священник, якого висвятили у епископи з iме-нем Димитрш Ростовський,вiн пiзнiше обiймав ми-трополичу кафедру як митрополит Ростовський i Ярославський.
Кант «Мати милосерда» написаний у жанрi духовного канту до Пресвято! Богородищ. Музико-знавчi дослiдження даного твору робили науковць
регенти Ганна Гаврилець, Оксана Ярмак, Олек-сандр Козаренко. Виконували: церковний хор «Ви-дубичЪ> керiвник В. Шовкун, ансамбль «Акапелла леополю» керiвник Л. Капустiна, хорова капела «Дударик», керiвник Микола Кацан, церковне вока-льне трiо «Неопалима Купина» керiвник О. Сапож-нiк та шшг
Щодо поетичного тексту твору, то вш ввдно-ситься до тсень -«молитов», плачiв, сповiдi, про-хань, смирення i надiï людини на милють Божо1 Ма-терi. У кожному куплеп повторюються прохання про допомогу 3i сльозами, а саме: «воплем кршким, Тебе, Мати, чиста Ддво, молю», «воплем крiпким зову», «глас услиши, мой плач внуши...», що сшв-звучно дохристиянським фольклорним жанрам плачу над померлими. Також увесь твiр заюнчу-еться нащею, оптимiзмом i покорою « Мати милосерда, Ти еси ограда от лютого врага злого храниши мя всегда». Твiр написаний для мшаного складу в тональносл Д-dur, перекладений нами для жшо-чого трю - в G-dur; складаеться з двох частин, 2 фраз, кожна фраза включае 4 такти, друга частина мае повтор у кожному куплетг
Основнi функцiï першо1 частини: T-S-D-T Мати милосерда, T-VI-D6-D-A dur Ти еси ограда. Основнi функцiï другоï частини: VI -D5/6-IV-T от лютого IV-T-II-T врага злого T-IV-T-II храниши мя D-T всегда.
Твiр написаний у двочастиннш формi, у акор-дово-гармонiчнiй фактурi, використовуючи осно-вт функцiï мажорного ладу. Диапазон кожно1 партiï невисокий, зручний для виконання, у межах октави. У мелодичнш лiнiï зустрiчаються стрибки на кварту вниз i вгору у першого i другого голосу, низь-кий голос (в нашому випадку альт) мае власну ме-лодичну лiнiю, яка плавно майже поступенево осш-вуе основнi функцiï T S D, чим надае неабияко1' окраси даному твору. У партп альта також зустрь чаються стрибки на кварту вгору i вниз, що е хара-ктерним для цього типу голоав i для жанру канту в цшому. Твiр виписаний у розмiрi %, з використан-ням тривалостей нот: восьм^ четвертнi, половиннi. Альтова низька парпя виписана з використанням шiстнадцятих нот. Стосовно штонування, то труд-нощi можуть виникнути при перехрещеннi S1 i S2 у першому такп, тому варто другому голосу ст-вати з тенденцiею до тдвищення у цьому мiсцi; у фразувант - кульмiнацiя - 5-6 такти - 1'х слiд ст-вати на динамiчному вiдтiнку mf , при тому що ос-новний виклад твору на mp. Ств пофразово може викликати труднощi з по фразовим диханням, тому варто використовувати ланцюгове дихання, коро-тке, пофразове, навггь якщо спiвае трю.
Щодо текстового навантаження, то варто звер-нути увагу на староукраïнський текстовий виклад i украшську вимову, зауважити це при запам'ятову-ваннi тексту. Для керiвника колективу труднощiв особливих не мае виникнути, варто звернути увагу на настроювання хору камертоном, фразування, донесения чггкого тексту до слухача. Перший i другий голос (S1та S2) мають мелодiю, яка виписана у те-рцш. Даний музичний виклад дуже характерний
для народних тсень, де два голоси в штервал тер-цiю спiвають мелодiю, а третш, низький голос - дае rapMOHÍ4Hy основу, функцiю. Вважаемо, що даний твiр написано в такому музичному викладi для швидкого запам'ятовування, з розрахунку на бшь-шому текстовому навантаженнi, в даному випадку, на особиспснш та загальнiй молитвг Духовний кант «Мати Милосерда», як i подiбнi йому канти авторства Данила Туптала, широко використову-ються у церковному богослужшт, зокрема, для ству yсiею церквою перед святим причастям (як Концерт).
