CC BY
0ПОГЛЯД ЗАРУБ1ЖНИХ ТА В1ТЧИЗНЯНИХ НАУКОВЦ1В НА ПРОБЛЕМУ МЕТАКОГН1ТИВНИХ ЗД1БНОСТЕЙ
Захарчук Тетяна Миколалвна
Практичний психолог, м.Сарни Р1вненськог обл. Украгна, астрант НУ «Острозька академ1я» DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/31082019/6645
ARTICLE INFO
Received: 18 June 2019 Accepted: 15 August 2019 Published: 31 August 2019
KEYWORDS
the purpose of cognitive development, the effectiveness of learning, metacognitive ability, the purpose of cognition, the purpose of thinking, metapamyat, thinking operations.
ABSTRACT
The article deals with theoretical concepts and approaches to the problem of meta cognitive abilities, psychological aspects of the formation and development of meta processes in adulthood and childhood. The views of scientists on the problems of the purpose of processes in psychological science are revealed. The peculiarities of the development of mental operations within the framework of metacognitivism are considered, based on the views of foreign and domestic scholars.
Citation: Zakharchuk T. N. (2019) The View of Foreign and Domestic Scientists on the Problem of Methodological Characteristics. World Science. 8(48), Vol.3. doi: 10.31435/rsglobal_ws/31082019/6645
Copyright: © 2019 Zakharchuk T. N. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Постановка проблеми. Протягом останшх роив все бшьше уваги прищляеться покращенню та змщнення ефективносп окремих вцщв людсько! зокрема навчально! дiялъностi учшв, сучасш автори звертають увагу на так зваш метакогштивш процеси, а саме и яю сприяють кращому засвоенню, обробщ та вщтворенш шформацп., спираючись на так званий мета когштивний досвщ, знання, вщчуття, планування та стратеги. В психолопчнш лiтературi метатзнання характеризуешься, як розумшня суб'екта шзнання власних знань про особливостi роботи власно! когштивно! сфери, !! активносп та можливостi в процесi шзнавально! дiялъностi. Сам процес метапiзнання мае прояв знань яким чином, використовувати конкретш стратеги та ди для виршення певних задач. Освiтня дiялънiстъ вимагае вiд особистостi гнучкостi та ефективносп у процесi оволодiння новиньо! шформацп, а також можливiстъ подальшо! багаторiвнево! та структурно! роботи спрямовано! над вирiшення складних завдань. За останшми сучасними дослiдженнями, вченi дшшли висновку, що бiлъшiстъ людей не мають чiткого розумiння про те наскшьки вони можуть бути прошформоваш та обiзнанi у розв'язаннi певних проблемних питань як1 стосуються не лише навчально! дiяльностi але i !х повсякденно! трудово!, особистiсно!' та сусшльно! взаемодi!. Виходячи з вище сказаного слiд вiдмiтити, про важливють здатностi людини чiтко усвiдомлювати можливють контролю безпосередньо власно! когнiтивно! дiяльностi, яка забезпечуе ефективнiстъ при виршенш проблемних питань, що у свою чергу можуть гальмувати та пригшчувати iнтелектуалъну дiялънiстъ. За останнi роки дослщжень у науковiй психологi! з'явилось поняття «мета когнiтивних здiбностей» - тобто здiбностей як1 сприяють ефективному розумiнню особистостi дiялъностi власно! шзнавально! сфери у процеа роботи пов'язано! з обробкою та iнтеграцiею шформацп в повсякденному використаннi.
