CC BY
482. Боровиков С. Алексей Толстой: Страницы жизни и творчества.
- М.: Современник, 1984. - 192 с.
3. Винниченко В. Сонячна машина / Передм. О.Гнщан. - К.: Сак-цент Плюс, 2005. - 640 с.
4. Гэсюд. Дта й дн / Пер. 1.Франка // Франко 1.Я. Зiбрання творiв: У 50 т. - К.: Наукова думка, 1977. - Т.8. - С.357-381.
5. Гриценко В. Баш, пряник чи мiкроб штересу? (Погляди В.Вин-ниченка на владу одних людей над шшими в роман "Сонячна машина") // Укра'шська л^ература в загальноосв^нш школi. - 2003. - № 3.
- С.45-49.
6. Козлов А. Духовнють як л^ературознавча категорiя: Моногра-фiя. - К.: Акцент, 2005. - 272 с.
7. Сиваченко Г.М. Пророк не свое'' вп"чизни. Експатрiантський "ме-тароман" Володимира Винниченка: текст i контекст. - К.: Альтернати-ви, 2003. - 280 с.
8. Толстой А.Н. Аэлита. Гиперболоид инженера Гарина: Фантаст. романы. - К.: Веселка, 1987. - 399 с.
9. Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. Т.2: Всемирно-исторические перспективы / Пер. с нем. С.Э.Бо-рич. - Минск.: ООО «Попурри», 1999. - 720 с.
10. Элиаде М. Аспекты мифа: Пер. с фр. - М.: Академ. проект, 2001. - 239 с.
УДК 82.09 (¡ваш)
Сржимвська -Лисенко Н.А.,
кандидат фтолопчних наук, науковий ствроб^ник вщдшу л^ератури XX ст.
1нституту лтератури iM. Т. Г. Шевченка НАН Укра'ни
КИВСЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ЯРОСЛАВА 1ВАШКЕВИЧА
Лп"ературно-мистецький проспр Киева юнц Х1Х - початку ХХ столггтя вважають визначним центром культурного тяжЫня, ландшафт котрого вдо-мий розматтям естетичних, соцiальних, релiгiйних, мiстичних, фтософсь-ких уподобань. Це перiод Ытенсивного розвитку не тiльки центру, а й пери-ферiйних мiст i мiстечок, до яких належав, зокрема, близаветград (нинi -Кiровоград), де свого часу по сусщству i3 сiм'ею композитора Кароля Шимановського мешкала родина Ярослава 1вашкевича (1904 - 1909 рр.). У цьому мют знаходилася приватна музична школа Густава Втьгей-
мовича i Ольги Михайлiвни Нейгаузiв. Обертаючись "у npocTopi 'хньо-го променювання" письменник отримав справжнi "першi товариськ та естетичнi враження"1. Поди тодшнього культурного життя справили яскраве враження на талановитого митця, що згодом виявилися в таких рядках: "...Prowincjo baiagulska! Stara Ukrajno! Moja''' / Ty poetycka ziemio!"2 ("Шумна периферie! Стара Вкра'но! Вiчна Мо'х поезiй земле!" / Пер. Ю. Бедрика).
Зауважу, що культурний проспр бвропи цього перiоду визнача-ли переважно такi мiста, як Рим - Париж - Мюнхен - Краш - Львiв; Ки'в - Петербург - Москва - Варшава. Завдяки творчим особистос-тям вш акумулював традицiйне й новине, перетворював на особли-вий сплав елементи минулого, прозрiвав у майбутне. Тут захоплюва-лись символiзмом, придивлялися до футуризму, вибудовували ак-ме'зм, визрiвав неокласицизм; синтезувалися поезiя, арх^ектура, живопис i музика; стверджувався стиль "модерн". Ц мiста мали сво' культурнi традици i, вiдповiдно, кожне - свою неповторну ауру, де вияв-лявся iнтерес до схщного мистецтва й тяж1нням до традицiоналiзму.
Творчiсть Ярослава 1вашкевича мiжвоенного двадцятил^тя ХХ столiття критики умовно подтяють на два перiоди - "кшвський" i "вар-шавський". Перший творчий етап (1909 - 1918) найменш дослщже-ний. Причина вщома - вир революцiйних подiй, який поглинув бтьшу частину набутку цих рош. До слова, пригадаю вщповщь на запитан-ня варшавських журналов 1925 року, в якiй характеризуеться цей в^зок часу: "... спробував рiзних mиtiers *: юрист, шашст, композитор, актор, але завжди дуже багато писав. Цiла скриня мо'х творiв, написаних в перюд мiж 8-им i 17-им роком життя, загинула в Киевк Розпочав я вщ драм, бiблiйних, юторичних, символiчних... зрештою нiчого з цього не вцтто..."3. Тут письменник трохи лукавить, адже все ж таки дещо збереглося...
Варте уваги твердження автора i його дослщниюв про впливи ес-тетики Оскара Уайльда, представниюв "Молодо'' ПольщГ, французь-ких парнас^в, Шарля Бодлера, Артура Рембо, а також росшських символiстiв i акмеТспв (Костянтин Бальмонт, Анна Ахматова, Осип Мандельштам, В'ячеслав 1ванов). Саме тут, у Киев^ автор "Зенобп Пальмури" читае Платона i Бергсона, захоплюеться музикою Баха, Бетховена, Вагнера. Доречн у зв'язку з "ки'вським" текстом i пара-лелi з набутком укра'нських поетiв-неокласикiв, про наявнють яких свого часу писав бвген Маланюк, а згодом - Григорш Вервес, Юрiй Ковалiв i Володимир Моренець. Поштовхом для виявлення характеру ранньо' творчостi Я. 1вашкевича послужили його розмисли про "старГ
* metier (фр.) - ремесло, профеЫя
поезп. У "ПередмовГ до книжки "Вiршiв" (1968) е прямi вказiвки: "вони, передовсiм, мiстять частину мого життя"4. Далi, запозичивши в Монтеня слово "проби", поет продовжував: "Чи то вiршi, драми чи оповщання, вся моя творчють - це проби, намагання показати чита-чевi красу життя, долучити до його цшностей" [4, 379].
