CC BY
171
ПРОБЛЕМА ДЕСТРУКТИВНОСТИ В МОТИВАЦИЯХ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ПОЛИТИКУМА
Сахань Е. Н.
Посвящено рассмотрению проблемы деструктивности в мотивациях современного украинского политикума, поиску причин ее возникновения, анализу последствий, к которым привела деятельность власти, мотивированная таким образом, и поиску путей предупреждения возникновения деструктивности в мотивационной сфере политиков.
Ключевые слова: мотив, мотивация, мотивация власти.
A PROBLEM OF DESTRUCTIVE IS IN MOTIVATIONS MODERN UKRAINIAN POLITIKUM
Sakhan O. M.
The article is devoted consideration of problem of destructive in motivations of modern Ukrainian politikum, to the search of reasons of their origin, analysis of consequences, activity of power, explained in such the method and to the search of ways of warning of origin of destructive in the motivational sphere ofpoliticians, resulted in which.
Key words: reason, motivation, motivation of power.
УДК 324
I. О. Полiщук, доктор полгтачних наук, доцент, Т. М. Моторнюк, здобувач
ПОНЯТТЯ «ВИБОРЧ1 ТЕХНОЛОГИ»: ОСНОВН1 КОНЦЕПТУАЛЬН1 ЩДХОДИ
Розкрито основш концептуальт тдходи до поняття «виборч( технологи», як1 утворилися у сучастй полШичшй наущ. Наведено субкатегор1альний апарат, який в1ддзеркалюе основну палтру дефтщш даного поняття. Проанал1зовано зм1ст голо-вних етатв еволюцИ виборчих технологш. Зроблено висновок про те що основна аналтична перспективарозгляду поняття «виборч( технологи» пов 'язана зрозвитком маркетинговое парадигми.
Ключовi слова: виборчг технологи, демократ1я, полШичний маркетинг, засоби масовоЧ тформацп, полШична парт1я, електоральний процес.
Актуальтсть. Обравши демократичний вектор розвитку лише на початку 1990-х роюв, Украша була змушена в стисл строки пройти шлях, який © Полщук I. О., Моторнюк Т. М., 2011 189
у розвинених кра!нах тривав столптями. З одного боку, в ходi демократичних перетворень це давало можливiсть уникнути помилок сво!х попередниюв, а з другого — нередко змушувало формально запозичувати демократичнi iнститути без забезпечення !х належно! щдтримки у сустльстга. Така ситуащя склалася з одним iз найважливших шститупв демократ—регулярними, конкурентними виборами. Вщсуттсть високо! поттично! культури у полггиюв, слабюсть грома-дянського суспiльства, низький рiвень усвщомлення громадянами свое! вщпо-вiдальностi за стан справ у державi не давали шдстав для визнання виборiв вiльними, чесними та прозорими. Тому актуальним видаеться наукове дослщжен-ня еволюци виборчих технологш, що дасть можливiсть спрогнозувати подальшi шляхи розвитку виборчо! та партийно! систем в Украшт
Готовнiсть сустльства до проведения виборiв — найважливша ознака його демократичностi, здатностi до розв'язання нагальних проблем мирними полгтичними методами. Вибори як концентроване вираження полiтичного ринку е одним з механiзмiв лептимацп влади, що забезпечують полiтичну стабiлiзацiю в суспiльствi. При цьому полiтики займаються не чим шшим, як пропозицiею на ринку свого специфiчного товару — образу, тобто поводять-ся як типовi продавцi. Факт голосування при цьому рiвноцiнний факту покупки. Вщтак, спостерiгаеться процес вторгнення в пол^олопю термiна «полгтичний маркетинг», що у свою чергу виражае визнання можливост розглядати виборчi технологи у поняттях ринково! поведiнки — як сукупшсть засобiв проведення виборчо! кампанп, впливу на електоральний вибiр грома-дян. Ц засоби, тiсно пов'язанi з основними етапами виборчих кампанш, стали об'ектом полiтологiчного дискурсу.
