CC BY
17
Володимир Кушшт
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримшального права i процесу уоМутугк 12@gmail. сот
1нна Цилюрик
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", асистент кафедри кримшального права i процесу
тпа1укта@тай. ги
ПРАВОМ1РН1СТЬ СЛ1ДЧИХ Д1Й ЯК ОСНОВНА УМОВА 1ХНЬО1 ДОПУСТИМОСТ1
© Куштт В., Цилюрик I., 2017
Основними засобами формування доказовоТ бази е слiдчi д1ж. В1дпов1дно, як з теоретичного, так i з практичного погляду актуальними е питання, за яких умов Тх можна визнати правомнриими i яким чином Тхню правомiрнiсть можна забезпечити. Причому цi питання е важливими i для оаб, якi проводять слiдчi дн, з огляду на необхщшсть дотримання при цьому визначеноТ законом процедури, i для учасникiв кримiнального провадження, у вщносини з якими цi особи вступають з огляду на необхщшсть обстоювання ними своТх прав та свобод, i для оргашв, як здiйснюють нагляд та контроль за додержанням як законодавства, так i прав та свобод учасникв кримшального провадження.
Ключовi слова: правомiрнiсть; слiдчi дн; законнiсть; докази; крим1нальне провадження; кримшально-процесуальш в1дносини.
Владимир Кушпит, Инна Цилюрик
ПРАВОМЕРНОСТЬ СЛЕДСТЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ КАК ОСНОВНОГО УСЛОВИЯ ИХ ДОПУСТИМОСТИ
Основными средствами формирования доказательной базы являются следственные действия. Соответственно, как с теоретической, так и с практической точки зрения актуальными являются вопросы, при каких условиях их можно признать правомерными и каким образом их правомерность можно обеспечить. Причем эти вопросы важны и для лиц, проводят следственные действия, учитывая необходимость соблюдения при этом определенной законом процедуры, и для участников уголовного судопроизводства, в отношения с которыми эти лица вступают в силу необходимости отстаивания ими своих прав и свобод, и для органов, осуществляющих надзор и контроль за соблюдением при этом как законодательства, так и прав и свобод участников уголовного производства.
Ключевые слова: правомерность; следственные действия; законность; доказательства; уголовное производство; уголовно-процессуальные отношения.
Vladimir Kushpit
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure PhD, Associate Professor,
Inna Cilyurik
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure
LEGITIMACY INVESTIGATION AS A BASIC CONDITION FOR THEIR ADMISSIBILITY
The main means of formation is evidence investigations. Accordingly, both theoretical and practical point of view of the relevant question is under what conditions they can be considered legitimate and how they can ensure legitimacy. And these questions are important for people who conduct investigations, given the need for compliance with certain legal procedures for participants in criminal proceedings in relation to which these people come because of the need to defend their rights and freedoms and for bodies that supervise and control compliance with the law as well as the rights and freedoms of participants in criminal proceedings.
Key words: legitimacy; investigations; legality; evidence; criminal procedure; criminal procedure relations.
Постановка проблеми. Зпдно з ч. 3 ст. 62 Конституцп Украши "обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях" [1, с. 32]. А Концепщею реформування кримшально1 юстицп Украши, затвердженою Указом Президента вщ 8 квггня 2008 р., передбачена необхщнють вдосконалення кримшального судочинства з метою забезпечення неухильного дотримання прав особи вщповщно до вимог Конституци та мiжнародних договорiв Украши [2].
Ц настанови були покладеш й в основу Кримшального процесуального кодексу Украши 2012 р., який спрямований на запровадження кримшального провадження на основi прюритетносп прав i свобод людини, забезпечення принцитв змагальносп та рiвностi сторш обвинувачення i захисту, оптимiзацiï окремих процесуальних процедур та виршенням проблеми оперативносп процесуально1 дiяльностi судових i правоохоронних оргашв [3], що повною мiрою передбачено його завданнями, визначеними ст. 2 КПК.
AHanÏ3 дослщження проблеми. Означена проблема привертала увагу таких вчених: Ю. П. Аленш, В. П. Бахiн, I. Галаган, В. Г. Гончаренко, I. В. Гора, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський, В. С. Зеленецький, А. В. 1щенко, О. В. Каплша, Н. С. Карпов, I. I. Котюк, О. М. Ларш, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, В. Т. Нор, М. А. Погорецький, М. В. Салтевський, С. М. Стахiвський, М. С. Строгович, О. Ю. Татаров, В. М. Тертишник, В. В. Тщенко, Л. Д. Удалова, С. А. Шейфер, В. Ю. Шеттько та ш., однак окремi ïï аспекти залишаються не розв'язаними, i насамперед це стосуеться слщчих дiй, що стало очевидним з ухваленням нового КПК Украши.
Мета полягае у дослщженш правомiрностi проведення слiдчих дш як основна вимога ï^ допустимосп як засобу виконання завдань кримшального провадження.
