CC BY
47
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) УДК 347.44-028.76
ISSN 2225-6555
ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НЕДОГОВ1РНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ОДНОСТОРОНН1Х ПРАВОМ1РНИХ Д1Й
1гнатенко Вадим Миколайович,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри цивыъного права № 1, Нацюналъний юридичний ушверситет ¡мет Ярослава Мудрого, Украгна, м. Харшв e-mail: [email protected] ORCID ID 0000-0002-1275-1755
Розглянуто еволюцю виникнення у свтовт цившстичнт науц зобов'язань з
одностороншх правомiрних diu починаючи з римського приватного права, в якому було
розроблено й урегульовано поняття квазiконтрактiв, до яких належало ведення чужих
справ без доручення та безтдставне збагачення. Выявлено тенденцю до створення
окремого тституту зобов 'язань з односторонтх правомiрних дт. ЦК Украгни втыюе в со6i
свтовий доcвiд цивыьних кодифтацш починаючи з ЦК Наполеона, НЦУ та кодекав тших
европейських держав i хрунтуеться на положеннях ЦК УРСР 1922 та 1963 рр.
Ключов1 слова: односторонш npaBOMipHi дп; публiчна общянка винагороди; дп без
доручення; рятування.
\ \\ \ I и" \ Х\ vt Г /// ' /1 / у/ D^S /
\ ^ \ V\ I ^L \ \\ \ ----I //I '-N /У L 7 /tNi /
Постановка проблеми. Останшм часом значно тдвищився штерес
науковщв до недогов1рних зобов'язань, що виникають з одностороншх
правом1рних дш. Вони являють собою реаизацш автономп вол1 одного
суб'екта в цившьних правовщносинах, на противагу бшьшост цившьних
правовщносин, заснованих на договор! як домовленост суб'еклв. Дати
характеристику под1бним недогов1рним зобов'язанням неможливо без
з'ясування питання про розвиток 1х правового регулювання.
Анал1з останн1х досл1джень i публ1кац1й. Певною м1рою дану проблему
дослщжували у сво1х працях таю науковш, як Н. Ю. Голубева (N.Y. Holubeva),
О. О. Отраднова (O.O. Otradnova), М. Д. Пленюк (M.D. Plenyk), але в основному
вони розглядали еволюцш зобов'язання, зобов'язального права, а не
недогов1рних зобов'язань, що виникають з одностороншх правом1рних дш.
Мета i завдання дослщження - виявити тенденцп правового
Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
регулювання недоговiрних зобов'язань, що виникають з одностороннiх правомiрних дш, та проаналiзувати нормативно-npaBOBi акти й думки науковщв з цього питання.
Виклад основного матерiалу. Перелiк тдстав виникнення цивiльних прав i обов'язюв, зокрема й зобов'язань, передбачено ст. 11 ЦК Украши. Так, ще М. М. Агарков зазначав, що проблема тдстав виникнення зобов'язання нерозривно пов'язана з точним встановленням поняття «зобов'язання» i з'ясуванням ушх його елеменлв, необхiдних для розмежування зобов'язання з будь-якими шшими цивiльними правовщносинами. На його думку, «до тих тр, доки ми не встановимо систему пiдстав, якi породжують зобов'язання, поняття зобов'язання само по собi буде висгги в повпрЪ> [1].
Бшьшють пiдстав виникнення зобов'язань випливае з актiв правомiрноi, дозволено!' й суспшьно корисноi дiяльностi суб'ектiв цившьного права, але водночас вони виникають i з неправомiрноi дiяльностi. Якщо одна особа заподiе майнову шкоду шшш особi або без будь-яких юридичних пiдстав збагачуеться за ii рахунок, вона вчиняе дп неправомiрнi [2].
IГ г / i < А \\ //Д V \л\\
Як зазначае Л. Л. Кофанов, римляни розумiли зобов'язання досить
^Ь» V \ 1 / : \ \\ \ I /// ' f' I ¿/"ч
широко. Вони вважали, що будь-якi вiдносини мiж людьми можуть породити зобов'язання (Д. 44.7.3). Наприклад, римський юрист Гай писав: «назву кредиторiв отримують не лише тi, хто дав грошi в кредит, але i кожен, кому заборгували по якт-небудь причинi (Д.50.16.11), а Ультан розвивав цю думку,
стверджуючи, що «... кредиторами стають, якщо, наприклад, кому-небудь
^/7/П{7ПГ1
заборгували за покупку (ex empto), або за надане в оренду (ex locato), або за що-небудь шше. Але навпъ коли йому винт з делiкту, то менi здаеться, що вш може вважатися кредитором (Д. 50.16.12)». Таким чином, зобов'язальне право охоплювало весь спектр соцiально-економiчних вiдносин у давньому Римi [3].
На першому етапi виникнення зобов'язання чггко простежувалась вiдмiннiсть мiж боргом i вiдповiдальнiстю, якими часто були обтяжеш два рiзнi суб'екти. З часом поеднання в однт особi двох ролей боржника i вщповщача стало звичайним, у той же час поступово слабне особистий характер розправи,
Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
*
поки нарешт Lex Poetelia Papiria 326 р. до н.е. не скасувало можливють nexum i зобов'язання набуло cboïx сучасних якостей - вщносин, що мають суто майновий характер [4, с. 239].