Знання сутносп та особливостей виборчих технологiй сприяе консолща-ци суспiльства для розв'язання нагальних проблем, налагодженню ефективно! комушкацп мгж политиком та виборцями, дае можливГсть досягти устху в по-лгтичнш боротьб^
Анaлiз джерел i публтацш. Безумовними лщерами у сферi вивчення виборчих технологiй е заруб1жш дослщники, зокрема американсью, як! першими звернули увагу на професiоналiзацiю виборчих кампанiй (П. Лазерс-фельд, Б. Ньюман, Р. Агранофф, Х. Ашер, Д. Батлер, А. Ранш, Д. Каван, Ф. Плессер, М. Скаммел, Д. Уршг). Вивченню окремих аспекпв застосування сучасних виборчих технологш присвячено роботи Е. Мщкевича, Р. Негрше, С. Папатанассопулуса, С. Боулера, Д. Фаррелла, Д. Маглебi, К. Паттерсона, Д. Шммо, Дж. Свансона, П. Мачшг
Важливу роль для розумшня сутносп виборчих технологiй та политичного маркетингу вiдiграють пубткаци професiйних полттичних консультантiв, маркетологiв, як! мають досвщ роботи з полгтичними партями та окремими кандидатами. Перевагами !хшх праць е включенiсть авторiв у змагальний полгтичний процес, що мае певш часовi, географiчнi, культурно-юторичш характеристики. Аналiз складних полгтичних ситуацш, прецедентiв ухвален-190
ня ршень, виходу iз конфлiктiв, застосування оригiнальних виборчих технологш — усе це становить сильну сторону праць таких авторiв, як М. Бонгран, Ф. Гоулд, Д. Наполгган, Ж. Сегела та ш.
Метою статтi е розкриття основних концептуальних пiдходiв до поняття «виборчi технологи» та демонстрацiя етатв розвитку щех категори политично! науки.
Виклад основного матер1алу. У сучаснш поттичтй наущ поняття «ви-борча технолопя» е порiвняно новим i, як правило, пов'язане з оргашзащею та проведенням демократичних виборiв. Виборчi технологи покликан забез-печити найважливiшу сферу взаемоди громадянського суспiльства i держави — передання владних повноважень представникам сустльства за допомогою процедури виборiв. У результатi цшеспрямовано1 политично! дiяльностi до-сягаеться результат: для держави — забезпечення правових норм при оргаш-зацп та проведеннi виборчо! кампани, для суспiльства — найповшша реал^ зацiя, соцiальнi функцп виборiв, для кандидатiв — здiйснення в рiвнiй бо-ротьбi з политичними конкурентами свого права представляти жителiв свого округу в державних органах. При цьому виборчi технологи не можуть не враховувати об'ективних умов проведення виборiв: правового поля, практики виборчих кампанш, нацiонально-полiтичних традицiй, оргашзацшних i ма-терiальних можливостей держави.
Термш «технологiя» походить вщ двох давньогрецьких слiв: «техно» — мистецтво, майстершсть i «логос» — наука, знання, закон. У словниках тех-нологiю тлумачать:
1) як сукупшсть знань, в1домостей про послiдовнiсть окремих виробничих операцiй у процесi виробництва чого-небудь;
2) як сукупшсть способiв оброблення чи перероблення матерiалiв, виго-товлення виробiв, проведення рiзних виробничих операцш тощо;
3) як науку про перероблення i оброблення матерiалiв, способи виготов-лення продукцil та сукупшсть прийомiв, застосовуваних у рiзних видах дi-яльностi;
4) як будь-який замб перетворення вихiдних матерiалiв, будь-то люди, iнформацiя або фiзичнi матерiали — для отримання бажано1 продукцil чи послуг [1, с. 425].
У широкому значенш тд «технологiею» розумiють сукупнiсть прийомiв, способiв, методiв i засоби органiзацil та впорядкування доцiльноl практичноl дiяльностi вщповщно до мети, специфiки i навгть логiки процесу перетворення та трансформаци того чи iншого об'екта. Бiльшiсть вiтчизняних i зарубiж-них дослщниюв уважають широке застосування технологш аксюмою розвитку суспiльства. До числа сощальних технологiй належать i виборчi.
На сьогоднi не юнуе чiткого визначення полiтичних технологiй. Ви-користовуючи це словосполучення, полiтконсультанти мають на увазi най-частiше зовмм рiзнi категорil — в1д конкретних прийомiв i методик форму-
вання сустльно! думки до стратепчних тдходГв Г принцитв. Що стосуеться рядових виборщв, те цей вираз асоцгюеться найчастше з «чорним шаром», до якого удаються политехнологи, аби будь-якими шляхами домогтися перемоги [2, с. 56].