Завдяки "Книзi спогадiв " ("^№Тка moich wspomnieс", 1957) та архiвним матерiалам було вiднайдено сонети "Подт" ("Padуi") i "Липки навеснГ ("Lipki wiosn№"), якi, ймовiрно, писалися 1914 р. Тх опуб-лкував тижневик "Клоси УкраТ'нськГ ("Kiosy икга^кГ (1915). На зламi ХХ i ХХ1 столiть Ростислав Радишевський пiдготував двомовне видан-ня "1вашкевич Я. Поезп. Iwaszkiewicz J. Poezji" (2000), куди включив i цi раны поетичн "проби", в яких письменник "зачарував митi" [4, 379] своеТ юностi... Перш нiж перейти до аналiзу цих текстiв, коротко зупинюсь на особливостях тогочасного культурного процесу.
На початку ХХ столггтя (час становлення Я. 1вашкевича як творчоТ особистостi) тривав iнтенсивний науковий та лп"ературно-мистецький рух: писалися глибокi розвщки й монографп, читалися цiкавi лекцп про старе й нове мистецтво, оргашзовувалися малярськi вистави й письменницьк вечори, рiзнi за тональнiстю - вщ традицiйних до вщвер-то епатажних. Не вщухали дискусп щодо минулого й сучасного. Преса активно реагувала на змшу стильових домшант в арх^ектурк лiтературi, живописi та музицк Приводом до розмов ставали опри-людненi на з'Тздах i виставках матерiали археологiчних розкопок. Невгамовно резонували теми вггчизняноТ та чужоТ ютори й мiфологiТ. Примiром, у статп "Три столицi" Георгiй Федотов так писав про КиТв: "...зайдггь у багатий Археологiчний музей подивуватися останкам сили-силенноТ народiв наших предав на КиТ'вськш землi. Кiммерiйцi, шфи..., таемничi "тришльцГ... КиТвськ гори були батьмвщиною май-бутнiх еллiнiв. З цих пагорбiв, з черепками в руках, можливо, легше нiж будь-де, оглянути давню iсторiю бвропи. Як у Римi почуваеш тут святють грунту, але наскiльки глибше шж там, тут ведуть спогади в сиву давнину..."5 До речi, приналежнють мiста до спiльного праевро-пейського коршня неодноразово пiдкреслював украТнський поет i критик - неокласик Микола Зеров6. Примiром, у вiршi "КиТв - традицiя" вiн, зокрема, писав: "Ыхто твоТх не заперечить прав. / Так перший свгг осяв твоТ висоти... / До тебе тислись войовничi готи, / I Данпарш-тадт iз пущi виглядав. // Тут бивсь норман, i лядський Болеслав / Точив меча об Золот ворота; / Про тебе теревен плiв Ляссота / I Ле-вассер Боплан байки складав..."7. Варто заглибитися у знаковi особ-ливостi цього тексту (Данпарштадт, Золотi ворота; готи, Болеслав, Ляссота, Левассер Боплан), i перед читачем постане iсторiя мiста в
легендах, фактах i гiпотезах. Цi образи-символи - шби зв'язка ключiв, щоб вщкривати дверi в минулi вки i розмiрковувати з приводу приза-бутих подiй, поведiнки i характерiв героТв рiзних епох.
На роки молодост Я. 1вашкевича припали гучн дискусп вчених i митцiв про значення Киева-Мюта на шляху Чз варяг в греки" як ваго-мого громадсько-полiтичного й культурного центру; про Вiзантiю, Древню Русь i Захiдний свiт. 1сторики писали про те, що "тут зоря руського християнства зус^чалася iз зорею християнства схщного, яке поеднуе в собi заповiти еллiнiзму i Азп"8. У рiчище розмов i дис-кусiй потрапляли й такi пам'ятки як польська фортеця на Киселiвцi (руТни), магiстрат, славний магдебурзькими вольностями, Академiя Петра Могили, де з пошаною ставилися до поетичного майстерносп, латини i фiлософiТ. Пiзнiше, пишучи про навчання в Четвертiй кш'вськш гiмназiТ автор "Октостихiв" невипадково згадае учителя ^ори Кевлиць-кого, а також пщкреслить, що дуже його любив ще один юторик, вод-ночас директор гiмназiТ Якимач.
Для мищв кiнця Х1Х - початку ХХ столггтя велике значення мали арх^ектурш, скульптурнi, лiтературнi, живописнi й музичн пам'ятки давнини - символи творчого гешя людства, втiлення квштесенцп рiзних епох. Росiйський поет Андрш Белий пояснював новизну мис-тецтва приголомшливою кiлькiстю ^еТ старовини, яка водночас зри-нула на поверхню i постала перед його поколшням. "Ми, - казав вiн, -ниш переживаемо у мистец^ вс столiття i всi нацiТ; минуле життя проноситься повз нас"9. Поет вважав, що руТни давых пам'яток, ста-ровинш книги i збереженi рукописи приховують у собi багато значнi художнi символи, тому не ттьки збереженi шедеври, а й "вщтво-ренi iз знайдених обломав" (В. Брюсов) уявлення про давн подiТ, допомагають зрозумiти настрш i живу душу майстра-будiвничого. У такий споаб, наголошували митцi, можливо вловити i зрозумiти на-мiри артиста, якi допомагатимуть визначити не лише онтолопчну сутнiсть культури минулого, щоб накреслити шляхи ТТ розвитку в нишшньому i майбутньому часк Вiдчути почерк i вправнiсть Майст-ра, за словами В.Брюсова, вартувало того, "щоб цтувать хоч прах тш церквi Десятиннiй. / Оплакувать слщи вiд Золотих ворiт!"10 Марке-рування знакових об'ектiв будило бажання мищв зануритися у юто-ричну i естетико-фiлософську сутнiсть текстовоТ тканини культури "всiх часiв i народiв", перейняти в них естафету "святого ремесла", самими стати "будiвельниками", "шженерами", "математиками", "арх^ектора-ми", тобто писати так "упевнено", щоб "з опори рими, / Ось вiрш, як стрт, необоримий - / Зростае аркою рядка"11. Манiфести i художня практика поетичних напрямiв слов'янських л^ератур нинi е коштов-
ним документами тодшнього штелектуального пошуку непохитно!' цiннiсноï шкали мистецтва та вимiру ваги образного слова.
