CC BY
15
ПОЛ1ТОЛОГ1Я
УДК 327.5(477):316.4.066
DOI 10.21564/2075-7190.41.168198
Герасша Людмила Миколшвна, доктор сощолопчних наук, професор,
професор кафедри соцюлогп та пол1тологп Нащонального юридичного ушверситету ¡меш Ярослава Мудрого, м. Харю в, Укра'ша e-mail: herasina@ukr.net ORCID Ш: 0000-0002-3299-5255
ПОЛ1ТИЧН1ДЕТЕРМ1НАНТИ ТА СПЕЦИФ1КА ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ КОНФЛ1КТ1В В УКРА1Н1
Статтю присвячено аеторсъкому трактуванню cvmnocmi, природы й специфи ки державно-правового конфликту у сфер! пубмчно! поттики Украти, як конфрон-таци, що виникае лаж (обо ecepeduni) институтами впади внасмдок порушенъ функцюнування державного мехатзму. Доводиться, що предметом «конфмкту т-mepecie» у державно-правовт сфер1 е зткнення через прерогативы i ресурса впади лаж емтами та управмнсъкими групами. Визначет злпст i траекторгя вппиву основних помтичних детерлпнант та поттико-правових фактор1в, яш викпикаютъ або «генерамзуютъ» конфтктогентстъ в управмнт державою.
К.иочоеЛ слова: державно-правовий конфмкт, помтичт детерлпнанти конфтк-тностт, «конфмкт inmepecie», конфтктна дихотолпя держутравтння.
Постановка проблема. Пол1тико-правов1 процеси в сувереншй Укршш мають вщбуватися на яюсно новому цившзащ иному пщгрунп, яке стратепч-но зор1ентовано на евроштегращю i мютить ефективш мехашзми запоб1гання та розв'язання державно-правових конфл1кпв. Насправд1 ж ситуащя пол1тич-
8
©Герасша Л. М„ 2019
но! конфл1ктносп в публ1чнш сфер1 краши вимагае серйозного вдосконален-ня системи управлшня державою, п шститупв та мехашзм1в вщповщно до европейських стандарте розвитку.
Сучасний перюд розвитку характеризуеться не тшьки вщродженням л1бе-рально-демократичних щнностей, освоениям демократичних технологий, але й суперечливютю 1 складшстю модершзацп державно-правових шститупв Украши, загостренням полтгчноУ боротьби за перерозподш ресурс! в влади, щеолопчними спорами 1 з1ткненнями ворогуючих опоненпв, 1 все це за умов спаду економши, сощальноУ нестабшьносп, зростання шфляцп, що проблемно вщбиваеться на функцюнуванш всього державного мехашзму. Кр1м того, процес конститущйного реформування шститупв укршнсько! влади на осно-в1 державницьких щей з початку 2000-х показав, що пол1тичш чинники мо-жуть, на жаль, виступати й «токсичними провокащями» (чинниками), яи поряд ¡з модершзащею системи держуправлшня посилюють сусшльну тур-булентшсть 1 державно-правов1 конфлшти. Цим актуал1зуеться визначена в статп проблема, бо украшське сусшльство о1п куе таких змш 1 реформ, ям би стабшзували державу та сферу полггико-правового управлшня.
АШ1.113 основных doc.iid.vceiи, / публЫацш. Процес розвитку суверенно'! держави Украша протягом майже 30 рою в, незважаючи на втшеш у Конститу-цп консол1дую1п ¡деТ державотворення, не е безконфл1ктним, особливо у дер-жавно-правовш сферг Дана проблема з кшця 90-х рр. XX ст. займае суттеве мюце в анал1тищ вщомих украшських юриспв, пол1толопв, конфл1ктолопв (Ю. Тодики, В. Тащя, М. Панова, Л. Герасшо!, Ю. Барабаша, А. Сзерова, А. 1ш-муратова, С. Бобровник) [1-8]. Конфлжти м1ж суб'ектами державно-правових вщносин, що критично вплинули на суверенну Укршну як демократичну право-ву державу, - м1ж Центром 1 регионами краши, м1ж окремими органами 1 структурами влади, конкуруючими пол1тичними групами за прюритет владних по-вноважень, за обсяг контрольованих ресурав, дисфункцп шститупв права 1 полтжи та кризов1 стани держави - стали предметом проведених дослщжень.