У лгтературГ шд термшом «технолооя» у застосуванш до полгтично! сфери розумГеться широкий спектр явищ. Дослщники говорять про технологи в поттищ в дошдустрГальну епоху в умовах давньогрецьких полгав (Ю. Давидов — про технологи завоювання аристократами симпатш мас), в тоталГ-тарних системах (М. Дюверже — про технологи пропаганди Г полгтично! реклами). Дж. СарторГ, аналГзуючи рГзш аспекти демократп, використовуе вираз «технологГя демократ», маючи на увазГ процеси просування до управ-лшських посад в умовах демократично! системи. Е. Кассрер у робот! «Тех-шка сучасних полгтичних мГфГв» використовуе поняття «техшка» для визна-чення технолог!! управлшня масами за допомогою мГфГв. В. Подорога пише про технологи влади як несвщомГ конструкти, що не можуть бути продубльо-ваними у свщомосп полгтичних суб'екпв; технолог!! влади дГють у межах шституцшних систем влади, е не набором нейтральних техшчних знарядь, яю охоче використовують окремий полГтик, група чи шститут, а незалежним вщ пануючого режиму Г полгтично оформлених владних вщносин явищем.
БшьшГсть полгтичних технологш, яю використовуються у боротьбГ за владу, спрямоваш на !! утримання, розширення та змщнення. Це — виборчГ технолог!!. Без знания сутност та особливостей полгтичних технологш, без умшого використання цих знань досягти усшху в полгтичнш боротьбГ практично неможливо. При цьому слГд ураховувати, що, як Г будь-якг шшГ, полГ-тичш технолог!! також мГстять як важливГ психолопчш, педагоочш, управ-лшсью, ГмщжевГ, популютсью та шшГ складов!, котрГ тюно взаемодГють мГж собою Г використання котрих, у сум! зумовлюе стушнь ефективносп, дГевос-т реалГзаци окремо взято! технолог!! [3, с. 9].
На думку М. ВарГя, «виборчГ технолог!! е засобом практичного досягнен-ня поставлених цшей, ... вони е специфГчним шструментом шновацш й твор-чостГ, оргашзацп рГзних видГв впливу на електорат, сощально!, полгтично!, психолопчно!, економГчно! та шших видГв дГяльност Г взаемодп у ход! ви-борГв. 1х особливютю е те, що з !хньою допомогою моделюються, стають феноменом сощально! реальносп процеси впливу на електорат» [4, с. 59].
М. Малишевський зазначае: «Сучаст технолог!! проведення виборчих кампаний можна визначити як сукуптсть найбшьш загальних заходгв Г дгй, порядок Г принципи застосування яких регламентуються умовами вщповщно! виборчо! кампани, а сам! вони завжди уткальт, тому що залежать не тГльки вГд специфГ-ки та особливостей виборчого округу, а й вГд особистГсних особливостей кандидатов та !хшх команд, яю беруть участь у виборчому процесг» [5, с. 87].
Термш «виборча технолопя» досить часто використовуеться полгтичними консультантами Г политиками вмх рГвшв, але ще не достатньо розроблений. 192
Технолопею можуть назвати телефонне опитування, телевiзiйний ролик, по-ширення аношмних листiвок, нарештi, стратегiчний план виборчо! кампани. Найбiльш розгорнуте визначення поняття виборчо! технологiï, на нашу думку, е таке: виборчi технологи — система (сукупшсть) заздалегщь продуманих, намiчених, тих, якi використовуються (а також, як вводяться iнтуïтивно, спонтанно) заходiв, кроюв, планiв, засобiв, процедур, техшчних, шформацш-них засобiв для устшного висунення кандидатiв та 1х обрання.
Iнодi використовують поняття «полгтичш технологи виборчих кампанш» як вщповщник «виборчих технологш». Полiтичнi технологiï виборчих кампанш — це сукупшсть засобiв, методiв впливу на виборщв, що базуються на певних наукових розробках, даних конкретних соцiологiчних дослщжень тощо з метою досягнення политичного успiху певно! полiтичноï сили на виборах, яка використовуе для досягнення ще1 мети засоби полiтичноï реклами i мето-ди public relations.
Iнодi обидва термiни використовуються так, що до сфери политично! технологи вщносять практичний аспект проведення виборчо! кампанй, а пiд полiтичним (електоральним) маркетингом розумiють теорiю ефективних ви-борiв. З урахуванням цього поняття «полгтична технолопя» виборчо! кампанй в сучасних умовах повшстю перекривае поняття «полгтичний маркетинг» i е синонiмiчним поняттю «виборча технологiя» [6, с. 79].
На думку В. Полторака, «виборча технолооя — це сукупшсть засобiв, метод!в i прийомiв спецiально формалiзованого й органiзованого впливу на електорат, що вможливлюють вплив на його електоральну поведiнку i спо-нукають вiддати голоси за певного кандидата чи парпю» [7, с. 62].
Тож, шд технолопею виборчо! кампанй розумiють сукупнiсть прийомiв, методiв та засобiв впливу на виборця, заснованих на певних наукових розробках, з метою досягнення полгтичного усшху певною полгтичною силою на виборах [8, с. 45].