На думку Й. О. Покровського, найдавшший зародок зобов'язальних вщносин знаходиться в тш сферi, яку ми сьогодш називаемо цивiльними правопорушеннями або делiктами; договiр як самостшне джерело зобов'язань з'являеться значно тзшше [5]. За виразом С. А. Муромцева, в найдавшшому правi, о^м делiкту, не було необхiдностi у визнанш будь-якого iншого джерела для зобов'язань для того, щоб забезпечити судовим захистом вс зобов'язання, вiдомi цьому праву. Оскiльки порушення майнового характеру, в чому б вони не полягали, легко пiдводились тд furtum. Пiд останнiм розумiлось взагаи присвоення (contrеctatio) не належноï речг вилучення речi з
чужого володшня, користування рiччю, переданою на збер^ання, або
/ г\л/ хУ 111 / \ / \ Il \У\ \
користування рiччю, переданою в позичку, але бшьше дозволеноï межi [6,
с. 117-118].
1дея договору, отримавши громадянство в системi юридичних iдей, була
7 г- I I, Д \\ /ШЯ \ \ * \ Г
застосована до багатьох вщносин, якi спочатку вважались недоговiрними.
1\ \ I \ \\ \ JJ i // —i f I
Таким чином виникли: 1) «реальш» контракти: прекарiй, позичка, поклажа,
застава; 2) «безiменш» реальнi контракти; 3) iз консенсуальних контрактiв -
договiр, доручення i constitutum [6, с. 293].
Давньому Риму була вщома велика кшьюсть рiзноманiтних зобов'язань.
Римляни провели ï^ класифiкацiю, критерiем я^' здебiльшого виступали
^/7/П{7ПГ1 lui*
пiдстави ï^ виникнення. Так, Гай в «1нститущях» зазначае, що головний подiл зобов'язань розпадаеться на два види: кожне зобов'язання виникае або з договору, або з правопорушення. Зобов'язання за договором вш подшяв на чотири види: ri, що виникають унаслщок передачi речi, або з урочистими словами, або в письмовш форм^ або за простою угодою [7]. При подальшому розглядi Гай видшяе в цих категорiях i зобов'язання, як витiкають з одностороннього акта (як, наприклад, dotis dictio: uno loguente), тобто можна вважати, що вираз «ex contractu» не можна перекладати «i контракту» в
Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
сучасному, буквальному розумшш цього слова, хоча в цшому зобов'язання засноваш на законному фундамент (односторонш вони або двосторонш) [8, с. 353].
В шшому мюш Гай класифшацш на два види супроводив застереженням про виникнення зобов'язань i3 рiзних iнших пiдстав (ex variis causarum figurae). Так, вiн звертаеться до всеохоплюючо!' класифiкацii «рiзш iншi шдстави», якi поступаються мiсцем цшком певним рубрикам, i до зобов'язань, як породженi договорами або делштами, додаються зобов'язання, що витiкають немовби з договорiв чи делiктiв (quasi ex contractu, quasi ex delicto). Остання класифкащя, що охоплюе вс без винятку зобов'язання давньоримського сустльства, була закрiплена в Дигестах Юстишана й отримала таким чином пряме законодавче закршлення [9]. На перший погляд, iз вказаних пiдстав недоговiрнi зобов'язання можуть виникнути з делжпв, квазi - з делiктiв i контрактiв. При цьому слщ враховувати, що термiн «контракт» не завжди мав одне й те саме значення, а пройшов певну еволюцш, доки не набув сучасного вигляду.
У найдавшшому римському правi термши «contrahere», «contractus» ще
7 A I j / \ \\ /шЯ \ \ М
не визначали одну з пiдстав виникнення зобов'язання, а лише вказували на самi
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ ' /// Г I
зобов'язальнi зв'язки, зобов'язання, а точнiше, всупереч зв'язкам, якi
виникають iз правопорушень, - на тi зв'язки, що походять iз дii законно^ з
юридичного правочину, яке також визначаеться тут як contractus. Отже, щ
термiни мали суто об'ективне значення, незалежне вiд врахування тiеi ролi, яку
могла вiдiгравати у виникненш зобов'язання воля суб'ектiв [4, с. 239].
®»I О £7 Г1 С" а 11» »
У писемних джерелах римського права термш «contractus» використовувався вiдносно зобов'язань, як виникають на пiдставi правовiдносин, не пов'язаних iз договором, як-от: ведення чужих справ без доручення, заповщальний вщказ, спiльна власнiсть, опiка тощо [10].
Прикладом того, що контрактом була й одностороння дiя суб'екта, е призначення посагу (dotus dictio). Способами встановлення посагу була передача (datio), призначення (diction) та общянка (promissio dotis): «Посаг або даеться, або призначаеться, або общяеться». Звичайним i водночас
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
найдавшшим способом було призначення посагу (dotis dictio), формальний, одностороннш правочин (джерела свщчать, що це акт, який здшснюеться проголошенням певних ^в (centra verba) одним учасником - uno loguente [8, с. 189].
У класичнш юриспруденцii i, перш за все, на пiдставi досвiду, отриманого iз зобов'язальних правочишв в рамках uis gentium, в яких зобов'язання виникае iз взаемноi домовленостi двох сторiн, стало поступово формуватись уявлення, вщповщно до якого у будь-якому двосторонньому правочиш дшового обороту силою, яка створюе зобов'язання, е «домовлешсть», досягнута сторонами. Таким чином, наприкшщ класично!' епохи ^n^^here, contractus починають набувати нового, суб'ективного значення «погодитись, домовитись» (Рiккобоно) i вiдноситися лише до зобов'язань, що виникають за домовлешстю сторiн (як би воно не виявлялось), i водночас бшьше не застосовуеться до шших зобов'язань, якi виникають за домовлешстю сторш (як би воно не виявлялось), i в той же час бшьше не
застосовуеться до шших зобов'язань, що виникають у результат дп, про яку,
7 г / I/ X \\ /§ Л\
хоча вона i е законною, сторони не домовлялись (наприклад, «сплата
^ i\ \ 1 . ■ \\\ \ I /// -\ 1 / I ^
ненадежного») [4, с. 239]. До останнiх належали квазiконтракти. Вiд термiна quasi ex contractu (виникло мовби з контракту) в епоху середньовiччя було утворено поняття «квазшонтракти», до яких входило: ведення чужих справ без доручення (negotorium qestio), сплата неналежного (solutio indebiti) i
безпiдставне збагачення (iniusta locupletatio) [8, с. 189].