Деформащю суспшьних вщносин в Укршш, конфлштогеннють украшсько-го сощуму, природу сощально! дихотомп через нелептимну диференщащю населения, що походить головним чином через неадекватний роз под ¡л ресур-ав дослщжували також провщш сощологи пол1тики (М. Михальченко, С. Го-ловаха, В. Танчер, В. Цветков, I. Кресшата ш.) [9-13]. Серед шловних причин сощально-пол1тично'1 нестабшьносп в крш'ш вони називають хитку пол1тич-ну структуровашсть украшського сощуму, невисокий р1вень пол1тико-право-во1 культури, вщсутшсть консолщуючих суспшьство ¡дей, тривалу кризу пол1тично'1 щентифшацп особистосп, «сощальну травму» через анекаю Криму 1 вшну на Сход1 краши, як наслщок - зростаюче «поле» конфлшпв штереав, щнностей 1 норм.
Отже, за цей час склалися дв1 науков1 парадигми дослщження конфлш-тносп у державно-правовш сфер1: перша передбачае, що державно-правов1 конфл1кти (конституцшш) е суто юридичним явищем, тому мають розгляда-тися у межах юридично! конфлштологп; шша парадигма зор1ентована на полтину ко нфл1 кто л о п ю 1 пропонуе вивчати протиборство в державно-пра-вовш галуз1 як особливий тип власне шштичних конфлшпв. Ми вважаемо, що продуктившше до анал1зу визначено! проблеми застосувати синтезований методолопчний пщхщ у межах полтжо-правовоТ парадигми.
Масштаб \ глибина наукових студш щодо проблем державно! конфлжтнос-п в сучасшй Укра'1'ш, безперечно, далеко невичерпаш. Тому метою наш ох статп е теоретичне дослщження сутносп й специфжи протшання державно-правових конфлшпв, переду а м в Укра'1'ш, та визначення сили 1 траекторш впливу пол1тичних детермшант, яю спричиняють або «генерал1зують» кон-флштогеннють у кршш.
Виклад основного материну. Державно-правов1 конфлшти виникають \ протжають у сфер1 публ1чноТ полтжи. та головним чином м1ж органами державно! влади; !х предметно-об'ектне «поле» природно пов'язане як з пра-вовими, так 1 з полтгчними кол1з1ями. бо д1яльшсть держави сконцентрована в ядр\ пол1тично! системи сусшльства. Сутшсть державно-правового конфлш-ту полягае у гостроп протир1ч щодо реал1зацп, передшу повноважень \ збе-реження публ1чно! влади, це - конфронтащя, яка виникае м1ж владними суб'ектами або всередиш шститупв держави внаслщок порушень нормального функщонування державного мехашзму, суттеве розходження акпв \ дш публ1чно! влади ¡з чинним конститущйним порядком, ухвалення р1шень з по-рушенням юридичних процедур, нанесения шкоди авторитету влади (уна-слщок розчарувань сощуму), а також через прагнення деяких недержавних суб'екпв змшити (чи розширити) свш полтжо-правовий статус у неконсти-тущйний споаб.
Сощальна природа, специфша 1 функщонал державно-правових конфлж-пв пов'язаш, по-перше, з особливим складом суб'екпв-учасниюв (органи державно! влади, сощум, елт! репони, громади, партп, «защкавлеш» групи); по-друге, з1 специф1чними об'ектами - суверештет держави, територ1я. влад-ш компетенцй й повноваження, дп (чи безд1яльшсть) структур влади; по-трете, з ¡нтересами народу (чи великих сусшльних груп); по-четверте, ¡з суттевими наслщками розв'язання конфл1кпв у принципових питаниях державотворення (захист пол1тично! та економ1чно! незалежносп, «вщб1р елт>, створення нових владних шституцш, стратепя 1 тактика назрших реформ тощо) [14, с. 43].
