CC BY
107
Огляд
Review
УДК 616.8-001.36:614.86 йО!: 10.22141/1608-1706.4.17.2016.77485
НАЗАРЕНКО 1.1.1, ВАНОВ В.1.1, РОЩ1Н Г.Г.2, ДОРОШ В.М.3 1Державний заклад «Укранський науково-практичний центр екстрено! медично! допомоги та медицини катастроф МОЗ Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на 2НМАПО 'м. П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на
3Ки!вська мська клiнiчна лкарня швидко! медично! допомоги, м. Ки!в, Укра!на
НАСЛ|ДКИ ПСИХОЛОПЧНОТ ТРАВМИ У ПОСТРАЖДАЛИХ ПЮЛЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОТ ПРИГОДИ (АНАЛ|ТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛПЕРАТУРИ)
Резюме. Мета. Визначення наслдкв психолопчно! травми та видiв можливих психiчних розладв у по-страждалих внаслдок дорожньо-транспортно! пригоди (ДТП). Матер'али та методи. Проведено огляд сучасно! фахово! лтератури щодо надання медико-психолопчно! допомоги стосовно визначення видв
психчних розладв у постраждалих '¡з психолопчною травмою внаслдок ДТП. Результати. Визначено по-няття «психчна травма», систематизован наслдки психолопчно! травми у постраждалих внаслдок ДТП. У контекст ндивдуально-психолопчних особливостей дано! категорИ осб визначено змст поняття «алко-гольне сп'янння», а саме ф'золопчне (просте) та патолопчне сп'янння, як одного з головних соцально-епдемюлопчних предиктор'в виникнення транспортних аварiй. Висновок. Надання медико-психолопчно! допомоги постраждалим внаслдок ДТП потребуе здйснення низки окремих заходв, тобто вивчення дй
з боку людини, яка постраждала внаслдок ДТП, з подальшою дагностикою !! психолопчного стану, а та-кож iнiцювання призначення судово-психолопчно! експертизи з вивченням ндивдуально-психолопчних, в першу чергу в контекст кримнолопчних особливостей винуватцв ДТП як суб'ект'в необережного зло-чину, за вдсутност медичних i юридичних критерИ'в неосудност, особливо водив у стан алкогольного сп'янння.
Ключовi слова: дорожньо-транспортна пригода, психолопчна травма, психчний стан, алкогольне сп'янння, судово-психолопчна експертиза.
Травма
Вступ
Кшьысть транспортних засобiв в Укра'1ш постш-но збшьшуеться, що обумовлюе невпинне зростання дорожньо-транспортних пригод (ДТП), внаслшок яких люди гинуть або отримують тшесш ушкодження та психолопчну травму, iнодi стаючи швалшами. Це шдтвержуе той факт, що в Укра'1ш загальна кшьысть ДТП з постраждалими за 2015 р. становила 25 365 ви-падыв, було травмовано 31 467, причому кшьысть загиблих внаслщок ДТП за 2015 р. дорiвнювала 3970 ошб [7]. Отже, зважаючи на те, що за 2015 р. в Укра-1Ш скоено 134 193 ДТП (за добу близько 368 факпв), в середньому за добу в ДТП помирало приблизно 11 ошб i було травмовано 86.
За даними Центру безпеки дорожнього руху ДА1 УМВС Украши, у 2014 р. 92,5 % ДТП з постраждалими виникають через нехтування правилами дорожнього руху, а саме: внаслшок зикнення через перевищення швидкосп, недотримання дистанцп, порушення правил маневрування, на1зду на тран-
спорт, що стоггь, або рiзного виду перешкоди [14]. Понад 40 % ушх ДТП сталися в сташ алкогольного сп'яншня учасниыв транспортно'1 пригоди, що е одним iз головних сощально-ешдемюлопчних предикторiв виникнення аварш на транспорт [4, 21]. Так, кшьысть ДТП, пов'язаних iз вживанням алкоголю, у 2014 р. становила 26 076, iз них ви-падыв ДТП з постраждалими, що скоеш водiями в сташ алкогольного сп'яншня, — 2336 (8,9 %), кшь-
Адреса для листування з авторами: 1ванов Володимир 1горович
ДЗ «Укра!нський науково-практичний центр екстрено! медично! допомоги та медицини катастроф МОЗ Укра!ни», вул. Братиславська, 3, м. Ки!в, 02166, Укра!на E-mail: sstvova@mail.ru
© Назаренко I.I., 1ванов В.1., Рощш Г.Г., Дорош В.М., 2016 © «Травма», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
кiсть травмованих пiшоходiв у нетверезому станi становила 714 (2,7 %) оаб. У 2015 р. було зафшсова-но понад 93 000 факпв управлiння транспортними засобами у нетверезому сташ (за добу близько 255 факпв) та кшьшсть ДТП, пов'язаних iз вживанням алкоголю, становила 24 165, з яких випадыв ДТП з постраждалими, що скоеш водiями в сташ алкогольного сп'яншня, — 2358 (9,7 %), внаслщок чого загибло 317 оаб i було травмовано 3203 [7]. Причому шдикатором стану алкогольних проблем в Укра!ш е рiвень поширеностi та захворюваностi на розлади психши i поведiнки через вживання алкоголю, що в 2014 р. становив майже 1436 ошб на 100 тис. на-селення (за даними облшу в профшактичнш та дис-пансернiй групах нагляду, без урахування АР Крим та м. Севастополя, даш по Донецькш та Луганськш областях наданi частково) [9].
Кшьысть загиблих у ДТП у свт наближуеться до кшькосл померлих вiд туберкульозу або малярш Травми, отриманi на дорогах, е основною причиною смертност молодi вiком 15—29 рокiв та другою за вагомютю причиною смерт дiтей i пiдлiткiв вшом 5—14 рокiв. За вiдсутнiстю дiевих заходiв до 2020 р. дорожньо-транспортний травматизм стане шостою за значимютю причиною смертностi насе-лення у свт [14].
Такий сошальний вплив сягае патогенного рiвня i стае причиною формування низки психiчних i пове-дiнкових розладiв, до яких, зокрема, належать: гос^ реакци на стрес ^43.0 за МКХ-10), посттравматич-ний стресовий розлад (F43.1), рiзноманiтнi розлади адаптацп (F43.2), а також стшы змiни особистостi пiсля перенесено! катастрофiчно! поди (F62.0). 1з психолопчно! точки зору, пiд надзвичайною ситуа-цiею (НС), до структури яко! вiдноситься ДТП, розу-мiють обстановку, що склалася внаслiдок катастро-фи, яка неминуче обумовлюе виникнення й значне поширення кризових станiв особистостi [28].
