CC BY
118
Ваштарева €вгешя Анатолпвна,
здобувач кафедри цивльного права № 1, На^ональний юридичний ушверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харюв e-mail: [email protected]
doi: 10.21564/2414-990x.141.128690 УДК 347.551
ПОНЯТТЯ ЗБАГАЧЕННЯ В КОНТЕКСТ! КОНДИКЦ1ЙНОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Стаття присвячена дослгдженню поняття збагачення в контекст1 проблематики зобов'я-зань гз набуття або збереження майна без достатньог правовог пгдстави (як називають ще кондикщйними зобов'язаннями). Критично анал1зуючи наявт в наущ теорй «фактичного» i «юри-дичного» збагачення, авторка доходить висновку, що збагачення може полягати як у набуттi титулу на ргч, так i в безтитульному володтт та користуванш нею. У зв'язку з цим обгрун-товуеться позищя, згiдно з якою предметом безтдставного збагачення можуть бути як речi, визначеш родовими ознаками, так i iндивiдуально визначеш речь Критично ощнюеться положення украгнського законодавства щодо того, що предметом збагачення може бути тгльки майно, адже на практищ економiчну щннкть мають чимало тших благ, як не охоплюються законодавчою дефтщею майна, але охоплюються бгльш широким поняттям об'ектiв цивгльних прав.
Ключовi слова: безтдставне збагачення; кондикщя; кондикцшний позов; недоговiрнi зобов'язання.
Ваштарева Е. А., соискатель кафедры гражданского права № 1, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : [email protected]
Понятие обогащения в контексте кондикционного обязательства
Статья посвящена исследованию понятия обогащения в контексте проблематики обязательств из неосновательного приобретения или сбережения имущества (которые также называют кондикционными обязательствами). Критически анализируя существующие в науке теории «фактического» и «юридического» обогащения, автор делает вывод, что обогащение может состоять как в приобретении титула на вещь, так и в безтитульном владении и пользовании вещью. В этой связи обосновывается позиция о том, что предметом неосновательного обогащения могут быть как вещи, определенные родовыми признаками, так и индивидуально определенные вещи. Автор критически оценивает положение украинского законодательства касательно того, что предметом обогащения может быть исключительно имущество, поскольку на практике экономическую ценность имеют немало других благ, которые не охватываются законодательной
дефиницией имущества, но при этом охватываются более широким понятием объектов гражданских прав.
Ключевые слова: неосновательное обогащение; кондикция; кондикционнный иск; недоговорные обязательства.
Постановка проблеми. Для виникнення кондикцшного зобов'язання мають бути наявними три умови: 1) збагачення набувача; 2) те, що це збагачення ввд-булося за рахунок потершлого; та 3) ввдсутшсть правово! шдстави для такого збагачення [1, с. 68; 4, с. 71; 9, с. 207; 16, с. 148]. Таке ж бачення було шдтримане й новосформованим Верховним Судом у постановi ввд 29.01.2018 р. у справi № 910/12574/17 [18]. Вщтак, виршуючи справу за кондикцшним позовом, суду найперше належить установити, чи мало мюце збагачення вщповщача. З огляду на це питання про поняття збагачення набувае ютотного прикладного значення.
Аналiз остантх дослгджень. У сучаснш укра!нськш правничш наущ про-блематищ кондикцшних зобов'язань загалом присвячено роботи таких дослщни-ыв, як: I. Е. Берестова (I. Е. Berestova) [2], I. В. Венеджтова (I. V. Venediktova) [6], I. М. Гончаров (I. М. Honcharov) [8], В. М. 1гнатенко (V. М. Ihnatenko) [10], Б. П. Карнаух (В. Р. ^шикЬ) [11; 12], Г. В. Пучкова (Н. V. Puchkova) [24] та ш.
Вiдповiдно до загальноприйнято! точки зору, збагачення мае мюце у разi а) збiльшення майна особи, або б) якщо майно особи не зменшуеться, за обста-вин, у яких воно повинно було б зменшитися [26, с. 65]. У першому випадку говорять про збагачення внаслщок набуття майна; в другому - про збагачення, внаслщок збереження майна. Зазвичай вважаеться, що саме таке розумшня двох форм збагачення закладено i в ч. 1 ст. 1212 ЦК Укра!ни, у якш щеться про особу, яка «набула майно або зберегла його у себе за рахунок шшо! особи».
Однак попри те, що на рiвнi загального формулювання (дефшщп збагачення) науковщ в щлому одностайш, подальший аналiз викривае суттевi роз-бiжностi в !хшх поглядах. По-перше, якщо йдеться про таку форму збагачення як набуття майна, то чимало дискусш викликае як саме поняття майна (в озна-ченому контекст^, так i те, що слщ розумгги пiд його «набуттям». У цьому ж рiчищi найрiзноманiтнiшi тлумачення породжуе питання про те, чи будь-яке майно може бути предметом збагачення. По-друге, хоча всi згодш з тим, що збагачення може ввдбуватися через набуття або через збереження, немае одно-стайноси у тому, яю саме випадки слщ ввдносити до набуття майна, а яю - до збереження.