Аналiз останшх дослщжень i публiкацiй. Дослiдження проблем метатзнання, мета когштивних здiбностей, визначенню !хшх функцiй та структурних компонента о^м Дж. Флейвелла присвячували науковi працi А. Браун, Д. Мошман, Т. О. Нелсон, Р.Шоу, Г. Саймон, Дж. Мшлер, Р. Атюнсон, Р. Клюве, Л. Наренс, А. Корiат Т. Чернокова, М. Холодна,
А. Карпов, С. Савш, А. Фомш та багато шших [4, с.6-7]. Суть розумшня понять пов'язаних з метатзнанням мають прояв у рiзних наукових психолого-педагогiчних сферах, якi у свою чергу переплгаються i3 розумiнням суп самого тзнання як такого, з точки зору науково-теоретичних позицш, а також теоретичним аналiзом понять або ж шшими словами термшв, якi мають безпосередне вiдношення до сфери метапроцешв - метакогнiтивна усвщомленють, метакогнiтивний досвiд, метакогнiтивна активнiсть, самоконтроль, саморегулящя, рефлексiя тощо. Метакогнiтивнi процеси - це особлива, стратепчна форма прояву психши людини, яка об'ективно розкривае суть проблеми здiбностей на основi функцюнально-генетично! парадигми. При цьому визнасться iснування особливого класу здiбностей - мета здiбностей. Першоджерелом метатзнавального напрямку в онтогенезi виступили пращ Жана Иаже якi в майбутньому сьогоденш знайшли свое вiдображення в роботах Дж. Флейвелла, якого вважають одним iз перших дослiдникiв метапроцешв. Метапiзнавальнi процеси здебiльшого в психолопчн-науковш лiтературi визначаються в рамках концептуально -штелектуального напрямку. Такi вченi як А. Браун, Дж. Вшсон, А.В. Карпов, М.А. Холодна, вщкривають визначення структурним особливостям та проявам метапсихiчних процесiв в онтогенезi. Проаналiзувавши останш дослiдження в галузi метапiзнавальних процешв, слiд звернути увагу на теорда Т.Е. Черноково!. Сам процес метатзнання розглядаеться дослiдницею, як накопичення шформацшних знань суб'екта власне про тзнавальну дiяльнiсть як таку загалом, а також про особливють психiчно! сфери суб'екта, яка дозволяе суб'екту шзнавально! дiяльностi регулювати 11, вiдтворювати у потрiбний момент, припиняти li та безпосередньо застосовувати. Сама ж структура метатзнання за Т.Е. Черноковою мае наступи складовi - це контроль та програмування дш, а також цше покладання. В свою чергу ряд науковщв таких як Д.Рил^ П.Шетц, Р.Гланц i С.Вайнштейн розглядають зокрема метакогнiтивнi процеси як свщоме розумiння суб'ектом власно! мисленнево! дiяльностi а також розумiння стратегiй, вибору та планування свое! безпосередньо! дiяльностi. Зокрема ученими, здшснено аналiз поняття «мошторингу шзнавально! дiяльностi»[17, с. 265-280].
Мета дослщження е теоретичний аналiз поглядiв та концепцiй щодо проблематики мета когнiтивних здiбностей у психолопчнш науцi.
Виклад основного матерiалу. Останнiм часом у свiтовiй та втизнянш психологiчнiй науцi все часпше стали з'являтись дослiдження пов'язанi з проблемами теоретико-методологiчних питань виникнення так званих «мета когнiтивних здiбностей» не тiльки дорослих але й дтей дошкiльного та шкiльного вшу у процес навчально! дiяльностi.
