CC BY
26Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 174-179.
УДК 349.6
ПРАВО ЛЮДИНИ НА ПИТНУ ВОДУ: ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ ТА ГАРАНТП РЕАЛ1ЗАЦП
Обюх Н. М.
Нащоналъний утверситет бюресурав I природокористування УкраТни
м. КиТв, УкраТна
У статп розглянуто право людини на питну воду та його особливоста, встановлено його ствввд-ношення iз основними правами людини, яю визнаються в мiжнародних правових документах i в нацюнальному законодавствi, визначено державно-правовi гаранти реатзацп права людини на без-печну питну воду.
Ключов1 слова: питна вода, безпечне довкшля, соцiальна цiннiсть, загальнодоступнiсть, право на питну воду.
Вступ. Постановка завдання. В умовах сощально-економ1чного прогресу вщбу-ваеться штенсивне освоення та використання природних ресуршв. Втручання людини у природу не залишаеться безслщним, а обов'язково несе в соб1 певш негативш наслщки як для довкшля, так { для суспшьства в цшому. Такими наслщками е антро-погенне забруднення навколишнього середовища, а також втрата природою свое! вщ-новлювально! здатность Кр1м того, якщо рашше людина могла користуватися ус1ма природними благами, не ставлячи тд загрозу власне здоров'я, сьогодш маемо зовс1м шшу ситуащю: грунти { водойми забруднеш, те, що ми споживаемо в !жу, невщомо, чи насправд1 е корисним. У зв'язку з цим наприкшщ ХХ стол1ття виникають нов1 на-прями розвитку еколопчних прав людини. Мова йде про право людини на безпечне навколишне середовище, на безпечшсть { яюсть продукпв харчування, право доступу людини до яюсно! питно! води та засоб1в саштари.
Аналгз остантх дослгджень. До сьогодшшнього часу у в1тчизнянш правовш нау-щ зовшм мало уваги придшялося питанню щодо забезпечення права людини на питну воду як одного з основних прав. Правове забезпечення еколопчних прав громадян е предметом наукових дослщжень таких вщомих вчених-правниюв, як Андрейцева В. I., Гетьмана А. П., Шемшученка Ю. С., Шульги М. В. та Шевчук Ю. В. Окрем1 питання правового регулювання забезпечення питною водою громадян Укра!ни роз-глядаються у працях Свстннеева А. С. [1].
Отже, вважаемо за необхщне сформулювати науковий тдхщ до розумшня права людини на питну воду як одного з основних прав людини, що захищаються \ гаранту-ються державою, визначити його основш ознаки, а також встановити державно-пра-вов1 гаранти забезпечення цього права.
Викладення основного матергалу. Кожна людина вщ народження мае право на пд-
не життя, на безпечне i здорове довкiлля, право на здоров'я, але, на жаль, ш в Консти-тущ! Укра!ни, нi в iнших нормативних документах не передбачено закршлення права людини на питну воду.
Вже з 1970-х роюв починае проявлятися все бшьший iнтерес до проблеми доступу людини до основних ресуршв та здшснення права на воду. На мiжнароднiй Конференщ! Оргашзащ! Об'еднаних Нацш (ООН), що вiдбулася у Мар-дель-Плата (Аргентина) у 1977 рощ, було проголошено, що ус люди мають право на достат-ню кiлькiсть чисто! питно! води для задоволення сво!х особистих потреб. Подаль-ший розвиток iдея необхiдностi забезпечення основних потреб людини отримала на Конференщ! ООН з навколишнього середовища i сталого розвитку, що вщбулась у Рiо-де-Жанейро в 1992 рощ. За результатами И роботи було ухвалено програму дш «Порядок денний на ХХ1 столотя». Як йдеться у згаданому документi, «у кра!нах, що розвиваються, кожний третiй мешканець страждае вiд нестачi питно! води та на-лежних санiтарних умов - основних вимог для здорового та пдного життя. У цих кра!нах близько 80 вщсотюв ушх хвороб i одна третина летальних випадкiв виклика-на вживанням забруднено! води. ... З метою забезпечення доступу людини до прюно! води необхщно запроваджувати ефективну полiтику управлшня водними ресурсами на мiсцевому рiвнi» [2, с. 32].
Надалi проблему дефщиту питно! води була розглянуто на Всесвiтньому самiтi ООН в Йоганнесбурзi у серпнi-вереснi 2002 року. Зокрема, було зазначено, що вщ дефщиту води на планет страждае близько 2 млрд. людей. Кра!ни третього свггу прагнуть домогтися вщ США та Свропейського Союзу субсидш, щоб до 2015 року удвiчi скоротити число тих, хто не мае доступу до води та каналiзацi!.