Особливють медико-психолопчно! допомоги зосереджена на тому, що для вивчення дш (або бездiяльностi) з боку людини, яка постраждала внаслщок ДТП або ско!ла ДТП, е постфакторна дь агностика 11 психологiчного та психiчного стану в найближчий час до моменту аварп, — встановлен-ня так званого причинно-наслщкового зв'язку. Без психолопчного дослiдження неможливо встано-вити, як та або шша ситуацiя чи фактор вплинуть на постраждалого внаслщок ДТП та яко! реакци можливо вiд нього очiкувати, а також проведення психолопчно! експертизи може стати причиною значного зменшення ймовiрностi судово! помил-ки при аналiзi причин ДТП. Судово-психолопчна експертиза (СПЕ) за фактами ДТП включае досль дження шдивщуально-психолопчних особливос-тей водiя або учасника ДТП, як обумовлюють на-дiйнiсть в !х взаемозв'язку та взаемозумовленосп, а також дiагностику психiчних станiв, у яких зна-ходилися постраждалi внаслiдок ДТП у момент !! скоення [5, 23].
Питання необхiдностi проведення СПЕ за фактами аварш на транспорт стали порушуватися фахiв-цями ще наприкшш XX столiття (Бакст А.Я., 1978, 1979; Ваоадевський Ю.Л. та сшвавт., 1981; Гордее-ва А.К., 1982; Дагель П.С., 1978; Димерський В.Я., 1978; Зотов Б.Л. та сшвавт., 1981; Козлов В.А., 1978; Костицький М.В., 1985; Коченов М.М., 1977, 1991; Нор В.Т. та сшвавт., 1985; Проценко В.Б. та сшвавт., 1980) [31]. Але матерiали науково! лператури вказують на те, що у випадках, коли з боку водiя не були виявлеш порушення правил дорожнього руху, слiдчi жодного разу не призначали судово-психоло-пчно! або шженерно-психолопчно! експертизи. Як доводить практика, ш експертизи часто проводять-ся без учасп спещалюпв в галузi психологи, що шо-дi призводить до крайньо! схематизацГ! та поверхне-во! фiзiологiзацi! внутрiшнiх, психiчних механiзмiв людсько! поведiнки [2].
Отже, на сучасному еташ соцiально-полiтичних змiн в укра!нському суспiльствi вiдзначаються на-явнi ознаки «ешдеми» дорожньо-транспортного травматизму, — розв'язання проблем i боротьба з його тяжкими сошальними наслiдками, смертнiс-тю та швалщшстю повиннi розглядатись як одне з головних питань державно! политики, що вимагае комплексного мiжвiдомчого шдходу, у тому числi iз залученням судово-медично! та медико-соцiально! експертних комюш.
Мета роботи — визначення наслщшв психоло-гiчно! травми та ввддв можливих психiчних розладiв у постраждалих внаслщок ДТП.
Результати та обговорення
Психотравмуючий вплив будь-яко! надзвичайно! ситуацГ! (НС), що супроводжуеться загибеллю й ка-лiцтвом людей, безумовно, викликае психологiчну травму, що, як наслщок, залишае пiсля себе вщчут-нi ознаки у формi психiчних змiн i психоневротич-них розладiв, що вимагають лiкування. Результатом учасп в небезпечнiй ситуацГ!, якою е ДТП, стае за-звичай емоцшна, психологiчна та психiчна травма [11, 16].
У науковш лiтературi чимало авторiв дають рiз-нi визначення поняття «психiчно1 травми». Термiн «психотравма» розглядаеться як незвичайна подiя, що здатна викликати тяжкий психологiчний стрес, який супроводжуеться почуттям жаху, страху та без-порадносп [3, 10, 11, 16, 19]. Психiчна травма являе собою досить складне явище, в центрi якого знахо-диться субклiнiчне реагування свщомосп на саму психiчну травму, що супроводжуеться своерщною захисною перебудовою, яка вщбуваеться у систе-мi психологiчних установок у суб'ективнiй iерархi! значущого. Ця захисна перебудова зазвичай ней-тралiзуе патогенну дiю психiчно1 травми, запобiга-ючи розвитку психогенно! хвороби. У цих випадках йдеться про «психолопчний захист», що виступае суттевою формою реакцп свщомосп на перенесе-ну психiчну травму. Психiчна травма призводить
до ланцюгово!' реакцп' в iepapxÎ4H^ структурах; розбалансування енергетичних i функцiональних режимiв; порушень параметрiв iнформацiйноï про-вiдностi; порушень функцюнальних залежностей, контролюючих рiвнi функцiональноï спряженост та порушень на рiвнi коду.
Видшяють такi механiзми психологiчного пере-роблення психiчноï травми, або психогени: регре-сiя — витiснення 3i свiдомостi психотравмуючого переживання; гiперкомпенсацiя — замша непри-йнятно!' для свщомосп тенденцп' на протилежну; проекцiя — перенесення власних неприйнятних пе-реживань на оточуючих; рацiоналiзацiя — прагнен-ня логiчно обГрунтувати змiст психотравми; ком-пенсацiя — активнiсть, спрямована на заповнення втрат; щентифшашя — задоволення сво'1'х спону-кань за рахунок щентифшацп' себе з бшьш усшшни-ми суб'ектами; фантазування — замщення втраче-но1 реальностi мрiями; зниження рiвня спонукань i знецшювання вихiдноï потреби [1].
Клiнiчне використання тих або шших механiзмiв захисту виражене у змЩ симптоматики постражда-лого. У мiру перебiгу часу шсля гостро1 психотравми клiнiчно-iзоляцiйнi симптоми складаються в чiтко окресленi симптомокомплекси: астешчний (нас^з-ний) синдром; фобiчнi розлади, що вiдбивають психо-генну ситуацш; посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); соматоформш розлади; ларвiрованi депресй' iз цефалгiями, анорексieю, порушеннями серцевого ритму; синдром вегетативно!' дисфункцй' з гиперпдрозом, головними болями, шлунково-кишковими розладами, артерiальною гiпертензie та розладами сну; особистюш розлади пiсля пережито!' катастрофи [1, 24, 25].