Виклад основного матерiалу. Оскiльки основними засобами формування доказово! бази у кримшальному провадженнi е слiдчi ди, то як з теоретичного, так i з практичного погляду актуальними е питання, за яких умов !х можна визнати правомiрними, i яким чином !хню правомiрнiсть можна забезпечити. У КПК 2012 р., хоча у його ст. 223 "Вимоги до проведення слщчих (розшукових) дш", деякi обов'язковi умови !х проведення передбачеш, зокрема, щодо: присутностi тд час !х проведення осiб, чи! права та законнi iнтереси можна обмежити або порушити; щодо обов'язку особи, яка проводить слщчу (розшукову) дiю роз'яснити особам, якi беруть у нш участь 1хш права i обов'язки та вiдповiдальнiсть, встановлену законом (ч. 3); учасп у деяких з них понятих та щодо того, як особи не можуть бути понятими (ч. 7); учасп в них ошб, як шщдавали !х проведення (ч. 6); права ошб, якi iнiцiювали слщчу дда ставити питання, висловлювати сво! пропозици зауваження та заперечення щодо порядку И проведення, як заносяться до протоколу (ч. 6); заборони !х проведення, ^м невiдкладних випадюв, у нiчний час (ч. 4); того, що у разi отримання тд час проведення слщчо1 (розшуково!) ди доказiв, якi можуть вказувати на невинуватють особи у вчинент кримiнального правопорушення, слiдчий, прокурор зобов'язаний провести вщповщну слiдчу (розшукову) дда в повному обсяз^ долучити складеш процесуальнi документи до матерiалiв досудового розслщування та надати !х суду у разi звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових медичних чи виховних заходiв або клопотанням про звшьнення особи вщ кримшально1 вiдповiдальностi (ч. 5); того, що вони не можуть проводитися тсля закшчення строкiв досудового розслщування, ^м !х проведення за дорученням суду у випадах передбачених ст. 333 цього Кодексу i що порушення цього правила е пщставою для визнання цих дiй недшсними, а встановленi внаслiдок них докази - недопустимими (ч. 8) тощо.
Водночас, щ вимоги е неповними i навiть суперечливими.
Зокрема, виникае питання, чому пщставою для визнання цих дш недшсними, а встановлеш внаслщок них докази - недопустимими, не визнаеться порушення iнших перелiчених у цiй статтi вимог, таких як проведення слщчо1 ди за вщсутносп понятих, коли 1хня присутшсть е обов'язковою, або за вщсутносп осiб, права та законнi штереси яких можуть бути обмеженi або порушеш тощо?
Привертае увагу й те, що в разi характеристики слщчих дш у лiтературi традицшно йдеться не про 1хню правомiрнiсть, а про 1хню законнiсть.
I хоча поняття "законнiсть" тлумачиться у рiзних значеннях, зокрема: як принцип здшснення державою владних повноважень згщно зi законодавчим закрiпленням компетенци державних оргашв, ухваленням ними рiшень у И межах та на пiдставi закону, дотримання у 1хнш дiяльностi конституцiйних прав i свобод людини; як принцип поведiнки суб'ектiв правовщносин у сферi права, що полягае у реальнш можливостi здiйснення ними наданих !м прав за умови неухильного виконання покладених на них обов'язюв; можливостi звернутися за захистом власних прав та наявшсть ефективних засобiв юридично1 вiдповiдальностi; як принцип побудови системи нормативних акпв, що проявляеться в И iерархiчностi, вщповщносп конституцil держави [4, с. 498]. На думку О. Михайленка, законшсть - це вимога дотримання масштабу свободи поведшки, встановленого вищими органами державно1 влади [5, с. 16] тощо. Все ж найчаспше законшсть визначаеться як правовий режим у держав^ що полягае у вимозi суворого i неухильного дотримання закошв всiма органами, органiзацiями, посадовими особами i громадянами.
А законнiсть слщчих дш, на думку I. Герасимова, означае, що вони повинш бути передбачеш в кримшально-процесуальному законi та здшснюватись у встановленiй законом процесуальнш формi; вони можуть проводитись тшьки уповноваженими на це особами; тд час !х проведення потрiбно дотриматись вимог процесуального закону, що регламентують щ слiдчi дil [6, с. 73].
Але оскшьки у Конституци Укра1ни проголошено, що, з одного боку, "людина, И життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканшсть i безпека визнаються в Украш найвищою соцiальною цiннiстю" (ст. 3), а з шшого - принцип верховенства права (ст. 8), який за визначенням Конституцшного Суду Украши означае панування права в сусшльсга, яке не обмежуеться лише законодавством як одшею з його форм, а мютить й iншi сощальш регулятори, зокрема норми
моpaлi, тpaдицiï, звича1' тощо, якi лептимоваш сyспiльством i зyмовленi його i^rop^ra досягнутим кyльтypним piвнем та об^днуються якiстю, що вiдповiдae iдеологiï спpaведливостi, то це дae пiдстaви для висновку, що поняття "пpaвомipнiсть" нaсaмпеpед пов'язyeться з волею, iнтеpесaми та ^^одними пpaвaми конкpетноï особи i, таким чином, виxодить за межi зaконностi, оскiльки оpieнтye на веpxовенство пpaвa, концепцiя якого y найш^шому ïï pозyмiннi, полягae y "визнанш необxiдностi пiдпоpядкyвaння "позитивного" (встановленого чи санкцюнованого деpжaвою) пpaвa "непозитивному" (^^одт пpaвa людини, потpеби людсько1' ^^оди, вимоги pозyмy, моpaль тощо)" [7, с. 341].
