CC BY
6
УДК 316.321
DOI: 10.21564/2075-7190.39.151211
Погр1бна Шктор'ш Jleonidiena, доктор соцюлопчних наук, професор,
професор кафедри соцюлогп та полпологп Нащонального юридичного ушверситету ¡меш Ярослава Мудрого, м. Харю в, Украша e-mail: vilpog2017@gmail. com ORCID ID: 0000-0002-5101-0386 Штана hop Валершович, студент 2 курсу, 3 групи факультету адвокатури Нащонального юридичного ушверситету ¡меш Ярослава Мудрого,
м. Харюв, Украша e-mail: igorshtana a gmail. com ORCID ID: 0000-0002-6783-290 7
ПОЛ1ТИЧН1 В1ДНОСИНИ КР13Ь ПРИЗМУ соцюлогп
В cmctmmi проводиться аналгз сощалъно! природы полтичних вгдносин. Зазна-чаетъся, що зростання ттересу сучасних соцюлолв до полтичног проблематики зумовлене ттенсивнимрозвптком аналгтичноТ соцюлогп\ в межах якоТ пропонуеть-ся авторсъка векторна модель соц1олог1чного анализу полтичних вгдносин. Теоре-тичне обгрунтування представлено! моделг проводиться на основ! учення про со-гральнгш npocmip П. Соромна, сощальтш прагматизм Ю. Габермаса, соц1алът не-pienocmi Т. Парсонса та полтичт ре.жими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соц1олог1чний аналгз полтичних вгдносин дозволяе розкрити i'XHi статичт i дина-Mi4Hi характеристики, прогнозувати полтичт злани.
КлючоеЛ слова: полтична согрологгя, соц1олог1чний анал!з полтичних вгдносин, соц1алъна сфера, полтична сфера
Постановка проблема. Сучасна сощолопя переживав часи активного розгалуження. Ti проблеми, що традищйно вважалися «несощолопчними», все бшыпе набувають сощолопчного змюту. Не е виключенням i пол1толопч-на проблематика. Полунина сощолопя стала одшею з найбшып затребуваних i в теоретичному, i в практичному значенш галуззю соцюлогп.
Ми з впевнешстю можемо констатувати, що сьогодш полпична сощолопя вимагае не тшьки критичного, але й конструктивного анал1зу полпики, створення вщповщного теоретико-методолопчного шструментарш, одним i3 найважлив1ших складових якого е дослщження та прогнозування полтичних вщносин i процеав. Зростання штересу сучасних сощолопв до ще'1 проблематики зумовлене та тдживлюеться штенсивним розвитком
О Погр1бна В. Л., 2018
анал1тично'1 сощологп, яку п засновники визначають як «стратегию для розумшня сощального св1ту» [1, с. 4]. При цьому соцюлопчний анал1з по-лпичних вщносин 1 процеав, будучи одним ¡з вим1р1в аналпично1 сощологп, безпосередньо не пов'язаний з жодною конкретною методолопею дослщження, бо основне питания полягае в тому яке знания буде отрима-но в результат! наукового пошуку, а не яи методи при цьому використову-валися [2].
Ааал'и оспшннЬс доспгдженъ I пуб.йкацш. Фактично пол1тичиа сощолопя як науковий напрямок сформувалася к середиш XX ст., коли склалися декшь-ка наукових шил ¡з вивчення взаемодп сусшльства та полпики. Пращ посль довниюв марксизму 1 представниюв Франкфуртсько'1 школи А. Грамип, Д. Лу-кача, Л. Альтюсера [3-6] стали класикою полпичноТ сощологп та заклали фундамент и шституцюнал1зацп як науки. Вт1м бшып глибокий соцюлопчний аиал1з полпичиих вщносин ми знаходимо у ставших вже класичними досл1-дженнях Р. Дарендорфа, М. Хоркхаймера, Г. Маркузе, Т. Адорно, Ю. Габер-маса, I. Валерстайна, П. Бурд'е [7-12].
