CC BY
29
Ф1ЛОСОФ1Я
УДК 130.2:37.014.53
П. Ю. Саух
ПОЛ1КУЛЬТУРНА ОСВ1ТА В КОНТЕКСТ1 ПОЛ1ТИКИ «Р1ВНО1
Г1ДНОСТ1»
У статт1 здтснена спроба фшософсько'г ¡нтерпретаци нового плюрал1стичного типу цившзаци та особливостей сучасного полтультурного сустльства в контекст1 освтнього простору. На ц1й основ1 усунена п1дм1на понять полтультурног освти «полгетнгчною», яка хоча й спрямована на гармонгзацгю вгдносин мгж етнгчними чи нацгональними стльнотами, але не виршуе питань гумашзацИ мгж людьми, що належать до одного етносу, а в його межах - до р1зних груп, котр1 мають р1зн1 соцюкультурш 1дентичност1 (полтичт, регюнальт, статев1, релшйт, в1ков1, профестш тощо). Запропонована I обхрунтована нова модель полтультурно'г освти, центром яког е життедайна парадигма особистост1. У зв 'язку з цим обхрунтовуються п'ять найважливших методолог1чних принцитв полтультурно'г освти, як1 виступають гг матрицею й живильним джерелом.
Окреслен1 особливост1 реал1заци полтультурно'г освти в Украш1 у контекст1 полтики «р1вного визнання», яка виступае перепоною як для «культурного нацюнал1зму», що абсолютизуе в1дм1нност1, так I для «культурного 1мпер1ал1зму», що гх не пом1чае.
Клю^о^^ слова: полтультурна освта, мультикультурал1зм, культурна 1дентичн1сть, глобальна локальтсть, культурно--¡сторична пам'ять, культурно-еттчний нарцисизм, полтика р1вно'г г1дност1.
Сьогодш, в умовах глобалiзащi й «стирання» мiждержавних кордошв по усьому свггу вщбуваеться загострення комушкацшних процеав, пов'язаних з мiжетнiчними та релЫйними взаeмодiями, яю нерщко закшчуються вщвертими протистояннями й сутичками. Багато хто iз полгтиюв та науковщв з тривогою констатуе зростання етноцентризму, м^рантофоби й ворожосп домшуючих етшчних груп до нових субкультур м^ранпв, радикальних нащоналютичних настрохв тощо. Особливо ця ситуащя загострилася в останш роки у зв'язку iз м^рацшною кризою, яка обумовила серш теракпв та насильства в мютах Свропи та Близького Сходу. Джерелом уах цих негараздiв вважають не лише трапчш поди в схщних крашах, а й прорахунки державнох полжультурнох полгтики, освиньо!' асимшяцп та обмеженостi аксiологiчного ресурсу полгтики мультикультуралiзму.
Не випадково проблема «свш - чужий» у спiввiдношеннi з темою культурного дiалогу набувае в даний час особливо'1' соцiально-культурно'1' та екзистенцшнох значущостi. У зв'язку з цим в багатьох крашах свпу необхщнють полжультурнох освiти й виховання, поряд iз виваженою державною политикою, стае стратегiею особливо'1 ваги. Ця позищя простежуеться й в численних документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Свропи, ювшейнш доповвд Римського клубу 2017 р., в яких акцентуеться, що одшею iз найважливiших функцш сучасно! освiти постае завдання навчити людей жити разом, допомогти 1'м перетворити зростаючу взаемозалежтсть держав I етноЫв в усвгдомлену сол1дартсть. З щею метою освiта мае сприяти тому, щоб, з одного боку,
людина усвiдомила свое коршня i тим самим могла визначити власне мюце, яке вона посщае в свiтi, а з шшого, - прищепити ш шанобливе ставлення до шших культур. В 70-х роках минулого столптя в захщнш iнтелектуальнiй культурi для позначення цього процесу виникае нове поняття «Multicultural education», визначення якого у освгшлопчному вимiрi подаеться у Мiжнароднiй енциклопеди освiти як «...педагопчний процес, у якому репрезентуються двi або бГльше культур, що вирiзняються за мовною, етнiчною, нацiональною або расовою ознаками» [5, р. 3963]. Усе це вимагае не лише ново! моделi освГти, а й чГтко"1 демаркаци понять в контекстi сучасного полГкультурного суспiльства, яке розглядаеться в рiзношерстих полiтичних й теоретичних дискурсах (мультикультурному, постколошальному, комунiтарному, постмодерному тощо). Навчити жити в сучасному сустлъствг означае навчити не просто вiртуозно орiентуватися в новгтшх базах даних, володГти масштабною iнформацiею, бути обiзнаним i компетентним. Головне - усе це трансформувати в мудр1стъ вибудовувати життя та мистецтво жити й рахуватися з «¡ншими», що вимагае (мовою Г.-Г. Гадамера) знання фшософи як дГево1 методологи «розумшня» [3, с. 83].
Поняття «полГкультурне суспшьство» i «мультикультурне суспшьство», як найбiльш вживаш для характеристики сучасного суспiльства, швидше всього не варто абсолютно протиставляти одне одному. Але полГкультурне суспшьство може юнувати i без полГтики мультикультуралiзму (як наприклад, сучасне росшське суспiльство). Рiвно як й полГтика мультикультуралiзму може бути використана всупереч штересам i реальним потребам полГкультурного суспiльства. Тим паче, що сучасне полГкультурне суспiльство пов'язане не лише з проблемами мГжкультурно1 взаемоди нацш, рас i релiгiй.