Загострений штерес митцiв "срiбного вку" до культури середньо-вiччя, ренесансу, бароко i класицизму сприяв збагаченню художнiх творiв новими формами i нетрадицшними засобами вираження. Змiни вщбувалися у живописi, музицi, лiтературi, скульптурi й архiтектурi. Наприклад, у поези' активне використання античних, середньовiчних i схщних вiршованих строф i форм розширило усталений метричний репертуар. Збудився приспаний штерес до сонета, який за словами 1.Франка, "мов з м^д литий", де "два з чотирьох, два з трьох рядш куплети, / пов'язан в дзвшк рифмовi сплети"12, - був справжньою перепусткою в Цех поетiв. Бажання пщкорити собi його архiтектонiку з'явилося у Я. 1вашкевича в пмназшш роки. Передусiм завдяки наставнику, викладачевi росшсько!' лiтератури Олександру Степановичу Олександровичу, а також друзям Миколi Недзьведському i Юрш М^ухо-Маклаю, вiн занурився у вивчення техшчного боку справи.
Лаконiзм i суворi закони такого вiрша дисциплiнували думку по-ета, а розташування матерiалу в ньому мало вражати оригшальною композицiю. Через пошану до техычного сплаву "словесно!' руди" в епоху fin di sйkle цi чотирнадцять "мапчних рядкiв" наповнювалися новою яс-кравою "гiрляндою iсторичних i естетичних асо^ацш" (О. Федотов). В основi багатьох текстiв були фiлософськi медитацп, вiдгуки на юто-ричнi поди, мистецьк твори, "пейзажнi" настро!' та палка любовна лiри-ка, що дала поштовх творенню еротичних соне^в. Практикувалися рiзнорiднi дiалоги з попередниками й сучасниками про життя i смерть, минулi вiки, письменникiв i персонаж1в Тхшх творiв тощо. Очитанють i поетичний вiдгук iз приводу певного матерiалу вказували на аристок-ратичний характер автора, який "споглядав життя через призму мистецтва" (Еллю) i мiг говорити про нього мовою символiв i алегорш, надаючи Тм вщповщно!' форми.
На жаль, не збер^ся цикл вiршiв Я. 1вашкевича "Любовнi сонети сам^ника" [1914], якi вiн надiслав до кш'вського часопису "Пюро" ("Рiуro"). Натомють маемо важливий документ - лист, написаний на-прикiнцi листопада 1914 р. iз Монастирища Кш'вськоТ губернп (p. Monasteryszcze Kij. g., maj№ Poioweсczyk) до редактора Тадеуша Фщовського (Tadeysz Ficowskij). Ця ешстола проливае свiтло на твори, що побутували в кивському культурному просторк Посилання на вiдомi авторитети (Шексшр, Гюго, Мюссе, Гейне, Еередiа), блиску-че знання сонетно!' технiки, вмшня вiдстоювати своТ переконання -таким перед нами постае вiсiмнадцятилiтнiй письменник-початшець i приватний учитель. Полемiка ('^руг o sonetach") виникла навколо на-
дюланого циклу "Еротики самггника" ("Sonety" czy "Erotyki samotnika"). Т. Фiцовський пропонував надрукувати ттьки один вiрш, не називаю-чи його сонетом, тодi як автор переконував: ".. .Co do Sonetow milosnych samotnika - to uwazam je za calosc nierozerwalna i spojona, nie bardzo by wiec bylo pozadanym mi wydrukowanie jednogo tilko wiersza. Co do nazwy to obstawalbym za sonetem. Nie wiem, w czym Pan widzi uczylenie sie od formy sonety. Po sonetach Szekspira, ktory wcale nie przestrzegal, by tylko dwa rymy byly uzyte w dwuch (sic) pierwszych zwrotkach, po sonetach romantykow, ktorzy zaczeli pisac sonety o rozmiarach siedmiozgloskowych lud osmiozgloskowych, a nawet i mniej (Hugo, Musset, Hiejne), po sonetach parnasistow (szczegolnie Heredia), ktorzy utracili wewnetrzna tresc sonety, jako teze i antyteze, i t.d., po sonetach wspolczesnych francuzskich lirykow, ktorzy dbaja tylko o to, zeby ich "sonet" mial czternascie wierszy i nie wiencej nad 5 rymow - sadze, ze moje poezje mozna nazwac sonetami..."13
У ачн 1915 року вийшов перший i единий номер "Пюро", де був надрукований сонет Я. 1вашкевича "Лелiт". До слова, цей вiрш л^ерату-рознавцi вважаться формальним дебютом митця. Дякуючи редакторовi за оприлюднення бодай одно!' поезiï, в надп на подальше iснування журналу, юнак знову порушив питання: чи можливо в наступних номерах надрукувати увесь цикл "Любовних соне^в самп"ника"? Однак, чим закiнчилася дискусiя мiж ними, iвашкевичезнавцям невiдомо.
Нинi втьно сказати, що сонетам "Подiл" i "Липки навеснГ таки поталанило. Редактор тижневика "Клоси Укра'шськГ виявився дале-когляднiшим i не став сперечатися з автором, а взяв, прочитав i над-рукував. Що привабило видавця - культурно-юторичний контекст вiршiв, тошка кивських ландшафтiв чи щось шше - сьогоднi може-мо лише здогадуватися.