Одне iз найперших направлень висвiтлено в роботах школи Ж.Пiаже [1, с.128-134]. Жан Пiаже як основоположник так звано! перюдизащя розвитку метапiзнавальних феномешв, в тому числi рефлекси i описання феноменологи усвiдомлення дитиною сво!х власних пiзнавальних процесiв в рiзному вiцi. В екпериментальних дослiдженнях в рамках цього напрямку отримано багато даних про сприйняття та вмшня дтми рiзного вiку розрiзняти та диференщювати власнi думки та намiри стосовно свое! iнтелектуально!, а також описано феноменолопю усвiдомлення дитиною сво!х пiзнавальних процесiв в ранньому вщь
В контекстi саме науково! психологи поняття «метатзнання» з'являеться у кшщ ХХ столiття, а точнiше у 1976 роботу над ним здшснив дослщник у галузi когнiтивно! психологи Дж. Флейвелл. Саме Дж. Флейвелл дослщивши сферу людських знань, дшшов висновку про можливост способу контролю та активаци людиною власно! шзнавально! дiяльностi. Вiн же являеться одним з перших хто став дослщжувати та вивчати метапроцеси як особливий вид здiбностей людини. Зокрема бшьшють авторiв вважають Дж. Флейвела початювцем мета когнiтивного напрямку в сучаснш психологи. Значний вплив на формування поглядiв Дж.Флейвелла мали роботи виконаш саме у школi Ж.Пiаже. У сво!й публiкацi! «Психологiя розвитку Жана Иаже» Дж. Флейвел розвивае ще! Ж. Пiаже, розглядаючи метапiзнання як основу житейсько! мудростi. Науковцем було розроблено та дослщжено такi ключовi складовi метапiзнання: метакогнiтивнi знання; метакогштивний досвiд; метакогнiтивнi цiлi та стратеги [1 с. 130-134].
За Дж.Флейвеллом, метагоштивш знання та мета когштивний досвiд дають можливiсть суб'екту шзнавально! дiяльностi здiйснювати аналiз та внутршню рефлексiю власних iнтелектуальних процесiв. Метакогштивш знання - це знання щодо особливостей власних тзнавальних процесiв таких як пам'ять, мислення, сприймання.
Власне сам досвщ особистосп, свщомий, який пов'язаний з штелектуальними дiями та процесами людини у процесi взаемоди з шшими суб'ектами, будь-яко! дiяльностi, навчально! зокрема Дж.Флейвелл трактуе як - метакогштивний досвiд.
Саме контроль та регулящя власне дiяльностi пiзнання вщображають суть метастратегiй та метацiлей. Оскшьки, на думку Дж.Флейвелла, пiзнавальну дiяльнiсть регулюють когнiтивнi процеси, а регулящю та контроль - метакогнiтивнi. [17, с.35-60, 18, с.231-235]. За висновками Дж. Флейвела, у дошкiльний перюд вiдбуваеться активний розвиток метакогштивно! здiбностi, саме у цей час у особистосп, завдяки розвитку саморегуляци здшснюеться планування власних дiй, прийняття ршення й вибiр ефективних стратегiй щодо здiйснення рiшення при виконаннi поставлених завдань. Активний розвиток так званих метакогштивних здiбностей призводить до метатзнавального розвитку само! особистостi i характеризуеться як ефективний аналiз та контроль власно! психiчно! дiяльностi, а також керування сво!ми цiлями, дiями та безпосередньо знаннями у тш чи шшш сферi. Можливiсть суб'екта дiяльностi планувати власнi ди вiдносно власних знань включаючи особливостi стратепчно! активносн та рефлексивностi допомагае активно та швидко реагувати на можливi рiзкi змiни у дiяльностi та створенш вiдносно нових форм дiяльностi та механiзмiв взаемозв'язку. Усi цi форми розкривають ключовi компоненти мета тзнання. [19, с.3-34].
Послiдовниця Дж. Флейвела, американська дослщниця Анна Браун роздшила метапiзнання на двi своерiднi структури: власне знання про суб'ективне тзнання та безпосередню регуляцiю власного тзнання. Що саме змушуе людей розмiрковувати над власними дiями, а також аналiзувати свою iнтелектуальну дiяльнiсть,саме це та багато шших питань наштовхнуло дослiдницю на вивчення так званого знання про людське пiзнання. Яким чином воно вщбуваеться, як його можна проаналiзувати, розкрити, дослiдити а найголовшше як у сво!й дiяльностi розумiе це сама особистiсть - це вс тi та безлiч iнших питань над якими працювала Анна Браун. Така iнформацiя у розумшш людей найчастiше описуеться та аналiзуеться словами «знаю, що...» [1, с.130]. Також А. Браун дослщжуючи процеси мислення, особливу увагу звертала на те яким саме чином у свщомосн людини функцiонують процеси регуляци та планування саме мисленневих дш та операцiй, а також яким чином мотиващя iндивiда залежить вiд саме складностi та специфши поставлених iнтелектуальних завдань у И безпосереднш дiяльностi i яким чином вони можуть у подальшому регулювати та впливати на результативтсть виконано! роботи.[2, с.413]. Метакогнiтивнi процеси А. Браун описувала, як свiдомi мехашзми метамисленневих дiй, що активно сприяють залученню особистостi до тзнавально! дiяльностi, вирiшенню мисленневих задач та цшей поставлених у процесi роботи. А.Браун також вщм^ила, що людина використовуе метамислення лише для вирiшення задач iз високим рiвнем складностi, виходячи з цього метамислення виступае як особлива здаттсть людини розмiрковувати про свою власну iнтелектуальну дiяльнiсть[5, с. 244-248 ].