Альтернативний науковий напрямок сформував М. Вебер, який, не видки-даючи щей К. Маркса, полем1зував з ним, акцентуючи увагу на нееконом1чних факторах, що формують полпичш вщиосиии (перш за все, мова йде про культуру та релтю). Шзшше щ напрацювання М. Вебера у поеднанш з ель тистськими теор1ями Г. Моски, В. Парето, Р. Млхельса та структурним функ-цюиал1змом Т. Парсонса були використаш такими науковцями, як М. Дювер-же, Ч. Мшс, С. Лшсет, С. Роккан, Д. 1стон, Г. Алмонд, С. Верба, Р. Даль, Р. Патнем [13-21] для обгрунтування иеобхщиосп використання «мови сощологп» у дослщжеииях полпичноТ сфери сусшльства.
Метою даног с та пат е створення теоретично! модел1 сощолопчного аиал1зу полпичиих вщносин.
Виклад основного материшу. Будь-яю сощальш, в тому числ11 полпичш, вщиосиии по сут1 е прагматичними [22-24]. Сощальш актори у цих вщиоси-нах визначають можливють 1 форму власно! учасп в них у вщповщиосп до тих зисюв, що вони можуть отримати виаслщок сощальних взаемодш. Ви-ходячи з цього, пропонуемо розглядати ссп{1алън1 вгдносини, як там, що пов'язаш з иеобхщшстю спшьиого задоволення р1зномаипиих сощальних потреб, яю, зпдно закону пщвищення потреб, е основою розвитку сусшльства 1 забезпечення його цшсносп. Отже, социальна сфера - це мюце взаемодп людей, сощальна поведшка яких визначае цшюшсть сощуму.
Колективне життя людей утворюе сощальний проспр, який розвиваеть-ся, ускладнюеться разом з юторичиим поступом. Його властивосп, зокре-ма, були дослщжеш П. Сорокшим, який трансформуе ф1зичш й геометрич-
Hi поняття - «м1сце у npocropi», «вщстань (дистанщя)», «в1сь вим1ру», «рух» - у сощолопчш категорп, наповнюе !х сощальиим змютом [25]. Люди й сощальш сшльноти в сощальному npocTopi обшмають так зваш сощаль-Hi позицп, яи визначають м1сце людини (спшьиоти) у сощальному про-CTopi. «Сощальна позищя» як наукове поняття у Teopii сощального простору становпть базову категорш, yci mini поняття в той чи шший cnoci6 сполучаються з нею. Ускладнення сустльства - це поява нових сощальних позицш, яи означають: з'явплпся люди (спшьиоти), сощальне положения яких чимось суттево вщр1зняеться вщ загалу. Категор1я сощальио! дистан-цп вщображае цю р1зиицю. Сощальна дистанщя збшыпуеться вщповщио до того, як зростае р1зииця у правах, владних повноваженнях, багатсга, видах д1яльносп, освт та шших важливих показниках сощального життя. Отже, зрозумшо, що сощальна иер1вшсть е иаслщком включения людини до сощальних вщносин, !! породжуе сусшльие життя. Якщо звернутися до вщомо! методолопчио! схеми, запропоиоваио! представииками фуикцю-иальиого иапрямку в соцюлогп, то не потребуе доведения позаюторичшсть й функщональна обумовлешсть стратифшацп сощального простору, голо-вш тези яко'1 були сформульоваш Т. Парсонсом наступним чином: а) роз-виток сустльства пов'язаиий i3 дифереищащею його функцш, ¡сиують виключио важлив1 функщ!, вщ яких залежить доля сустльства; е друго-рядш й малозначуиц функщ!, але yci вони висувають певш вимоги до людей, що мусять ix реал1зувати; б) з другого боку, е люди, яи значно р1зиять-ся за своши зд1биостями, професшиою пщготовкою, р1вием освгги, отже, вииикае проблема пошуку i селекцп oci6, здатиих виконувати Ti чи mini функщ!; в) мехашзм селекщ! полягае в тому, що сусшльство створюе ие-р1вшсть согцальиих статуав, вщдае перевагу тим позищям, що забезпечу-ють найважлив1ии функщ!, мотивуючи суб'екпв конкурувати, боротися за входження до прившейованих груп; г) довкола прюритетних позицш ство-рюеться конкуренщя, суспшьство визиачае спещальш процедури добору, аби перемогли найбшып достойш особи. Остаиш, викоиуючи функщ! на-лежним чином, отримують винагороду в po3Mipi, пропорщйиому масштабу i важливосп фуикщй [26].
