CC BY
21
УДК 378.14:681.51:0075
Ю.Г. Якусевич
ПОБУДОВА МОДЕЛ1 КРИТЕРПВ ОЦ1НКИ ЕФЕКТИВНОСТ1 I ОПТИМ1ЗАЦ11 ПРОЦЕС1В УПРАВЛ1ННЯ КОНКУРЕНТНИМИ
ПЕРЕВАГАМИ У ВНЗ
Вступ. 1сторично можна видiлити два етапи розвитку вгтчизняно! вищо! освгти: перший етап, що характеризуеться державною монополieю на надання освiтнiх послуг, та другий етап, який розпочався iз впровадження ринкових ввдносин в освгтянськш галузi .
Перший етап характеризуеться замкнешстю суспiльства, високим сощальним статусом освiти, унiфiкованою системою освии та iдеологiчною орiентацiею. Необхвдно зазначити, що вища освiта була безкоштовною з обов'язковим працевлаштуванням i ктент при виборi ВНЗ обирав спещальшсть переважно з асортименту iснуючих освишх продуктiв.
Конкуренцiя м1ж ВНЗ була вщсутня, оск1льки !х к1льк1сть i спецiалiзацiя планувалися централiзовано, фактично юнувала лише конкуренцiя серед абiтурiентiв при встут до ВНЗ.
Другий етап розпочався тсля здобуття незалежностi, коли Укра1на обрала шлях демократизаций побудови ринкових ввдносин та штеграци до свггово! спiльноти. Державна полiтика щодо освiти i науки повинна була вщреагувати на важливi змiни у суспшьств^ Структура вищо! освiти Укра!ни перетворювалась вiдповiдно до структури освгти розвинених кра!н свiту, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та шшими м1жнародними органiзацiями. Вiдповiдно до ст. 22, 24, 25 Закону Украши «Про вищу освиу» ВНЗ класифiкуються за формами власносп (ВНЗ державно! форми власносп, комунально! та приватно!); за типами (ушверситети, академi!, iнститути, музичш академi!, технiкуми, училища) та за рiвнями акредитацi! (ВНЗ першого, другого, третього та четвертого рiвнiв акредитацп). Окрiм того, згвдно ст. 26 видшяють статус нацiонального закладу, який можуть одержати державнi ВНЗ IV рiвня акредитацi! за вiдповiдних умов [1].
Демократизащя суспiльства при постшно зростаючому попитi на вищу освпу та переход до ринкових вщносин обумовили створення нових ВНЗ, тому ринок освишх продуктiв Укра!ни е досить насиченим, що створило неввдповщшсть мiж кiлькiстю дипломованих спецiалiстiв та !х потребою в сощально-економiчному просторi.
Анал1з динамiки кiлькостi ВНЗ у розрiзi рiвнiв акредитацi! показуе, що протягом 1999-2004 рр. характерною була стшка тенденцiя до збшьшення кiлькостi закладiв 1-11 i ГГГ-ГУ рiвнiв акредитацi!. Проте слад ввдзначити, що кiлькiсть ВНЗ Г-ГГ рiвнiв акредитацi! з 2004 р. по 2012р. почала зменшуватись, головним чином, шляхом !х реорганiзацi! у структурш пiдроздiли ВНЗ Ш-ГУ рiвнiв акредитацп або змши статусу. Також спостертаеться яскраво виражена тенденц1я до зростання частки навчальних закладiв вищого статусу в загальнш кiлькостi ВНЗ, що сввдчить про активний процес яшсного перетворення освiтньо! системи на основах процеав дистанцiйного навчання [2].
Вичизняний ринок освiтнiх продуктiв можна охарактеризувати як ринок монополiстично! конкуренцп, оск1льки на ньому порiвняно велика кшьшсть ВНЗ пропонують схож1, але не щентичш продукти. На ввдшну в1д ринку досконало! конкуренцi!, на даному ринку освiтнiй продукт е диференцшованим, що призводить до доповнення цтовог конкуренцп нецтовою. Формами диференцгацИ освтнього продукту виступають: тдвищення якосп освггаього продукту, близьк1сть розташування до ктента (вiдкриття фiлiй, представництв, консультацшних пунктiв), органiзацiя сервiсу (наприклад, допомога у працевлаштуванш), рекламна дiяльнiсть та iншi аспекти маркетингово! дiяльностi ВНЗ. Характерною рисою е й те, що конкуренщя мiж ВНЗ ввдбуваеться не лише за абiтурiентiв, а й за професорсько-викладацький склад. Тому в конкурентному потенщал1 (КР) ВНЗ природно дiють конкурентнi переваги {кр}[3].