П ID (7 ПС \
Термшом «зобов'язання мов би з договору» позначаються и випадки, коли мiж двома сторонами, щоне знаходяться мiж собою в договор^ встановлюються зобов'язадьнi вiдносини, якi за сво!'м характером i змiстом подiбнi договiрним зобов'язанням. У цьому випадку зобов'язання виникають або з одностороншх правочишв, або з деяких шших факлв, яю не е ш договором, ш недозволеною дiею. Така назва свщчить про те, що сшрш питання про умови i межi вiдповiдадьностi сторiн вирiшуються аналопчно тому, як вони вирiшуються стосовно вщповщних договорiв [11, с. 502-503].
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
Основними видами таких зобов'язань були:
- negotorium qestio - ведення чужих справ (або взагаи турбота про чужу справу) без доручення;
- зобов'язання, що виникали внаслщок безтдставного збагачення одше! особи за рахунок шшо!. До них вщноситься кiлька спещальних випадкiв, як-от: вимога повернення неналежного, сплаченого помилково; вимога повернення того, що отримано iншою особою внаслщок нездiйснення тiеï пiдстави, яка малась на увазi, коли здiйснювалось надання; вимога повернення недобросовiсно придбаного та ш.
Ведення справ, negotorium qestio у спещальному розумiннi (як шдстава виникнення зобов'язань), означае такi вщносини, коли одна особа (negotorium qestor) веде справи iншоï особи (dominus), управляе ïï майном i т.п., не маючи на це доручення вщ цiеï iншоï особи [11, с. 502-503]. Формулювання «немовби
/ у I / \ I / \ II \v\ VI. \
з договору» дае змогу охопити випадки, коли договiр вщсутнш, проте виникае зобов'язання, що дуже нагадуе договiрнi зобов'язання [12].
Таким чином, йшлося про окремi шдстави виникнення зобов'язань.
Г/г / i< А\\ //Д I \ л\\
Поняття одностороннього правочину як тдстави з'явилося тзшше. Розробка
^Ь» \\ \ 1 , ' : \ \\ \ i /// ' f' I ¿/'s
концепцiï й доктрини юридичного правочину являе собою плiд сучасно!' думки: римляни нiколи не мали едино! уяви про юридичний правочин. Однак на практицi вони врештьрешт регламентували, щонайменше частково, цi типи дш, хоча нам, сучасним людям, ця картина видаеться фрагментарною i не закiнченою) [8, с. 56].
^/7/П{7ПГ1 lui*
Доробок римлян розширили глосатори, у доктриш яких единому визначенню двостороншх правочишв (pactum) протиставлено декшька понять одностороннiх актiв: pollicitatio, renuntiatio (вiдмова позивача вiд позову), repudiation (вщмова вiд суб'ективного права) [13, с. 98-99]. Зокрема, в римському правi pollicitatio (общянка) - одностороння заява громадянина про те, що вш зробить що-небудь для свое! общини (наприклад, поставить пам'ятник, побудуе баш) [14, с. 248-249].
Подальший розвиток недоговiрнi зобов'язання отримали у Французькому
Тeoрiя i nрaкmuкa nрaвoзнaвсmвa. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
цившьному кодекс 1804 p. (Кодекс Шполеота). Вш мютить poздiл IV «Пpo зoбoв'язaння, якi винитають без згоди», ст. 1370 якого зaкpiплюe пpaвилo щодо них: деяк зoбoв'язaння виникaють без нaявнoстi якоьнебудь згоди нi з боку того, хто зoбoв'язyeться, нi з боку того, пеpед ким вiн зoбoв'язyeться. Однi зoбoв'язaння виникaють лише в силу зaкoнy, iншi - з особистих дш того, хто виявляeться зoбoв'язaним. Пеpшi e зoбoв'язaннями, що винитають незaлежнo вiд вoлi, як i зoбoв'язaння мiж двoмa сусщшми влaсникaми aбo зoбoв'язaння oпiкyнiв тa iнших yпpaвителiв, якi не можуть вiдмoвитися вiд пoклaдених нa них зoбoв'язaнь. Зoбoв'язaння, що виникaють з особистих дш того, хто виявляeться зoбoв'язaним, витiкaють aбo iз квaзiдoгoвopiв, aбo з делiктiв, aбo iз квaзiделiктiв.
Kвaзiдoгoвopaми e здiйснювaнi виключно зa влaсним бaжaнням дп людини, з яких витiкae яке-небудь зoбoв'язaння пеpед тpетьoю особою, a iнoдi взaeмне зoбoв'язaння обох стopiн. До них тpaдицiйнo вiднесенo ведення чужих спpaв без дopyчення i безпiдстaвне збaгaчення [15].
Дpyгим пiсля Кодексу Шполеота видaтним кoдифiкoвaним нopмaтивним
11 tí I ¡, \ \\ /ЯM , ' \
aктoм у гaлyзi цивiльнoгo пpaвa стaлo Hiмецьке цивiльне уложення 1896 p.
i\ \ 1 ¡t ' \\\ \ ' /// '' I
(НЦУ), яке вpегyльoвyвaлo тaкi недoгoвipнi зoбoв'язaння з oднoстopoннiх
пpaвoмipних дiй, як пyблiчнa oбiцянкa винaгopoди, кoнкypс i ведення спpaви
без дopyчення, a тaкoж незaвеpшенi зoбoв'язaння [16].
