CC BY
16
УДК 347.463
О. Д. Неамко
Навчально-науковий шститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", доцент кафедри кримшьного права та процесу
ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕР1 ЕКОНОМ1КИ -КОНФЛ1КТ ЕКОНОМ1ЧНИХ 1НТЕРЕС1В
© Несгмко О. Д., 2016
Необхвдно пам'ятати, що бiльшiсть економiчних злочинiв в1дбуваеться у "тшГ' eK0H0Mi4H0'i дiяльностi, яка в силу певних об'ективних та суб'ективних причин важко п1ддаеться контролю з боку силових структур. Розглянуто e^HOMi4Hy злочиннкть як сукупнiсть корисливих злочишв, що здiйснюються у сфер1 економжи певними особами п1д час 1хньо1 професшно!" дiяльностi, у зв'язку з щею дiяльнiстю i такими, що посягають на власнiсть або mini штереси сможивач1в, мартнер1в, конкурент1в i держави, а також на порядок управлiння економiкою в рiзних галузях господарства.
Ключовi слова: професiйнiсть, дiяльнiсть. корисливiсть, шахрайство, обдурювання замовннкчв, споживач^ недобросовiсна конкуренщя, економiчна злочиннiсть, держава тощо.
О. Д. Несимко
ПРАВОНАРУШЕНИЕ В СФЕРЕ ЭКОНОМИКИ -КОНФЛИКТ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИНТЕРЕСОВ
Необходимо помнить, что подавляющее большинство экономических преступлений совершается в "тени" экономической деятельности, в силу определенных объективных и субъективных причин трудно поддается контролю со стороны силовых структур. В статье рассматривается экономическая преступность как совокупность корыстных преступлений, совершаемых в сфере экономики определенными лицами в процессе их профессиональной деятельности, в связи с этой деятельностью и такими, которые посягают на собственность или другие интересы потребителей, партнеров, конкурентов и государства, а также на порядок управления экономикой в различных отраслях хозяйства.
Ключевые слова: профессионализм, деятельность. стяжательство, мошенничество, обман заказчиков, потребители, недобросовестная конкуренция, экономическая преступность, государство и т. п.
О. Nesimko
TORT IN THE ECONOMY - CONFLICT OF ECONOMIC INTERESTS
It must be remembered that the vast majority of economic crimes is a "shadow" economic activities due to certain objective and subjective reasons difficult to control on the part of law enforcement agencies. The article deals with economic crime as a collection of
selfish crimes committed in the economic sphere certain persons in the course of their professional activities in connection with this activity and those that infringe on the property or other interests of consumers, partners, competitors and state and the order of economic management in various industries.
Key words: professional activity. greed, fraud, cheating customers, consumers, unfair competition, economic crime, the government and others.
Постановка проблеми. Враховуючи той факт, що в економГчнш наущ видшяють теоретичну (полгтичну економшу) та практичну (прикладну економшу) складовi, виникае 3aKOHOMÍpHe питання, наскшьки глибоко сучасний юрист повинен знати i володгти кожною з них. Юридична практика свiдчить, що для юриста будь-яко1 спецiалiзацii (перш за все юриста, котрий займаеться право-творчктю) вкрай важливо знання основ теоретичноi' частини економiчноi' теори, а для юриста, котрий виршуе завдання у сферi реальних (практичних) економiчних вiдносин, необхiднi, насам-перед, поглиблеш знання прикладноi економiки для виявлення тих чи шших правопорушень.
ahmí3 дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблеми економiчноi без-пеки краши зробили вченi: З. Варналш, О. Турчинов, Б. В. Губський, З. В. Герасимчук, Н. С. Вавдток, В. Г. Ткаченко, А. Базилюк, З. Варналш, О. Засанська, I. Мазур, В. Попович, М. Патен, Н. Кузнецова, Е. Сазерленд, та ш. Поширення економiчноi злочинносл вивчали таю вчет, як: О. Горбунова, Л. Грязнова, Г. Мшин, В. Лунеева, Т. Данько, Н. Кузнецова, О. Мещерякова, З. Окрут, В. Островський, Дж. Пеппер, Б. Пшяев, Д. Стеченко та шш1
Мета статт полягае у визначення основних пiдходiв та особливостей економiчноi та майновоi злочинностi.