Аналiз останнiх дослiджень i публшацш
В лiтературi немае единого розумшня поняття «конкурентна перевага», а запропоноваш визначення характеризуються такими недолшами: неврахування динамiчностi та вiдносностi даного поняття, надмiрна узагальненiсть (А. Градов [4], I. Должанський i Т. Загорна [5], В. Карлофф [6]), неврахування менпв (Н. Куденко [7], Ж.-Ж. Ламбен [8]), конкуренпв (I. Корнеева i В. Хруцкий [9]), необгрунтоване ототожнен-ня категорiй «конкурентт переваги» та «ключовi фактори успгху» (З. Шершньова [10]).
Як показав аналiз наукових джерел, фахiвцi видшяють рiзнi ознаки поняття конкурентних переваг. Згiдно з концепцiею конкурентних переваг М. Портера [11], видмють таш !х типи: за джерелами досягнення - переваги в маркетингу, у витратах в маркетингу чи витратах у ринковому сегментц за стримашстю -переваги високого порядку i низького рангу; за ступенем спещал1зацп - загальнi та спецiалiзованi; за факторами - основш та розвинуп. Ж.-Ж. Ламбен за джерелами досягнення видме зовнiшнi та внутрiшнi конкурента переваги. По-iншому представляе конкурентнi переваги Г. Мшцберг [12], враховую-
чи основи !х забезпечення i видiляючи переваги у навичках, вмшнях та досвщ, переваги у ресурсах та позицшш переваги, а Л. Балабанова [13] конкурентнi переваги за щею ж ознакою видiляe органiзацiйнi, функцiональнi та основаш на взаемоввдносинах iз зовшшшм середовищем. Найбiльш повне визначення конкурентних переваг представлено Р. Фатхутдiновим [14]. Вш видiляe такi ознаки: вщносно системи, за сферою виникнення переваг, за змютом фактору переваги, за часом реал!зацп, за мiсцем реал!зацп, за видом отриманого кiнцевого результату та за методом чи засобом отримання.
Проведений нами аналiз наукових джерел показав, що питання поняття конкурентних переваг ВНЗ не е завершеним у вивченнi. На наш погляд, конкурентт переваги (кр) - це порiвняльнi динамiчнi характеристики компоненпв, як1 забезпечують конкуренто-стiйкiсть та конкуренто-гнучшсть в системi ресурсiв ВНЗ.
У формулюваннi поняття конкурентних переваг ВНЗ слщ враховувати так! основш характеристики: обмеженiсть шлькосп та значущють компоненпв конкурентних переваг, сумюшсть конкурентних переваг, прийнятшсть для даного вищого навчального закладу, гнучк1сть та стшшсть компоненпв конкурентних переваг, !ерарх1чшсть конкурентних переваг, врахування нацюнальних та м!жнародних аспекпв, неможливють кошювання конкурентами (по можливосп), забезпечення шновацшного розвитку, реальшсть досягнення, врахування ключових фактор!в усшху, вплив на запит нових професш.
Характеристики компоненпв конкурентних переваг забезпечуються, насамперед, специф!чними ресурсами, як важко !мггуються, замщуються чи рацюнально експлуатуються. Це ввдображае ресурсний пвдхщ за яким ВНЗ е вщмшними один в!д одного за ресурсним оснащенням. При цьому системний ресурс мае бути джерелом компоненпв конкурентних переваг, сприяти пвдвищенню вигоди та бути специф!чним, важко !мггованим або замшним в той же час, рацюнально застосовуваним. Ресурсна концепщя конкурентних переваг доповнюеться ринковою позищею Портера, зпдно яко! отримання стшко! конкурентно! переваги ВНЗ залежить ввд впливу сил конкуренцп та концепци ключових компетенцш, яка призводить до тдвищення р!вня шновацшносп управлшня, забезпечуе гнучк1сть д!яльносп ВНЗ та оператившсть.
