ПОЕЗІЯ П. АНТОКОЛЬСКОГО 1910-х – 1920-х рр. В КОНТЕКСТІ ТВОРЧОСТІ О. БЛОКА Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

Then the question arises: whether the permanent neuroticism and hidden implosion are the possible side effects of the scientific creativity game. Therefore, cynicism of falsification-plagiarism practices can be considered as the result of one's certainty of the support from the community, which tolerates quasi-scientific second-hand as well as a distinctive defensive strategy against the threat of non-recognition by the community, guided by the values of scientific virtue.

In this paper the fundamental role of S. Pavlychko's issue «The methodological situation in contemporary Ukrainian literary studies» has been underlined. The author states that all subsequent issues in the field of Ukrainian postcolonial literary and meta-literary studies directly or indirectly refer to the main points contained in S. Pavlychko's texts. This prominent researcher underlined the impossibility of non-theoretical status of literary criticism research papers.

Key words: self-reflection, self-meta-description, Ukrainian literary studies, monitoring, plagiarism, cultural practice, theory and methodology of literature studies.

УДК 821.161.1-1

С. О. Зубенко

ПОЕЗ1Я П. АНТОКОЛЬСКОГО 1910-х - 1920-х рр.

В КОНТЕКСТ ТВОРЧОСТ1 О. БЛОКА

У статт1 досл1джено вплив поези Олександра Блока на ранню л1рику Павла Григоровича Антокольського. Вперше досл1джено ратше нев1дому ранню л1рику поета, що дозволило уточнити перюдизащю його творчост1 та видшити у нт перюд «учтвства», що припав на 1910-1 роки. Доведено, що поетика ранньог л1рики П. Антокольського, гг тематика та образтсть зумовлет впливом символ1зму, перш за все, творчютю О. Блока I багато поетичнихрШень поета е насл1дуванням, в якому експлуатуютьсяр1зноматтш засоби виразност1 й кл1шован1 образи.

Клю^о^^ слова: символ1зм, спадщина поета, кл1шован1 образи, учтвство.

DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-37-42

П. Антокольський увшшов у л^ературу у той час, коли п вигляд визначала поезiя. Як справедливо зазначали Андрш Тоом i Анна Тоом, «... в Петербурзi i Мос^ вирувало л^ературне життя: один за одним виникали поетичш гуртки, раз у раз з'являлися новi яскравi шдивщуальносп. Предмет загального захоплення - вiршi Олександра Блока, поета старшого поколшня. Але вже в повний голос заявили про себе i молодi таланти, майже однолики Антокольського: Ахматова, Пастернак, Мандельштам, Цветаева, Маяковський, Ссенш - сильш, яскравi особистосп, впевнеш в собi поети, на рiвних сперечалися з попередшм поколшням. А вш - все ще ншвний юнак, до того ж дуже сором'язливий» [3, с. 5]. Попри яскраву талановитють та на тдтримку М. Цветаево!, молодий поет не вважав сво! ранш твори гщними публшацп.

Анал1з останшх дослщжень 1 публжацш. Перша збiрка вiршiв П. Г. Антокольского вийшла у св^ в 1922 р., проте критика не звернула на не! особливо! уваги. Лише в 1933 рощ його поезп була присвячена спещальна стаття

А. Тарасенкова «Творчють Павла Антокольського», опублшована як вступна стаття до сьомо'1 збiрки вiршiв поета «Вибране». Слщ зауважити, що поезiя П. Антокольського вивчена фрагментарно i неповно. Спостереження таких дослщниюв як Л. Анншського, Т. Бек, I. Грiнберга, В. Динник, Р. 1гошино'1, С. Крилово'1, Л. Левiна, Т. Летапурс, К. НЫтшо'1, Л. Озерова, Д. Резшкова, А. Тарасенкова не дають уявлення про повний обсяг i рiзноманiтнiсть його спадщини та не звертаються до ранньо'1 лiрики П. Г. Антокольського.