Виклад основного матерiалу. Враховуючи той факт, що в економiчнiй наyцi видшяють теоретичну (полггичну економiкy) i практичну (прикладну економшу) складов^ виникае законо-мiрне питання, наскшьки глибоко сучасний юрист повинен знати i володгти кожною з них. Юридична практика сввдчить, що для юриста будь-яко!' спецiалiзацii (перш за все юриста, котрий займаеться правотворчютю) вкрай важливо знання основ теоретичноi частини економiчноi теори, а для юриста, котрий виршуе завдання у сферi реальних (практичних) економiчних ввдносин, необхiднi, насамперед, поглиблеш знання прикладноi економiки. Такий подход пояснюеться тим фактом, що прикладна економiка тГсно пов'язана з економiчною конкретикою, предметно аналiзyе господарську дмльшсть, всебiчно вивчае економiчнy ситуащю, що мае пряме вiдношення до ведення домашнього господарства, тдприемництва, дмльносп фГрм та пiдприемств. Прикладна економша, як правило, оперуе реальною шформащею, широко використовуе практичнi та статистичш данi.
Показником юриста (наприклад, юриста банк^сь^ системи, оперуповноваженого в боротьбГ з економiчними злочинами, слвдчого податковоi, державного виконавця, суддГ господарського суду, а також суддГв земельних, фшансових (податкових) судГв, котрГ можна створити в недалекш перспективi) виступае наявшсть як юридичного мислення, так i системного економiчного мислення.
Необхiдно пам'ятати, що штелектуальна пiзнавальна дмльшсть в економщГ ткно пов'язана Гз розвитком економГчного мислення, яке сучаст економкти видшяють як особливий тип мислення, що передбачае наслвдування економГчного тдходу, зпдно з яким поведшка шдиввда та його дмльшсть тдпорядковуються принципу рацюнальносп, ствввдношення здобутюв i втрат у процесГ прийняття того чи шшого ршення [1, с. 28]. Такий пвдхвд абсолютно не вступае в жодт супереч-носп Гз психолопею людини, в якш мислення розглянуто як психГчне ввдображення дшсносл i вища форма творчо!' активносп особи, зокрема юриста.
ЕкономГчне мислення юриста, пов'язане насамперед, Гз виробленням цшей, завдань, результата дмльностг алгоритмом прийняття ршень на тдставГ використаних знань про економГчну
реальшсть, а будучи теоретичним за своею природою воно ктотно впливае на економiчну практику, збагачуючи 11 розробленими мехашзмами та засобами перетворення дшсносл, а також виступае необхiдним атрибутом економiчноi дiяльностi. Економiчне мислення юриста таким чином розвиваеться на основi економiчноi' грамотностi, формування системи уявлень про закони i механiзми функщонування економiки, розумiння власних функцiй та ролi в економiчнiй системi суспшьства.
Економiчне мислення юриста провокуеться, перш за все, економiчними iнтересами та еконо-мiчними стимулами, що здатт iстотно впливати на продуктивнiсть процесу мислення та пов'язаного з ним когттивного процесу. У зв'язку з тим, що мислення здшснюе аналiз, синтез, узагальнення даних, прийняття ршень то насамперед "процес пiзнання повинен забезпечити цим форму, котра мае значення для агента i мютить у собi певний iнформацiйний змют. Когнiтивний процес - розподш даних за категормми... Психологiя пiзнання разом iз тим показуе, що макси-мальне використання даних, що перебувають у розпорядженнi, - радше рвдюсний виняток, нiж правило. Навiть високопрофесшт економiчнi агенти, якi використовують сучаст iнформацiйнi технологii, iгнорують деякi дат, отримат почуттевим шляхом" [2, с. 48-54].
Вершиною тзнавально! дiяльностi юриста в сучасних умовах е економiчна iнтуiцiя, якою досконало володiють лише юристи iз розвинутим економiчним мисленням та великим запасом знань. Вона - незамшний атрибут процесу прийняття ршень. Заснована на глибоких знаннях i навичках 1х використання економiчна штущм виступае одним iз засобiв боротьби з невизна-ченiстю, котру доволi часто породжуе економiчна система. Економiчна штущм необхiдна не лише тд час пiзнавальноi дiяльностi, вона бере участь у вшх видах економiчноi дiяльностi: трудовiй, пiдприемницькiй, цiннiсно-орiентацiйнiй, комунiкативнiй тощо. Прагнення до розвитку та вдоско-налення економiчноi штущй - одне iз першочергових завдань формування економiчноi культури висококласного юриста.