Сучасш полт!ко-правов1 процеси доводять, що вдосконалення системи держуправлшня в Укршш мае суперечливий характер, адже и державницьке
буття склалося на засадах псштично1, еконо1УПчноТ та духовно! багатомашт-носп (але правля1п ел1ти вперто не бажають враховувати цей фактор), 1 грун-товна пол1тична доктрина модершзацп краши все ще вщсутня. М1ж тим глибинш витоки державно-правових конфл1кпв нерщко знаходяться за межами права, та значно бшыпе зумовлеш кризовим станом економши й сощуму, як свщчать грунтовш науков1 дослщження [15], або коливаннями пол1тичних стратегш; наприклад: куди спрямований курс держави - до Евросоюзу чи в СНД? Неоднозначшсть проведение у крш'ш реформ показуе, що нов1 форми 1 засоби державного управлшня запроваджуються досить суперечливо, це перетворюе !х на пол1тичш детермшанти конфл1кпв. Але парадоксально, що у той же час цившзоваш мехашзми правового регулювання, консенсусу 1 гро-мадського д1алогу з владою формуються занадто повшьно. Небажаш наслщ-ки державно-правових конфл1кпв, як правило, пов'язаш з невмшням (чи небажанням) владних структур прогнозувати !х появу й динамшу, заруб1жний же досвщ консенсуальних технолопй використовуеться в украшськш пол1ти-щ здебшыпого формально або мехашстично.
Вщомо, що державне функщонування е формою публ1чно! пол1тично! влади, тому не слщ ¡гнорувати факт, що д1алектика взаемозв'язку полтжи 1 державного управлшня виявляеться саме у змеи та д1ездатносп (чи стагна-цп, дисфункщях) полтжо-правових ¡нсттупв та мехашзм1в. Общщ щ сис-теми перфектно нащлеш на збереження сощальноТ стабшьносп та шститу-щ иного порядку (хоч насправд1 не менш схильш до шшзш та конфлжтносп); тому для них виникае об'ективна необхщшсть пояснити 1 виправдати перед громадянами (зокрема, нових поколшь) р\зн'\ зразки лояльно! або конфронта-щйно'1 поведшки. Цей процес «пояснения 1 виправдання», за визначенням П. Бергера 1 Т. Лукмана е реальною лептимащею [16].
Розумшня природи взаемовпливу публ1чно! пол1тики (п детермшант) 1 державного управлшня в аспект! конфлжтологп потребуе критичного ана-л1зу специфши дш пол1тичних ¡неттуп в на вщмшу вщ оргашзащйних утво-рень держави. Пщкреслимо, що ¡стотна вщмшшсть пол1тично! влади вщ державного управлшня полягае в тому, що влада в основному спираеться на ¡деолопю. право, легальний примус \ авторитет, а управлшня - на мотиващй-ну складову д1яльносп, тобто враховуе людсыа штереси \ потреби. Метою влади стае реал1защя панування або впливу; а цш управлшня - забезпечення процесу керування вщповщними регулятивними ¡нстру ментами. Влада завжди прагне концентрацп повноважень, хоч 1 визнае субординащю вщносин; а управлшня грунтуеться на оптшшзацп структури, функщй та координацп д1яльносп.
Оргашзацшно-управлшським структурам притаманш: шституцюнал1защя певно! сфери д1яльносп, цш та функцп, нормативно-щншсний компонент,
професшш об'еднання людей, оргашзащя матер1альних засоб1в, що втшеш в установах, контроль та санкцп [17, с. 30-35]. Полунине ж кер1виицтво менш формал1зоваио, здшснюеться не тшьки державними органами влади у ах р1вшв, а й пол1тичиими парнями, лщерами, елками, групами тиску, мас-мед1а тощо. Тому цей процес бшып дихотом1чний, р1зносуб'ектний, не завжди залежить вщ ди правових мехашзм1в, що може спричиняти й нестабшьнють краши через складноиц збалансування та реал1зацп р1зних ¡нтереав 1 потреб людей. Держав не управлшня як складова подлинного менеджменту, одночасно поеднуе адмшютративш та полпико-правов1 засоби 1 мехашзми; але для його ефектив-иосп та стабшьносп в держав1 недостатньо лише правових важел1 в влади, необхщне пол1тичне мистецтво враховувати \ зближувати ¡нтереси громадян -бюджетников. б1знес-класу. в1йськових. сощально-вразливих груп, молод1 тощо (не протиставляючи !х), щоб запоб1гати сощальнш напруз1 та державно-право-вим конфлжтам задля реал1зацп сусшльних щлей [18; 19].