Таке функщональне пояснения виглядае довол1 перекоиливим, але для сустльства, де домшують неофщшш шститути. латентш функщ!, д1ють, на жаль, mini схеми розподшу ресурав. 3 функщоиальио! точки зору важко по-ясиити, чому процвпають корумповаш полпики й дшки, тшьов1 б1зиесмеии, «хрещеш батьки» мафп, i, иавпаки, залишаються матер1альио не влаштова-ними освпяии, медики та mini пращвники бюджетио! сфери. Сощальна дшсшсть е бшып багатою на вар1анти, аби yci вони були «укладеш» у вузыа
теоретичш схеми. Вт1м, в будь-якому випадку в сусгильсга утворюються помтичт вн)посипи. пов'язаш з необхщшстю владного врегулювання сощ-альних вщносин задля 1х оптим1зацп в процеа досягнення сшльних цшей. Звщси, помтична сфера може бути визначена як м1сце суперництва людей та сощальних груп за право реал1зовувати власш штереси за допомогою влади.
Функцюнальним компонентом полтшноУ системи, який включае методи, способи, напрямки розвитку полтшних вщносин, е пол1тичний режим. Для вибудови нашо! сощолопчно! модел1 1х анал1зу пропонуемо звернутися до визначення, запропонованого проф. Ж.-Л. Кермонном, який розглядав поль тичний режим як «.. .сукупшсть елеменпв ¡деолопчного, шституцшного та сощопоггчного (вадтено нами В. П., I. Ш.) порядку, що сприяють форму -ванню пол1тично1 влади дано! краши на певний перюд» [27]. Наш виб1р грунтуеться на тому, що характеристика пол1тичного режиму в будь-якш держав1 визначае дшсну картину принцишв оргашзацп пол1тично1 сфери сусшльства. В пол1тичнш практищ часто зустр1чаються приклади, коли демократична за формою держава е недемократичною за суттю навпаки, авто-ритарний за формою пол1тичний устрш е за свош характером демократичним. Тому ми пропонуемо, використовуючи методолопчний та методичний арсенал соцюлогп, розробити схему анал1зу полпичних вщносин, на основ1 чого по-будувути вщповщну модель.
Класичними критер1ями, що дозволяють проводити анал1з пол1тично1 сфери сусшльства, е: 1) характер та м1ра здшснення влади; 2) мехашзм формування влади; взаемовщносини сусшльства 1 влади; 3) роль 1 значения недержавних та непол1тичних оргашзацш 1 структур; 4) характер ¡снуючих в суспшьста заборон; 5) роль щеологп у жита сусшльства; 6) характер поличного лщерства; 7) сш вв1 д ношения прав 1 свобод громадян; 8) становище засоб1в масово! шформацп; 9) роль пол1тичних партш; 10) сшввщношен-ня м1ж законодавчою та виконавчою владою; 11) роль та значения оргашв придушення; 12) тип пол1тично1 поведшки. Дослщження пол1тичних вщ-носин за даними критер1ями дозволяе отримати шдивщуальний «вщбиток» характеристик пол1тичного режиму будь-якого сусшльства «тут 1 зараз», а також провести його анал1з або в динам1щ, або в пор1внянш з шшими суспшьствами.
Наведемо приклад побудови такого «вщбитку», що вщображуе пол1тичш вщносини в сучаснш Укршш. В таблищ 1 представлено д1апазон роз под ¡лу 1х домшантних характеристик у вщповщносп до обраних критерпв.