Психогеннi розлади, що формуються пiд впли-вом психiчноï травми з клiнiчноï точки зору подь ляють на так форми реактивних розладiв: гостра реакщя на стрес (афективно-шокова реакцiя), ю-теричнi психози, психогеннi депресй', психогенш мани', психогеннi паранощи.
Гострi шоковi реакцп' описувалися пiд назвою «психози жаху», але в лiтературi фпурують i такi визначення, як емотивний шок, гострi афектогеннi реакцй', кризовi реакцй', реакцй' екстремальних ситуацш (за Kleist К., 1917, та Kretschmer Е., 1924). В уах цих випадках йдеться про транзиторш розлади значно!' тяжкостi з рiзкими ендокринними i вазо-моторними зрушеннями, що розвиваються в ошб без психiчноï патологи' в екстремальних умовах. Реалiзуючими стресовими чинниками виступають ситуацп', небезпечнi для життя або благополуччя, — стихшш лиха та еколопчш катастрофи, ДТП, по-жеж^ корабельнi аварп', поди' бойово!' обстановки, що призводять до великих руйнувань, викликають смерть, поранення та страждання великого числа людей. Чутливють до стресових дш пiдвищуeться в астенiзованих осiб, людей лпнього вiку та при со-матичних захворюваннях [17, 18, 20, 28].
Розрiзняють гiпер- i гшокшетичну форми го-стрих реакцiй на стрес. При гшеркшетичнш формi,
до певно!' мiри вiдповiднiй реакцй' «рухово!' бурi», поведiнка хворих втрачае цшеспрямовашсть; на фонi швидко наростаючо!' тривоги, страху вини-кае хаотичне психомоторне збудження з безладни-ми рухами, безцшьними метаннями, прагненням кудись бпти (фугiформна реакцiя). Орieнтування в просторi порушуeться. Тривалiсть рухового збудження невелика i, як правило, припиняeться через 15—25 хвилин.
Для гшокшетично!' форми, вщповщно!' реакцй' «уявно1 смертЬ> характернi стани рiзкоï рухово!' за-гальмованостi, що доходить до повно'1' знерухомле-ностi та мутизму (афектогений ступор). Хворi за-звичай залишаються на тому мiсцi, де виник афект страху; вони байдужi до того, що вiдбуваeться до-вкола, погляд спрямований у проспр. Тривалють ступору — вiд декiлькох годин до 2—3 дшв. Переживання, що вщносяться до гострого перюду психозу, зазвичай амнезуються. Пiсля виходу з гострого психозу спостерiгаeться виражена астешя, що триваe до 2—3 тижшв [27].
За науковими дослщженнями росiйських авторiв, у кшшчнш структурi у дослiджуваних водй'в — учасни-кiв ДТП провiдне мюце займають розлади, пов'язанi зi стресом. Так, у 67 % вшх обстежуваних дiагностова-но гостру реакцш на стрес. Виявленi розлади вiдрiз-няються рiзноплановiстю, що дозволяe видтити три типи реагування на НС: гшеркшетична форма гостро!' реакцй' на стрес, гшокшетична та умовно адекватна форми гостро!' реакцй' на стрес [30].
В ошб iз гшеркшетичною формою реагування пiсля ДТП виникаe гостра реакцiя на стрес у ви-глядi гiперкiнетичноï форми афективно-шоково!' реакцй'. Афективно-шокова реакцiя проявляeться шд час управлiння транспортним засобом протягом 4—6 хвилин (втеча з мюця НС) iз наступною амне-зieю щодо вказаного перiоду часу, значно вираже-нi м'язова напруженiсть i скупсть, що переходять надалi в психоемоцшну розрядку. Такий тип пове-дiнки пiд час ДТП i зразу шсля нього трактуeться як уникнення та вщхщ вiд виршення проблеми. В цих випадках при виникненш стресогенно!' ситуацй' особистiсть шукаe пiдтримки серед оточуючих [30].
В ошб iз гiпокiнетичною формою реагування гостра реакшя на стрес розвиваeться у виглядi гi-покiнетичноï форми афективно-шоково!' реакцй', що проявляeться в одних випадках дереалiзацieю та психосенсорними розладами i супроводжуeться почуттям вщчуження, а в iнших супроводжуeться фiзичним вiдчуттям неможливостi рухiв при по-вному усвiдомленнi подiй, що вщбуваються. Такий тип поведiнки характеризуeться чггкими ознаками пасивностi, втоми, спустошення, часто маскую-чою перебiльшеною компенсаторною поведшкою з обезцiнюванням потреб, вiдсутнiстю усвщомлення своeï причетностi до подй', що вщбулася [30].
В осiб з умовно-адекватною формою реагування шсля ДТП порушено сприйняття оточуючо!' дш-сносп, 1'х дй' пiсля аварй' вiдрiзняються рацiональ-
нiстю. ДТП, учасниками якого вони були, не сприй-маеться як НС, зовнi вони виглядають спокiйними i в першу чергу стурбоваш тим, що !х намiченi плани не реалiзувалися. У них виявляються такi шдивь дуально-особиспсш характеристики, як опора на шту!щю, iндивiдуальний спосiб самореалiзацil, зо-середження на сво1х проблемах, прагнення вийти з небезпечних ситуацш без зайвих переживань. 1х дп пiсля аварп можна характеризувати, як рацюналь-нi, а саме: зупиняли транспортний зашб, виходили з машини, оглядали жертву, викликали представни-кiв полщп. Разом iз тим навантаження на вс фiзi-олопчш системи, в першу чергу серцево-судинну, при цьому тиш реакцп надзвичайно високе. Довга шдтримка стану готовност може вiдреагувати та призвести до подальшого потенцiйного ризику раз-витку тяжких психосоматичних розладiв [30].
За даною характеристикою обстежуваних, у яких дiагностовано гостра реакцiя на стрес, стшшсть на-явних психопатологiчних розладiв у першу чергу визначаеться наслщком стресу. Шсля завершення стресогенно! ситуацп поетапна редукщя наявних розладiв настае протягом 3 месящв, надалi перю-дично можуть виникати короткочасш розлади сну, перюди зниження настрою з почуттям дискомфорту та незрозумшо! тривоги. Однак вказаш розлади ю-тотно не впливають на сощальну адаптацiю та за-гальний соматичний стан постраждалих внаслщок ДТП. Причому аналiз психiчних розладiв у водив — учасниыв ДТП при проведеннi СПЕ показав, що рiзноплановiсть реагування на НС, подальший пе-ребiг i редукщя симптомiв гостро! реакцп на стрес насамперед пов'язаш з шдивщуально-типолопч-ними особливостями та шдивщуальним типом ре-агування симпатоадреналово1 системи центрально1 нервово! системи [30].