Безпосередньою причиною ращонально!, лояльно! або конфлштогенно! поведшки людей завжди е штереси, як сукупшсть складних стимул! в будь-яко! д1яльносп. Публ1чш професшш пол1тики, вщом1 державш д1яч1, парла-ментарп, державш службовщ на значущих посадах за пол1тичиим статусом складають «пол1тичний ютебл1шмеит» Украши, та безпосередньо вщобра-жають глибоку диференцшовашсть сусшльства за життевими штересами. Хоч ус1 статуси 1 «ролЬ> формуе сощальна система, як помпив американський антрополог Р. Лштон, вони виконують незалежну функщю щодо шдиввдв у певних статусах, яи виконують належш рол1 [20, с. 30]. «Конфлжти штер-еав» у державно-правових шститутах Украши (парламент, уряд1, судових органах) е багатоплановими та свщчать про полтгчну дихотом1ю - демокра-пя проти номенклатури! Вживання категорп «штерес» щодо юридичних оаб - у зм1сп нормативно-правових акпв асощйовано ¡з поняттям «штерес у правЬ>. Звщси обгрунтовуеться положения про дощльшсть встановлення юридично! вщповщальносп за порушення штересу в прав1 як сощально-правового чинника порушення суб'ективних прав та невиконання юридичних обов'язив.
На р1зних р1виях державно-пол1тичиого управлшня щлком природно ви-никають «конфлшти штереав», яи пропкають у ход1 д1яльиосп урядових оргашв, фракщй парламенту, у взаемовщносинах конкуруючих полтшних сил тощо. Вони розвиваються на проблемному групп незавершено! полпико-правово! реформи украшсько! держави \ структурно! диференщаци сусшльних вщносин, де специф1чиу роль вщшрае жорстка реконструкщя сощально-еко-ном1чних. полпичних статуав. а також щейш, культурш, мовно-етшчш, ре-лшйш фактори (зокрема, штереси-щнносп, що експлуатуються полпиками). Найгостр1шим предметом «конфлшту ¡нтереав» у державно-правовш сфер1
стають з1ткнення через владш прерогативи 1 ресурси м1ж представниками ел1т, управлшських груп, яи прагнуть володшня та розпорядження ними; а економ1чш штереси, особливо за кризових умов, мають тенденщю перетворю ватись на пол1тичш.
Ефективш пол!тичш шстатути за допомогою права, закону, престижу 1 за-ради репутацп держави можуть водночас забезпечити певний баланс сощаль-них штереав, 1 таким чином посилити мехашзми попередження конфл!кпв. Найважлив1ше у розумшш рол1 сощально-правових шститупв колись зазна-чив Ян Щепанський, який писав, що «значуицсть впливу шститупв грунту -еться на фундаментальних функщях - на тому, що ¡нститути регулюють дь яльшсть, заохочують очжувану поведшку 1 здшснюють репресп стосовно нео-чжувано!» [21, с. 19].
Але м1жнародна практика конститущонал1зму показуе, що саме м1ж шсти-тутами законодавчо! та виконавчо! влади найчаспше виникають державно-правов! конфлшти. Як свщчать пор1вняльно-правов1 дослщження у р1зних крашах св1ту, найгостр!ии сутички м1ж владними структурами виникають у зв'язку з неч1тким, нер1вном1рним подшом владних повноважень м1ж за-конодавчою 1 виконавчою плками влади, м1ж президентом 1 прем'ером, тобто це конфлшти компетенщйного характеру [22, с. 143-187]. Проте недощльно, щоб кол!зп та спори владних структур, в тому чист через прерогативи 1 компетенции переходили у жорстку конфронтащю.
В Укра!ш 1990-х - 2000-х рр. конститущйний процес державотворення також був досить непростим 1 конфлжтним: на нього впливали притаманш перехщному суспшьству протир1ччя - м1ж високою динамжою поличного процесу 1 необхщшстю збереження стабшьносп системи, м1ж розпочатою реформою законодавства 1 шдтримкою правопорядка 1 режиму законности 1упж доланням антидемократичних рудимент! в 1 побудовою правовоТ демократично! держави, зростанням громадянського сусшльства. Ц1 протир1ччя не зникли, а нав1ть посилилися теля декшька суперечливих змш у Конституцп Украши у перюд 2004-2018 рр., що конфлштогенно вщобразилося на реаль зацй пол1тико-правових процеав. Бо сощальна роль Основного закону - слу-гувати важелем запобшання державно-правових конфл1кпв 1 надавати меха-шзми конструктивно! взаемодп вах плок влади та !х !нститут!в.