Таблпця 1
Характеристика политичних вгдносин в сустльстеЛ
Критерш Д1апазон розподшу домшантних позицш
Характер 1 \iipa Загальний контроль, Меж1 влади визначаються
здшснення влади примус, насильство суспшьством у вцщовщност1 до закону
Мехашзм формування Бюрократичний (сиситема Демократичний
влади гшьдш) (антрепренерська система)
Взаемини сустльства Народ вщчужений вщ Народ - джерело влади
1влади влади
Роль та значения Мш1мальний вилив на Суттевий вилив на
недержавних пол1тичн1 рипення ПОЛ1ТИЧШ ршения
1 непсштичних
оргашзацш та структур
Характер юнуючих Заборонено все, кр1м того, Дозволено все, кр1м того,
у суспшьств1 заборон що дозволено законом що заборонено законом
Роль ¡дсологп в жита Влада ¡дсологп 1деолопчний илюрал1зм
сустльства
Характер пол1тичного Режим особисто! влади Залежить вщ типу
лщерства П0Л1ТИЧН01 системи та традицш сустльства
Сшввщиошеиня прав Права \ свободи громадяи Мехашзм сшввщношеиия
\ свобод громадяи мають формальний прав \ свобод громадяи
характер гарантовании законом
Становище ЗМ1 Жорсткий контроль \ цензура ЗМ1 вшьш та иезалежш
Роль полтганих иартш Одиоиартшшсть Багатоиартшшсть
Сшввщношеиия м1ж Домшаита законодавчо! Незалежшсть гшок влади
закоиодавчою та влади
виконавчою владою
Роль та значения оргашв Паиувания силових Паиувания правових
придушення ресурст влади ресурст влади
Тип пол1тично1 иоведшки Пасивиа Активна
На основ1 контент-анал1зу публшацш за 2018 р. 10 украшських електро-нних ЗМ1 та 8 офщшних \ нтернет-портал1 в державних та недержавних орга-шзацш нами була розроблена наступна векторна модель полпичних вщносин, що визначають иолпичний режим в сучасшй Укршш (рис. 1).
Лкливна nouiiiH'iita повс.тшка 11ануванни праионих рссурсж шиши НС"Ш)СЖШСТ» г шпк клади .
Ьагитопарпйшсгь ч ЧVII гильн! та неталсжш
Mcxunim сшввиношення iipiin i свобод громалян шрапюшншй шконом Характер лиерства шкжт и
HI L типу ПОЛi IНЧН01 СПС 1 СМИ
lu rpu/imiiii cyciiuibciBu
1деоло| ¡чини luiiopxii |ч|
Доюолено все, KpiM luro, що таборонено тлконом
Сугтгвий вплнв недержаниях i неполгтнчннх
ОрЮШШШЙ lia IUUlilH4HÎ риненнм /
Народ джерело влпли /
Дсмокрашчпнн мстаппм формування ил а ли
Меж: клали вняшчаклкся cyeiii и-спюм у BùmoiùmocTi до такоиу
3ui альинй контроль, примус, насильство
Ьюрокрашчний механпм форчунання клали Народ гидчужонпй В1л мили / Миималышп вплнв недержпвннх i
нспаптичних орпнЫшй на иапшчш рпиення
- Заборонено все, KpiM того, шо . " ' дозволено шконом
Плода 1Дсологн
Характер лиерегеа -режим особистоТ вллди
Права i свобод» ipoMu.mi< макиь ||юрма.|ЫП1Н хириктер
Жорсг КИЙ КОИфО.Н, i цен тури ЗМ1
Однонарийшстъ
Домшанта икоподавчо) владп Пану вання сцтових pccypcie вдали Паснвпа полпитпа новедшка
Рис. 1. Векторна модель политичных elùnocun (Украта, 2018р.)
Висновки. Псштичш вщносини формують ядро будь-яко! сощально! системы, врегульовують й вр1вноважують доцентров11 вщцентров1 сили, що за-безпечують п цшюшеть та стадий розвиток. Дослвдження цих вщносин ви-ключно пол1тологами штучно звужуе проблему. Соцюлопчний анал1з дозволяв розкрити 1хш статичш 1 динам1чш характеристики, оскшьки на основ1 дослщження пол1тичних ситуацш (сошальна статика) визначае пол1тичш сюжети й прогнозуе пол1тичш змши (сошальна динамша). Поеднання статичного та динам1чного принцип! в анал1зу можна пор1вняти з процесом створен-ня вщеролша. Кожний окремий кадр характеризуе певну сошально-пол1тичну ситуашю, основних актор1в та характер й умови 1х взаемодп, а послщовшсть таких кадр1в формуе повноцшне системне уявлення про «сюжет», динамжу 1 основш параметри сошально-шштичних процеав 1 вщносин в суспшьствг Саме такий шдхщ було використано нами при розробщ векторно'1 модел1 соцюлопчного анал1зу пол1тичних вщносин.
