CC BY
42
УДК 619 : 618.3 : 616.98 :636.7/.8
Любецький В.Й., доктор ветеринарних наук, професор Провалова О.П., астрантка © Нацюнальний утверситет бюресурав I природокористування Украгни, Кигв
ПОШИРЕН1СТЬ ХЛАМ1Д1Й ТА М1КОПЛАЗМ ПРИ ХВОРОБАХ РЕПРОДУКТИВНО1 СИСТЕМИ У ДР1БНИХ ТВАРИН
Встановлено, що серед клтгчно здорових самок дргбних домаштх тварин у 50 % виявлено наявтсть в гх оргашзм1 I хламгдт, I мжоплазм. У тварин з симптомами патологи репродуктивног системи ц1 мжрооргатзми видтет у 86 % самок.
Найчастше (у 37,4 % самок) при акушерсько-гтеколог1чних захворюваннях дргбних домашшх тварин видшяеться збудник мжоплазмозу
Ключо^^ слова: акушерська та гтеколог1чна патолог1я, хламгдп, мжоплазми, дргбш тварини
Впродовж тривалого часу актуальним питанням для науковщв i практиюв як гуманно!, так i ветеринарно! медицини залишаються хламщп i мжоплазми, яю широко розповсюджеш серед сшьськогосподарських, диких та свшських тварин.
Хламщи - обл^атний внутрiшньоклiтинний паразит, що характеризуемся високим полiтропiзмом. Вони викликають захворювання бiльше чим у 200 видiв ссавцiв, птахiв i рептилш внаслiдок неконтрольованого резервуара збудника хвороби у природ^1, 3, 4, 7]. 1нфжоваш тварини е джерелом шфекци для людини [2]. За л^ературними даними, у кiнцi ХХ столбя хламщи щорiчно вражали три-чотири мiльйона людей у Захiднiй Сврош. На теренах кра!н СНД ця патолопя посiдае друге мiсце за поширенням пiсля грипу[2].
Проникнувши в оргашзм будь-яким iз шляхiв (алiментарним, аерогенним, статевим тощо), хламщи первинно розмножуються в епiтелiальних клiтинах слизово! оболонки i макрофагах. У подальшому вони проникають практично у вс внутрiшнi органи, лiмфатичнi вузли, головний i спинний мозок i суглоби. Звщси такий широкий ареал прояву форм захворювання[1,4].
У ссавцiв захворювання проявляеться: ензоотичним абортом, плацентитом, вапштом, метритом, полiартритом, кон'юнктивiтом тощо [1-5].
У людини хламщи е етюлопчним чинником близько 20 клмчних синдромiв: отит, фарингiт, ураження урогенiтального тракту, нервово! системи, очей а також венеричш гранульоми [2;4].
Загроза захворювання людини на хламщюз часто спостер^аеться вiд птахiв. У папуг та голубiв видiлено найбiльш патогеннi для людини штами. Вiд ссавцiв описано бшьше 20 видiв зараження людини хламвдями [7].
Домашнi тварини, особливо коти, шф^ються майже всiма штамами збудника, адже птахи i гризуни, на яких вони полюють е природним резервуаром i первинним джерелом шфекци. Людина заражаеться при тюному контакт з собакою чи юшкою, у яких шфекщя може переб^ати латентно.
© Любецький В.Й., Провалова О.П., 2011
Етюлопчна роль котячих хламщш у захворюванш людини до юнця не встановлена. Але у США описаний випадок, коли молодий чоловж захворiв на одностороннiй фол^лярний кон'юнктивiт пiсля прояву клiнiчних ознак кон'юнктивiту у його кiшки. У мазку iз кон'юнктиви як вщ кiшки, так i И власника були найдет тшьця-включення, типовi для хламщш [5-7].
Найчастше хламiдiоз поеднуеться з такими хворобами як: мжоплазмоз та уроплазмоз, утворюючи небезпечний «трикутник».
Останнiм часом розведення i утримання домашшх тварин часто неконтрольоване з боку ветеринарних лiкарiв, кiнологiв та фелшолопв.