Новий плюралютичний тип цившзаци всГляко намагаеться уникати будь -якого примусу людини щодо прийняття тих або Гнших щнностей, свГтоглядних орiентацiй i життевих стратегш. Людина тут вибудовуе моделi щентичносп, виходячи з власного розуму i волГ до осягнення й вщтворення культурних смислГв [12, с. 134]. Будучи залученою до транснацюнальних мереж, вона вже не може залишатися у межах власно! нацюнально"1 культури. Вщтак виникають новГ локальнГ спГльноти, роздГленГ мГж собою кордонами, яю не завжди збГгаються з нащональними. Вони об'еднують людей не за нащональною належнГстю, а за спшьнютю 1'хнГх культурних уподобань, якГ виходять за межГ яко'1'сь однГе! наци. «ГлобалГзащя, - як справедливо зауважуе В. Межуев, -створюе не нащональну, а глобальну локальнють, i розрГзняе ix залежно вГд зробленого культурного вибору» [9, с. 98]. Тобто центром тяжшня сьогоднГ виступае не та чи шша етшчна або конфесГйна, культурна група, а людина як лГберальна цГннГсть, що мае право вГльного вибору. Йдеться, так би мовити, про «ушверсальну щентичнють», яка, як справедливо вважае Опвен Рокфелер, е «нашою первинною щентичнютю й вона е фундаментальшшою за будь-яку окрему ГдентичнГсть, таку скажГмо, як громадянство, тендер, раса чи етшчне походження» [10, с. 83].
До того ж, на практищ виникае ситуащя, коли держава втрачае здатнють контролювати на свош територГ'1' «чистоту» матрицГ единого культурного зразка. Потужш мГжнароднГ мГграцГйнГ процеси ламають культурний ландшафт сучасних краш (центри схщно'1' медицини, студ^' «танцю живота», рГзноманГтнГ ресторани схГдно'1', африкансько'1' та латиноамериканськоi кухнГ, арабськГ кав'ярш, схГднГ единоборства тощо). ПГд впливом ГммГграци трансформуеться й духовна культура. Письменники, композитори, режисери, продюсери з емГгрантського середовища виходять за межГ стало"1 картини свГту, деформують ii та збагачують новими вГдтГнками. Й здшснюеться це не без масштабного запиту на унГкальнГсть, та любування з боку представникГв
«титульних» культур. Навiть держави iз традицiйно жорсткими антиiммiграцiйними законами не можуть цьому протистояти.
В сучасних полжультурних кра!нах на сцену суспшьного життя виходять «етшчш актори», якi не мали ранiше шанав бути помiченими. Тут належнiсть до нацюнальних меншин стае своeрiдною щншстю (Тибетська культура в Кита!, шотландська у Великобритании iндiанська в Швшчнш Америцi, баскська в 1спани, татарська або угорська в Укра!ш тощо). Спiльним для них е збереження етшчно! самобутностi всупереч асимiляцiйному тисковi з боку держави. Не менш потужним е також етнiчне протистояння нацюнально-державним культурним проектам й окремих регюшв. Формуеться так звана регюнальна iдентичнiсть (техасець, каталонець, сiлезець, сибiряк, галичанин тощо), яка виступае одним iз важливих елементiв конструювання сучасного соцюкультурного простору. Регiон постае своерщним брендом у глобальних символiчних обмшах, генеруе власнi пiдходи до питань взаемоди з сусiднiми кра!нами, зi свiтовим спiвтовариством, часто обминаючи опосередкування нащонального. «Новий регiоналiзм», iншими словами, ставить пщ знак запитання наявш класичнi символiчнi кордони, демонструючи звернення локального до глобального без учасп нащонального.
Але чи не найщкавшим в цш ситуаци е й те, що в культурнiй сферi починають активно дiяти абсолютно новi агенти, не прив'язанi до нацюнальних кордошв. Йдеться про транснацiональнi корпораций, дiяльнiсть яких обумовлюе те, що «посередництво держави мiж iндивiдом як споживачем культурних продуклв, з одного боку, i виробниками цих продуклв - з iншого, перестае бути необхщним» [8, с. 125]. Вщбуваеться, так би мовити, ускладнення механгзмгв гдентифгкацИ. Тепер громадянська i культурна «щентифжащя здiйснюeться через споживання» [2, с. 16], тобто вона обумовлюеться не щеолопчною мобiлiзацieю i полггичною участю, а «доступом до задоволень» [14, р. 6]. Нацiя як системотвiрна спiльнота, з якою традицшно iдентифiкували себе iндивiди, нiби розмиваеться, перестае бути единою культурною матрицею. Нащональна щентичнють тепер спiвiснуe поряд з професшною, тендерною, релiгiйною, регюнальною. Вiдбуваeться примноження спiльнот iдентичностi, яю формуються як на iдеологiчних, свгшглядних, так i на життево -стилютичних засадах (фемiнiзм, пацифiзм, анархiзм, правозахисний рух тощо).