Зверну увагу на прiзвище Ередiа, яке згадуе кандидат на поети в лисп до Т.Фщовського. Неважко здогадатися, що мовиться про едину збiрку вiршiв парнасця Жозе-Марiя де Ередiа "ТрофеГ (1893), пiсля виходу якоТ вiн стае "королем соне^в". Книжка отримала визнання сучасникiв поета i користувалася великою популярнютю не лише в Парижу а й у Петербурзк Москвi та Киевк "Це справдi були трофеТ, -зазначае Д. Наливайко, - юторп й культури, здобуван в постшному поединку з невловимим часом, поетичн реставрацiï життя рiзних епох, занять i ремесел, людей, краевидiв рiзних краТн i краТв, що кореспон-дують з плином часу, з iсторiею, пам'ятних iсторичних подiй, арх^ек-турних пам'яток i творiв мистецтва..."14 Я. 1вашкевич опинився в полот творiв цього витонченого i впевненого в ^6í майстра, котрий смтиво вiдкинув традицiйне уявлення про замкнутють i обмеженiсть
сонетноТ форми. Евентуально, iмпонували Ередивський ритм i po3Mip сонета, його пластичнють i звучнiсть рядш (BepciB), виразна i образна картина коди. Думаю, що на вiршах "Подш" i "Липки на веснГ лежить печать цього французького письменника, а також резонують яскравi риси поетики росiйських символiстiв i акме'Тслв. У зв'язку з цим спадають на думку слова Дмитра Мережковського15, котрий переконував, що "символи повиннi природно i невимушено виливатися з глибини дмсносп", нiби ява iз темноти на свiтло, i тодi це не лише воскресае вiдомi архiтектурнi споруди, постатi, характери персонаж1в, а й впливае на внутршнм свiт як митця, так i читача. Багатозначнiсть символу розширюе образнiсть тексту. Не виклю-чаю i штрихiв бодлерiвського вiрша в раннм стилiстицi польського поета. А в™, для lвашкевича-початкiвця це був нормальний адаптацiйний перiод у поетичному становленнi й зростаннi. До слова згадаю, що в повiстi "Мюяць сходить" ("KsieTyc wschodzi",1925) читаемо: "Жити - це означае, що зав-дяки красi спiлкуватися з вiчнiстю. Живуть - спiлкуються з вiчнiстю со-нети Ередiа, квiти, кристали, дзеркала"16.
На мiй погляд, сонети "Подт" i "Липки на веснГ поеднанi мiж собою т. зв. символом "Бальзашского слiду" в Киевк Постать письменника була в полi зору модернiстiв. Вони пiдняли на щит його романи "Сера-фп"а" (1835) "ЛуТ Ламберт" (1837), свщченням - вiрш "Бальзак", який увшшов до циклу сонетiв Валер'яна Борадаеського "Медальони". Автор, вiддаючи данину талаотод славного майстра, зазначав: "...До наших дней непонятый чудак, / Как хороша твоих созданий свита: Ведун Ламберт и томный Растиньяк, //.. .Но слаще всех, возвышенный Баль зак, / Твой Андроген крылатый Серафита"17. Я. 1вашкевич м^ знати цей сонет - адже для нього Оноре де Бальзака - не лише великий май-стер, а й чоловк Евелши ГанськоТ, яка е усобленням польськосп, бать-шщини його предав. До речк у повют "Гiлярiй, син бухгалтера" („Hilary, syn buchaltera", 1923), у тзжх нотатках i есе неодноразово згадано це прiзвище або персонажi його творiв. Дiзнаемося, що в домi батька стояли томи "прекрасноТ левенталевськоТ "Бiблiотеки шедеврiв европейсь-коТ лiтератури", iз першими перекладами Бальзака, Байрона i Гете"18. Кiлькаразовi приТзди (у 50 - 80-х рр. ХХ ст. ) у Росш й на УкраТну - це обов'язковi вiдвiдування бальзашських мiсць (Житомир, Бердичiв, с. Верхiвня). Примiром, в есе "Петербург" поет дивуеться: чому пе-рейменували вулицю Мiлiонну, яка пестила слух Бальзаку i Ганськiй, що жили на нш влiтку 1843 р., на Халтурша?
1959 року виходить друком п'еса "Одруження пана Бальзака", яку критики зарахували до його найвищих творчих зле^в. Таким чином, постать автора "ЛюдськоТ комеди" з юних лiт i до поважного вку не переставала хвилювати Я. 1вашкевича.
В ochobí композицп вiршiв "Подт" i "Липки на веснГ пiшохiдна прогулянка, а точшше - мандрiвка л^ературного героя míctom, "де колись проходив сам Оноре Бальзак". Французький письменник вщвщав КиТв у листопадi 1847-го. Вкшц вересня 1948 р. вш удруге прибувае у Верхiвню (маеток Ганських) i залишаеться там до 23 кв^ня 1950 року. За цей час вш двiчi вщвщуе КиТв19.
Якщо у вiршi "Подт" дорога означена дiесловом "наблизитись" ("люблю наблизитись пщ старовинний мур"), то в "Липках на веснГ вона читаеться лише в пщтекстк Домшуе мотив усамiтнення, який досить часто опрацьовувався в тогочаснш поезп i пов'язаний пере-важно з постаттю "унiверсального митця", котрий формуе свш свiт, поетичний космос винятково на духовних цшностях20. Промовистим е уривок iз сонета Максима Рильського "Мистецтво" зi збiрки "Пiд осш-нiми зорями. Лiрики книжка друга 1910 - 1918", в якому резонують нотки вiрша з аналопчною назвою парнасця Теофiля Готье. УкраТнсь-кий поет твердить: тiльки мистецтво здатне "захистити", бо воно не-тлiнне, а краса музики i живопису розвiють душевнi незгоди: "...В to6í мистецтво, - у малш картинi, / Що бiльша, над увесь безмежний свМ / Тобк мистецтво, i твоТй краТн i // Я шлю поклш i дружнш свiй привiт..."21 Бачимо, що тут надаеться перевага усам^ненню як формi протесту проти суетностi, хаотичност свiту. Лiтературного героя приваблюють ттьки "ряди гордих, пророчисто-нiмих... книжок, нетлшних як краса", адже, "хто розмовляе з ними, тому усе ясне: земля i небеса"22. Ста-росвтеьк портрети на стшах викликають питання: чи може Тх воскре-сити "житте"23 ? Манить "синя даль", що дае можливють уявою пере-нестися в минуле й опоетизовувати його. Лiричний суб'ект соне^в Я. 1вашкевича теж тiкае вщ гомону вируючого життя, шуму мюта, туди, де „книг ряди рiвненькi, мов пiд шнур". У сонет прочитуються уподобання автора: iсторiя, мистецтво, музика й л^ература.