Власники тварин самi займаються пошуком партнерiв-плiдникiв, попередньо не обстежуючi !х, спаровують на свiй розсуд, не враховуючи стан здоров'я, фiзiологiчнi аспекти, ризик iнфiкованостi, умови утримання, спадковшть. У результатi безконтрольностi плщники, якi використовуються для спаровування з рiзними партнерами, дуже часто е джерелом збудниюв рiзноманiтних iнфекцiй. В таких випадках виникають: аборт, мертвонароджешсть, народження слабкого або нежиттездатного приплоду, вапшт, баланопостит, ендометрит та iншi хвороби, що в кiнцевому рахунку призводить до неплiдностi. Часто зараженим е молодняк, отриманий вщ латентно хворих плщниюв. При виявленнi запальних процесiв у статевих органах тварин необхщно до початку лiкування провести дослщження на бактерiальнi шфекци та на носшство хламщшно1 та мжоплазмено! шфекци, що, на нашу думку, виршить питання про подальше використання тварин пiсля отримання результатiв лабораторного дослщження та методи л^вання акушерсько-гшеколопчних хвороб [4].
Мета роботи - вивчити поширешсть акушерсько! та пнеколопчно! патологи, зумовлено! хламiдiями i мжоплазмами серед собак i котiв мегаполша м. Киева.
Матер1али 1 методи дослщження. Дослщження проводили впродовж 3-х роюв у клшшах ветеринарно! медицини Подшьського району м. Киева. Для аналiзу ситуаци щодо хламiдiозу i мiкоплазмозу собак i котiв нами було використано первинну документацiю амбулаторних журналiв, анамнестичнi данi, а також результати власних бактерюлопчних i серолопчних дослiджень.
Дiагностику та iдентифiкацiю збудниюв (хламщш i мiкоплазм) проводили у полiмеразно-ланцюговiй реакци (ПЛР) згiдно з шструкщею до використання.
Результати дослщжень. Клiнiчно i лабораторно було обстежено 67 домашшх тварин, з яких - 33 собаки i 34 юшки.
У вЫх дослiджених тварин температура тша знаходилась в межах фiзiологiчних коливань 37,5-39,5° С.
За анамнестичними даними було встановлено: серед 67 обстежених тварин - 24 (36 %) були клшчно здоровi (3 - суки, 21 - юшка), яких ми видшили в контрольну групу (А), у означених тварин були вщсутш будь-якi симптоми захворювання та патологiчного стану чи шшо1 системи органiзму. Проте у 43 (64 %) тварин (25 - сук, 18 - юшок) спостер^алися симптоми рiзних акушерських i гiнекологiчних хвороб, а саме: вапшт, урогештальш видiлення, ендометрит, пiометра, цистщ аборт, патологiчнi роди та неплщшсть за наявностi статевого циклу. Самок з клмчними симптомами акушерсько1 та гшеколопчно1 патологи ми сформували дослщну групу (Б).
Уам тваринам контрольное' групи А ми зробили оварюпстеректомш. Пщ час проведення оперативного втручання нами встановлено, що серед прооперованих 24 клшчно здорових тварин (3 - суки, 21 - юшка) виявили запалення внутршшх статевих органiв, а саме змши в матцi у 12 (50 %) тварин (1 - сука, 11 - юшок), яю непом^ш зовнi, 1'х видiлили у тдгрупу А1. У решти 12 (50 %) клмчно здорових тварин (2 - суки, 10 - юшок) запальних змiн у матцi не виявлено, 1'х видiлили в тдгрупу А2.
Нами також були проведет спещальт (ПЛР) дослiдження усiх тварин, з метою виявлення збудникiв хламщюзу та мiкоплазмозу.
Аналiз отриманих даних тварин групи А за ПЛР свщчить, що серед 12 дослщжуваних тварин пiдгрупи А1було виявлено: у 5 (42 %) тварин (1 - сука, 4 -юшки) наявшсть мшоплазмоз у, 4 (33 %) тварин (4 - юшки) - хламщп, i в 3 (25 %) тварин (3 - юшки) асощацп мжоплазм i хламщш. Щодо тварин з пiдгрупи А2, то в жодно! з 12 (100 %) (2 - суки, 10 - юшок) нами не було виявлено ш мжоплазм, а ш хламщш (рис.1).