Сусшльство за всю свою юторда винайшло лише три засоби впливу на людину: примушення, манiпуляцiя та сшвробгтництво. Як правило, у виборчих технолопях застосовуються всi три чинники впливу. Однак у сусшльствах з розвиненою демократiею провiдну роль вдаграе третiй, найгуманнiший, спосiб. Але й у найдемократичнших суспiльствах не вщмовляються (i не вiдмовляться) вщ манiпуляцiï свiдомiстю населения. Отже, виборчi технологй — це сукупшсть полгтико-оргашзацшних, пропагандистських та iнших дш з метою приведення до влади певного полгтика, групи полiтикiв, политично! органiзацiï чи 1х коалiцiï.
Перший етап розвитку виборчих технологiй — газетна епоха (18601940 рр.). У техиологiчному аспект! вiн характеризуеться малою або спорадичною увагою до il шдготовки. У ресурсному план комунiкацiï здшснюються пере-важно через партшну пресу, агiтаторiв, плакати; основна робоча сила вибор-чо1 кампани — члени партп та добровольцу як! певною м!рою автономно
дГють у межах мюцевих громад без детальних вказГвок Гз центру. Що стосу-еться зворотного зв'язку, то велике значення мають суб'ективш враження мюцевих фахГвщв (яю формують громадську думку, журналГспв). Для мобГ-лГзаци виборщв з метою пГдтримання мюцевого кандидата оргашзовуються аптацшш тури полгтиюв нацюнального масштабу. Цшьову аудиторГю станов-лять певш сощальш категорп, в результат! акцент робиться на мобшГзацп населення, а не на аптацп. Основною комушкацшною стратепею кампани е пропаганда [9, с. 35].
Другий етап професюналГзаци виборчих технологш характеризуемся як телевГзшна епоха (1940-1980 рр.). Тепер детальною шдготовкою виборчо! кампани займаються створен! за рГк-два до виборГв спещальш комгтети, роль яких у партп зростае. Акцент робиться на телебаченш як основному засоб! комушкаци, вщповщно лГдери та кандидати вщ партп проходять медГатренш-ги, а значш ресурси видшено на пГдтримання зв'язкгв з громадськгстю. Зростае роль непрямих методГв комушкацп. Ще одшею особливГстю даного етапу е професюналГзащя партшно! бюрократ!! Гз залученням фах1вщв зГ сфери ЗМ1 та маркетингу. Використання полГтконсультанпв та шар-агентств збГгаеться з виходом кампани на загальнонацюнальний рГвень, при цьому влада та ресурси зосереджуються у центральному осередку парти. Увага фокусуеться на лщеровГ партп, а зусилля виборчого штабу спрямовано на запровадження нацюнального стандарту кампани з виробленням однакових посилГв та гасел для вмх регюшв кра!ни. На даному еташ парти намагаються заручитися пГд-тримкою вмх сощальних груп, вщповщно менше уваги придоляеться цшьовш аудитор!! [10, с. 106].
Комушкацшна кампанГя передбачае «продажа» продукту — партп чи кандидата у виглядГ передвиборчо! програми, в перебГгу яко! робляться окрем! спроби проаналГзувати ринок. Основним переконанням е те, що громадська думка пГддаеться впливу ззовш, щеолопя ж кандидата повинна залишатися незмшною. Поява телебачення радикально вплинула на бюджет виборчих кампанш, зумовивши його постшне зростання.
Третш етап еволюцп виборчих технологш — «цифрова епоха» (при-близно з 1980 р.) — розпочався Гз винаходом нових телекомушкацшних технологш (супутникового Г кабельного телебачення, розвитком 1нтернет) та !х поступовим освоенням у перебиу виборчих кампанш. [11, с. 87]. Для ньо-го характерш, по-перше, перехщ до «перманентно! виборчо! кампани», коли тдготуванням до виборГв займаеться спещально створений вщдш виборчо! кампани у партшнш структур!. Бшьше уваги звертаеться на «прям!» методи комушкаци, якг пропонуються кабельним телебаченням та 1нтернет. По-друге, оргашзащею та проведенням виборГв займаються переважно професюнали, досить широко використовуються шар-агентства, полГтконсультанти. Це при-зводить до зростання рол! команди лщера. Однак такий масовий прихГд фа-хГвщв ззовш породжуе оргашзацшш проблеми, зокрема щодо розподшу сфер 194
вщповщальносп. По-трете, особлива увага прид!ляеться виваженому форму -люванню гасел кампани — ïï розробленню тд конкретну цшьову аудиторию вщповщно до мюця i часу з широким застосуванням метод!в зворотного зв'язку. Широкий спектр альтернативних засоб!в комушкацп використовуеть-ся для точного подання гасел конкретнш щльовш аудитор!!. Тепер комушка-цшш засоби кампани б!льш ор!ентован! на споживача-виборця, шдлаштову-ючись шд його проблеми та штереси. Таким чином, партшна конкуренщя набувае форми пристосування до уподобань виборщв, а не змши !х уявлень [12, с. 77].