Назва вiрша е образом-символом одного з найдавшших юторич-них поселень на терен Киева, де майже все поету нагадуе про ми-нувшину. Процитую два перших катрени в оригшалк
Gdzie niegdys chytry Pers dzierzgany glaskal blawat I luskal perly w dlon, rozwarlszy muszli strak -Tam dzisiaj gwarny Zyd jedwabnu wiaze krawat Lubieznym ruchem swych miekkoblyszczacych rak... Tu po Wikingow lodz slala sie fala drzaca; Rycerrzy dymnych piers, strojna w stalowy blysk, Gnala nad siny Dniepr rozboju dzika zadza. Rozbil namioty tu od wiekow chciwy zysk... [2, 40]
А також в перекладi Юрiя Бедрика:
Де хитрий перс-купець розхвалював обновку, В долоню лущив перл, одкривши мушлi струк, -Там балакун еврей краватки в'яже з шовку Люб'язним порухом м'яких лискучих рук...
До лодей вшнпв тремк стелились хвилi: Грудь горда, лицарська, закута в криц блиск, Жадою сповнилась - i, подолавши милi, Намети край Днiпра поставив хтивий зиск... [2, 41]
Одразу хочу зазначити, що в першому рядку орипналу вагомим е слово "тедйуж" ("колись"), а в третьому - "dzisiaj" ("сьогоды, нинГ), цим самим автор вказуе на свш рекурсивний (туди - назад) прийом чергуван-ня: подiй давно минулих л^ i сучасних, щоб читач м^ уявити i тодiшню й тепершню атмосферу мiста.
Заголовок сонета "Подш" - промовистий. Адже це назва одного iз ста-ровинних районiв Киева - розташований на низинному правому березi Длпра, до якого, за легендою, причалили човни вшнпв. Тому друга строфа сонета Я. 1вашкевича вщсилае нас до "Пов^ минулих лiт", з яко'Г дiзнаемося про варягiв Аскольда i Дiра, що стали давньоруськими ки'вськими князями.
За часiв КиТвськоТ Рус тут стояв княжий двiр, вирувало ште-лектуальне, мистецьке й торгово-ремюниче життя.
Образ перса-купця теж невипадковий. Виник вш завдяки спшкуван-ню iз Каролем Шимановським. На початку 1910 р. композитору потрапи-ла до рук книжка Мохаммеда Гафiза "Пюн кохання". Це був ымецько-мовний переклад лiричних поезм, зроблений Гансом Берге. Пiанiст створив два пюены цикли на слова перського i таджицького поета. Шють пiсень написав 1911 р., а наступн п'ять - у першi военнi мiсяцi 1914 року24.
Так само перли виказують низку значень. До речк у нарисi О. Бальзака "Лист про Ки'в" (уривки опубл. 1927 р.), який писався пщ час пер-шого перебування у Верхiвнi, подибуемо розлогий пасаж, присвячений цим оргаычно-мшеральним утворам кулясто''' або неправильно''' форми, що стали ювелiрними прикрасами еврейських i польських ж1нок. Автор нотаток записував враження вщ подорож1, наповнюючи Тх фактолопч-ним матерiалом, рiзноманiтними асоцiацiями, легендами, анекдотами, роздумами з приводу того чи того предмету тощо... Писав, що в цих краях 'х бачено-небачено; вони найкращi у свт, бо хто не чув про разки перлiв дивно' краси Валевських, графин Киселевсько''', княгинь Сангушко.
Особливе значення протягом XIX ст. мали зимовi контрактовi ярмарки. Сюди з'Тжцжалися помiщики й купцi звщусть, навiть з Персiï! Вiдбувалися концерти, бали, лотереТ i карнавали, де можна було зу-стрiти вщомих письменникiв i музикантiв, примiром, композитора i ша-нiста Ференца Люта чи прозаика Оноре де Бальзака. Останнш був вражений красою молодих дам, Тхшми вишуканими й коштовними, мов у королев, бальними сукнями, яких не побачиш у Парижк.. 3i щоденникiв i листування дiзнаемося, що Кшв справив на митця сильне враження. До свого паризького будинку на вулиц Фортюне вш навггь замовив лiтографiï з видами мюта, що прикрашали його парады сходи25 . Цей факт характеризуе неабияку вправнють лаврських майс^в цього особливого виду графiки. Отже, невипадково у вiршi "Подт" Я. 1вашкевича виникли такi порiвняння: "гравюра... - як люстро шших лгг", "i менуетних днiв побляклий оксамит..." Вони виступають симво-лiчними знаками, збудниками фантази', на крилах якоТ можливо пере-нестися в далек вiки.
Поет навмисне перекидав мюток лiричноï оповiдi вiд минувшини до дня сьогодшшнього, i читач разом iз лiричним героем (alter ego поета) опиняеться на Контрактовш площi в районi Гостинного двору:
Lecz czasem lubbiee pojsc pod starych domow mur,
Kedy spokojnych ksiag zlozono cichy sznur.
Znajdujje stary sztych - zwierciadlo dawnych lat.
Zloto - splowialu strzep menuetowych szat...