Iстеричнi (дисощативш) психози представленi неоднорiдними за кшшчною картиною психотич-ними станами — ютеричним паморочним затьма-ренням свщомосп, псевдодеменцiею, пуерилiзмом, синдромом маренняподiбних фантазш, синдромом регресу особистостi, iстеричним ступором. Залежно вщ тяжкостi та тривалост реакцп в картинi психозу спостерпаеться або поеднання рiзних ютеричних розладiв, або послiдовна трансформацiя одних ю-теричних проявiв в шшь Цей тип психогенних ре-акцш у мирний час найчастiше спо стерлаеться в судово-психiатричнiй практицi (тюремна iстерiя), але формуеться також у зв'язку з ситуащями втра-ти (смерть найближчих родичiв, розрив подружнiх стосуныв), а також iз деякими шшими патоген-ними чинниками. Вiдповiдно до психодинамiчних концепцiй iстеричнi психози трактуються як реакцп витiснення психiчноl травми [15].
Гострi депресивнi реакцп найчастше безпосе-редньо пов'язанi з нещастям, що сталося, раптовою дiею шдивщуально значущо! психiчно! травми. На висоп гостро1 депресП домiнують страх, глибокий вщчай, думки про смерть. Таы стани, як правило,
короткочаснi й потрапляють у поле зору психiатра лише в тих випадках, коли вони пов'язаш з само-ушкодженням або сущидальними спробами. Затяж-ний тип психогенш характерний для основного контингенту дорослих iз реактивними депрешями [29].
Для клiнiчноl картини останшх разом iз при-гшчешстю, почуттям безнадiйностi, слiзливiстю, вегетативними розладами i безсонням понад усе характерна концентращя усього змiсту свiдомос-п на подiях нещастя, що сталося. Тема пережито!, набуто! часом властивосп домiнуючого уявлення не зникае повшстю навiть тодi, коли депресiя стае затяжною i бiльш стертою. Досить випадкового на-гадування, щоб знову на якийсь час посилилася пригшчешсть; навиь вiддаленi асоцiацi! можуть спровокувати спалах вщчаю. Якщо вдень за поточ-ними справами хворим вдаеться вщволштися вiд гнiтючих спогадiв, то вони ще довго спливають у страхггливих шчних сновидiннях. Вiтальнi прояви при реактивнш депресП не виражеш. Хворi швидше розчарованi i поранеш життям, нiж тужливi. Критика, усвщомлення хвороби, як правило, збережеш. Хоча самооцiнка хворих зазвичай бувае зниженою, виражеш iде1 самозвинувачення спостертаються рiдко. Вiдчуття провини частiше обернене не на себе, як при ендогеннш депреси, а на оточення; уа претензП спрямованi до оаб, причетних до трагiч-них подш, що сталися [8].
У кшшчнш картинi психогенно! манП iз самого початку переважають явища схвильованосп, драпвливосп, метушливостi при незначнiй вира-женостi вiтальних розладiв — афекту радосп, достатку, розгальмування потяпв. Нерiдко на перший план виступають розлади сну: труднощi засинання, пов'язаш з напливами спогадiв про трапчш подП, короткочасна тривалiсть нiчного сну з раншми про-будженнями i вiдсутнiстю сонливостi вдень. Актив-нiсть пiдвищена. Пацiенти виявляють невластиву !м ранiше енергiю, рухливiсть, прагнення до дiяльнос-тi, що мае адекватний обставинам, що склалися, характер, роблять зусилля, спрямоваш на запоб^ання розпаду сiм'!, пошук рiдкiсних лшв, свiтил медици-ни для вмираючого родича, оргашзацш похорону, поминання [8].
Для кишчно! картини гострого психогенного парано!ду характернi простота, елементарнiсть, образшсть, емоцiйна насиченiсть марення й рiзко виражений афект страху i тривоги. Найчастше ви-никае марення переслщування i вiдношення. Змiст марення вщбивае в прямому або протилежному (марення невинносп й помилування засуджених) виглядi травмуючу ситуацiю. В одних випадках це загроза фiзичному iснуванню, розправа, в шших — морально-етичний збиток, що заподшеться самому хворому i його рiдним. Можливi також як зо-ровi, так i слуховi галюцинацП. Пiсля короткого (iнодi не бiльше декiлькох годин) продрому з ще неясними тривожними побоюваннями i нароста-ючою пiдозрiлiстю у хворих несподiвано виникае
вщчуття смертельно! небезпеки: вони оточеш ворогами, деяк1 чують злов1сний шеп1т, а пот1м i ви-разн1ш1 голоси людей, що замишляють вбивство. Особливiсть даного виду психозу в тому, що вш мае транзиторний характер, i в бшьшосп випадкiв через декшька днiв пiсля госпiталiзацi! маячнi роз-лади зникають [8].
У людей, яш пережили психотравмуючу подiю, що пов'язана з ДТП, душевна рана, яка завдана психотравмою, не зможе заго!тися сама по ^6i та з плином часу щонайменше у 30 % з них розвинеться захворювання, що увшшло до психiатричних дiа-гностичних класифшацш пiд назвою ПТСР. ПТСР е одним iз найбiльш поширених психiатричних роз-ладiв — щонайменше у 5 % чоловшв i 10 % жшок вiн залишиться на все життя. Серед них, на жаль, у близько 30 % оаб його переби матиме хрошчний характер, з можливою персистенцiею симптомiв протягом 10 рошв i бiльше. Однiею особливютю, за-звичай пов'язаною з ПТСР, е фiзичнi проблеми зi здоров'ям [28, 34, 36].