Не менш затребуваним у православнiй бого-слyжбовiй практицi е церковт молитви Грецького, Старокшвського, Ктвського, Болгарського, дав-ньоукрашського обiходного, гласового (на мелодш одного з восьми богослужбових глаав) наспiвy на канонiчнi тексти. Мyзикознавчi та культуролоп-чно-естетичнi характеристики кожного з таких на-спiвiв базуються перш за все на тому, з яко1 церко-вно1 практики привнесений даний наств i асимь льований в укра1нське церковне мистецтво. Зробимо мyзикознавчо-кyльтyрологiчний аналiз найбiльш уживано1 у сiльських та мiських малих парафiях церковно1 молитви давньоукра1нського обiходного наспiвy «Пiд Твою милiсть» в аранжу-ваннi Дмитра Бортнянського.
Дмитро Бортнянський вважаеться корифеем укра1нсько1 духовно1 музики епохи Бароко та одним з родоначальников yнiкального украшського жанру Партесного концерту, що отримав широке побутування як у Gвропi, так i в Укрш'ш та е вершиною професшного виконавства будь-якого академь чного хорового колективу й дотепер. Дмитро Борт-нянський, будучи регентом i композитором, майс-терно аранжував також каношчш богослyжбовi тексти, молитви рiзних наспiвiв, а саме: Кшвського наспiвy, Знаменного наспiвy, Грецького наству, Болгарського наспiвy, обiходного наспiвy, яш й до-нинi використовуються тд час церковних богослу-ж1нь.
Церковна молитва давньоукрашського обiход-ного наству «Шд Твою милiсть» написана на кано-нiчний богослужбовий текст, цю молитву i донинi спiвають у шнщ Служби Божо1, молебнiв до Богородиц^ аранжовану i доопрацьовану - до акафiстiв та молебшв yсiм святим православно1 церкви (на-приклад у молебнi до прп. Варвари та архистратига Божого Михш'ла - церква святого архистратига Ми-ха1ла, Ки1в, Пирогiв; квартет «Левит» Золочiвсь-кого деканату УАПЦ ri iн.). Жанр твору - духовна молитва, форма - е способом розкриття змюту твору, що проявляеться у композицiï, жанрi, худо-жнш мовi, в нашому випадку форма вщображае змiст твору, тобто богословський сакральний текст молитви, написаний Отцями Церкви, затверджений на Священних Соборах ^браннях), та входить до щоденного богослуж1ння православноï церкви.
Твiр написаний для мшаного складу хору, в нашому випадку перекладений на однорвдний три-голосний жшочий склад. Щодо змюту молитви - це каношчна молитва до Пресвято1 Богородицi. Тона-льнiсть - g-moll, гармонiчний, розмiр 4/4 , alla breve,
(в два рази швидше), оскшьки пов1льний темп Adagio досить складний для виконання, особливо малим складом колективу. Фактура твору - акар-дово-гармошчна. Мелод1я у верхньому голой. Темп дуже пов1льний, виписаний рштшчно максимально р1вно, особлив1стю е використання при пе-реважаючому виклад1 половинними нотами у верх-шх голосах восьмих тривалостей в шнщ фраз - це створюе ефект мел1зму, прохання, згтхання, навпъ плачу. Особливого значення набувають восьм1 три-валосп у шнщ твору для хору tutti con brio, з трепетом, проханням, при динамщ шанюамо з повтором трич1.