У листопадi 2002 року Комггет ООН з економiчних, сощальних та культурних прав прийняв Коментар № 15 про право на воду як обов'язкову складову основного права людини на життя та здоров'я. 28 липня 2010 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолющю 64/292, яка визнала право на безпечну воду та саштарда як ба-зове право людини, що мае суттево важливе значення для повнощнного життя та забезпечення ушх шших прав.
Як бачимо, у мiжнародно-правовому середовищi право людини на питну воду роз-глядаеться як похщне вiд основних прав людини, до яких належать: право на гщне життя та умови проживання, право на здоров'я, право на працю i культурне життя. Так, при тлумаченш права на життя згщно iз Зауваженням загального порядку 1982 року щодо статп 6 Мiжнародного пакту про громадянсью та полiтичнi права [3] тдкреслено, що «поряд iз захистом вщ позбавлення життя, також встановлюеться обов'язок держави забезпечувати доступ до засобiв юнування i вимагаеться застосо-вувати позитивш заходи, зокрема стосовно скорочення дитячо! смертностi, збiльшу-вати тривалють життя, боротися iз голодом та еmдемiями».
Вода е одним iз найбiльш цiнних природних ресурсiв на нашш планетi. I! дефiцит може спричинити справжню катастрофу в окремих регiонах, де недостатньо запасiв прюно! води для забезпечення основних потреб населення. А користуватися привiзною водою не кожен може собi дозволити. Варто зазначити, що у багатьох кра!нах засто-совуеться практика встановлювати висою тарифи на питну воду, особливо у великих мютах зi значною кiлькiстю населення. Зокрема, у Франщ! середня вартiсть 1 кубоме-
тра води, що надходить у централiзованi системи водопостачання, становить 3,1 евро. У Фшляндп мешканщ столицi сплачують 2,3 евро за один куб води. Це значно бшьше, шж коштуе вода у Польщi чи 1спанп. З одного боку, така полггика високих цiн на питну воду стимулюе громадян до економп у витратах води. З шшого боку, коли мова йде про малозабезпечеш категорiï громадян, потрiбно по-шшому вирiшувати це питання. Адже юнуе значна кiлькiсть людей, яю не в змозi повнiстю сплачувати за споживання води. Таким чином, варто передбачити пiльги для певних категорш громадян.
Право людини на питну воду з правовог точки зору можна визначити як юри-дичну можлив1сть особи використовувати доступт запаси води питног якост1 для задоволення особистих потреб; при цьому таке право повинно охоронятися i захи-щатися державою на рiвнi з основними конституцтними правами. Законом Украши «Про питну воду та питне водопостачання» у статп 7 визначено, що «держава га-рантуе захист прав споживачiв у сферi питноï води та питного водопостачання шляхом забезпечення кожноï людини питною водою нормативноï якост в межах науково обгрунтованих нормативiв питного водопостачання залежно вщ району та умов про-живання». Даний закон гарантуе право людини на питну воду як право споживача, а не як природне благо, котре належить кожнш людиш вiд народження.
Вважаемо за необхщне передбачити закршлення права людини на питну воду на конституцшному рiвнi як одного з основних прав людини. З метою забезпечення ре-алiзацiï цього права держава повинна приймати вщповщш державш цiльовi програ-ми, головною метою яких е досягнення рiвного доступу кожно1' людини, що прожи-вае на територiï краши, до питно1' води та засобiв саштари, а також визнання води загальнодоступною.
У законодавсга Украши не використовуеться термш «загальнодоступна вода». Слiд зазначити, що, хоча у багатьох мiжнародних документах i визнаеться право лю-дини на воду, однак важко сказати, яким чином вода може стати загальнодоступ-ним ресурсом для ушх. Зробити воду повнютю доступною для кожного фактично неможливо, оскшьки пiдприемства, що постачають воду споживачам i вщповщають за гарантування ïï якостi, здiйснюють дiяльнiсть iз питного водопостачання на до-говiрних умовах за встановлену плату. На даний час вщповщно до нащонального за-конодавства загальнодоступним можна вважати використання водних об'екпв лише у порядку загального водокористування. Тобто кожен може використовувати воду iз озер, рiчок та шших природних джерел для задоволення власних питних та господар-сько-побутових потреб, а також використовувати воду iз колодязiв чи свердловин на правi загального водокористування без спещального на те дозволу.
Ще одним важливим питанням у сферi забезпечення права людини на воду е гарантування державою безпечностi питног води. На сьогодш, хоч i встановлеш у дер-жавних санiтарних правилах жорстю вимоги щодо якостi питно1' води, однак досить часто вони не дотримуються. Порушуються санiтарно-гiгiенiчнi нормативи якосп води як на етапi водошдготовки, так i на етапi ïï транспортування та передачi споживачам. Тшьки суворий санiтарний контроль якосп питноï води може визначити, наскшьки вода е якiсною та чи може вона бути придатною для споживання людиною.