Аналоочну еволющю пройшли i полггичш парт!!, як! е одночасно суб'ектом (основними учасниками вибор!в) i об'ектом виборчих технологш (використання нових технологш змшюе структуру, форму, методи д!яльносп партш). Вони проходять через стадию масовост! (парт!! прихильниюв щеоло-ги), всеохопленосп (ушверсальносп, парти тактичних попул!епв) до кастом!-зацп (парпя буд!вник!в вщносин).
Зовншня ор!ентац1я ушверсальних партш на потреби виборщв не вийшла за рамки розумшня трансакцш як разово! угоди i короткострокового плану-вання полггики, тобто почала реал!зовуватися поза фшософ!ею маркетингу взаемовщносин. Тому вони стають парпями тактичних популюпв, а не буд!в-ник!в вщносин.
Масов! парт!!, позбувшись достатньо! для електорально! перемоги ста-бшьно! бази пщтримки, змушен не тшьки звертатися до свого природного електорату, а й «хапати умх» виборщв. Стратег1я «всеохоплення» передбачае шшу лопку конкурентно! поведшки: вщ концентрованого маркетингу масових партш до стратег!! недиференцшованого маркетингу.
Основними засобами релегггимацп партш е перехщ до довгостроково! стратег!! планування, включення до пакету програм !мщжево! идеолог!!, за-кртлення штерактивного зв'язку м!ж партшними «верхами» та «низами», вщродження значущост! «партшно! шхоти» як частково зайнятих маркетоло-пв i сшвтворщв полгтичного продукту, децентрал!зац!я партшних оргашзацш з посиленням регюнальних вщдшень. Найважлившою вщмшшстю модел! кастом!зовано! парт!! е те, що в и основ! — фшософ1я маркетингу вщносин, концепц1я маркетингу та концепщя сощетального маркетингу, а не !х редуко-вана ушверсальними парпями шструментальна вермя [13, с. 74].
Концепщя сощально вщповщального (сощетального) маркетингу показуе, що новий стратепчний ор!ентир кастом!зованих партш (штереси суспшьства, що розум!ються як досягнення довгострокових взаемовигщних вщносин ак-тор!в полггично! трансакцп) е серйозним запоб!жником надм!рному попул!з-му ушверсальних партш. Невипадково сощально вщповщальний маркетинг називають обмеженою концепщею полгтичного маркетингу, оскшьки вш обмежений не т!льки очiкуваниями адресних груп, а й сощетальними аспектами, не тшьки тактичними вигодами полггично! парт!!, а й стратеочними
щлями сустльства. Активна участь члешв парти розглядаеться як передумо-ва становлення кастомГзовано! партп. 1х полГтика передбачае формування вГдносин ствучаст Г сшввщповГдальносп лГдерГв, апарату партш, !х члешв, активГстГв, виборщв. Громадяни, як! випсняються политикою ушверсальних партш у сферу приватних штерейв, отримують Гмпульс до повернення у сферу публГчних штересш та актившшо! полгтично! участГ.
ВиборчГ технолог!! в цшому можуть бути типолоозован за:
- ступенем шновацшностГ (традицшнГ та шновацшш);
- витратами (низько-, середньо- Г високозатратш);
- прогнозовашстю результапв (легко- або складнопрогнозованГ);
- легальшстю засобГв, якг використовуються (легальт Г нелегальш);
- морально-етичним критерГем (конвенцюнальт Г девГантш);
- характером ди (стратепчш, тактичш, оперативш);
- рГвнем ефективносп (високоефективш, середньоефективш, низькоефек-тивнГ) [14, с. 57].
Напрям дГяльностГ — один Гз основних критерив типолопзаци полтичних технологий. Якщо виходити Гз розумшня полтичних технологш як шструмента-ргю полгтичного управлшня, перелж титв полтичних технологш, сформований вГдповГдно до напрямГв дГяльностГ полгтичного управлшня, мае включати технолог!!: полгтичного аналГзу; полгтичного консультування; ухвалення ршень; управлшня конфлжтами; управлшня переговорами; лобгювання; виборчГ; паблш рилейшнз; полтично! реклами; шформацшт; шформацшно-мережевг
Технолог!! е рГзнорГдними за предметно-цшьовими критерГями Г, як правило, виршення полгтичних завдань потребуе використання комплексу технологш. Тому на практищ застосовуеться система рГзних полгтичних технологш.