Ладотональний план класичний, з використан-ням основних ступешв мшору, поеднання парале-льного мажоро-мшору g-moll- B-dur: T-D-T - II - B-dur B-dur- VII-T -D- T-VII - B-dur-VII-T-D-T. Такий ладотональний план першо! фрази твору, яка охоп-люе 11 такпв. Друга фраза тонально аналопчна пе-ршш, тривае 12 такпв. Третя фраза е кульмшащею молитви, на словах «едина Чиста i Благословенна», при динамщ в1д p до mf викладена у паралельному мажор1 B-dur для надання особливого значення i за-безпечення кульмшацп в д1апазош голойв, як1 звучать вище на терцш, з використанням в середиш такту восьмих у голосах S i T, також вживаються четверти ноти на цший такт для всього хору для внутршнього, швидше емоцшного вщзначення цих сл1в. Четверта фраза - потаемне прохання, плач, на-д1я «Пресвятая Богородице, спаси нас» виконуеться трич1. Починаеться з субгго тано до mp - pp, в усього хору восьм1 тривалосп, що переходять у по-ловинш на три такти i зашнчуються цшою нотою з ферматою; у соль-мшорному тошчному акорд1, який переходить у паралельний мажор, шдсилю-еться S-D-T. Ладотональний виклад четверто! фрази: g-moll - B-dur -F6/4 -D -T. «Пресвятая Богородице, спаси нас». У представленому нами вико-нанш останне трете проведення дано! фрази подано у паралельному мажор1 B-dur.
Якщо даний тв1р виконуеться великим складом, то дихання неперервне, ланцюгове, навпъ на кожну наступну фразу, ауфтакт лише перед 4 фразою. Динам1чний план усього твору: вод pp -mp - mf -p- ppp. Теситура досить зручна для уах голойв, для однородного жшочого складу д1апазон: сопрано- соль1 - фа 2 октави, сопрано 2: фа# 1 октави - ре 2; альт ti- бемоль мало! октави- соль 1 октави. Особливу увагу сл1д звернути на донесенш тексту молитви, дикщя i артикуляц1я мають бути четкими, точними, одночасними, дихання по можливосет ланцюгове, по фразове. Даний тв1р вимагае в1д ства-к1в досить грунтовно! вокально-хорово! подготовки, ансамблевого звучання в терцш двох верхшх голо-с1в при 1ндив1дуальнш партп альта, який мае зву-чати ввдносно усього шших голос1в трохи голос-шше, грунтовнше, монументальшше.
Молитву об1ходного наству з аранжуванням Д. Бортнянського «Щд Твою мил1сть» мають у репертуар! р1зноманетш за складом i музичною тдго-товкою колективи, серед основних, хто займався перекладом, сл1д назвати: Нацюнальну капелу бан-дурисетв, переклад для чолов1чого хору Григор1я
Верети; Нацiональну заслужену академiчну капелу Украни «Думка», керiвник £вген Савчук, аранжу-вання Андрiя Гнатишина; Камерний хор «Галицьш передзвони», Камерний хор iменi о. А. Волошина, Канада; квартет «Левит» Золочiвського деканату УАПЦ.
Принагiдно варто зауважити, що даний твiр для рiзного складу так чи так е в репертуарi усiх православних парафiй, також майже усiх професш-них хорових колективiв Укра!ни й дiаспори.
Одним з найменш вивчених i популяризованих жанрiв духовно! музики у православнiй церковнш музицi е монод1я. Щодо форми викшаду монодiя мае багато стльного з «плачами» под час поховань вь руючих. Оскшьки монодОя здебшьшого маша лише усне передання, тому музичш зразки можемо анал1-зувати лише з перших нотних богослужбових ви-дань, а саме: Супральського 1рмолоя 1598 року. Тому авторства монодш, в основному, не зберег-лось. ВОзьмемо для художньо-естетичного та музи-кознавчого анал1зу одноголосну церковну монодш XVI столеття «Под кров Твой, Владичице» невОдо-мого автора. Дана духовна музична форма написана на богослужбовО тексти, що стваеться под час читання стихир на стиховн у ВсенОчному Бдант, написана на мотив 7 гласу Воскресного Богородичного тснеству. Найменш поширеним, маловивче-ним О ушкальним жанром духовно! музики, що бере початок з перюду хрещення киево-русичОв, е моно-д/я. Як сакрашьний жанр тснествОв, що прийшов до нас з ВОзантп, монодОя - це одноголосний ака-пельний сшв релшйних творОв, що немае визначе-но! тонашьносет. Прийнявши вОзантшський варОант християнства, русичО запозичили й богослужбовий устрш церковного ству, гимнографОчн тексти й жанри, систематизацш ствш за вгсьмома гласами, а також характерний спосОб !х фшсаци (безлшшну нотащю невматичного типу).