Узагат з психотравмою пов'язаний цтий спектр розладiв: вiд простих форм ПТСР до комплексних форм цього розладу, а також складних дисоцiативних розладiв, зокрема дисощативного розладу iдентичностi [23]. У частини ошб з часом розвиваються коморбiднi вториннi розлади — найчастше у 48 % постраждалих розвиваються депрешя, панiчний розлад, розлад гене-ралiзовано! тривоги та специфiчнi фоб!!, залежнiсть вiд психоактивних речовин i розлади адаптацй', зло-вживання алкоголем та алкогольна залежшсть, що була встановлена у 28 % жшок i 52 % чоловтв тощо (за Friedman, 2006) [6, 31]. Найбтьш поширеним дiагно-зом, встановленим до року пiсля травми, було визна-чено (за Benson J., 2005): депресш — у 16 % випадыв, генералiзованi тривожнi розлади — 11 %, наркома-нiю — 10 %, ПТСР — 10 %, агорафобш — 10 %, сош-альну фобiю — 7 %, пашчш розлади — 6 % та обсесив-но-компульсивнi розлади — у 4 % [33].
Слщ ураховувати, що такого роду розлади гете-рогенш: розлад може настати швидше (через хви-лини, години) або повшьшше (через днi, тижш чи мiсяцi), мати середню або дуже сильну вира-женiсть. У системах МКХ-10 i DSM IV мютяться дiагностичнi критери, що класифшують реакци на травматичнi поди. У МКХ-10 стресовi розлади i порушення адаптацй' кодуються в груш розладiв за шифром F43, серед яких розрiзняють: F43.0 — гострi реакци на стрес, тривалiстю декiлька годин або дшв; F43.2 — розлади адаптацй, тривалютю вiд декiлькох тижшв, але до 6 мiсяцiв; F43.1 — ПТСР, що настае з деяким латентним перюдом i тривае будь-який час. На додаток до групи за шифром F43 мае значення й шша група (F62.0), що опи-суе хрошчш змiни особистостi пiсля переживан-ня катастрофи. Крiм стресових розладiв i розладiв адаптацй, позначених у МКХ-10 i DSM IV, у жертв тяжких стреав часто можна спостертати й iншi психiчнi розлади i реакци.
Травмуючi життeвi поди, до яких можна вщнести ДТП, також впливають на виникнення патолопч-них психiчних реакцiй рiзних властивостей i якос-тей, погiршення психiчного здоров'я, можуть стати джерелом розвитку рiзних психiчних розладiв i со-матичних хвороб [11].
Основну масу психоневротичних порушень, що виникають у постраждалих безпосередньо в момент НС, становлять рiзнi за своею структурою психо-геннi порушення тривожно-депресивного характеру. Так постраждалi метушливi, неспокiйнi, не знаходять œ6i мiсця, !х поведшка створюе навколо напружену та тривожну обстановку.
Другу за чисельшстю групу розладiв становлять депресивнi стани з вираженою загальною загаль-мовашстю, з байдужiстю до оточуючого i як вини-кають безпосередньо шсля ДТП. При таких станах можуть спостериатися iстероформнi реакцiï, що перебиають з демонстративною зневагою небезпеки, запереченням ступеня ризику. Однак на rai зовшшньо! безстрашносп визначаеться ретельно маскована тривожна напружешсть, яка проявляеть-ся в несподiваних i небезпечних ситуашях у виглядi панiки, iмпульсивноï втечi або iнших проявiв [11].
Наступна численна група розладiв — реакци' параноидального типу, при яких вщзначаеться пiдо-зрiлiсть, очшування повторення НС, недовiра до дш рятувальникiв, пiдозрiле ставлення до оточую-чих та iн. [11].
У наукових дослщженнях iноземних авторiв (Breslay N, 1987, 1991; Burstein А., 1989) шдкрес-лено необхiднiсть вивчення психiчних порушень, що виникають у постраждалих внаслщок ДТП i вказано на труднощi 1х обстеження, тому що по-страждалi уникають зустрiчi з лiкарями та розмов про аварш. На тих самих ускладненнях обстеження наголошують й iншi автори (Smith J., 1985; Blanchard Е.В., 1994), у працях яких були шдкрес-леш труднощi лонптюдинальних дослiджень постраждалих внаслiдок ДТП, тому що вони часто не мають бажання обговорювати обставини ава-рГ1, навггь у таких випадках, коли вщчувають пси-хологiчний i психiчний дискомфорт [36—39, 42]. Актуальнiсть вивчення психiчних порушень, якi виникають в учаснишв ДТП, пiдтверджуeться i в шших дослiдженнях (Mayou R. та сшвавт., 1993), якi вказують на те, що психiчнi симптоми та розлади виникають не тшьки при великих, але i при малих ДТП та призводять до непрацездатности Автори також подкреслюють, що ранне виявлення симптомiв i своечасна допомога можуть знизити психолопчний дистрес i тривогу у постраждалих внаслщок ДТП [41]. На необхщшсть подальшого заглибленого вивчення психiчних розладiв у учас-никiв ДТП вказують iншi дослщження (Ursano R.J. та спiвавт., 1987, 1999), в яких вщзначаеться, що у постраждалих виникае страх управлшня тран-спортним засобом, вони не можуть переходити ву-лицю в мюцях, де не регулюеться потш транспорту,
в деяких випадках вщчувають страх, знаходячись у транспортному засобi як пасажир [43].
Особливу групу дослщження в судово-медичнiй практиш становлять особи — учасники ДТП у сташ алкогольного сп'янiння. Шд станом сп'янiння во-дiя прийнято розумгти комплекс психологiчних, не-вролопчних i соматичних ознак (розладiв), що ви-никають унаслiдок впливу алкоголю, його сурогапв або наркотичних засобiв. Зловживання спиртними напоями, як i наркотичними засобами, знижуе самоконтроль людини, розвивае моральну нестш-шсть, корисливi й агресивнi мотиви, з'являеться нерозбiрливiсть щодо засобiв для досягнення рiз-них антисоцiальних цiлей [22]. Тому у дано! кате-горп' постраждалих необхiднiсть проведення СПЕ визначено не тшьки метою встановлення наслщшв психологiчноï травми, але i як закономiрний насль док скоеного злочину, шдсумок формування його особистiсноï готовности схильнiсть до порушення закону, тобто кримшально! предиспозицп' (в1д лат. disposition — схильшсть). Така психологiчна яшсть, як тривожнiсть, е фундаментальною й головною, при цьому у бшьшосп випадшв для цих особистос-тей характерш iнтрапунiтивнi реакцш покладення провини за те, що скошося, на себе, невпевнешсть у собi, схильшсть до хвилювання при стресi, над-мiрний самоконтроль та самовпевненiсть [12]. У подальшому це потребуе призначення судово-пси-хiатричноï експертизи для встановлення юридич-ного критерiю неосудностi, що Грунтуеться на ви-значеннi змюту поняття «алкогольне сп'яншня», а саме фiзiологiчного (простого) та патологiчного сп'яншня.