А якщо веpxовенство ^ава по сyтi ознaчae веpxовенство пpaв людини i нaсaмпеpед ïï пpиpодниx пpaв, якi в закон можуть бути й не вiдобpaженi, а за нaявностi непpaвового закону, можуть ним офiцiйно й зaпеpечyвaтись, то з ypaxyвaнням цього виявляeться, що пpинцип пpaвомipностi поpiвняно з ^инципом зaконностi оpieнтye не тшьки на дотpимaння зaконiв встaновлениx деpжaвою, а й на визнання та забезпечення ^ав людини i, таким чином e кpитеpieм оцiнки не тшьки дш оpгaнiв i посaдовиx осiб пyблiчноï влади та iншиx юpидичниx i фiзичниx осiб, а й конституцшносп сaмиx пpaвовиx акпв, якими вpегyльовaнi сyспiльнi вiдносини. От тому не випадково y сучасному законодавсга, яким pеглaментyeться судочинство та дiяльнiсть пpaвооxоpонниx оpгaнiв, поpяд з ^инципом зaконностi пpоголошyeться й ^инцип веpxовенствa пpaвa [8, с. 6]. Зaкономipним e й те, що цей ^инцип зaкpiплений i в п. 1 ст. 7 та ст. 8 КПК У^аши [9, с. 9].
Що ж до поглядiв вчениx щодо пpaвомipностi слiдчиx дiй, то цьому питанню вони звеpнyли недостатньо уваги, a ïxm висновки з цього пpиводy також зводяться до того, що ^оведення слiдчиx дiй e пpaвомipним y paзi дотpимaння пpaвил, встaновлениx ^имшальним пpоцесyaльним законом. Iнодi зазначають, що: ^оведення слiдчиx дiй допyскaeться лише тсля поpyшення кpимiнaльноï спpaви, яка пеpебyвae в пpовaдженнi слiдчого; ïx повинен пpоводити особисто слiдчий та з участю осiб, що не тдлягають вiдводy [10, с. 247].
^оте e очевидним, що означен пpaвилa фактично e окpемими умовами пpaвомipностi pозслiдyвaння загалом, а не оpieнтyють на умови пpaвомipностi окpемиx слiдчиx дiй. Кpiм того, якщо ^оведення слiдчиx дiй "допyскaeться", то це сyпеpечить iмпеpaтивним вимогам закону, i нaсaмпеpед пеpедбaченомy ст. 25 КПК ^инципу пyблiчностi, згiдно з яким пpокypоp, слiдчий зобов 'язаш в межax своeï компетенцiï pозпочaти досудове pозслiдyвaння в кожному випадку безпосеpеднього виявлення ознак кpимiнaльного пpaвопоpyшення або в paзi нaдxодження заяви (повщомлення) пpо його вчинення, а також вжити вж пеpедбaчениx законом зaxодiв для встановлення подiï кpимiнaльного пpaвопоpyшення та особи, яка його вчинила. Ця ж вимога пеpедбaченa i ст. 214 КПК, зпдно з якою слiдчий, пpокypоp невщкладно, але не пiзнiше нiж 24 години тсля подання заяви, повщомлення ^о вчинене ^имшальне пpaвопоpyшення або тсля самосттного виявлення ним з будь-якого джеpелa обставин, що можуть свщчити пpо його вчинення, зобов'язаний внести вщповщт вiдомостi до Единого pеeстpy досyдовиx pозслiдyвaнь та pозпочaти pозслiдyвaння. А згiдно з ч. 3 ст. 214 огляд мюця поди y невiдклaдниx випaдкax можна довести до внесення вiдомостей до Единого pеeстpy досyдовиx pозслiдyвaнь, що здiйснюeться негайно пiсля зaвеpшення огляду.
Обов'язкове пpоведення окpемиx слiдчиx дш iнодi безпосеpедньо пеpедбaчене законом, ^икладом чого e випадки обов'язкового ^оведення експеpтизи (ч. 2 ст. 242 КПК). Не завжди слiдчi ди повинен пpоводити особисто слiдчий. Питання вщводу слiдчого та iншиx учасниюв слiдчоï дiï e ситуативним i клопотання ^о вiдвiд може бути й не задоволене тощо.