12,5 %
16,7 %
50 %
20,8 %
I Не виявлено //¡кроорганз/уив
I Виявлено лише /Укоплазми
I Виявлено лише хла/уд
I Виявлено асоц'ацТ| хламдй i /Укоплазм
Рис. 1. Частота виявлення м1крооргашзм1в у кшшчно здорових тварин.
Аналiз отриманих даних по дослщнш групi Б свщчить, що у 6 (14 %) тварин (5 - сук, 1 - юшка) не виявлено ш хламщш, ш мжоплазм; у 16(37,2 %) тварин (10 - сук, 6 - юшок) ми виявили тшьки мжоплазми; у 8 (18,6 %) тварин (3 -суки, 5 - юшок) нами виявлено тшьки хламщп; у 13 (30,2 %) тварин (7 - сук, 7 -юшок) ми виявили асощащю хламщш та мжоплазм (рис.2).
Отже, аналiзуючи результати отриманих нами даних можна зробити таю висновки:
Серед клмчно здорових тварин лише в 50 % випадюв не було виявлено мжоплазм i хламщш при дослщженш 1'х репродуктивно! системи. Майже у 30 % тварин нами було виявлено присутшсть лише мжоплазм, у 16,7 % тварин виявили тшьки хламщп та в 12,5 % - наявшсть асощацш хламщш i мжоплазм. Для хламщюзу i мшоплазмозу характерш латентний переб^ захворювання. Серед дослiджених нами тварин, яю мали рiзнi симптоми, щодо патологи репродуктивно! системи, ми спостер^али в 14 % тварин вщсутшсть хламiдiй i мiкоплазм. М^коплазми виявленi у 37,2 % хворих на акушерськi i гiнекологiчнi хвороби,
хламщи були щентифжоваш в 18,6 % тварин, а асощаци !х з мжоплазмами - у 30,2 % тварин.
14 %
18,6 %
■ Не виявлено MiKpoopraHi3MiB
■ Виявлено лише мжоплазми
■ Виявлено лише хламом
■ Виявлено асощаци хлам^й i мжоплазм
Рис. 2. Частота видшення мпкрооргашзмпв у тварин з симптомами рiзних хвороб репродуктивноУ системи.
Отже, найчастше у кiшок та сук, як мали pi3Hi акушерськi та гшеколопчш захворювання ми виявили присутшсть мiкоплазм у 67,4 % дослщжуваних тварин.
Лiтература
1. Бортничук В. А. Хламидиоз свиней / В. А Бортничук. - К.: Урожай, 1991. - 191 с.
2. Гончаров С.Б. Основные методы лабораторной диагностики хламидийной инфекции кошек /С.Б. Гончаров // Российский ветеринарный журнал. - 2006, №4. - С. 3-6
3. Обухов И. Л Хламидиозные инфекции животных и птиц // Ветеринария. -1996. - №10. - С. 19-25.
4. Обухов И.Л Молекулярные механизмы паразитизма хламидий и их внутриклеточное развитие (обзор иностранной литературы) / И. Л. Обухов // Сельскохозяйственная биология. - 1997. - №2 - С. 86-98.
5.Равилов Р.Х Хламидиоз собак и кошек / Р.Х. Равилов. - Т.: ООО «Аквариум-Принт», 2006. - 128 с.
6. Равилов Р.Х. Хламидиоз пушных зверей, собак, кошек // http: www.vet.webservis.ru/doc/cont/2133.html.
7. Хазанов Н.З. Хламидиозы сельскохозяйственных животных // Н.З Хазинов, А.З. Равилов. - М: Колос, 1984. - 223 с.
Summary
Our study showed that among the clinically healthy females of domestic animals in the 50% found to have in their bodies, and chlamydia and mycoplasma. In animals with symptoms of pathology of the reproductive system of these organisms isolated in 86% of females.
Most often (in 37.4% of females) for obstetrics and gynecological diseases of small animals allocated agent mycoplasmosis
Рецензент - д.вет.н., проф. Стефаник В.Ю.