При фiзiологiчному сп'янiннi не настають тi ютот-нi змiни в психщ особи, що характернi для псиxiч-ного захворювання. Фiзiологiчне сп'яншня настае поступово, а особа, яка вживае алкогольш напо!, усвiдомлюе i розумiе, що вживання !х за власним ба-жанням призводить ïï до такого стану. Особа не втра-чае повною мiрою здатност усвiдомлювати характер вчинених дай i керувати ними. Алкоголь, впливаючи на оргашзм людини, вражае його свщомють i волю, тим сильнiше, чим тяжчим е стушнь сп'янiння. Не-випадково, що деякi особи, яш вчинили злочин у станi алкогольного сп'яншня, часто посилаються на те, що вони в той момент шчого не розумши i не усвщомлювали того, що робили, але це не може слу-жити шдставою для твердження, що суб'ект злочину не усвщомлював сво!х протиправних дш i можливих наслiдкiв. При здшсненш злочинiв у станi фiзiоло-гiчного сп'янiння осуднiсть особи насттьки очевидна, що немае необхщносп навiть призначати судово-псиxiатричну експертизу [22]. Варто звернути увагу, що при будь-якому ступеш фiзiологiчного алкогольного сп'яншня, як вщзначаеться в юридичнш лгте-ратурi, вiдсутнiй медичний критерш неосудностi, тобто який-небудь псиxiчний розлад не призводить до повно! вiдсутностi контролю за свiдомiстю i мож-ливостi керувати сво!ми дiями.
Стан фiзiологiчного сп'янiння необхiдно вiдрiз-няти вiд патологiчного, що е короткочасним пси-хiчним розладом, викликаним зловживанням алкоголю, i супроводжуеться глибокими хворобливими порушеннями свiдомостi, невмотивованою пове-дiнкою. Вiн виникае внаслщок прийому не тiльки значних, але i малих доз алкоголю. Також шд впли-вом рiзних несприятливих обставин ^зичного або психiчного виснаження, нервових перевантажень та шших несприятливих обставин), навпь при не-значному вживанш алкоголю i наркотикiв, настають таш сильнi розлади психши, що й обумовлю-ють так зване патолопчне сп'янiння, коли особа не усвщомлюе сво! дГ! або не може керувати ними. Для цього стану характерними е раптовий початок i змiна свiдомостi, так само й раптове закшчення. Iнодi вiн переходить у сон, шсля якого найчастше настае повна амнезiя, але з можливим збереженням уривчастих спогадiв про пережите. У кшшчнш кар-тиш патологiчного сп'янiння поеднуються, як правило, ознаки паморочного потьмарення свщомосп та галюцинаторно-маревш переживання, внаслiдок чого виникае неадекватне сприйняття оточуючого середовища. У психiатрi! патологiчне сп'янiння вщ-носять до групи психiчних розладiв, нетривалих за перебiгом. Скоенi в сташ патолопчного сп'янiння, злочиннi ди не е реакцiею на будь-якi реальнi по-дП, що мають мюце. Ця обставина мае ютотне зна-чення для вирiшення питань щодо залучення особи як суб'екта необережного злочину (без урахування мотивiв, якими вш керувався, i шлей, яких прагнув, при скоенш злочину) до кримшально! вiдповiдаль-ностi або звшьнення вiд не!, якщо йдеться про стан неосудносп [22].
Отже, визначеш наслiдки психологiчно! травми та види можливих психiчних розладiв у постраждалих внаслщок ДТП обумовлюють основш аспекти надання медико-психологiчно! допомоги в дано! категорп осiб. Причому проведення СПЕ у разi встановлення медичних i юридичних критерПв нео-судностi особи як суб'екта необережного злочину дае змогу визначити шдивщуально-психолопчш особливосп постраждалого при ДТП (рис. 1).
Висновки та пропозицИ'
1. На пiдставi огляду фахово! лгтератури визначено поняття «психiчна травма» внаслщок ДТП, що розглядаеться як незвичайна подiя, здатна викли-кати тяжкий психолопчний стрес, в центрi якого знаходиться субклiнiчне реагування свщомосп на саму психiчну травму, що супроводжуеться психо-логiчним захистом, що дозволяе запоботи розвитку психогенно! хвороби.
2. Сошальне напруження в укра!нському суспiль-ствi стосовно «епiдемi!» дорожньо-транспортного травматизму потребуе обов'язкового впровадження судово-психолопчно! експертизи з вивченням ш-дивщуально-психолопчних особливостей постраждалого при ДТП у найближчий час до його скоення,
Фактори
Соц1ально-побутов1
ОСОбИСТЮШ
36ir обставин
Рисунок 1. Ун'ф'/кований алгоритм встановлення причинно-насл'щкового зв'язку в контекст крим!нолог!чних ¡ндивщуально-психолопчних особливостей постраждалого при ДТП Примлка:---► можливо проведення експертизи; -► обов'язкове проведення експертизи.
що обумовлюють комплексне встановлення так званого причинно-наслщкового зв'язку.
3. Ми вважаемо, що важливим завданням судово-медично! експертизи е наукова оцшка та ан^з шди-вiдуально-психологiчних особливостей винуватщв ДТП як суб'ектiв необережного злочину за вщсут-ностi медичних та юридичних критерп'в неосудностi.
4. 1ндивщуально-психолопчш особливостi постраждалих при ДТП залежно вщ наявностi у них алкогольного сп'яншня, а саме фiзiологiчного або патологiчного сп'янiння, обумовлюють необхщ-нiсть проведення як судово-психiатричноï, так i психологiчноï експертизи, в першу чергу водп'в, якi перебували при скоенш злочину в сташ алкогольного сп'янiння.
Список л1тератури
1. Александровский Ю.А Психогении в экстремальных усло-
виях /Ю.А. Александровский, О.С. Лобастое, Л.И. Спи-вак, Б.П. Щукин. — М.: Медицина, 1991. — 96с.
2. Бандурка А.М. Юридическая психология / А.МБандур-
ка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. — Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. — 640 с.
3. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодо-
ления критических ситуаций) / Ф.Е. Василюк. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 200 с.