М. Р. Клюве широко визначае специфшу метакогштивних знань: на шзнавальному рiвнi представленнi знання вщповщаючи тому що суб'ект мае певш знання вiдносно певно! галузi дiйсностi, а метакогнiтивний рiвень е включенням сфери даних, якi вщносяться до самого вирiшення безпосередньо поставлено! проблеми[17С.429-455].
Дж. Вiлсон здiйснюе акцент на так званш метакогнiтивнiй обiзнаностi тобто, знаннi суб'екта про власш плани, iде! та стратегi! навчання, здiйснюючи при цьому метакогнiтивну оцшку, а саме судження про сво! розумовi можливостi й обмеження у виршенш конкретно! то! чи шшо! проблемно! ситуацi!. I звичайно, як бшьшють дослiдникiв метакогнiтивного напрямку звертае увагу на регулятивну дiяльнiсть суб'екта у процес мета пiзнання. Суть яко! заключаеться у варiативних та ситуативних моделей мисленневих процешв та мисленнево! дiяльностi та пошуку штерактивних вирiшень проблемних ситуацiй [14,19].
Слiд також звернути увагу на так звану iерархiчну модель мета пiзнавальних процешв. Одними iз авторiв е С. Тобiас та Т.Еверсон. За викладами !х теорi! метапiзнання - це цше комплексне утворення когнiтивних процешв загалом, умiнь, знань власних шзнавальних процесiв, а також вiдстеження та контроль процешв освоення нових знань та ефектившсть впровадження !х у мисленневш дiяльностi. Данi компоненти утворюють iерархiчну модель, у якiй метакогштивш навики знання монiторингу е передумовою для певних метакогштивних вмшь, яю сприяють оволодiнню новими навиками та властивостями у ходi дiяльностi, а метакогштивний контроль у свою чергу е важливим компонентом на вшх рiвнях цiе! iерархiчно! моделi.
y npogoB^eHm Teopii, yneHuM P. CrepH6epr, TaKo^ Bugijae neBHi MeTaK0Mn0HeHTH. MeTaKOMnoHeHTH, Ha Moro gyMKy, процесн aKi cnpuaroTb ynpaBjiHHro Ta KepyBaHHro o6poÖKH iH^opMauji, aKi BKjronaroTb b ce6e Hacrynm KOMnoHeHTH: BH3HaHHa icHyBaHHa npo6jeMu; ii ycBigoMjeHHa Ta o6paHHa mo^jhbhx pimeHb; BH6ip cTparerii; BH6ip MeHrajbHoi penpe3emauii; po3nogij icHyronux pecypciB; Kompojb 3a npouecoM BupimeHHa 3agani; ouiHKa e^eKTHBHocri pe3yjbTary. 3a Teopiero P. CTepH6epra MeTaKOMnoHeHTH e HaMBH^HMH KOMnoHemaMH peryjroBaHHa Ta BHKoHaHHa Ha neBHoMy piBHi 3HaHb Ta yMiHb am cnpuaroTb b oBojogiBaHHi hobhmh 6araTopiBHeBHMH 3HaHHaMH Ta BMiHHaMH [18, c.231-235].