Як випливае iз зазначеного вище, таке мислення дае можливють юристу пiд час виршення конкретних юридичних справ не допускати навпъ найменших економiчних помилок, економiчно обгрунтовувати сво!' професiйнi ди. Зокрема, юрист не повинен приймати помилкових рiшень, керуючись лише тим фактом, що зниження ставок та величини державних податюв е абсолютним благом для громадян держави. Оскшьки податки - головне джерело бюджетних надходжень, 1'х зменшення - прямий удар по бюджетному фшансуванню сощальних програм, освiтi, медицинi, культурi тощо. Юристконсульт повинен глибоко розумiтися в економвд пiдприемств; працiвник податковоi адмтстраци - в податках i податковш системi; юрист-працiвник банку - грошовому обку та фiнансовiй системi, знати ринок щнних паперiв тощо.
Пвд час виконання службових повноважень юристу не потрiбно опускатися до рiвня спожи-вацького вiдношення щодо суспшьства, фiрми чи пiдприемця. Вiн жодним чином не повинен шддаватися стереотипу економiчноi корисливостi або прагнути до всезагальноi зрiвнялiвки. Економiчна свiдомiсть юриста-професюнала завжди повинна бути зорiентована на змщнення економiчноi безпеки суспшьства, характеризуватися моральною вiдповiдальнiстю. Вона не сушсна з моральною деформацiею, що виражаеться в укритп злочинно!' дiяльностi окремих економiчних структур або соцiальних груп (наприклад, злочинного бiзнесу). Будучи пошформованим, яким чином тiньовий сектор економжи може впливати на цикшчш коливання виробництва, незаконш операцii в економiчнiй сферi (використання фiктивного чи навмисного банкрутства з метою "вiдмивання" або використання фшансових засобiв не за призначенням) стримують розвиток ринкових механiзмiв держави, юрист повинен вчасно розтзнавати i припиняти усiма законними засобами будь-яю прояви злочинно!'дiяльностi [3, с. 390-391].
На нашу думку, говорячи про роль юриста пвд час його професiйноi дмльносл необхiдно декшька слiв сказати про економiчну злочиншсть, що мае безпосереднiй стосунок до теми нашого дослвдження. Загальноприйнятого кримшально-правового та кримiнологiчного поняття "еконо-мiчна злочиннiсть" у наш час не вироблено, незважаючи на його широке використання в науковому обку. А це, своею чергою, суттево обмежуе можливосп конструктивного дiалогу з метою вдоско-налення та унiфiкацii законодавства щодо боротьби з цим явищем. Водночас, з шшого боку,
складшсть самого явища, динамiчнi змiни кримшально!' практики в eKOHOMi4HOMy середовищi, значш нацiональнi вiдмiнностi у поеднанш з плюралiзмом дослiдницьких пiдходiв, зумовлених методолопею та особистiсними особливостями не дозволяють розраховувати на швидкий кiнцевий результат щодо вирiшення цього завдання в принцит. Це пов'язано, насамперед, не з недоско-налiстю механiзмiв наукового пiзнання або неефективною органiзацiею наукового спшкування, а з природою само!' проблеми.
Використовуючи вислiв М. Мамардашвш ïï можна розглядати як своервдну "фшсовану точку штенсивносп" [4, с. 32], тобто явища, смисл якого не зрозумший до кшця, не може бути зрозумшим до кшця, але пiзнання якого виступае потужним стимулом для безперервного пошуку нового смислу. Навколо таких понять якраз i ввдбуваеться особлива iнтенсифiкацiя наукових, пiзнавальних зусиль.
1нший, але тюно пов'язаний iз попереднiм аспект ще!' проблеми полягае в тому, що повшстю адекватний, узагальнений опис ще' сфери дiйсностi дати навряд чи можливо, не опираючись на деяю апрюрт передбачення та припущення, вибiр яких знову ж таки визначаеться як мтмум особистiсними факторами та методолопчними традицмми. Проблему дефiнiцiï економiчноï злочин-ностi розглядаемо саме з таких позицш.
