CC BY
59
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340:01 Ольга Барабаш
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка"
кандидат юридичних наук, доцент кафедри адмшютративного та iнформацiйного права
olja2488@rambler.ru
ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДЕЛ1НКВЕНТНО1 ПОВЕД1НКИ ЛЮДИНИ
© Барабаш О., 2017
Проаналiзовано поняття та ознаки делшквентноТ поведiнки людини. Визначено категорто oci6, якi найсхильн1ш1 до проявiв делшквентноТ поведiнки. Наведено та охарактеризовано види делшквентноТ поведшки людини.
Ключовi слова: поведiнка людини; девiантна поведшка; делiнквентна поведiнка; соцiально-негативна поведiнка; злочинна поведшка.
Ольга Барабаш
ПОНЯТИЕ И ВИДЫ ДЕЛИНКВЕНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ ЧЕЛОВЕКА
Проанализированы понятия и признаки делинквентного поведения человека. Определены категории лиц, которые наиболее подвержены проявлениям делинк-вентного поведения. Приведены и охарактеризованы виды делинквентного поведения человека.
Ключевые слова: поведение человека; девиантное поведение; делинквентное поведение; социально-негативное поведение; преступное поведение.
Olga Barabash
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Administrative and Informational Law
Ph. D.
CONCEPT AND TYPES OF DELINQUENT BEHAVIOR HUMAN
The article analyzes the concept and characteristics of delinquent behavior. Prescribed classes of persons who are most prone to displays of delinquent behavior. Shows and characterized the types of delinquent behavior.
Key words: human behavior, deviant behavior, delinquent behavior; socially negative behavior, criminal behavior.
Постановка проблеми. Проблема девiантноl поведшки е мiждисциплiнарною, перебувае у центрi уваги кримшолопв, психологiв, соцiальних педагогiв, медиюв, що робить необхiдним комплексний пщхщ до вивчення тако! поведiнки з урахуванням генетичних, соцiальних та пси-хологiчних контекстiв li патогенезу, механiзмiв формування, факторiв ризику та вразливосп, зокрема вiкового та динамiчного аспекпв i соцiального прогнозу. Девiантна поведшка проявляеться у порушеннi iндивiдом сощальних норм i характеризуеться певними вщхиленнями. Розрiзняють рiзнi види поведiнки: адиктивну, делшквентну, аморальну [1, с. 65]. Тому вважаемо за необхщне дослщити один з таких видiв поведшки людини, а саме делiнквентну.
Анашз дослщження проблеми. Сутнiсть делшквентно! поведшки дослщжували М. О. Чунусов, М. О. Докторович, А. В. Дмитров, М. М. Фщула, А. Я. Боднар, Н. Г. Макаренко та ш
Мета статт - дослщити поняття та види делшквентно1 поведшки людини.
Виклад основного матерiалу. Категорiя "делшквентна" запозичена iз зарубiжноl сощологи i кримшологи й активно використовуеться у вггчизняних дослiдженнях з проблеми вщхилень у поведiнцi. Категорiя "делшквентнють" (delinquency) е родовою для визначення сощально-негативно1 поведiнки, що пов'язана з порушенням правових та шших (моральних, етичних) норм, а юридичний термiн "делiнквентнiсть" поширений у мiжнародному правi, а також у кримшологи та законодавствi США, Великобританп та кра1н Захщно1 Свропи [2, с.159].
Делiнквентна поведiнка (у перекладi з латини delinquenta - ^х, хибний вчинок, провина; delinquens - правопорушник, злочинець, буипвник) е видом сощально неприйнятно1 поведiнки (Н. Смелзер, В. Фокс), котра охоплюе типи вщхилень вщ норми: асоцiальнiсть та антисощальнють [1, с. 66]. Асоцiальна й антисощальна протиправна поведiнка пов'язанi iз такими дефектами соцiалiзацil: 1) дефекти в оргашзацп виховання, що призводять до розвитку антисусшльно1 орiентацil й асощально1 мотивацп; 2) дефекти в розумшш та виконаннi соцiальних ролей, що спричинюють заперечення ролi, нерозумшня ll соцiальноl значущостi або вщхилення вiд виконання ролi; 3) дефекти в ^^mi спiлкування; 4) дефекти шдивщуального соцiального досвiду, що залежать вщ помилок у вихованнi, специфши спiлкування (наприклад, у родинi), засвоення норм асощально1 поведiнки як негативних моделей для ототожнення; 5) дефекти сощального контролю, що залежать вщ недостатньо ефективно1 дiяльностi родини, навчально-виховних i виробничих органiзацiй, правоохоронних оргашв; 6) дефекти соцiальноl адаптацil, яю вiдображають, зокрема, процеси мiграцil та урбашзацп [3, с. 7].