TaKo^ cjig 3ragaru npo TaK 3BaHy iMnjiuuTHy Teopiro po3BHTKy cBigoMocri. npegcTaBHHKaMH Moro e P.^^ohcoh, K.yejjMeH, H.nepHep. flaHuM HanpaMoK iHTeHCHBHo po3BHBaeTbca Ha gaHuM nac, nonuHaronu 3 Kmua 1980-x pp. b paMKax gaHoro HanpaMKy 6yjo ony6jiKoBaHo He oguH gecaTOK cTareM, aKi BigKpuBaroTb crpyKTypHHM KoMnoHeHT MeTaKorHiTHBHHx ^yHKuiö Ta cTpareriM. flocjig^eHHa npoBogujucb 3oKpeMa 3 giTbMH gomKijbHoro BiKy. 06yMoBjeHo ue thm, ^o b gaHoMy Biui b nepme npoaBjaroTbca MeTaKorHiTHBHi ^yHKuii: giTH nonHHaroTb aHaji3yBarH Mo^jHBi BapiaHTH BupimeHHa pi3Horo pogy npo6jeMHux curyauiM, TaKo^ nporpaBaTH y npoueci cro^erao-pojboBoi giajbHocri gii BapiaTHBHHx curyauiM y 6e3nocepegmM B3aeMogii 3 ogHojiTKaMH Ta gopocjuMH. 3 tohkh 3opy gocjig^eHb y rajy3i Teopii' CBigoMocTi giTeM, MeTa KorHiTHBHi ^eHoMeHH, aKi Bigcre^yroTbca caMe y guranoMy Biui, po3KpuBaroTb caMe po3yMiHHa giTeM oTonyronoro CBiTy, Moro xapaKTepucTHKy Ta MeHTajbHicTb, ^o gae giTaM He jume BignyTH a M 3po3yMiTH oco6jHBocri B3aeMogii Ta B3aeMo3B'a3Ky 3 mmuMH y Bejune3HoMy cycnijbHoMy icHyBaHHi, a M npuMMaru BignoBigHi gii' CTBoproBaTH Mo^jHBi BapiaHTH BjacHoi noBegiHKH Ta peaKuii Ha gii' rnmux jrogeM, Buxoganu y^e 3 BjacHoro MeTa KormTHBHoro gocBigy, aKoro bohh Ha6yBaroTb y xogi nocriMHoi giajbHocri, aK caMocriMHoi TaK i KojeKTHBHoi.
BejHKuM BHecoK y po3bhtok MeTaKormTHBHoro HanpaMKy 6yjo 3giMcHeHHo cynacHHMH HayKoBuaMH Ta gocjigHHKaMH.
E.M.BenHHKoBcbKHM oguH i3 BHeHux, aKuM po3rjagaB cTpyKTypy MeTani3HaHHa y B3aeMogii HacTynHHx KoMnoHeHTiB: MeTanpogyKTH ni3HaHHa, MeTanpouegypu yaBH, MeTanpouegypu Bep6aji3auii M KoMymKauii, npouecu craHoBjeHHa iHTeHuioHajbHo-oco6ucTicHux Ta BojboBux KoHTeKcTiB [3].