Мета статтх - визначити змют поняття «збагачення» у контексп розу-мiння пiдстави виникнення кондикцшного зобов'язання.
Виклад основного матерiалу. У цивШстичному дискурсi сформувалося два поняття: «фактичне збагачення» i «юридичне збагачення». Так, однi вченi наполягають на тому, що пiд безшдставним збагаченням слiд розумiти виключно «фактичне збагачення», тобто збагачення шляхом отримання речi у фактичне володшня та користування, без набуття будь-якого права на таку рiч [26, с. 65]. В основi тако! позицп лежить уявлення про «непогрiшимiсть» права: якщо юри-дичний титул на рiч перейшов до набувача, то це не могло статися шакше, ашж
за наявност належно!" до того шдстави, якщо ж шдстави не було, то й титул не переходить. Припустивши протилежне, довелося б визнати, що правопорядок може допускати похибку й формально санкщонувати перехщ титулу у випад-ках, коли цього не повинно було б бути. В. В. Билков, зокрема, наполягае, що «безшдставшсть збагачення неодмшно означае вщсутшсть шдстав для переходу вщповщного права, так як майновi права можуть виникати i припинятися тшьки обгрунтовано» [Цит. за: 7, с. 47].
На противагу зазначеному, правозастосовна практика сввдчить про те, що збагачення у контекст кондикцшного зобов'язання може вщбуватися шляхом набуття юридичного титулу (права) на рiч. Серед шшого це стосуеться випадюв, коли особа набувае (i належним чином рееструе) право власност на земельну дшянку, ввдведену 1и на пiдставi рiшення мiсцевоï ради, яке в подальшому визнаеться незаконним.
Так, наприклад, у справi № 6-3090цс15 Бердянська мiська рада передала у власшсть вiдповiдачевi земельну дшянку для iндивiдуального дачного будiв-ництва в межах норм безоплатноТ приватизации Вiдповiдач отримав державний акт на право власност на вказану земельну дшянку. Однак у подальшому прокурор звернувся до суду в штересах держави iз позовом, у якому просив визнати незаконним ршення Бердянсько1 мiськоï ради i зобов'язати ввдповщача повер-нути територiальнiИ громадi спiрну земельну дiлянку як таку, що набута без достатньо1 правово1 пiдстави. Сво1 вимоги прокурор мотивував тим, що сшрна земельна дшянка знаходиться в межах двох кiлометрiв прибережно!" захисно1 смуги уздовж Азовського моря, а тому вона не може бути передана у власшсть громадянам, оскшьки належить до земель водного фонду. Верховний Суд Украши у постановi ввд 2 березня 2016 р. визнав задоволення позову законним i обгрунтованим, шдкресливши при цьому, що «оскшьки ршення мюько1 ради про вщчуження сшрно'1 земельно!" дiлянки на користь вщповщача пiдлягае ска-суванню, то вщсутш правовi пiдстави збереження цього майна за вщповщачем, а тому до сшрних правоввдносин... суд правильно застосував положення статт 1212 ЦК Украши» [17].
Загалом сама iсторiя цивтстичного дискурсу свiдчить про те, що кондик-цiя виникла насамперед як засiб корегування «похибок правопорядку». Досить красномовно цю iдею виразив Р. Штаммлер (R. Stammler): «у зобов'язаннях iз безпiдставного збагачення проявляеться суперечшсть мiж технiчно оформленим правом i "правильним" правом. В iнтересах стабшьност правопорядку технiчно оформлене право визнае певний перехщ майна таким, що вщбувся. Але оскiльки у деяких випадках такий перехщ не е обгрунтованим з точки зору "правильного" права, то зобов'язання iз безшдставного збагачення якраз i слугують для того, аби привести техшчно оформлене право у вщповщшсть iз "правильним" правом» [Наведено за: 7, с. 84]). Подiбним чином висловився й шший шмець-кий цивШст - Й. Колер (J. Kohler), котрий вказав, що у низщ випадюв право само призводить до несправедливой й потребуе самовиправлення [3, с. 305]. Тому, на наш погляд, не слщ вщкидати можливкть необгрунтованого переходу
прав, а разом з нею й можливкть безшдставного збагачення шляхом набуття вщповвдних прав.
