CC BY
27
УДК 371:343:85
I. I. ПАРФАНОВИЧ
ДИФЕРЕНЦШОВАШСТЬ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ Д1ВЧАТ ЗА СТУПЕНЕМ СОЦ1АЛЬНО-
ПЕДАГОГ1ЧНО1 ЗАНЕДБАНОСТ1
np0aHani30eaH0 теоретичш тдходи до пояснення cymi та особливостей прояву поведткових девiaцiй дiвчaт. Встановлено особливостi психолого-педaгогiчноi характеристики дiвчaт рiзного ступеня соцiaльно-педaгогiчноi зaнедбaностi дiвчaт на основi визначення понять «важковиховуватсть», «соцiaльнa дезоргатзащя i дезадаптащя», «со^альна занедбатсть», «педaгогiчнa занедбатсть», «соцiaльно-педaгогiчнa занедбатсть», «особи груп ризику, «особи девiaнтноi поведтки» та ix ieрaрхii. На основi диференцшованого тдходу до проблеми девiaнтноi поведтки дiвчaт розглянуто особливостi застосування соцiaльно-педaгогiчниx методiв i форм роботи до дiвчaт со^ально^ педaгогiчноi, соцiaльно-педaгогiчноi зaнедбaностi.
Ключовi слова: дiвчaтa, псиxолого-педaгогiчнi особливостi, ступть соцiaльно-педaгогiчноi зaнедбaностi, диференцшований пiдxiд, превентивн i оргатзацшш заходи.
И. И. ПАРФАНОВИЧ
ДИФЕРИНЦИИРОВАННОСТЬ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПСИХОЛОГО-
ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЕЙ ДЕВОЧЕК ЗА СТУПЕНЬЮ СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ЗАПАУЩЕННОСТИ
Проанализированы теоретические подходы к объяснению сущности и особенностей проявления поведенческих девиаций девушек. Установлены особенности психолого-педагогической характеристики девушек разной степени социально-педагогической запущенности девушек на основе определения понятий «трудновоспитуемость», «социальная дезорганизация и дезадаптация», «социальная запущенность», «педагогическая запущенность», «социально-педагогическая запущенность», «лица групп риска, «лица девиантного поведения» и их иерархии. На основе дифференцированного подхода к проблеме девиантного поведения девушек рассмотрены особенности применения социально-педагогических методов и форм работы к девушкам социальной, педагогической, социально-педагогической запущенности.
Ключевые слова: девушки, психолого-педагогические особенности, степень социально-педагогической запущенности, дифференцированный подход, профилактические и организационные мероприятия.
I. I. PARFANOVICH
THE DIFFERENTIATION OF THE CHARACTERISTIC OF THE GIRLS' PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PECULIARITIES ACCORDING TO THE DEGREE OF THEIR SOCIAL AND PEDAGOGICAL NEGLECT
Theoretical approaches to the explanation of the nature and characteristics of girls' display of deviant behavior are analyzed. The peculiarities of psychological and pedagogical characteristics of girls of different degrees of social and pedagogical neglect are established based on the definitions of the notions
«indocilement», «social disorganization and deadaptation», «social neglect», «pedagogical neglect», «social and pedagogical neglect», «individuals of risk groups», «individuals of deviant behavior» and their hierarchy. The peculiarities of the use of social and pedagogical methods and forms of work with the girls, who are socially, pedagogically, and socio-pedagogically neglected, are examined on the basis of the differentiated approach to the girls' deviant behavior. The aim of the article is to define the preventive and organizational measures in social-pedagogical work with girls, who are socially, pedagogically, and socio-pedagogically neglected, considering the peculiarities of personal deformation of the development at the stage of indocilement, social disorganization and deadaptation.
Keywords: girls, psychological and pedagogical peculiarities, the degree of social and pedagogical neglect, differentiated approach, preventive and organizational measures.
У своему онтогенезi стши девiащ! формуються поступово ускладнюючись. Одночасно з попршенням характеристик поведiнкових ввдхилень змiнюеться i особистiсть, яка чинить сощально засуджуванi дп. Коли вчинки людини вiдповiдно до чiтко визначених характеру, змюту, спрямованостi набувають категорп послйних, то мова йде про поведшку позитивного або негативного типу як систему вчинив. Декшька вчинив одше! i ле! ж спрямованосп свiдчать про стабiлiзацiю поведiнкового стереотипу.