BejHKy pojb y BHBneHHi MeTa npoueciB Bigirpaju po6oTH pociMcbKoro gocgiHHKa A.B. KapnoBa. y cboix po6oTax A.B.KapnoB po3rjagae MeTa3gi6HocTi, aK oco6jhbhM Bug 3gi6HocTeM jroguHH go cKjagy aKux BiH BKjronae, 3gi6HocTi MeTaMoTHBauiMHoi peryjauii i MeTaeMouiMHoro Kompojro, to6to iHmHMH cjoBaMH nig MeTa3gi6HocraMH BHeHuM po3yMie Mo^jHBicrb jroguHH BjacHoi KoHTpojboBaHoi ni3HaBajbHoi noBegiHKH, ^o cnpuae e^eKTHBHoMy oBojogiHHi iHTepaKTHBHHMH MeTogaMH 3HaHHa [6, c.352]. y cniBaBTopcTBi i3 I.M. CKHTaeBoro A.B. KapnoB BBa^aroTb, ogHiero i3 ochobhhx npo6jeM MeTa KorHiTHBHoro HanpaMKy icHye cyrreBa npo6jeMa y 3gaTHocTi cy6'eKTa go MeTani3HaBajbHoro cnpuMMaHHa Ta caMocnpuMMaHHa. Ha gyMKy gocjigHHKiB, oco6HcricTb, aKa Bojogie MeTa KorHiTHBHHMH 3gi6HocTaMH, 3gaTHa e^eKTHBHo, a ronoBHe caMocTiMHo cnpuMMaTH Ta BupimyBara BejHKy KijbKicTb nocTaBjeHux 3agan Ha ocHoBi TaK 3BaHoro MeHTanbHoro gocBigy Ta 3a gonoMororo y^e BjacHe cTBopeHux cTpaTeriM Ta nnamB aKi BHHHKaroTb y jroguHH y npoueci giajbHocri. I TyT BejHKy, a mo^jhbo i KjronoBy pojb Bigirpae caMoouiHKa oco6ucTocTi, aKa y B3aeMo3B'a3Ky BjacHoro ynpaBjiHHa cBoro ni3HaHHa, gae Mo^jHBicTb nigBH^yBaTH piBeHb ycnimHocri giajbHocTi, gja giTeM ue 3oKpeMa HaBnajbHoi. Ag^e, Ha gyMKy gocjigHHKiB, Bipa y cboi BjacHi chjh Ta Mo^jHBocTi a TaKo^ ageKBaraicrb cnpuMMaHHa cHTyauii, garoTb Mo^jHBicTb guTHHi He jume Ha gaHuM MoMeHT ane i MaM6yTHboMy npaBHjbHo 6ygyBaTH cBoro iHTeneKTyajbHy giajbHicTb po3yMironu npo ii HacnigKH Ta Mo^jHBocTi y npaKTHHHoMy BnpoBag^eHHi. Pe^jeKcia BjacHux 3HaHb, go3Bonae cy6'eKTy po3yMiTH cBoi Mo^jHBocri i TaKHM hhhom cTpaTerinHo njaHyBaru ni3HaBajbHi gii. CaMoynpaBjiHHa ni3HaHHaM 3aninae TaK 3BaHe «MeTani3HaHHa b gii», to6to Moro BjacHe giro, go cKjagy aKoi BxogaTb 3HaHHa npo BjacHe cBoi iHguBigyajbHi npuMoMH Ta cTparerii opraHi3auii Ta ynpaBjiHHa npouecoM ni3HaHHa i BupimeHHa TeopeTHHHux Ta npaKTHHHux 3agan y xogi 6e3nocepegHboi giajbHocTi [6 C.352].
y ncuxojorii icHye TaK 3BaHa KoHuenuia iHTejeKry M.A. XojogHoi. ^khm ^e hhhom BoHa B3aeMonoB'a3aHa 3 HamuM gocjig^eHHaMH y rajy3i MeTa ni3HaHHa. Cnpo6yeMo Hapa3i po3i6paTucb. M.A. XojogHa, po3rjagae y po6oniM cTpyKTypi iHTejeKry, MeTaKorHiTHBHuM gocBig aK peryjroronuM ^aKTop BjacHoro cnpuMHarra MeTaKorHiTHBHoro gocBigy y giajbHocTi oco6Hcrocri. MuMoBijbHuM Ta goBijbHuM iHTejeKryajbHuM Kompojb - 3gi6Hocri aKi cnpuaroTb aKTHBi3auii BjacHux giM Ta crpaTeriM
спрямованих на створення способiв та досягнень рiзного роду завдань. Саме осмисленне та усвщомленне сприйняття власно! iнтелектуально! дiяльностi i е метакогнiтивною здатнiстю людини за висновками представниюв iнтелектуально! теорп[5, с. 244-248, 6, c.352 ].