Як антипод до теорп «фактичного збагачення» в науковш лiтературi сфор-мувався пiдхiд, зпдно з яким пiд безпiдставним збагаченням слвд розумiти виключно «юридичне збагачення», тобто набуття того або шшого суб'ективного права на рiч (насамперед - права власносп) [1, с. 68; 9, с. 209; 24, с. 152]. Такий шдхщ очевидно виник насамперед як результат зютавлення кондикцп i вшди-кацп. Його лопка полягае в такому: якщо право власностi не перейшло до набу-вача, це означае, що предмет збагачення залишаеться власнiстю потершлого; а якщо так, то останнш мае право на вiндикацiю, i мiсця для кондикцп, ввдпо-вщно, немае. Звiдси робиться висновок, що едино можливим випадком засто-сування кондикцп, е той, коли внаслщок переходу права власност до набувача потершлий втрачае титул власностi, а разом iз ним - i можливiсть пред'явлення вiндикацiйного позову. Закономiрним наслiдком такого пiдходу е висновок про те, що фактичне володшня й користування рiччю (без отримання права на не!) не е збагаченням1. Уим, такий висновок вочевидь суперечить реалiям цивильного обороту, адже не потребуе доведення той факт, що користування рiччю мае економiчну цшшсть. Тож будучи благом, яке мае економiчну цiннiсть, придатну до грошового вираження, фактичне володшня й користування рiччю щлком здатне бути предметом безшдставного збагачення. Слушшсть такого шдходу пiдтверджуе i судова практика.
Так, у справi № 922/51/15 шдприемець придбав у власшсть нежитлову будiвлю у м. Харков^ однак право на використання земельно! дшянки, на якiй ця будiвля була розташована, належним чином не оформив. Зпдно з обставинами справи Харшвська мкька рада ухвалила ршення про надання зазначено! земельно! дшянки пiдприемцевi в оренду для експлуатацп та обслу-говування нежитлово! будiвлi (кафе). При цьому тим же ршенням Харшвсько! мiсько! ради шдприемця було зобов'язано у мiсячний строк а) звернутися до управлшня земельних ресурсiв для встановлення меж земельно! дшянки на мiсцевостi, та б) звернутися до управлшня земельних вщносин Департаменту мктобудування, архiтектури та земельних вщносин Харкiвсько! мiсько! ради для оформлення договору оренди земль У ршенш також указувалося, що при-ступати до використання земельно! дшянки до встановлення !! меж у натурi (на мiсцевостi), одержання документа, що посвщчуе право на не!, та державно! реестрацГ! забороняеться.
Незважаючи на приписи, що мiстилися в ршенш Харкiвсько! мiсько! ради, договiр оренди землi з пiдприемцем так i не було укладено. Тим не менше, пiдприемець упродовж тривалого часу (близько трьох рошв) продовжував фактично користуватися дшянкою, не будучи при тому зареестрований як
1 Або, принаймт, не е збагаченням у форм1 набуття майна, а натомкть мае розумггися як випа-док збереження майна у сена заощадження тих кошт1в, як1 набувач мусив би витратити, якби володшня й користування мало мкце за нормальних умов ринкового обну, тобто - на оплатнш основ1. Про цю 1мпл1кащю зазначеного п1дходу буде йтися нижче в контекст1 обговорення про-блеми под1лу збагачення на дв1 форми - набуття 1 збереження майна.
платник податку на землю з фiзичних осiб. Зрештою Харывська мiська рада звернулася до суду з вимогою про стягнення з фiзичноï особи-шдприемця гро-шових коштiв у розмiрi, що дорiвнював розмiру орендно1 плати за землю, яка мала б справлятися з ще'1 особи в разi укладення з нею договору оренди. Справа розглядалася неодноразово. В остаточному шдсумку Вищий господарський суд Украши в постановi вщ 12 сiчня 2017 р. дшшов висновку, що вимоги позивача шдлягають задоволенню на пiдставi положень глави 83 ЦК Украши. Колепя суддiв, зокрема зазначила таке: «Ввдповщач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною дшянкою за вiдсутностi укладеного договору, збшьшуе вартiсть власного майна, а позивач (потершлий) втрачае належне йому майно (кошти вiд орендно1 плати), тобто вiдбуваеться факт безшдставного збереження саме орендно1 плати вщповщачем за рахунок позивача. [...] вiдтак ФОП зобов'язана сплатити ХаркiвськiИ мiськiИ радi грошовi кошти, безшдставно збереженi внаслiдок безоплатного користування сшрною земельною дiлянкою без належного оформлення» [22].
Зважаючи на вищезазначене, маемо, отже, дшти висновку, що безшдставне збагачення може полягати як у «фактичному» збагаченш (коли набувач, не отримуючи права на рiч, фактично володiе i користуеться нею), так i в «юри-дичному збагаченш» (коли набувач набувае суб'ективне право на предмет збагачення).
З полемжою довкола «фактичного» i «юридичного» збагачення тюно пов'я-зана дискусiя з приводу того, чи можуть бути предметом збагачення тшьки родовi чи тшьки iндивiдуально визначенi речi. Перша точка зору корелюеться iз теорiею «юридичного» збагачення. Дослiдники, якi ïï обстоюють, виходять iз того, що змшування однорiдних речей е шдставою набуття права власностi. Згiдно з такою позищею родовi речi, потрапляючи до майново1 сфери набувача, змшуються iз майном останнього, внаслiдок чого у потершлого право влас-ност на такi речi припиняеться, а в набувача - виникае. Оскшьки виникнення в набувача права власност в рамках теорп «юридичного» збагачення визнаеться необхщною умовою кондикцп, звщси робиться висновок, що тiльки родовi речi можуть бути предметом безшдставного збагачення, позаяк тшьки такi речi здатнi до змiшування, натомiсть шдиввдуально визначенi речi, не будучи здат-ними до змiшування, залишаються власшстю потерпiлого, що (вiдповiдно до теорп «юридичного» збагачення) унеможливлюе кондикщю [1, с. 68; 2, с. 54; 6, с. 131].