Тaк, вщповщно до § 687 НЦУ oсoбa, якa в пyблiчнoмy oгoлoшеннi
визтачить винaгopoдy зa вчинення якоьнебудь дп, зoкpемa, зa досягнення
^17/П{7ПГ1 lui*
певного pезyльтaтy, зoбoв'язaнa виплaтити винaгopoдy тому, хто здшснить зaзнaченy дiю, тавпъ якщо oстaннiй дiяв не вpaхoвyючи пyблiчнy oбiцянкy винaгopoди. Рiзнoвидoм пyблiчнoгo oбiцяння винaгopoди e кoнкypс та пpемiaльнiй oснoвi, який ввaжaeться дшсним лише зa умови, що зaзнaченo його стpoк (aбз. 1 § 661). Koнкypс вiд пyблiчнoï общянки винaгopoди вiдpiзняe змaгaльнiсть. Ведення спpaви без дopyчення пеpедбaчae, що oсoбa, якa веде спpaвy iншoï особи, не oтpимaвши вiд не!' дopyчення aбo не будучи yпoвнoвaженoю в шший спoсiб, зoбoв'язaнa вести спpaвy тaк, як того
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
вимагають штереси защкавлено! у справi особи з урахуванням ïï дшсно! або передбачувано! волi (§ 667).
Щодо незавершених зобов'язань, то § 762 НЦУ передбачае, що зобов'язання з гри або парi не виникае. Надане на пiдставi гри або парi не може бути витребуване до повернення, оскшьки зобов'язання не юнуе. Цi правила застосовуються також до домовленосп, за якою сторона, яка програла з метою виконання боргу, який виник iз гри або пар^ прийме на себе зобов'язання перед стороною, яка виграла, зокрема, про визнання боргу.
Кодекс Наполеона i НЦУ вплинули на розвиток цившьного законодавства дореволюцшно! Росп, яка частково включала в себе територш сучасно! Украши. На думку G. О. Харитонова та О. I. Харитоново!, найбшьш важливим для нас е те, що НЦУ мае явний, хоча й практично не воображений у лiтературi
вплив на радянськ кодекси, в тому чи^ й на Цившьний кодекс УРСР,
...
послугувавши таким чином опосередковуючою ланкою рецепцп римського приватного права [17].
У 1807 р. набув чинност 15-томний Звщ законiв Росiйськоï iмперiï, який
7 n / ' . \ \\ v / //п \ \ л\\
був об'еднаний у 8 книг. Значне мюце у Зводi вiдводилось шституту
1\ \ I '¡Г ' \\\ \ ' /// '' I
зобов'язального права, в якому розрiзняли зобов'язання, якi виникають iз
договорiв, та тi, що виникали у зв'язку iз заподiянням шкоди [18]. На початку
XIX ст. у Росшськш iмперiï були створеш кодифiкацiйнi комiсiï, якi розробили
проекти цившьного, кримшального та торгового уложень, однак вони не були
прийняп i не вступили в дш.
^/7/П{7ПГ1 lui* Щодо врегулювання зобов'язань iз одностороншх правомiрних дiй, то
можна стверджувати, що Проект Цившьного Уложення перебував тд впливом
Шмецького цивiльного Уложення, оскiльки в роздш третьому мiстив, зокрема,
глави: публiчна обiцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення
повернення неналежно отриманого [19].
Так, В. I. Сшайський до недоговiрних зобов'язань у той час вщносив:
1) юридично обов'язкову общянку;
2) зобов'язання iз правопорушень;
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
3) зобов'язання по закону (ex lege).
Шд зобов'язанням по закону, або легальним зобов'язанням розумшось будь-яке зобов'язання, яке не належить m до договiрних зобов'язань, m до недоговiрних iз обiцянки i правопорушення. Вказане визначення мало негативний змют. На думку В. I. Сшайського, в !х основi лежить безпосередньо закон, i не потрiбно ще iншоï передбачено! законом тдстави виникнення зобов'язання: договору, правопорушення i общянки, тодi як в шших зобов'язаннях необхiдною е ще одна з перелiчених пiдстав, що складае вольовий акт особи, його дiяльностi в цившьному оборотi [20].
ЦК УРСР 1922 р. закрiплював два види недоговiрних зобов'язань: що виникають внаслщок безпiдставного збагачення, i що виникають внаслщок заподiяння iншому шкоди. На пiдставi ст. 399 ЦК особа, яка збагатилася коштом шшо! особи без грунтовно!, встановлено! законом або угодою тдстави, зобов'язана повернути незаконно одержане. Обов'язок повернення настае й тод^ коли тдстава збагачення вщпадае згодом. Також передбачалось правило, зпдно з яким збагатiлий коштом шшо! особи, через протизаконну, або
7 г- I I, Д \\ /ЁЯ \ ' \ M
спрямовану на шкоду державi дiю те! особи, зобов'язаний внести безпiдставно
^Ь» m, \ 1 /" \ \\ ( JJ i // —; i' I
одержане в прибуток держави [21].
За часiв радянсько! доби, в однiй iз сво!х робiт С. К. Май, говорячи про тдстави виникнення зобов'язань, а отже i про види зобов'язань вказував, що серед тдстав виникнення зобов'язань найбшьше значення мае договiр. Менше
значення, тж договори, мають односторонт волевиявлення. Однак якщо
^/7/П{7ПГ1 lui*
вщнести до те! категорiï юридичних дш видачу цiнних паперiв на пред'явника, з'ясовуеться, що i односторонт волевиявлення висуваються на одне з перших по значенню мюць в чи^ тдстав виникнення зобов'язань. Визначення в якосп тдстав виникнення зобов'язань в буржуазному правi завдання шкоди протиправними дiями i безтдставне збагачення слугують цш поновлення або забезпечення господарського становища учасниюв цивiльного обороту [22].