Анатз девiантно! поведiнки учениць вимагае до^дження сутнiсного розумiння понять «важковиховуватсть», «сощальна дезоргашзащя», «сощальна дезадаптащя», «сощальна занедбашсть», «педагогiчна занедбанiсть», «соцiально-педагогiчна занедбашсть», «особи груп ризику», «особи девiантно! поведшки» та !х iерархп, специфiки прояву девiацiй i ступеня девiантностi особи. З сощально-педагопчно! позици необхвдним е диференщйований пiдхiд до важковиховуваносл, сощально! дезоргашзацп i дезадаптацп, сощально!, педагопчно!, соцiально -педагопчно! занедбаностi.
Грунтовне висвiтлення особливостей та ступеня девiантностi особи можливе за умови врахування думки науковцiв щодо ще! проблеми в ретроспективному аналiзi.
Метою статп е розкрити превентивнi i органiзацiйнi заходи у соцiально-педагогiчнiй робот з девчатами педагопчно!, сощально!, сощально-педагопчно! занедбаносл, враховуючи особливостi деформацп особиспсного розвитку на стадп важковиховуваностi, сощально! дезоргашзацп i дезадаптацi!.
Вчинки можуть мати поверхневий i внутрiшнiй, глибинний характер. «Мiж зовнiшньою i внутршньою культурами людини цiла прiрва, при чому не стiльки в проявах, ск1льки в !х природi. Внутршня культура заснована на психологiчнiй здатносп людини, яка подiбно нашим слуху й уваз^ закладаеться у дитиш у результатi певно! комбiнацi! батьивських генiв. Правда, так само, як i пам'ять, музичний слух або увагу, можна розвинути досить значно i внутрiшню культуру. Зовнiшня ж культура - набiр звичок i навик1в поведiнки - не залежить вiд уроджених здiбностей, вона визначаеться навчаннями й тренуваннями» [1, с. 86]. В. Владиславський зазначав, що в поведiнцi iндивiда поняття «ди» i «вчинку» необхiдно розрiзняти: «Мiж дiею i вчинком велика, а головне - принципова рiзниця. Дiя - це те, що здшснюе людина за примусом. Вчинок - те, що робить людина за власним бажанням. I тому вчинок не стшьки те, що робимо ми, сильки те, що робить нас [1, с. 84]. «Поведшка людини - характеристика зовшшнього прояву !! психiчно! дiяльностi, це спошб життя i дiй [4, с. 51].
Проте не ви автори однаково важковиховуватсть ставлять в основу онтогенезу девiантно! поведшки i тлумачать це поняття бiльш широко. О. Ткачова, I. Возний визначають, що у категорш важких потрапляють рiзнi школярi: невстигаючi, недисциплiнованi, дiти з рiзними нервовими та психiчними розладами, тдттки, що перебувають на профшактичному облiку, дiти з неблагополучних имей. Автори дають класифiкацiю таких оиб. Перша група -дiти з недолшами у психiчному розвитку: «Коли неустшному учню не забезпечено шдив^альний пiдхiд, що враховуе його психiчнi особливостi, не надаеться необхiдна допомога, тодi на базi затримки психiчного розвитку формуеться педагогiчна занедбанiсть, що попршуе його стан». Другу групу «важких» становлять школярi, яких школи називають важковиховуваними, iнколи - сощально дезадаптованими або педагопчно занедбаними, школи - диьми з ввдхиленнями в поведшщ або схильними до злочинно! поведiнки [8, с. 26].
Т. Фарафонова зазначае, що багато захiдних вчених, котрi займаються дослiдженням ввдхилень у поведiнцi серед неповнолiтнiх, не диференщюють чiтко такi поняття, як «важковиховувана дитина», «неповнолiтнiй правопорушник», «неповнолинш злочинець» [9].