Необхiдно зазначити, що проблеми, так чи шакше пов'язаш з поняттям економiчноï злочин-носл притягують увагу дослiдникiв упродовж уше!' iсторiï розвитку цього феномена.
Первюне розумiння економiчноï злочинностi фактично зводилося до ïï ототожнення зi злочиншстю майновою [5]. У понятiйному та методолопчному апаратi тогочасноï правовоï науки не знаходили адекватного ввдображення новггш тенденци кримiнальноï практики.
Однак, уже в 60-х роках Х1Х ст. один iз провiдних французьких дослвдниюв цiеï проблематики М. Патен у пращ "Загальна частина кримшального права i кримiнальне законодавство у сферi бiзнесу" (1861 р) стверджував, що цi питання настшьки впевнено проклали шлях у науку, що стали ледве не найголовшшими. Вш називае, зокрема, такi питання, що вимагали термшового вирiшення: економiчнi злочини, зокрема злочини у сферi тдприемництва; кримшально-правове регулювання у цiй сфер^ зокрема податкове кримiнальне право; кримшально-правовий захист пiдприемцiв - платникiв податюв; кримiнальна вiдповiдальнiсть пiдприемцiв - платниюв податкiв.
Уже в той час проввдш спецiалiсти сприймали проблему економiчноï злочинностi як надзви-чайно вагому сощальну проблему майбутнього, котру неввдворотно доведеться вирiшувати i котра стане "на весь зрют" i потребуватиме спецiального розгляду.
Переломним етапом дослвдження проблем економiчноï злочинностi стала робота кримшолога Е. Сазерленда, котрий вперше зробив спробу системного дослiдження злочинносп корпорацiй. Створена ним кримiнологiчна концепцм справила потужний iдейний вплив на наступний вибiр способiв розумiння цiеï' актуальноï' проблеми. У його концепци основну увагу зосереджено на тш новiй обставинi, що суб'ектами найнебезпечшших економiчних злочинiв виступають особи, котрi займають високе соцiальне становище у сферi бiзнесу та вчиняють злочини пвд час своеï професiйноï дмльносл на користь юридичних осiб або у власних штересах. Запроваджений ним у науковий обiг термiн "бiлокомiрцева злочиннiсть" доволi точно вiдображае цю особливють його концепцiï. На основi концепцiï "бiлокомiрцева злочиннiсть" Е. Сазерленда сформульовано визначення економiчноï злочинностi як злочинносл корпорацiй.
Уже в наш час один iз дослiдникiв цiеï проблеми Н. Кузнецова вважае, що економiчна злочиннiсть характеризуеться двома складовими: посягання на власнiсть i пвдприемницью злочини [6, с. 12].
Ще один дослiдник Г. Мiшин розглядае економiчну злочиннiсть як виявлення у сощальному життi всезагальноï боротьби за юнування. На його переконання, суть економiчного злочину - в конфлжп економiчних iнтересiв. До економiчних злочишв поряд iз господарськими, на його переконання, необхвдно зарахувати всi злочини проти власносл, якi в умовах ринковоï' економiки так чи шакше пов'язаш з господарською дмльшстю [7, с. 33-34].
У цьому контексп доречно буде згадати, що в Росшськш Федераци пiд час створення нового кримшального кодексу реалiзований широкий пвдхвд щодо визначення злочинiв, котрi можна
трактувати як економiчнi. У чинному КК юнуе окремий роздш "Злочини у сферi економжи", в який увшшли три глави з 47-ма статтями про злочини проти власностi, про злочини у сферi економiчноi дмльносп та проти iнтересiв служби в комерцшних органiзацiях. Водночас у цей роздш не увiйшли посадовi злочини (зловживання, хабарництво тощо), комп'ютерт злочини, злочини, пов'язат з посяганнями на штелектуальну власнiсть i авторськi права, та низка шших, що традицшно належать до економiчних. З шшого боку, низка злочинiв проти власносп не квалiфiкуються як економiчнi (насамперед злочини, що пов'язаш з прямим посяганням на властсть (крадiжка, пограбування, розбiй, знищення або пошкодження майна), а також iншi злочини, проти власносп, безпосередньо не пов'язанi з економiчною дiяльнiстю).