Аналiз останнiх дослiджень в галузi метапiзнавальних процесiв, дае можливiсть звернути увагу на теорда Т.Е. Черноково!. Сам процес метапiзнання розглядаеться дослщницею, як накопичення iнформацiйних знань суб'екта власне про тзнавальну дiяльнiсть як таку загалом, а також про особливють психiчно! сфери суб'екта, яка дозволяе суб'екту тзнавально! дiяльностi регулювати !!, вiдтворювати у потрiбний момент, припиняти !! та безпосередньо застосовувати. Сама ж структура метатзнання за Т.Е. Черноковою мае наступи складовi - це контроль та програмування дш, а також цiле покладання. Також слiд вiдмiтити, що дослщження проводились науковцем iз дiтьми дошкшьного вiку починаючи iз 4 -5 роюв, що дае можливiсть вщслщковувати вiкову перiодизацiю становлення саме мета когштивного досвiду у процесi навчально! дiяльностi загалом. [7 с. 155-158].
Особливу увагу вивченням метапроцешв сучасш дослiдники зокрема вiтчизнянi придiляють аналiзу метакогнiцiй пiд час навчально! дiяльностi зокрема дiтей шкiльного вiку.
С. Савш та А. Фомiн, аналiзуючи дослiдження метакогнiтивних процесiв у сферi освiтньо! дiяльностi можливiсть впливу метакогштивних знань педагога на учбову дiяльнiсть учнiв, а також на розвиток мета шзнавальних процесiв у дтей, якi можуть змiнюватись пiд дiею мета когнiтивного досвiду наставника. Також дослщники працюють у напрямку розробки спещальних навчальних методик, якi у майбутньому можуть покращити процес розвитку метапроцешв у ходi навчально! дiяльностi [4, с.6-7].
М. Кашаповим введено поняття так звано! абнотивностi яка включае в себе креатившсть педагога, а також усвщомлення значимостi творчого розвитку дтей при реалiзацi! професшно! дiяльностi. Креативнiсть вiн розглядае як мета креатившсть тобто мета когштивну здiбнiсть суб'екта педагогiчно! дiяльностi. Сама суть мета креативносп полягае у рефлекси власно! обiзнаностi, i проявляеться у високому рiвнi саморегуляцi!. Метапам'ять як метакогштивна здiбнiсть суб'екта педагопчно! дiяльностi у школi проявляеться у реалiзацi! прагнення до формування метамнемiчних здiбностей у суб'екта навчально -професшно! дiяльностi. Метамислення - це мисленневi дi! над мисленням, здатнiсть суб'екта самостшно планувати пiзнавальну дiяльнiсть i на рефлексивному рiвнi аналiзувати !!. Метамислення як метакогнiтивна здiбнiсть суб'екта педагопчно! дiяльностi проявляеться у реалiзацi! прагнення до формування метамисленневих здiбностей у суб'екта навчально! дiяльностi [8, с 384].
Висновки та перспективи подальших дослiджень. Людина, що володiе метакогнiтiвними здiбностями, повнiстю управляе своею поведшкою. Метакогнiтiвно обдарований суб'ект може правильно оцшити, важливiсть першочергових завдань у процес пiзнавально! дiяльностi таким чином спланувати подальшу мисленневу дiяльнiсть. Багато численнi дослiдження показують, що у дослщжуваних, яких безпосередньо навчали метакогнтвним навичкам, покращуються загальнi показники усшшносп при вирiшеннi завдань штелектуального характеру. Актуальним постае питання впровадження навчання пiд час якого вщбуваеться не просто нагромадження величезного багажу знання, а вмшня планування та прогнозування власно! iнтелектуально! дiяльностi. Розвиток метакогштивних здiбностей починаючи, ще з початково! школи дозволить в майбутньому ефектившше використовувати ресурси власно! штелектуально! дiяльностi при вирiшеннi не лише осв^шх завдань але й розв'язанш повсякденних проблемних питань. Аналiз теоретичних концепцш у галузi мета шзнання, також дають змогу окреслити новi перспективи дослiджень спрямованих на поглиблене вивчення саме метакогштивних здiбностей на рiзних вiкових етапах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Довгалюк Т.А., Волошина В.О Поняття мислення як мета когштивного процесу у психолопчнш наущ //«Молодий вчений» № 10 (25) Частина2 жовтень, 2015 р.