Постановка задачi
Важливим етапом в д!яльносп ВНЗ е процес управлшня компонентами конкурентних переваг, як1 забезпечують ршшчшсть, безперервшсть ! надшшсть навчального процесу, ввдкриваючи можливосп реал!заци математичних моделей дшовосп студенпв ВНЗ та унеможливлюють надмiрну кшьюсть випускниюв по вiдповiдним професшним напрямам та нестачу в перспективi iнших. В даний час управлшня вищими навчальними закладами здшснюеться на основ! {кр} систем стандарт1в ВНЗ. Вар-псть таких систем досить значна, тому ц-норувати ними неможливо. Застосування таких систем вимагае чiтких процеав управлшня матер!альними та фшансовими потоками, що зменшуе операцшш затрати ВНЗ та забезпечуе стабшьшсть управлшня тгльки в цглому. Тому проблемам моделювання процеав управлшня ВНЗ на основ! компоненпв конкурентних переваг е актуальною новою проблемою. При моделюванш динам!ки конкурентних переваг в якосп критерЮ оцшки ефективност1 управлшня / оптимгзаци приймаеться середне значення затрат на управлшня компонентами конкурентних переваг за певний перюд часу. Такий критерш враховуе тшьки варпсш параметри процесу ! обмежуе повне представлення його ефективносп ! оптим!зацп. Особливо це стосуеться управлшня ВНЗ як штегровано! оргашзацшно-економ!чно! системи (1ОЕС) з системними ресурсами (SR), в яш включаеться конкурентний потенщал з конкурентними перевагами КР()
КР( {кр} ) с (1)
В таких умовах при управлшш компонентами конкурентних переваг зростае цша помилки ! нев!рного вим!рювання запиту, а також контролю за р!внями конкурентних переваг. I як результат маемо, що випускники вищих навчальних заклад!в, як! покликан! продовжувати д!яльшсть професшних напрям!в не мають змоги отримати роботу за фахом, а ввдтак змушеш виконувати обсяги спрощених робгг, яш не притаманш !хнш квал!ф!каци. Здешевлення робочого потенщалу високого квал!ф!кацшного р!вня стримуе конкурентоспроможнють економ!ки, а тому вщбуваеться вщпк штелектуального ресурсу. Таким чином, фшансовий капггал, який направлений на рют штелектуально! сфери в Укра!ш знещнюеться ! констатуеться факт конкретно! неввдповщносп запиту ! пропозици трудових ресурав, а саме, збшьшення фах!вщв одше! професп та зростання потреб в шших.
Тому, для таких обставин критерш ефективностi i оптимгзацИ управлшня компонентами конкурентних переваг повинен враховувати i тформацшну складову системи управлшня конкурентними перевагами, що на нашу думку, доповнюючи математичними моделями шгегрального критерш оцшки конкурентного потенщалу ВНЗ [3], дозволитьуникати вiд надмiрноiкiлькостi випускниюв однiеiпрофесп
та забезпечувати наявтсть тших професш за вимогами ринку прац1.
Метою роботи е побудова моделi критерто ощнки ефективност i оптимiзащl процесу управлшня
конкурентними перевагами (Кеоу {кр} ), який би в комплекснш форм1 м1г би узагальнити не т1льки варт1сн1, але I ¡нформацтнг характеристики процесу за певний штервал часу:
Основний матерiал
При виборi критерив ефективносп i оптим1зац1! керуються наступними вимогами:
• вимiр ефективносп штегровано! органiзацiйно-економiчно! системи (ЮЕС);
• повна та загальна функцюнальшсть;
• кшьшсна форма представлення;
• реакщя на змiни основних параметрiв системи;
• порiвняння рiзних можливих варiантiв системи.
Критерiй повинен вiдображати мету функц1ювання системи при цьому мету сл1д представити у виглядi функцюнала параметрiв системи. В якостi показника ефективносп i оптимальностi системи управлшня конкурентними перевагами використовуються наступнi аргумента [15]:
• рiвень обслуговування, що виражаеться вiдношенням числа конкурентних переваг до необх1дно! кiлькостi;
• ймовiрнiсть необхiдних конкурентних переваг;
• економiчнi показники.
При побудовi моделi критерш оцiнки ефективностi i оптимiзацi! управлшня конкурентними перевагами, з огляду на спектр показнишв, приходимо до норми, що ефектившсть i оптимiзацiя процесу управлшня конкурентними перевагами направлена на зниження затрат, як1 витрачаються на тдготовку майбутнiх фахiвцiв у ВНЗ. Тому, при побудовi моделi критерш управлшня конкурентними перевагами в якост1 компоненпв ефективностi i оптим1зац1! системи вибирають фiнансовi та матерiальнi витрати, яш затрачаються на пiдготовку фахiвцiв, доповнення лiцензiйного обсягу по випуску фахiвцiв за вимогами ринку пращ, а також на розходи, що викликаш надлишком випускник1в або !х нестачу.