Творчiсть поета було заведено розглядати в контексп радянсько'1 поезп та вважати часом його входження в л^ературу 19204 роки. Ця точка зору не е коректною та переглядаеться у зв'язку з введенням в науковий об^ понад двохсот рашше невщомих творiв, що вперше були надруковаш лише у 2010 роцi у збiрцi «Далеко это было где-то...». Ця збiрка е результатом наполегливо'1 роботи нащадкiв поета - Андрiя Тоома, професора Державного унiверситету Пернамбуко (Бразилiя) i Анни Тоом, професора М!жнародного Унiверситету Туро (США) з архiвом П. Г. Антокольского.

Метою дослщження е аналiз вперше надрукованих раннiх вiршiв П. Г. Антокольского, що дозволяе уточнити перюдизащю його творчосп та видшити у нiй перiод «учнiвства», що припав на 19104 роки. Сформульована мета передбачае виршення таких завдань:

- окреслити шляхи засвоення поетом тематики та образносп поезп О. Блока;

- уточнити мюце поезп П. Антокольського т1е'1 пори в контексп росшсько'1 поези постсимволiзму.

Виклад основного матер1алу. П. Антокольський як поет сформувався у Срiбний вш росшсько'1 поезп й пройшов шлях, що почався iз захоплення символiзмом, футуризмом i акме'1'змом. Як i багато його сучасникiв, вiн не був прихильником революци 1917 року, проте вписався в нову сощокультурну ситуащю, став вiдомим поетом, який мав сво'1'х читачiв i шанувальниюв. Перекодування його письменницько'1 репутацп дозволяе говорити про нього, як про поета Срiбного вшу, з художшм i культурним багажем якого пов'язанi особливостi його вiршiв наступних роюв.

Зумовленiсть перших творiв символiстською тематикою i поетикою визнавав i сам поет. У автобiографiчнiй повiстi «Мо'1 записки» вiн писав про те, як вперше почув виступ О. Блока в Тенишевському училищi у Петроградi навеснi 1920 року i про невдалу спробу познайомитися з поетом: «I ось вiн закшчив зовсiм, пiшов з естради, був оголошений наступний поет, але я зрозумiв, що пiсля Блока меш слухати нiкого i пiшов донизу за пальтом. Коли вийшов i пiшов по набережнiй Фонтанки, вщразу побачив, що попереду йде Блок у чорному фетровому капелюа, легкий, витончений, безтурботний, стукае палицею по тротуару. В зубах у нього димша цигарка. Вш кинув п за парапет у воду, закурив шшу. Я йшов слiдом за ним. Вш неуважно озирнувся, глянув на мене, прискорив крок. "Пщшти або не тдшти, окликнути чи не треба" - поки я мучився щею дилемою, вiн зник. Меш i до цього дня здаеться, що я зробив помилку, не познайомившись з Блоком. А тод^ вона i поготiв мучила мене. Ось, здавалося, можливють, яка даеться раз у житп. Чому я не скористався нею, чому не покликав цього потрiбного меш чоловша, найвподобашшого, зачитаного до дiрок поета, якому я так зобов'язаний» [1, с. 244]. Вплив особистосп О. Блока, блокiвськоi образностi й поетики на творчють П. Антокольського виявився досить ютотним.

Так, в уривку з поеми «Корабли» (1915) поет створюе навггь образ сучасника, що нагадуе той, який описаний у повют! П. Антокольського:

Внезапно он прощался. И в окне Я долго видел силуэт В смешном плаще, в широкополой шляпе. Он незаметно для меня входил В мои дела [1, с. 15].

Однак слщ визнати, що без авторського коментаря цей образ мг бути розглянутий i як стилiзований образ незнайомця, що зус^вся лiричному герою на присташ, який вабив його романтикою далеких мандрiв. У цьому сена «Корабли» можуть бути зютавлеш не тшьки з поемою О. Блока «Её прибытие» (1904), але i з рядом раншх вiршiв Е. Багрицького. Ключовим для такого зютавлення е поетичний образ «блакитних кораблiв».

У П. Антокольського «стврозмовник мого мовчання» шепотсв «о странах без названья, / И мне являлись в золотой пыли / Все те же голубые корабли» [1, с. 15]. Таким чином, можна з упевнешстю говорити, що невщомий «у смшному плащЬ», що входив «у справи» лiричного героя, це саме О. Блок: вш вщкрив «сумуючому i томному» юнаку «вдали от моря в городе огромном / на севере.» [1, с. 15] новий i невiдомий свiт.