На думку В. Лунеева, за всього розмаiття пiдходiв, що iснують у свiтовiй фаховш лiтературi, суть економiчноi злочинностi в крашах з ринковою економiкою становлять злочини, що 1'х здiйснюють корпорацй проти державноi економiки, проти шших корпорацш, службовцi корпорацiй проти самоi корпорацй, корпорацй проти споживачiв [8, с. 257]. О. Дементьева, узагальнивши пвдходи щодо дефшщй поняття, запропоноваш кримiнологами США та Нiмеччини, стверджуе, що "економiчна злочиннiсть - це протиправна дмльшсть, що посягае на штереси економiки держави загалом, а також на приватну пвдприемницьку дмльшсть та на iнтереси окремих груп громадян, постiйно i систематично здшснювана з метою отримання максимальноi наживи в межах i пiд прикриттям законноi економiчноi дiяльностi як фiзичною, так i юридичною особою" [9, с. 12-13].
Ще одна група авторiв дотримуеться подiбноi думки, згвдно з якою "економiчну злочиннiсть необхвдно розглядати як сукупнiсть корисливих злочишв, що здiйснюються у сферi економжи певними особами пвд час 1'хньо1 професiйноi дiяльностi, у зв'язку з щею дiяльнiстю i такими, що посягають на властсть або iншi штереси споживачiв, партнерiв, конкурентiв i держави, а також на порядок управлшня економiкою в рiзних галузях господарства" [10, с. 12].
На основi широкого аналiзу iноземноi кримшолопчно!' лiтератури можемо видшити такi ознаки економiчноi злочинностi, до боротьби з якою професшна дiяльнiсть юриста мае безпо-середнiй стосунок:
- е корисливою, адже й метою е отримання максимальноi вигоди в результат привласнення економiчних ресурсiв iз порушенням принципу еквiвалентностi. Цю ознаку майже усi дослiдники визнають обов'язковою. Злочин можна здшснити з метою отримання осо6исто!' вигоди, в iнтересах трелх осiб або органiзацiй;
- здшснюеться пiд час професiйноi дiяльностi. На Мiжнародному семiнарi 1982 року особливо пвдкреслювалося, що ця ознака вважаеться виршальною пiд час напрацювання дефшщй економiчноi злочинностi.
- пов'язана з договорами та зобов'язаннями, що виникають у суб'еклв мiж собою та державою, необхвдними для виробництва, переробки, набуттям, розподшом i обмiном матерiальних благ i послуг;
- передбачае колектившсть жертв i мiстить прихований ввд суспшьства характер злочинiв, характеризуеться значною ввддалетстю мiж жертвою та злочинцем. Об'ектом посягання, зазвичай, виступае економжа загалом, окремий й сектор, приватна пвдприемницька дiяльнiсть або групи громадян;
- анонiмнiсть жертв. Ця ознака вказуе на ту обставину, що вiктимiзацiя ввдбуваеться переважно приховано ввд самоi жертви;
- наявшсть двох суб'ектiв - юридично!' (злочиншсть корпорацiй) i фiзичноi осiб (злочин-нiсть за родом зайнятостi), що дтоть вiд iменi та в штересах пiдприемства. Юридична особа е суб'ектом злочину лише в тих крашах, де законодавством передбачена кримшальна ввдповь дальшсть юридичних осiб (США, Франщя тощо) [11, с. 91-97];
- традицшний пiдхiд щодо визначення економiчноi злочинностi не враховуе виникнення нових суб'екпв, економiчних за своею суттю злочинiв, пов'язаних iз значним посиленням ролi держави в сучаснш економiцi. Це, зокрема, проявляеться у значному збшьшенш розмiрiв та ввдсотюв валового внутрiшнього продукту, що перерозподшяеться через систему державних фiнан-сових фондiв i неминуче породжуе нову категорто зловживань, пов'язаних iз формуванням,
розподшом та перерозподшом фiнансових ресурсiв через щ фонди. Серед суб'ектiв таких злочишв, перш за все, можна назвати тих ошб, на яких покладений обов'язок сплачувати податки та iншi обов'язковi платежi в таю фонди, а також тих ошб, котрi необгрунтовано претендують на право отримання з цих фондiв допомог, субсидш та iнших виплат. Здшснення таких злочинiв жодним чином не пов'язане з професшною дiяльнiстю цих ошб.