В загальному випадку критерш оцшки ефективностi i оптим1зац1! процесу управлшня конкурентними
перевагами (К {кр} ) представимо у виглядi функцюнала з в1дпов1дними компонентами : еоу
Кеоу {кр} =Г(^ С2, V1, ^ Vз, ^
(2)
при а1 = {£Р; Кд Я; МТВ; ММ г}
02 = { М^ ; МТГ £
V Р=1
( п \
р=1
К
( т л
V /
}
де, G1 - ресурси основног освтньог д1яльност1 ВНЗ та Г! обслуговування, зокрема: ^Р)-сощальний потенцiал, (KdR)-кадровi ресурси, (МТв) - матерiально-технiчна база, NMz - навчально-методичне
забезпечення; G2 - ресурси, що забезпечують свш розвиток та в1дтворення вс1х тшихресурс1в, а саме:
-фiнансовi накопичення та грошовi надходження, МТГ
р=1
- матерiально-технiчнi ресурси наукових
пlдроздiлlв,
V р=
- фонд стимулювання працi персоналу ВНЗ, КЯ
( т
[ъя
V Я=1
- кадровi ресурси у сферi
розвитку стратегiчних ресурав; V1- вартiсть iнфраструктури ВНЗ з врахуванням вартостi обладнання та затрати на утримання обслуговуючого персоналу; вартiсть будь-яко! одиниц1 компоненти конкурентно! переваги; втраченi кошти за невикористаш компоненти конкурентной переваги; V4 - втраченi кошти за дефщит компоненти конкурентной переваги; V5 - збитки в1д надшрно! к1лькост1 компонентiв конкурентних переваг у випадках неможливост1 !х реал1зац1!; Q - плановий пер1од; t - д1ючий час; z -сумаршсть компонент конкурентних переваг.
Представлений функцюнал (2) з перерахованими компонентами не е зручним для проведення розрахунк1в. Тому деяк1 складов1 сл1д об'еднувати в один компонент. Кр1м того, в залежност1 в1д конкретно! постановки задач1 1 в1дпов1дн1й !й математично! модел1 окрем1 компоненти функц1онала (2) можуть бути виключен1 з розгляду. В теор1! управл1ння 1нколи обмежуються дов1льним природним класом компонент1в управлшня, як1 залежать в1д обмежено! шлькосп складових частин. Тод1 оптим1зац1йна задача зводиться
до побудови алгоршшв по визначенню оптимальних значень цих компоненпв. Тим не менше, при такому пiдходi залишаються сумшви з приводу iснуючих бiльш складних правил представлення конкурентних переваг, що забезпечать меншi затрати. В деяких випадках вдаеться розвiяти цi сумшви та видшити умови, при яких простi подходи в управлiннi будуть оптимальними в порiвняннi з бшьш складними. Ввдтак, модель критерiю оцшки ефективносп i оптимiзацiï процесу управлшня конкурентними перевагами дозволяе прогнозувати вплив компоненпв на динам^ рiвнiв конкурентних переваг та мiнiмiзувати витрати, забезпечуючи оптимальнi полiтики управлiння. Для використання таких пiдходiв необхвдно:
• мати математичний опис запипв на професшш напрями або 1'х використання в процеа пiдготовки у ВНЗ як ттегровано'1' органiзацiйно-економiчноï системи (1ОЕС);
• обумовлювати правила вiдкриття нових спещальностей за вiдповiдними професiйними напрямами.
Якщо так1 зовнiшнi умови заданi, то можна проаналiзувати роботу системи управлшня конкурентними перевагами, тобто : знайти розподш рiвнiв (kp), умови потреб у спещальностях по професiйним напрямам, термiни в забезпеченi новими спещальностями, рiвень пiдготовки бакалаврiв та спещалюпв i т.д. Вмiння знаходити таю характеристики допомагае вибрати потрiбний варiант полiтики управлiння та значення i види компонентiв. Разом з цим постановка оптимiзацiйних задач додатково передбачае:
• побудову функцп, яка ввдображае економiчну природу процесiв управлiння компонентами конкурентних переваг, тобто оцшити затрати на шдготовку фахiвцiв в кшькосп, яка визначаеться оптимальною потребою вщповвдно до вимог ринку працi;
• побудову функци вартостi по додатковш пiдготовцi фахiвцiв на основi компоненпв конкурентних переваг при потребi поповнення.
В той же час при такому пiдходi до побудови критерпв присутнi деяк1 досить значнi недолши, що пов'язанi з такими неврахованими факторами:
• процес змши рiвнiв компонентiв конкурентних переваг е стохастичним, бо на нього впливае значна шльшсть випадкових факторiв;
• характеристики запипв на спещальносп, вiдповiдно до професшних напрямiв, часто носять вибiрковий характер;
• при управлiннi значною шльшстю компонент конкурентних переваг слад розробляти алгоритми контролю рiвнiв (kp), вибирати 1'х оптимальнi складовi, i т.д.