Жанр проюнував усе середньовОччя, аж до пе-рюду Бароко. До нас дшшли моноди XVI столеття, записан знаками - знаменами, кулизмами, чи невмами, багато з них ще потребують розшифрування. На ввдмшу вОд одноголосно виконуваних нових ев-ропейських мелодш, що так чи шакше описують або припускають тональш функци, моноди не пе-редбачають жодно! гармошзацп. У перюд тзнього середньовОччя монодОя протиставляеться гомофонп О полОфони. Авторство монодш в бОльшосл не збе-реглось. МонодОя з грецько! означае сшв однОе! лю-дини чи в один голос.
Отже, головною фактурою даного твору е од-ноголосся, або октавний ушсон. ЗакономОрностО !х звуковисотно! структури сучасна наука пояснюе Оманентно, як правило, з позицш модальностО. Мо-нодичною була антична (старогрецька О давньорим-ська) музика. Монодичними були шсш европейсь-ких скоморохов, трубадурОв, менестрелОв, труверОв, також мОнезингерОв, найдавшшО традицО! богослуж-бового спОву у християнськш церквО також моно-дшш - це вОзантОйськ1 О давньорусьш розспОви, сере-дньовОчнО церковнО позалиургшш пОснО, григорОан-ський хорал тощо.
У данному творi взято базово функцюнальне призначення жанру монодп як його найхарактер-нiшу ознаку. У нотолiнiйнiй книзi Супральський 1р-молой 1598 року було означено велику шльшсть рь зножанрових пiснеспiвiв, серед них переважали Стихири. За тематичними ознаками це найбiльш да-внiй пласт церковно! традицп, що побутував у мо-настирях, кафедральних соборах. Стихири, приуро-ченi до богослужшь у недiльнi днi i до святкових служб упродовж усього календарного року, трапля-ються в кожному з поетичних фiксованих зразшв, що дiйшли до наших дшв. 1хню класифiкацiю здш-снюють за мюцем i часом виконання. Вiдомi двi класифжацп стихир: зпдно з першою, - це стихири на «Господи, воззвах»; стихири на стиховш, стихири хвалiтнi або на «хвалггех»; згiдно з другою, -стихири на «Господи, воззвах», стихири на стиховш, стихири хвалит, стихири на лт!, стихири на утреш. Враховуючи, що вербальний текст моноди становить !! першооснову, розглянемо його струк-турнi рiвнi ознаки, символiчнiсть i метафоричнiсть поетики, зумовлеш лексичним складом пiснеспiву.
Тексти церковно! монодп мають притчевий, проповвдницький характер завдяки широкому за-стосуванню в них риторичних фiгур i тротв (поз-начень музичних поспiвок). Вони передбачають у синтаксичнiй конструкцп перестановку ^в, пропуск необх1дних або використання «лишнiх» лекси-чних елеменпв. Фiгури i тропи (поспiвки) викону-ють важливу роль у формотворенш церковних тс-неспiвiв, вони мають таке ж смислове навантаження, як i погласицi у музичнiй формi мо-нодii.
Словесний i змютовний аналiз монодп «Под кров Твой, Владичице» дае можливiсть констату-вати досить своервдне мовне використання, яке пре-валюе над мелодикою, забезпечуе Г! плиннiсть i на-сшвшсть, молитовне, богонатхненне, ангельське звучання. Своервдна мелодика, музикальнiсть пое-зп надають твору особливо! емоцiйностi, тим самим глибоко впливаючи на слухача, зосереджуючи на молитвi до Богородицi. «Под кров Твой, Владичице Вс земнородш прибiгающе, вопiем Ти: Богородице, уповаше наше, 1збави всiх нас от безмiрних прегрiшенiй i спаси души наша».
Фонетичний аналiз (той, що закликае виробити навички сприймання на слух особливостей слiв, мови i закрiплюе навички запису в транскрипцп), проведений при розбiрцi даного музичного твору, дае змогу виявити характерну звукову органiзацiю поетичного тексту, своерщш фонемнi ознаки, як1 впливають на сприйняття даного тексту, виписа-ного давньою церковною мовою. Нами розглянуто фонемний рiвень органiзацii тематизму, визначено опорну структуру наголошених i ненаголошених голосних фонем, що виявилось у визначенш наго-лосiв, акцентiв, зупинок (дихання), прочитаннi i вiдтвореннi мелодii дано! молитви. Цей твiр може виконуватись як ж1ночим, так i чоловiчим голосом, але з транспонуванням на кварту вниз. Також мож-ливий октавний однорiдний та мшаний виклад ме-лодi! ще! монодii.