Отже, наведет оpieнтиpи свщчать пpо недосконалють зaпpопоновaниx кpитеpiïв пpaвомipностi слiдчиx дш. А оскiльки з цього ^иводу чiткиx настанов немae нi y законодавсга, нi y спецiaльнiй лiтеpaтypi, то вiдповiдь на це питання можна отpимaти лише за допомогою викоpистaння зaгaльниx положень теоpiï ^ава та системного aнaлiзy як ноpм КПК, так й iншиx пpaвовиx aктiв, що pеглaментyють вiдносини y цш сфеpi, а також поглядiв, висловлениx з цього пpиводy вченими.
Насамперед звернемо увагу на те, що традицшно поняття "npaBOMipmcib" тлумачиться як вщповщнють дiяння (ди чи бездiяльностi) окремих громадян або службових oci6, а також актiв (наказiв, розпоряджень, ршень тощо), виданих державними установами чи пщприемствами або громадськими чи кооперативними оргашзащями, вимогам норм права [11, с. 591], тобто поняття "правомiрнiсть" та "законшсть" за такого тдходу ототожнюються. Водночас пiдстави для роздумiв з приводу iстинностi такого тдходу дае вже хоча б те, що, як вщомо, за певних обставин правомiрним може бути дiяння, що зовнi виглядае правопорушенням, прикладом чого е можливiсть застосування сили за наявносп необхiдноï оборони. Правомiрним за певних умов е заподiяння шкоди за згодою потертлого. Дiяння вважаеться правомiрним також у разi заподiяння шкоди iнтересам iншоï особи, якщо ïï заподiювач здшснюе свое право в межах, що встановлеш законом" [12, с. 591].
Не випадково iнодi пщкреслюеться, що одшею з визначальних умов правомiрностi слiдчих дiй е наявнiсть належних правових тдстав ï^ проведення, як становлять сукупнiсть передбачених кримiнально-процесуальним законом умов, що дають уповноваженiй особi право провести ту чи шшу слiдчу дiю [13, с. 386; 14, с. 60]. Хоча очевидним е й те, що лише наявнють правових тдстав проведення слщчих дш хоча i е важливим засобом забезпечення ï^ правомiрностi не вичерпуе всiеï ï^ повноти. Але ще проблемнiшим це питання виглядае з урахуванням офiцiйного визначення цих пщстав та умов. Адже згщно з ч. 2 ст. 223 КПК "Пщставами для проведення слiдчоï (розшуковоï) дiï е наявнiсть достатшх вiдомостей, що вказують на можливють досягнення ïï мети".
Саме ця обставина зобов'язуе звернути увагу на те, що тд час оцшювання якосп правовоï регламентацiï будь-яких правовщносин, а отже, i дiй ïхнiх учасникiв, необхiдно отримати вiдповiдь на таю найважливiшi питання: а) чггкють визначення змiсту цих правовiдносин i, зокрема, прав та обов'язюв ïхнiх учасникiв; б) чiткiсть процесуальноï процедури реалiзацiï прав та законних штерешв ïхнiх учасникiв; в) наявнiсть та можливють реального використання визначених законом заходiв, спрямованих на запобтання та припинення порушень законних прав та штерешв ïхнiх учасникiв та захисту ïхнiх порушених прав i, насамперед, оскарження неправомiрних дiй; г) можливють вщновлення порушених прав.
А оскшьки однiею iз найважливiших з цих вимог е вщновлення порушених прав особи, то слщ брати до уваги, що його мехашзмом е насамперед усунення негативних наслщюв, що зумовлеш правопорушенням, способами якого, як зазначае В. Нор, е: а) вщшкодування спричиненоï злочином майновоï шкоди через пред'явлення, розгляд i розв'язання цившьного позову у кримшальнш справц б) вiдшкодування шкоди за власною iнiцiативою суду; в) вiдновлення порушеноï майновоï сфери потерпiлих вiд злочину шляхом повернення 1'м об'ектiв (предметiв) злочинного посягання - речових доказiв у справi (кримiнально-правова реституцiя); г) покладення на засудженого кримшально-правового обов'язку усунути (загладити) шкiдливi майновi наслщки злочину [15, с. 3].
З огляду на це, спираючись насамперед на норми Конституцiï Украши, яка, як вiдомо, мае найвищу юридичну силу (ст. 8), а через призму ïï вимог - й на норми процесуального законодавства, i можна дати вщповщь на означен питання з тим, щоб оцшити якють як конституцшно-правового, так i галузевого регулювання правовiдносин у сферi досудового розслщування загалом, та дiяльностi його оргашв i посадових ошб, як уповноваженi на проведення слiдчих дш, зокрема.