Цжаво, що поеднання теорп «фактичного збагачення» iз тим же засновком про змшування як шдставу набуття права власносп дае у пiдсумковi протилеж-ний висновок, згiдно з яким предметом безшдставного збагачення можуть бути тшьки шдивщуально визначенi речi (оскiльки тiльки такi речi набувач отримуе у фактичне володшня й користування без виникнення права на них). Однак у цьому разi додаткового обгрунтування потребуе проблема розмежування кондикцй' та вшдикацп. Як один iз аргумента на користь цього шдходу подеколи наводяться положення законодавства стосовно попршення предмета збагачення
та витрат на його утримання (ч. 1 ст. 1214 ЦК Украши). Як стверджуеться, зазначеш положення застосовш виключно до шдивщуально визначених речей.
Разом з тим слвд зауважити, що засновок, на якому базуються обидва шдходи (а саме - твердження про те, що змшування е шдставою набуття (i припинення) права власносп), е далеко не безсшрним [Див.: 8, с. 53-55]. На шдтвердження тако! думки зазвичай наводиться теоретичний принцип специф^ кацп (principle of specificity), згiдно з яким право власност може юнувати тiльки щодо конкретно!' речi i не може юнувати щодо абстрактно! (не виокремлено! в натурi) кшькост речей [5, с. 322, 324; 28, с. 314; 29, с. 269]. Стосовно родових речей це означае, що вони можуть бути предметом права власност тшьки за умови, що вони спещально виокремлеш з-помiж маси шших однорiдних речей. 1ншими словами, не може кнувати право власностi на абстрактний центнер зерна, який збертаеться на елеваторi насипом разом з тоннами шшого такого ж зерна; однак право власност може юнувати щодо десяти промаркованих мшюв зерна. На цш пiдставi робиться висновок про те, що змшуючись з iншими речами набувача, майно потершлого знеособлюеться i через те перестае юнувати як окремий об'ект права власность
З шшого боку, дослвдники, якi заперечують проти того, щоб визнавати зм^ шування пiдставою набуття права власносп, звертають увагу на те, що перелш пiдстав припинення права власносп, передбачений у цивiльному законодавствi, е вичерпним (numerus clausus) [8, с. 54].
Вважаемо, що змшування однорщних речей мало б призводити до виник-нення права сшльно! частково! власностi. У такому разi особа, чи! речi потра-пили до майново! сфери iншоï особи, мала б змогу вимагати видшення свое! частки в натурi. Однак для цього необхщно внесення вiдповiдних змш до ЦК Укра!ни.
Наразi ж видаеться, що питання про те, чи е змшування родових речей шдставою набуття права власносп, не мае виршального значення, адже незалежно вщ його виршення особа, яка втратила родовi речi, не мае змоги захищатися за допомогою вiндикацiï; тому не залишаеться шшого ефективного шляху ввд-новлення ïï становища, окрiм як надiлення тако! особи правом на пред'явлення кондикцп.
З огляду на зазначене, слвд погодитися iз позицiею тих авторiв, якi вважа-ють, що предметом безшдставного збагачення можуть бути як шдивщуально визначеш, так i родовi речi [15, с. 134; 25, с. 22; 26, с. 40; 27, с. 298]. Зокрема, як зауважують Я. М. Романюк та Л. О. Майстренко, особливютю матерiального об'екта кондикцшного зобов'язання е його ушверсальшсть - таким об'ектом може бути будь-яке майно: як шдиввдуально визначене, так i визначене родо-вими ознаками, у тому числ й грошовi кошти [25, с. 22].
1з положень гл. 83 ЦК Украши загалом i ст. 1212 зокрема слщуе, що предметом безшдставного збагачення е майно. Так, у назвi ще! глави i в ст. 1212 йдеться про безшдставне «набуття, збереження майна». Однак звернення до законодавчого визначення майна свщчить, що воно охоплюе далеко не всi блага,
яю мають грошову цшшсть i через те можуть слугувати предметом збагачення. Вщповщно до ст. 190 ЦК Украши «майном як особливим об'ектом вважаються окрема рiч, сукупшсть речей, а також майновi права та обов'язки». У той же час науковi дослвдження i правозостосовна практика переконливо доводять, що юнуе чимало шших рiзноманiтних благ, набуття яких слщ розцiнювати як збагачення, i яы при тому не е аш речами, анi майновими правами.