Технолог!! можуть бути об'еднаш в так! групи:
- аналгтичнГ технолог!! (полгтичний аналГз, полГтичне консультування);
- предметно--практичш (польовГ) технолог!! (ухвалення ршень, управлшня конфлГктами, управлшня переговорами, виборчГ, лобГювання);
- комушкативнГ технолог!! (аггтацГя Г пропаганда, РЯ, политична реклама, шформацшт, шформацшно-мережев1) [4, с. 67].
Також юнуе декглька модифГкацш, типолопзацш полгтичних технологш. 1х подшяють залежно вщ полгтично! системи Г полгтичного режиму на демо-кратичт та недемократичш, базов! та другорядш.
БазовГ поттичт технолог!! стосуються точки зору, дп великих груп або й усього населення кра!ни. До них належать Г полгтичш вибори.
Поттичт технолог!! можуть бути:
1) «загальними (що стосуються максимально велико! юлькосп громадян, багатьох суб'екпв политичного процесу. Найпоширеншими серед них е технолог!! «завоювання» та утримання влади. До загальних полгтичних технологш належать також технолог!! виборчо! кампани;
2) шдивщуальними (притаманш окремим суб'ектам полгтики), як! використовуються окремими полггичними, громадськими, державними д!ячами. До найпоширенших iндивiдуальних полгтичних технологш належать публ!ч-m виступи, участь у беседах, дискус1ях, розв'язанн! конфлжпв. Кожна техно-логя мае сво! особливосп, завдяки яким створюються певний !мщж полгтика, його авторитет i популяршсть, формуеться i збагачуеться досвщ полггично! д!яльностг» [12, с. 79].
Деяк! автори використовують також поняття антитехнологш, звертаючись до яких суб'екти полгтики роблять ставку на досягнення часткового чи най-ближчого результату, пноруючи загальн i довгостроков! наслщки свое! д1яль-ност!, тобто використовують тактичш прийоми без огляду на полгтичну стратегию. Особлив!стю антитехиологiй е й те, що вони виходять !з парадигми не-залежност полгтики вщ морат та Грунтуються на невдоволеност тих або шших груп населення, тобто на такому «буд!вельному матер!алг», який завжди е шд рукою у достатнш кшькосп. Як зразок цшого «пакету» зм!стовних, текстуаль-них та шших антитехиологiй Д. Видрш називае попул!зм [15, с. 102].
Запропоновану Д. Видршим класиф!кац!ю полгтичних техиологiй на технолог!! та антитехнолог!! слщ розщнювати як штучну, оскшьки вщмшшсть у щлях д!яльносп полгтичних суб'ектв, зроблена Д. Видршим засадовою для тако! класиф!кацп, не може бути пщставою для уведення ново! науково! категорий.
Слщ зазначити, що провщний фах!вець у галуз! полгтичного маркетингу В. Полторак також здшснюе подш на так зван! «чист!» та «брудш» технологи вибор!в. Найкоректшшою е класиф!кац1я виборчих технологш з позици вщ-повщносп !х правовим та етичним нормам, шакше кажучи, чинному законо-давству i сусшльнш морал! Безумовно, та чи та конкретна класифжащя ви-явиться функциональною у межах кожно! окремо! держави» [13, с. 107].
У межах пропонованого пщходу «чорними» вважають ri поттичт технолог!!, застосування яких передбачае пряме порушення чинного законодав-ства.
«С!рими» вважаються так! технолог!!, що не передбачають прямого порушення закону, але суперечать нормам сусшльно! морал! та прийнятним способам ведення виборчо! кампани.
«Бшими» технологями називають ri, що належать до офщшного реестру дозволених i не суперечать закону.
1снуе й пщхщ який зводить все р!зномашття технологш шформацшного впливу до двох тишв: маркетингового та немаркетингового.
Технологи маркетингового типу передбачають шформацшний вплив, який будуеться вщповщно до потреб споживач!в i ор!ентований на задоволення бшьш ефективним шляхом, нж у конкуреш!в [16, с. 177].