Зрозумiло, що в такому разi належить вiдштовхуватись вiд вимог ст. 19 Конституций згiдно з якою "органи державноï влади та органи мюцевого самоврядування, ï^ посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пщстав^ в межах повноважень та у спошб, що передбаченi Конститущею та законами Украïни". Але за та^ постановки питання насамперед привертае увагу сама хибнють закрiпленоï на конституцшному рiвнi iдеï подiлу державноï влади на так званi "три гшки" (ст. 6 Конституцiï), яка вже пщдавалась обrрунтованiй критицi [16, с. 28], i яка породжуе тупиковi теоретико-правовi ситуацiï. Адже згщно з принципом потршного подiлу державноï влади серед ïï органiв слщ розрiзняти органи державноï влади та iншi державнi органи (Президента, Прокуратуру, СБУ, Центральну виборчу комюда, Нацюнальний банк Украïни тощо), якi ш до законодавчоï, нi до
виконавчо^ m до судово1' влади не належать. Як наслщок, за буквального тлумачення ст. 19 Конститyцiï У^аши, на пiдстaвi, в межax повноважень та y спосiб, що пеpедбaченi Конститyцieю i законами Укpaïни повинш дiяти лише оpгaни деpжaвноï влади та оpгaни мiсцевого сaмовpядyвaння i ïx посaдовi особи. Що ж до iншиx деpжaвниx оpгaнiв та ïxmx посaдовиx осiб, то зi зазначеного xибного положення випливae й xибний висновок, що вони можуть дiяти й в iнший спошб.
Цей висновок випливae i зi змiстy тaкиx статей Конститyцiï як: ст. 55, зпдно з якою "кожному гapaнтyeться ^аво на оскapження в сyдi piшень, дiй чи бездiяльностi оpгaнiв деpжaвноï влади, оpгaнiв мiсцевого сaмовpядyвaння, посaдовиx i слyжбовиx осiб"; ст. 40, згiдно з якою "yd мають пpaво на^авляти iндивiдyaльнi чи колективнi письмовi звеpнення або особисто звеpтaтися до оpгaнiв деpжaвноï влади, оpгaнiв мiсцевого сaмовpядyвaння та посaдовиx i слyжбовиx ошб циx оpгaнiв, якi зобов 'язат pозглянyти звеpнення i дати об^уш^ва^ вiдповiдь y встановлений законом сфок; ст. 56, згiдно з якою "кожен мae пpaво на вщшкодування за paxyнок деpжaви чи оpгaнiв мiсцевого сaмовpядyвaння мaтеpiaльноï та моpaльноï шкоди, завдано1' незаконними piшеннями, дiями чи бездiяльнiстю оpгaнiв деpжaвноï влади, оpгaнiв мiсцевого сaмовpядyвaння, ïx посaдовиx i слyжбовиx осiб пpи здшсненш ними своïx повноважень". Тобто, оскшьки оpгaни пpокypaтypи та СБУ сеpед пеpедбaчениx цими статтями оpгaнiв не згадуються, то це дae тдстави для висновку, що цi статп на ниx не пошиpюються, що свщчить пpо необxiднiсть або увщповщнення системи деpжaвниx оpгaнiв вимогам Конституций або коpигyвaння нaведениx статей Конституци з метою yвiдповiднення ïx фактичнш системi деpжaвниx оpгaнiв, якi беpyть участь y сyдочинствi [17, с. 5].
Кpiм того, тут виникae питання - чому учасники пpaвовiдносин повиннi дiяти y межax та y спошб, що пеpедбaченi лише "законами Укpaïни"? Адже, кpiм поняття "закони", e й поняття "законодавство", яким згiдно з висновком Конституцшного Суду Укpaïни оxоплюються закони та чинш мiжнapоднi договоpи Укpaïни, згоду на обов'язковiсть якиx надала Веpxовнa Рада, а також постанови Веpxовноï Ради, укази Пpезидентa та де^ети i постанови Кaбiнетy Miнiстpiв, ^ийнят y межax ïxнix повноважень та вщповщно до Конститyцiï i закошв Укpaïни [18].
Важливими y цьому контекстi e й положення п. 2 ст. 8 КПК, зпдно з яким "^инцип веpxовенствa ^ава y кpимiнaльномy пpовaдженнi зaстосовyeться з ypaxyвaнням пpaктики Gвpопейського Суду з ^ав людини", а також його ст. 90, зпдно з якою piшення нацюнального суду або мiжнapодноï сyдовоï установи, яке нaбpaло зaконноï сили i ним встановлено поpyшення пpaв людини i основоположниx свобод, гapaнтовaниx Конститyцieю i мiжнapодними договоpaми Укpaïни, згода на обов'язковiсть якиx надана Веpxовною Радою, мae ^еюдищальне значення для суду, який виpiшye питання пpо допyстимiсть докaзiв.
Отже, xочa кpимiнaльно-пpоцесyaльнi вiдносини e пyблiчними, вони вpегyльовaнi й моpaльно-етичними ноpмaми, вимоги якиx також e обов'язковими тд час пpоведення тieï чи iншоï слiдчоï д^'. Не випадково й главою 2 КПК пеpедбaченi й Засади кpимiнaльного пpовaдження, як основуються нaсaмпеpед на моpaльно-етичниx ноpмax. Водночас, вpaxовyючи буквальне тлумачення ч. 2 ст. 19 Конституци У^аши, яка оpieнтye лише на дотpимaння Конститyцiï i зaконiв Укpaïни може скластися вpaження, що для оpгaнiв деpжaвноï влади i ïxнix посaдовиx осiб моpaльно-етичнi ноpми не e обов'язковими.