Усi щ вищезазначенi, фактично неконтрольованi процеси, формують сьогодш не стiльки нацiональну, скшьки глобальну локальнгсть, алгоритм яко! залежить вщ iндивiдуального культурного вибору людини. Для позначення цього нового типу культурно! спшьноти вщомий англiйський соцюлог Роланд Робертсон увiв особливий термш «глокалiзацiя», який фiксуe два взаемопов'язаш процеси в сучасному свiтi: гомогешзацш та гетерогенiзацiю. За сво!м смислом глокалiзацiя спрямована проти тих концепцш глобалiзацii, якi грунтуються на теори становлення унiфiкованоi свiтовоi системи транснащональних зв'язкiв i виключають будь-якi несхожосп та вiдмiнностi. Вiдтак доречно Р. Робертсон обгрунтовуе iдею так звано! культурног глобал1зацп, яка заперечуе можливють повного подолання у свт культурно! рiзноманiтностi. Глокалiзацiя не придушуе, не нiвелюe культурне рiзноманiття, а збер^ае й навiть актуалiзуe культурну локалiзацiю, але здтснюе це не за нацюнальними, а за гншими ргзномантними ознаками. На вщмшу вщ класично! економiчноi та соцiологiчноi теорш глобалiзацii, глокалiзацiя намагаеться осмислити сучасш процеси у поняттях теорii культури. У глобальному свт попит на культуру не може бути обмежений жодними нацюнальними бар'ерами й цшком продиктований потребами i запитами окремо! людини. Право кожного на такий вибiр е базовою умовою юнування культури в глобальному масштабь Тшьки воно здатне забезпечити рiвнiсть людей... «Жодна iз
нащональних кyльтyp не е зpазком для iнших нацiональних кyльтyp, piвно як не може вважатися сyчасною, 6удучи наглyхо вiдгоpодженою вщ них» [9, с. 98]. Саме тому, мyльтикyльтypалiзм, як фоpма ствюнування piзних кyльтyp та ïx носив в одному суспшьсга, в единому ^авовому соцiокyльтypномy пpостоpi, як фоpма pозв'язання нащонально'1' пpоблеми в кyльтypi, метою яко'1' е збеpеження за допомогою важелiв деpжави кyльтypниx особливостей i тpадицiй, е не лише малопpодyктивною, й такою, що iнодi пpовокye новi конфлiкти. Тим паче, коли йдеться ^о «едино ^авильш оpieнтиpи». «Kатегоpична вимога pобити raprararni судження стосовно цiнностi iншиx кyльтyp, - вважае Ч. Тейлоp, - е паpадоксальною - хтось, можливо, скаже тpагiчно-гомогенiзyючою. Бо коли висувають цю вимогу, мають на уваз^ що ми нiби вже маемо стандаpти, за якими можемо pобити такi судження. Однак нашi стандаpти - це стандаpти Швшчно-атлантично'1' цившзаци, i тому нашi судження неявно й несвщомо втискують шших y нашi категоpiï» [15, с. 69]. Тут мае ^одукуватись не «синдpом учшвства», а «пpезyмпцiя piвного досто'шства (egnal worth), яка вимагае вщ нас не безапеляцiйниx i звеpxнix оцiнок щодо piвноцiнностi кyльтyp, а бажання бути вщ^итими» [15, с. 70-71]. Нехтування цим золотим давилом, вже пpивело до жоpсткиx пpотистоянь з iсламським свiтом, який вщ^ито й активно намагаеться ^отставити моделi глобалiзмy за заxiдним сценаpieм свiй не менш гегемонiстичний ваpiант глобалiзацiï. Пpо намipи пеpетвоpити усе свггове спiвтоваpиство в даp ул-юлам-мусульманську умму, заявляють не лише вiдвеpтi pелiгiйнi фанатики, яю вдаються до теpоpy задля досягнення свое мети. На цьому ^ямо (чи опосеpедковано) наголошують пpедставники офщшно'1 влади багатьох мусульманських ^ат, а також вiдомi аpабськi iнтелектyали й фшософи [6, p. 83].
Kyльтypна iдентичнiсть y сучасному полiкyльтypномy сустльсга мае будуватися не на обов'язкових ^иписах, що pегламентyють життя людини в тш чи iншiй спшьнот^ а на ïï вшьному кyльтypномy вибоpi, який ж поpyшye upu цьому свободи вuбоpy iншux. Звюно, це не виключае ^ава кожного о^емого наpодy або етшчно'1 ^упи на вiльне кyльтypне визначення. Головне, щоб pеалiзацiя цього пpава диктувалася не мipкyваннями хибно зpозyмiлоï етшчно'1 солiдаpностi, iдеологiчним пpесyванням з боку деpжави або певно'1 гpyпи, а особистим вибоpом самого iндивiда. У ^отилежному випадку, коли ще'1' штучного збеpеження за допомогою деpжави кyльтypниx особливостей пpотиставляються iдеям piвноï учасп y пyблiчномy життi yсix члешв сyспiльства (незалежно вiд 1'хньо'1 етшчно'1 належностi), pyйнyються основи лiбеpально-демокpатичноï тpадицiï.
Очевидно, саме цей алгоpитм демокpатично-егалiтаpноï полiтики, яка означае не лише збеpеження кyльтypного piзноманiття, а й pозшиpення демо^атч^!' yчастi людей y ^оцеа мiжкyльтypноï взаемоди, що обумовлюе становлення нових кyльтypниx гpyп та ïx iнкоpпоpyвання y гpомадянське сyспiльство, мае стати стpатегieю сучасно'1 деpжави стосовно власно'1 кyльтypи. Пpинциповою новизною цього алгоpитмy е антpопологiчнuй ключ до pозyмiння стpатегiй iдентичностi та гаpмонiï балансу складових фоpмyли «еднють свiтy та pозмаïття кyльтyp», який пеpедбачаe фоpмyвання особливого, фyндаментально-дiалогiчного способу мислення.
Незважаючи на важливють ^облеми та pозpобленiсть ïï окpемиx аспекпв, y свiтовiй педагогiчнiй теоpiï i ^акти^ не iснye яко'юь цшсно'1 концепци полiкyльтypноï освiти. Хоpватський кyльтypолог Санiна Дpагоeвич, пiдсyмyвавши напpацювання з ^облем мiжкyльтypноï взаемоди сyб'eктiв освгтнього пpоцесy, зазначае, що сьогоднi в свт iснye пpинаймнi чотиpи основних концепци полiкyльтypноï освiти: (1) мyльтuкyльтypальна освта, яка зосеpеджye увагу не на мiжкyльтypномy обмiнi та взаемовплив^ а на збеpеженнi кyльтypи юнуючих етнiчниx меншин; (2)
гнтеркультуральна освта, спрямована на забезпечення активного, позитивного дiалогу культур, !х взаeморозумiння та взаемозбагачення; (3) транскультуральна освта, що орieнтуeться на систему цшностей, яка формуеться на наднацюнальному (транснацiональному) рiвнi та (4) культурплюрал1стична освта, стрижневою щеею яко! е повага i пiдтримка вах iснуючих у суспiльствi культурних потреб та способiв життя (не лише культур етшчних, мовних, релiгiйних, а й сексменшин, селянських субкультур тощо) [13, с. 41].