На думку Р. Саватье, зобов'язання виникають або з волевиявлення людей, яке частше всього виражаеться у договор^ iнодi в односторонтх
Теорiя i практика правознавства. — 2017. - Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
зобов'язаннях, або i3 вщшкодування, до якого право зобов'язуе людей. Такий обов'язок вщшкодування може виникнути з рiзноманiтних шдстав. Bïh може бути зв'язаний з цившьною вщповщальшстю або з безпiдставним збагаченням
С. Годеме виступав за збереження поняття квазжонтракти як особливо!' пiдстави зобов'язання. Bïh визнавав iснування лише трьох квазжонтраклв -ведення справ, плалж неналежного, безпiдставне збагачення, якi не можуть бути зведеш до другого поняття i спшьним елементом яких е виникнення зобов'язання, внаслiдок вигоди, наданiй третiй особi [24].
ЦК УРСР 1963 р. розширив правове регулювання недоговiрних зобов'язань i закршив окрiм зобов'язань з вiдшкодування шкоди i зобов'язань з безпiдставного збагачення, зобов'язання, що виникають з публiчного общяння винагороди (оголошення конкурсу), зобов'язання, що виникають внаслщок рятування сощалютичного майна. В юридичнш лiтературi того часу недоговiрнi зобов'язання подшялись на два види: а) ri, що виникали з одностороншх правомiрних дiй (публiчна обiцянка винагороди); б) охоронш, якi виникали
|7г- / i, \ \\ Êп \ \ л\\
внаслщок завдання шкоди, рятування соцiалiстичного майна, безшдставного
i\ \ I \Л\ ( JJ i // —i f I
придбання або збереження майна [25]. У той же час юнувала також точка зору
про вузьке розумшня недоговiрних зобов'язань, тобто ототожнення ïx з
делiктними. Вщповщно, за такого пiдxоду подiл зобов'язань на договiрнi
(делiктнi) не охоплював усi види зобов'язань (наприклад, з одностороншх
правочишв, подш i т.п.). Тому пропонувалось подiлити зобов'язання на
®» I D £7 Г1 С" а 11 » »
регулятивнi (як договiрнi, так i iншi зобов'язання правомiрноï спрямованостi (якi виникають iз заподiяння шкоди i з безпiдставного збагачення).
I в наш час простежуються щ два пiдxоди. На нашу думку, бшьш доцiльним е використання принципу дихотомп - подiлу на два першi поняття [26]. Такий розподш зобов'язань пояснюеться значною вщмшшстю законодавчоï регламентацiï цих зобов'язань [27].
У сучаснш цивiлiстичнiй науцi вщстоюеться також i вузький пiдxiд, за яким в основi систематизацiï лежить подiл бiльшостi зобов'язань за шдставами
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
виникнення на двi велик групи: договiрнi та недоговiрнi (правоохоронш). Тут замють термiна делiктнi застосовуеться правоохоронш.
В останнш рiк юнування СРСР, 31 травня 1991 р., були прийнят Основи цивiльного законодавства Союзу РСР i республш, як мiстили окремi норми, присвяченi таким недоговiрним зобов'язанням, як ведення чужих справ без доручення i зобов'язання з безтдставного збагачення. Так, за ст. 188 Основ особа, яка вчинила правочин в штересах шшо! особи, не маючи на те повноважень, вправi вимагати вщшкодування понесених за цим правочином витрат за умови наступного його схвалення шею особою. За вщсутност схвалення необхщш витрати вщшкодовуються особою, в штересах яко! вчинений правочин, лише в межах набуто! за правочином вигоди [28]. В украшському цивiльному законодавствi вони не мали безпосереднього втшення.
Х/тУ I I / \ ' / \ \ v\ \
Кодифшацшна робота проводилась i в рамках Ствдружност Незалежних Держав. 29 жовтня 1994 р. на п'ятому пленарному засщанш Мiжпарламентськоï Асамбле! держав-учасниць СНД було прийнято Модельний
7 Г- I I, Д \\ ЁЯ \л\\
цившьний кодекс. Зокрема, гл. 46 «Окремi види зобов'язань» була присвячена
^Ь» \\ \ 1 , ' : \ \\ \ i /// ' f' I
регулюванню дiяльностi в чужому iнтересi без доручення. У цей же час проводилась робота над проектом Цившьного кодексу Украши [29], який був внесений до Верховно! Ради Украши народним депутатом В. Л. Мушякою 20 грудня 1996 р.
Серед новптах кодифшацш цившьного законодавства, яю передбачають
^/7/П{7ПГ1 lui*
виокремлення недоговiрних зобов'язань, е Цившьний кодекс Канадсько! провшцп Квебек 1994 р. [30]. По-перше, у ст. 1372 Кодексу зазначено тдстави виникнення зобов'язання: зобов'язання виникае з договору або з будь-яко! дп або факту, з яким закон пов'язуе правовi наслщки зобов'язань. По-друге, вш мютить гл. 4 «Про деяю тдстави зобов'язань» розбиту на три вщдши: про ведення чужих справ, про прийняття неналежного, про безтдставне збагачення.