Кpiм того, оскiльки зпдно з висновком Конституцшного Суду У^аши веpxовенство пpaвa не обмежyeться лише законодавством як однieю з його фоpм, а мiстить й iншi соцiaльнi pегyлятоpи, зокpемa, ноpми моpaлi, тpaдицiï, звичaï тощо, якi легггимоваш сyспiльством i зyмовленi iстоpично досягнутим кyльтypним piвнем сyспiльствa та об^днуються якiстю, що вiдповiдae iдеологiï спpaведливостi [18], то стae очевидним, що одним iз тaкиx соцiaльним pегyлятоpiв e не тiльки моpaльно-етичнi, а й pелiгiйнi ноpми, вpaxyвaння якиx також стae неодмiнною умовою визначення пpaвомipностi дiй як оpгaнiв та посaдовиx осiб оpгaнiв пyблiчноï влади, так i дш бyдь-якиx iншиx фiзичниx та юpидичниx осiб, що повною мipою стосyeться й пpaвомipностi слiдчиx дiй.
От тому ч. 1 ст. 19 Конституци У^аши, зпдно з якою "^авовий поpядок в Укpaïнi rpyнтyeться на зaсaдax, вiдповiдно до якиx нixто не може бути ^имушений pобити те, що не пеpедбaчено законодавством", належало б доповнити положенням, зпдно з яким 'híxto не мae
права вчиняти ди, яю б порушували права, свободи та законш штереси людини". А з урахуванням цього вона мала б бути сформульована так: "Правовий порядок в Украш грунтуеться на засадах, вiдповiдно до яких шхто не мае права вчиняти ди, якi б порушували права, свободи та законш штереси людини i шхто не може бути примушений робити те, що не передбачено ïï законодавством".
Аналiзуючи щ проблеми потрiбно брати до уваги, що хоча i е загальновизнаним, що rai^i ди здшснюють у межах правовщносин, а щ вщносини врегульованi процесуальним законодавством, у межах якого й слщ шукати вщповщь на питання про ïхню вщповщнють його нормам, все ж слщ виходити з того, що, з одного боку, законодавство Украши становить систему норм, а процесуальне законодавство (тим бшьше кримшальне процесуальне) е лише одним iз елемент1в цiеï системи, а з шшого - правовщносини мають здiйснюватись з урахуванням норм шших соцiальних регуляторiв сусшльних вiдносин, то саме системне урахування вимог як процесуального законодавства, так й шших сощальних регуляторiв i даватиме пщстави для вирiшення питання про правомiрнiсть тiеï чи iншоï процесуальноï дiï. З огляду на це традицшна вимога дотримання тд час проведення слiдчих дiй лише кримшального процесуального законодавства орiентуе на хибний висновок про те, що вимоги шших правових акпв, як й шших сощальних регуляторiв сусшльних вщносин, можуть не враховуватись.
Особливоï актуальносп цi питання набувають пiд час оцшювання правомiрностi дiй органiв досудового розслщування тому, що, з одного боку, вони надшеш серйозними владними повноваженнями на обмеження конституцшних прав i свобод, а з шшого, тому, що згщно зi ст. 38 КПК такими органами е rai^i пщроздши: 1) оргашв внутршшх справ; 2) оргашв безпеки; 3) оргашв, що здшснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) оргашв державного бюро розслщувань. А згщно з п. 17 ст. 3 КПК поняттям "слщчий" охоплюються службовi особи зазначених оргашв, уповноважеш в межах компетенцп, передбаченоï цим Кодексом, здшснювати досудове розслщування. Але ж, як вже зазначалося, ш органи безпеки, ш орган державного бюро розслщувань (а отже i ï^m слщч^ до жодноï з гшок влади не належать i як наслщок, з формально-лопчного погляду, залишаються поза дiею ст. 19 Конституцп Украïни.
Однак конституцiйно-правовi проблеми визначення правомiрностi дiй органiв досудового слщства суперечливiстю зазначених положень Конституцiï Украши не вичерпуеться, оскшьки згiдно з ïï ст. 124 "правосуддя в Украш здiйснюеться виключно судами. Делегування функцш судiв, а також привласнення цих функцш шшими органами чи посадовими особами не допускають. Юрисдикщя судiв поширюеться на всi правовщносини, що виникають у держава Судочинство здшснюеться Конституцiйним Судом Украïни та судами загальноï юрисдикцiï". Не випадково i згщно зi ст. 30 КПК 2012 р. "У кримшальному провадженш правосуддя здiйснюеться лише судом, згщно з правилами, передбаченими цим Кодексом". Водночас згщно з п. 10 ст. 3 КПК кримшальне провадження мютить досудове розслщування i судове провадження, а оскшьки досудове розслщування, ^м оргашв внутршшх справ, здшснюють й органи безпеки та орган державного бюро розслщувань, то означеш органи у цш частиш беруть участь у здшсненш судочинства, що суперечить ст. 124 Конституцп Украши i потребуе координацп означених положень КПК з ïï вимогами.