Уявляеться, що поспи не вщновлення цих конфл!кт!в в украшському державному простор! та « генерал! защ я» !х розвитку прямо залежна вщ негативного, «токсичного» впливу полпичних детермшант! низки сум1жних пол1ти-ко-правових фактор! в:
- низький р1вень пол!тико-правово! культури деяких груп державного апарату й окремих верств населения; слабкють чи вщеутнють демократичних шститупв влади (антикорупщйних; зняття пол!тично! недоторканносп тощо);
- вимушене сшвюнування нових 1 рудиментарних псиитико-правових шститупв; консерватизм мислення або свщомий его!зм полтмних сил, ям через вузью корпоративш ¡нтереси гальмують продовження полтмноТ (кон-ституцшно!) реформи в Укршш;
- неяисне правове регулювання конститущйних вщносин; суперечливе тлумачення конститущйних норм плками влади; шип правов1 шшзи;
- иорушення суб'ектами права \ полтжи норм Конституцй, закошв \ м1ж-народно-правових акпв, що ратифшоваш Верховною Радою Украши; вщста-вання процесуальних конститущйно-правових норм вщ матер1альних;
- вщсутшсть у владних структур (державного чи мюцевого р1вня) необ-хщно! лептимносп або вагомош досвщу консенсуального виршення супереч-ливих питань державотворення;
- нестача достатнього комплексу оргашзащйних \ полтжо-правових за-ход1в ¡з розв'язання конфл1кпв м1ж суб'ектами державно-правових вщносин;
- прагнення окремих плок влади (чи глави держави) перебрати на себе якнайбшьше повноважень; взаемш втручання у компетенцп одне одного;
- нелептимна д1яльшсть деяких шштикашв з розпалення нащонально-мовно! та релтйно! ворожнечц створення незаконних мштарних формувань, ям зловживають насильством;
- дп з шдриву нацюнально! безпеки Украши; загрози територ1альшй цшс-носп; спроби окремих територш змшити свш правовий статус; анекая Криму Росшською Федеращею та «пбридна вшна» на Донбаа, що тривае 5 рою в.
На наше переконання, неконфлштна ефективна взаемод1я виконавчоТ. закон ода вчо! й суд о во! влади мае спиратися на закршлений у Конституцп Украши баланс компетенщй !х шститупв та оргашв. Важливу роль у шдтримщ сощально-пол1тично! злагоди ввдграють т1 мехашзми й процедури консенсу-альноТ взаемоди президента, парламенту та уряду, що виконують функцп правово! мед1аци; !х упроваджують до полтмно! практики з метою модер-шзащйних прорив1в у д1яльносп оргашв держави. Це передуам - дп Консти-туцшного Суду ¿з забезпечення конституцшно! законное^, з тлумачення Основного закону краши; ш статут Представника президента у Верховнш Рад1 й Представника Верховно! Ради в КСУ; забезпечення регулярно! присутносп президента на зааданнях парламенту (поширена практика багатьох кра!н св1ту); щотижнев1 зустр1ч1 урядовщв \ прем'ер-мшютра з ВРУ («п'ятниця за-питань до уряду»); зростання ефективносп поспи но! парламентсько! ктишсп з питань депутатсько! етики; спещальш парламентсьм процедури для розв'язання конфлжпв \ створення вщиовщних пошджувальних ком1 а й тощо.
Висновки. Отже, неузгоджешеть позицш \ певна суперечливють дш оргашв украшсько! державно! влади, шод1 конфронтащйний стиль вщносин м1ж ними зумовлеш такими чинниками: вщеутшетю комплексно! науково! док-
трини реформування суспшьства; невизначешстю прюритепв у стратеги державотворення; незбалансовашстю дш ел1ти влади та контрел1ти у «псш» внутршшх пол1тичних комушкацш; часп коливання зовшшшх геопол1тичних вектор1в, яи не узгоджеш з укра'Унським сощумом; очевидна хаотичшсть реформування пол1тично'У та правово'У системи Укршни.
Л1ТЕРАТУРА
1. Tauiй В. Я., Тодика Ю. М. Функцюнування державно! влади в аспект! ко нфл патологи. Право Укршни. 1997. №8. С. 29-34.
2. Тодыка Ю. Н. Государственно-правовые конфликты и проблемы обеспечения стабильности конституционного строя Украины. Основы конституционного строя Укранны. Харьков: Факт, 1999. С. 264-283.
3. 1шмуратов А. Т. Конфлшт i згода. Кшв: Наукова думка, 1996. 190 с.
4. Ко нет иту ni й но-право в i засади становления укра'Унсько'У державностУ / за ред. В. Я. Тащя, Ю. М. Тодики. Харюв: Право, 2003. 328 с.