У поемi О. Блока:

Там, на рейде, в час мечты!

Далеко за полночь - в дали

Неизведанной земли -

Мы печально провожали

Голубые корабли.

Были странны очертанья

Черных труб и тонких рей. [2, с. 113].

В уривку поеми П. Антокольського ця блоювская поема шби коротко переказуеться у другш частиш твору. Але коли зачаровашсть блоювськими образами минае, лiричний герой оглядае життя - i бачить «балаганчик» [1, с. 15] - ще одне вщсилання до творчосп О. Блока. Звернемо увагу: лiричний герой майже прямо зiзнаеться в тому, що джерелом його натхнення е не стшьки життя, похмура дшсшсть, скшьки творчють його попередникiв i сучасниюв:

И много строф негаданных теснится, И много встреч недостижимых снится, И много лиц проходит предо мной. И груды книг растут сплошной стеной [1, с. 15].

Залежшсть вщ книжково'1, символютсько:1, в основному, блоювсько'1 тематики та образностi, - «купи книг», - у творчосп поета 1915-1916 роюв е очевидною. «Вiршi виривалися, як з помпи, жалюгщш, наслiдувальнi, з цiлими строфами, списаними у Блока» [1, с. 235], - згодом iронiзував сам П. Антокольський. Сприйняв молодий поет вщ О. Блока й образ «прекрасно!' Дами», яку, як i сучасник, вш iменуе «Вона», «Й», «Незнайомка». Входять у його вiршi й образи Коломбiни, П'еро та Арлекша.

У вiршi «Юность» експлуатуеться блоювський образ «11», проте в шшому, нiж в О. Блока, контексп. Можна сказати, що створюваний молодим поетом св^ е еклектичним, з^каним з рiзних, i часом несумюних, поетичних образiв i прикмет св^у. Наприклад, хрестовий похiд несподiвано поеднаний iз Сонцебогом:

Пройти метель судьбы и полдень райских роз, Пройти подземный мрак и райскую дорогу, Искать Её везде, молиться Ей и Богу, И в строфы претворить магический вопрос.

И знать: Она простит. <.. .>

... Крестовый путь в начале. Мой рдяный Солнцебог не перешел в зенит. И струны, что поют, о главном умолчали. И стаи кораблей томятся на причале.. .[1, с. 27].

У вiршi «Коломбина» (1915) тема блоювсько! п'еси розроблясться вщ першо! особи: Коломбша звертаеться до П'еро, зiзнаючись йому, що не любила його:

Вы думали, Пьеро, что это только поза? И вы поверили, что я всегда лгала? И вы не видели, как расцветала роза, Как в сердце нищее вся нежность изошла? [1, с. 27].

Цей вiрш вщкривае свого роду невеликий поетичний цикл, в який можна включити драматизований вiрш «Comedia dell'arte» i вiрш «Пьеро умирает», яю були написаш майже одночасно. 1х можна вважати варiацiями на блоювську тему.

Вiрш «Comedia dell'arte» при всьому його наслщувальному характер^ мютить спробу фшософського осмислення буття. На вщмшу вiд iнших творiв тут даються iмена дiйових осiб i розписаш реплiки, як i у п'еа:

Коломбiна. Пьеро! Мой печальный товарищ, мой милый, Не плачь! Мы шутили. Ведь это - игра. Пьеро. Довольно! Игре прекратиться пора. <...> Она ведь забудет.

Игру или жизнь забывают равно [1, с. 28].

У репшках дшових оаб ключовими словами е «гра» i «любов». Вiрш завершуеться афористичним фшалом:

Ушла Коломбина. Пьеро умирает. Не плачь, Арлекин. Далеко до конца. Иди и не бойся: пылают сердца, Но сердце твое никогда не сгорает [1, с. 29].