Так процеси характеризуються нечеткими функц1ями, мають сво1 закони розпод^, а вiдповiдно мають невизначенiсть, яка характеризуе ентропЮ (Е) процесу управлшня компонентами конкурентних переваг в шовацшно-лопстичних системах ВНЗ як штегровано1 органiзацiйно-економiчноï системи (1ОЕС) [17]. Отже, при побудовi моделей таких процеав дослщники обмежуються пошуком значень су-марних витрат на компоненти конкурентних переваг у виглядi функцюнала (2). Разом з цим, залишаються осторонь процеси, що зв'язаш з техшчною реалiзацiею процедур контролю та управлiння матерiальними потоками органiзацiйно-економiчнiй системi. Зауважимо, що мшмум функцiонала (2) можуть забезпечити рiзнi по своему складу i техшчним характеристикам системи. Зрозумiло, що система управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ е iдеальною, якщо вона забезпечуе мшмум сумарних витрат на компоненти, мае при цьому мшмальну варпсть та забезпечуе оптимальш алгоритми контролю i управлшня (kp). Дшсна органiзацiйно-економiчна система ВНЗ може пльки наближатися як завгодно близько до iдеальноï. Крiм того процес змши рiвнiв компонентiв конкурентних переваг е стохастичним, осшльки на нього впливають значнi випадковi фактори. Тому стан компонентiв (kp), як об'екта контролю, у будь-який момент часу мае деяку невизначенiсть.
Отже, юнукш показники ефективностi процесу управлшня компонентами конкурентних переваг характеризують пльки економiчну складову i не враховують ïï iнформацiйноï складовоï. Ввдтак питання якiсного вибору критерiю оцiнки ефективносп i оптимiзацiï процесу управлiння компонентами конкурентних переваг ВНЗ потребуе подальшого розв'язку.
Значне розповсюдження в практицi мае критерш найбшьшого середнього результату. Це обумовлено адитившстю показника середнього результату. Тим не менше, показник середнього результату, який лежить в основi такого критерiю, не враховуе в явному виглядi необхiдний результат. Враховуючи, що процеси управлiння компонентами конкурентних переваг в органiзацiйно-економiчнiй системi характеризуються повторенням операцш, то для оптимiзацiï таких систем доцiльно використовувати критерш максимального середнього результату. Так, як процеси управлшня компонентами конкурентними перевагами ввдбуваються пвд впливом багатьох випадкових факторiв, то це приводить до ймовiрнiсного розподiлу стану системи. Тому, до критерiя оцiнки ефективностi i оптимiзацiï процесу управлiння компонентами конкурентних
переваг (Кеоу {kp} ), слад включати ймовiрнiсн^ складову. Тому в таких обставинах доцшьно використати узагальнюючий функцiонально-статистичний критерiй (УФСК) I.В.Кузьмiна [16].
При сиш^ критер1ю оцiнки ефективносп i оптимiзацiï процесу контролю i управлшня
компонентами {кр} ВНЗ необх1дно, щоб в1н характеризував ефектившсть 1 оптим1зац1ю процесу управлшня компонентами конкурентних переваг. Критер1й: Кеоу {кр} ВНЗ в1дпов1дае таким вимогам, якщо в1н характеризуе тформацшну здаттсть системи контролю I управлтня.
Кшьшсть шформаци, яку отримуе система за штервал часу (t2; t1) у процес1 контролю 1 управл1ння визначаеться як:
У^) = ЕОЛ) - E(t2;tl), (3)
де Eo(t2;t1)- ентроп1я {кр} ВНЗ до початку процесу контролю 1 управлшня; - залишкова ен-
тротя {кр} ВНЗ, як (ЮЕС) 1 системи управл1ння п1сля процесу управлшня 1 контролю.
Залежшсть (3) характеризуе дшсний процес отримання шформаци компонентами конкурентних переваг ЮЕС тд впливом випадкових фактор1в. Залежн1сть(3) дозволяе розрахувати 1нформац1йну здатн1сть д1йсно! системи.
1деальна система дозволяе зняти невизначешсть процесу отримання 1нформац1!. Тому, !! ефективн1сть з 1нформац1йного погляду можна оц1нити як ентроп1ю {кр} (ЮЕС) до початку процесу контролю 1 управлшня, а саме:
№1) = Е^) (4)
Ефектившсть системи контролю 1 управлшня з шформацшно! точки зору оцшимо в1дношенням шформацшно! здатност1 д1йсно! системи до шформацшно! здатност1 1деально! системи. Враховуючи вирази (3) та (4) отримаемо:
К Еа ; ^) - Е; ^) (5)
пп Еа (Г2; ^)
Вираз (5) представляе собою критер1й, який показуе степ1нь наближення дшсно! системи до вдеально!, тобто вказуе на оцшку ефективност1 1 оптим1зац1! процесу управлшня компонентами {кр} . Якщо залишкова ентрошя {кр} 1нтегровано! оргашзацшно-економ1чно! системи наближаеться до
нуля:E(t2;t1)0, то Кеоу {кр} наближаеться до 1 (Кеоу {кр} 1), а це означае, що система контролю 1 управлшня д1е достатньо ефективно 1 навпаки.