5. Герасша Л. М. Деяю проблеми укра'Унського парламентаризму в acneicri конфлУк-толопчного анагпзу. Державне буд1вннцтво та м/сцеве самоврядування: зб. наук, праць. Вип. 3. Харюв: Право, 2002. С. 3-15.
6. Барабаш Ю. Г. Державно-правов1 конфл1кти в Teopiï та практиц1 конститущйно-го права. Харюв: Право, 2008. 220 с.
7. Сзеров А. Конститущйний конфлшт як феномен та процес в УкраУш. Одеса: Юр. л1т-ра, 2008. 240 с.
8. Бобровник C.B. Компромю i конфл1кт у правк антрополого-комушкативний шд-хщ до анал1зу. Кшв: Юридична думка, 2011. 384 с.
9. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? Кшв: Ин-т социологии НАНУ, 2001. 440 с.
10. Цветков В. В., Кресша I. О., Коваленко А. А. Сусшльнатрансформащя i державне управлшня в Украшг пол1тико-правовУ детермУнанти: монографУя. Кшв: 1н Юре, 2003.495 с.
11. Сусшльна трансформащя: концептуалУзащя, тенденщУ, украУнський досвУд / за ред. В. В. Танчера, В. П. Степаненка. Кшв: 1н-т сощолопУ НАНУ, 2004. 244 с.
12. Головаха С. УкраУнське сусшльство: шляхи трансформащУ. Укратсъкнй соцю-лог1чнш'( журнал. 2016. № 1-2. С. 26-30.
13. ГерасУна Л. М. Безпека i захист сощально-правових архетишв сусшльства вУд глобальноУ турбулентностУ. Право i безпека у контекст/ европеисъкоï та евро-атлантичноï iнтеграцИ': 36ip. статей за матерУалами II ХаркУвського мУжн.-правового форуму (Харив: USAID; OSCE; НЮУ, 25-28 верес. 2018). Харюв: Право, 2018. С. 49-54.
14. Словник термУшв з правовоУ конфлУктолопУ: науково-довУд. вид. / за ред. M. I. Панова, Ю. П. Битяка, Л. M. lepaciHOÏ. Харюв: ОдУссей, 2006. 208 с.
15. Геець В. М. Сусшльство, держава, економУка: феноменолопя взаемодУУ тарозви-тку. КиУв: 1н-т екон. та прогнозування НАН УкраУни, 2009. 864 с.
16. BergerP. L., LuckmanT. The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge. New York: Anchor Books, 1990. x, 219 p.
17. Войтович С. О. Сощальш шститути сусшльства: рщ, влада, власшсть. Кшв: 1н-т соцюлогп НА НУ. 1998. 120 с.
18. Державно-приватне партнерство в контекст! попередження та реагування на надзвичайш ситуацп: \пжнародний досв1д. проблемн та перспективн для Укра!'-нн: Анал1тична записка. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1339/ (дата звернен-ня: 10.03.2019).
19. Хайрутдинова Л. Р. Мнимый и фактический конфликт интересов государства и гражданского общества в бизнес-среде. Политика, государство и право. 2014. №5. URL: http://politika.snauka.ru/2014/05/1678 (датаобращения: 11.03.2019).
20. Линтон Р. Статус и роль. Человек и общество. Хрестоматия / под ред. С. А. Макеева. Киев: Ин-т социологии НАНУ, 1999. С. 29-37.
21. Szepanski J. Osobowosc ludzka w procesie powstawania spoleczenstwa socjalistycznego. Kultura i spolescenstwo. 1964. №4. S. 7-20.
22. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. Москва: Юстицинформ, 2001. 354 с.
REFERENCES
1. Tatsiy, V. Ya., Todyka, Yu.M. (1997). Funktsionuvannia derzhavnoi vlady v aspekti konfliktolohii. Pravo Ukrainv - The law of Ukraine, 8, 29-34 [in Ukrainian],
2. Todyka, Ju. N. (1999). Gosudarstvenno-pravovye konflikty i problemy obespechenija stabil'nosti konstitucionnogo stroja Ukrainy. Osnovy konstitucionnogo strdja Ukrainv (pp. 264-283). Har'kov: Fakt [in Russian],
3. Ishmuratov, A. T. (1996). Konflikt i zghoda. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian],
4. Tatsiy, V. Ya., Todyka, Yu.M. (Eds.) (2003). Konstytutsiino-pravovi zasadv stanovlennia ukrainskoi derzhavnosti. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian],
5. Herasina, L. M. (2002). Deiaki problemy ukrainskoho parlamentaryzmu v aspekti konfliktolohichnoho analizu. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia: Zb. nauk. prats - State Building and Local Self-Government: Collection of Scientific Works, 3, 3-15 [in Ukrainian],
6. Barabash, Yu.H. (2008). Derzhavno-pravovi konflikty v teorii ta praktytsi konstytutsiinohoprava. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian],