4. Виховна година. Алкоголь i злочин. Чи можна мiж ними
ставити знак рiвностi [Електронний ресурс]. — Оф> цшний сайт Володимир-Волинського вищого професы-ного училища — Режим доступу: http://vvvpu.com.ua/ vyhovnarobota/vuxovnarobota/29-l-r.html
5. Гайдукевич, В.А. Основи транспортно'1 психологи: [на-
вчальний поабник] / В.А. Гайдукевич, О.Б. Потт-чук. — Рiвне: НУВГП, 2012. — 207 с.
6. Грицюта О.Ф. Психолого-nедагогiчнi особливостi подо-
лання стресу, психiчноi травми та посттравматичного синдрому в постраждалих вiд вйськових дй/ О.Ф. Грицюта // Оновлення змсту, форм та методв навчання i виховання в закладах освти. — 2016. — Вип. 13(56); Частина I. Науковi записки РДГУ. — С. 110-113.
7. ДТП в Украш: причини i на^дки (тфографка) // Ста-
тистика аваршностi в Украш за 12 мсящв 2015 року НА1С ДДА1 МВС Украти в1д 05.01.2016 // Газета «Сегодня». — 2016, 9 червня. — С. 2.
8. Емо^йний стрес i психiчна травма. Загальна характе-
ристика психогенних розладiв та iх класифтащя. За-
гальна характеристика невротичних розладiв [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://intranet. tdmu.edu.te.ua/data/kafedra/internal/nervous
9. Квташвш О. Щорiчна donoeidb про стан здоров'я на-
селення, санiтарно-епiдемiчну ситуацт тарезульта-ти дiяльностi системи охорони здоров 'я Украни, 2014 рж / За ред. Квташвш О. ; МОЗ Украни, ДУ «У1СД, МОЗ Украти». — К., 2015. — 460с.
10. Коркина М.В. Психиатрия: учебник / М.В. Коркина, Н.Д. Лакосина, А.Е Личко. — М.: Медицина, 1995. — 608 с.
11. Кокун О.М. ОптимЬащя адаптацшних можливостей людини: психофiзiологiчний аспект забезпечення д> яльностi: Монографiя / О.М. Кокун — К.: Мыешум,
2004. — 265 с.
12. Красненкова С.А. Изучение личностных особенностей виновников дорожно-транспортных происшествий с тяжкими последствиями / С.А. Красненкова //Гуманитарный вектор. — 2015. — № 1(41). — С. 111-117.
13. Лакосина Н.Д. Медицинская психология / Н.Д. Лакосина, Г.К. Ушаков. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 1984. — 272 с.
14. Лебедева Т.Л. Шроблемш питання безпеки дорожньо-го руху в Укран (повiдомлення) / Т.Л. Лебедева // Журнал освти, охорони здоров 'я i спорту. — 2015. — № 5(6). — С. 472-481.
15. Левенець 1.В. Судова психiатрiя: Навчальний поаб-ник / 1.В. Левенець. — Тернопыь: Економiчна думка,
2005. — 328 с.
16. Менделевич В.Д. КлЫчна (медична) психологiя: Шд-ручник / В.Д. Менделевич. — М.: Медицина, 1995. — 581 с.
17. Малкна-Ших 1.Г. Шсихологiчна допомога в кризових ситуащях / 1.Г. Малына-Ших. — М.: Изд-во Ексмо, 2005. — 960 с.
18. Напреенко О.К. Шсuхiатрiя: Шiдручник / О.К. Напре-енко, 1.Й. Влох, О.З. Голубков, А. О. Двiрськuй [та н.] — К.: Здоров'я, 2001. — 584с.
19. Шерре М. Клиническая психология / Под ред. М. Шерре,
У. Баумана. — СШб.: Шитер, 2003. — 1312 с.
20. Шсихогенш розлади [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://allref.com. ua/uk/skachaty/Psihogenni_ rozladi
21. Шсuхiчнi особлuвостi людини [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ur.co.ua/8/680-1-psihicheskie-osobennosti-cheloveka.html
22. Родюнова Т.В. Вiдповiдальнiсmь за злочини, вчинеш у сташ сп'яшння / Т.В. Родюнова // Шравова держава. — 2005. — № 8. — С. 187-192..
23. Романчук О.1. Шсихотравма та спричинеш нею розлади: прояви, на^дки й сучасш тдходи до терапи [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://neuronews. com.ua/page/psihotravma
24. Соловьева С.Л. Шсихология экстремальных состояний: Для психологов, психиатров, психотерапевтов / С.Л. Соловьева. — СШб.: ЭЛБИ, 2003. — 126с.
25. Сыропятов О.Г. Шсихопатология чрезвычайных ситуаций / О.Г. Сыропятов, Г.В. Иванцова. — К.: Наук. свт, 2005. — 64 с.
26. Соколова И.Ф. Судебно-психологическая экспертиза как фактор повышения достоверности экспертной оценки при расследовании дорожно-транспортных происшествий/И.Ф. Соколова, В.С. Позий, Д.А. По-штарук//Кримталктичний всник. — СПб., 2011. — № 2(16). — С 67-70.
27. Седих К.В. Психологiчнi особливостi стресовогорозла-ду в учаснишв всеукра1нського майдану / К.В. Седих, Ю.О. Клименко // Всник ХНПУ iменi Г.С. Сковороди. Психологья. — Х., 2016. — Вип. 53. — С. 211-219.
28. Tiмченко О. В. Кризова психологiя: [навчальний поабник] / За заг. ред. проф. О.В. Пмченка. — Х.: НУЦЗУ, 2010. — 401 с.
29. Хмелевський А.Г. Розвиток уявлень щодо психодiагностики депресивнихрозладiв. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://medpsyhology.pp.ua
30. Шемчук Н.В. Психические расстройства у водителей — участников дорожно-транспортных происшествий: Дис... канд. мед. наук: спец. 14.00.18/Наталья Валерьевна Шемчук; Гос. научн. центр социальной и судебной психиатрии им. В.П. Сербского. — М., 2003. — 157с.
31. Шипшин С. С. Судебно-психологическая экспертиза психического состояния водителя по делам о дорожно-транспортных происшествиях: Дис... канд. пси-хол. наук: спец. 19.00.06/ Сергей Сергеевич Шипшин; Научн.-исслед. институт проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной Прокуратуре Российской Федерации — М., 1998. — 236 с.
32. Bessel al. van der Kolk. Proposal to include a developmental
trauma disorder diagnosis for children and adolescents in DSM-V. — Цит. за ттернет-джерелом www.cathym-alchiodi.com/dtd_nctsn.pdf
33. Benson J. Compassion fatigue and burnout: the role of Balint groups / J. Benson, K. &. Magraith // Australian Family Physician, 2005. — 34(6). — P. 497-498.