Твiр не мае сталого розмiру, тональностi, темп помiрний, характер викладу - широкий, протяж-ний. Осшльки iснують лише коротк1 погласищ, фразування, якi не з'еднанi в цшсний традицiйний нотний виклад, тому трактування щодо темпу, три-валосп нот, та i зрештою мелодично! та ршшчно! лiнii даного твору е досить довшьним i залежить вiд професiйно! квалiфiкацii та власно! iнтерпретацii виконавця.
Кульмiнацiя твору припадае на слова: «Богородице, уповаше наше». У цьому мiсцi динашка твору зростае ввд р до т^ причому наскрiзно упро-довж усього мелодичного викладу використову-ються крещендо i дiмiнуендо. Диапазон - ввд сi мало! октави до фа# першо! октави. Ртмчна трива-лiсть - превалювання четвертних нот, восьмi вживаються для обрамлення i оспiвування як ввiднi до основно! базово! ноти у кожнш мелодичнiй i те-кстовiй фраз^ ця нота подана як половинна. Виконання даного твору потребуе пофразового глибо-кого дихання, чико! дикцi!, декламацi!, спок1йно! розмiреноi подачi звуку, майстерного володiння голосом, особливо в низьшй для сопрано i тенора те-ситурi (а мало! - фа# першо! октави). Зазвичай да-ний твiр зустрiчаеться у виконаннi низького чоло-вiчого голосу - баритона - баса.
Осшльки музичний твiр «Под кров Твой, Владичице» е монодiею за жанром, ств яко! у сучаснш православнiй церквi не досить поширений, вiн дуже рiдко зустрiчаеться у богослужбовому та концертному виконанш. У звукозаписi iснуе лише кшька таких зразк1в, зокрема: у виконанш парафiяльного хору церкви Благовщення Киево-Могилянсько! академi! у альбомi «Богородице Ддво, радуйся», 2000 року; у виконанш росшського чоловiчого хору церкви Покрова Богородищ з села Чершзово у ау-дiозаписi «Пiснеспiви Супральського Iрмологiя 1598 року», регент Анатолш Грiнденко, реконстру-кцiя i обробка наспiвiв - Анатолiй Конотоп.
Досить затребуваним у православному христи-янствi жанром духовно! молитви, що побутуе з да-внини i до сьогодш, е духовна тсня. Як правило, цей жанр мав усне передання, тому дониш мало знаемо авторiв музики i тексту цих тсень. Духовна пiсня, хоча й оствуе релiгiйнi сюжети, церковнi молитви до святих, проте за способом виконання, гармошею, мелодикою - мае в основi яскраво вира-жену фольклорну, вокально-побутову основу.
Духовна тсня належала до позалиургшних творiв: г! спiвали до Служби Божо! або ж тсля не!, вона таким чином перетворювалася на спiльну молитву мирян. Але так само Г! могли виконувати i поза церквою, у повсякденному вжитку - як iндивi-дуальну молитву, iндивiдуальний роздум -пригаду-вання певних сакральних подiй, етичних норм. У наш час духовна тсня, написана на неканотчш бо-гословськ1 тексти, проте е частиною православного богослужшня ^ здебiльшого, виконуеться (як форма Концерт) уама присутнiми парафiянами перед Святим Причастям.
Духовш пiснi витворенi у спiвдiяннi душi i духу православного християнина та сповненi духом
благодап й Остини Христово!. З принесенням благо-дап та ведкриттям Остини Христова Церква повинна була прославити Бога та зобразити велич Його бшьш виразно, точно О детально, шж це можливо було в тснях Старого Завиу. В цьому полягае сут-тева ведмшшсть духовних тсень вед тснествОв двох перших родОв (псалмОв та гимшв). У Священному Писанш зустрОчаються зразки даного роду духовних тсень. Це подячна тсня, оствана першими християнами з нагоди чудесного порятунку ап. Петра та 1оана з темнищ (ДОян. 6: 23-30).