Застосування цих технологш мае сенс лише в межах полгтичного ринку, який е простором, на якому вщбуваеться обмш полгтичних товар!в та послуг
за голоси виборщв, !х лояльшсть та прихильшсть. Таким чином, необхщною умовою технологш маркетингового типу е наявшсть конкуренцп. КрГм того, ринковий шдхвд до политики передбачае наявшсть у громадян вшьного альтернативного вибору мГж конкурентними пропозищями. Бшьш того, першо-чергово громадянин вирГшуе питання, чи е у нього взагалГ потреба в «поль тичних товарах», яю пропонуються, тобто виборець, перш нгж обрати кон -кретного кандидата, вирГшуе, чи голосувати йому взагалГ. Застосування технологш маркетингового типу з самого початку орГентовано на те, що грома-дяни вГдрГзняються за сво!ми переконаннями, цшшсними орГентащями, ште-ресами. ВГдповГдно продукт, який пропонуеться виборцям, повинен вщповща-ти !х штересам.
Технологи ж немаркетингового типу передбачають шформацшний вплив, який Ггноруе потреби одержувачГв шформаци (виборщв) Г вГдрГзняються моно-лоочним характером. Щ технолог!! орГентоваш на ушфжащю полгтичного мислення Г поведшки громадян, будуються на переконанш громадськоеп у пра-вомГрносп поглядев та позицш, якг впроваджуються до !х свщомосп суб'ектом впливу. КрГм того, для цих технологш властиве прагнення певно! монополГзаци политичного простору з вщсутшстю конкуренцп. 1х ефектившсть визначаеться переважно тим, що шдивщ позбавляеться можливостГ пГддати сумшву справед-ливГсть Гдей, цшностей, моделей, якг пропонуються. Класичним прикладом технологш немаркетингового типу е пропаганда [6, с. 97].
ВиборчГ технолог!! внаслщок специфГки виборчо! кампанп необхщно вГднести до технологш маркетингового типу. Однак це не означае, що шформацшний вплив, який здшснюеться за !х допомогою, цшком позбавлений пропагандистського вщтшку. Маркетинговий шдхщ у проведеннГ виборчо! кампани будуеться на основ! вивчення потреб, мотиваци, цшностей, настанов виборщв. Також вш передбачае вивчення конкуренпв Г полтичних, сощально-економГчних, правових, сощокультурних особливостей, характерних для дано! конкретно! ситуаци. Класичними прикладами технологш маркетингового типу е полгтична реклама Г формування ГмГджу полГтика.
Висновки. Таким чином, категорГя «виборча технолопя» належить до шновацшних конценпв модерно! полгтично! науки та перебувае у стадп ш-тенсивного розроблення. Ниш утворилися рГзноматтш концепци виборчих технологш, але жодна з них не може претендувати на монополию на Гстину в епоху технолопчно! революцп, коли политична реальшсть стрГмко змГню-еться.
Основна аналгтична перспектива розгляду поняття «виборча технолопя» пов'язана з розвитком маркетингово! парадигми.
Перспективним напрямом подальших дослщжень е здшснення компара-тивютського аналГзу ефективносп застосування рГзномаштних виборчих технологш в електоральному процес транзитивних сустльств та сусшльств консолГдовано! демократ!! . 198
Л1ТЕРАТУРА
1. Великий тлумачний словник сучас^^ украись^^ мови [Текст] / уклад. i гол. ред. Бусел В. Т. — К. ; 1рпшь : ВТФ «Перун», 2003 — 624 с.
2. Полггологш [Текст] / за ред. А. Колодш. — Кн. 1: Полиика i суспшьство — К. : Ельга, Нка-Центр, 2003. — 278 с.
3. Сучасш полiтичнi шституцй: поргвняльний аналiз [Текст] : навч.-метод. рекомен-даци / уклад. А. Ф. Колодш. — Львш : ЛР1ДУ НАДУ, 2006. — 30 с.
4. Варш, М. Й. Поттико-психолопчт передвиборчi технологи [Текст] / М. Й. Варш. — К. : «Ельга Нжа-Центр», 2003. — 400 с.
5. Малышевский, Н. М. Технология и организация виборов [Текст] / Н. М. Малы-шевский. — Минск. : Харвест, 2003. — 288 с.
6. Ильясов, Ф. Н. Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на выборах [Текст] / Ф. Н. Ильясов. — М. : ИМА-пресс, 2000. — 180 с.
7. Полторак, В. Полгтичний маркетинг та оргашзацш виборчих кампанш [Текст] / В. Полторак // Соцюлогш : теорш, методи, маркетинг. — 2002. — № 1. — С. 61-79.
8. Бебик, В. М. Полгтчний маркетинг i менеджмент [Текст] / В. М. Бебик. — К. : Мiжрегiон. Акад. упр. персоналом, 1996. — 576 с.
9. Полггологш у запитаннях та вщповщях [Текст] / за заг. ред. К. М. Левювського. — К. : Вищ. шк., 2003. — 263 с.