Стаття 109 Загальних положень цившьного права КНР, прийнятих © 1гнатенко В. М., 2017 11
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
четвертою сешею Всекитайських зборiв народних представниюв шостого скликання 12 квггня 1986 р., передбачае, що вщповщальнють за вiдшкодування шкоди, завдано!' здоров'ю особи внаслiдок ïï прагнення запобшги або не допустити завдання шкоди державному майну або майну i здоров'ю громадян, покладаеться на ту особу, з вини яко!' заподiяно шкоду, вигодонабувач також може надати вщповщну компенсащю [31]. Хоча в данш нормi перш за все йдеться про вщшкодування шкоди, але не можна не помггити, що пiдставою ïï виникнення виступае правомiрна дiя особи, спрямована на запобпання або недопущення завдання шкоди майновим правам чи здоров'ю громадян. Адже i перед радянською цившстикою поставало питання про мiсце зобов'язань з рятування. При цьому, зокрема, В. П. Маслов пропонував врегулювати його таким же чином - на рiвнi окремого делшту.
Новi цившьш кодекси Росшсько1" Федерацiï та Республжи Бiлорусь у роздiлаx, присвячених окремим видам зобов'язань, не виокремлюють недоговiрнi зобов'язання i не закршлюють такого термша, а лише мютять
окремi глави: дй' в чужому штерес без доручення; публiчне общяння
'/X\\ //Д I \ л\\
винагороди, публiчний конкурс; проведення iгор i парi; зобов'язання внаслщок
^ i\ \ 1 ,••• • ' \\\ с i /// -\ 1 / I ^
завдання шкоди; зобов'язання внаслiдок безпiдставного збагачення. Однак у ЦК РБ все ж наводиться термш «недогов1рш зобов'язання» - так називаеться параграф глави «Колiзiйнi норми» роздшу «Мiжнародне приватне право». У ньому йдеться про таю види недоговiрниx зобов'язань: а) зобов'язання з
одностороншх дш (публiчна общянка нагороди; дiяльнiсть у чужому штереш
^/7/П{7ПГ1 lui*
без доручення); б) зобов'язання внаслщок завдання шкоди; в) безтдставне збагачення.
На вiдмiну вiд ЦК РФ i Бшоруш, ЦК Украïни, по-перше, в окремий шдроздш видiляе недоговiрнi зобов'язання, якi разом з договiрними складають роздiл «Окремi види зобов'язань»; по-друге, вш бiльш детально регулюе окремi види недоговiрниx зобов'язань, завдяки чому закршлюе бiльш широкий ïx перелiк. Наприклад, ЦК Росiï та Бшоруш у главi «Зобов'язання внаслщок завдання шкоди» включають статтю «Попередження завдання шкоди», згiдно з
Теорiя i практика правознавства. — 2017. — Вип. 2 (12) ISSN 2225-6555
якою небезпека завдання шкоди в майбутньому може стати тдставою для позову про заборону дiяльностi, що створюе небезпеку (вщповщно статт 1065 i 934). Натомють ЦК Украши мютить главу «Створення загрози життю, здоров'ю, майну фiзичноï особи або майну юридично! особи», яка складаеться з трьох статей. Якщо порiвняти правове регулювання недоговiрних зобов'язань з одностороншх правомiрних дiй за ЦК УРСР i чинним ЦК Украши, то перш за все це наявшсть окремого шдроздшу i закршлення окремих видiв на рiвнi глав «Публiчна обiцянка винагороди», «Вчинення дiй в майнових iнтересах шшо! особи без ïï доручення», «Рятування здоров'я та життя фiзичноï особи, майна фiзичноï або юридично! особи» та «Набуття, збереження майна без достатньо! правово! пiдстави».
Висновки. Таким чином, значення недоговiрних зобов'язань на сучасному етат зростае. Нарiвнi з традицшними видами недоговiрних зобов'язань з одностороншх правомiрних дiй, якi вiдомi з часiв римського права - ведення чужих справ без доручення, зобов'язання внаслщок безтдставного збагачення, врегульовано новi види зобов'язань - iз публiчноï
7 г- I I, Д \\ /ЁЯ \ \л\\
обiцянки винагороди без оголошення конкурсу та за результатами конкурсу,
\ \\ \ I ft" ' \\\ ^И //i1 ' % I / /
рятування здоров'я та життя фiзичноï особи, майна фiзичноï або юридично!
особи. Разом iз розширенням перелшу видiв недоговiрних зобов'язань з
одностороншх правомiрних дiй чiтко простежуються тенденцп до збагачення
змiсту рашше вiдомих зобов'язань шляхом виокремлення пiдвидiв у рамках
виду (наприклад, ЦК УРСР не врегулював зобов'язання з публiчноï общянки
^/7/П{7ПГ1 lui* винагороди без оголошення конкурсу).
Список лггератури:
1. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву: в 2 т. Т. 1. Москва: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. С. 307.
2. Йоффе О. С. Советское гражданское право. Ч. 2. Ленинград: Тип. ПО ЛГУ, 1961.
470 с.
3. Кофанов Л. Л. Обязательственное право в Архаическом Риме: Долговой вопрос (VI-IV вв. до н.э.). Москва: Юрист, 1994. С. 62.
4. Санфилиппе Чезаре. Курс римського частого права: учебник / под. ред. Д. В. Дождева. Москва: БЕК, 2000. 400 с.
5 Покровський И. А. Основные проблемы гражданского права. Москва: Статут, 1998.
С. 236.
6. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима. Москва: Статут, 2003. 685 с.
7. Памятники римского права: Законы ХП таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. Москва: Зерцало, 1997. С. 98.
8. Франчози Дж. Институционный курс римского права / пер. с итал.; отв. ред. Л. Л. Кофанов. Москва: Статут, 2004. 428 с.
9. Иоффе О. С., Мусин В. А. Основы римского гражданского права. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. С. 92.