За рекомендащями ВООЗ при розробленш планiв щодо забезпечення безпечносп води особливе значення надаеться зниженню ризикiв. Вода вважаеться чистою i без-
печною, якщо у нш не виявлено патогенних мшрооргашзм1в та шюдливих домшок. Контроль якосп води, яка надходить у системи водопостачання, здшснюеться органами державного саштарно-ешдемюлопчного нагляду. Саштарний нагляд дозволяе отримати найбшьш достов1рш даш про якють води, що використовуеться для питно-го водопостачання. При цьому важливе значення мае постшний контроль якосп води на водозаборах, де саме вода вщбираеться I надходить у системи водопостачання [5].
Важливе мюце серед заход1в щодо забезпечення безпечносн та якосп питно! води надаеться еколопчнш шформацн. Найбшьш повне визначення еколопчно! шформацн подано у Конвенцп про доступ до шформаци, учасп громадськосп в процес прийняття ршень { доступу до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, 1998 року (Орхуська конвенщя) [6]. Так, до еколопчно! шформаци нале-жить не тшьки шформащя про природне середовище та стан 1! окремих компоненпв - земель, вод, атмосферного повпря тощо, але й шформащя, яку ми можемо умовно назвати еколопчно значущою. Другу групу складае шформащя про д1яльнють (в найбшьш широкому значенш), яка може вплинути на стан навколишнього середовища. У статп 5 Закону Укра!ни «Про шформащю» [7] визначаеться, кожен мае право на шформащю, що передбачае можливють вшьного одержання, використання, поши-рення, зберпання та захисту шформаци, необхщно! для реал1заци ними сво!х прав, свобод 1 законних штерешв.
Зпдно з д1ючим законодавством громадяни Укра!ни мають право на пдне життя 1 здоров'я; право на шформащю; право споживач1в, що гарантуе споживчий р1вень, належну якють та безпечшсть послуг, необхщну та вщповщну шформащю про !х якють та кшькють, а також право на вщшкодування збитюв внаслщок порушення такого права. Однак ус щ права мають лише декларативний характер I насправд1 не виконуються. Громадяни потребують достов1рно! шформаци про якють питно! води, про здшснюваш практичш заходи для покращення ситуаци, попередження ризиюв, пов'язаних з використанням недоброякюно! питно! води, та подолання негативних наслщюв для свого здоров'я.
Як зазначае Андрейцев В. I., гаранти реал1заци еколопчних прав громадян - це система юридичних засоб1в забезпечення здшснення еколопчних прав ф1зичними особами в галуз1 еколопчно! безпеки, рацюнального використання природних ресур-с1в та охорони навколишнього середовища. Вш видшяе оргашзацшно-розпорядч1, контрольно-виконавч1, превентивно-обмежувальш та процесуально-правов1 гаранти, кожна з яких мае сво! особливосп [8, с. 37].
Вважаемо, що основними державно-правовими гараннями реал1заци права людини на питну воду мають стати: 1) залучення громадськосп до виршення питань щодо якосп питно! води та питного водопостачання; 2) сприяння проведенню во-доохоронних заход1в на ус1х р1внях - мюцевому, регюнальному та державному; 3) ефективне здшснення державного та громадського еколопчного мошторингу за станом об'екнв питного водопостачання; 4) додержання обов'язюв суб'ектами господа-рювання щодо попередження негативного впливу господарсько! д1яльносп на водш екосистеми; 5) вшьний доступ населення до шформаци про якють питних водних ресурс1в, стан питного водопостачання та можливють звернення громадян до вщ-повщних оргашв внаслщок порушення !х права на питну воду.
Висновки. Право людини на питну воду е одним i3 основних природних прав людини i може оцшюватися на рiвнi i3 правом людини на пдне життя та здоров'я, правом на безпечне навколишне середовище. Становленню цього права сприяло мiжнародне спiвробiтництво в рамках дiяльностi ООН, коли виникла необхiднiсть у сшльному вирiшеннi проблеми дефiциту води, особливо у крашах Близького Сходу та Африки.
Необидною умовою визнання права кожно! людини на питну воду е його закршлення на конституцшному рiвнi. Держава повинна гарантувати кожному рiвний доступ до питно! води, створювати сприятливi умови для реалiзацii цього права. Звичайно, забезпечення права на питну воду е складним процесом, що повинен передбачати: по-перше, встановлення жорсткого контролю за дотриманням якостi води при ii шдго-товцi пiдприемствами питного водопостачання, оскшьки саме на еташ водошдготовки досить часто порушуються саштарш вимоги; по-друге, пiдвищення якостi питного водопостачання у сшьськш мюцевосп; по-трете, стимулювання розроблення та впровад-ження державних i регiональних програм, спрямованих на полiпшення екологiчного стану водних об'ектiв - джерел питного водопостачання; по-четверте, забезпечення доступу громадян до об'ективно! шформацп щодо якосп питно! води в Украiнi та ре-гiонах; по-п'яте, конституцiйне закршлення права на воду та гарантш його реалiзацii.