Наступний вiрш циклу називаеться автоцитатою з попереднього: «Пьеро умирает», що встановлюе ци^чний зв'язок мiж ними, проте поет виходить з умовного св^у сво!х персонаж1в i оголюе почуття лiричного героя. Вiн закоханий i знехтуваний, вш вiдчувае байдуж1сть не тiльки кохано!, а й усього св^у: «Разве не все вам равно / Встретить на улице друга / Или услышать, как вьюга / Будет стучаться в окно» [1, с. 29]. Лише у фшальних рядках лiричний герой знову надягае маску П'еро, вигукуючи: «Я ворочусь поутру / Кончить ночную игру. / Эй, Коломбина! Прощайте.» [1, с. 30].

Подiбнi варiацii П. Антокольського зус^чаються й у вiршах 1916 року. У них виникають образи терема, у якому живе лiрична герошя, непереступаемого порогу, блакитно! рiчки, вiрного слуги [1, с. 60]; серенади, золото! ризи, зáмка, лютш, вшця, обггнищ [1, с. 61]; образи в'язнищ, палацу, мандрiвника [1, с. 59]; терема високого, нового неба, мюта святого [1, с. 58]; лицарiв Дiви, Пречисто! Дiви [1, с. 55] i т.д. Завершенням цього ряду може бути втзнаваний початок вiршованоi строфи: «Улица. Осень. В ночи.», що нагадуе хрестоматшно вщоме «Ночь. Улица. Фонарь. Аптека» О. Блока.

Висновки. Поетика ранньо! лiрики П. Антокольського, ii тематика i образшсть зумовленi впливом символiзму, перш за все, творчютю О. Блока. Звернення до досвщу О. Блока вщбувалося в перiод кризи символiзму i багато поетичних рiшень поета е наслщуванням, в якому експлуатуються рiзноманiтнi засоби виразностi та клiшованi образи: таемнищ, безвiр'я, розчарування, пошуку шляхiв, функцй поета i поезй;

поетичш образи кубка, блакитних кораблiв, Балаганчика i його персонажiв, Незнайомки, I'l, терема, непереступаемого порогу, блакитно'1 pi4m i т.д. Публiкацiя невiдомих творiв П. Антокольського та l'x введення до наукового обiгу е важливим кроком для створення цшсного уявлення про обсяг спадщини поета та l'l джерела, особливостi та еволюцiю l'l розвитку i, у кшцевому пiдсумку, про мiсце його творчосп в юторп лiтератури.

Перспективою подальших досл1джень вважаемо розгляд подальшо'1, бшьш зршо! поезп П. Г. Антокольского у контекст поезп символiзму.

Список використаноУ л1тератури

1. Антокольский П. Г. Далеко это было где-то. : Стихи. Пьесы Автобиографическая повесть / П. Г. Антокольский ; сост., публикация, коммент. А. Тоома, А. Тоом. - Москва : Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. - 464 с. ; Antokolskiy P. G. Daleko eto bylo gde-to... : Stikhi. Pesy Avtobiograficheskaya povest / P. G. Antokolskiy ; sost., publikatsiya, komment. A. Tooma, A. Toom. - Moskva : Dom-muzey Mariny Tsvetaevoy, 2010. - 464 s.

2. Блок А. А. Поэзия, драмы, проза / А. А. Блок. - Москва : Олма-Пресс, 2001. -800 с. ; Blok A. A. Poeziya, dramy, proza / A. A. Blok. - Moskva : Olma-Press, 2001. -800 s.

3. Тоом Ан. От составителей / Ан. Тоом, А. Тоом // Антокольский П. Г. Далеко это было где-то. : Стихи. Пьесы. Автобиографическая повесть / П. Г. Антокольский ; сост., публикация, коммент. А. Тоома, А. Тоом. - Москва : Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. - С. 1-10 ; Toom An. Ot sostaviteley / An. Toom, A. Toom // Antokolskiy P. G. Daleko eto bylo gde-to. : Stikhi. Pesy Avtobiograficheskaya povest / P. G. Antokolskiy ; sost., publikatsiya, komment. A. Tooma, A. Toom. - Moskva : Dom-muzey Mariny Tsvetaevoy, 2010. - S. 1-10.

Стаття надшшла до редакцп 31.10.2019.