34. Brady K. T. Sertraline in the treatment of co-occurring alcohol dependence and posttraumatic stress disorder / K.T. Brady, S. Sonne, R.F. Anton, C.L. Randall, S.E. Back, K & Simpson // Alcoholism-Clinical and Experimental Research, 2005. — 29(3). — P. 395-401.
35. Brom D. Victims of traffic accidents: Incidence and prevention of post-traumatic stress disorder/ D. Brom, R.J. Kleber, M.C & Hofman // Journal of Clinical Psychology, 1993. — 49(2). — P. 131-140.
36. Bryant R.A. Treatment of acute stress disorder: A comparison of cognitive-behavioural therapy and supportive counselling / R.A. Bryant, A.G. Harvey, S.T. Dang, T. Sack-ville, C & Basten // Journal of Consulting and Clinical Psychology, 1998. — 66(5). — Р. 862-866.
37. Breslau N.E. Traumetic events and posttraumatic stress dis-
order in a urban population of young adults/N.E. Breslau, G.C Davis, Р. Andreski, Е. Peterson // Arch. Gen. Psychiatry. — 1991. — Vol. 48. — P. 216-222.
38. Burstein A.A. Posttraumatic stress desorder in victims of mo-
tor vehicle accidents. / A.A. Burstein // Hosp. commun. Psychiatry. — 1989. — Vol. 40, N3. — P. 295-297.
39. Blanchard Е.В. The psychological morbidity associeted with
motor vehicle accidents / Е.В. Blanchard, E.J. Hickling
et al. // J. of Behavior. Therapy and Experimental. Psychiatry. — 1994. — Vol. 31. — P. 283-290.
40. Cohen J. Treating trauma and traumatic grief in children and adolescents/ J. Cohen, A. Mannarino, E. Deblinger. — NY: Guilford Press, 2006.
41. Mayou R. Psychiatric consequences of road traffic accidents / R. Mayou, B. Bryant, R. Duthie // Br. Med. J. — 1993. — Vol. 307. — N6905. — P. 647-651.
42. Smith, J. Car accidents: [A practical Recovery Manual] / J. Smith //For Drivers, Passengers, and the People in Their Lives., Stress Press, Cleveland, Ohio. — 1995. — p. 180.
43. Ursano R.J. Acute and chronic posttraumatic stress disorder in motor vehicle accident victims. / R.J. Ursano, C.S. Ful-lerton, R.S. Epstein et al. // Am. J. Psychiat. — 1999. — Vol. 156. — P. 589-590.
OmpuMaHO 15.08.16 ■
Назаренко И.И.1, Иванов В.И.1, Рощин Г.Г.2, Дорош В.М.3
Государственное учреждение «Украинский научно-практический центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф МЗ Украины», г. Киев, Украина 2НМАПО им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
3Киевская городская клиническая больница скорой медицинской помощи, г. Киев, Украина
ПОСЛЕДСТВИЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ТРАВМЫ У ПОСТРАДАВШИХ ПОСЛЕ ДОРОЖНО-ТРАНСПОРТНОГО ПРОИСШЕСТВИЯ (АНАЛИТИЧЕСКИЙ ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)
Резюме. Цель. Определение последствий психологической травмы и видов возможных психических расстройств у пострадавших в результате дорожно-транспортного происшествия (ДТП). Материалы и методы. Сделан обзор современной профессиональной литературы по оказанию медико-психологической помощи в отношении определения видов психических расстройств у пострадавших с психологической травмой в результате ДТП. Результаты. Определено понятие «психическая травма», систематизированы последствия психологической травмы у пострадавших в результате ДТП. В контексте индивидуально-психологических особенностей данной категории лиц определено содержание понятия «алкогольное опьянение», а именно физиологическое (простое) и патологическое опьянение, как одного из главных социально-эпидемиологических предикторов возникно-
вения транспортных аварий. Вывод. Оказание медико-психологической помощи пострадавшим в результате ДТП требует осуществления ряда отдельных мероприятий, то есть изучение действий со стороны человека, который пострадал в результате ДТП, с последующей диагностикой его психологического состояния; инициирование назначения судебно-психологической экспертизы с изучением индивидуально-психологических, в первую очередь в контексте криминологических особенностей виновников ДТП как субъектов неосторожного преступления, при отсутствии медицинских и юридических критериев невменяемости, особенно водителей в состоянии алкогольного опьянения.
Ключевые слова: дорожно-транспортное происшествие, психологическая травма, психическое состояние, алкогольное опьянение, судебно-психологическая экспертиза.
Nazarenko I.I.1, Ivanov V.I.1, Roschin G.G.2, Dorosh V.M.3
1State Institution «Ukrainian Scientific and Practical Center of Emergency Care and Disaster Medicine of the Ministry of Healthcare of Ukraine», Kyiv, Ukraine
2P.L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
3Kyiv Municipal Clinical Emergency Hospital, Kyiv, Ukraine
CONSEQUENCES OF PSYCHOLOGICAL TRAUMA IN VICTIMS OF TRAFFIC ACCIDENTS (ANALYTICAL REVIEW OF THE LITERATURE)
Summary. Purpose. To determine the psychological trauma consequences and types of possible mental disorders in victims of a traffic accident (TA). Materials and methods. There has been made a review of current professional literature on providing the medical and psychological assistance in terms of the definition of mental disorder types in patients with psychological trauma due to TA. Results. We have determined the concept «psychic trauma», systematized the consequences of psychological trauma in victims of TA. In the context of individual and psychological characteristics of this category of people, there was determined the content in the concept of alcohol intoxication, namely, physiological (simple) and pathological intoxication as one of the main socio-epidemiological
predictors of traffic accidents. Conclusion. Provision of medical and psychological assistance to the victims of TA requires the implementation of a number of specific measures, including the study of actions of a person, who suffered due to TA, with further diagnosis of his (her) psychological state, as well as initiation of the forensic psychological examination with an individual psychological study, first of all in the context of criminological features of TA perpetrators as subjects of the crime of negligence, in the absence of medical and legal criteria for insanity, especially in drivers in a with alcoholic intoxication.
Key words: traffic accidents, psychological trauma, mental health, alcohol intoxication, forensic psychological examination.