Д1вчат вiдносять насамперед до категорп приховано або потенцшно важковиховуваних. Дослiдження багатьох вчених свiдчать про такий характер процесу формування девiантно! поведiнки д1вчини: «Лише в останш роки у нас почали звертати увагу на виховання i перевиховання педагогiчно занедбаних дiвчат, !х пiдготовку до майбутнього сiмейного життя. Складшсть для вчителя полягае в тому, що важи дiвчата на вiдмiну вiд хлопчиков часом шчим не видiляються на загальному фош учнiв» [5, с. 58]. «Хлопець не так залежить вiд нашо! думки i наших оцiнок. Дiвчинка ж, навпаки, намагаеться приховати ввд дорослих сво! негативнi риси, справити на дорослих найбiльш приемне враження. I! недолiки мають прихований характер, тому вчителi i батьки iнодi не встигають вчасно !х помиити» [2, с. 27]. «Хоч важких дiвчат
порiвняно з хлопцями набагато менше, вони надзвичайно складнi i вимагають винятково тонкого, квалiфiкованого тдходу. Доро^ iнодi задовольняються тим, що дiвчинка не б'еться, не палить, як хлопець. Але якщо дшчина надломлена морально, е аморальною, вона бшьш складна у перевихованнi, шж хлопець. Складнiсть для педагога в тому i полягае, що важк дiвчата iнколи нiчим не вид^ються на загальному фонi учнш» [7, с. 68].
М. Фiцула наводить класифшацш осiб, як1 допускають поведiнковi вiдхилення, що вiдображае поступове !х ускладнення. За ступенем важковиховуваност вш називае чотири групи дiтей, тдлггшв i молодi:
1) важковиховуванi - байдуже ставляться до навчання, перюдично порушують правила поведiнки, дисциплiну. Для них характерш так1 негативнi якосп, як грубiсть, брехливiсть, нечеснiсть;
2) педагопчно занедбанi - негативно ставляться до навчання й сустльно корисно! дiяльностi. Вони систематично порушують дисциплiну й норми моралi, постшно проявляють негативнi риси особистостц
3) правопорушники - перебувають на облiку в шспекцп у справах неповнолiтнiх або направлеш до спецшкол i спец профтехучилищ;
4) злочинщ - педагопчно занедбаш, як1 вчинили злочини, порушили правовi норми й направленi судом до виправно-трудових колонiй [10, с. 49].
В. Оржеховська, розглядаючи важковиховуватсть причиною ускладнень у подальшому розвитку особистосп, також визначае особливоси формування осiб з бiльшою поведшковою деформащею. На И думку, педагогiчно занедбаш - це переважно фiзично та психiчно здоровi дiти i шдлики, як1 стали важкими через неправильне виховання чи вiдсутнiсть його впродовж тривалого часу; пiдлiтки-правопорушники - це важковиховуваш, педагогiчно занедбанi пiдлiтки, котрi скоюють правопорушення (дрiбнi крадiжки, хул^анство та iн.), порушують адмiнiстративнi та iншi норми, стоять на обл^ в органах у справах дией чи направленi службою у справах дией до шкiл i училищ сощально! реабштацп [4, с. 52].
Особливу групу становлять пiдлiтки, яких можна назвати «приховано» або «потенцшно» важковиховуваними. Звичайно, педагог констатуе наявнють вiдхилень у моральному розвитку дитини лише тод^ коли вони вже сформувалися i спричинюють тривогу оточення [6, с. 18]. «Приховано» або «потенцшно» важковиховуваш е так званими групами ризику. А. Макаренко вважав, що «група ризику» - поняття, яке широко використовують i педагоги, i психологи. До ще! групи належать шдлики, особливоси розвитку яких створюють тдвищену небезпеку поведiнкових ввдхилень [3, с. 80].
Ученi використовують поняття «група ризику» лише в одниш. Ми ж дотримуемося позици, що iснуе багато категорiй оаб, як1 потрапляють у таке визначення, тому доцiльним е вживання термша у множинi - «групи ризику». До «груп ризику» вiдносимо там категорп неповнолiтнiх:
1) соцiального ризику (з неблагополучних, дисфункцiйних, неповних амей, бездогляднi дiти, позбавленi батьк1вського тклування, органiзованого педагогичного впливу у референтному оточенш, котрi постраждали вiд насильства);
2) з труднощами в особиспсному розвитку;
3) як1 характеризуються деформащею i соцiального, i особистiсного розвитку.
Сощально-педагопчна позицiя стосовно д1вчат вимагае диференцшовано пiдходити до
визначення оиб груп ризику i девiантноl поведшки. Поняття «дiвчата групи ризику» (в одниш) не ввдповвдае дiйсностi, адже ризики, детермiнанти повед1нкових девiацiй е медичними, психологiчними, соцiологiчними, соцiально-педагогiчними, i цi ризики можуть проявлятися комплексно. Тому доцшьно вживати поняття <^вчата груп ризику» (у множинi).