S. Zubenko

1910-1920'S POETRY OF P. ANTOKOLSKY IN THE CONTEXT OF O. BLOCK'S CREATIVE WORK

Pavel Antokolsky's took his first steps in poetry when literary life in Petersburg and Moscow was raging: new poetic circles were formed and new bright personalities appeared. The poems composed by Alexander Block, an older generation poet, were the object of general admiration. But young talents, almost of the same age as Antokolsky, such as Akhmatova, Pasternak, Mandelstam, Tsvetaeva, Mayakovsky, Yesenin, etc. represented themselves as strong, bright personalities, confident poets and competed on equal terms with the previous literary generation. However, despite his bright talent, the young poet did not consider his early works worth publishing. Many of them remained unknown until 2010 when the book «Daleko eto bylo gde-to...» («It was somewhere far away... ») was published. This book appeared as a result of exploring the poet's archive by his descendants Andrew Toom, professor at Pernambuco State University (Brazil) and Anna Toom, professor at Touro International University (USA).

P. Antokolskiy's poetry has always been researched in the context of the Soviet poetry and it has been also believed that 1920s was the time when he started his career in literature. The researchers such as L. Anninsky, T. Beck, I. Grinberg, R. Igoshina, T. Letapurs, K. Nikitina, L. Ozerov, D. Reznikov, A. Tarasenkov, etc. also investigated the poetry by P. Antokolskiy in this context.

However, the early poems of P. Antokolsky, which were published only in 2010, enable to clarify the periodization of his creative work and to distinguish the period of «apprenticeship» that took place in the 1910s.

P. Antokolsky established himself as a poet in the Silver Age of the Russian poetry and at first was fascinated with symbolism, futurism and acmeism.

The theme and images of P. Antokolsky's early lyrics are influenced by symbolism and above all, by O. Block's creative work. Referring to the experience of O. Block was due to the crisis of symbolism and many poetic decisions of P. Antokolsky present the imitation, which exploits various means of expression and cliched images: mysteries, disbelief, disappointment, search for ways, functions of the poet and poetry; poetic images of the cup, blue ships, the Balaganchik and his characters, the Stranger, Her, the Therem, the steady threshold, the blue river, etc. The publication of P. Antokolsky's unknown works is an important step in creating a holistic view of his poetry and its origin, features and evolution of its development and, ultimately, the place of his creative work in the history of literature.

Key words: poetry, symbolism, images, apprenticeship.

УДК 821.161.2-3.09

Л. М. Кулакевич

ХУДОЖН1 ОСОБЛИВОСТ1 РОМАНУ Ю. СМОЛИЧА «ОСТАННШ ЕЙДЖЕВУД» ЯК ПЕРШОГО УКРАШСЬКОГО ЕКШЕНУ

У статтi до^джено ¡сторт наукового побутування термШв «бойовик» та «екшен», запропоновано гх уточнене визначення. Проаналiзовано жанровi особливостi роману Ю. Смолича, на niдставi яких твiр можна класифтувати як перший украгнський екшен (щыьшсть подт у часi, неймовiрнi перепони, ^фхентери, щасливий фтал тощо). Шдкреслено, що у вибудованих Ю. Смоличем nериnетiях чтко проглядае архетипний сюжет, що простежуеться в казц про Кощiя Безсмертного. Акцентовано, що, ураховуючи час створення роману (1925) i розвиток екшену як жанру кто, Ю. Смолич не м^ дотримуватися жанрового канону екшену, адже його ще не ¡снувало, вiдnовiдно письменник самосттно виробив художш прийоми, як ниш вважаються каношчними для згаданого жанру.

Ключовi слова: екшен, бойовик, авантюрний роман, образ супермена, канон екшену

DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-42-48

Художня спадщина украшського письменника Юрiя Смолича ще не стала об'ектом системного наукового дослщження. Маемо лише нариси життя i творчосп письменника, написаш З. Голубевою, С. Старинкевичем, С. Шаховським, нечисленш розвщки його творчосп В. Олефiр, А. Носко, В. Шскунова. Переважна байдужють украшських радянських науковщв до творiв Ю. Смолича, ^норування його здобутюв сучасними украшськими л^ературознавцями певною мiрою можна потрактувати як покарання письменника за таемну ствпрацю з органами НКВД / МГБ / КГБ, участь у спецрозробках серед украшських ем^рашив. Актуальшсть вивчення творчого