Духовна тсня - це варОацОя на певну, неодноразово розроблену релтйну тему з життя 1суса Христа, Богородищ чи святих, !! автори користу-ються створеним словом. Текст «захоплюе» слухача чи виконавця у свш свОт, прилучае його до сфери божественного, розкривае, навпъ ведкривае Небесне у земному свт. У покаянних духовних т-снях ведбуваеться спедкування (наить споведь) роз-каяно! людини з Богом. Серед найбшьш уживаних у церковнш практищ: «Царице Небесная» неведомого автора, «Скорбная мати» гармошзащя прот. П. Будного, «Через поле широкее» гармошзащя М. Леонтовича, «Молитву пролш» давньоукрансь-кого наству неведомого автора, «З нами Бог» ки!в-ського обОходного наству у гармотзацп прот. П. Турчаншова та Он.
У репертуарО кл1росного хору УПЦ КП «Неопалима Купина» мюта Киева аранжовано на жшо-чий триголосний виклад чимало духовних тсень неведомих авторОв, серед яких: «Церковця», «Слава Богу за все», «Як гарно у храмО Тво!м, Богородице», «Зшшла зоря - вставайте люди», «Благословенна будь, Неопалима Купино», «Через нашу Укра!ну шла Божа Мати», «БОжать у Поча!в стежки О дороги» та шшг Характерним для уйх цих духовних тсень е простота виконання, лОричшсть О чутте-вОсть, мелодОя наближена до народних побутових тсень, ств у терщю з функцшним трепм голосом, активне використання мажоро-мшору, що сприяе виконанню духовних тсень уйма прихожанами в церкв пед час богослужшня, не потребуючи спещ-ашьно! музично! освети.
Ще одним жанром духовно! музики, який по-бутуе в Укра!т з X столеття е псальма. Псашьма це дво- або триголосна лОрична церковна тсня на текст з бОблшних псалмОв царя Давида, виконува-лась найчастше невеликим ансамблем сшваюв без шструменташьного супроводу. З початку хрещення Руа Оснуваши лише псашьми на бОблшнО тексти, зго-дом з'явились Осторичш, побутовО, пародшт псальми. Пед час церковних ведправ псальми читали або стваши перемшно двома хорами, чи в ут-сон; псальми Давида, упорядковат у богослужбову книгу Псалтир, читали також над померлими хрис-тиянами. Ця традищя збереглась у православ'! О до-ниш.
У СередньовОччО псальми були основою рОзних вОльних музично-поетичних обробок. В Укра!'ш псальми були найпоширеншО у XVI — XVII ст., з пародшним змОстом компонували й виконували ма-ндрОвнО дяки у XVП=XVШ ст., ОсторичнО та побу-товО - стваши кобзарО, лОрники, козаки, також у XIX
ст. псашьми ствали бурсаки-школярО У репертуарО лОрнишв у формО «духовних вОршОв» псальми побу-тували з XV до XX ст.
З музичного боку псальми близью до церков-но! музики, але особливо до народних християнсь-ких колядок. £ псашьми дуже наближет до мелодики народних тсень. В народному середовищО да-ний духовний жанр виконуеться на рОзну ильшсть голойв.
Псальми перествували О перекладали Григо-рш Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Тарас Шевченко («Псалми ДавидовЬ>), Петро Кулш, Степан Руданський, 1ван Франко («На ржах вавилонсь-ких») та шшг Музику псашьмОв О канпв опрацьову-ваши: Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Ми-хайло Гайворонський, Петро Козицький та шшг Серед найбедьш уживаних у церковнш ведпраи ва-рто зазначити: великопостову «По святш горО Спаситель ходив» неведомого автора; на Устння Богородищ «Твое Успення» Й. Кишакевича, «Уснула Мати» о. I. Дуцька; на РОздво Богородищ «В Назарет зацведа лел1я»; на Великий тст «На ржах вави-лонських» В. Крупицький, «Помилуй мене, Боже» музика П. Чеснокова, «Покаяння ведкрий мен дверО, Життедавче» гласове, восьмого обОходного гласу тощо.