Орипнальшсть критер1ю оц1нки ефективност1 1 оптимальност1 процесу управл1ння компонентами {кр} ВНЗ полягае в його нормованостг до крайшх сташв системи. Для щеально! системи Кеоу {кр} =1; для повшстю невизначено! системи Кеоу {кр} =0, а критерш оц1нки ефективност1 1 оптимальност1 для дов1льно! д1йсно! системи Кеоу {кр} представляеться як: 0 < Кеоу {кр} < 1
Разом з цим, даному критер1ю Кеоу {кр} притаманш суттев1 недол1ки, а саме:
• в1н е статистичною оцшкою ефективност1, яка не враховуе динам1ки процесу контролю 1 управл1ння;
• критерш не враховуе складносп та вартосл процес1в контролю 1 управлшня в системах контролю 1 управлшня.
Для л1кв1дацп цих недолЫв потр1бно оц1нити варт1сть 1нформац1йно! здатност1 щеально! та д1йсно! системи управл1ння компонентами конкурентних переваг ВНЗ методом приведення !х до середн1х витрат оргашзаци процес1в контролю 1 управл1ння в щеальних Si(t2;t1) та д1йсних Sd(t2;t1) системах.
Тод1 для д1йсно! системи контролю 1 управл1ння мамо наступну оц1нку :
О, = ; (6)
для 1деально! системи контролю 1 управлшня компонентами конкурентних переваг ВНЗ е така оцшка:
О, = ^^. (7)
1 ^ t2)
Пор1внюючи д1йсну систему контролю 1 управлшня з щеальною системою, отримаемо:
Кеоу {кр} (¿1, /2 ) = ^ (8)
Шдставляючи вирази (6) та (7) в (8), тод! критерш оцшки ефективносп ! оптим!заци процесу управлшня конкурентними перевагами прийме вид:
Кеоу {кр} (¿1; ¿2) = 1 * (1; ¿2 ('1; ¿2) (9)
и 2 I' (4; ¿2 )Б* (4; ¿2)
А також, враховуючи вирази (3) та (4) критерш оцшки ефективносп ! оптим!зацп процесу контролю ! управлшня компонентами конкурентних переваг приймае вид наступного узагальнення :
К {к }= {■Ео(¿2;¿1) -Е(¿2;¿1 )}$ (¿2;¿1) (10)
] Еа (¿2; ¿1 )Б* (¿2; ¿1)
Узагальнений функцюнально-статистичний критерш (10) розкривае так! переваги як нормовашсть, очевидна простота, повнота воображения. Даний критерш оцшки ефективносп ! оптим!заци лопчно пов'язуе шформацшну здатшсть дшсно! системи контролю ! управлшня з варпстю оргашзацп цього процесу ! узагальнена характеристика нормуеться з щеальним випадком.
Проведемо модифжацш Кеоу {кр} на основ! залежносп (10), тод! отримаемо:
К
еоу
{кр} _ {Еоfe;^)-Е(h;^)}хs.;^) _ ^ х^ (И)
Eo (t 2; h )sd (t2; h)
Тут коефiцieнт Ginf представляе iнформацiйну складову критерiю оцшки ефективносп i оптимiзацil процесу контролю i управлiння компонентами конкурентних переваг, а коефщент Gvar вщображае вартiсну складову критерш. З виразу (11) очевидно, що
G _ Ео (t2 ; tl ) - Е(t2 ; tl ) , (12)
inf — ' х '
Ео (t2 ; tl )
а
G _ s. (t2; ti)
Gvar _ S^ (13)
Вирази (12) та (13) представляють очевидне вiдношення, саме : Ginf < 1 та Gvar < 1, а тому можна представити, що:
G.x G < 1, (14)
inf var ' 4 '
тобто значения критерш знаходиться в сегменп [0;1]. Чим ближче значення критерш знаходиться до 0 (нуля), тим прше працюе система. Якщо значення критерш наближаеться до 1( одинищ), то така система наближаеться до щеального стану.