10. Задорожний Ю. А. Формування шституту позадоговiрних зобов'язань у римському правь Бюлетень МШстерства юстицй Украгни. 2006. № 10. С. 116.
11. Римское частное право: учебник / под. ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. Москва: Юристъ, 1996. 544 с.
12. Харитонов Е. О. Римское частное право. Харьков: Одиссей, 2000. С. 98.
13. Полдников Д. Ю. Договорные теории глоссаторов. Москва: Academia, 2008. 352 с.
14. Бартошек М Римское право: (Понятия, термины, определения) / пер. с чешск. Москва: Юрид. лит, 1989. 448 с.
15. Французский гражданский кодекс / науч. ред. и предисл. канд. юрид. наук Д. Г. Лаврова; пер. с фр. А. А. Жуковой, Г. А. Пашковской. Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2004. С. 741.
16. Гражданское уложение Германии: Вводный закон к Гражданскому уложению = Bürgerliches Gesetzbuch Deutschlands mit Einführungsgesetz; пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.]; науч. редакторы А. Л. Маковский (и др.). 2-е изд., доп. Москва : Волтерс Клувер, 2006. 816 с. (Серия «Германские и европейские законы»; Кн. 1).
17. Харитонов С. О., Харитонова О. I. Рецепцп приватного права: парадигма прогресу. Юровоград: Центрально-Украшське вид-во, 1999. С. 136.
18. Пленюк М. Еволюцшш етапи формування зобов'язання у дореволюцшний перюд. Юридична Украгна. 2014. № 7. С. 49.
19. Герценберг В. Э., Перетерский И. С. Обязательственное право. Кн. 5: Гражданского уложения издана с разрешения Министра юстиции. Санкт-Петербург: Изд-во юрид. книжного склада «Право», 1914. С. 208-211.
20. Синайский В. И. Русское гражданское право. Изд. 2-е испр. и доп. Киев, 1911. Вып. 2: Обязательственное, смейное и наследственное права. С. 65.
21. Цившьний Кодекс УРСР. П'яте вид., Харюв: Вид-во Наркомюсту, 1927.
22. Май С. К. Очерк общей части буржуазного обязательственного права. Москва: Внешторгиздат, 1953. С. 24-25.
23. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк. Москва: Прогресс, 1972. С. 49-50.
24. Годеме Е. Общая теория обязательств. Москва: Юридическое изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. С. 304-305.
25. Советское гражданское право. Ч. 1 / под общ. ред. проф. В. Ф. Маслова. Киев: ИО «Вища школа», Головное издательство, 1977. С. 378.
26. Гражданское право: в 2 т., т. 2 / под ред. Е. А. Суханова. Москва: БЕК, 1993. С. 12.
27. Голубева Н. Ю. Зобов'язання у цившьному правi Украши: методолопчш засади правового регулювання: монографiя. Одеса: Фешкс, 2013. С. 95.
28. Ведомости ВС СССР. 1991. № 26. Ст. 733.
29. Цившьний кодекс Украши. Проект вщ 25.08.1996 р. Украгнське право. 1996. № 2 (спецвипуск).
30. Гражданский кодекс Квебека. Москва: Статут, 1999. 472 с.
31. Гражданское законодательство КНР / пер. с кит. Москва: Международный центр финансово-экономического развития, 1997. С. 30.
References:
1. Agarkov, M.M. (2002). Izbrannye trudy po grazhdanskomu pravu. (Vols. 1-5); Vol. 1.
Teopia i npaKmuKa npaeo3naecmea. — 2017. - Bun. 2 (12)
ISSN 2225-6555
Moscow: AO «Centr JurInfoR» [in Ukrainian].
2. Joffe, O.S. (1961). Sovetskoe grazhdanskoe pravo. Ch. 2. Leningrad: Tip. PO LGU [in Russian].
3. Kofanov, L.L. (1994). Objazatel'stvennoe pravo v Arhaicheskom Rime: Dolgovoj vopros (VI-IV vv. do n.je.). Moscow: Jurist [in Russian].
4. Sanfilippe, Chezare. (2000). Kurs rims'kogo chastogo prava. D.V. Dozhdev (Ed.). Moscow: BEK [in Russian].
5 Pokrovs'kij, I.A. (1998). Osnovnye problemy grazhdanskogo prava. Moscow: Statut [in Russian].
6. Muromcev, S.A. (2003). Grazhdanskoe pravo Drevnego Rima. Moscow: Statut [in Russian].
7. Pamjatniki rimskogo prava: Zakony Xn tablic. Institucii Gaja. Digesty Justiniana. (1997). Moscow: Zercalo [in Russian].
8. Franchozi, Dzh. (2004). Institucionnyj kurs rimskogo prava. L.L. Kofanov (Ed.). Moscow: Statut [in Russian].
9. Ioffe, O.S., Musin, V.A. (1974). Osnovy rimskogo grazhdanskogo prava. Leningrad: Izd-vo Leningr. un-ta [in Russian].
10. Zadorozhnyi, Iu.A. (2006). Formuvannia instytutu pozadohovirnykh zobov'iazan u rymskomu pravi. BiuletenMinisterstvayustytsii Ukrainy, 10, 116 [in Ukrainian].
11. Rimskoe chastnoe pravo. I.B. Novickogo, I.S. Pereterskogo (Ed.). (1996). Moscow: Jurist [in Russian].
12. Haritonov, E.O. (2000). Rimskoe chastnoe pravo. Kharkiv: Odissej [in Ukrainian].
13. Poldnikov, D.Ju. (2008). Dogovornye teorii glossatorov. Moscow: Academia [in Russian].
14. Bartoshek, M. (1989). Rimskoe pravo: (Ponjatija, terminy, opredelenija). Moscow: Jurid. lit [in Russian].
15. Francuzskij grazhdanskij kodeks. D.G. Lavrov (Ed.). (2004). Sankt-Peterburg: Juridicheskij centr Press [in Russian].
16. Bergmann, V. (Ed.). Grazhdanskoe ulozhenie Germanii: Vvodnyj zakon k Grazhdanskomu ulozheniju [Bürgerliches Gesetzbuch Deutschlands mit Einführungsgesetz]. (2006). A.L. Makovskij (et al.). Moscow: Volters Kluver [in Russian].