Кожна iз цих концепцiй, незважаючи на !х рiзновекторнiсть в досягненнi единих стратепчних цiлей («eднiсть свiту та розма!ття культур»), неминуче спiввiдносить культурну щентичнють iз нацiональною. Тут нацiя потрапляе в тенета транснацюнальносп або ультранацюнальносп, а культура - в ситуащю полiкультурностi, що обумовлюе обмеженiсть цих концепцш та викликае в сучасно! людини занепокоення й тривогу. Поза увагою цих концепцш залишаеться те, що щентичнють сьогодш характеризуеться значною динамiчнiстю, множиннiстю й контекстуальнiстю. Не береться до уваги, що щентичнють це не властивють (тобто щось притаманне шдивщу вiд народження), а процесуальнють i свобода iндивiдуального вибору. А це означае, що устшною може бути така концепщя полжультурно! освiти, яка грунтуеться на впровадженш iдей поваги до кожного шдивща як самоцiнностi. Глобальна культура i культура трайбалiзму, на концептуальних засадах яких побудоваш iснуючi концепци, неспроможш подолати нелюбов до iнакшостi, бо не сповщують цiнностi окремого шдивща як найвищо! земно! цiнностi. «Глобалiзм i трайбалiзм, - слушно зауважуе Бенджамш Барбер - розривають сучасний свгл» [1, р. 432].
У цш ситуаци архiтектонiка полжультурно! освпи мае бути побудованою на антрополого-культурологгчнгй матрицг, яка спрямовуе освгтнш процес на дiалог з культурою людини як !! творцем i суб'ектом, здатним до культурного саморозвитку. Сучасна людина знаходиться на «межЬ» культур, взаeмодiя з якими вимагае вщ не! дiалогiчностi, розумiння, поваги до культурно! щентичносп iнших людей. I йдеться тут не про етшчш групи, наци, рел№, а про конкретних !х представникiв. Адже не важко зрозумпи, що дружать не народи, а люди, яю !х репрезентують. Тобто, архiтектонiка полiкультурноi освгш мае бути спрямованою на людину i орieнтована на культуру, бути культуролопчною. I! мета - людина, яка тзнае й творить власний культурний свгт шляхом дiалогiчного спшкування iз внутрiшнiм i зовнiшнiм культурним середовищем. Мiжкультурна комунiкацiя, побудована на цш життeдайнiй основi, зумовлюе особливе комушкацшне поле смислового перетину. У процеа спiлкування з «1ншим» i його культурою проявляеться взаeмодiя шдивща iз соцiально певними ролями, цшностями, нормами i звичаями, установками та очжуваннями, якi особистiсть повинна вибирати i репродукувати, щоб досягти щентичносп в складному процесi взаемного визнання. Сощальний запас знань, отриманий людиною в процеа мiжкультурноi комунiкацii, виступае умовою прийняття i розумiння «1ншого», спiлкування з ним та надае в !! розпорядження схеми титзаци, необхiднi для бiльшостi щоденних справ повсякденного життя, i як наслщок, обумовлюе формування !! особистiсного «Я» на основi балансу мiж шдивщуальною й громадянською iдентичнiстю. Звiсно, це в жодному випадку не деформуе нацюнально! щентичносп.
А це означае, що архпектошка полiкультурноi освiти мае грунтуватися, по-перше, на принципах дiалогiчностi, вiдкритостi i толерантностi. Сьогоднi ми маемо навчити людину цшувати багатомашття культур й здiйснювати це радше шляхом дгалогу, ашж синтезу, в якому прихована небезпека втрати можливостей для !х подальшого розвитку. А головне, через дiалог ми отримаемо можливють здiйснювати реальну
взаемнють, i разом з тим маемо можливють уникнути «панування - пщкорення» (Ж. Деррiда), негативш наслiдки якого е такими очевидними сьогодш. По-друге, вона мае спиратись на людиноцентричний принцип, який орiентуе не на штучну консервацiю способу життя того чи iншого народу, а дае кожному iндивiдовi (а не тшьки народовi загалом) право на вшьне культурне самовизначення. Культура чим дал^ тим бiльше розвиватиметься у напрямку вже не стшьки нащональних, скiльки iндивiдуальних вiдмiнностей та особливостей, що живляться культурними надбаннями уах народiв свiту. Хоч би як комусь не хотшось сьогодш расово'1, культурно! чи релшшно'1 «чистоти», ми приреченi у майбутньому жити в «единому домЬ>, заклавши фундамент життедайного мiжкультурного спiвiснування.
Для того щоб архiтектонiка моделi полшультурно'1 освгги була життедайною, вона мае будуватись, на мое переконання, на таких, принаймш п'ятьох важливих методолопчних принципах. Перший: опертя на нацiоконсолiдуючi цHHOcmi. Розумшня цшностей рiзними етнiчними групами може вiдрiзнятися i часто досить суттево. Але в тканиш духовностi, як вiдомо, завжди юнують значущi для усiх цшносп, якi не тiльки не викликають суперечностей мiж представниками рiзних нащональностей, а й знаходять серед них розумшня i пiдтримку. Такими нацюконсолщуючими цiнностями, мають бути саме ri, в яких стверджуються визначальнi для бшьшосп загальнокультурнi цiнностi як, наприклад, вщраза до несвободи, захист гщносп i прав кожно! людини, прагнення до самореалiзацii тощо (якi, до реч^ не пiддаються часовiй ерози). Лише на цiй основi можуть вибудовуватися мехашзми смислово! доповнювальностi, взаемного обмшу цiнностями й порозумiння. Вщ ефективностi реалiзацii яких залежить здатнють людства стати дiйсною людською спшьнотою, об'еднаною не лише спiльнiстю глобальних небезпек, але й спшьнютю солщарних дiй i спiльним смисловим полем, яке можна було б назвати глобальним свтоглядом.