7. Yezerov, A. (2008). Konstytutsiinyi konflikt vak fenomen ta protses v Ukraini. Odesa: Yur. lit-ra [in Ukrainian].
8. Bobrovnyk, S. V. (2011). Kompromis i konflikt и pravi: antropoloho-komunikatyvnyi pidkhiddo analizu. Kyiv: Iurydychna dumka [in Ukrainian],
9. Mihal'chenko, N. I. (2001). Ukrainskoe obshhestvo: transformacija, modernizacija Hi limitrof Evropv? Kiiv: In-t sociologii NANU [in Russian],
10. Tsvietkov, V. V., Kresina, I. O., Kovalenko, A. A. (2003). Suspilna transformatsiia i derzhavne upravlinnia v Ukraini: polityko-pravovi determinant'y: monoh. Kyiv: VD «InYure» [in Ukrainian].
11. Tancher V. V., V. P. Stepanenko V. P. (Eds.) (2004). Snspilnct trans formatsiia: kontseptualizatsiia, tendentsii, nkrainskyi dosvid: monoh. Kyiv: Yn-t sotsyolohyy NANU [in Ukrainian],
12. Holovakha, Ye. (2016). Ukrainske suspilstvo: shliakhy transformatsii. Ukrainskyi sotsiolohichnvi zhurnal - Ukrainian Sociological Journal, 1-2, 26-30 [in Ukrainian],
13. Herasina, L. M. (2018). Bezpeka i zakhyst sotsialno-pravovykh arkhetypiv suspilstva vid hlobalnoi turbulentnosti. Pravo i bezpeka u konteksti yevropeiskoi ta yevroatlantvchnoi intehratsii: zbir. statei za materialamy II Kharkivskoho mizhn.-pravovoho forumu (Kharkiv: USAID; OSCE; NYuU) (pp. 49-54). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
14. Panov, M. I., Bytiak, Yu.P, Herasina, L. M. (Eds.) (2006). Slovnyk terminivzpravovoi konfliktolohii: naukovo-dovid. vydannia. Kharkiv: «Odissei» [in Ukrainian],
15. Heiets, V. M. (2009). Suspilstvo, derzhava, ekonomika: fenomenolohiia vzaiemodii ta rozvytku. Kyiv: In-t ekon. ta prohnozuvanniaNAN Ukrainy [in Ukrainian],
16. Berger P. L., Luckman T. (1990). The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge. New York: Anchor Books.
17. Voitovych, S. O. (1998). Sotsialni instytuty suspilstva: rid, vlada, vlasnist. Kyiv: In-t sotsiolohii NANU [in Ukrainian].
18. Derzhavno-pryvatne partnerstvo v konteksti poperedzhennia ta reahuvannia na nadzvychaini sytuatsii: mizhnarodnyi dosvid, problemy ta perspektyvy dlia Ukrainy: Analitychna zapyska. Retrieved from http://www.niss.gov.ua/articles/1339/ [in Ukrainian].
19. Hajrutdinova, L. R. (2014). Mnimyj i fakticheskij konflikt interesov gosudarstva i grazhdanskogo obshhestva v biznes-srede. Politika, gosudarstvo i pravo - Politics, state and law, 5. Retrieved from http://politika.snauka.ru/2014/05/1678 [in Russian],
20. Linton, R. (1999). Status i rol'. Makeev S. A. (Ed.) Cheloveki obshhestvo. Hrestomatija (pp. 29-37). Kiev: In-t sociologii NANU [in Russian],
21. Szepanski, J. (1964). Osobowosc ludzka w procesie powstawania spoleczenstwa socjalistycznego. Kultura i spolescenstwo, 4, 7-20.