Л1ТЕРАТУРА
1. The Oxford Handbook of Analytical Sociology / ed. by P. Hedstrom and P. Bearman. Oxford; New York : Oxford University Press, 2009. xxi, 772 p
2. Хедстрём П., Иликоски П. Каузальные механизмы в социальных науках. Журнал социологии и социальной антропологии. 2014. № 1 (72). С. 14-40.
3. Femia J. Gramsci's Political Thought: Hegemony, Consciousness and the Revolutionary Process. Oxford: Clarendon Press, 1981. 320 p.
4. Стыкалин А. Дьёрдь Лукач - мыслитель и политик. Москва: Издательство Сте-паненко, 2001. 348 с.
5. Дмитриев А. Н. Марксизм без пролетариата: Георг Лукач и ранняя Франкфуртская школа (1920-1930-е гг.). Санкт-Петербург: Изд-во Европ. ун-та в Санкт-Петербурге; Москва: Летний сад, 2004. 528 с.
6. Campbell D. Louis Althusser and the end of classical Russian Marxism: Spinoza, Hegel and the critique of dogmatic Marxism. Journal of Socialist Theory. 2014. Vol. 42. P. 527-533.
7. Дарендорф P. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы. Москва: Академический проект, 2002. 880 с.
8. Kellner D. Herbert Marcuse and the Crisis of Marxism. Berkeley : University of California Press, 1984. x, 505 p.
9. Адорно Т. Исследование авторитарной личности / Под общей редакцией д. фи-лос. и. В. П. Култыгина. Москва: Серебряные нити, 2001. 416с.
10. Хабермас Ю. Теория коммуникативного действия (фрагменты). Вопросы социальной теории. 2007. Том I. Вып. 1. С. 229-245.
11. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: Введение / пер. Н. Тюкиной. Москва: Издательский дом «Территория будущего», 2006. 248 с.
12. Бурдьё П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля. Поэтика и политика. Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. Москва: Институт экспериментальной социологии, СПб.: Алетейя, 1999. С. 125-166.
13. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. Москва: Академический Проект, 2002.560 с.
14. Миллс Ч. Р. Социологическое воображение / Пер. с англ. О. А. Оберемко; под общей редакцией и с предисловием Г. С. Батыгина. Москва: Издательский Дом NOTABENE, 2001.264 с.
15. ЛипсетМ. Политический человек: социальные основания политики/пер. с англ. Е. Г. Генделя, В. П. Гайдамака, А. В. Матешук. Москва: Мысль, 2016. 612 с.
16. Липсет С., Роккан С. Структуры размежеваний, партийные системы предпочтения избирателей. Предварительные замечания. Политическая наука. 2004. №4. С.204-234.
17. Истон Д. Будущее постбихевиоральной стадии в политической науке. Политическая наука на рубеже веков: пробл.-темат. сб. РАН ИНИОН / отв. ред. Л. Н. Вер-ченов; Центр социальных науч.-информ. исслед. отд. политологии и правоведения; Ин-т сравнит, политологии. Москва: ИНИОН РАН, 2000. 356 с.
18. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины. URL: http://sympa-by.eu/ sites/default/files/library/02politics.pdf (дата обращения: 30.09.2018).
19. Verba S., Schlozman К. L., Brady H. E. Voice and Equality: Civic Voluntarism in American Politics. Cambridge, Mass. : Harvard University Press, 1995. xix, 640 p.
20. Даль P. Демократия и ее критики / Пер. с англ. Под ред. М. В. Ильина. Москва: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. 576 с.
21. Putnam R. D. Bowling alone: The Collapse and Revival of American Community. New York: Simon & Schuster, 2000. 541 p.
22. Хабермас Ю. Будущее человеческой природы. На пути к либеральной евгенике = Die Zukunft der menschlichen Natur. Auf dem Weg zu einer liberalen Eugenik? / Пер. с нем. M. Jl. Хорькова. Москва: Весь Мир, 2002. 144 с.
23. Хабермас Ю. Структурное изменение публичной сферы: Исследования относительно категории буржуазного общества = Strukturwandel der Öffentlichkeit: Untersuchungen zu einer Kategorie der bürgerlichen Gesellschaft. Москва: Весь Мир. 2016. 344 c.