Узагальнивши дослiдження вчених, наше тлумачення вказаних понять е таким:
• особи груп ризику — це дпи, ям за сощальним становищем, психолого-педагопчним розвитком чи психоемоцiйним самопочуттям здатш до порушень встановлених суспiльних норм;
• особи девiантно'i поведтки - це дии, порушення норм спiвжиття й закону яких мають значний, глибокий стутнь на основi порушення мотивацп вчинк1в та асоцiальних намiрiв,
порушення прав iнших оиб, встановлених у суспiльствi, здiйснення саморуйнацп свое! особистостi.
Диференцiйований пiдхiд до давчат з вiдхиленнями у розвитку, самопочуттi, поведiнцi дае змогу визначити важковиховувашсть, соцiальну дезорганiзацiю, дезадаптацiю, сощальну, педагогiчну, соцiально-педагогiчну занедбанiсть (рис. 1).
ВУВАН1 / \ ЗАНЕДБАН1С
Рис. 1. СтадП деформаци розвитку особистостi.
Важковиховуватстъ - це: 1) рiвень ввдхилень у свiдомостi й поведшщ, який характеризуеться неможливiстю i/чи небажанням дитини пiддаватися виховному впливу;
2) ввдхилення у поведiнцi, що потребуе комплексного зусилля в органiзацi! виховання;
3) поведшка людини, за яко! утрудненим е виховний вплив педагога.
Сощалъна дезоргатзащя i дезадаптащя особистостi - це непристосовашсть до умов сощального середовища, що проявляеться у порушеннях життедiяльностi; дезоргатзащя у життi особи - фактори i чинники, як1 негативно впливають на порушення норм та розпорядку життя особи. За тих чи шших умов можуть проявлятися й так! порушення: вшова криза; неблагополучне, незадовiльне становище в им'!, мiкросоцiальному оточеннi; бездоглядтсть; емоцiйне, фiзичне, психiчне насильство з боку батьшв, педагогiв чи шших оаб; деструктивнi стосунки у формальному колектив! Соцiальна дезорганiзацiя i дезадаптащя супроводжуються неуспiшнiстю, сiмейним неблагополуччям, ввдсутшстю позитивних соцiальних зв'язюв.
Сощалъна занедбатстъ - це наслвдок недостатнiх заходiв з органiзацi! розвитку, життедiяльностi, виховання шдиввдв, що призводить до труднощ!в у процесi соцiалiзацi!, оволод!нн! сощальними ролями. Вона е наслiдком недостатнього функцюнування чи позитивного впливу основних сощальних !нститут1в: с!м'!, школи, оргашв державно! виконавчо! влади, соцiальних служб, громадськосп, засобiв масово! iнформацi!. Загалом сощальна занедбанiсть виникае внаслiдок недостатньо! органiзацi! соцiального виховання. На стадп соцiально! занедбаност1 спостерiгаеться потрапляння тд вплив ос!6 мiкросоцiального оточення негативного спрямування. Соцiальна занедбанiсть проявляеться в упущеннях у розвитку пiзнавальних здiбностей, соцiальному сир!тств! чи бездоглядностi, формуванш iнтересiв поза межами формального колективу.
Педагогiчна занедбатстъ - це стан особи, що характеризуеться упущеннями в навчанш i вихованнi як наслвдок недостатнього педагогiчного впливу с!м'!, дошшльних та навчальних загальноосвiтнiх закладiв, шших шститупв соцiального виховання; це сформовашсть негативних ц!нн!сних мотивацiйних установок, нормативних позиц!й, поведiнкових стереотипiв. Види !! прояву можуть бути такими: его!зм, конфл!ктн!сть, розбещенiсть, жорсток1сть, агресивнiсть, низький рiвень знань, сформованостi моральних i правових норм у св!домост!.
Деформацiя вiдбуваeться у комплекс мотивiв (наслiдування бiльш досвiдчених «авторитепв», iдеалiв, o6pa3iB; бажання завоювати авторитет сощально неприйнятними способами; наявнiсть меркантильних штереив; деформацiя потреб та ш.), потреб (домiнантнiсть матерiальних, вузько iндивiдуалiзованих потреб; недостатня потреба у шзнанш навколишнього свiту; спотворена потреба свободи й самостшностц використання засобiв для реалiзацiï власних потреб, як1 не ввдповвдають нормам моралi та/чи права), рис характеру (безввдповвдальшсть, недисциплiнованiсть, тнощ, вмiння обманювати, неврiвноваженiсть та ш.). Мотиви, потреби, риси характеру е загальними ознаками змiщень у психолого-педагопчнш характеристицi особи девiантноï поведiнки.