17. Kharytonov, Ie.O., Kharytonova, O.I. (1999). Retseptsii pryvatnoho prava: paradyhma prohresu. Kirovohrad: Tsentralno-Ukrainske vyd-vo, 136 [in Ukrainian].
18. Pleniuk/ M. (2014). Evoliutsiini etapy formuvannia zobov'iazannia u dorevoliutsiinyi period. Yurydychna Ukraina, 7, 49 [in Ukrainian].
19. Gercenberg, V.Je., Pereterskij, I.S. (1914). Objazatel'stvennoe pravo. Kn. 5: Grazhdanskogo ulozhenija izdana s razreshenija Ministra justicii. Sankt-Peterburg: Izd-vo jurid. knizhnogo sklada «Pravo», 208-211 [in Russian].
20. Sinajskij, V.I. (1911). Russkoe grazhdanskoe pravo. Kiev, issue 2: Objazatel'stvennoe, smejnoe i nasledstvennoe prava [in Russian].
21. Tsyvilnyi Kodeks URSR. ().1927Kharkiv: Vyd-vo Narkomiustu [in Ukrainian].
22. Maj, S.K. (1953). Ocherk obshhej chasti burzhuaznogo objazatel'stvennogo prava. Moscow: Vneshtorgizdat, 24-25 [in Russian].
23. Savat'e, R. (1972). Teorija objazatel'stv. Juridicheskij i jekonomicheskij ocherk. Moscow: Progress, 49-50 [in Russian].
24. Godeme, E. (1948). Obshhaja teorija objazatel'stv. Moscow: Juridicheskoe izd-vo Ministerstva justicii SSSR, 304-305 [in Russian].
25. Sovetskoe grazhdanskoe pravo. Ch. 1. V.F. Maslov (Ed.). (1977). Kiev: IO «Vishha shkola», Golovnoe izdatel'stvo, 378 [in Russian].
26. Grazhdanskoe pravo. E.A. Suhanov (Ed.). (Vols. 1-2; Vol. 2). (1993). Moscow: BEK [in Russian].
27. Holubieva, N.Iu. (2013). Zobov'iazannia u tsyvilnomu pravi Ukrainy: metodolohichni
zasady pravovoho rehuliuvannia. Odesa: Feniks, 95 [in Ukrainian].
28. Vedomosti VS SSSR. 1991, 26, art. 733 [in Russian].
29. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy. Proekt vid 25.08.1996 r. (1996). Ukrainske pravo, 2 [in Ukrainian].
30. Grazhdanskij kodeks Kvebeka. (1999). Moscow: Statut [in Russian].
31. Grazhdanskoe zakonodatel'stvo KNR. (1997). Moscow: Mezhdunarodnyj centr finansovo-jekonomicheskogo razvitija, 30 [in Russian].
Игнатенко В. Н. Генезис правового регулирования внедоговорных обязательств, возникающих из односторонних правомерных действий.
Прослежена эволюция возникновения в мировой цивилистической науке обязательств из односторонних правомерных действий, начиная с римского частного права, в котором было разработано и урегулировано понятие квазиконтрактов, к которым относились ведение чужих дел без поручения и неосновательное обогащение. Выявлено тенденцию к созданию отдельного института обязательств из односторонних правомерных действий. Это происходило постепенно, путем принятия гражданских кодексов. ГК Украины воплощает в себе мировой опыт кодификаций, начиная с ГК Наполеона, НГУ, кодексов других европейских стран, базируясь также на положениях ГК УССР 1922 и 1963 гг.
Ключевые слова: односторонние правомерные действия; публичное обещание вознаграждения; действия без поручения; спасание.
Ihnatenko V. N. Genesis of legal regulation of non-contractual obligations arising out of unilateral lawful actions.
The evolution of the legal regulation of obligations on unilateral lawful acts, starting with the Roman private law, which defined the notion of obligation, as well as the classification of obligations was carried out. The first obligations were divided into those arising from the contract and for the offense. Over time, commitments from unilateral covenants or some other facts that are not related to contracts or offenses are distinguished. The Romans expanded the glories of the Tories, which identified some unilateral acts. The French Civil Code of 1804, as quasi-treaty, regulated the conduct of alien cases without commission and unfounded enrichment. The German Civil Code regulated such obligations on unilateral lawful actions: a public promise of remuneration, a competition and the conduct of cases without a mandate. These codified normative acts have had a great influence on the legislation of pre-revolutionary Russia. The German Civil Code served as the basis for the Central Committee of the UkrSSR as an indirect link of the reception of Roman private law. The Central Committee of Ukraine introduced a classification of obligations on a contractual and non-contractual basis. The latter include, in particular, obligations of unilateral lawful actions, such as a public promise of remuneration, the commission of actions in the property interests of another person without its commission, the salvation of the health and life of an individual, the property of a natural or legal person, the acquisition, preservation of property without sufficient legal basis. There are tendencies in the settlement of obligations on unilateral lawful actions at the level of a separate institute sub-branch of obligatory law and the allocation of subspecies of such obligations within the species.
Keywords: one-way lawful actions; a public promise of remuneration; actions without an order; rescue.
Надтшла доредколеги 15.11.2017р.