24. Хабермас Ю. Религия, право и политика. Политическая справедливость в муль-тикультурном Мир-Обществе. Политические исследования. 2010. №2. С. 7-21.
25. Sorokin P. Integralism in my philosophy. This is my philosophy: Twenty of the World's Outstanding Thinkers Reveal the Deepest Meanings They Have Found in Life / ed. W Burnett. New York: Harper, 1957. P. 180-189.
26. Parsons T. Some Comments on the State of the General Theory of Action. American Sociological Review. 1953. Vol. 18, No 6. P. 618-631.
27. Quermonne J.-L. Les regimes politiques occidentaux. 3. ed. Paris: Seuil, 1994. 329 p.
REFERENCES
1. Hedström, P., Bearman, P. eds. (2009). The Oxford Handbook of Analytical Sociology. Oxford; New York : Oxford University Press.
2. Khedstrom, P. Ilikoski, P. (2014) Kauzal'nyc mehanizmy v social'nyh naukah. Zhiirncd sotsiologii i sotsicd'noy antropologii, 1 (72), 14-40 [in Russian].
3. Femia, J. (1981). Gramsci's Political Thought: Hegemony, Consciousness and the Revolutionary Process, Oxford: Clarendon Press.
4. Stykalin, A. (2001). D'vord' Liikach - mysliteV i politik. Moskva: Izdatel'stvo Stepanenko [in Russian].
5. Dmitriyev, A. N. (2004) Marksizm bez proletariata: Georg Liikach i rannyaya Frankfurtskaya shkola (1920-1930-ve gg.). Sankt-Peterburg: Izd-vo Yevrop. un-ta v Sankt-Peterburge; Moskva: Letniy sad [in Russian].
6. Campbell, D. (2014) Louis Althusser and the end of classical Russian Marxism: Spinoza, Hegel and the critique of dogmatic Marxism. Journal of Socialist Theory, 42. 527-533.
7. Darendorf, R. (2002) Sovremennyy sotsial'nyy konflikt. Ocherkpolitiki svobodv. Moskva: Akademicheskiy proyekt [in Russian].
8. Kellner, D. (1984). Herbert Marcuse and the Crisis of Marxism. Berkeley : University of California Press.
9. Adorno, Т. (2001). Issledovanie avtoritarnoj lichnosti / Pod obshhej redakciej d. filos. п. V. P. Kultygina. Moskva: Serebijanye niti [in Russian],
10. Habermas, Ju. (2007). Teorija kommunikativnogo dejstvija (fragmenty). Voprosy socicd'noj teorii.l (1), 229-245 [in Russian].
11. Vallerstayn, I. (2006) Mirosistemnyy analiz: Vvedeniye / translated by N. Tyukina. Moskva: Izdatcl'skiy dorn «Territoriya budushchego» [in Russian],
12. Burd'jo. R (1999). Duh gosudarstva: genezis i struktura bjurokraticheskogo polja. Pojetikct i politika. Al'manah Rossijsko-francuzskogo centra sociologii i filosofii Instituta sociologii Rossijskoj Akademii nauk. Moskva: Institut jeksperimentarnoj sociologii, Sankt-Peterburg: Aletejja. 125-166 [in Russian],
13. Djuverzhe, M. (2002). Politicheskie partii / Per. s franc. Moskva: Akademicheskij Proekt [in Russian].
14. Mills, Ch.R. (2001). Sociologicheskoe voobrazhenie / Per. s angl. O. A. Oberemko; pod obshhej redakciej i s predisloviem G. S. Batygina. Moskva: Izdatcl'skij Dom NOTA BENE [in Russian].
15. Lipset, M. (2016). Politicheskij chelovek: social 'nye osnovamjapolitiki / per. s angl. E. G. Gendelja, V. P. Gajdamaka, A. V. Mateshuk. Moskva: Mysl' [in Russian],
16. Lipset, S., Rokkan, S. (2004). Struktury razmezhevanij, partijnye sistemy predpochtenija izbiratelej. Prcdvaritcl nyc zamechanija. Politicheskaja nctuka, 4, 204-234 [inRussian],
17. Iston, D. (2000). Budushhee postbiheviorarnoj stadii v politicheskoj nauke. Politicheskaja nctuka na rubezhe vekov: probl.-temat. sb. RAN INION / otv. red. L. N. Verchenov; Centr social'nyh nauch.-inform. issled. otd. politologii i pravovedenija; In-t sravnit. politologii. Moskva: INION RAN [in Russian],
18. Almond G. Politicheskajanauka: istorijadiscipliny. Retrieved from http://sympa-by.eu/ sites/default/files/library/02politics.pdf.