Otrzasam miasta gwar - i czuje sie poeta,
I wielbie ciebie, ty - stare kijowskie Getto! [2, 40, 42]
Люблю наблизитись пщ стародавнш мур,
Де тихих книг ряди рiвненькi, мов пщ шнур,
Гравюру там знайду - як люстро шших л^,
I менуетних дшв побляклий оксамит...
Струснувши мюта шум, - iзнов стаю поетом,
I кивське старе благословляю гетто! [2, 41, 43]
Погляд лiричного персонажа зупиняеться на фолiантах "спокш-них книг" ("spokojnych ksng"), рiвненько викладених пщ старовинним муром. Зачудовуе сюжет, зображений на гравюрк Метафора "мену-етнi шати" - це нагадування юторп виникнення французького танцю, який три столггтя тому заполонив серця европей^в. Це - атмосфера
свята, бальн cyKHi, оксамит, прошитий золотою ниткою, бiлi, рожевГ, жовтуватi й чорнi перли...
Тут вщстежуеться перегук i3 сонетом Ж.-М. Ередiа "На старому мостГ. Автор, говорячи про ремiсникiв-чеканникiв, наводить чита-ча на думку про красу поетичного слова. Фразою Чзнов стаю поетом" (другий терцет) автор вiрша "Подiл" теж возвеличуе цей Божий дар.
Вiрш "Липки навеснГ Я. 1вашкевич присвятив iншiй юторичнш частинi мiста Киева - Липкам. Назва походить з 1744 року, коли тут посадили липовий гай. ПГзшше його зрубали (1833 р.), а мюцевють перепланували, забудувавши маетками знат у стилГ ампГр. Йому були властивi масивнi парадно-монументальн форми будiвель та iнтер'ерiв, декор у стилi СтародавньоТ Греци' й Стародавнього Риму та ш.
Лiричний герой iде тихою вулицею. Клекоче дивовижна стихГя звукГв i кольорГв. Предметом "поетичноТ реставрацiï" обираеться кш'вська атмосфера Х1Х столГття, навГяна мелодГею пГснГ, яка лине з глибини мюьких садГв. На бал чи карнавал з'Тжджаються звГдусГль гостГ. Звучить танцювальна музика (клавесин, менует, лансьер, еко-сез), смГх i шешт пар. Це - перевернутий сонет, який автор комбшуе за сво'1'м принципом чергування: терцет - катрен - терцет катрен. Порушивши строгу форму, вш залишаеться вГрним ямбГчному вГршевГ, наповнюючи його орипнальним сюжетом, в основГ якого - рефлексп лГричного персонажа - мандрГвника мГстом. МеланхолГя викликана швидкоплиннГстю веснах дшв i часу, якГ можливо воскресити лише завдяки музицГ, книжкам, спогадам тощо. Подам повнютю цей чарГв-ний твГр, де "цвГтуть", оспГванГ багатьма поетами i, зокрема, автором "Липок на веснГ, неповторно!' краси кшвсьм сади:
W cichej zadumie kijowskie Saint-Germain.
Wisniowe biale drzewa sciela swych platow lze...
Wygnana z sadow odwieczna piosnka lka..
Od miasta leci poszum... zwycieski zycia wir...
A domki stoja ciche, bielytkie - styl empire...
Tanczono ty lanciery i walce na try pas,
Gdzie w starej niskij Sali klawiakord cicho gra...
Wzmagal sie w karnawale prowinciji sennyj gmar.
Tanczono menuety i skoczne ecossaises,
I przez wyblakle sale szly ciche szepty par...
A dzis pod pystym oknem liliowy kwitnie bez,
Ostatnie stoja wisni, jak w szacie bladych lez -
Sciela sie platkow roje na ulic szary szlak,
Po ktorym niegdys chodzil - sam Honore Balzac... [2, 42].
А також в перекладi у перекладi Р. Радишевського:
КиТв. Задума. Тутешнiй Сен-Жермен. Пелюстки-сльози cíe вишневий бiлий трен... Мелодiя-вигнанка з старих cадiв рида.
Вiд мюта лине гомiн... життя врочистий вир... Будиночки бшеньм, принишкли, стиль амшр -Тут чулись ланcieри26 i вальси на три па, В старш низькш залi, де клавкорд луна...
Змагався в карнавалi весь провшцшний чар. Мигтiння менуету i екосезу27 скок... В древнiх бляклих залах снувався шепгг пар...
Тут пщ вiкном порожнiм тепер цвп"е бузок,
Стоять оcтаннi вишнi в сльозинках пелюсток -
По вулиц ïx стелять роями абияк
Там, де колись проходив сам Оноре Бальзак... [2, 43].
Поет порiвнював цей чарiвний куточок Киева iз паризьким бульваром Сен-Жермен, вщомим своТми липовими й каштановими деревами, красу яких опоетизували митцк Наcкрiзним у вiршi е мотив киТ-вськоТ весни, тieï, де над Днтровими кручами нiжною зеленню роз-пускаються бруньки лип, що цв^уть жовтими китицями i пахнуть медом, де бтий велон вишень i лiловicть бузку. Вловлюються сенти-ментальнi нотки в тому, як поет описуе вщцвп"ання дерев, пщкреслю-ючи тим самим, що його персонаж роздумуе про життя i смерть.
Метафора "кш'вський Сен-Жермен" мае подвшну символку. Тут iмплiкуютьcя icторiя та мiфологiя двох культурно-адмУстративних рай-онiв cвiтовиx столиць - Киева i Парижа. Згадуеться моду на "все фран-цузьке": мову, манери, одяг, танцк Для л^ературознавчого аналiзу та-кий прийом надае широке iнтерпретацiйне й iнтертекcтуальне поле. Вшьно згадати про Оноре де Бальзака й Евелшу Ганську, котрим були близью й кшвсьм Липки, i паризький Сен-Жермен... Адам Мщкевич, Микола Гоголь, Ференц Лют - митцк до набутку котрих був небайдужим Я.1ваш-кевич, - сприймали Кшв як вагомий культурно-духовний центр.