2. Зотова В.А.К вопросу о структуре метакогнитивных способностей Перспектива-2013: материалы Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых учёных. - Т. I. - Нальчик: Каб.-Балк. ун-т, 2013. - 413 с.
3. Зотова В.А. Метакогнитивные способности: анализ концепций: http://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2013/2233/54600_e297.pdf.
4. I. Д. Паачник, Р. В. Каламаж, М. М. Августюк. Метакогниивний мониторинг як регулятивний аспект метапiзнання // HyKOBi записки. Серiя «Психолопя та педагопка» Випуск 28 - Острог: Видавництво Нацiонального унiверситету «Острозька академiя» -2014р. С.6-7
5. Савин Е. Ю. Уверенность в знании как аспект метакогнитивного мониторинга в учебной деятельности студентов / Е. Ю. Савин, А. Е. Фомин // Научные труды Калужского государственного университета имени К. Э. Циолковского. Серия: Психолого-педагогические науки. - 2011. - С. 244-248.
6. Карпов А.В. Психология метакогнитивных процессов личности/А.В.Карпов, И.М. Скитяэва.- М.: Изд-во «Институт психологи РАН», 2005. - 352 с.
7. Чернокова Т.Е. Метакогнитивная психология: проблема предмета исследования //Педагогика.2011. №3.с.155-158.
8. Кашапов М.М. Творческая деятельность профессионала в контексте когнитивного и метакогнитивного подходов /М.М. Кашапов // Под науч. ред. проф. М.М. Кашапова, Ю.В. Пошехоновой. - ЯрГУ: Ярославль, 2012. - 384 с.
9. Чернокова Т.Е. Проблема классификации метакогнитивных процессов: http://www. rusnauka.com/ 10_DN_2012/Psihologia/7_106695.doc.htm.
10. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2002. - 272 с.
11. Хомуленко Т.Б. Метапам'ять: науковi шдходи та експериментально-штроспективна методика дослщження / Т.Б. Хомуленко, T.I. Доцевич // Серiя «Психолопя». - 2014. - № 49. - С. 193-211.
12. Brown A. L. Metacognition, executive control, self-regulation, and other more mysterious mechanisms / A. L. Brown // In F.E. Weinert, R. Kluwe (Eds.), Metacognition, Motivation, and Understanding. - 1987. -Hillsdale, NJ: Erlbaum Associates. - Р. 65-116.
13. Brown A. Communities of learning and thinking, or a context by any other name / A. Brown, J. Campione // Developmental Perspectives on Teaching and Learning Thinking Skills / In D. Kuhn (Ed.). - Basel: Karger, 1990. - 396 p
14. Hacker D. J. Metacognition in education: A focus on calibration / D. J. Hacker, L. Bol, M. C. Keener // In J. Dunlosky and R. Bjork (Eds.), Handbook of Memory and Metacognition. - Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 2008. - Р. 429-455.
15. Sternberg R.J. Inside intelligence. American Scientist, 74,1986, 137 р
16. Wilson, J. Defining Metacognition: A step towards recognising metacognition as a worthwhile part of the curriculum: http://www.pemea.org/docs/V2_Assessment-Handbook.pdf.
17. Flavell J.H. Cognitive monitoring // children's oral communication skills. Academic Press. 1981. P. 35-60.
18. Flavell J.H. Metacognitive aspects of problem solving // The nature of intelligence. N. Y., 1976. P. 231-235.
19. Flavell J. H., Wellman H. M. Metamemory / In: Kail R. V. and Hag-en G. W. (Eds.) // Perspectives on the development of memory and cognition. - Hillsdale, N. Y.: Erlbaum, 1977. - p. 3-34.