19. Verba, S., Schlozman, K. L., Brady, H. E. (1995). Voice and Equality: Civic Voluntarism in American Politics. Cambridge, Mass. : Harvard University Press.
20. Dal", R. (2003). Demokrahja i ее kritiki / Per. s angl. Pod red. M. V. Il'ina. Moskva: «Rossijskajapoliticheskajajenciklopedija» (ROSSPJeN) [in Russian],
21. Putnam, R. D. (2000) Bowling alone: The Collapse and Revival of American Community. New York: Simon & Schuster.
22. Habermas, Ju. (2002). Budushhee chelovecheskoj prirody. Na puti к liberal'noj evgenike = Die Zukun ft der menschlichen Natur. Auf dem Weg zu einer liberalen Eugenik? / Per. s nem. M. L. Hor'kova. Moskva: Ves" Mir [in Russian],
23. Habermas, Ju. (2016). Strukturnoe izmenenie publichnoj sferv: Issledovanija otnositel 'no kcitegorii burzhuaznogo obshhestva = Strukturwandel der Öffentlichkeit: Untersuchungen zu einer Kategorie der bürgerlichen Gesellschaft. Moskva: Ves" Mir [in Russian].
24. Habermas, Ju. (2010). Religija, pravo i politika. Politicheskaja spravedlivost" V murtikurtumom Mir-Obshhcstvc. Politicheskie issledovanija. 2, 7-21 [in Russian],
25. Sorokin, P. (1958) Integralism in my philosophy. This is my philosophy: Twenty of the World's Outstanding Thinkers Reveal the Deepest Meanings They Have Found in Life / W. Burnett (ed). New York: Harper. Pp. 180-189.
26. Parsons, T. (1953) Some Comments on the State of the General Theory of Action. American Sociological Review, 18 (6), 618-631.
27. Quermonne, J.-L. (1994). Les regimespolitiques occidentaux. 3. ed. Paris: Seuil.
Погребная Виктория Леонидовна, доктор социологических наук, профессор, профессор кафедры социологии и политологии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
Штана Игорь Валериевич, студент 2 курса, 3 группы факультета адвокатуры Национального юридического университета имени Ярослава
Мудрого, г. Харьков, Украина
ПОЛИТИЧЕСКИЕ ОТНОШЕНИЯ СКВОЗЬ ПРИЗМУ СОЦИОЛОГИИ
В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которого предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленного модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений.
Ключевые слова: политическая социология, социологический анализ политических отношений, социальная сфера, политическая сфера
Pohribna Victoriya Leonidivna, Doctor of Sociological Sciences, Professor, Professor of Department of Sociology and Political Sciences, Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv, Ukraine
Shtana Igor Valerievich, student 2-th cours, 3-th group of faculty of advocacy, Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv, Ukraine
POLITICAL RELATIONS THROUGH PRISM OF SOCIOLOGY
Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis ofpolitics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication ofpolitical relations and processes.
Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the k middle of XX of century, when a few scientific schools consisted ofstudy of cooperation ofsociety and politics. Louis Althusser became the classics
ofpolitical sociology works of followers ofmarxism and representatives of Frankfort school of A. Gramsci, D. Lukacs, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf M. Horkheimer, H. Marcuse, T Adorno, J. Habermas, I. Wallerstein, P Bourdieu.
Therefore, the paper objective was creation of theoretical model ofsociological analysis of political relations.
Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase ofnecessities, is basis ofdevelopment ofsociety and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry ofpeople and task forces for a right to realize own interests by means of power.
The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development ofpolitical relations, is the political mode. As a worker there was select determination ofprof J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as "... aggregate of elements of ideological institutional and sociological order, that assist forming ofpolitical power of this country on a certain period». Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture ofprinciples of organization ofpolitical sphere of society.
On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASSMEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.
The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the «plot», the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society.
Keywords: political sociologv, sociological analysis of political relations, social sphere, political sphere