Украшський npocTip (довктля й оточення) i, зокрема, кш'вське твор-че змужнiння (наставники, друзк самоорганiзацiя i цiлеспрямованiсть) сформували домшанты риси мистецького обличчя письменника, стали поштовхом до створення неповторно''' галере'' багатьох його пер-сонажiв, серед яких - i Оноре де Бальзак, котрий в "Лисп про Ки'в" писав, що "Ки'в, столиця Укра'ни, - святе мюто"28...
Вiрш "ЯрославовГ дочки" ("Cyrki Jarosiawa") увiйшов до пГзньо''' книги лiрики Я. 1вашкевича "Мапа погоди" ("Mapa pogody", 1977). В основу покладено iсторичний факт: шлюби князiвен-киянок i3 правителями евро-пейських держав для змщнення мiжнародного становища. Подам цю поезiю повнiстю в перекпадi Миколи Бажана:
Далеко 'м 'хати! Взявши Свiчки, вирушають: Анна в Париж, Настаая до угрiв, В Норвепю - близавета.
Спинились на порозу Дивляться пильно й вiдчайно. Батьки кажуть в свiт 'м 'хати: - Киеве зельний, прощай-но! ...
А з протилежного муру, Де вгнулася арка строката, За ними спщлоба стежать Проникливi очи брата [2, 291] (1вашкевич Я. "Ярославовi дочки")
Розповщна манера поезГ'' "Ярославовi дочки" тяж1е до описово-ме-дитативно' лГрики. Лаконiчно автор передае тривожний душевний стан уаеТ родини, хвилювання батькiв i дiтей (трьох сестер i брата) перед далекою i небезпечною дорогою в невiдомiсть, на чужину. Образи-сим-воли iмен (Анна, Настаая, близавета), мют (Париж, Ки'в), кра'н i на-родГв (Норвепя, Угорщина) налаштовують читача на юторичну ретроспективу, щоб пригадати тогочасн полГтичнГ й культурнГ реалГ'', незви-чайнi долГ дружини, дочок i синГв Ярослава Мудрого (бл. 978 - 1054; великий князь Кшвсько''' Рус з 1019 р.) - 1нпгерди (шведська принцеса), близавети, Анни-Ярославни, АнастасГ'' (стали королевами Норвегп, ФранцГ'' i Угорщини); Святослава i Всеволода (одружилися з грецькими царГвнами). Поет зображае сцену прощання у князГвському дворк 1мов-Грно, приводом для написання вГрша послужили фрески СофГ'вського
собору - груповий портрет ciM'i' Ярослава Мудрого (збереглися зобра-ження чотирьох постатей на Пвденнш CTiHi центрального нефа i двi -на твычнш). Поетичнi алюзп Я. 1вашкевича, образи-символи творять ори-гiнальний вiзуально-зображальний ряд, який дае можпивiсrь уявити давн поди, бодай на мить вщчути колишнiй життевий ритм, перечулене биття сердець, та разом з тим пройнятися гордою 3i свщчень про широкi зв'язки ки'вського княжого двору iз найбiльшими державами бвропи.
Придивимося до першо' строфи вiрша "Cуr•k.i Jarosiawa", i особливо до и двох останнiх рядкiв:
Jakze im jechac daleko!
Wychodza tak ze swiecami
Anna do Francji, Eudoksja
Na Wegry, Saweta do Danii
Авторський текст помiтно рiзниться вiд того, який дав нам переклад. За художшм задумом Я. 1вашкевича, котрий, iмовiрно, керу-вався хронiкою Бременського, eвдокiя 'де в Угорщину, а близавета до Дани. Микола Бажан звернув увагу на юторичш розбiжностi й наблизив твiр колеги до iсторичних реалий ("Настаая до угрiв, / В Норвепю - Слизавета").
Щемливi останн рядки друго''' строфи - прощання iз батькiвським домом i рiдним мiстом. Фразою "Tegnaj, zielony Kijowie!" ( "Киеве зельний, прощай') поет виразив i свою тугу за часами "давно забуто''' заросло'' травами молодосп"29, коли не раз " в парку, де липи дебелi, хлопець ... шов довготiлий, бiля палацу Растреллг.."[3, 236]. Процитованi рядки - iз вiрша "Блакитний палац" ("Niebieski paiac"), бездоганний переклад якого зробив М. Бажан. 1деться про Марпнський палац (1750 - 1755), автором проекту якого був "зрусифкований iталiець" - архлектор Варфоломiй Варфоломмо-вич Растреллi (1700 - 1771). Своерщний талант митця полонив Я. Дашкевича ще з дитячих роюв. У статтi "Петербург" письменник розповщав, що Собор святого Андрiя в Киевi (Андрпвська церква, 1749 - 1753) невщ'емний вiд його перших вражень про мюто. "Растреллi був тим архiтектором, -зазначав вш, - до якого, я, маючи, чотири-п'ять рокiв, вiдчував повагу..." 30. Справдi, перед майстернiстю "геыя Растреллi", за словами Миколи Фтянськрого, схиляли голови поети.
Пригадування "краю юнацтва" [2, 69], де минали студентськ роки (унiверситет, консерваторiя, театр Станюлави Висоцько''' "Студiо"), про-читуються також у вiршi "Круглоунiверситетська", назва яко'' аналог-iчна назвi вулицк що простягалася вiд Бессарабсько'' площi до зма-льованого поетом куточка мюта - Липок.
Отже, контекстом до розмови про ранню творчють польського письменника було обрано кшвський культурний проспр кiнця Х1Х -початку ХХ стол^тя. Розгорнута мною поетична експозиця "кш'вських" вiршiв Я. 1вашкевича - це спектр його штереав до модерного мистец-тва, це - пошуки "бальзакiвського слщу" в УкраМ та вловимi перегуки Í3 творчютю украшських поетiв-неокласикiв М. Зеровим i М. Рильським.