На вiдмiну вщ системи cmaHdapmie ВНЗ, логiстична система ВНЗ як штегрована оргашзацшно-е-кономiчна система [17], в як1й здшснюеться монiторинг коефiцiентiв Ginf та Gvar , функцiонуе i тодi, коли процеси в цш системi оргашзоваш не коректно. Негативнi наслiдки таких дш, як i у системi стандартiв ВНЗ, накопичуються незалежно вщ людського фактору та проявляються тод^ коли виправити !х неможливо. Тим не менше, завдяки коефiцiентам Ginf та Gvar , що е складовими критерш оцiнки ефективностi i оптимiзацil здiйснюеться контроль стану процеав в системi у !х ймовiрностному проявi вiдповiдно до идеально! системи, тобто система, в якш ввдсутня будь-яка невизначенiсть i, яка е повшстю контрольованою.
Враховуючи компоненти функцюнала моделi критерш оцiнки ефективностi i оптимiзацil процесу управлiння конкурентними перевагами (2), зазначимо, що идеальна система управлшня {кр} повинна бути передбаченою, а умови функцiонувания идеально! системи незмшними.
Таку систему, яка забезпечуе сталi компоненти {кр} можна описати моделлю Уiлсона [18]. Згiдно з якою складовi частини {кр} незшнно1 шлькосп як:
2 • X • М
сл1д подавати через постiинии iнтервал часу:
вщтак сукупнi затрати управлiння компонентами {кр} за весь запланований перюд Q будуть складати:
=У1 2 • м • <2 • ^ , (17)
де М - загальна потреба компоненпв за перюд Q; S1 - затрати ВНЗ на забезпечення компонента конкурентних переваг; - сукупнi затрати управлшня компонентами {кр} за перiод Q.
Отже, перша складова узагальненого функцюнально-статистичного критерш - вартiсть оргашзаци процесу в щеальнш системi визначаеться по формулi (17).
Затрати управлшня компонентами конкурентних переваг в дшснш системi Sd(t2;t1) визначаються дiИсними умовами функцюнування та вiдрiзняються вiд Si(t2;t1) , а також потребують обчисленню шляхом моделювання процесiв функцiонування дшсно! системи.
Для визначення iнформацiИноl складово! функцiонально-статистичного критерiю оцшки
ефективностi i оптимiзацu процесу управлшня конкурентными перевагами (К {кр} ) необхщно знову розглянути iдеальну систему управлiння компонентами {кр} .
Максимальна ентропiя системи досягаеться при однаковш Имовiрностi сташв системи. Пiд станом системи управлшня компонентами {кр} слад розумгги кшьшсть компонентiв, як1 знаходяться в система Згiдно динамiки 1деально! системи управлшня {кр} ймовiрнiсть визначаеться як:
рк «2, Ч) = V> к = 1,2Д..У (18)
Тодi ентропiя iдеально! системи на основi залежностi (18) прийме вид:
V 11 1
Ео &; ь) = V log2 V = " log2 V (19)
Ентропiя дшсно! системи Е^,^) визначаеться Имовiрностями станiв дшсно! системи
рт (^; ^) = Р(г = m), або
(20)
Е; Ч ) = ^ рт l0g2 рт
т=1
тобто стацюнарними Имовiрностями того, що в будь-якиИ момент часу в системi управлiння компонентами {кр} к1льк1сть компоненпв конкурентних переваг становить рiвно z одиниць.
Враховуючи залежностi (17)-(19) для системи управлшня компонентами {кр} узагальнюючиИ функцюнально-статистичниИ критерiИ оцтки ефективностi i оптимЬаци процесу (11) буде мати вид:
I-^2 ^ + Црт ^2 рш 2 •Ш ■ б • ^
Кооу {кр} = ----(21)
- log2 ^ Х ^ (Ь , ¿1 )
Переваги узагальнюючого функцюнально-статистичного критерш оцшки ефективносл ! оптим!зацп управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ у форм! (21) е наступними:
1. Критерш ( Кеоу {кр} ) е нормованим. Значення розрахуншв знаходиться в штерват в!д 0 до 1. Числов! значення Кеоу {кр} характеризують стешнь наближення дшсно! системи до щеально!, тобто трив!ального прорахованого випадку.
2. Складов! Кеоу {кр} , яш розкривають реальний процес управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ в конкретному стан!, можуть визначатися як результат математичного моделювання д!йсного процесу зм!ни р!вн!в конкурентних переваг.
3. Розрахунков! значення Кеоу{кр} по формул! (21) для р!зних стратегш управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ на шляху проектування системи управлшня {кр} допускають вибирати способи управлшня компонентами {кр} для дов!льних ситуацш.
4. Кожна складова Кеоу {кр} (21) може використовуватися окремо, як частинний критерш о^нки ефективностi i оптимгзаци управлiння ВНЗ.
Отже, об'еднання шформацшно! та вартюно! складових у форм! узагальнюючого функцюнально-статистичного критерш оцтки ефективностi i оптим1заци процеав управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ дозволяе комплексно проанал!зувати та оптим!зувати систему управл!ння конкурентними перевагами вищих навчальних заклад!в.