Зокрема, доволi поширеними у в^чизнянш судовiИ практицi е справи, пов'язаш iз так званим безоблiковим споживанням електрично'1' енергй, коли вiдповiдачi за ввдсутност договору про постачання електрично1 енергй' само-вiльно пiдключають належш 1м електроустановки до мереж електропостачання. У таких випадках енергетичш компанп звертаються до суду iз позовом про стяг-нення вартостi спожито'1' електроенергп, обгрунтовуючи сво1 вимоги положен-нями гл. 83 ЦК Украши [19; 20; 21; 23]. У зв'язку з цим Вищий господарський суд Украши у постановi ввд 30 ачня 2014 р. у справi № 23/5014/2330/2012 дшшов висновку, що «споживання електрично'1' енергй' без укладення договору на енергопостачання е безшдставно набутим майном у розумшш ст. 1212 Цивильного кодексу Украши» [20]. Таким чином, суду довелося поширювально витлумачити поняття майна, оскшьки електроенерпя при буквальному тлума-ченш статей 190 i 179 ЦК Украши не охоплюеться зазначеним поняттям.
У зарубiжнiИ науковш лiтературi досить жваво обговорюеться можливють збагачення шляхом отримання шформацп' [7, с. 137, 167; 28, с. 298]. Цшавий приклад такого збагачення наводять К. Цвайгерт i Х. Кьотц: особа дiзнаеться вщ спещалюта по генеалоги про наявшсть у не1 родинних зв'язкiв iз померлим спадкодавцем, внаслщок чого така особа дютае змогу реалiзувати свое право на спадщину. Як зауважують дослвдники, в цьому разi вартiсть тако1 шформацп' може бути стягнута шляхом вчинення кондикцшного позову [28, с. 298]. Слуш-ним нам також видаеться твердження В. С. Гербутова про те, що предметом збагачення може бути також дшова репутащя i клiентела [7, с. 167].
У доктрин цивШстики майже одностайно шдтримуеться точка зору, зпдно з якою збагачення може ввдбуватися також шляхом прийняття послуг або результата робгг. Неважко уявити собi ситуащю, коли фермер, помилившись щодо точних меж свое'1' дшянки, провiв iригацiИнi роботи та удобрення грунту не лише на сво'1'х упддях, але й на частиш сусiднiх угiдь.
Подiбним чином збагачення може також виражатися в полшшенш iндивi-дуально визначеного майна. У цьому контекст заслуговуе на увагу приклад, наведений В. М. 1гнатенко. Шсля укладення договору мши, за яким сторони обмшяли одна на одну двi квартири, одна зi сторiн здiИснила каштальний ремонт у придбаному примiщеннi. Однак у подальшому договiр мiни було визнано недшсним [10, с. 93]. Повернення квартир у такому разi провадиться на пiдставi правил про реститущю, тодi як вiдшкодування вартосп полiпшення -на пiдставi положень про кондикцшш зобов'язання.
Зважаючи на те, що предметом збагачення можуть бути найрiзноманiт-нiшi блага, серед цивтста часто висловлюеться пропозицiя розум^и поняття
«збагачення» якомога бшьш широко. Так, В. С. Гербутов вказуе, що «в поняття збагачення... слад включати отримання максимально широкого кола щнностей i благ» [7, с. 167]. Таке трактування значною мiрою нагадуе шдхщ бвропей-ського суду з прав людини, у прецедентнш практищ якого юридична категорiя «майно» послщовно тяжiе до того, аби змютово дорiвнятися поняттю економiч-ного добробуту (economic welfare) [13, с. 212].
Слад зауважити що в рамках нащонального правопорядку бшьш емною (порiвняно iз поняттям майна) е категорiя «об'екти цившьних прав», адже вщ-повiдно до ст. 177 ЦК Украши об'ектами цившьних прав е реч^ у тому числ грошi та цшш папери, iнше майно, майновi права, результати робгг, послуги, результати штелектуально!', творчо! дiяльностi, iнформацiя, а також iншi мате-рiальнi i нематерiальнi блага. Таким чином, категорiя об'екпв цивiльних прав охоплюе майже усi предмети збагачення, якi (вiдповiдно до буквального тлу-мачення ст. 190 ЦК Украши) не можуть бути визнаш майном, за винятком, напевне, лише полшшення шдивщуально визначено! реч^ яке будучи невщдшь-ним ввд само! речi, не може бути квалiфiковане як окремий об'ект цивильного права.