Соцiалъно-педагогiчна занедбатстъ - це наслвдок недостатнього сощально-педагогiчного впливу, що зумовлюе зниження показник1в розвитку особи. Вказане явище характеризуеться комплексом негативних особиспсно-шдив^альних якостей у характеристицi особи, ям сформувалися внаслiдок недостатнього рiвня оргашзацп соцiального простору. Ознаки соцiально-педагогiчноï занедбаносп так1: вiдсутнiсть позитивних iнтересiв; сформовашсть негативних особистiсних установок; постiйнi асощальш зв'язки з особами мiкросоцiального та референтного оточення; асоцiальна спрямованiсть розвитку особистосп загалом.
На стадiï соцiально-педагогiчноï занедбаносп, як правило, проявляеться девiантна поведшка, що супроводжуеться: вiдсутнiстю позитивного имейного i педагогiчного впливу; наявнiстю проблемноï ситуацiï чи життевоï кризи; сформовашсть iндивiдуально-особистiсних особливостей (низький розвиток сили вол^ его1'зм, здатнiсть потрапляти тд вплив осiб та явищ асощального характеру); негативним ставленням до навчання; порушенням позитивних соцiальних зв'язк1в; негативними емоцiями, вiдсутнiстю психоемоцiйноï пiдтримки з боку близьких; установками або неправильно сформованим свтоглядом особи, внаслвдок чого вона виходить iз несприятливо1' ситуацп асоцiальним шляхом; формуванням негативних стереотитв поведiнки та 1'х закрiплення внаслвдок вiдсутностi позитивних впливiв.
Мiж сощальною дезадаптацiею, важковиховуванiстю та девiантною поведшкою особи е промiжнi ланки. На початковш стадiï формування негативно!' поведшки iснуе епiзодичнiсть поведiнкових девiацiй, на промiжних - особа характеризуеться, як правило, вчиненням багатьох видiв правопорушень, наприклад, лихослiв'я, тютюнопалiння, пропуски занять без поважних причин, вiдсутнiсть позитивних штересш i нахилiв, легковажна, аморальна поведшка. Остання стадiя (соцiально-педагогiчна занедбашсть) характеризуеться постiйнiстю i рiзновидовими поведанковими девiацiями.
Прояв соцiальноï, педагогiчноï, соцiально-педагогiчноï занедбаностi дiвчат вимагае врахування специфiки органiзацiï та проведения профiлактики (табл. 1).
Таким чином, у характеристик девiантноï поведiнки увагу привертають як явш поведiнковi прояви дiвчат, так i приховаш - дiвчат груп ризику. Аналiз наукових позицiй в юторичному розрiзi та сучасних до^джень дае змогу диференцiйовано пiдiйти до прояв1в поведiнкових девiацiй i ступеня соцiально-педагогiчноï занедбаностi особи, визначити та охарактеризувати поняття «важковиховуванiсть», «соцiальна дезоргатзащя i дезадаптацiя», «соцiальна занедбанiсть», «педагопчна занедбанiсть», «социально-педагогична занедбанiсть». Характеристика особливостей прояву девiацiй у поведiнцi дiвчат дае можливiсть виокремити превентивнi i оргашзацшш заходи у соцiально-педагогiчнiй робот з дiвчатами педагогiчноï, соцiальноï, соцiально-педагогiчноï занедбаностi, враховуючи особливостi деформацiï особиспсного розвитку i на стадiï важковиховуваносп, соцiальноï дезорганiзацiï i дезадаптацiï
Таблиця 1
Профыактика сощалъно1, nедагогiчно'i, соцiалъно-педагогiчно'i занедбаностi дiвчат
загалъноосвгттх шкгл
СТУШНЬ I ХАРАКТЕР ЗАНЕДБАНОСТ1
Социальна занедбанiсть
Мета: вирiшення сощально-оргашзацшних питань у життедiяльностi неповнолгшьо!, усунення об'ективних факторГв деформацп соцiальних зв'язюв дiвчини.
Вихiднi дiагносгичнi позици: негативний вплив мiкросоцiуму, послаблення впливу позитивних i посилення впливу негативних сощальних зв'язюв, змiщення у поведiнцi особи !! сощальних ролей.