Висновки. На основ! анал!зу процеав управлшня компонентами конкурентних переваг ВНЗ отримана залежн!сть узагальнюючого функц!онально-статистичного критер!ю.
Показано, що в якост! !деально! системи можна застосовувати модель У!лсона, як базову модель управл!ння.
З огляду на представлений пвдхвд, отримана розрахункова формула критерiя оцшки ефективностi i оптимЬаци процеыв управлшня компонентами конкурентних переваг у ВНЗ, що в комплекснш форм! узагальнюе не т!льки варт!сн!, але ! !нформац!йн! характеристики процесу в плановому пер!од! за певний штервал часу. Представлена формула (21) може бути застосована для довшьних реальних сташв в !нтегрован!й орган!зац!йно-економ!чн!й систем!.
Для розрахунку показниюв ефективностi i оптимгзацИ процеав управлшня компонентами конкурентних переваг ВНЗ потр!бно отримати розрахунков! значення шлькосп шформаци в реальнш систем!, використовуючи закони розпод!лу р!вшв критер!я оцтки ефективностi i оптим1заци процеыв управлшня компонентами {кр} ВНЗ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ходаков В.£., Радванская Л.Н. Высшее образование: Анализ проблем и перспектив развития.-Н. Каховка. 2000.
2. Соколова Н.А.,Боскин О.О. Имитационная модель процесса дистанционного обучения// Моделирование объектов и систем.-ААЭКС, №1(13), 2004.
3. Якусевич Ю.Г. Математична модель шгегрального критерш конкурентного потенщалу вищого навчального закладу. // Проблеми шформацшних технологш.-2011.-№10- С.76-83.
4. Градов А. П. Экономическая стратегия фирмы : учеб. пособ. / Под ред. А. П. Градова. - 3-е изд., испр. - СПб. : Спец-Лиц, 2000. - 588 с.
5. Должанський 1.З., Загорна Т.О. - К. : Центр навчально! лггератури, 2006. - 384 с.
6. Карлофф Б. Деловая стратегия / Карлоф Б. ; [пер. с англ.]. - М. : Экономика, 1991. - 239 с.
7. Куденко Н. В. Стратепчний маркетинг : навч. поаб. / Н. В. Куденко - К. : КНЕУ 1998. - 152с.
8. Ламбен Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Жан-Жак Ламбен; пер.с франц.-СПб.:Наука,1996.-592с.
9. Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг: настольная книга по исследованиям рынка: учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 528 с.
10. Шершньова З.£. Стратепчне управлшня: Навч. Поабник. - К. -КНЕУ, 1999. - 384 с.
11. Портер М. Е. Стратепя конкуренции методика анал!зу галузей ! д!яльносп конкурента / ПортерМ. Е.; [пер. з англ.А.Олшник, Р. Скшьський]. - К.:Основи, 1998.-390с.
12. Минцберг Г. Шкала стратегий / Минцберг Г., Альстренд Б., Лемпел Д. ; [пер. с англ. ; под ред.
Ю.Н.Каптуревського].-СПб.:Питер,2001 -336с.
13. Балабанова Л.В. Маркетингове управлшня конкурентоспроможшстю шдприемств: стратепчниИ шдхвд: Моногр./Л.В.Балабанова, В.В.Холод.- Донецьк: ДонДУЕТ, 2006.-294с.
14. Фатхутдинов Р. А. СтратегическиИ менеджмент: [учебник] /Фатхутдинов Р. А. - М. : Дело, 2002. - 448 с.
15. ШраИбфедер Дж. Эффективное управление запасами /пер.с англ.2-е изд.-М.:Альпина Бизнес Букс,2006.-304с.--
16. Кузьмин И.В. Оценка эффективности и оптимизации АСКУ-М.:Советское радио,1971.-296с.
17. Дудкiн П., Паляниця В., Паласюк Б. До питання шституцшного забезпечення функцiонування iнновацiИно-логiстичноl системи вищого навчального закладу (ВНЗ) // Соцiально-економiчнi проблеми i держава.-2011.-Вип.2(5).
18. Хедли Дж.,УаИтин Т. Анализ систем управления запасами /Пер.с англ. ред.А.Л.РаИкина.-М.:Наука,1969.-511с.
ЯКУСЕВИЧ ЮрiИ ГеннадiИович - к.т.н., доцент, заввдувач кафедри природничих та технiчних дисциплiн 1зма!льського факультету Кшвсько! державно! академi! водного транспорту iменi гетьмана Петра Конашевича-СагаИдачного
Науковi штереси: моделювання управлiння розвитком вищого навчального закладу