Як уже зазначалося вище, в доктрин прийнято розподiляти збагачення на двi форми: набуття i збереження. Шд набуттям зазвичай розумiють отримання особою рiзноманiтних майнових прав; натомють до випадкiв збереження ввдносять безпiдставне отримання послуг або результат робiт, користування чужим майном i звшьнення вiд зобов'язання внаслiдок його помилкового виконання шшою особою (потершлим). При цьому пояснюеться, що отриму-ючи неналежнi 1и послуги або результати робп, особа таким чином збер^ае власнi кошти, якi вона повинна була б витратити для придбання таких послуг чи робп за умов нормального об^у [9, с. 209-210]. Однак до ще! тези можна висловити два застереження. По-перше, у такому мiркуваннi вислГв «повинна була б витратити» не тотожний юридичнш модальност «зобов'язана була витратити» - йдеться натомкть лише про гшотетичне припущення. Юри-дичний же обов'язок платити виникае iз самого кондикцшного зобов'язання. Ситуацiя принципово шша, однак тодi коли потершла особа помилково спла-чуе чужий борг, який виник iз чинного договору. У такому разi набувач уникае необхщносп витрачати кошти, яш вiн у суворо юридичному сен^ «зобов'я-заний» був витратити. По-друге, у ст. 177 ЦК Украши послуги i результати робп поряд iз речами i майновими правами назваш об'ектами цившьних прав. У зв'язку з цим виникае питання: чому отримання одних об'екпв (таких як майновi права) квалiфiкуеться як набуття, у той час як отримання шших (результати робгг, послуги) - як збереження. З таким же усшхом можна було б говорити про те, що безшдставно набувши право власносп на р!ч, особа збагатилася шляхом збереження кошпв, яш вона повинна була б витрати на придбання тако! речь Таким чином, нам видаеться, що ¡з теоретично!' точки зору послщовним буде визнавати збагаченням у форм! «набуття» ус! випадки отримання рiзноманiтних об'екпв цивГльних прав, що мають майнову цшшсть.
Натомкть шд «збереженням» слiд розумiти випадки звшьнення набувача вiд покладених на нього обов'языв.
На перший погляд може здатися, що випадок звшьнення особи вщ зобов'язання схожий зi звiльненням належного особi майна вщ наявних обтяжень. Проте насправдi звiльнення майна вiд обтяжень бшьш подiбне до полiпшення, оскiльки, так само як i при полшшенш, при звшьненш майна вiд обтяжень цшшсть цього майна зростае.
Висновки. Спираючись на наведеш вище аргументи, можна зробити висновок, що поняття збагачення в контекст кондикцшного зобов'язання мае визна-чатися як збшьшення активiв або зменшення пасивiв майново1 сфери особи. При цьому шд збiльшенням активiв слiд розумм: а) набуття будь-яких об'ектiв цившьних прав, що мають майнову цшшсть (в тому отримання послуг, робгг, шформацп тощо) та б) збшьшення цшност наявних речей внаслiдок 1'хнього полiпшення або звiльнення ïx вiд обтяжень. Зменшенням пасивiв слiд визнавати зменшення обсягу наявних в особи обов'языв.
Список л^ератури:
1. Беляневич О. А. Деяю питання застосування статп 1212 Цпвшьного кодексу Украши. В1сник господарського судочинства. 2014. № 4. С. 63-73.
2. Берестова I. Е. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньо'1 правово'1 шдстави : дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2004. 202 с.
3. Бернгефт Ф., Колер И. Гражданское право Германии / под ред. В. М. Нечаева; пер. с нем. Б. М. Брамсона, С. О. Добрина, Е. Е. Карасова и В. В. Нечаева. Санкт-Петербург : Сенат. тип., 1910. XVI; 407 с.
4. Бринцев О. Застосування кондикцп в земельних правоввдносинах. Право Украти. 2009. № 9. С. 68-73.
5. Буднева Г. Н., Васильев Е. А., Грибанов А. В. и др. Гражданское и торговое право зарубежных государств. Москва : Междунар. отношения, 2005. Т. 1. 579 с.
6. Венедштова I. В. Охоронюваний законом штерес в кондикцшних зобов'язаннях. Вгсник Харкюського нацюнального ушверситету 1м. В. Н. Каразта. Харюв : ХНУ, 2012. № 1028. Сер1я «Право». С. 129-132.
7. Гербутов В. С. Понятие и формы обогащения в кондикционных обязательствах : дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 2014. 184 с.
8. Гончаров I. В. Цившьно-правов1 зобов'язання, що виникають внаслвдок безшдставного збагачення (пор1вняльно-правове дослщження за законодавством Украши та краш бвропей-ського Союзу) : дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2016. 212 с.
9. бфименко I. В. Види кондикцшних зобов'язань. Проблеми законность 2011. Вип. 113. С. 205-212.
10. Игнатенко В. Н. Реализация обязательства из неосновательного обогащения. Известия Высших учебных заведений. Правоведение. 2001. № 2. С. 90-97.
11. Карнаух Б. Безшдставне збагачення у прав1 Давнього Риму Проблеми законность 2017. Вип. 138. С. 17-28. DOI: http://dx.doi.org/10.21564/2414-990x.138.108137.
12. Карнаух Б. Безшдставне збагачення у прав1 Давнього Риму: загальна характеристика. Проблеми цившьного права та процесу : тези доп. учасниюв наук.-практ. конф. присв. пам'ят1 О. А. Пушюна (Харюв, 19-20 травня 2017 р.). Харюв : ХНУВС, 2017. С. 254-256.