Органiзацiйнi заходи: посилення виховно! ролi мм'!, активiзацiя роботи соцiальних структур iз шм'ею, вирiшення проблем, пов'язаних iз бездоглядшстю на рiвнi органiв мiсцевого самоврядування, контроль за способом проведення дозвшля. Це передбачае комплексне охоплення методГв: нормування; iнсгрукгування; соцiального навчання; закршлення позитивного досвiду; аналiзу можливостей мм'!, позитивного пiдкрiплення. Органiзацiя профшактично! роботи закладiв, установ, органiзацiй, вiдповiдальних за охорону прав та штеремв неповнолгшьо!.
Превентивна робота передбачае: подолання упущень в оргатзацп профшактичного впливу в мiкросоцiальному середовищi особи, залучення до суспiльно корисно! пращ, стимулювання позитивно! поведiнки, допомогу в налагоджент соцiальних позитивних зв'язкiв, формування суспiльно прийнятно! позици, посилення сощального контролю дiею переконань, доручень, сощального навчання.
Шедагопчна занедбанiсгь
Мета: оргатзащя i здiйснення профiлакгики, психолого-педагогiчного впливу щодо виправлення спрямованосгi розвитку неповнолгшьо! особи.
Вихiднi дiагносгичнi позицп: прагнення до неадекватного самовираження Г самоутвердження; брак сили волг наполегливоста, старанност у навчанш, невпевнешсть у сво!х силах, замкнулсть, агресившсть, озлоблешсть до оточення; прояв нестшкост у поглядах, щншсних установках; втрата оптимГзму, вГри в майбутне, перспективи власного розвитку._
Оргашзацшт заходи:
просвГтницько-шформацшна робота; посилення сшвпращ педагопв Г батьюв; корекщя виховання дГвчини в мм'!, проведення сощально-
педагопчних заходГв з !! мм'ею;
оргатзащя допомогою
виховання колективу Г
за в
неформальному оточенш;
створення умов для саморозвитку й самореалГзацп дитини.
Превентивна робота: мониторинг розвитку неповнолгшьо! з боку педагога; активГзащя у застосувант педагопчних метод1в впливу; мобЫзащя власних сил неповнолГтньо!; шдиввдуальна робота, спрямована на змшу уявлень, поглядГв, переконань, що потребуе значних затрат часу, зусиль, тертння; зниження впливу негативних факторГв впливу. Превалюкш методи у корекцшнш робот з подолання педагопчно! занедбаност таю: переконання, навГювання як методи формування сввдомоста, доручення, сощального навчання - оргатзацп дГяльноста, позитивного Г негативного шдкртлення - стимулювання дГяльноста, самоощнки Г самокорекцп - самовиховання. Доцшьно також використовувати спотереження, бюграфГчний метод, здшснення патронажу.
Сощально-педагопчна занедбатсть
Мета сощально-педагопчно! роботи - сприяння усввдомленню неповнолгшьою сво!х негативних рис та вироблення сттких позитивних позицт Г сощально! вадповадальност на основГ таких вихщних дГагностичних позицт: деформацп розвитку особистостГ та посилення негативного впливу мжросощального оточення, комплексу тдиввдуально-особистюних якостей, незадовшьного впливу педагсочних Г сощальних факторГв на розвиток особистостГ_
Оргатзацтт заходи: оргашзащя корекцтних заходГв у сферах життедГяльностГ неповнолгшьо!; активГзащя виховання неповнолгшьо! дГяльшстю сощальних структур; ттенсифжащя позитивного впливу сощальних зв'язюв неповнолгшьо!; вдосконалення шляхГв позитивного впливу в референтному оточент; створення умов для життедГяльностГ особи; допомога у виршенш проблем; посилення виховно! ролГ сГм'! шляхом використання педагопчних, примусових заходГв впливу, сощального контролю.
Превентивна робота охоплюе: посилення уваги й контролю за поведткою; педагопчне спостереження; створення ситуацт для заохочення та стимулювання позитивно! поведтки неповнолгттх; тдвищення мотивацп д1вчат до навчання, суспшьно-корисно! пращ; надання допомоги у позитивнт самореалГзацп; здшснення корекцп негативних Г формування позитивних особиспсних установок, спрямованост розвитку особистост методом сощального навчання; спрямування особи на позитивне проведення дозвшля методами самоконтролю Г самооргатзацп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Владиславский В. Все начинается с детства / В. Владиславский. - Мн.: Высшая школа, 1989. - 192 с.