22. Tihomirov, Ju. A. (2001). Teorija kompetencii. Moskva: Justicinform [in Russian],
Герасина Людмила Николаевна, доктор социологических наук, профессор,
профессор кафедры социологии и политологии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
ПОЛИТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ И СПЕЦИФИКА ГОСУДАРСТВЕННО-ПРАВОВЫХ КОНФЛИКТОВ В УКРАИНЕ
Статья посвящена авторского трактовке сущности, природы и специфики государственно-правового конфликта в сфере публичной политики Украины как конфронтации, которая возникает между либо внутри институтов власти в ре-
зулътате нарушений функцноннровання государственного механизма. Доказывается, что предметом «конфликта интересов» в государственно-правового сфере являются столкновения из-за прерогатив и ресурсов власти между элитами и управленческими группами. Определены содержание и траектория влияния основных политических детерминант и политико-правовых факторов, которые вызывают или «генерализируют» конфликтогенностъ в управлении государством.
Ключевые слова: государственно-правового конфликт, политические детерминанты конфликтности, «конфликт интересов», конфликтная дихотомия госуправления.
Herasina Liudmyla Mykolaivna, Doctor of Sociology Sciences, Professor, Professor of the Department of Sociology and Political Science of the Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
POLITICAL DETERMINANTS AND SPECIFIC STATE AND LEGAL
CONFLICTS IN UKRAINE
Problem setting. The situation of political conflict in the public sphere of Ukraine requires serious perfection of control the system by the state. The article is devoted author interpretation of essence, nature and specific ofstate and legal conflicts in the field ofpublic policy of Ukraine, as to confrontation which arises up between or into the institutes of power as a residt of violations of functioning of state mechanism. Complication of modernization and reforms of legal institutes of the state, sharpening ofpolitical-fight in Ukraine for the redistribution of resources of power strengthen actuality of problem of diagnostics and settlement of state-legal conflict.
Analysis of main researches. It was begun fundamentally to study the problem ofstate and legal conflicts in the 90-years of XX centwy - V. Kudryavcev, Yu. Todika, V. Tatsiv, M. Panov, L. Herasina, Yu. Barabash, A. Yezerov, A. Ishmuratov, S. Bobrovnik, others. By an object of researches was become by conflicts between the subjects of state legal relationships - Center and regions, between different organs and structures of power, by competitive political groups and others that. Also the social and political factors of statelegal conflicts were probed by M. Mikhal'chenko, Ye. Golovakha, V. Tancher, V. Cvetkov, I. Kresina etal in a sociological paradigm.
Paper objective. The purpose of the article is theoretical research of essence and specific of flowing ofstate-legal conflicts, foremost in Ukraine, and determination of force and vectors of influence of political determinant, which draw or strengthen repeatedly conflicts in a countiy.
Presentation of main body. A modern political process shows that control the system by the state has contradictory character, in fact the state system of Ukraine was folded on principles of political, economic and spiritual variety. But a riding elite stubbornly does not wish to take into account this factor, and the detailed political doctrine of modernization
of country absents still. Conducted in the last years of reforms does not give rapid results, new forms and facilities of government are inculcated contradictory: and it transforms them on "provocative drivers ", political determinants of conflicts.
It is well-proven in the paradigm of political conflictology that the content of "conflict of interests " in the state-right field is opposing of elites and collision between administrative groups for prerogatives and resources of power. Conflicts of interests in parliament, government, judicial bodies of Ukraine are various and testify to political dichotomy is democracy against a nomenclature ! Contradictory dialectics of intercommunication of policy and state administration often appears in the crisis capability (stagnaion, disfunctions) of politicians and rights institutes. International practice shows even, that exactly between the institutes of legislative and executive power more frequent all there are state-legal conflicts.
In modern Ukraine all of constitutional process of creation of the state it is enough not simple, and collisions and spores of imperious structures did not disappear through prerogatives and jurisdictions, and often pass to hard confrontation. Permanent renewal of conflicts in Ukrainian state space depends on negative influence of political determinant: low level of legal culture of some groups state machine: off-grade legal adjusting of constitutional relations: conservatism of thought and corporate egoism of certain political forces: absence is in the structures of state power of experience of decision of conflict questions by a consensus: and acts of hostility for injury of national safety of Ukraine it territorial integrity and others. Effective, collision-free co-operation executive, legislative and judicial power of Ukraine must lean against the balance ofjurisdictions of their institutes and organs fastened a constitution.
Conclusions. Con frontation in the actions of Ukrainian state power is predefined the unsteadiness of priorities in strategy of the state and chaoticness of re forms of political system.
Keywords: state and legal conflict, political determinants of conflict, "conflict of interests ", conflict dichotomy of state administration.
SOC&