Другим методологiчним принципом полшультурно! освгти мае стати критично-аналтичне вiдношення до культурно^сторично'г пам 'ятi як репрезентативно! форми дшсносп. Культура як свгт нашого юнування пронизана пам'яттю, що органiчно вплгтаеться в тканину сучасностi. Будь-яка сощокультурна трансформацiя (а саме таку ми переживаемо сьогодш) пов'язана зi зверненням до минулого. Кожне таке звернення збагачуе сучаснють, по-своему розумiе ii, формуючи необхiдне пiдrрунтя для руху вперед. Звернення кожного народу до свого нащонального минулого, якщо воно не було зумовлене прагненням вщмежуватися вiд iнших народiв та 1'х культурного досвiду, було плiдним, оскiльки збагачувало, урiзноманiтнювало, розширювало його власш культурнi обр11. Але не слщ забувати, що некритичний й занадто прискшливий погляд в глибини ютори часто-густо негативно впливае на процес мiжкультурноi взаемод11, «створюе умови для деформацш iсторичноi пам'ятi та спокуси для вщповщних нацiонально-культурних манiвцiв» [12, с. 140]. Надмiрне захоплення минулим, його iдеалiзацiя, спроба будувати життя в стилi «Future in the Past» (майбутне в минулому) е небезпечною полггако-культурною стратегiею.
Третiм цтним методологiчним принципом полжультурног освти мае бути викорiнення культурно-еттчного нарцисизму, який обумовлюе культурно-освгтню iзоляцiю. На жаль, бшьшосп концепцiй полiкультурноi освiти е характерною, так би мовити, захщна полпкоректнють, якiй властива консервацiя «колошального погляду бiлоi бiльшостi» [7, с. 12]. Меш здаеться, що ця полiткоректнiсть несе дуже репресивну домшанту нав'язування певних стандартiв. Ключова метафора цих стандар^в - це метафора не 1ншого, а метафора меншин. Меншинами нiби милуються. А це милування i е консервуванням, воно тюно пов'язане iз нарцисизмом. Нарцис не бачить шшого, iснують лише його проекци, проекц11 його власно'1 культури. В ефективнiй освiтнiй
взаемоди важливо розумiти, бачити i чути не меншого, а «1ншого». Якщо ми не бачимо шшого, тодi культивуються умови для продукування центру i периферп. На цш основi не може бути ефективно! полжультурно! освiти. Сьогоднi 1ншг, до цього часу не домiнуючi або ж маргiналiзованi культури, домагаються рiвноправного мiсця за круглим столом свгту. Вони амбiтнi i динамiчнi, мають сильно розвинуте почуття власно! гiдностi i власно! цiнностi. Незважаючи на те, що рiзнi культури мають далеко не однаковi можливост за впливом, кожна iз них не бажае, щоб !! просто терпши. Будь -яка культура розглядае сво! базовi цiнностi як ушверсальш (якщо вона перестане це робити, то просто зникне як самостшна культура!). Вона хоче, щоб з нею рахувалися. Толерантнють - це, звичайно, цшнють, але цшнють промiжна. Нiхто не бажав би, щоб його суто «толерували», лише терпши [11, с. 21]. Тому щ 1нш1 культури не сприймають й не можуть сприймати так звано! «позитивно! дискримшаци» (тобто намагання створювати для перифершних культур певш пшьги i преференцп). Такi мультикультурш практики, нiби переслiдуючи мету вщновлення сощально! справедливостi, виступають не лише гальмом мiжкультурного взаeморозумiння, але й деформують глобальний контекст розробки освгтшх стратегш.
Четвертим методолог1чним принципом полтультурно'г освти з гг акцентуащею на культурних в1дм1нностях, посиленою культурочутлив1стю мае стати гндивгдуалгзацгя навчання. За ще! умови освгта постае як стан вщкритих можливостей для самореалiзацii особистост! В сучаснiй освiтi усi учасники освгтнього процесу повиннi стати «трансгресорами»: i викладачi, i школяри, i студенти. Акт трансгресп означае подолання межi мiж можливим i неможливим, вихщ за межi свого культурно -смислового поля, i таким чином наближення до розумiння 1ншого. У результат трансгресГ! створюються спшьш когнiтивнi поля на основi полгтики рiвноi гiдностi, де вiдбуваeться взаемне порозумшня, перевизначення знакiв, демiстифiкуються стереотипи i утворюються зони толерантностi.
Й, нарешт^ п'ятим важливим фундаментальним методологгчним принципом полтультурно'г освти е поеднання теори I праксису. Зв'язок мiж проектами полжультурно! освгти i политикою держави е дуже важливим для забезпечення рiвностi й справедливостi для рiзних груп населення. Замiсть того, щоб робити вигляд, що освгта е iзольованою вiд полiтики, полжультурна освiта мае поеднувати навчальнi матерiали i процеси iз iмперативами демократичного сустльства. Вона може бути лише тодi успiшною, коли розширюе права i можливостi людей та трансформуе суспiльство. Участь учасникiв процесу полжультурно! освiти в дiяльностi соцiальних рухiв, волонтерських об'еднань, недержавних органiзацiй допомагае зрозумгти себе та 1нших краще, подивитися на речi очима шших людей. Поеднання теорГ! з практикою, знання з дiями дае можливють на власному досвiдi вiдчути шляхи впливу сустльства на людей та вщчути взаемозв'язки таких культурних iдентифiкаторiв, як раса, нацюнальнють, релiгiя, тендер, сексуальна орieнтацiя, соцiальний клас, мова, (не) дieздатнiсть, вiк i багато шших, в режимi реального життя.