2. Кузнецова Л. Воспитание девочек / Л. Кузнецова // Воспитание школьников. - 1995. - № 1. -С. 27-28.
3. Макаренко А. С. Профилактика полоролевых нарушений у подростков группы риска / А. С. Макаренко // Социальная педагогика. - 2005. - № 2. - С. 79-82.
4. Оржеховська В. Профшактика правопорушень серед неповнолгтшх: навч.-метод. поЫбник / В. Оржеховська. - К.: ВГАН, 1996. - 352 с.
5. Петрова А. «Трудные» девочки: проблемы воспитания / А. Петрова // Воспитание школьников. - 2006. -№ 9. - С. 58-65.
6. Тагирова Г. С. Психолого-педагогическая коррекционная работа с трудными подростками / Г. С. Тагирова. - М.: Пед. общество России, 2003. - 128 с.
7. Тимощенко Л. Н. Воспитание старшеклассниц: книга для учителя. - 2-е изд., доп. и перераб. / Л. Н. Тимощенко - М.: Просвещение, 1990. - 191 с.
8. Ткачова О. О. Важю дни. Яю вони сьогодш? / О. О. Ткачова, I. В. Возний // Виховна робота в школ!. - 2005. - № 2. - С. 26-31.
9. Фарафонова Т. В. Погляди зарубГжних учених на проблему вщхилень у поведшщ неповнол^тх / Т. В. Фарафонова // Науковий вкник Ужгородського державного ушверситету. Серш: Педагопка Г сощальна робота. - 1999. - Вип. 2. - С. 111-114.
10. Фщула М. Педагопчш проблеми профшактики правопорушень неповнолгтшх / М. Фщула // Право Укра!ни. - 1995. - № 8. - С. 44-46.
УДК 37.018.1:316.356.2
Л. А. СЕВЕРИНЧУК
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ РОДИННИХ ВЗА6МИН ЯК ПР1ОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК С1МЕЙНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНОМУ СОЦЮКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОР1
Аналiзуютъся дослiдження у педагогщ та психологи з проблем тдготовки молодi до створення Ым '1. Ыдзначаетъся взаемозалежтстъ рiвнiв кулътури стосунюв у Ым 'I та загалъноЧ кулътури в суспiлъствi. Обгрунтовуетъся прюритеттстъ формування кулътури родинних взаемин як напрямку Ымейного виховання в сучасному со^окулътурному просторi. Розкриваютъся окремi аспекти формування кулътури родинних взаемин молодi. Доводитъся необхiднiстъ застосування методик самотзнання та самовдосконалення у процесi формування кулътури родинних взаемин. Описуютъся змiстовi взаемозв'язки мiж формуванням внутршнъоI кулътури iндивiда, кулътурою родинних взаемин i самотзнання. Розкриваетъся суттстъ формування кулътури родинних взаемин у контекстi самотзнавалъноI дiялъностi.
Ключовi слова: родинт взаемини, внутршня кулътура, кулътура родинних взаемин, Ымейне виховання, со^окулътурний простiр.
Л. А. СЕВЕРИНЧУК
ФОРМИРОВАНИЕ КУЛЬТУРЫ РОДСТВЕННЫХ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ КАК ПРИОРИТЕТНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ СЕМЕЙНОГО ВОСПИТАНИЯ В СОВРЕМЕННОМ СОЦИОКУЛЬТУРНОМ ПРОСТРАНСТВЕ
Анализируются исследования в педагогике и психологии по проблемам подготовки молодежи к образованию семъи. Акцентируется внимание на взаимозависимости уровней кулътуры отношений в семъе и кулътуры в обществе в целом. Обосновывается приоритетностъ формирования кулътуры родственных взаимоотношений как направления семейного воспитания в современном социокулътурном пространстве. Раскрываются отделъные аспекты формирования кулътуры родственных взаимоотношений молодежи. Доказывается необходимостъ применения методик самопознания и самоусовершенствования в процессе формирования кулътуры родственных взаимоотношений. Описаны смысловые взаимосвязи между формированием внутренней кулътуры индивида, кулътурой родственных взаимоотношений и самопознанием. Раскрывается сущностъ формирования кулътуры родственных взаимоотношений в контексте самопознавателъной деятелъности.