10. Соловьев, А. И. Политология: Политическая теория, политические технологи [Текст] / А. И. Соловьев. — М. : Аспект Пресс, 2001. — 559 с.
11. Рудич, Ф. М. Полггологш [Текст] / Ф. М. Рудич. — К. : Либвдь, 2005. — 478 с.
12. Кочубей, Л. О. Виборчi технологи [Текст] / Л. О. Кочубей. — К. : Укр. центр полгт менеджменту, 2008. — 332 с.
13. Полторак, В. Избирательные кампании: научный подход к организации [Текст] / В. Полторак, О. Петров. — К. : Знания Украины, 2004. — 120 с.
14. Избирательные технологии и избирательное искусство [Текст] : сб. статей / под общ. ред. С. В. Устименко. — М. : Рос. полит. Энцикл., 2001. — 174 с.
15. Выдрин, Д. И. Политика: история, технология, экзистенция [Текст] / Д. И. Выдрин. — К. : Лыбидь, 2001. — 432 с.
16. Дюверже, М. Политические институты и конституционное право [Текст] / М. Дюверже // Антология мировой политической мысли : в 5 тт. / Семигин Г. Ю. (рук. проекта); Нац. общ.-науч. фонд, Акад. полит. науки. — М. : Мысль,1997. — Т. 2: Зарубежная политическая мысль ХХ в. — 831 с.
ПОНЯТИЕ «ИЗБИРАТЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ»: ОСНОВНЫЕ КОНЦЕЩТУАЛЬНЫЕ ЩОДХОДЫ
Полищук И. А., Моторнюк Т. М.
Раскрыты основные концептуальные подходы к понятию «избирательные технологии», которые образовались в современной политической науке. Приведен субкатегориальный аппарат, который отражает основную палитру дефиниций данного понятия. Анализируется содержание главных этапов эволюции избирательных технологий. Делается вывод, что основная аналитическая перспектива рассмотрения понятия «избирательные технологии» связана с развитием маркетинговой парадигмы.
Ключевые слова: избирательные технологии, демократия, политический маркетинг, средства массовой информации, политическая партия, электоральный процесс.
THE NOTION «ELECTORAL TECHNIQUES»: BASIC CONCEPTUAL APPROACHES
Polishchuk I. O., Motornyuk T. M.
Basic conceptual approaches to the term «electoral techniques» developed in modern political science are disclosed. Sub-categorial apparatus which reveals the main set of definitions of this notion is given. The content of main evolution stages of the electoral techniques is analyzed. It is concluded that the main analytical perspective of the consideration of the notion «electoral technique» is connected with the development of marketing paradigm.
Key words: electoral technique, democracy, political marketing, Mass media, political party, electoral process.
УДК 327.39: (94 (47+57): 114)
О. А. 1рх1н, кандидат полгтичних наук, доцент
ЕВРОПА АБО еВРАЗШ: ПРОБЛЕМА ЗОВН1ШНЬОПОЛ1ТИЧНОГО
ВИБОРУ УКРА1НИ В 1СТОРИКО-ПОЛ1ТИЧНОМУ АСПЕКТ
Розкрита дилема зовтшньополШичного та цивiлiзацiйного вибору УкраЫ мiж Заходом та Сходом, який постав перед державою тсля розпаду Радянського Союзу. Показано, що цей дискурс iснуe вже майже 700 ротв, але сх1дний вектор дозволяв в кторичнШ ретроспективi зберегти традицИ, мову, iншi полШичт та культурт традицИ одного зi схiднослов 'янських народiв.
Ключов1 слова: Украта, СС, РоЫя, ттегращйний проект.
Актуальтсть проблеми. Перюди становлення нових систем мГжнародних вщносин, як правило, характеризуются щдвищеною мшливГстю Г наявшстю значно! кшькосп змгнних, як! формують квазГстабшьну ситуацию. Сучасна пере-хГдна епоха вГд бГполярно! системи мГжнародних вГдносин до ново! супроводжу-еться складними Г суперечливими процесами ствпращ Г конкуренцп нових Г вже сформованих регюнальних держав Г едино! наддержави. 1сторичний досвГд де-монструе, що така перехГдна епоха може тривати два — три десятилптя.
У систем! мГжнародних вГдносин, що формуеться, пострадянський простГр одночасно залучений у двГ протилежш тенденцп, а конкуренщя штеграцшних проекпв свГдчить про участь елГт, як в глобалГзаци, так Г в регюналГзацп, що е наслГдком дш полгтично! елГти держав колишнього СРСР, яка намагаеться зберегти свое прившейоване становище, формуючи багатовекторний Г багато-рГвневий зовшшньополгтичний курс.
200 © Трхш О. А., 2011