Основними стратегiчними орieнтирами тако! полжультурно! освiти мають стати: (а) виховання нацюнально! свiдомостi на основi культурного плюралiзму, який вимагае «мислити глобально, дiяти локально»; (б) виховання культури мiжнацiонального спiлкування через включення людини, як суб'екта мiжкультурного спiлкування, у рiзнi види культуротворчо! дiяльностi; (в) виховання штеркультурно! комунiкабельностi особистостi. Метою ж концепци полiкультурноi освiти, побудовано! на життедайному iмперативi: до минулого - вдячнють, до сьогочасного - дiя, до майбутнього -вщповщальнють, - мае бути формування глобального свгтогляду через усвiдомлення себе частиною етносу, держави i людства загалом шляхом свободи, толерантносп,
визнання цшност багатоманiтного, солiдаpностi та ненасилля.
Звiсно, ця концепщя може стати pеальною полiтикою в сфеpi освiти i виховання за умов (1) вщповщно!' кyльтypноï полгтики деpжави, яка пpоголошye пiдтpимкy самобутносп кожного наpодy, що дае можливють всебiчного pозвиткy людини, ствеpдження ïï гiдностi в контекстi життедайних сил кyльтypи власного наpодy; (2) удосконалення навчальних пpогpам початково'1, сеpедньоï i вищо'1 освiти та поповнення навчальних плашв такими дисциплiнаpними кypсами як «мiжкyльтypна комyнiкацiя», «етнопсиxологiя» «кpитична педагопка», «гpомадянська освiта», «наpодознавство» тощо; (3) ствоpення нових пiдpyчникiв та вдосконалення юнуючих, виключивши будь-якi ^ояви пpопаганди нацюнально'1' або кyльтypноï вищост та pозпалювання ксенофоби; впpовадження нових методiв навчання, що базуються на ^антико -оpieнтyвальнiй дiяльностi (iнфоpмацiйно-пошyковiй, pегyлятивно-спонyкальнiй, кyльтypно-pолевiй, паpтнеpсько-мiжкyльтypнiй тощо).
^облеми мyльтикyльтypалiзмy та питання pеалiзацiï мyльтикyльтypниx полiтичниx пpоектiв, що фоpмyють глобальний контекст для pозpобки сучасних освiтнix стpатегiй особливо актyальнi для У^аши. Пояснюеться це пpосто. У^аша -полiетнiчна, полiконфесiйна, багатомовна й полiкyльтypна ^аша, яка тiсно пов'язана iз iнтенсивним pозвитком свiтовиx iнтегpацiйниx пpоцесiв. Тут мешкають пpедставники понад 130 нацш i наpодностей, яю мають сво'1 кyльтypнi тpадицiï, нащональну самобyтнiсть та pелiгiйнy вipy. До того ж, в У^аж, як i всьому свiтi, вiдбyваeться масштабний ^оцес ускладнення меxанiзмiв щентифшаци. Нацюнальна iдентичнiсть тепеp спiвiснye тут з ^офесшною, тендеpною, pелiгiйною, pегiональною часто погано сумюних з пеpшою. А саме головне, на у^ахнську соцiокyльтypнy аpенy виходять етнiчнi гpyпи, яю pанiше не мали шансiв бути помiченими й почутими. ïx самобутнють стае цiннiстю, а отже, кyльтypним pесypсом соцiyмy, з яким мусить pаxyватися деpжава.
Але не зважаючи на це, й на тpагiчнiсть нишшньо'1 ситуаци в У^аш, ^облема полiкyльтypноï полiтики y сyспiльниx й наукових дискyсiяx пpактично не обговоpюeться. Основна увага полгшчно'1 та кyльтypноï елiти зосеpеджyeться на пpоблемаx деpжавного i нацiонального бyдiвництва, в контекст яких вельми часто питання мyльтикyльтypальностi pозглядаeться як дpyгоpядний й навпъ пpикpий фактоp, що ускладнюе pозyмiння сучасно'1 yкpаïнськоï нацiональноï деpжавностi. За сучасних умов у^а^щ^кий соцiyм демонс^уе неготовнiсть до pеалiзацiï в його межах полiкyльтypноï моделi нацieбyдiвництва.
^ ж теоpетичнi напpацювання в сфеpi полiкyльтypноï освiти, якi в о^емих випадках пpактикyються, в основному тяжшть до так звано'1 iнтеpкyльтypноï концепци, де кyльтypне pозyмiють як етшчне, а модель етнiчного базуеться на есенщалютському yявленнi (на yявленнi концешрованого pозчинy). Як наслiдок, кyльтypнi межi мiж гpyпами не викликають сумшву, а вiдмiнностi жоpстко фiксyються та абсолютизуються, що стае пiдrpyнтям для ксенофоби. Kожнiй окpемiй етнокyльтypнiй Tpym пpиписyeться неiснyюча гомогеннiсть, автономна суб'ектнють, y межах яко'1 нiвелюeться суб'ективнють iндивiда, що спpичиняe деiндивiдyалiзацiю, а на ^акти^ пpизводить до поpyшення пpав людини. Звiдси, догма-вимога: «Думай по-yкpаïнськи», яка фактично забоpоняe думати по-piзномy, тpансцендyвати над piдною, затишною, добpою домашньою кyльтypою, пiддавати ïï pефлексiï. На такiй основi неможливо сфоpмyвати тpанскyльтypний пpостip, в якому людина, звiльняючись iз «полону» piдноï кyльтypи готова до зyстpiчi з 1ншим як потенцшно можливим «Я». За ще'1' умови iнша кyльтypа не може спpийматись як деяка можливють власно'1' кyльтypи. Адже коли ми включаемо y ^ос^ комушкацп власнi можливостi бути iншими, тодi це
транскультура, тодi це конструктивно-комушкативний npocTip творення майбутнього, а не консерващя особливостей мультикультуралiзму чи просто толерантне ставлення до вщмшностей.