У православнш церковнш музищ е такий духовний ред молитви, як Канон. Це великий шснесшв, складений за загальноприйнятими правилами зО з'еднання шлькох тсень, або од, написаних одним вОршованим розмОром. Цей шснесшв отримав свою назву вед правильносет О стрункосет з'еднання окре-мих частин в одне цше. Канон складаеться з дев'яти тсень О служить зображенням Небесно! Оерархп. Такий канон називаеться повним. Але вш може мь стити в собО чотири, три О двО тст. У повному канон розкриваеться певний церковний сюжет, на-приклад, прославляеться Воскрейння Господне, Хрест Господнш, Богородиця тощо. На цш педстаи кожен Канон мае особливО назви, наприклад, Канон Воскрейнню, Канон Животворчому Хресту Госпо-дньому, Канон Богородищ О т. п.
Кожна окрема тсня Канону складаеться з де-шлькох вОршОв. Перший вОрш кожно! тсн називаеться Ормосом. В основО ОрмосОв лежать тст, запо-зиченО зО Священного Писання. НаступнО вОршО на-зиваються тропарями. Особливий Ормос, що додаеться до шнця кожно! пОснО, називаеться ката-васОею (виконуеться обома хорами). Саме катава-сгю ОрмосОв браши як основу для творчосп вОдомО ев-ропейськ1 та укра!нськ1 композитори-класики як духовно! музики, так О академОчно!. Варто вОдмОтити в цьому аспекп катавайю ОрмосОв Пасхального Канону Воскрейння Христового АртемОя Веделя з Ве-ликодньо! Служби Божо!, яка О дотепер е в реперту-арО у кожнОй православнОй церковнш ведпраи та служить маркером квал1фОкащ! церковного хору.
Як висновок варто зазначити, що церковш пО-снестви у православному богослужОннО спонука-ють пОдносити нас думкою над уйм земним, зами-рювати з самим собою та ближшми, лОкувати наш немочО, вОдводити смуток О депрейю, зОгрОвати се-
рце небесною благодаттю. Тому впродовж тисячо-лиг вщ давшх християн i донинi православнi пос-тшають до храму Божого, який даруе висош блага духовнi, зi смиренням i духовною насолодою у мо-литвi спiвдiють у тривалих церковних вщправах, отримуючи рiзноманiтну духовну насолоду [2, 13].
Спираючись на практику апостольського часу, украГнська православна церква упродовж тисячоль тньо! молитовно! практики з особливим благоговш-ням розвивае ус роди i жанри церковних тснест-вiв. У богослужiннi й дотепер духовнi пiснi ужива-ються як стльна церковна молитва православних перед таГнством свято! Gвхаристi! (причастя) поряд з духовним жанром Концерт. Також в шнщ Служби Божо! виконуються духовнi пiснi, на Рiздвянi бого-служ1ння - колядки, тематичш канти, псальми. Пiд час Великодньо! Всенiчноi - Канон Воскресiнню Христовому тощо.
Список лггератури
1. Вознесенский Иоанн, прот. О высоком достоинстве и благодатном влиянии на людей церковного пения. Православная жизнь. 1987. .№3 (447). С. 1 - 14.
2. Григорий Нисский, свт. Толкование к надпи-саниям псалмов (О музыке гармонии сфер) // Музыкальная зстетика западноевропейского средневековья и Возрождения. М.: «Музыка», 1996. 345 с.
3. Сапожшк О.В. Церковний ств як феномен духовно! культури украГнського православ'я (XXVIII столитя) // УкраГнська культура: минуле, су-часне, шляхи розвитку (напрям: Культуролопя): наук. зб. Вип. 27 (2018) / упоряд. i наук. ред. В. Г. Виткалов; редкол.: Ю. П. Богуцький, В. Г. Витка-лов, С. М. Волков та ш. ; наук.- бiблiогр. редагу-вання науково! бiблiотеки РДГУ. Рiвне: РДГУ, 2018. 197 с. С.21-27.
4. Тропарi, богородичнi i стихири воскреснi для чоловiчого хору / КиГвська православна богос-ловська академiя УПЦ КП; упорядкування укра!н-ською мовою для чоловiчого хору Верошки Матвi-енко. К.: Видавничий вщдш УПЦ КиГвського Пат-рiархату, 2013. 80 с.