Примгтки
1. Iwaszkiewicz J. Ksi№i'ka moich wspomniea - KrakYw: Wudawnictwo Literackie, 1957. - S. 12.
2. вашкевинЯ. Поезп. Iwaszkiewicz J. Poezji / Упоряд. Р Радишевсь-кий. - К.: Б-ка Украшця, 2000. - С. 98. Д^ посилання на це виданная, зазначаю в тексл.
3. ВервесГ.Д. Ярослав 1вашкевич. - К.: Наук. думка, 1978. - С. 45.
4. вашкевин Я. Соб. соч.: В 8-ми т. - Т. 8-й: Драмы, эссе. Статьи / Пер. с польск. - М.: Худож литература, 1980. - С. 378. Д^ в квадратних дужках вказую цю позицю i сторну, на яку посилаюсь.
5. Федотов Г.П. Три столицы // Федотов Г. П. Судьба и грехи России. Избранные статьи по философии русской истории и культуры: В 2 тт. - Т. 1 / Составл. В. Ф. Бойкова. - С.-Пб.: София, 1991- С. 62.
6. Гальнук О. Микола Зеров i античнють: Навчальний поабник з еторп украшськоТ лп"ератури. - К.: Кш'вський Ыститут "Словянський уыверситет", 2000. - С. 17.
7. Зеров М. Твори: В 2 т. - Т.1: Поезп. Переклади / Упоряд. Г.П. Кочур, Д.В.Павличко. - К.: Дыпро, 1990. - С. 28.
8. Федотов Г. П. Три столицы... - С. 64.
9. Багно В.Е. Зарубежная архитектура в русской поэзии конца Х1Х и начала ХХ века // Русская литература и зарубежное искусство. Сборник иследований и материалов / Ответств. ред. М.П.Алексеев и РЮ.Данилевс-кий. - Ленинград: Наука, 1986. - С. 156.
10. Брюсов В. Зруйнований КиТ'в / Пер. О.Жолдак // Брюсов В. Вибран поези / Пер. з рос. / Упоряд. 1.С. П'ятаков. - К.: Днпро, 1972. - С. 46.
11. Маланюк Е. Стилет i стилос. - Подебради: В-во "КиТ'в", 1925. - С. 45.
12. ЛесинВ.М., Пулинець О.С. Словник лп"ературознавчих термов. - К.: Рад. школа, 1971. - С. 392.
13. Abe. Listy J. Iwaszkiewicza do redakcji ,Луга" i do Tadeusza Ficowskogo // Twуrczoж [Warszawa]. - 1983. - № 2. - S. 108.
14. Наливайко Д. Король соне^в Жозе-Марiя де Ередiа // Ередiа Ж.-М. де Трофе'' / Пер. з фр. Д.Паламарчука / Упоряд. та передм. Л.Че-реватенка / Пюлямова Д.Наливайка. - К.: Юшверс, 2001. - С. 255.
15. МережковськийД.С. О причинах упадка и новых течениях современной русской литературы // Поэтические течения в русской литературе конца Х1Х и начала ХХ века / Состав. А.Г.Соколов. - Москва: Высш. шк., 1988. - С. 50.
16. вашкевичЯ. Соб. соч.: В 8-ми т. - Т. 2-й: Повести и рассказы / Пер. с польск. / Составл. В.Витт. - М.: Худож. литература, 1977. - С. 8.
17. Сонет серебрянного века. Русский сонет конца Х1Х - начала ХХ века / Состав., вст. ст. и комент. О.И.Федотова. - Москва: Правда, 1990. - С. 220.
18. вашкевич Я. Люди и книги. Статьи и эссе / Пер. с полск. / Состав. Н. Подольской. - М.: Радуга, 1987. - С. 29.
19. БальзакОноре . Соб. Соч.: В 15 т. - Т. 15: Очерки. Литературно-критические статьи. Избранные письма / Пер. с фр. / Состав. и ред. Д. Обломиевский. - Москва: ГИХЛ, 1955. - С. 668 - 695.
20. Гальчук О. Микола Зеров i Максим Рильський: два варiанти кш'всько!' неокласики // Художн та науковi картини свп"у ХХ столггтя. Ко-лективна монографiя на честь 110-ï рiчницi народження М. Рильського / Упоряд. В. Захаржевська. - К.: Наука-Сервю, 2006. - С. 30.
21. РильськийМ. Пщ осшыми зорями. Лiрики книжка друга 1910 -1918 / Репринтне вщтворення видання 1918 р. / Ред. Ю.е.Григор'ев. -К.: Абрис, 2000. - С. 88.
22. Ibid. - С. 82.
23. Ibid. - С. 88.
24. Голяховський С. Кароль Шимановский. Ивашкевич Я. Встречи с Шимановским (фрагменты) / Пер. с польск. И.Свириды / Вст. ст. и общ. ред. И.Бэлзы. - Москва: Музыка, 1982. - С. 61.
25. НаливайкоД. Оноре де Бальзак. Життя i творчють. - К.: Днтро, 1985. - С. 172.
26. Лансье [ франц. lancier, букв. - улан] - англшський парний баль-ний танець середини Х1Х ст., близький до кадрил^ складаеться з п'яти ф^р, що виконуються в рiзних музичних розмiрах.
27. Екосез [ франц. ecossaise, букв. - шотландський] - шотландський народний танець, рiзновид контрдансу; наприкшц Х1Х ст. став бальним танцем.
28. VIVOS VOCO: Оноре де Бальзак / Пер. Веры Милчиной // file: / / A:\ BALZAC.HTM
29. вашкевичЯ. Вiршi з Палермо // 50 польських поетв. Антоло-пя польськоТ поезп у перекладах Дмитра Павличка. - К.: Вид-во Со-ломи Павличко "Основи", 2001. - С. 238. Далi посилання на це виданная, в квадратних дужках указана сторонка.
30. 1вашкевич Я. Соб. соч.: В 8-ми т. - Т. 8-й: Драмы, эссе. Статьи / Пер. с польск. / Составл. В.Витт. - М.: Худож. литература, 1980. - С. 164.