Зауважимо, що термiн "делiнквентнiсть" за кордоном не застосовуеться до визначення категори "злочиннють". Так, у англiйськiй мовi "злочин, злочиннiсть" позначаються словом "crime", а термш "делiнквентнiсть" (delinquency) мае багатозначне i широке тлумачення. Основш його значення: 1) невиконання обов'язюв; порушення (договору, закону); правопорушення; 2) акт делшквентно1 поведiнки; 3) провина, упущення, провиннiсть [4, с. 152]. У загальному сенш основне значення категори "делшквентна поведiнка" за кордоном вщображае нехтування обов'язками, провину; у другому ж значенш "злочиннiсть" вживаеться рщше i з-помiж його синонiмiв виражае найменшу мiру серйозностi злочину [2, с. 159].
Серед украшських науковщв досi немае единого пщходу до визначення сутностi поняття "делшквентна поведшка". У спещальнш лiтературi розглянутий термш використовуеться в рiзних значеннях. А. Личко, увiвши в практику пщлггково1 психiатрil поняття "делiнквентнiсть", обмежив ним дрiбнi антигромадськi дil, що не пщлягають кримiнальнiй вiдповiдальностi [5, с. 52]. Це, наприклад, шкшьш прогули, долучення до асоцiальноl групи, дрiбне хулiганство, знущання над слабкими, вщшмання дрiбних грошей. В. Ковальов заперечуе проти такого трактування делшквентносп, вважаючи, що делiнквентна поведiнка е поведшкою злочинною [6, с. 87].
Набуття делiнквентностi зумовлене низкою суб'ективних i об'ективних факторiв, розви-ваеться у рiзних контекстах: органiчному, особистюному, соцiальному та надособистiсному, котрi
доволi тюно мiж собою пов'язанi; !х ретельне вивчення створить умови для подальшого вирiшення та попередження ще! актуально! проблеми [1, с. 67].
У вузькому значенш слово "делшквентнють" е синонiмом поняття злочинностi, шдивщуально! та групово! злочинно! поведiнки. "Злочиннють" е кримiнологiчною категорiею, що означае сукупнють усiх фактично скоених протиправних дiянь, за кожне з яких передбачена карна вщповщальнють, а також масове негативне сощально-правове явище, що мае певш закономiрностi, кiлькiснi та яюсш характеристики. У широкому сенс вона використовуеться як термiн, що узагальнюе рiзноманiтнi форми поведiнки, що вщхиляеться, починаючи з найнебезпечнiших видiв, таких як правопорушеня й злочини, i закiнчуючи дисциплiнарною провиною i недотриманням обов'язкiв [2, с. 160].
До таких складових можна зарахувати: по-перше, "делшквентна поведiнка" - це завжди поведiнка, що вiдхиляеться вщ норми; по друге, "це поведшка, що порушуе встановленi законодавством правовi норми, по-трете, категорiя "делiнквентна поведшка" складаеться з окремих поведшкових акпв, якi демонструють представники певних вшових категорiй. Науковцi схиляються до спшьно! думки щодо визначення першо! та друго! ознак, щодо третьо! ознаки думки ютотно рiзняться [2, с. 159].
Ми тдтримуемо думку М. О. Чунусова, який вважае, що "делшквентна поведшка" - це поведшка, за яко! неповнолггш здшснюють "протиправш вчинки", якi мають зовнiшнi ознаки "правопорушень", але за якi вони не можуть нести юридичну вщповщальнють, оскiльки у них ще не настав стан юридично! "дiездатностi" [2, с. 160].
У кримшологп делшквентну поведiнку визначають як суто молодiжне правопорушення, тобто таке, яке вчиняють молодi люди вiком вiд 12 до 20 роюв. Оскiльки це вiковi межi пiдготовки до вшськово! служби (16-18 рокiв) та безпосереднього !! проходження (18-27 рокiв), то саме серед молодi призовного вшу найчастiшi прояви делiнквентно! поведiнки. На вщмшу вiд девiантно!, делiнквентна поведшка характеризуеться асощальними вчинками дiтей, яю повторюються i утво-рюють певний стшкий стереотип дiй, що порушують правовi норми, але за як не притягують до кримiнально! вщповщальносп через !хню обмежену суспiльну небезпеку або малий вш дитини, який не дае змоги притягти до кримшально! вщповщальносп [7, с. 53].