Список лiтератури:
1. Свспгнеев А. С. Правове регулювання забезпечення питною водою населення Украши / А. С. Свспгнеев // Актуальш проблеми правового регулювання аграрних, земельних, еколопчних вщносин i природокористування в Украiнi та краiнах СНД. - Луцьк : РВВ ЛНТУ, 2010. - С. 286-290.
2. Встреча на высшем уровне «Планета земля». Программа действий. «Повестка дня на XXI век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении» / сост. Майкл Китинг. -Женева : Публикация Центра «За наше общее будущее», 1993. - 70 с.
3. Прецедентные дела Комитета по правам человека - Жизнь // Режим доступа. - [Электронный ресурс] : http://www1.umn.edu/humanrts/russian/hrtsbook/Rhrcases-life1.html.
4. Декларация Стокгольмской конференции ООН по окружающей человека среде от 17.06.1972 // Действующее международное право : в 3 т. - М. : Изд-во Московского Независимого института международного права, 1997. - Т. 3. - С. 682-687.
5. Обеспечение безопасности питьевой воды в небольших коммунальных системах водоснабжения. Поэтапное руководство по снижению рисков, связанных с системами водоснабжения в небольших населенных пунктах : Руководство ВОЗ // Режим доступа. - [Электронный ресурс] : http://whqlibdoc.who. int/publications/2012/9789241548427_rus.pdf.
6. Орхусская конвенция: Руководство по осуществлению / [сост. С. Стек, С. Кэйси-Лефковиц ; Европейская Экономическая Комиссия и др.]. - Нью-Йорк; Женева : ООН, 2000. - Ч. VIII. - 292 с.
7. Про внесення змш до Закону Украши «Про шформацта» : Закон Украши вщ 13.01.2011 № 2938-VI // Вщомосл Верховноi Ради Украши. - 2011. - № 32. - Ст. 313.
8. Шевчук Ю. В. Конституцшно-правов1 гарант еколопчних прав громадян в Украш / Ю. В. Шевчук. - К. : Геопринт, 2006. - 132 с.
Обиюх Н. М. Право человека на питьевую воду: тенденции развития и гарантии реализации / Н. М. Обиюх // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-2. - С. 174-179.
В статье рассмотрено право человека на питьевую воду и его особенности, установлено соотношение этого вида права с основными правами человека, признанными в международно-правовых документах и в национальном законодательстве, определены государственно-правовые гарантии реализации права человека на безопасную питьевую воду.
Ключевые слова: питьевая вода, безопасная среда, социальная ценность, общедоступность, право на питьевую воду.
Odiwx H. M.
THE HUMAN RIGHT TO DRINKING WATER: DEVELOPMENT TRENDS AND IMPLEMENTATION OF THE SAFEGUARDS
Obijuh N. M.
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kiev, Ukraine
The article deals with the right to drinking water, its characteristics and relationship to other environmental rights such as the right to a decent life, the right to health and the right to a safe environment. Everyone has the right to a decent life, a safe environment from the birth, but, neither the Constitution nor other legislation does not provide secure rights to free access to drinking water.
As noted in the action program «Agenda XXI», adopted at the UN Conference on the Environment in Rio-de-Janeiro in 1992, every third person in the world suffers from a lack of drinking water and sanitation -the main requirements for a healthy and dignified life. Therefore it was decided to halve surprising number of people without access to drinking water to 2015 year.
Because of the environmental crisis in the world, there are appeared the new directions in development of environmental rights. It is about the right to food safety and quality, the right to drinking water and sanitation facilities, which have a direct relationship to the basic human natural rights. Water is a true natural resource that can be used by everyone. However, when water becomes a limited resource, it is a real social value. So the human right to drinking water acquires the features of social values.
Securing the human right to water at the constitutional level means the state recognition of this right as one of the basic human rights. To ensure its compliance determines to carry out all recommendations of international organizations to establish equitable access to water for everyone regardless of race, income level etc. In order to implement this law the state must take appropriate the state target programs that primary purpose is to achieve equal access of every citizen to drinking water and sanitation, public recognition of water. We believe that the right to drinking water should be guaranteed at the state level by its consolidating in the Constitution and by the introduction of reliable legal guarantees to ensure citizens high quality drinking water.
Key words: drinking water, safe environment, social value, accessibility, state guarantees, right to drinking water.