Вщсутнють в Укра'ш чiтко окреслено'' концепци полжультурно'' освiти, тяжiння до полпики iнтеркультуралiзму, метою яко'' (за допомогою держави) е проста асимiляцiя культурних особливостей i традицiй малих етшчних груп, фактично регламентуе ix життя, обмежуе право особистостi на бшьше культурне самовизначення. Цим самим Укра'на, мовою Ч. Тейлора, опинилася поза зоною «полпики визнання», яка е наслщком переходу вiд iерарxiчного сустльства до суспiльства, де пануе принцип вшьного громадянства як регулятивного щеалу. Принцип самозбереження будь-яко'' нащонально' культури, та й людства загалом, лежить у площиш самозмiни людини. I йдеться тут навiть не про загальнолюдсью цiнностi, а про людськють як таку, яка передбачае повагу, довiру, любов. Цiнностi уах iдеологiй, полiтичниx доктрин й навпь релiгiй в кiнцевому рахунку вщносш. Не вiдносною е лише щннють самого життя. Лише по вщношенню до ще' фундаментально'!' цiнностi вони набувають валiдностi для кожно'' конкретно'' особистосп, лише через ii опосередкування вони можуть сприйматися i переживатися людиною.
Полiкультурна освiта, як сощальна iнновацiя, повинна бути пов'язаною не стшьки з питанням «хто ми е?», або «звiдки ми прийшли?», а з вiдповiддю на питання «ким i якими ми маемо стати?». Практична реалiзацiя такого проекту можлива на основi полiтики «^вного визнання», яка вiдстоюе не тшьки збереження рiзноманiття культур за допомогою виваженого втручання держави, а й максимально розширюе участь людей у процесах мiжкультурного дiалогу i спшкування. Ця полiтика - справедливо вважае директор Центру дослщжень людських щнностей Принстонського унiверситету Емi Гутман - мае передбачати принаймш три найважливiшi умови: (1) основнi права уах громадян, включаючи свободу слова, думки, рел№ та зiбрань, мають бути захищеш законом; (2) нixто шляхом маншулювання (i, тим паче, примусу) не може бути приведений до прийняття тих культурних щнностей, яю представлен державними iнститутами, i (3) державш офiцiйнi особи та установи, що продукують культурний вибiр, е демократично пщзвпними не лише теоретично, а й практично [4, с. 16]. Ц умови виступають запорукою вшьних демократш. Лише на основi такого пiдxоду можливе iнкорпорування уах соцiально-культурних груп в ютинно громадське суспiльство. Й передусiм тому, що вш е серйозною перепоною як для культурного национализму, який абсолютизуе вщмшносп, так й для культурного ¡мпергалгзму, що !х не помiчае. До того ж, слщ пам'ятати, що щнносп усix проекпв, iдеологiй й навiть релiгiй, за великим рахунком вщносш. Не вщносним е лише цтшсть самого життя. Лише по вщношенню до цiеi фундаментально1 щнносп вони знаходять свою валщнють для кожно! конкретно1 особистосп, лише за ii допомогою вони наповнюються смислом. Розмшття культур, релЫй, менталiтету, способiв життя - це природнш стан людства, який свщчить про його здоров'я. Свiт утримуеться багатобарвнютю. Розма1ття, а не ушфшащя робить його цiлiсним. I як цшсне утворення вiн функцiонуе за алгоритмом доповнювальностг. Вщтак, проблема рiвного дiалогу i взаемоповаги, а звщси, рiвного визнання i гiдностi, ненасильства i взаеморозумiння лише наближае до реалiзацii арxiважливоi мети 6удь-яко!' культури, релiгii, iдеологii - блага, яке мае бути людяним, життедайним, сумюним з життям i необxiдним для нього.
Список використано1 л1тератури
1. Barber В. Jihad vs. Mcworld : how globalism and tribalism are reshaping the world / В. Barber. - New York : Ballantine, 1996. - 432 р.
2. Бодрияр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрияр. -
Москва : Культурная революция, Республика, 2006. - 269 с. ; Bodriyar Zh. Obshchestvo potrebleniya. Yego mify i struktury / Zh. Bodriyar. - Moskva : Kulturnaya revolyutsiya, Respublika, 2006. - 269 s
3. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики : пер. с нем. / Х.-Г. Гадамер; общ. ред. и вступ, ст. Б. Н. Бессонова. - Москва : Прогресс, 1998. -704 с. ; Gadamer Kh.-G. Istina i metod: Osnovy filosofskoy germenevtiki : per. s nem. / Kh.-G. Gadamer; obshch. red. i vstup, st. B. N. Bessonova. - Moskva : Progress, 1998. - 704 s.
4. Гутман Е. Вступ / Е. Гутман // Тейлор Ч. Мультикультуралiзм i «Полгтика визнання» / Ч. Тейлор. - Кшв : Альтерпрес, 2004. - С. 16 ; Hutman E. Vstup / E. Hutman // Teilor Ch. Multykulturalizm i «Polityka vyznannia» / Ch. Teilor. - Kyiv : Alterpres, 2004.
- S. 16.
5. International Dictionary of Education. - Oxford, 1994. - Vol. 7. - P. 3963.
6. Hanafi H. Islam in the Modern World / H. Hanafi. - Cairo : Anglo-Egyptian Bookshop, 1995. - Vol. 2 : Tradition, revolution and culture. - 511 p.