Пщлггковий вiк вiдрiзняеться пiдвищеною чутливютю до зовнiшнiх та внутрiшнiх чинниюв, оскiльки в цей час радикально змшюеться соцiальний статус дiтей. Змiстовi та процесуальнi особливостi соцiалiзацi! в цьому вщ визначають i посилюють делшквентш прояви у пiдлiткiв. Вплив середовища у шдлггковому вiцi посщае чiльне мiсце, причому кожний окремий прояв делшквентно! поведiнки зумовлений складною взаемодiею вiкових, iндивiдуально-типологiчних, iндивiдуально-психологiчних та сощально-педагопчних детермiнант [8, с. 358].
Схильнють до правопорушень у шдлггюв зумовлена !хнiми iндивiдуально-психологiчними та сощальними особливостями. Вiдхилення у поведiнцi шдлптав найчастiше пов'язанi не з одним, а з кшькома соцiальними, шдивщуальними факторами та !х комплексами [9, с. 221].
Сощальш вiдхилення бувають: корисливоТ орieнтацil - правопорушення, проступки, пов'язаш з бажанням отримати матерiальну, грошову, майнову користь (крадiжки, пограбування, протекщя); агресивнот орieнтацiт - дп, спрямованi проти особистостi (образа, хутганство, побо!); соцiально-пасивного типу - бажання самоусунутись вщ активного способу життя, ухилитись вiд виконання службових обов'язюв, небажання вирiшувати особистi та сощальш проблеми (ухилення вiд виконання посадових обов' язкiв, алкоголiзм, наркоманiя, токсикомашя, су!цид). Основнi види делiнквентнот поведшки належать до двох перших орieнтацш, тобто корисливот або агресивнот: хутганство, крадiжки, грабiж, вандалiзм, фiзичне насильство, наклеп, шахрайство, хабарництво, вимагання, зловживання службовим становищем, посадова пщробка, випуск не-доброякiсно! продукцi! тощо [10, с. 387].
Психологи виокремлюють таю групи делшквентних ошб: 1) шдивщи, якi здiйснюють правопорушення пщ впливом певних обставин чи оточення; 2) особи з достатшм рiвнем правосвiдомостi,
але з пасивним ставленням до шших порушниюв та правових норм; 3) люди, що випадково здшснюють правопорушення; 4) особи, що свiдомо порушують правовi норми [11].
Суб'ектами делшквентнот поведiнки можуть бути: одна особа, випадкова група, ситуа-цiйна група з попередньою змовою, органiзована група, блок груп.
У груповому суб'екп делшквентно! поведiнки iснуe рольовий розподш:
- органiзатори, вони ж шщатори, керiвники, iдеологи, що керують злочинною групою;
- активнi учасники - друп особи, що постiйно беруть участь у злочиннш дiяльностi, щенти-фiкують себе з !! щнностями, постiйно реалiзують специфiчнi для ще! групи моделi поведiнки, виражають !! iнтереси, забезпечують безпеку;
- безпосередш учасники - особи, що беруть участь в окремих етзодах розкрадання [12, с. 37].
1стотно рiзняться думки авторiв щодо визначення титв "делшквентно! поведшки", до яко!
зараховують: агресивно-насильницьку поведiнку, зокрема образи, побо!, пiдпали, садистськi ди, спрямованi, зазвичай, проти особистосп людини; корислива поведшка, включаючи дрiбнi крадiжки, здирство, угони автотранспорту й iншi майновi посягання, пов'язаш з прагненням отримати матерiальну вигоду; поширення i продаж наркотиюв (I. Галагузова); агресивну, насильницьку та ворожу поведшку, дрiбнi порушення морально-етичних норм, що не досягають рiвня злочину (О. Змановська); провини, систематичш прогули шкшьних занять, порушення суспшьних норм поведiнки, дрiбне хулiганство, жебрацтво (П. Коева, Й. Стоiменов та М. Стоiменова; бешкетування, хулiганство, вандалiзм (В. Оржеховська та Т. Федорченко); систематичш пропуски занять, порушення суспшьних норм поведшки, дрiбне хулiганство, крадiжки, бiйки, вiдбирання грошей та речей (Д. Сшкеев, Е. Крайнiков); дрiбнi антигромадськi ди, що не спричиняють карно! вiдповiдальностi (А. Лiчко) та шшь Отже, в загальному сенс можна констатувати певну невизначенiсть: по-перше - щодо визначення категори "делшквентна поведшка"; по-друге - стосовно форм прояву "делшквентно! поведшки" [2, с. 159].
Висновки. Делшквентна поведшка" - це поведшка, за яко! неповнолггш здшснюють "протиправш вчинки", як мають зовшшш ознаки "правопорушень", але за як вони не можуть нести юридичну вщповщальнють, оскiльки у них не настав стан юридично! '"щездатносп". Суб'ектами делшквентно! поведiнки е особи молодого вшу, що пояснюеться психофiзiологiчними змшами в !хньому органiзмi.