13. Карнаух Б. П. Поняття майна в контекста статт1 1 Протоколу № 1 до 6вропейсько1 кон-венцп про захист прав людини i основоположних свобод. Проблеми законность 2016. Вип. 132. С. 205-214. DOI: https://doi.org/10.21564/2414-990x.132.59090.
14. Кархалев Д. Н. Кондикционные охранительные правоотношения. Российский судья. 2009. № 12. С. 21-24.
15. Назимов И. А. Соотношение виндикации и требований из неосновательного обогащения. Российский юридический журнал. 2013. № 1. С. 131-137.
16. Подцерковний О. П., Олюха В. Г. Про застосування шституту безшдставного збагачення при розрахунках у пвдрядних ввдносинах. Вкник господарського судочинства. 2013. № 3. С. 147153.
17. Постанова Верховного Суду ввд 02.03.2016 р. у справi № 6-3090цс15. URL: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/56280404 (дата звернення: 26.03.2018).
18. Постанова Верховного суду ввд 29.01.2018 р. у справi № 910/12574/17. URL: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/71860584 (дата звернення: 26.03.2018).
19. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 1 березня 2012 р. у справi № 5002-29/3157-2011. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21677519 (дата звернення: 26.03.2018).
20. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 10 червня 2013 р. у справi № 23/5014/2330/2012. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31893404 (дата звернення: 26.03.2018).
21. Ухвала Вищого спецiалiзованого суду Украши з розгляду цившьних i кримшальних справ ввд 10 грудня 2014 р. у справi № 6-30166св14. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/41993312 (дата звернення: 26.03.2018).
22. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 12 ачня 2017 р. у справi № 922/51/15. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64098867 (дата звернення: 26.03.2018).
23. Постанова Вищого господарського суду Украши ввд 22 вересня 2011 р. у справi № 500225/125-2011. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18383147 (дата звернення: 26.03.2018).
24. Пучкова Г. В. Зобов'язання, що виникають внаслвдок безшдставного збагачення, за рим-ським приватним правом та 1х рецепщя у цившьному правi Украши : дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2007. 198 с.
25. Романюк Я. М. Реститущя, вшдикащя, кондикщя, ввдшкодування шкоди: окремi аспекти сшвввдношення та розмежування. Вкник Верховного Суду Украгни. 2014. № 10. С. 22-31.
26. Соломина Н. Г. Универсальность кондикционного обязательства в российском гражданском праве : дис. ... д-ра юрид. наук. Москва, 2009. 339 с.
27. Харьковская цивилистическая школа: защита субъективных гражданских прав и интересов : монографiя / под общ. ред. И. В. Спасибо-Фатеевой. Харьков: Право, 2014. 672 с.
28. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение : в 2 т. Москва : Междунар. отношения, 1998. Т. 2. 512 с.
29. Fiorentini F., Antoniolli L. A Factual Assessment of the Draft Common Frame of Reference. 2011. Munich : Sellier European Law Publishers. 476 pp.
References:
1. Belianevych, O.A. (2014). Deiaki pytannia zastosuvannia statti 1212 Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy Visnyk hospodarskoho sudochynstva, 4, 63-73 [in Ukrainian].
2. Berestova, I.E. (2004). Zoboviazannia z nabuttia, zberezhennia maina bez dostatnoi pravovoi pidstavy Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
3. Berngeft, F., Kohler, J. (1910). Grazhdanskoe pravo Germanii. V. M. Nechaev (Ed.). St. Petersburg: Senatskaya Tipografiya [in Russian].
4. Bryntsev, O. (2009). Zastosuvannia kondyktsii v zemelnykh pravovidnosynakh. Pravo Ukrainy, 9, 68-73 [in Ukrainian].
5. Budneva, G.N., Vasilev, E.A., Gribanov, A. V. et al. (2005). Grazhdanskoe i torgovoe pravo zarubezhnyih gosudarstv. Moscow: Mezhdunarodnyie otnosheniya. Vol. 1 [in Russian].
6. Venediktova, I.V. (2012) Okhoroniuvanyi zakonom interes v kondyktsiinykh zoboviazanniakh. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia «Pravo», Issue 1028, 129-132.
7. Gerbutov, V.S. (2014). Ponyatie i formyi obogascheniya v kondiktsionnyih obyazatelstvah. Candidate's thesis. Moscow [in Russian].
8. Honcharov, I.V. (2016). Tsyvilno-pravovi zoboviazannia, shcho vynykaiut vnaslidok bezpidstavnoho zbahachennia (porivnialno-pravove doslidzhennia za zakonodavstvom Ukrainy ta krain Yevropeiskoho Soiuzu). Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
9. Iefymenko, I.V. (2011). Vydy kondyktsiinykh zoboviazan. Problemy zakonnosti, Issue 113, 205-212 [in Ukrainian].
10. Ignatenko, V.N. (2001). Realizatsiya obyazatelstva iz neosnovatelnogo obogascheniya. Izvestiya Vyisshih uchebnyih zavedeniy. Pravovedenie, 2, 90-97 [in Russian].