А оскшьки rai^i ди здшснюють у межах правовщносин, яю врегульоваш насамперед кримшальним процесуальним законодавством, то саме у ньому i мали б бути закршлеш безпосередш вимоги щодо ïхньоï правомiрностi. Але, як вже зазначалося, i регламентащя цих аспекпв е надто недосконалою.
Не випадково чинним КПК шститут пред'явлення обвинувачення не передбачений взагал^ А щодо самого обвинуваченого, то тепер, враховуючи ч. 2 ст. 42 КПК, згщно з якою "обвинуваченим (пщсудним) е особа, обвинувальний акт щодо я^ переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу", вш ототожнюеться з пщсудним.
Висновки. Отже, правомiрнiсть слщчих дш випливае з принципу верховенства права i означае ïхню вщповщнють як загальновизнаним правам, свободам та законним штересам ïхнiх учасниюв, так i чинному процесуальному законодавству.
З урахуванням викладеного, дп можуть бути визнаш правомiрними лише за умов:
1) наявносп належних правових тдстав !хнього проведення; 2) проведення !х лише уповноваженою на це особою (особами) та з участю шших осiб, якi не тдлягають вiдведення; 3) проведення !х гласно, у визначенш законом формi, з використанням визначених законом засобiв та з дотриманням визначено! законом процедури; 4) проведення !х з дотриманням загальновизнаних прав, свобод та штерешв !х учасникiв, а також з дотриманням чинного законодавства та шших загальновизнаних сощальних регуляторiв суспiльних вщносин; 5) створення умов кожному li учаснику для вiльного висловлення власно! думки щодо ходу та результат слщчо! дп, а також для !х оскарження.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Конститущя Украгни / В1домост1 Верховной Ради Украгни. - 1996. - № 30. - Ст. 141; 2005. - № 2. - Ст. 44. 2. Концепщя реформування кримтальног юстицИ. Затв. Указом Президента Украгни eid 08.04.2008 р. № 311/2008 // Урядовий кур'ер eid 17 квтня 2008 р. 3. Пояснювальна записка до проекту Кримiнального процесуального кодексу Украгни: (реестр. № 9700 вiд 13.01.2012р., розробленийробочою групою з питаньреформування кримшального судочинства, яка утворена Указом Президента Украгни вiд 17 серпня 2010 року, № 820) [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://w1.c1.rada.goy.ua/pls//zweb_n/webproc4_2?pf3516=9700&sk1=7.
4. Шемшученко Ю. С. Законтсть /Ю. С. Шемшученко, С. В. Бобровник //Юридична енциклопедiя : в 6 т. ; вiдп. ред. Ю. С. Шемшученко. - К. : Укр. енцикл, 1998. - Т. 2. - С. 498. 5. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание / А. Р. Михайленко. - К. : Юринком Интер, 1999. - 448 с. 6. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений /И. Ф. Герасимов. - Свердловск : Средне-Уральское кн. изд-во, 1975. - 184 с. 7. Рабинович П. М. Верховенство права //Юридична енциклопедiя : в 6 т. / Редкол. : Ю. Шемшученко вдп. ред.) та т. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 1 - С. 341. 8. Кодекс адмiнiстративного судочинства Украгни. Офщ. вид. - К. : Парламентське вид-во, 2005. - 120 с.
9. Кримтальний процесуальний кодекс Украгни // Голос Украгни, № 90-91 вiд 19 травня 2012 р.