Ще однiею обставиною, що ввдчутно впливае на зростання економiчноï злочинностi можна вважати стрiмкий розвиток комп'ютерних, зокрема штернет-технологш та 1х активне використання в бiзнесi чи шшш економiчнiй дiяльностi. Нинi це надзвичайно важлива складова розвитку сучасноï економiки. Все ширше застосування штернет-технологш для оргашзацш торгiвлi цiнними папе-рами, розширення сфери електронних розрахунюв, "електронноï готiвки", iнтернет-комерцiï, комп'ютеризацм багатьох функцш у сферi бiзнесу та iншоï економiчноï дiяльностi породжують i нову специфiчну сферу кримiнальноï защкавленосл.
Суб'ектами злочинiв, що активно використовують високi технологiï, поряд iз особами, котрi виконують професiйнi функцiï в оргашзацмх, стають практично будь-якi особи. Мета, яку вони ставлять перед собою, методи, яю вони використовують та гхт потенцiйнi можливостi практично не вiдрiзняються вiд тих, котрими володтоть злочинцi-професiонали. Так, надзвичайно стршкий розвиток економiчноï системи призводить до не менш разючоï змiни кола суб'екпв, здатних експлуатувати у кримшальних цшях легальнi економiчнi iнститути. Змши самих методiв кримь нальноï поведшки дають змогу зробити висновок, що критерш здiйснення економiчних злочинiв пвд час професiйноï дiяльностi е лише одтею iз форм подiбноï експлуатаци i вiдрiзняеться лише вузькiстю та неадекватшстю.
Саме тому, на нашу думку, буде найправильшшим i найобгрунтовашшим до сучасних еконо-мiчних ввдносити тi злочини, котрi вiдповiдають хоча б одному iз перерахованих нижче критерив: здiйснюються пiд час професiйноï дiяльностi; реалiзуються пiд прикриттям законноï (легально!) економiчноï дiяльностi (зокрема i пiдприемницькоï); вiдбуваються у процесi i пвд прикриттям фiнансовоï дiяльностi держави та оргашв мiсцевого самоврядування; здшснюються у сферi комп'ю-терноï шформаци, пiд прикриттям або в разi посягання на суб'ектiв професiйноï, економiчноï чи фiнансовоï дiяльностi держави [12, с. 14-15].
Пвдсумовуючи, необхiдно деюлька слiв сказати про характерт вiдмiнностi економiчноï злочинносл вiд злочинностi традицiйноï майновоï (крадiжки, пограбування, розбоï тощо). Еконо-мiчна злочиннiсть у сучасних умовах мае своï специфiчнi особливостi, що надзвичайно актуально для юриста, котрий працюе в економiчнiй сфер1
По-перше, пвд час традицшного злочину iснуе злочинець, котрий повинен бути спшманим, а факт самого злочину здебшьшого очевидний. У разi економiчного ж злочину сам факт здшснення протиправних дш або пвдлягае сумнiву або його надзвичайно важко довести. Тодi використовують найхитр™ способи та засоби щодо приховування слiдiв, виконавцiв, злочинним способом отриманих прибутюв.
По-друге, якщо традицшний злочинець засуджуеться до позбавлення вол^ то для нього стримуючий ефект цього покарання здебшьшого надзвичайно малий. Застосування ж цiеï мiри стосовно економiчного злочинця, б!льш ефективне, оскшьки вiн, насамперед, боïться втратити свш соцiальний статус i респектабельнiсть, без чого не зможе виступати як дшовий партнер.
По-трете, бiльшiсть члетв сусп1льства ставляться доволi прохолодно до економiчноï злочинностi. Пiдставою для та^ байдужостi може слугувати та обставина, що факт нанесення збитюв суспшьству важко встановити, а також те, що економiчний злочинець здеб1льшого не ввдповвдае стереотипу традицiйного злочинця, що склався у тому чи шшому суспiльствi.
1. Хейне П. Экономический образ мышления. - М. : Новости, 1991. - 367 с. 2. Ходжсон Дж. Привычки, правила и экономическое поведение // Вопросы экономики. - 2001. - № 2. - С. 48-54.
3. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология : учебник. - Харьков : Эспада, 2002. - 504 с.
4. Мамардашвили М. Картезианские размышления. - М. : Издательская группа "Прогресс", "Культура", 1993. - С. 32. 5. Ванъ-Канъ. Экономичесте факторы преступности. - М. : Издате
Г. А. Лемана, 1915. - 315 с. 6. Кузнецова Н. Ф. Кодификация норм о хозяйственных преступлениях // Вестник Московского университета. Сер. 11: Право. - 1993. - № 4. - С. 12. 7. Мишин Г. К. Проблема экономической преступности (опыт междисциплинарного изучения). - М.: ВНИИ МВД России, 1994. - С. 33-34. 8. Лунеев В. В. Преступность ХХвека. - М., 1997. - С. 257. 9. Дементьева Е. Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыночной экономикой (на материалах США и Германии). - М. : ИНИОНРАН, 1992. - С. 12-13. 10. Петров И. Э., Марченко Р. Н., Баринова Л. В. Криминологическая характеристика и предупреждение экономических преступлений. - М. : Академия МВД России, 1995. - С. 12. 11. Волженкин Б. Преступления в сфере экономической деятельности по уголовному праву стран СНГ// Уголовное право. - 1997. - № 1. -С. 91-97. 12. Макаров Д. Экономические и правовые аспекты теневой экономики в России // Вопросы экономики. - 1998. - № 3. - С. 14-15.
REFERENCES
1. Hejne P. Jekonomicheskij obraz myshlenija[The economic way of thinking]. - M. : Novosti, 1991. - 367 p. 2. Hodzhson Dzh. Privychki, pravila i jekonomicheskoe povedenie[Habits, rules and economic behavior] Voprosy jekonomiki. - 2001. - vol. 2 - рр. 48-54. 3. Skakun O. F. Juridicheskaja deontologija [Legal deontology]: Uchebnik. - Har'kov : Jespada, 2002. - 504 р. 4. Mamardashvili M. Kartezianskie razmysh-lenija[Cartesian Meditations]. - M. : Izdatel'skajagruppa "Progress", "Kul'tura", 1993. - р. 32. 5. Van#-Kan#. Jekonomicheskie faktory prestupnosti [Ekonomicheskie crime factors]. - M. : Izdanie G.A. Lemana, 1915. - 315 p. 6. Kuznecova N. F. Kodifikacija norm o hozjajstvennyh prestuplenijah [The codification of the rules of economic crimes] Vestnik Moskovskogo universiteta. Ser. 11: Pravo. - 1993. - vol. 4. - р. 12. 7. Mishin G. K. Problema jekonomicheskoj prestupnosti (opyt mezhdisciplinarnogo izuchenija) [The problem of economic crime (the experience of an interdisciplinary study)]. - M.: VNIIMVD Rossii, 1994. - pp. 33-34. 8. Luneev V. V. Prestupnost' ХХ veka [Crime of the twentieth century]. - M., 1997. -p. 257. 9. Dement'eva E. E. Jekonomicheskajaprestupnost' i bor'ba s nej v stranah s razvitoj rynochnoj jekonomikoj (na materialah SShA i Germanii) [Economic crime and the fight against it in the countries with developed market economies (US and German materials)]. - M. : INION RAN, 1992. - pp. 12-13. 10. Petrov I. Je., Marchenko R. N., Barinova L. V. Kriminologicheskaja harakteristika i preduprezhdenie jekonomicheskih prestuplenij[Criminological characteristics and prevention of economic crimes]. - M. : Akademija MVD Rossii, 1995. - p. 12. 11. Volzhenkin B. Prestuplenija v sfere jekonomicheskoj dejatel'nosti po ugolovnomu pravu stran SNG [Crimes in the sphere of economic law on the criminal activities of the CIS countries] Ugolovnoe pravo.-1997. - vol. 1. -pp. 91-97. 12. Makarov D. Jekonomicheskie i pravovye aspekty tenevoj jekonomiki v Rossii [Economic and legal aspects of the shadow economy in Russia]Voprosy jekonomiki. - 1998. - vol. 3. -pp. 14-15.