1. Докторович М. О. Дел1нквентна повед1нка особистост1: факторний анал1з / М. О. Докторович // Науковий в1сник Миколагвсъкого державного утверситету 1мен1 В. О. Сухомлинсъкого [зб1рник наукових працъ]. - Миколагв: ТОВ ф1рма "Ыон", 2010. - Т. 2. -Вип. 4. - С. 65-68. 2. Чуносов М. О. КласифЫащя вид1в дел1нквентног повед1нки як теоретична проблема / М. О. Чуносов // Комп'ютерно-ттегроват технологи: осв1та, наука, виробництво. -2013. - № 11. - С. 158-161. 3. Димитров А. В. Основы пенитенциарной психологии / А. В. Дмитров, В. П. Сафронов. - М. : Моск. психол.-соц. ин-т, 2003. - 176 с. 4. Англо-русский полный юридический словарь / состав. А. С. Мамулян. - М. : Лингво, 1993. - 400 с. 5. Социальные отклонения / под ред. В. Н. Кудрявцева. - М. : Юридическая литература, 1989. - 213 с. 6. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становления личности / X. Ремшмидт. - М. : Мир, 1994. - 320 с.
7. Криминальная мотивация / под ред. В. Н. Кудрявцева. - М. : Наука, 1986. - 303 с.
8. Богомолова М. Ю. Дел1нквентна повед1нка тдлтюв як соц1алъно-педагог1чна проблема / М. Ю. Богомолова // Пед. науки : зб. наук. пр. - 2011. - Вип. 59. - С. 357-362. 9. Бахур Оксана. Психолог1чна характеристика тдлтюв з дел1нквентною повед1нкою / Бахур Оксана. - С. 220-226. 10. Шмелев А. Г. Делинквентное поведение / А. Г. Шмелев // Основы психодиагностики : учеб. пособ. - М., Ростов н/Д: Феникс, 1996. - С. 383-401. 11. Завражин С. А. Подростковая делинквентностъ: Транскулътурная перспектива / С. А. Завражин // СоцИс. - 1995. - № 2. 12. Боднар А. Я. Особливост1 прояв1в дел1нквентног повед1нки в Збройних силах Украгни / А. Я. Боднар, Н. Г. Макаренко //Науков1 записки НаУКМА. Педагог1чт, психолог1чт науки та сощалъна робота. - 2011. - Т. 123. - С. 35-39.
REFERENCES
1. Doktorovich M. O. Delinkventna povedinka osobistosti: faktornij analiz [Delinquent behavior personality: factor analysis], Naukovij visnik mikolaivskogo derzhavnogo universitetu imeni V. O. Suxomlinskogo, 2010, No 4, pp. 65-68. 2. Chunosov M. O. Klasifikaciya vidiv delinkventnoi povedinki yak teoretichna problema [Classification of delinquent behavior as a theoretical problem], Komp'yuterno-integrovani texnologii: osvita, nauka, virobnictvo, 2013, No 1, pp.158-161. 3. Dimitrov A. V. Osnovy penitenciarnoj psixologii [Fundamentals of penitentiary psychology]. Moskva, 2003, 176 p. 4. Mamulyan A. S. Anglo-russkij polnyj yuridicheskij slovar [English-Russian full legal dictionary]. Moskva, 1993, 400 p. 5. Kudryavcev V. N. Socialnye otkloneniya [Social deviations]. Moskva, 1989, 213 p. 6. Remshmidt X. Podrostkovyj i yunosheskij vozrast: problemy stanovleniya lichnosti [Adolescence and adolescence: the problems of becoming a person]. Moskva, 1994, 320 p. 7. Kudryavcev V. N. Kriminalnaya motivaciya [Criminal motivation]. Moskva, 1986, 303 p. 8. Bogomolova M. Y. Delinkventna povedinka pidlitkiv yak socialno-pedagogichna problema [Delinquent behavior of adolescents as a social and educational problem], Ped. nauki : zb. nauk. pr., 2011, No 59, pp. 357-362. 9. Baxur O. Psixologichna xarakteristika pidlitkiv z delinkventnoyu povedinkoyu [Psychological characteristics of adolescents with delinquent behavior], S. 220-226. 10. Shmelev A. G. Delinkventnoe povedenie [Delinquent behavior]. Moskva, pp. 383-401. 11. Zavrazhin S. A. Podrostkovaya delinkventnost: transkulturnaya perspektiva [Adolescent delinquency: A transcultural perspective], 1995, No 2. 12. Bodnar A. Y. Osoblivosti proyaviv delinkventnoi povedinki v zbrojnix silax Ukraini [Features of delinquent behavior in the Armed Forces of Ukraine], 2011, pp. 35-39.
Дата надходження: 13.04.2017р.