11. Karnaukh, B. (2017). Bezpidstavne zbahachennia u pravi Davnoho Rymu. Problemy zakonnosti, Issue 138, 17-28. DOI: http://dx.doi.org/10.21564/2414-990x.138.108137 [in Ukrainian].
12. Karnaukh, B. (2017). Bezpidstavne zbahachennia u pravi Davnoho Rymu: zahalna kharakterystyka. Problemy tsyvilnoho prava ta protsesu: proceedings of the Scientific and Practical Conference. Kharkiv: KhNUVS, 254-256 [in Ukrainian].
13. Karnaukh, B.P. (2016). Poniattia maina v konteksti statti 1 Protokolu № 1 do Yevropeiskoi konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod. Problemy zakonnosti, Issue 132, 205214. DOI: https://doi.org/10.21564/2414-990x.132.59090 [in Ukrainian].
14. Karhalev, D.N. (2009). Kondiktsionnyie ohranitelnyie pravootnosheniya. Rossiyskiy sudya, 12, 21-24 [in Russian].
15. Nazimov, I.A. (2013). Sootnoshenie vindikatsii i trebovaniy iz neosnovatelnogo obogascheniya. Rossiyskiy yuridicheskiy zhurnal, 1, 131-137 [in Russian].
16. Podtserkovnyi, O.P., Oliukha, V.H. (2013). Pro zastosuvannia instytutu bezpidstavnoho zbahachennia pry rozrakhunkakh u pidriadnykh vidnosynakh. Visnyk hospodarskoho sudochynstva, 3,147-153 [in Ukrainian].
17. Decision of Supreme Court, 2 March 2016, case No. 6-3090^:15. URL: http://www.reyestr. court.gov.ua/Review/56280404.
18. Decision of Supreme Court, 29 January 2018, case No. 910/12574/17. URL: http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/71860584.
19. Decision of Supreme economic court of Ukraine, 01 March 2012, case No. 5002-29/31572011. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21677519).
20. Decision of Supreme economic court of Ukraine, 10 June 2013, case No. 23/5014/2330/2012. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31893404.
21. Decision of Supreme economic court of Ukraine, 10 December 2014, case No. 6-30166cb14. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41993312.
22. Decision of Supreme economic court of Ukraine, 12 January 2017, case No. 922/51/15. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64098867.
23. Decision of Supreme economic court of Ukraine, 22 September 2011, case No. 5002-25/1252011. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18383147.
24. Puchkova, H.V. (2007). Zoboviazannia, shcho vynykaiut vnaslidok bezpidstavnoho zbahachennia, za rymskym pryvatnym pravom ta yikh retseptsiia u tsyvilnomu pravi Ukrainy. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
25. Romaniuk, Ya.M. (2014). Restytutsiia, vindykatsiia, kondyktsiia, vidshkoduvannia shkody: okremi aspekty spivvidnoshennia ta rozmezhuvannia. Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy, 10, 22-31 [in Ukrainian].
26. Solomina, N.G. (2009). Universalnost kondiktsionnogo obyazatelstva v rossiyskom grazhdanskom prave. Doctor's thesis. Moscow [in Russian].
27. Spasibo-Fateeva, I.V. (Ed.). (2014). Harkovskaya tsivilisticheskaya shkola: zaschita sub'ektivnyih grazhdanskih prav i interesov. Kharkov: Pravo [in Russian].
28. Zweigert, K., Kotz, H. (1998). Vvedenie v sravnitelnoe pravovedenie. (Vols. 1-2; Vol. 2). Moscow: Mezhdunarodnyie otnosheniya [in Russian].
29. Fiorentini, F., Antoniolli, L. (2011). A Factual Assessment of the Draft Common Frame of Reference. Munich: Sellier European Law Publishers.
Vashtareva Ye. A., External PhD student at the Department of Civil Law No. 1, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected]
The concept of enrichment within the context of condictio obligation
The article addresses the concept of enrichment within the context of obligations arising out of the unjustified acquisition or retention of assets (also known as condictio obligations). Having analyzed critically two current theories (namely the "factual" enrichment theory and "juridical" enrichment theory) the author concludes that enrichment can consist both in the acquisition of jus in rem and in title-less possession and use of the property. Within this framework it is also argued that both specified and generic things can constitute the object of enrichment. The author critically assesses the provision of Ukrainian legislation under which only the property can be the object of enrichment, since there are a lot of other assets that have economic value though they are not encompassed in legislative definition of property. However, those assets are covered by a broader concept, viz the concept of "objects of civil rights".
Keywords: unjustified enrichment; condictio; condictio action; non-contractual obligation.
Hadiüwna do peduornzii 16.04.2018 p.