7. Макбрайд В. Викладання сощально'1 та полгтично'1 фшософи з точки зору захщно'1 i незахщно'1 перспектив / В. Макбрайд // Фiлософiя освгти. - 2011. - № 1-2. -С. 9-16 ; Makbraid V. Vykladannia sotsialnoi ta politychnoi filosofii z tochky zoru zakhidnoi i nezakhidnoi perspektyv / V. Makbraid // Filosofiia osvity. - 2011. - № 1-2. - S. 9-16.
8. Малахов В. Нацюнальна держава, нацюнальна культура i культурний суверенитет / В. Малахов // Фшософська думка. - 2011. - № 4. - С. 119-127 ; Malakhov V. Natsionalna derzhava, natsionalna kultura i kulturnyi suverenitet / V. Malakhov // Filosofska dumka. - 2011. - № 4. - S. 119-127
9. Межуев В. Дiалог як споаб мiжкультурного спшкування в сучасному свт / В. Межуев // Фшософська думка. - 2011. - № 4.. - С. 90-101 ; Mezhuiev V. Dialoh yak sposib mizhkulturnoho spilkuvannia v suchasnomu sviti / V. Mezhuiev // Filosofska dumka. -2011. - № 4.. - S. 90-101.
10. Рокфелер С. Коментар / С. Рокфелер // Тейлор Ч. Мультикультуралiзм i «Полгтика визнання» / С. Рокфелер. - Кшв : Альтерпрес, 2004. - С. 83 ; Rokfeler S. Komentar / S. Rokfeler // Teilor Ch. Multykulturalizm i «Polityka vyznannia» / S. Rokfeler. -Kyiv : Alterpres, 2004. - S. 83
11. Саух П. Сучасш виклики глобалiзованоi епохи: суспшьство i церква в пошуках вщповщей / П. Саух // Украша i Ватикан: до i тсля Другого Ватиканського Собору : наук. зб. - Кшв : УАР, 2013. - С. 19-27 ; Saukh P. Suchasni vyklyky hlobalizovanoi epokhy: suspilstvo i tserkva v poshukakh vidpovidei // «Ukraina i Vatykan: do i pislia Druhoho Vatykanskoho Soboru». Naukovyi zbirnyk. - K. : UAR, 2013.
12. Саух П. Ю. Сучасна освгга: портрет без прикрас: моногр. / П. Ю. Саух. -Житомир : Вид-во ЖДУ iм. I. Франка, 2012. - 382 с. ; Saukh P. Yu. Suchasna osvita: portret bez prykras: monohr. / P. Yu. Saukh. - Zhytomyr : Vyd-vo ZhDU im. I. Franka, 2012.
- 382 s.
13. Саух П. Ю. Мультикультурализм: блеск теории и практическая несостоятельность проекта в дискурсе реальных процессов межкультурного взаимодействия / П. Ю. Саух, Ю. П. Саух // Евразийство и мир. - 2014. - № 3. - С. 3450 ; Saukh P. Yu. Multikulturalizm: blesk teorii i prakticheskaya nesostoyatelnost proekta v diskurse realnykh protsessov mezhkulturnogo vzaimodeystviya / P. Yu. Saukh, Yu. P. Saukh // Yevraziystvo i mir. - 2014. - № 3. - S. 34-50.
14. Stevenson N. Globalization, national cultures and cultural citizenship / N. Stevenson // The Sociological Quarterly. - 1997.- Vol. 38, № 1. - P. 41-66.
15. Тейлор Ч. Мультикультуралiзм i «Полгтика визнання» / Ч. Тейлор. - Кшв : Альтерпрес, 2004. - 172 с. ; Teilor Ch. Multykulturalizm i «Polityka vyznannia»
ISSN 2518-1343 (Online), ISSN 2226-2849 (Print) BICHHK MAPiynOHLCLKOrO ^EP^ABHOTO YHIBEPCHTETY CEPLS: OLHOCOOLS, KYnLTYPOnOn^, OO^OnOrLS, 2018, BHn. 15
/ Ch. Teilor. - Kyiv : Alterpres, 2004. - 172 s.
OraTTA Hagiñm^a go pega^n 19.03.2018
P. Saukh
MULTI-CULTURAL EDUCATION IN THE CONTEXT OF «EQUAL
DIGNITY» POLICY
The article makes an attempt to interpret philosophically a new pluralistic type of civilization and the features of the modern multicultural society in terms of educational space. On this ground, the substitution of the concept of multicultural education by «Tnuiti-Bibnic education» is eliminated. The latter, though being aimed at harmonising relations between ethnic and national communities, still does not find a solution of the question of humanisation of relations between people who belong to the same ethnic group and, within its limits — to various groups with different cultural identities (political, regional, sexual, religious, age-related, professional, etc.). A new model of multicultural education is presented and grounded with a life-giving personality paradigm in its centre. Therefore five major methodological principles of multicultural education, which serve as its guidelines and source, are justified.
The article outlines the details regarding implementation of the multicultural education in Ukraine within the context of «equal recognition» politics. The above-mentioned politics is an obstacle for «cultural nationalism», which sees differences as a cure-all, as well as for «cultural imperialism», which ignores them.
It is noted that the values of all projects, ideologies and even religions are largely relative. Only the value of life itself is not relative. Only in relation to this fundamental value, they find their validity for each individual person, only with its help they are filled with meaning. The diversity of cultures, religions, mentality, ways of life is the natural state of mankind, which testifies to its health. The world is kept in colour. Diversity, not unification, makes it integral. And as an integral entity, it functions by complementary algorithm. Thus, the problem of equal dialogue and mutual respect, and hence, of equal recognition and dignity, non-violence and mutual understanding, only approximate the realization of the archivious purpose of any culture, religion, ideology - the good that must be human, life-giving, compatible with life and necessary for it.
Key words: cultural and ethnical narcissism, cultural and historical memory, cultural identity, «equal dignity» politics, global localization, multiculturalism, multicultural education.