10. Руководство для следователей / Под ред. Н. Селиванова, В. Снеткова. - М. : ИНФРА-М, 1998. -732 с. 11. Юридичний словник ; за ред. Б. Бабiя, В. Корецького, В. Цветкова. - К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1974. - 846 с. 12. Теория доказательств в советском уголовном процессе : монография / [Р. С. Белкин, А. И. Винберг, В. Я. Дорохов и др.] ; отв. ред. Н. В. Жогин. - М. : Юрид. лит., 1973. -736 с. 13. Абдумаджидов Г. А. Следственные действия и общие условия их производства / Г. А. Абдумаджидов // Вопросы криминалистической техники : сб. научн. статей. - Ташкент, 1978. - С. 12-15. 14. Шейфер С. А. Следственные действия: Система и процессуальная форма / С. А. Шейфер. - М. : Юрид. лит., 1981. - 128 с. 15. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В. Т. Нор. - К. : Вища школа, 1989. - 275 с. 16. Котюк I. Курс правознавства. Ч. 1: Основи теорИ держави i права : навч. поаб. /1. Котюк, О. Котюк. - К. : Верая, 2003. - 234 с. 17. Котюк I. Чи реально оскаржити ршення i дИ оргатв досудового ^iдства та прокурора? /1. I. Котюк // Голос Украгни вiд 14 березня 2012 р. 18. Ршення КонституцШного Суду Украгни у справi за конституцтним зверненням Кигвськог мiськог ради профестних стлок щодо офщйного тлумачення частини третьог статтi 21 Кодексу закотв про працю Украгни (справа про тлумачення термту "законодавство") вiд 9 липня 1998 р., № 12-рп/98 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
REFERENCES
1. The Constitution of Ukraine on June 28, 1996. 2. Kontseptsiya reformuvannya kryminal'noyi yustytsiyi. Zatv. Ukazom Prezydenta Ukrayiny vid 08.04.2008 r. [The concept of criminal justice reform]. Uryadovyy kur"yer - Governmental courier, 2008, Vol. April 17. 3. The explanatory note to the draft of the Criminal Procedural Code of Ukraine (reg. Number 9700 from 13.01.2012 g., Developed by the working group on reform of criminal justice, which was established by Presidential Decree Ukraine from August 17, 2010, number 820). Available at: http://w1.c1.rada.goy.ua/pls/7zweb_n/ webproc4_2?pf3516=9700&sk1=7 Shemshuchenko Yu.S. Zakonnist' / Yu. S. Shemshuchenko, S. V.
Bobrovnyk // Yurydychna entsyklopediya [Legality], Kiev, Ukr. entsykl. Publ, 1998, p. 498. 5. Mihajlenko A. R. Rassledovanie prestuplenij: zakonnost' i obespechenie prav grazhdan. Nauchno-prakticheskoe izdanie [Investigation of crimes: rule of law and ensuring the rights of citizens], Kiev, Jurinkom Inter Publ, 1999, 448 p. 6. Gerasimov I. F. Nekotoryeproblemy raskrytijaprestuplenij [Some problems of crime detection], Sverdlovsk, Sredne-Ural'skoe kn. izd-vo Publ, 1975, 184 p. 7. Rabinovych P.M. Verkhovenstvo prava. Yurydychna entsyklopediya: V 6 t. [Rule of Law], Kiev, Ukr. entsykl. Publ, 1998, p. 341. 8. Kodeks administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny [Code of Administrative Procedure Ukraine], Kiev, Parlament-s'ke vyd-vo Publ, 2005, 120 p. 9. Kryminal'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny [The Criminal Procedure Code of Ukraine]. Holos Ukrayiny - Voice of Ukraine, 2012, Vol. 90-91, pp. 10. Rukovodstvo dlya sledovateley / Pod red. N. Selyvanova, V. Snetkova [Manual for investigators], Moscow, INFRA-M Publ, 1998, 732 p. 11. Yurydychnyy slovnyk ; za red. B. Babiya, V. Korets'koho, V. Tsvyetkova [Legal Dictionary], Kiev, Hol. red. URE AN URSR Publ, 1974, 846 p. 12. Teorija dokazatel'stv v sovetskom ugolovnom processe : monografija / [Belkin R.S., Vinberg A. I., Dorohov V. Ja. i dr.]; otv. red. N. V. Zhogin [The theory of evidence in the Soviet criminal trial], Moscow, Jurid. lit. Publ, 1973, 736 p. 13. Abdumadzhidov G. A. Sledstvennye dejstvija i obshhie uslovija ih proizvodstva / G.A. Abdumadzhidov // Voprosy kriminalisticheskoj tehniki : sb. nauchn. statej [Investigative actions and the general conditions of production], Tashkent, 1978, p. 12-15. 14. Shejfer S. A. Sledstvennye dejstvija: Sistema i processual'naja forma [Investigative actions: System and procedural form], Moscow, Jurid. lit. Publ, 1981, 128 p. 15. Nor V.T. Zashhita imushhestvennyh prav v ugolovnom sudoproizvodstve [Protection of property rights in criminal proceedings], Kiev, Vyshcha shkola Publ, 1989, 275 p. 16. Kotyuk I. Kurs pravoznavstva. Ch. 1: Osnovy teoriyi derzhavy i prava : navch. posibn. / I. Kotyuk, O. Kotyuk [The course of law. Part 1: Basic theory of law], Kiev, Versiya Publ, 2003, 234 p. 17. Kotyuk I. Chy real'no oskarzhyty rishennya i diyi orhaniv dosudovoho slidstva ta prokurora? [Is it possible to appeal against decisions and actions of the preliminary investigation and the prosecutor?]. Holos Ukrayiny -Voice of Ukraine, 2012, Vol. March, 14. 18. The decision of the Constitutional Court of Ukraine in the constitutional appeal of the Kyiv city council of trade unions on the official interpretation of Article 21 of the Labor Code of Ukraine (case on the interpretation of the term "law") on July, 9, 1998, № 12-rp / 98. Available at: www.zakon.rada.gov.ua.
Дата надходження: 28.12.2016р.
